Ознайомитисьпроект
| Вид материала | Кодекс |
Порядок визначення доходів та витрат при іпотечному житловому кредитуванні
1. Платник податку - резидент має право внести до податкового кредиту частину суми відсотків за іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного (податкового) року. Іпотечним житловим кредитом є фінансовий кредит, що надається фізичній особі банківською установою строком не менш як на п'ять повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом, придбанням квартири (кімнати), житлового будинку або його частини (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим будинком, чи присадибної ділянки), які надаються у власність позичальника з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під ним, чи присадибної ділянки) у заставу.
Таке право виникає у разі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будують чи купують житловий будинок (квартиру, кімнату), що його такий платник податку визначає як основне місце свого проживання.
2. Частина суми відсотків, що її вносять до податкового кредиту платника податку - позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добуткові суми відсотків, що їх фактично сплатив платник податку протягом звітного (податкового) року для його погашення, на коефіцієнт, який розраховують за такою формулою:
К = МП / ФП, де
К - коефіцієнт;
МП - мінімальна загальна площа житла, яка дорівнює 100 квадратним метрам;
ФП - фактична загальна площа житла, яке будує (купує) платник податку коштом іпотечного кредиту.
Якщо цей коефіцієнт є більшим від одиниці, то до податкового кредиту зараховують суму фактично сплачених відсотків за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.
3. Якщо товариство співвласників житла або житловий кооператив не виконує обов'язків зі своєчасного погашення основної суми чи відсотків за іпотечним житловим кредитом, то стягнення не можна спрямовувати на житло особи, яка не має заборгованості за основною сумою та процентами за таким іпотечним кредитом, а також на місця загального користування у частині, що припадає на неї.
Продаж підвалів або горищ товариства співвласників житла або житлового кооперативу, надання їх в оренду чи надання права на здійснення будь-яких перебудов чи надбудов (мансард) відбувається у випадку, якщо таке товариство або кооператив згідно з його статутом (положенням) укладає відповідну цивільно-правову угоду, а якщо залучено іпотечний кредит - за письмової згоди кредитора.
Кошти, що їх отримано за такою угодою, вносять на рахунок такого товариства або кооперативу та спрямовують на погашення основної суми та відсотків за іпотечним житловим кредитом, а якщо немає зобов'язань з такого кредиту - вносять на рахунок особи, яка надає комунальні послуги такому товариству або кооперативові порядком, що його визначають їхні керівні органи.
4. Право на внесення до податкового кредиту суми, розрахованої згідно з цією статтею, надають платникові податку не частіше одного разу на 10 календарних років, починаючи з року, у якому об'єкт житлової іпотеки купують або починають будувати.
Якщо іпотечний житловий кредит має термін погашення більший, ніж 10 календарних років, право на внесення частини суми відсотків до податкового кредиту за новим іпотечним житловим кредитом виникає у платника податку після повного погашення основної суми та відсотків попереднього іпотечного житлового кредиту.
5. У разі, коли подружжя, у спільній сумісній власності яких є об'єкт іпотеки, розлучається, то зазначені терміни поширюються на колишнього члена подружжя, у власності якого залишається об'єкт іпотеки, а у разі поділу такого об'єкта між колишніми членами подружжя - на кожного такого члена.
6. Платник податку має право відновити право на внесення частини суми відсотків, фактично сплачених за новим іпотечним житловим кредитом, до податкового кредиту без дотримання зазначених у цій статті термінів у разі:
6.1) примусового продажу або конфіскації об'єкта іпотеки у випадках, що їх передбачає закон;
6.2) ліквідації об'єкта житлової іпотеки за рішенням органу місцевої влади у випадках, що їх передбачає закон;
6.3) зруйнування об'єкта житлової іпотеки або визнання його непридатним для використання з причин непереборної сили (форс-мажору);
6.4) продажу об'єкта іпотеки через неплатоспроможність (банкрутство) платника податку згідно із законом.
7. Право на зарахування частини суми відсотків, фактично сплаченої за іпотечним житловим кредитом, до податкового кредиту має особа, яка досягла 18-річного віку. Це правило не поширюється на випадки, коли:
7.1) об'єкт іпотеки перебуває у спільній частковій або спільній сумісній власності подружжя, один з членів якого молодший за віком;
7.2) за умовами заповіту об'єкт іпотеки передають у спадщину фізичній особі, молодшій за віком.
8. Розподіл витрат між членами подружжя.
8.1. Право на внесення до податкового кредиту частини суми відсотків, фактично сплаченої за іпотечним житловим кредитом, надають одному з членів подружжя, у спільній частковій або спільній сумісній власності якого є об'єкт іпотеки. А кредитна угода має бути підписаною обома членами такого подружжя або одним з членів подружжя, якщо є нотаріально посвідчена довіреність іншого члена подружжя на таке підписання.
8.2. Якщо таке подружжя розлучається, то право на внесення до податкового кредиту частини суми відсотків, фактично сплаченої за іпотечним житловим кредитом, має платник податку, у власності якого залишається за домовленістю сторін або за рішенням суду такий об'єкт іпотеки.
8.3. Якщо внаслідок розлучення об'єкт іпотеки розділяють між колишніми членами подружжя, то правом на внесення до податкового кредиту частини суми відсотків за іпотечним житловим кредитом мають обидва колишніх члени подружжя згідно з розподіленим між ними обов'язком з погашення суми такого кредиту та відсотків за ним, якщо такий розподіл дозволено кредитним іпотечним договором.
8.4. Якщо член подружжя, який мав право на внесення до податкового кредиту частини суми відсотків за іпотечним житловим кредитом, помирає або за рішенням суду його визнають померлим чи безвісно відсутнім, то таке право переходить до іншого члена подружжя починаючи з відсотків, сплачених з початку звітного року, на який припадає така смерть або таке рішення суду.
