Ознайомитисьпроект
| Вид материала | Кодекс |
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва
Платники податків, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
1. Спрощену система оподаткування, обліку та звітності з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом можуть застосовувати такі суб’єкти малого підприємництва :
1.1) фізичні особи – підприємці (далі по тексту – фізичні особи), які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, у трудових відносинах з якими протягом календарного року перебуває не більше 10 осіб (разом із членамив їхніх сімей) та обсяг виторгу яких від реалізації (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 тис. гривень;
1.2) фізичні особи, які провадять підприємницьку діяльність з продажу товарів та/або з надання супутніх послуг на ринках, за умови сплати ринкового збору, у трудових відносинах з якими протягом календарного року перебуває не більше 5 осіб (разом із членами їхніх сімей) та обсяг виторгу яких від реалізації (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 100 тис. гривень;
1.3) юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності (далі по тексту - юридичні особи) будь-якої організаційно - правової форми та форми власності (крім державної та комунальної), у яких за календарний рік середньооблiкова чисельність працівників не перевищує 50 осіб та обсяг виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 1 млн. 500 тис. гривень.
2. Середньооблiкову чисельність працівників у суб’єктів малого підприємництва, які обрали спрощену систему оподаткування, визначають за методикою, яку розробляють органи державної статистики.
3. Спрощену систему оподаткування не можуть використовувати:
3.1) довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;
3.2) суб’єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частка, що належить юридичним особам – учасникам та засновникам даних суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, у сумі, що перевищує 25 відсотків;
3.3) суб’єкти підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти;
3.4) суб’єкти підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, провадять господарську діяльність, пов’язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем паливно-мастильних матеріалів;
3.5) фізичні особи, які здійснюють роздрібний продаж підакцизних товарів, крім пива;
3.6) суб'єкти підприємницької діяльності, які застосовують інший спосіб розрахунків за продукцію (товари, роботи, послуги), крім готівкового та безготівкового;
3.7) суб’єкти підприємницької діяльності, які провадять адвокатську діяльність;
3.8) суб’єкти підприємницької діяльності, які провадять спільну діяльність без створення юридичної особи відповідно до норм цього Кодексу;
3.9) нерезиденти України;
3.10) реєстратори цінних паперів, крім тих суб‘єктів, які провадять діяльність суто з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів і не провадять діяльності, пов‘язаної з наданням фінансових послуг;
3.11) суб’єкти підприємницької діяльності, які надають в оренду нежитлові приміщення (споруди, будівлі) загальною площею, що перевищує 150 кв. метрів;
3.12) суб’єктів підприємницької діяльності, які видобувають коштовні метали, коштовне каміння, коштовне каміння органогенного утворення та напівкоштовне каміння.
4. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва (єдиний податок) застосовується за вибором суб’єкта малого підприємництва.
5. Платники єдиного податку не є платниками таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):
5.1) податку на прибуток підприємств (за винятком сплати авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати відсотків, роялті, фрахту, а також з доходів, що отримують нерезиденти, джерело надходження якихих є на території України);
5.2) податку з доходів фізичних осіб, що їх одержала фізична особа – платник єдиного податку від підприємницької діяльності та оподаткованих за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності;
5.3) податку на додану вартість, за винятком: фізичних осіб – платників єдиного податку, які за своїм добровільним рішенням зареєструвалися платниками податку на додану вартість; юридичних осіб – платників єдиного податку, які обрали ставку оподаткування 3 відсотки; під час здійснення операцій із ввезення (пересилання або отримання) продукції (товарів, робіт, послуг) на митну територію України для власного використання або споживання;
5.4) податку за землю в частині земельних ділянок, які використовують для здійснення підприємницької діяльності (крім орендної плати);
5.5) податку на нерухоме майно, яке використовують для здійснення підприємницької діяльності;
5.6) плати за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;
5.7) збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.
6. Податки і збори (обов’язкові платежі), не зазначені в частині 5 цієї статті, зокрема внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, сплачують платники єдиного податку - фізична або юридична особа згідно з порядком і розмірами, визначеними у законодавстві.
7. Фізичні особи за себе та своїх найманих працівників (зокрема членів своєї сім’ї, які задіяні у провадженні підприємницької діяльності платника єдиного податку) сплачують внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства у вигляді єдиного внеску, розміри якого визначає законодавство.
8. Юридичні особи сплачують за своїх працівників внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування згідно з порядком та розмірами, визначеними у законодавстві.
-
Порядок переходу платників на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності або відмова від її застосування
1. Суб’єкти малого підприємництва мають право застосовувати лише один порядок оподаткування, обравши за власним бажанням спрощену систему оподаткування, обліку та звітності або загальну систему оподаткування. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності або відмова від її застосування, а також рішення про зміну ставки єдиного податку може ухвалити суб’єкт малого підприємництва один раз протягом календарного року.
2. Перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності або відмова від її застосування, а також рішення про зміну ставки єдиного податку юридичні та фізичні особи можуть здійснити з початку нового звітного податкового періоду - кварталу за умови подання відповідної письмової заяви до органів державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного кварталу.
