Ознайомитисьпроект

Вид материала

Кодекс

Содержание Оподаткування операцій із пов'язаними особами Оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи Оподаткування дивідендів

Оподаткування операцій із пов'язаними особами

1. З метою оподаткування дохід, який платник податку одержав від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначати виходячи з договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу (надання).

Дохід, який платник податку одержав від надання коштів у депозит пов'язаним особам, визначати виходячи з договірної процентної ставки за депозит, але не меншої за звичайну процентну ставку за депозит, що діяла на день відкриття депозиту, а дохід, який отримано від надання кредиту пов'язаним особам, визначати виходячи з договірної процентної ставки за кредит, але не меншої за звичайну процентну ставку за кредит, що діяла на день видачі кредиту.

2. Витрати платника податку на придбання товарів, робіт, послуг у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

3. Положення частини першої та другої цієї статті поширюються також на операції з юридичними особами, які не є платниками податку, за ставкою, що її встановлює стаття 184 цього Кодексу, з неприбутковими установами, організаціями, які сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

4. Витрати платника податку на сплату відсотків за депозитами або кредитами, грошові виплати (інші види компенсацій) за іншими цивільно-правовими договорами, пов’язаним із платником податку особам, визначати виходячи з процентних ставок (договірних цін), що не можуть бути:

а) вищими за звичайні процентні ставки за депозитом;

б) нижчими за звичайні процентні ставки за кредитом;

г) вищими за звичайні ціни за іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають виплати (інші види компенсацій) на користь пов’язаної особи.

5. Виплати винагород або інших видів заохочень пов'язаним із таким платником податку фізичним чи юридичним особам, якщо немає документальних доказів того, що такі виплати або заохочення проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час), не вносяться до складу валових витрат.

За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат або інших видів заохочень згідно з порядком і розмірами, які установив Кабінет Міністрів України.

У разі виплати винагород або інших видів заохочень у натуральній формі віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплати винагород або інших видів заохочень розмірами, що не перевищують вартості цих виплат, яку розраховано за звичайними цінами.

Якщо суму виплати винагород або інших видів заохочень чи її частини пов'язаним фізичним особам не визнано валовими витратами, то така сума чи її частина є базою для нарахування внесків на соціальні заходи.

6. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, які він мав внаслідок продажу товарів (робіт, послуг) або їх обміну за цінами, нижчими за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

202. Оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи

1. Спільна діяльність без створення юридичної особи можлива на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об'єднання коштів та (або) майна учасників для досягнення спільної господарської мети.

2. Облік результатів спільної діяльності платник податку, якого уповноважили на це інші сторони згідно з умовами договору, веде окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

3. Виплату (нарахування) частини прибутку, який отримали учасники спільної діяльності, нараховує особа, яку уповноважено вести облік результатів спільної діяльності, до або під час такої виплати за ставкою, встановленою статтею 184 цього Кодексу.

4. Якщо доходи від спільної діяльності не розподілені протягом звітного періоду з метою оподаткування, їх вважати за розподілені між учасниками згідно з умовами договору про спільну діяльність на кінець такого звітного періоду, і вони підлягають оподаткуванню згідно з частиною третьою цієї статті.

5. З метою оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на підставі окремих цивільно-правових договорів.

6. Порядок податкового обліку та звітності результатів спільної діяльності встановлює центральний орган державної податкової служби України.

203. Оподаткування дивідендів

1. У разі ухвалення рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав здійснює зазначені виплати власникові таких корпоративних прав пропорційно його частці у статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду за наявності інших власних джерел для виплати дивідендів.

2. За винятком випадків, які передбачає частина п’ята цієї статті, емітент корпоративних прав, що ухвалює рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету податок на прибуток у розмірі 25 відсотків, що його нараховано попередньо на суму дивідендів, які призначено для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений податок вносити до бюджету до/або водночас із виплатою дивідендів.