8.5. Якщо позичальник бере шлюб після отримання іпотечного житлового кредиту або його частини, то особою, відповідальною за його погашення, є такий позичальник, а власність, яка перебуває в іпотеці згідно з договором іпотечного житлового кредитування, не може бути зарахованою до спільної часткової або спільної сумісної власності такого подружжя до повного погашення такого іпотечного житлового кредиту та відсотків за ним.
9. Платника податку достроково позбавляють права на внесення частини суми відсотків за іпотечним житловим кредитом до складу податкового кредиту у разі втрати ним резидентського статусу, а також якщо такий платник податку виїздить за межі України на постійне місце проживання (із втратою резидентського статусу або без такого).
-
Оподаткування доходів фізичної особи-підприємця
1. Оподаткування доходів, що їх отримала фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності, або фізична особа, яка сплачує ринковий збір.
2. Оподаткування доходів, що їх отримала фізична особа від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її господарської діяльності без створення юридичної особи, а також фізична особа, яка сплачує ринковий збір, здійснюють за правилами, встановленими у цьому Кодексі з цих питань, з урахуванням норм цієї статті.
3. Якщо фізична особа-підприємець або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, крім визначених у частині другій цієї статті, то такі доходи оподатковують за загальними правилами, встановленими у цьому Кодексі для платників податку, що не є такими суб'єктами господарювання.
4. Фізичну особу-підприємця або фізичну особу, яка сплачує ринковий збір, вважають податковим агентом найманої нею особи або фізичної особи, що перебуває з нею у цивільно-правових відносинах, стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь такої особи, а також будь-які доходи, які оподатковують під час їхньої виплати. За цих умов, порядок нарахування та сплати збору до Пенсійного фонду України або внесків до державних соціальних фондів з боку таких фізичних осіб визначає спеціальне законодавство з питань такого спрощеного оподаткування.
-
Оподаткування доходів нерезидентів з джерелами походження в Україні
1. Доходи, що мають джерела походження в Україні, і які нараховують (виплачують, надають) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, що їх визначають окремі норми цього Кодексу.
2. Також до визначених згідно з цим Кодексом доходів, що мають джерело походження в Україні, належать доходи, нараховані нерезидентам, які:
2.1) працюють на об'єктах, розташованих на території України, зокрема у представництвах нерезидентів - юридичних осіб, незалежно від джерел виплати таких доходів;
2.2) є членами керівних органів резидентів-юридичних осіб, їхніх представництв або фізичної особи - підприємця за межами території України та отримують за це заробітну плату, інші виплати та винагороди коштом таких резидентів;
2.3) є суб'єктами господарювання або здійснюють незалежну професійну діяльність на території України з будь-якими джерелами виплати таких доходів.
3. Якщо доходи, що мають джерело походження в Україні, виплачує нерезидентові інший нерезидент, то такі доходи потрібно вносити на рахунок, що його відкрив такий нерезидент у банкові-резиденті, режим якого встановлює Національний банк України. За цих умов, такий банк-резидент є податковим агентом за здійснення будь-яких видаткових операцій з такого рахунку.
4. У разі, коли нерезидент виплачує такі доходи іншому нерезидентові готівкою або у формі, відмінній від грошової, нерезидент-отримувач такого доходу зобов'язаний самостійно нарахувати та сплатити (перерахувати) податок до бюджету протягом 20 календарних днів, наступних за днем одержання таких доходів, але не пізніше закінчення його перебування в Україні.
5. Порядок виконання норм цієї частини визначає Кабінет Міністрів України за погодженням з Національним банком України.
6. Якщо зазначені в абзаці першому частини першої цієї статті доходи виплачує нерезидентові резидент - фізична або юридична особа, то такий резидент є податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. Укладаючи договір з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу, що має джерело походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яку застосовуватимуть до таких доходів.
7. Під час нарахування на користь нерезидента доходів у вигляді відсотків, дивідендів або роялті застосовують відповідну ставку податку, встановлену у цьому Кодексі для нарахування таких доходів резиденту.
-
Оподаткування доходів резидентів з джерел походження за межами України
1. Якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є за межами України, то суму такого доходу зараховують до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - їхнього отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію.
2. Якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надала Верховна Рада України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, то такий платник податку визначає суму такого зменшення за визначеними підставами у річній податковій декларації.
3. Не підлягають зарахуванню у зменшення суми річного податкового зобов'язання платника податку такі податки:
3.1) податки на капітал (приріст капіталу), податки на майно;
3.2) поштові податки;
3.3) податки на реалізацію (продаж), інші непрямі податки, незалежно від того, чи належать вони до категорії прибуткових податків або є окремими податками згідно з законодавством іноземних держав.
4. Для отримання права на зменшення суми податкового зобов'язання на суму податку, сплаченого за межами України, платник податку зобов'язаний отримати від державного органу країни, в якій йому сплачують такий дохід, уповноваженого стягувати такий податок, довідку про суму стягнутого податку, а також про базу його нарахування. Таку довідку має легалізувати консульська установа України у відповідній країні.
5. Сума податку з іноземного доходу платника податку - резидента, сплаченого за кордоном України, не може перевищувати суми податку, розрахованої на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку (з урахуванням суми отриманого іноземного доходу).
-
Оподаткування операцій з продажу, обміну та інших видів відчуження нерухомого майна, що перебуває у власності фізичної особи
1. Доходу, що його отримав платник податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку (а також земельної ділянки, на якій розташовані такі об'єкти, та господарсько-побутові споруди і будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), не оподатковують, якщо загальна площа такого житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку є не більшою за 200 квадратних метри.
1.1. У разі, якщо площа такого об'єкта нерухомого майна є більшою за 200 квадратних метри, то частина доходу, пропорційна сумі такого перевищення, підлягає оподаткуванню за ставкою 1 відсоок від вартості такого об'єкта нерухомого майна.
