Ознайомитисьпроект
| Вид материала | Кодекс |
Глава 25. Місцеві податки та збори
Податок на рекламу
1. Платниками податку є:
1.1) юридичні особи, їхні філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи (далі - підрозділи), постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи, що мають джерела надходження в Україні, або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їхніх засновників, а також фізичні особи (резиденти або нерезиденти), які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, або не мають такого статусу, особи без громадянства, які є замовниками реклами для її виробництва та/або розповсюдження (розміщення) (далі – рекламодавці). Рекламодавці сплачують податок через виробників та/або поширювачів реклами (податкових агентів), який акумулюють на спеціальних рахунках податкових агентів.
Якщо податковий агент має у своєму складі структурний підрозділ, розташований на території іншої, ніж податковий агент, територіальної громади і такий підрозділ не перебуває на податковому обліку, як платник податків, зборів (обов’язкових платежів), податковий агент, який має такі підрозділи, може самостійно сплачувати цей податок до бюджетів територіальних громад за місцем розташування підрозділу або уповноважити на це такий підрозділ. Про ухвалене відповідне рішення податковий агент офіційно повідомляє податковий орган за місцем розташування підрозділу та своїм місцем розташування (місцем податкової реєстрації);
1.2) Виробники та/або поширювачі реклами, якщо вони самі є рекламодавцями.
2. Терміни, пов’язані зі стягненням податку, застосовують у значеннях, які встановлює Закон України “Про рекламу”.
3. Базу оподаткування визначають, виходячи із вартості наданих рекламодавцеві послуг з виробництва та/або поширення (розміщення) реклами та вартості понесених витрат на самостійне виготовлення та/або поширення (розміщення) своєї реклами, якщо рекламні роботи виконує рекламодавець власними силами.
4. Ставки податку установлюють:
4.1) для міст Києва, Севастополя, обласних центрів та міст обласного підпорядкування - розміром від 2 до 5 відсотків вартості наданих рекламних послуг та/або понесених витрат з виробництва та/або поширення (розміщення) реклами на: телебаченні та радіо; у друкованих засобах масової інформації; у кінотеатрах, відеосалонах та інших закладах, де здійснюють публічний показ фільмів; за допомогою комп’ютера; у мережі Інтернет; у виставковій діяльності; внутрішньої і зовнішньої реклами; на/у транспорті та метрополітені.
4.2) для інших населених пунктів - розміром від 1 до 3 відсотків вартості наданих рекламних послуг та/або понесених витрат з виробництва та/або поширення (розміщення) реклами на: телебаченні та радіо; у друкованих засобах масової інформації; у кінотеатрах, відеосалонах та інших закладах, де здійснюють публічний показ фільмів; за допомогою комп’ютера; у мережі Інтернет; у виставковій діяльності; внутрішньої і зовнішньої реклами; на/у транспорті.
5. У разі рекламування алкогольних напоїв та тютюнових виробів до ставок оподаткування, які визначає пункт 4 цієї статті, застосовують коефіцієнт 2.
6. У разi рекламування продукцiї, виготовленої на територiї вiдповiдного органу мiсцевого самоврядування (за винятком алкогольних напоїв та тютюнових виробiв), до ставок оподаткування, які визначає пункт 4 цiєї статтi, застосовують коефiцiєнт 0,5.
7. Податкові агенти пред’являють рекламодавцеві до сплати суму збору, що виділяють у документах окремим рядком одночасно зі сплатою вартості наданих рекламних послуг. Податкові агенти – рекламні агентства обчислюють суму податку до сплати рекламодавцеві, виходячи із загальної вартості рекламних послуг, що їх оплатив рекламодавець.
8. У випадках, коли при здійсненні рекламних робіт (наданні рекламних послуг) для замовника рекламні агентства залучають третіх осіб, які виконують частину рекламних робіт (надають рекламні послуги), податок сплачує кожен з них пропорційно від вартості фактично виконаних робіт.
9. У разі, коли реклама виготовив та/або поширив (розмістив) сам рекламодавець, такий рекламодавець самостійно обчислює суму податку, яку виділяють окремим рядком у документах.
10. У разi, коли рекламу не знято з носiя пiсля закiнчення терміну, визначеного у договорi мiж рекламодавцем та поширювачем, обов'язки зі сплати та внесення рекламного податку до бюджету за додатковi днi рекламування несе поширювач. У такому разі податок стягують порядком, який встановлює цей Кодекс.
11. Податок на рекламу не стягують у разі, коли не містять рекламної інформації:
11.1) iнформацiйнi вивiски при входi в примiщення юридичної особи, її підрозділу або фiзичної особи або iнформацiйнi таблички та надписи на транспортi та/у метрополiтенi;
11.2) вивiски чи таблички з повiдомленням про обмеження пересування, виконання ремонтних, аварiйних та iнших таких робiт;
11.3) повiдомлення iнформацiйного характеру, розмiщені всерединi будинкiв або споруд;
11.4) рекламнi носiї, якi мiстять соцiальну рекламну iнформацiю;
11.5) оголошення чи повідомлення про зміну місця розташування підприємств, установ та організацій, номерів телефонів, факсів, телетайпів;
11.6) інформація про культурно-мистецькі заходи закладів культури, які частково або повністю утримують коштом державного та місцевого бюджетів;
11.7) анонсування продукту телерадіокомпаній (радіо-, телепередач, фільмів тощо);
11.8) інформація, яка відповідно до вимог нормативно-правових актів підлягає обов’язковому оприлюдненню;
11.9) візитні картки юридичних і фізичних осіб;
11.10) реклама благодійних заходів.