3. Обов’язок із нарахування та сплати цього податку за ставкою, яку визначає ця частина, покладено на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку на прибуток, чи має пільги зі сплати податку на прибуток, які надає цей Кодекс, зокрема у вигляді застосування ставки податку нижчої за ту, яку встановлює стаття 184 цього Кодексу.

4. Платіжний документ, який платник податку надає банківській установі, що його обслуговує, повинен відображати суму дивідендів, які підлягають виплаті, а також суму податку на прибуток, що який попередньо нараховано на таку суму дивідендів, яка підлягає сплаті під час виплати таких дивідендів. Банківська установа не має права приймати до виконання платіжний документ, що не відповідає зазначеним вимогам.

5. Для юридичних осіб, які створено у формі господарських товариств (корпоратизованих юридичних осіб), з метою нарахування дивідендів прибуток, що підлягає розподілу, визначається лише з використанням правил чинних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому сплата попереднього податку під час виплати таких дивідендів здійснюється відповідно до правил податкового обліку, які визначає цей підпункт.

У разі коли керівний орган підприємства ухвалює рішення про виплату дивідендів, нарахованих на частку акцій (інших корпоративних прав), що належать державі або органові місцевого самоврядування, податок, який визначає ця частина, стягується згідно із загальним порядком до державного бюджету чи бюджету органу місцевого самоврядування відповідно.

6. Кабінет Міністрів України або органи місцевого самоврядування встановлюють відповідно до законодавства правила стягнення та зарахування до відповідного бюджету частини прибутку підприємств, які перебувають у державній або комунальній власності та є казенними чи некорпоратизованими.

Платник податку – емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму податку на прибуток підприємств, який попередньо сплачено протягом такого звітного періоду під час нарахування дивідендів згідно із частиною другою цієї статті.

7. У разі коли сума податку на прибуток підприємств, який попередньо сплачено протягом звітного періоду під час нарахування дивідендів, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, різниця переноситься на зменшення зобов'язань за таким податком у наступному податковому періоді, а в разі отримання від’ємного значення податкового зобов’язання наступного звітного періоду – на зменшення зобов’язань за таким податком у майбутніх податкових періодах до повного його погашення.

8. Попередньо податок на прибуток підприємств, передбачений частиною другою цієї статті, не стягується в разі виплати дивідендів у вигляді акцій (часток, паїв), які емітувало (випустило) підприємство, що нараховує дивіденди, за умови, що така виплата жодним чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді підприємства-емітента, незалежно від того, зареєстровано (відображено у зміні до статутних документів) такі акції (частки, паї) чи ні.

Виплата дивідендів на користь фізичних осіб (зокрема нерезидентів) за акціями (іншими корпоративними правами), які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), яку емітував такий платник податку, прирівнюється з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням та внесенням суми виплат до складу валових витрат платника податку, яка не підлягає попередньому оподаткуванню в разі виплати дивідендів в порядку частини другої цієї статті.

9. Юридичні особи, які отримують дивіденди, не вносять їх суму до складу валового доходу, крім дивідендів, їх які вони одержали від нерезидентів, якщо іншого не встановлюють міжнародні договори.

10. Якщо внаслідок повної ліквідації підприємства платник податку - власник корпоративних прав, які емітувало таке підприємство, одержує кошти або майно, вартість яких перевищує балансову вартість таких корпоративних прав, сума перевищення вноситься до валового доходу такої особи.

У разі коли сума коштів або вартість майна менша від номінальної вартості корпоративних прав, сума збитків відноситься до складу валових витрат платника податку в податковий період отримання такої компенсації, але не раніше періоду повної ліквідації підприємства-емітента.

11. Сума податку на прибуток підприємств, яку попередньо сплачено під час нарахування дивідендів, є частиною податку на прибуток підприємств, тому її не вважають за податок, який стягують під час репатріації дивідендів (їхньої сплати на користь нерезидентів) відповідно до норм статті 66 цього Кодексу або міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких дала Верховна Рада України.