1.2. Дохід, що його отримав платник податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених в абзаці другому цієї частини, або від продажу об'єкта нерухомості іншого, відмінного від зазначених у підпункті 1 цієї частини, підлягає оподаткуванню за ставками, визначеними у статті 216 цього Кодексу.
1.3. Таким самим порядком оподатковують дохід від продажу об'єкта незавершеного будівництва.
1.4. Дохід від продажу об'єкта нерухомого майна визначають виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче від оціночної вартості такого нерухомого майна, що її обрахував орган, уповноважений здійснювати таку оцінку згідно із законодавством України.
1.5. Під час обміну одного об'єкта нерухомості на інший (інші) кожна сторона договору міни сплачує 50 відсотків від суми податку, розрахованої згідно з положеннями абзаців другого чи третього цієї частини, до вартості відповідного відчужуваного з боку такої сторони об'єкта нерухомості.
1.6. Положення цього пункту застосовуються до операцій з продажу або обміну об'єктів нерухомості, які платник податку набув у власність після набрання чинності цим Кодексом,
2. У разі, якщо площа такого об'єкта нерухомого майна є більшою за 100 квадратних метри, частину доходу, пропорційну сумі такого перевищення, оподатковують за ставкою 1 відсоток від вартості такого об'єкта нерухомого майна.
2.1. Дохід, що його отримав платник податку, від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених в абзаці другому частини першої цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості іншого, відмінного від зазначених в абзаці другому частини першої цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставками, визначеними у статті 87 цього Кодексу.
2.2. Таким самим порядком оподатковують дохід від продажу об'єкта незавершеного будівництва.
2.3. Дохід від продажу об'єкта нерухомого майна визначають, виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижчої від оціночної вартості такого об'єкта нерухомого майна, що її розрахував орган, уповноважений здійснювати таку оцінку згідно із законодавством.
2.4. Обмінюючи один об'єкт нерухомості на інший (інші), кожна сторона договору міни сплачує 50 відсотків від суми податку, розрахованої згідно з положеннями абзаців другого або третього частини другої цієї статті, відповідно до того, який об'єкт нерухомості відчужують та його вартості.
2.5. Положення цього пункту застосовуються до операцій з продажу або обміну об'єктів нерухомості, які платник податку набув у власність до набрання чинності цим Кодексом,
3. Податковим агентом у операціях з відчуження об'єктів нерухомого майна є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору.
3.1. Порядок визначення оціночної вартості нерухомого майна, що підлягає продажеві, встановлює Кабінет Міністрів України.
3.2. Суму податку сторони (або одна сторона) сплачують самостійно через установи банків у сумі, що її визначив податковий агент, до нотаріального посвідчення договору.
3.3. Нотаріус, який посвідчив договір відчуження об'єкта нерухомості, зобов'язаний надіслати інформацію про такий договір податковому органові за податковою адресою платника податку у терміни, встановлені у цьому Кодексі для звітного (податкового) кварталу.
3.4. У разі невчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору відчуження об'єкта нерухомості, за яким здійснено сплату податку, платник податку має право на повернення зайво (надміру) сплаченої суми податку на підставі річної податкової декларації, поданої згідно з установленим порядком, та документів на підтвердження фактичної сплати податку.
4. Доходи від операцій з продажу об'єктів нерухомого майна, що їх здійснюють фізичні особи - нерезидент, оподатковують згідно з порядком оподаткування таких доходів, визначеним для резидентів.
-
Оподаткування операцій з продажу, обміну та інших видів відчуження рухомого майна
1. Дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного (податкового) року оподатковують за ставками, встановленими у статті 216 цього Кодексу.
2. Як виняток із частини першої цієї статті, під час продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного (податкового) року, доходи продавця від зазначених операцій оподатковують за ставкою 1 відсоток від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення згідно з договором до такого посвідчення.
3. Дохід, що його отримав платник податку від продажу протягом звітного (податкового) року більш ніж одного із зазначених об'єктів, підлягає оподаткуванню за ставками, визначеними у статті 216 цього Кодексу.
4. Якщо об'єкт рухомого майна продають за посередництва юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то таку особу вважають податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих такий платник податку від такого продажу.
5. Якщо один об'єкт рухомого майна обмінюють на інший об'єкт рухомого майна, то кожна зі сторін договору міни сплачує 50 відсотків від суми податку, що її визначають шляхом застосування ставки податку, зазначеної у статті 216 цього Кодексу, до розрахованої за звичайними цінами вартості майна, яке відчужує кожна сторона.
6. Податковим агентом під час здійснення операцій з відчуження об'єктів рухомого майна згідно з порядком, передбаченим у цьому Кодексі, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір або підписи сторін угоди, якщо є документи про сплату податку з боку сторін договору.
Для оформлення договору платник податку зобов'язаний виконати дії щодо сплати податку з доходу від операцій з відчуження об'єктів рухомого майна, а нотаріус - дії щодо подання інформації органові державної податкової служби України.
-
Порядок сплати податку
1. Податок, утриманий з доходу, зокрема з пасивного, сплачують до бюджету до або під час виплати такого доходу.
2. Податок, нарахований на дохід від господарської діяльності, протягом року вносять до бюджету щокварталу до 15 числа місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, авансовими платежами розміром 25 відсотків річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік, а фізичними особами, яких вперше залучено до сплати податку, - розміром 25 відсотків суми, обчисленої за оціночним доходом на поточний рік.
3. Податок, нарахований на дохід, одержаний від продажу нерухомого або іншого майна, вносять до бюджету у терміни, передбачені частиною другою цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом.
4. Податок, нарахований на дохід, одержаний фізичною особою у вигляді спадщини або подарунків, вносять до бюджету у терміни, передбачені частиною другою цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом.