12. Податок сплачують податкові агенти авансовими щодекадними внесками до 10 числа – за першу декаду місяця, до 20 числа – за другу декаду, до 30 числа – за третю декаду (у лютому – до 28 (29) числа) за своїм місцем розташування (місцем податкової реєстрації). У разі виробництва та/або розміщення зовнішньої або внутрішньої реклами – за місцем розміщення такої реклами.
13. Якщо рекламу виготовив та/або поширив (розмістив) сам рекламодавець, він має сплатити податок протягом 10-ти календарних днів місяця, наступних за останнім календарним днем подання податкового розрахунку за базовий звітний (податковий) період місяць, за своїм місцем розташування (місцем податкової реєстрації). У разі виробництва та/або розміщення зовнішньої або внутрішньої реклами – за місцем розміщення такої реклами.
14. Якщо реклами більше не виготовляють та/або не поширюють (не розміщують), такого рекламодавця звільняють від обов’язку подання податкового розрахунку у наступних податкових (звітних) періодах.
15. Базовий податковий (звітний) період для рекламного податку дорівнює календарному кварталові, крім випадку, який встановлює пункт 9.12 цієї статті.
16. У разі, якщо податкові органи виявили у рекламодавця рекламні носії, виготовлені і розповсюджені за допомогою комп’ютерних засобів, за які не сплачено рекламного податку, до такого рекламодавця застосовують адміністративні стягнення у випадках, що їх передбачає Кодекс України про адміністративні правопорушення.
17. Сплата адміністративних стягнень не звільняє від обов’язку сплати податку.
-
Збір за використання місцевої символіки
1. Платниками податку є юридичні особи, їхні філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи (крім бюджетних установ та релігійних організацій) (далі - підрозділи), постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерелами з території України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їхніх засновників (далі - нерезиденти), а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема нерезиденти (далі – суб’єкти підприємницької діяльності), які використовують символіку територіальної громади (далі - символіка) у своїх назвах, назвах підприємств, товарних знаках, у виробництві та реалізації товарів, виконанні робіт і наданні послуг (далі - продукція).
2. Якщо до складу юридичної особи входить структурний підрозділ, розташований на території іншої, ніж юридична особа, територіальної громади і такий підрозділ використовує у своїй назві, товарних знаках, у виробництві та реалізації товарів символіку територіальної громади, на території якої цей підрозділ розташовано, та не перебуває на податковому обліку як платник податків, зборів (обов’язкових платежів), юридична особа може самостійно сплачувати комунальний податок до бюджетів територіальних громад за місцем розташування підрозділу або уповноважити на це такий підрозділ. Про ухвалене відповідне рішення юридична особа офіційно повідомляє податковий орган за місцем розташування підрозділу та своїм місцем розташування (місцем податкової реєстрації).
3. Якщо до складу юридичної особи входить структурний підрозділ, розташований на території іншої, ніж юридична особа територіальної громади, і такий підрозділ у своїй назві, товарних знаках, у виробництві та реалізації товарів використовує символіку іншої територіальної громади (за місцем розташування юридичної особи), то податок сплачує юридична особа до бюджетів територіальних громад, які запровадили символіку за місцем розташування юридичної особи.
4. Базою оподаткування є:
4.1) доходи, отримані від продажу виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, зокрема доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами, якщо символіку використовують у власних назвах або товарних знаках платників податку;
4.2) доходи отримані від продажу окремих видів продукції, робіт, послуг, якщо символіку використовують для окремих видів продукції, робіт, послуг.
5. Для суб’єктів господарювання, які здійснюють торгівлю та/або надають побутові послуги (кафе, бари, ресторани тощо) і використовують символіку у власних назвах або товарних знаках базу оподаткування визначають як різницю між продажем товару та його закупівельною вартістю.
6. Присвоєння продукції товарного знаку із символікою не звільняє платника від сплати податку за використання місцевої символіки.
7. Перелік, зміст, опис та порядок використання символіки затверджують органи місцевого самоврядування одночасно з ухваленням Рішення про встановлення податку за використання місцевої символіки. У цьому разі, встановлене найменування юридичної особи або її підрозділу, яке містить інформацію про організаційно-правову форму та характер їхньої діяльності з використанням назви міста, селища, села, не вважають символікою. Якщо юридична особа, її підрозділ, нерезидент, суб’єкт підприємницької діяльності мають комерційне (фірмове) найменування, яке збігається з назвою символіки, що встановлена на відповідній території органу місцевого самоврядування, то податок сплачують порядком, що його встановлює цей Кодекс.
8. Використання символіки здійснюють на підставі дозволу, який видають безоплатно.
9. Для отримання дозволу платник податку звертається із заявою до органу місцевого самоврядування, на території якого затверджено символіку. Дозвіл видають порядком, що його встановлює Закон України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”.
10. Орган місцевого самоврядування у триденний термін направляє податковому органові копію дозволу на використання місцевої символіки.
11. Граничний розмір податку не повинен перевищувати:
11.1) з юридичних осіб, їхніх підрозділів та нерезидентів, які визначає пункт 5.1 цієї статті - 0, 5 відсотка бази оподаткування, які визначають пункти 5.2 цієї статті;
11.2) з фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності - 0,1 відсотка бази оподаткування, яку визначають пункти 5.2 цієї статті, але не менше 30 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
12. Податок сплачують платники, яких визначає підпункт а) пункту 5.4 цієї статті, авансовими квартальними внесками до 20 числа третього місяця звітного кварталу і до 20 числа, наступного за звітним кварталом, розміром однієї третини суми збору, визначеної у попередньому податковому розрахунку.