Таким самим порядком здійснюють перехід фізичні особи, що сплачують єдиний податок, з одного виду діяльності на інший.
3. У заяві про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, яку подають до органів державної податкової служби, юридичні особи зазначають обрану ставку єдиного податку.
4. Новостворені та зареєстровані згідно з установленим порядком суб'єкти малого підприємництва, якi подали заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності до податкового органу за місцем їхньої державної реєстрації, є суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того місяця, у якому здійснено їхню державну реєстрацію.
5. У разі, якщо суб'єкт підприємництва протягом року переходить на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (для новоствореного суб’єкта – з місяця, у якому здійснено його державну реєстрацію), то отримане ним свідоцтво чинне до кінця поточного року.
6. Порядок оподаткування платників податків за умов переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності або за переходу на загальну систему оподаткування встановлює Державна податкова адмiнiстрацiя України за погодженням з державним органом, уповноваженим провадити державну реґуляторну політику.
7. Форма свідоцтва про право сплати єдиного податку і порядок його видачі встановлює Державна податкова адмiнiстрацiя України за погодженням з державним органом, уповноваженим провадити державну реґуляторну політику.
8. Свідоцтво про право сплати єдиного податку видають на календарний рік та воно не потребує щоквартального продовження.
9. Бланк свідоцтва про право сплати єдиного податку є документом суворої звітності, що його запроваджують всій території України.
10. За умов переходу з загальної системи оподаткування на спрощену систему оподаткування свідоцтво про право сплати єдиного податку видають за умови сплати податкових зобов’язань, термін сплати яких настав на момент подання заяви про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності .
11. Орган державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня подання заяви про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктом малого підприємництва зобов'язаний безоплатно видати свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову вмотивовану відмову, яку суб'єкт малого підприємництва може оскаржити у суді.
12. У разі недотримання вимог, встановлених цим Кодексом, платник єдиного податку зобов’язаний перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного кварталу, а також втрачає право на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності протягом наступного календарного року.
13. Суму перевищення фізичними особами граничної межі обсягу коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) оподатковують за ставкою 13 відсотків.
14. Суму перевищення юридичними особами граничної межі обсягу коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) оподатковують за ставкою 10 відсотків.
-
Об’єкт оподаткування
1. Об’єктом оподаткування єдиним податком є кошти від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи, інші доходи з урахуванням обмежень, встановлених у пункті 2.6 цієї статті.
2. Коштами від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважають усю суму, одержану суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або у готівковій формі за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) у готівковій та безготівковій формах розрахунків за звітний (податковий) період, без урахування акцизу і податку на додану вартість (за винятком юридичних осіб, які обрали ставку оподаткування 5 відсотків).
3. Коштами від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за операціями згідно з договорами доручення, комісії (консиґнації), схову, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари, є винагорода (комісійна або авторська винагорода), отримана за цими договорами.
4. У разі здійснення операції з продажу основних фондів коштами від реалізації вважають різницю між сумою, отриманою на рахунок або в касу підприємства від реалізації цих фондів та їхньою залишковою вартістю, що склалася на момент відвантаження.
5. У разі здійснення операцій з продажу цінних паперів коштами від реалізації вважають різницю між їхньою купівельною вартістю та ціною реалізації на момент продажу.
6. До коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) платника єдиного податку не зараховують:
6.1) сум, одержаних суб’єктом під зобов’язання про повернення у вигляді кредитів, поворотної фінансової допомоги, а також внутрішні розрахунки між структурними підрозділами платників податку, коли вони отримані та повернені протягом календарного року;
6.2) сум податків і зборів (обов’язкових платежів), отриманих та перерахованих платником єдиного податку до бюджетів усіх рівнів відповідно до законодавства;
6.3) коштів, одержаних як відшкодування податку на додану вартість;
6.4) кошті цільового призначення, отриманих від фондів соціального страхування;
6.5) коштів, які повертають замовникові або покупцеві (у випадках повернення товару або розірвання договору);
6.6) вартості зворотної тари, неповерненої протягом календарного року;
6.7) коштів, отриманих від розміщення цінних паперів власної емісії;
6.8) коштів, що їх отримує платник єдиного податку на сплату за продукцію (товари, роботи, послуги), вартість якої внесено до валового доходу (юридичної особи) та реалізовану в період оподаткування за загальною системою, крім випадків їхньої реалізації бюджетним коштом;
6.9) коштів, які внесли засновники або учасники до статутного фонду платника єдиного податку – юридичної особи;
6.10) дивідендів, отриманих та раніше оподаткованих згідно з нормами цього Кодексу;
6.11) інших звичайних та надзвичайних доходів, отриманих та раніше оподаткованих згідно із нормами цього Кодексу.
7. Інші операційні доходи – це доходи від операційної діяльності підприємства, крім коштів від продукції (товарів, робіт, послуг): доход від операційної оренди активів; доход від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; доход від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо.
8. Операційну діяльність платника єдиного податку слід розуміти як основну діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.
9. Фінансовими доходами платника єдиного податку є доходи від фінансових інвестицій, які обліковують за методом участі в капіталі; дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковують за методом участі в капіталі).