5. Податок, нарахований на сукупний оподатковуваний дохід фізичної особи, визначений за підсумками звітного (податкового) року, вносять до бюджету у терміни, визначені у цьому Кодексі.
-
Особливості нарахування та сплати податку з окремих видів доходів
1. Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий винайм (підвинайм).
1.1. Податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.
За таких умов об'єкт оподаткування визначають, виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не меншої за мінімальну суму орендного платежу, що її встановлює законодавство з питань оренди землі.
1.2. Податковим агентом платника податку – орендодавця у нарахуванні доходу від надання в оренду нерухомого майна іншого, не зазначеного в абзаці другому цієї частини (а також земельну ділянку, що розташована під таким нерухомим майном, чи присадибну ділянку), є орендар.
1.3. Об'єкт оподаткування визначають, виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не меншої за мінімальну суму орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальну суму орендного платежу визначають за методикою, яку встановлює Кабінет Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості, з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що їх встановлює орган місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких розташована така нерухомість, та оприлюднює у спосіб, найбільш доступний членам такої територіальної громади. Якщо такої мінімальної вартості не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, то об'єкт оподаткування визначають виходячи з розміру орендної плати, визначеного в договорі оренди.
Надання в оренду нерухомості, що належить юридичній або фізичній особі - нерезидентові, здійснюють суто через засноване ним постійне представництво на території України або юридичну особу - резидента (уповноважену особу), що виконує представницькі функції відносно такого нерезидента на підставі письмового договору, а якщо нерезидент є фізичною особою, - виступає також його податковим агентом відносно таких доходів. Нерезидента, який порушує норми цього пункту, вважають таким, що ухиляється від оподаткування.
1.4. Якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, то особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку - орендодавець за таких умов:
а) такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету у терміни, встановлені у цьому Кодексі для квартального звітного (податкового) періоду, а саме: протягом 40 календарних днів, наступних за останнім днем такого звітного (податкового) кварталу, сума отриманого доходу, сума сплаченого податку та остаточне податкове зобов‘язання відображають у річній податковій декларації;
б) договір оренди нерухомого майна підлягає нотаріальному засвідченню.
Нотаріус зобов'язаний надіслати інформацію про такий договір податковому органові за основним місцем проживання платника податку - орендодавця за формою та у спосіб, які встановлює Кабінет Міністрів України. У разі порушення цієї процедури нотаріус несе відповідальність, встановлену у цьому Кодексі за порушення порядку чи термінів надання податкової звітності.
Доходи, зазначені у цьому пункті, кінцево оподатковують під час їхньої виплати.
1.5. Особа, що здійснює посередницьку діяльність, пов'язану з надання послуг щодо укладання цивільно-правових договорів з нерухомим майном (купівля-продаж, оренда, обмін, забезпечення розселення комунальних квартир тощо), зобов‘язана надати податковому органові за місцем своєї реєстрації інформацію про такі договори. Правила виконання цього пункту визначає Кабінет Міністрів України.
2. Оподаткування інвестиційного прибутку.
2.1. Використані у цій частині терміни слід розуміти таким чином:
а) "інвестиційний актив" - цінні папери чи корпоративні права, виражені в інших, відмінних від цінних паперів, формах, і які випустив один емітент, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їхнього подальшого продажу;
б) "пакет цінних паперів" - окремий цінний папір чи сукупність ідентичних цінних паперів;
в) "ідентичний цінний папір" - цінні папери, випущені одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення.
2.2. Облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами платник податку веде самостійно, окремо від інших доходів і витрат.
2.3. Інвестиційний прибуток розраховують як позитивну різницю між доходом, що його отримав платник податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що обчислюють, виходячи з суми витрат, понесених з огляду на придбання такого активу, з урахуванням норм пункту 2.6 цієї частини.
2.4. Податковий агент з метою визначення об‘єкта оподаткування, виплачуючи платникові податку дохід за придбані у нього інвестиційні активи, враховує, згідно з договором, документально підтверджені витрати такого платника, попередньо понесені через придбання цих активів.
2.5. До продажу інвестиційного активу прирівнюють також операції з:
а) обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив;
б) зворотного викупу корпоративного права, яке належало платникові податку, з боку його емітента;
в) повернення платникові податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених до статутного фонду емітента корпоративних прав, унаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.
2.6. Придбанням інвестиційного активу вважають також операції з внесення з боку платника податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані корпоративні права.
2.7. Інвестиційний актив, подарований платникові податку чи успадкований платником податку, вважають придбаним за нульовою вартістю.
2.8. Якщо унаслідок розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими пункті 2.5 цієї частини, виникає від'ємне значення, то його вважають інвестиційним збитком.
2.9. Якщо протягом 30 календарних днів до дня продажу пакета цінних паперів (корпоративних прав), а також протягом наступних 30 календарних днів за днем такого продажу платник податку придбає пакет ідентичних цінних паперів (корпоративних прав), то:
а) інвестиційного збитку, що виник унаслідок такого продажу, визначаючи загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами, не враховують;
б) вартість придбаного пакета з метою оподаткування визначають за ціною його придбання, але не нижче за ціну проданого пакета.
2.10. Якщо платник податку протягом звітного (податкового) року продає інвестиційний актив за договором, який обумовлює право на його зворотний викуп у наступному році, чи придбає опціон на такий викуп, то інвестиційного збитку, який виникає внаслідок такого продажу, визначаючи загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами, не враховують.
2.11. Якщо платник податку, який продає інвестиційний актив протягом звітного податкового року, унаслідок чого виникає інвестиційний збиток, придбає такий інвестиційний актив або ідентичний йому пакет у наступному звітному (податковому) році, то з метою оподаткування вартість такого придбаного пакета визначають на рівні ціни такого проданого пакета, відповідно збільшеної або зменшеної на різницю між цінами придбання цих двох пакетів.