13. Базовий податковий (звітний) період для платників, визначених у підпункті а) пункту 5.4 цієї статті, дорівнює календарному кварталові, а для платників, визначених у підпункті б) пункту 5.4 – календарному року.
14. У разі виявлення факту не направлення податковому органові копії дозволу на використання місцевої символіки у триденний термін від дня видачі такого дозволу, до посадової особи, яка видає дозволи застосовують адміністративні стягнення у випадках, передбачених у Кодексі України про адміністративні правопорушення.
15. У разі, коли податковий орган виявляє юридичну особу, її підрозділ, нерезидента, суб’єкта підприємницької діяльності, які використовують символіку територіальної громади у своїх назвах, назвах підприємств, товарних знаках, у виробництві та реалізації товарів, виконанні робіт і наданні послуг без отриманого в органі місцевого самоврядування дозволу на використання символіки територіальної громади, до таких осіб застосовують адміністративні стягнення у випадках, які передбачає Кодекс України про адміністративні правопорушення.
-
Збір за спеціально відведені місця на ринку
1. Платниками податку є юридичні особи, їхні філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи (далі - підрозділи), постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи, які мають джерела надходження з території України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їхніх засновників (далі – представництво нерезидента), а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності (суб’єкт підприємницької діяльності), яким за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування відведено земельну ділянку з метою здійснення продажу товарів, робіт послуг, а також для надання спеціально відведених місць у тимчасове користування (оренду) іншим особам для здійснення такими особами торгівлі, надання послуг, пов'язаних зі здійсненням торгівлі.
2. Перелічені особи набувають статусу ринку згідно з рішенням органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, яке прирівнюють до надання дозволу за спеціально відведені місця на ринку, який видають безоплатно (далі - дозвіл).
3. Для отримання дозволу платник податку звертається із заявою до органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади. Розгляд заяви здійснюють порядком, що його встановлює Закон України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”.
4. Копію дозволу у триденний термін направляють податковому органові.
5. У разі, якщо фізична особа - суб’єкт підприємницької діяльності набула статусу ринку і перебуває на спрощеній системі оподаткування, таку особу не звільняють від обов’язку сплачувати податок до бюджету порядком, що його встановлює цей Кодекс.
6. Особи, які набули статусу ринку звільняються від обов’язку отримання дозволу на розміщення об’єктів торгівлі, сфери послуг і не звільняються від обов’язку отримання дозволу на розміщення об’єктів грального бізнесу.
7. У цій статті наведені нижче терміни вживають у такому значенні:
7.1) оптова торгівля – сфера підприємницької діяльності з придбання і відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб’єктам підприємницької діяльності, фізичним особам, а також, якщо ця діяльність передбачає як безпосередні комерційні зв’язки на умовах договорів купівлі-продажу і поставки між підприємствами-виробникам і споживачами, так і зв’язки між ними через торгових посередників;
7.2) продукція - сільськогосподарська продукція, продовольчі та непродовольчі товари та інша продукція, що не заборонена для торгівлі на ринках;
7.3) роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їхнього особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, зокрема на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування;
7.4) сільськогосподарська продукція - продукція, яку виробляють унаслідок діяльності у сфері сільського господарства, лісового господарства (крім підакцизної продукції) чи рибальства;
7.5) спеціально відведене місце на ринку – площа, відведена для здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (зокрема ручних), у крамницях, кіосках, контейнерах, ятках тощо, а також у складських приміщеннях (далі – торговельні місця). На торговельних місцях може розміщатися потрібний для торгівлі інвентар (терези, лотки тощо).
8. Об’єктом оподаткування є торговельне мiсце. Ставку податку встановлюють за кожне торговельне місце:
8.1) від 0,3 до 1 відсотка мінімальної заробітної плати для здійснення роздрібної торгівлі сільськогосподарською продукцією;
8.2) від 0,5 до 1,5 відсотка мінімальної заробітної плати для здійснення роздрібної торгівлі продовольчими товарами;
8.3) від 1 до 3 відсотків мінімальної заробітної плати для здійснення роздрібної торгівлі непродовольчими (промисловими) товарами;
8.4) від 3 до 10 відсотків мінімальної заробітної плати для здійснення торгівлі транспортними засобами;
8.5) від 2 до 5 відсотків мінімальної заробітної плати для здійснення торгівлі іншими видами супутньої продукції для транспортних засобів.
9. За здійснення оптової торгівлі до ставок застосовують коефіцієнт 3, а оптово-роздрібної - 2.
10. За складські приміщення, що розташовані на ринкові площею до 50 кв.м. включно, ставку встановлюють розміром від 10 до 20 відсотків мінімальної заробітної плати, від 50 кв.м. до 150 кв.м. включно – розміром 20 до 30 відсотків, від 50 кв.м. до 150 кв.м. включно - розміром 30 до 50 відсотків, площею понад 150 кв.м. – розміром від 50 до 100 відсотків.
11. Податок обчислюють щомісячно, виходячи з кількості торговельних місць, робочих днів ринку, ставок, коефіцієнту заповнюваності торговвельних місць та пільг, якщо такі пільги визначає рішення органу місцевого самоврядування про встановлення податку за спеціально відведені місця на ринку. У разі, якщо одне торговельн місце надано у користування (оренду, суборенду) декільком особам, кількість торговельних місць збільшується на кількість осіб, які користуються одним і тим самим місцем.