10. Іншими доходами платника єдиного податку є: доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; доход від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
-
Ставки єдиного податку
1. Ставки єдиного податку для фізичних осіб щорічно встановлюють органи місцевого самоврядування за місцем їх державної реєстрації залежно від місця провадження підприємницької діяльності та виду діяльності з урахуванням обмежень, визначених у цій статті.
1.1. Встановлені ставки єдиного податку для фізичних осіб підлягають оприлюдненню до 15 серпня року, що передує наступному бюджетному року, і є незмінними протягом наступного бюджетного року.
1.2. У разі, якщо для певного виду підприємницької діяльності органами місцевого самоврядування не встановлено ставки єдиного податку, то до часу її встановлення платник єдиного податку сплачує податок за мінімальною ставкою, що її встановлюють відповідні органи місцевого самоврядування.
1.3. У разі, якщо фізична особа провадить декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, вона має придбати одне свідоцтво i сплачувати єдиний податок за більшою ставкою, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
1.4. Для фізичних осіб ставку єдиного податку встановлюють залежно від обсягу коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний місяць у таких межах:
| до 100 000 гривень | – від 20 до 100 гривень; |
| від 100 001 до 300 000 гривень | – від 101 до 200 гривень; |
| від 300 001 до 500 000 гривень | – від 201 до 300 гривень. |
1.5. У разі, коли фізичні особи, провадять підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів своєї сім'ї, ставку єдиного податку збільшують на 20 відсотків за кожну таку особу.
2. Юридичні особи можуть самостійно обирати одну з наступних ставок єдиного податку:
а) 5 відсотків від об’єкту оподаткування, за винятком акцизу, у разі зарахування податку на додану вартість до єдиного податку. Платники єдиного податку за ставкою 5 відсотків не є платниками податку на додану вартість;
б) 3 відсотки від об’єкту оподаткування, за винятком акцизу та за умови сплати податку на додану вартість відповідно до норм цього Кодексу.
2.1 Розмір об’єкту оподаткування єдиним податком визначають згідно з даними податкового обліку відповідно до норм цього Кодексу.
-
Порядок нарахування і терміни сплати єдиного податку
1. Фізичні особи сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового платежу щомісяця до 20 числа включно до початку місяця, за який здійснюють сплату цього податку.
1.1. Фізичні особи за власним рішенням можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь звітний податковий період (рік) або за інший будь-який термін у межах поточного звітного податкового періоду.
1.2. Сплачена сума єдиного податку є остаточною i її не вносять до перерахунку загальних податкових зобов'язань фізичної особи – платника податку з доходів фізичних осіб.
2. Юридичні особи сплачують єдиний податок згідно з поданим розрахунком про сплату єдиного податку протягом десяти календарних днів, наступних за встановленим цим Кодексом останнім днем подання такого розрахунку.
-
Звітні періоди
1. Звітним періодом єдиного податку є:
а) для юридичних осіб та фізичних осіб, визначених у підпункті 1.1 частини першої статті 343 цього Розділу, – календарний квартал,
б) для фізичних осіб, визначених у підпункті 1.2 частини першої статті 343 цього Розділу, – календарний рік .
2. Звітний період розпочинається з першого календарного дня першого місяця такого періоду та закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду. Для місячного податкового періоду перший та останній місяці збігаються.
3. У разі, якщо платник єдиного податку ліквідується, помирає, за судовим рішенням його визнають померлим чи безвісно відсутнім або він утрачає статус резидента (коли платником єдиного податку була фізична особа), зокрема до закінчення звітного періоду, останнім податковим періодом є період, який закінчується днем, на який відповідно припадає дата ліквідації або смерті такого платника єдиного податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента.
-
Облік і звітність
1. Фізичні особи для визначення результатів господарської діяльності ведуть книгу обліку доходів і витрат у хронологічній послідовності відображення здійснених господарських і фінансових операцій.
2. Форму та порядок ведення книги обліку доходів та витрат суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлює Державна податкова адміністрація України за погодженням з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику.
3. Фізичні особи подають до органу державної податкової служби декларацію громадян про очікувані (оціночні) у поточному році або про фактично одержані ними протягом року доходи протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного календарного року.
4. Форму звіту, порядок його заповнення та подання фізичними особами-підприємцями встановлює Державна податкова адміністрація України за погодженням з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику.
5. Юридичні та фізичні особи за результатами господарської діяльності за звітний податковий період (квартал) подають до органу державної податкової служби розрахунок про сплату єдиного податку протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду (кварталу). Звітність з акцизу та податку на додану вартість подають у терміни, визначені у законодавстві.
6. Форму розрахунку про сплату єдиного податку для юридичних осіб затверджує Державна податкова адміністрація України за погодженням з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику.
7. Юридичні особи ведуть бухгалтерський облік та складають фінансову звітність згідно з порядком, що його встановлює Міністерство фінансів України.
8. Юридичні особи – платники податку ведуть податковий облік за тими податками, платниками яких вони є, згідно з законодавством.
9. Платники єдиного податку під час проведення розрахунків із споживачами застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до законодавства з питань застосування РРО.