2.12. Якщо платник податку продає пакет цінних паперів (корпоративні права) пов'язаним з ним особам, то інвестиційного збитку, що виникає внаслідок такого продажу, визначаючи загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами, не враховують.
2.13. Якщо платник податку дарує інвестиційний актив або передає його у спадщину, то інвестиційного збитку, що виникає внаслідок такого дарування або надання у спадщину, визначаючи загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами, не враховують.
2.14. До загального річного оподатковуваного доходу платника податку зараховують позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
2.15. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначають як суму інвестиційних прибутків, які отримав платник податку протягом звітного (податкового) року, зменшену на суму інвестиційних збитків, що їх поніс платник податку протягом такого року.
2.16. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, то його суму переносять у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного відшкодування.
2.17. Визначаючи податкове зобов‘язання з загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами, платник податку враховує суму податку, що її утримав (сплатив) податковий агент.
2.18. Не оподатковують та не вносять до загального річного оподатковуваного доходу:
а) дохід, що його отримав платник податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
б) дохід, який отримав платник податку від продажу інвестиційних активів у випадках і в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України..
2.19. У випадках, визначених у підпунктах "а" і "б" пункту 2.18 цієї статті, платник податку не вносить до розрахунку загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами суму таких доходів та витрат на придбання таких інвестиційних активів.
2.20. Платник податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, має право укласти договір з таким торговцем щодо виконання функцій податкового агента. Порядок застосування цього підпункту визначає Міністерство фінансів України.
2.21. Норми цього пункту не поширюються на придбання або продаж (погашення) з боку платника податку цінних паперів у вигляді ощадних (депозитних) сертифікатів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю.
3. Оподаткування роялті здійснюють за правилами, встановленими для оподаткування дивідендів. Резиденти можуть нараховувати роялті лише з огляду на використання з боку платника податку права на інтелектуальну (промислову) власність, зареєстрованого згідно із законом.
4. Податковим агентом платника податку за нарахування (сплати) на його користь доходів у вигляді відсотків є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату).
4.1. Загальну суму податків, утриманих протягом звітного податкового місяця з таких нарахованих (сплачених) відсотків платникові податку, сплачує (перераховують) такий податковий агент до бюджету у терміни, визначені у законі для місячного звітного (податкового) періоду.
4.2. Податковий агент, який нараховує відсотки, надає податковий розрахунок загальної суми нарахованих відсотків та загальної суми утриманих з них податків у декларації з податку на прибуток підприємств у терміни, встановлені у Кодексі для такого податку. За цих умов інформації щодо окремого банківського вкладного (депозитного) або поточного (зокрема карткового) рахунку фізичної особи, суми нарахованих на нього відсотків, а також відомостей щодо такої фізичної особи - вкладника не надають.
4.3. Форму зазначеного податкового розрахунку встановлюють згідно з порядком, визначеним у Кодексі, та:
а) для банків узгоджують з Національним банком України;
б) для небанківських фінансових установ узгоджують з відповідним державним органом, уповноваженим здійснювати контроль та нагляд за такими небанківськими фінансовими установами за законом.
4.4. Оподаткування відсотків (зокрема дисконтних доходів), сплачених (нарахованих) з інших підстав, відмінних від зазначених в другому пункті 4.2 цієї частини, здійснюють загальним порядком, встановленим у цьому Кодексі для доходів, що кінцево оподатковують, сплачуючи їх, за визначеною ставкою.
4.5. Доходи, зазначені у цьому пункті, кінцево оподатковують, під час їхньої сплати та їхнім коштом.
5. Оподаткування дивідендів.
5.1. Податковим агентом платника податку під час нарахування (виплати) на його користь дивідендів, крім випадків є емітент корпоративних прав або за його дорученням - інша особа, яка здійснює таке нарахування (виплату).
5.2. Податковим агентом під час виплати дивідендів є будь-який резидент, який нараховує дивіденди, разом з тим, хто сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб'єктом спрощених систем оподаткування), або є звільненим від сплати такого податку за будь-яких підстав.
5.3. Резидент, що виплачує дивіденди платникам цього податку, надає органові державної податкової служби України у терміни, встановлені у цьому Кодексі для місячного звітного (податкового) періоду, податковий розрахунок про нараховані дивіденди, форму якого визначають за правилами, встановленими у цьому Кодексі.
5.4. Дивіденди, які нарахував платникові податку емітент корпоративних прав - резидент, що є фізичною або юридичною особою, оподатковують за ставкою, визначеною у частині другій статті 216 цього Кодексу.
5.5. Доходи, зазначені у цій частині, кінцево оподатковують, під час їхньої сплати та їхнім коштом.
6. Оподаткування виграшів та призів.
6.1. Податковим агентом платника податку у разі нарахування на його користь доходу у вигляді призів, виграшів у лотерею (крім державних лотерей), інших розіграшів або виграшів в азартних іграх, є особа, яка здійснює таке нарахування (виплату).
6.2. У разі нарахування (виплати) доходів у вигляді виграшів у лотерею (крім державних лотерей) або в інших розіграшах, які передбачають попереднє придбання з боку платника податку права на участь у таких лотереях чи розіграшах, не беруть до уваги витрат, що їх поніс платник податку для одержання такого доходу.
6.3. У разі нарахування (виплати) доходу, отриманого у вигляді виграшу в азартних іграх у казино, інших гральних місцях чи закладах (далі - гральний заклад), за винятком гри в тоталізатор, ураховують витрати платника податку, що їх понесено для отримання такого доходу протягом робочого дня (зміни).
6.4. У разі нарахування (виплати) доходу, отриманого у вигляді виграшу в азартних іграх у тоталізатор, враховують витрати платника податку, що їх понесено для отримання такого доходу протягом періоду з початку прийому ставок до завершення розіграшу.
6.5. Доходи, зазначені у цій частині, кінцево оподатковують під час їхньої виплати та їхнім коштом.