12. Методика визначення коефіцієнту заповнюваності торговельних місць на ринках та його розмір затверджує орган місцевого самоврядування одночасно із встановленням податку.
13. Податок сплачують авансовими внесками до 20 числа (включно) кожного місяця за місцем розташування ринку.
14. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному рокові.
15. У разі виявлення податковими органами, органами внутрішніх справ юридичної особи, її підрозділу, представництва нерезидента, суб'єкта підприємницької діяльності, які здійснюють продаж товарів, робіт, послуг, а також надають спеціально відведених місця у тимчасове користування (оренду) іншим особам для здійснення такими особами торгівлі, надання послуг, пов'язаних із здійсненням торгівлі (крім тих осіб, які в установленому законом порядку отримали дозвіл на стаціонарне, тимчасове, одноразове розміщення об’єктів торгівлі, сфери послуг) без дозволу про спеціально відведені місця на ринку, до таких осіб застосовують адміністративні стягнення у випадках, які передбачає Кодекс України про адміністративні правопорушення.
16. У разі, коли органи внутрішніх справ виявляють юридичну особу, її підрозділ, представництво нерезидента, суб'єкт підприємницької діяльності, громадянина, особу без громадянства, які здійснюють торгівлю сільськогосподарською продукцією, продовольчими та непродовольчими товарами та іншою продукцією не в спеціально відведеному органом місцевого самоврядування місці (крім тих осіб, які в установленому законом порядку отримали дозвіл на стаціонарне, тимчасове, одноразове розміщення об’єктів торгівлі, сфери послуг), до таких осіб застосовують адміністративні стягнення у випадках, які передбачає Кодекс України про адміністративні правопорушення.
17. У разі, коли у проектній документації немає даних про кількість торговельних місць для здійснення оптової, роздрібної та оптово-роздрібної торгівлі та кількість і розмір складських приміщень на ринку, до адміністрації ринку податковий орган застосовують адміністративні стягнення у випадках, які передбачає Кодекс України про адміністративні правопорушення.
18. У разі виявлення факту не направлення податковому органові копії дозволу за спеціально відведені місця на ринку у триденний термін від дня видачі такого дозволу, до посадової особи, яка видає такі дозволи, застосовують адміністративні стягнення у випадках, які передбачає Кодекс України про адміністративні правопорушення.
-
Збір за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів
1. Платниками податку є юридичні особи, їхні філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи (далі - підрозділи), постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи, які мають джерела надходження в Україні, або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їхніх засновників, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, які згідно із рішенням органу місцевого самоврядування мають право надавати спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів у тимчасове користування (оренду) іншим особам.
2. У разі, якщо фізична особа - суб’єкт підприємницької діяльності отримала згідно з рішенням органу місцевого самоврядування право надавати спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів у тимчасове користування (оренду) іншим особам і така особа перебуває на спрощеній системі оподаткування, то цієї особи не звільняють від обов’язку сплачувати податок до бюджету порядком, який встановлює цей Кодекс.
3. Рішення органу місцевого самоврядування про виділення спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів з метою надання їх у тимчасове користування (оренду) іншим особам, прирівнють до надання дозволу за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів, який видають безоплатно (далі - дозвіл).
4. Для отримання дозволу платник податку звертається із заявою до органу місцевого самоврядування. Розгляд заяви здійснюють порядком, який встановлює Закон України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”.
5. Копію дозволу у триденний термін направляють податковому органові.
6. З метою тлумачення цієї статті наведені нижче терміни вживають у такому значенні:
6.1) спецiально вiдведене мiсце для паркування транспортних засобів - мiсце, що його визначає орган мiсцевого самоврядування для тимчасової стоянки транспортних засобів з урахуванням правил дорожнього руху та положень цього Кодексу (далі - тимчасова стоянка);
6.2) паркування транспортних засобів - місце для паркування транспортних засобів для водіїв без вiдповiдальностi за збереження транспортного засобу або з такою вiдповiдальнiстю.
7. Об'єктом оподаткування є місце для паркування транспортних засобів у спеціально відведених для цього місцях.
8. Ставки податку встановлюють за кожне місце для паркування транспортного засобу розміром від 0,3 до 1 відсотка мінімальної заробітної плати.
9. Податок обчислюють щомісячно, виходячи із кількості місць для паркування транспортних засобів, робочих днів, упродовж яких здійснюють паркування транспортних засобів на тимчасових стоянках, ставок, коефіцієнту заповнюваності місць для паркування та з урахуванням пільг, якщо такі пільги, визначає рішення органу місцевого самоврядування про встановлення податку за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів.
10. Методика визначення коефіцієнту заповнюваності місць для паркування транспортних засобів та його розмір установлює орган місцевого самоврядування одночасно зі встановленням податку за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів.
11. Податок сплачують до бюджету авансовими внесками не пізніше 20 числа (включно) кожного місяця за місцем розташування спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів.
12. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному рокові.
13. У разі виявлення факту ненаправлення податковому органові копії дозволу за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів у триденний термін від дня видачі такого дозволу, до посадової особи, яка видає такі дозволи застосовують адміністративні стягнення у випадках, передбачених у Кодексі України про адміністративні правопорушення.
14. У разі, якщо податкові органи, органи внутрішніх справ виявляють юридичну особу, її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ, що не мають статусу юридичної особи, постійного представництва нерезидентів, які отримують доходи, що мають джерела надходження в Україні, або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їхніх засновників, а також фізичної особи, яка має статус суб'єкта підприємницької діяльності, які надають у тимчасове користування місця для паркування транспортних засобів без дозволу за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів, до таких осіб застосовують адміністративні стягнення у випадках, передбачених у Кодексі України про адміністративні правопорушення.
-
Туристичний збір
1. Платниками збору є громадяни України, іноземні громадяни, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення органу місцевого самоврядування про встановлення туристичного збору, з оздоровчою, лікувальною метою, а також з пізнавальною, професійно-діловою та іншою метою, що їх реалізують у процесі подорожі з незабороненою законом перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений термін.
2. Від сплати збору звільнені:
2.1) діти віком до 16 років, зокрема діти до 18 років, які прибули на відпочинок за путівками, виданими органами Міністерства охорони здоров‘я України за бюджетні кошти або будь-яку частину таких коштів;
2.2) інваліди та особи, які їх супроводжують (у складі не більше, ніж 2 особи на одного інваліда);
2.3) учасники бойовий дій, ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Великої Вітчизняної війни, пенсіонери за віком, визначені законом;
2.4) особи, які перебувають у службовому відрядженні, на навчанні та які прибули до членів сім’ї.
3. З метою тлумачення цієї статті членами сім'ї вважають дружину або чоловіка, дітей дружини або чоловіка (зокрема усиновленех), батьків, бабусь або дідусів дружини або чоловіка, братів чи сестер дружини або чоловіка, онуків дружини або чоловіка, інших утриманців або опікунів, визнаних такими згідно із законом, та які мають перший, другий і третій ступінь споріднення згідно із законом.
4. Граничні розміри ставок збору встановлюють:
4.1) від 1 до 3 відсотків мінімальної заробітної плати - для територій, віднесених до курортної місцевості.
4.2) від 0,5 до 1 відсотка мінімальної заробітної плати - для інших територій.
5. У разі прибуття на транспортному засобі осіб у курортну місцевість з метою, збір стягують з коефіцієнтом 2 з кожної особи, за винятком осіб, яких визначає пункт 10.2 цієї статті.
6. У разі перебування у курортній місцевості з оздоровчою та лікувальною метою збір стягують одноразово за весь період такого перебування. У разі, якщо особа, яка перебуває із зазначеною метою, змінює місце перебування у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці і за наявності відповідної квитанції про сплату збору, повторно цього збору не стягують.
7. У разі перебування на території адміністративно-територіальної одиниці з пізнавальною, професійно-діловою та іншою метою більше одного місяця збір стягують одноразово за кожен повний або неповний місяць перебування на такій території.
8. Згідно з рішенням органу місцевого самоврядування стягнення збору можуть здійснювати:
8.1) адміністрації готелів, кемпінґів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та інших закладів готельного типу;
8.2) квартирно - посередницькі організації, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;
8.3) туристичні оператори і туристичні агентства, які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську або турагентську діяльність;
8.4) фізичні особи, які володіють приватним житлом або орендують об’єкт для розміщення (проживання) неорганізованих осіб та надають таким особам послуги за тимчасове розміщення (проживання) з метою отримання доходу;
8.5) юридичні або фізичні особи, які мають статус суб’єкта підприємницької діяльності, та які орган місцевого самоврядування уповноважує стягувати збір.
9. У місцях, що їх визначає орган місцевого самоврядування, обов’язково повинно бути спеціальне інформаційне табло з найменуванням та контактними телефонами осіб, які уповноважені здійснювати стягнення збору, ставками збору, переліком осіб, які мають пільги зі сплати збору тощо. У курортній місцевості орган місцевого самоврядування може визначати й інші місця для стягнення збору.
10. Особи, які уповноважені справляти збір згідно з рішенням органу місцевого самоврядування, є податковими агентами.
11. Особи, яких визначає підпункт 4 пункту 6 цієї статті, зобов’язані зареєструватися як суб’єкти підприємницької діяльності порядком, який встановлює закон, та укласти угоди про стягнення збору з органом місцевого самоврядування. В угоді визначають кількість місць на тимчасове розміщення (проживання) неорганізованих осіб.
12. Особи, визначені підпунктом 4 пункту 6 цієї статті, зобов’язані укласти угоди про стягнення збору з органом місцевого самоврядування.
13. Один екземпляр угоди орган місцевого самоврядування направляє податковому органові у триденний термін з дня укладення угоди.
14. Стягуючи збір, податкові агенти видають платникам збору квитанції (чеки) про його сплату.
15. Порядок отримання податковими агентами квитанцій (чеків) установлює орган місцевого самоврядування.
16. Квитанції (чеки) про сплату збору мають бути виготовлені відповідно до Правил виготовлення бланків цінних паперів та документів суворого обліку за єдиною формою на всій території органу місцевого самоврядування, на якій ухвалено рішення про встановлення туристичного збору.
17. Облік квитанцій (чеків) про сплату збору веде податковий агент у товарно-касовій книзі згідно з установленим порядком.
18. Облік квитанцій (чеків) про сплату збору осіб, які прибули у курортну місцевість і сплатили збір до часу оформлення права на тимчасове проживання в іншому місці, веде податковий агент окремо від обліку квитанцій (чеків), які реалізував такий агент.