6.6. Порядок податкового обліку доходів та витрат платників податків - гравців у гральних закладах встановлює центральний орган державної податкової служби України.
7. Оподаткування благодійної допомоги.
7.1 Не підлягає оподаткуванню та зарахуванню до загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку доброчинна, зокрема гуманітарна, допомога (далі – доброчинна допомога), яка надходить на його користь у вигляді коштів або майна (безоплатно виконаної роботи, наданої послуги) та відповідає вимогам, визначеним у цій частині.
З метою оподаткування доброчинну допомогу поділяють на цільову та нецільову доброчинну допомогу.
Цільовою є доброчинна допомога, яку надають під визначені умови та напрями її витрачання, а нецільовою є допомога, яку надають без встановлення таких умов або напрямів.
7.2. Не вносять до оподатковуваного доходу цільової або нецільової доброчинної допомоги, яка надходить платникові податку, постраждалому внаслідок:
а) екологічних, техногенних та інших катастроф у місцевостях, оголошених згідно з Конституцією України зонами надзвичайної екологічної ситуації, у межах сум, що їх визначає Кабінет Міністрів України;
б) стихійного лиха, аварій, епідемій та епізоотій загальнодержавного або місцевого характеру, які завдали або створюють загрозу здоров'ю громадян, навколишньому природному середовищу, викликали або можуть викликати людські жертви або втрату власності громадян, з огляду на які рішення про залучення доброчинної допомоги ухвалює відповідно Кабінет Міністрів України або орган місцевого самоврядування, у межах сум, що їх визначає Кабінет Міністрів України.
Доброчинна допомога, що її надають із зазначеною метою, повинна розподілятися через державний чи місцевий бюджет або через банківські рахунки чинної мережі доброчинних організацій, Товариства Червоного Хреста України.
7.3. Не зараховують до оподатковуваного доходу суми нецільової доброчинної допомоги, зокрема матеріальної, яку надають резиденти - юридичні або фізичні особи на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно розміром, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного відповідно до норм цього Кодексу, що його встановлено на 1 січня такого року, за умови, що на такого платника податку поширюється право на отримання податкової соціальної пільги згідно з частиною п’ятою статті 89 цього Кодексу.
Добродійник – юридична особа зазначає відомості про надані суми нецільової доброчинної допомоги у податковій звітності.
Отримуючи нецільову доброчинну допомогу від добродійника - фізичної особи, платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію із зазначенням її сум у разі, якщо:
а) загальна сума отриманої нецільової доброчинної допомоги протягом звітного податкового року перевищує її граничний розмір, що встановлено відповідно до норм цього Кодексу;
б) платник податку не має права на отримання податкової соціальної пільги.
7.4. Не зараховують до оподатковуваного доходу цільової доброчинної допомоги, яку надають резиденти - юридичні або фізичні особи, будь-якої суми (вартості):
а) закладові охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, зокрема для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань) розмірами, що їх не покривають виплати з фонду загальнообов'язкового медичного страхування, крім витрат на косметичне лікування або косметичну хірургію (також косметичне протезування, непов'язане з медичною мотребою), водолікування та геліотерапію, непов'язані з хронічними захворюваннями, лікування та протезування зубів з використанням коштовних металів, гальванопластики та порцеляни, аборти (крім абортів, що їх роблять за медичними даними, або якщо вагітність стала наслідком зґвалтування), операції зі зміни статі; лікування венеричних захворювань (крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або зґвалтування), лікування тютюнової чи алкогольної залежності; клонування людини або її органів; придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, які не належать до переліку життєво потрібних, що його встановлює Кабінет Міністрів України;
б) нижчезазначеним закладам для розподілу доброчинної допомоги між особами, що не досягли 18-річного віку та перебувають у таких закладах:
- у будинку маляти;
- у будинку дитини;
- у будинку-інтернаті;
- у школі-інтернаті (зокрема спеціальній, санаторній або для сиріт);
- у дитячому будинку сімейного типу;
- у школі соціальної реабілітації;
- у притулку для неповнолітніх;
у приймальнику-розподільнику системи Міністерства внутрішніх справ України;
в) державному або комунальному закладові чи доброчинній організації, зокрема Товариству Червоного Хреста України, що надають послуги особам, які не мають житла, з їхнім харчування та облаштування на ночівлю;
г) пенітенціарному закладові для поліпшення умов утримання, харчування чи медичного обслуговування осіб, які перебувають у слідчих ізоляторах чи місцях позбавлення волі, або безпосередньо таким особам;
д) будинкові для людей літнього віку чи інвалідів для поліпшення умов їхнього утримання, харчування, медичного обслуговування, соціальної реабілітації;
е) платникові податку, який здійснює наукове дослідження або розробку, для відшкодування вартості обладнання, матеріалів, інших витрат (крім виплат заробітної плати, додаткового доходу, інших особистих витрат), за умови, якщо результати таких досліджень та розробок оприлюднять та вони не можуть бути предметом патентування чи інших обмежень у оприлюдненні чи безоплатному поширенні об'єктів права інтелектуальної (промислової) власності, отриманих внаслідок таких досліджень або розробок, а також якщо отримання такої допомоги не містить передумов щодо виникнення будь-яких договірних зобов'язань між добродійником або будь-якою третьою особою та набувачем доброчинної допомоги у майбутньому, крім обов'язків з цільового використання такої доброчинної допомоги.
У разі, коли після завершення зазначеного наукового дослідження (розробки) у набувача доброчинної допомоги залишаються об'єкти власності, що їх надала доброчинна організація для виконання такого дослідження (розробки), такий набувач зобов'язаний:
- або придбати такі об'єкти власності у такої доброчинної організації за їхньою звичайною ціною на час такого придбання;
- або повернути такі об'єкти власності такій доброчинній організації чи іншій доброчинній організації;
- або визнати суму, що її становить вартість таких об'єктів власності, визначена за звичайними цінами, доходом з наступним його оподаткуванням;
є) аматорській спортивній організації, клубові для компенсації витрат з придбання або оренди спортивного знаряддя та інвентарю, користування спортивними майданчиками, приміщеннями чи спорудами для проведення тренувань, забезпечення участі спортсмена-аматора у спортивних змаганнях.