19. Якщо особа, яка прибула у курортну місцевість, сплатила збір до моменту оформлення права на тимчасове проживання, то збору з такої особи не стягують за наявності квитанції (чеку) на підтвердження сплати збору в іншому місці, яке визначає орган місцевого самоврядування для стягнення збору. У такому разі видають дві квитанції (чеки), одна з яких залишається у такої особи, а інша - для надання у місці тимчасового проживання.
20. Збір акумулюють на спеціальних рахунках податкових агентів, і податкові агенти сплачують його до місцевого бюджету авансовими щодекадними внесками до 10 числа – за першу декаду місяця, до 20 числа – за другу декаду, до 30 числа – за третю декаду (у лютому – до 28 (29) числа) за своїм місцем розташування (місцем податкової реєстрації).
21. Податкові агенти, яких визначає підпункт 5 пункту 6 цієї статті, сплачують збір не пізніше 5 числа (включно), наступного календарного місяця, виходячи з кількості місць на тимчасове розміщення (проживання) неорганізованих осіб, що визначені в угоді.
22. Остаточну сплату збору за звітний податковий період (з урахуванням, внесених авансових внесків) здійснюють протягом 10-ти календарних днів місяця, наступного за останнім календарним днем граничного терміну подання податкового розрахунку, крім випадку встановленого у пункті 10 цієї статті.
23. Базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталові, крім випадку, який встановлює пункт 10 цієї статті.
24. У разі, якщо під час проведення перевірки податкові органи або органи внутрішніх справ виявляють юридичну або фізичну особу, яких визначають підпункти 4 і 5 пункту 6 цієї статті, та які стягують туристичний збір без угоди, укладеної з органом місцевого самоврядування про стягнення такого збору, до такої особи застосовують адміністративні стягнення у випадках, які передбачає Кодекс України про адміністративні правопорушення.
25. У разі, якщо податкові органи виявляють особу, яка надає послуги з тимчасового проживання особам, які прибули у курортну місцевість, у власному або орендованому приміщенні без державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності, без угоди, укладеної з органом місцевого самоврядування про стягнення туристичного збору, без сплати туристичного збору відповідно до умов укладеної угоди, до такої особи застосовують адміністративні стягнення у випадках, передбачених у Кодексі України про адміністративні правопорушення.
26. У разі виявлення факту не направлення у триденний термін податковому органові копії угоди про стягнення туристичного збору, укладеної органом місцевого самоврядування з юридичними і фізичними особами, яких визначають підпункти 4 і 5 пункту 6 цієї статті, до посадової особи органу місцевого самоврядування, яка зобов’язана укладати такі угоди застосовують адміністративні стягнення у випадках, які передбачає Кодекс України про адміністративні правопорушення.
-
Збір за видачу дозволів на розміщення об‘єктів торгівлі і грального бізнесу
1. Збори з торгової дiяльностi враховують:
1.1) збiр за видачу дозволу на стацiонарне розмiщення об'єктiв торгiвлi та сфери послуг (крiм закладiв грального бiзнесу);
1.2) збiр за видачу дозволу на тимчасове розмiщення об'єктів торгiвлi та сфери послуг;
1.3) збiр за видачу дозволу на розмiщення об’єктів грального бiзнесу.
2. Збiр за видачу дозволу на стацiонарне розмiщення об'єктiв торгiвлi і сфери послуг (далі - збір) - це плата за оформлення та видачу дозволу на постійну (більше одного року з дня видачі дозволу) торгівлю та надання послуг (побутових, харчування тощо) у мiсцях, визначених органом мiсцевого самоврядування (далі – дозвіл на стаціонарне розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг).
2.1. Платниками збору є юридичні особи (крім бюджетних установ, які мають на балансі їдальні, кафе тощо), їхні філії, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи, які мають джерела з України, або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їхніх засновників, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема нерезиденти, які виявили бажання здійснювати торгівлю та надавати послуги і отримали дозвіл на стаціонарне розміщення об’єктів торгівлі і сфери послуг (побутових, харчування тощо).
2.2. Ставку збору встановлюють залежно вiд мiсця розташування об'єкта торгівлі, сфери дiяльностi, асортименту товарiв або видів послуг:
а) для міст Києва, Севастополя, обласних центрів та міст обласного підпорядкування - розмiром вiд 50 відсотків мінімальної заробітної плати до двох мінімальних заробітних плат за надання кожного дозволу;
б) для інших місць - розмiром вiд 30 відсотків мінімальної заробітної плати до однієї мінімальної заробітної плати за надання кожного дозволу.
2.3. Вартiсть дозволу сплачують одноразово перед його наданням. У разі, якщо власник об’єкта торгівлі, умови його розміщення, асортимент товару або види послуг тощо змінюються, збір сплачують порядком, який встановлює цей Кодекс.
3. Збір за видачу дозволу на тимчасове розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг (далі - збір) – це плата за оформлення та видачу дозволу на тимчасову (до одного календарного року) торгівлю та надання послуг (побутових, харчування тощо) у місцях, які визначають органи місцевого самоврядування (далі – дозвіл на тимчасове розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг ).
3.1. Платниками збору є юридичні особи (крім бюджетних установ, які мають на балансі їдальні, кафе тощо), їхні філії, відділення представництва та інші відокремлені підрозділи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи, які мають джерела надходження в Україні, або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їхніх засновників, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема нерезиденти, які виявили бажання здійснювати тимчасову торгівлю та надавати тимчасові послуги і отримали дозвіл на тимчасове розміщення об’єктів торгівлі і сфери послуг.
3.2. Ставку збору встановлюють залежно від тимчасового місця розташування об’єкта торгівлі, сфери діяльності, асортименту товарів або видів послуг:
а) для міст Києва, Севастополя, обласних центрів та міст обласного підпорядкування - розміром від 30 відсотків до однієї мінімальної заробітної плати за надання кожного дозволу;
б) для інших місць - розмiром від 10 до 30 відсотків мінімальної заробітної плати за надання кожного дозволу.
3.3. Об’єкти торгівлі у цій статті слід розуміти як:
а) магазини та інші торгові точки, які розташовані в окремих приміщеннях, будівлях або їхніх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;
б) кіоски, ятки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців; автокрамниці, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі;
в) лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торговельної діяльності місцях;
г) стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом;
д) фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування;
е) оптові бази, склади-крамниці або інші приміщення, які використовують для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
3.4. Не відносять до об’єктів торгівлі та сфери послуг торгові місця, що їх надають у тимчасове користування (оренду) суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам, які здійснюють торгівлю, надають послуги, пов’язані з торгівлею, на ринках.
3.5. У разі, коли платник має структурні (відокремлені) підрозділи дозвіл потрібно придбати окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (торгової точки).
3.6. У разі здійснення торгівлі і наданні послуг (крім розміщення об’єктів грального бізнесу) однією і тією ж особою в одній будівлі, приміщенні (їхній частині) видають один дозвіл на всі види діяльності.
4. Збiр за видачу дозволу на розмiщення об’єктів грального бiзнесу (далі - збір) - це плата за оформлення та видачу дозволу на розміщення об’єктів грального бізнесу у окремому або орендованому приміщенні (частини приміщення), погодженого з органом мiсцевого самоврядування (далі – дозвіл на розміщення об’єктів грального бізнесу).
4.1. Об’єкти грального бізнесу у цьому Кодексі слід розуміти як окреме або орендоване приміщення (частини приміщення), у яких облаштовують казино, інші гральні місця (заклади), гральні автомати з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі.
4.2. Платниками збору є юридичні особи, їхні філії, відділення представництва та інші відокремлені підрозділи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи, які мають джерела з України, або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їхніх засновників, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема нерезиденти, які отримали дозвіл на розміщення об’єктів грального бізнесу.
4.3. Ставки збору встановлюють:
а) для міст Києва, Севастополя, обласних центрів та міст обласного підпорядкування - розмiром трьох мінімальних заробітних плат за кожен об’єкт грального бізнесу;
б) для інших місць - розмiром двох мінімальних заробітних плат за кожен об’єкт грального бізнесу.
4.4. Вартiсть дозволу сплачують одноразово перед його наданням. У разі, якщо власник грального бізнесу, засоби, що використовують для діяльності, пов’язаної з гральним бiзнесом, тощо змінюються, збір сплачують порядком, який встановлює цей Кодекс.
5. Якщо суб’єкти господарювання надають послуги, здійснюють торгівлю, розміщують об’єкти грального бізнесу на підставі цивільно-правових угод, відповідні дозволи отримують на кожний вид діяльності незалежно від того, чи були отримані дозволи раніше.
6. Орган мiсцевого самоврядування може ухвалити рiшення щодо надання права на одноразове розмiщення об'єктiв роздрiбного чи дрiбнооптового продажу товарiв (робiт, послуг) терміном до двох повних або неповних діб iз сплатою збору розмiром, який визначає пункт 4 цiєї статтi, iз застосуванням понижувального коефiцiєнту 0,25. Спрощений порядок надання такого дозволу встановлюють органи місцевого самоврядування.
7. У разi, коли дозвiл на розмiщення об'єктiв торгiвлi і сфери послуг або дозвіл на розміщення об’єктів грального бізнесу надають на визначений термiн, збiр сплачують порядком, який встановлює цей Кодекс.
8. Для отримання дозволу на стаціонарне або тимчасове розміщення об’єктів торгівлі і сфери послуг (побутових, харчування тощо), дозволу на розмiщення об’єктів грального бiзнесу платник податку звертається із заявою до органу місцевого самоврядування, на території якого затверджено збори з торговельної діяльності, сфери послуг і грального бізнесу.
9. Відповідний дозвіл видають згідно з порядком, який встановлює Закон України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”.
10. Орган місцевого самоврядування у триденний термін направляє податковому органові копію відповідного дозволу.
11. Збори з торговельної діяльності перераховують до бюджету платники самостійно до моменту одержання відповідного дозволу.
12. Сплата збору з торговельної діяльності, сфери послуг і грального бізнесу не звільняє від сплати за ліцензії, які видають на відповідні види діяльності, пов’язаної з виробництвом і торгівлею спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами та торгового патенту.
13. Якщо податкові органи або органи внутрішніх справ виявили під час перевірки особу, яка здійснює торговельну діяльність, надає послуги, використовує об’єкти для грального бізнесу без відповідного дозволу, до такої особи застосовують адміністративні стягнення у випадках, які передбачає Кодекс України про адміністративні правопорушення.
14. У разі виявлення факту не направлення податковому органові копії дозволу на стаціонарне або тимчасове розміщення об’єктів торгівлі і сфери послуг, дозволу на розмiщення об’єктів грального бiзнесу у триденний термін від дня видачі такого дозволу, до посадової особи, яка видає такі дозволи застосовують адміністративні стягнення у випадках, які передбачає Кодекс України про адміністративні правопорушення.