Термін "аматорська спортивна організація, клуб" слід розуміти як громадську організацію, діяльність якої не спрямована на отримання доходу; термін "спортсмен-аматор" слід розуміти як особу, що її спортивна діяльність не спрямована на отримання доходу, за винятком нагород чи винагород від імені держави, органів місцевого самоврядування або громадських організацій як України, так і інших країн, у вигляді медалей, грамот, пам'ятних призів у формах, відмінних від грошової, а також як сума відшкодування витрат, пов'язаних із відрядженням такого спортсмена-аматора до місця проведення змагання, у межах встановлених у законі норм для відрядження найманого працівника.
7.5. До запровадження системи загальнообов'язкового медичного страхування норми підпункту "а" пункту 4 цієї частини поширюються на загальну суму (вартість) доброчинної допомоги, яку отримав набувач з такою метою (з урахуванням зазначених у цьому пункті обмежень).
7.6. Набувач цільової доброчинної допомоги у вигляді коштів має право на її використання протягом терміну, встановленого згідно з умовами такої допомоги, але не більше ніж 12 календарних місяців, наступних за місяцем отримання такої допомоги, за винятком отримання доброчинної допомоги у вигляді ендавменту.
Якщо набувач цільової доброчинної допомоги у вигляді коштів не використовує її протягом такого терміну та не повертає добродійникові до його закінчення, то такий набувач зобов'язаний внести невикористану суму такої допомоги до загального річного оподатковуваного доходу та сплатити відповідний податок.
7.7. Набувач цільової доброчинної допомоги має право звернутися до органу державної податкової служби України з поданням щодо продовження терміну використання такої цільової доброчинної допомоги у разі існування достатніх підстав, що підтверджують неможливість її повного використання у зазначені цією частиною терміни, а керівник такого податкового органу має право ухвалити рішення про таке продовження. Якщо орган державної податкової служби України відмовляє у такому продовженні, його рішення можна оскаржити згідно з порядком, що його встановлює законодавство.
7.8. Заборонено надавати доброчинну чи спонсорську допомогу органам державного управління та органам місцевої влади або створеним ними доброчинним фондам, чи іншим неприбутковим організаціям, чи за їхнім дорученням - третім особам, якщо надання такої доброчинної допомоги є попередньою або наступною умовою видачі платникові податку будь-якого дозволу, ліцензії, узгодження, державної послуги чи іншого рішення на його користь або прискорення такої видачі (спрощення її процедури).
Дії посадових (службових) осіб органів державного управління та органів місцевої влади з висування таких умов вважають діями з вимагання коштів або майна розміром такої доброчинної чи спонсорської допомоги.
8. Оподаткування доходів, отриманих за договорами довготривалого страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення та пенсійних вкладів.
8.1. Податковим агентом платника податку - отримувача виплати чи викупної суми є страховик-резидент, який здійснює нарахування страхової виплати чи викупної суми за договором недержавного пенсійного забезпечення або довготривалого страхування життя.
8.2. Податковим агентом платника податку - вкладника за договором пенсійного вкладу, учасника недержавних пенсійних фондів є адміністратор недержавних пенсійних фондів, який здійснює нарахування виплат за договором пенсійного вкладу та за договором з недержавним пенсійним фондом.
8.3. Податковий агент утримує та сплачує (перераховує) до бюджету податок за ставкою, визначеною у статті 216 цього Кодексу, від:
а) 60 відсотків суми:
- одноразової страхової виплати за договором довготривалого страхування життя по досягненню застрахованою особою певного віку, обумовленого у такому страховому договорі, чи якщо застрахована особа доживає до закінчення терміну такого договору;
- виплат пенсії на визначений термін, що їх здійснюють з недержавного пенсійного фонду учасникові фонду порядком та у терміни, що їх визначає законодавство;
б) 60 відсотків сум реґулярних та послідовних виплат (ануїтетів) за договором довготривалого страхування життя, пенсійних виплат за договором пенсійного вкладу, виплат довічної пенсії (довічні ануїтети), крім випадків, визначених у підпункті "а" пункту 3 цієї частини;
в) викупної суми за дотермінового розірвання страхувальником договору довготривалого страхування життя;
г) суми коштів, з яких не було утримано (сплачено) податку та які виплачують вкладникові з його пенсійного вкладу через дочасне розірвання договору пенсійного вкладу;
д) суми одноразових пенсійних виплат учасникові недержавного пенсійного фонду, за винятком одноразових виплат, передбачених у підпункті "в" підпункту 3 цієї частини.
8.4. Не оподатковують при їхньому нарахуванні (виплаті) страховиком-резидентом або адміністратором недержавних пенсійних фондів та не зараховують до загального оподатковуваного доходу платника податку звітних податкових періодів, встановлених у законі:
а) суми реґулярних та послідовних виплат (ануїтетів) за договором довготривалого страхування життя або пенсійних виплат за договором пенсійного вкладу, виплат пенсій на визначений термін або довічних пенсій, що їх одержує платник податку - резидент, який має вік, не меньший ніж 70 років;
б) сума страхової виплати за договором довготривалого страхування життя, якщо внаслідок страхового випадку застрахована особа отримує інвалідність І групи;
в) сума виплат за договором пенсійного вкладу, виплат пенсії на визначений термін, довічних або одноразових пенсій, якщо вкладник, учасник недержавного пенсійного фонду чи застрахована особа отримує інвалідність І групи.