-
Будiвельний збiр
1. Будiвельний збiр є платою територiальнiй громадi за здійснення на її території будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) об’єктів містобудування та/або тимчасових споруд (окремий будинок або споруда з усім устаткуванням, яке до нього належить, інструментом і реманентом, галереями, естакадами, внутрішніми інженерними мережами водопостачання, каналізації, газогону, теплотраси, електропостачання, радіофікації. підсобними і допоміжними надвірними будівлями, благоустроєм та іншими роботами).
2. Платниками будiвельного збору є юридичні особи (крім бюджетних установ і релігійних організацій), їхні філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи (далі - підрозділи), фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи, які мають джерела з України, або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їхніх засновників і розташовані на території відповідного органу місцевого самоврядування, громадяни, зокрема особи без громадянства, якi отримують дозволи на будівництво об’єкта містобудування та/або тимчасових споруд порядком, який встановлює закон.
3. Звільнення від сплати збору не звільняє від обов’язку безоплатного отримання дозволу на будівництво об’єкта містобудування та/або тимчасових споруд.
4. Будiвельний збiр сплачують до бюджету органу мiсцевого самоврядування, на територiї якого запроваджено цей збір один раз до видачі дозволу на будівництво об’єкта містобудування та/або тимчасових споруд. Дозвіл видають згідно з порядком, який встановлює Закон України “Про планування і забудову територій”. Копію дозволу у триденний термін направляють податковому органові.
5. Ставки будiвельного збору встановлюють у таких розмiрах:
5.1) для об'єктiв виробничого i невиробничого призначення, зокрема житлового (крiм об'єктiв iндивiдуального будiвництва):
а) на територiї мiст Києва, Севастополя та обласних центрiв – від десяти до двадцяти мінімальних заробітних плат за один об'єкт будівництва та/або тимчасової споруди;
б) на територiї iнших населених пунктiв – від п’яти до десяти мінімальних заробітних плат за один об'єкт будівництва та/або тимчасової споруди;
5.2) для об'єктів індивідуального житлового або дачного будівництва:
а) на території мiст Києва, Севастополя та обласних центрiв - від двох до п’яти мінімальних заробітних плат за один об'єкт будівництва;
б) на територiї iнших населених пунктiв - від двох до трьох мінімальних заробітних плат за один об'єкт будівництва;
5.3) для будiвництва стацiонарних (капiтальних) гаражiв, садових будинкiв та iнших допомiжних об'єктiв для садiвництва:
а) на територiї мiст Києва, Севастополя та обласних центрiв - до однієї мінімальної заробітної плати за один об'єкт будівництва;
б) на територiї iнших населених пунктiв - до 50 відсотків мінімальної заробітної плати за один об'єкт будівництва;
5.4) на будiвництво iнших об'єктiв iндивiдуального будiвництва, зокрема тимчасових споруд у мiстах, селищах i селах - вiд 30 до 50 відсотків мінімальної заробітної плати за один об'єкт будівництва.
6. Орган мiсцевого самоврядування може ухвалити рiшення щодо звiльнення вiд сплати будiвельного збору для об'єктів будiвництва, які належать на правах власностi учасникам Великої Вiтчизняної вiйни, особам, прирiвняним до них відповідно до закону, особам, які мають першу або другу групу iнвалiдностi, пенсіонерам та особам, які вiднесені до категорiї малозабезпечених, згiдно з законом.
7. Сплата збору не звільняє від платежів за надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об’єкта архітектури, установлених у законі.
8. У разі виявлення факту ненаправлення податковому органові копії дозволу на будівництво об’єкта містобудування та/або тимчасових споруд у триденний термін від дня видачі такого дозволу, до посадової особи, яка видає такі дозволи застосовують адміністративні стягнення у випадках, які передбачає Кодекс України про адміністративні правопорушення.
9. Якщо податковий орган виявляє юридичну особу (крім бюджетних установ і релігійних організацій), її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ, що не має статусу юридичної особи, а також фізичну особу, яка має статус суб'єкта підприємницької діяльності, постійного представництва нерезидентів, які отримують доходи, що мають джерела з України, або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їхніх засновників без дозволу на будівництво об’єкта містобудування та/або тимчасових споруд, до таких осіб застосовують адміністративні стягнення у випадках, які передбачає Кодекс України про адміністративні правопорушення.
-
Гастрольний збір
1. Платниками збору є організатори гастрольних заходів, крім організаторів благодійних гастрольних заходів.
2. Об’єктом оподаткування збором на території України є виручка від реалізації квитків на гастрольний захід.
3. Ставка збору становить 3 відсотки об’єкта оподаткування, визначеного частиною 2 цієї статті.
4. Сума збору визначається платниками самостійно відповідно до виручки від реалізованих квитків на гастрольний захід та встановленої цим Кодексом ставки збору.
4.1. Податкові розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному місяцю, складаються і подаються платником до органів державної податкової служби за місцем податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби) платника протягом 20 календарних днів місяця, що настає за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, в якому були проведені такі гастрольні заходи.
4.2. Податковий розрахунок збору подається за формою, що затверджується центральним органом державної податкової служби відповідно до законодавства.
4.3. Сума збору за звітний (податковий) місяць, обчислена відповідно до цієї статті, вноситься платниками у повному обсязі протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання розрахунку збору. Сума збору вноситься за місцем податкової реєстрації (місцеперебування на податковому обліку в органах державної податкової служби) платника.