8.5. Дохід у вигляді страхової виплати або виплати за договором пенсійного вкладу чи за договором недержавного пенсійного забезпечення, що його сплачують спадкоємцеві платника податку, оподатковують за правилами, встановленими у цьому Кодексі для оподаткування спадщини.
8.6. Суму доходів, отриманих за договорами довготривалого страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення, що підлягають оподаткуванню згідно зі шкалою ставок та згідно з об’єктами спадщини, зменшують на суму страхових внесків, сплачених за такими договорами до 1 січня 2006 року.
9. Оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платник податку на відрядження або під звіт та не повернув у встановлений термін.
9.1. Податковим агентом платника податку під час оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, і які такий платник податку не повернув протягом встановленого у абзаці п’ятому цієї частини терміну, є особа, що надала такі суми, а саме:
а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з розділом цього Кодексу "Про оподаткування прибутку підприємств";
б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та коштом особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.
9.2. Суму податку, нараховану на суму такого перевищення, утримує особа, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а за недостатності суми такого доходу - коштом оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.
9.3. Якщо платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що надала такі кошти, то таку суму податку утримують коштом останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а за браком суми такого доходу непогашену частину податку вносять до податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного (податкового) року.
9.4. Якщо повне утримання такої суми податку є неможливим унаслідок смерті платника податку або визнання його за рішенням суду безвісно відсутнім або померлим, то таку суму утримують під час нарахування доходу за останній для такого платника податку податковий період, а в непогашеній частині визнають безнадійною до сплати.
9.5. Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надають за формою, що її встановлює центральний податковий орган, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку:
а) завершує таке відрядження;
б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням особи, що надала кошти під звіт.
9.6. Якщо є надміру витрачені кошти, їхню суму платник податку повертає у касу або зараховує на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.
9.7. Якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного терміну, встановленого у абзаці четвертім цієї частини, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного терміну, то такий платник податку сплачує штраф, що становить 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, і який стягують за процедурою утримання податку, встановленою у абзаці третім цієї частини.
9.8. Якщо платник податку не повертає суми надміру витрачених коштів протягом звітного (податкового) місяця, на який припадає такий граничний термін, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими у абзаці третім цієї частини, та платник податку сплачує штраф, встановлений у абзаці третім цієї частини.
9.9. Якщо у майбутніх податкових періодах платник податку повертає суму надміру витрачених коштів або її стягують з такого платника податку за рішенням суду, перерахунку податкових зобов'язань такого платника податку не здійснюють, а суми штрафу не відшкодовують.
9.10. Норми цього пункту поширюються також на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням окремих цивільно-правових дій, що їх оплачено за допомогою корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або персональних чеків, інших платіжних документів, з урахуванням таких особливостей:
а) якщо застосовуючи платіжні картки під час службових відряджень, відряджена особа - платник податку отримував готівку, то платник податку подає звіт про використання наданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження;
б) якщо застосовуючи платіжні картки під час службових відряджень, відряджена особа - платник податку здійснював розрахунки у безготівковій формі платник податку має подати звіт про використання наданих на відрядження коштів не пізніше 10 днів, а за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може подовжити цей термін до 20 банківських днів (до з'ясування питань щодо виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).
10. Оподаткування доходів, що їх одержали нерезиденти.
10.1. Доходи, джерело надходження яких є на території України, і які нараховують (виплачують, надають) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, що їх визначають окремі норми цього Кодексу.
10.2 Додатково до визначень частини третьої статті 81 цього Кодексу доходами, джерело надходження яких є на території України, вважають доходи, нараховані нерезидентам, які:
а) працюють на об'єктах, розташованих на території України, зокрема у представництвах нерезидентів - юридичних осіб, незалежно від джерел виплати таких доходів;
б) є членами керівних органів резидентів - юридичної особи чи фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або їхнього представництв за кордоном та отримують за це заробітну плату, інші виплати та винагороди коштом таких резидентів;
в) є суб'єктами господарювання або здійснюють незалежну професійну діяльність на території України, незалежно від джерел виплати таких доходів.
10.3. Якщо доходи, джерело надходження яких є на території України, виплачують нерезидентові іншим нерезидентом, то такі доходи потрібно вносити на рахунок, що його відкрив такий нерезидент у банку-резиденті, режим якого встановлює Національний банк України. За таких умов цей банк-резидент є податковим агентом у здійсненні будь-яких видаткових операцій з такого рахунку.
10.4. У разі виплати нерезидентом таких доходів іншому нерезидентові готівкою або у формі, відмінній від грошової, нерезидент - отримувач такого доходу зобов'язаний самостійно нарахувати та сплатити (перерахувати) податок до бюджету протягом 20 календарних днів, наступних за днем одержання таких доходів, але не пізніше закінчення його перебування в Україні.
Порядок виконання норм цього підпункту визначає Кабінет Міністрів України за погодженням з Національним банком України.
10.5. Якщо зазначені абзаці пункті 10.4 цієї частини доходи виплачує нерезидентові резидент - фізична або юридична особа, то такий резидент є податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. Укладаючи договір з нерезидентом, і якщо його умови передбачають отримання таким нерезидентом доходу, що його джерело є з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яку застосовуватимуть до таких доходів.
10.6. Нараховуючи на користь нерезидента доходи у вигляді відсотків, дивідендів або роялті, застосовують відповідну ставку податку, встановлену у цьому Кодексі для нарахування таких доходів резидентові.
11. Оподаткування доходів, що їх отримала фізична особа - суб'єкт господарювання або фізична особа, яка сплачує ринковий збір.
11.1. Оподаткування доходів, що їх отримала фізична особа від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізична особа, яка сплачує ринковий збір, здійснюють за правилами, встановленими у спеціальному законодавстві з цих питань, з урахуванням норм цієї частини.
11.2. Якщо фізична особа - суб'єкт господарювання або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, відмінні від визначених в абзаці третьому цієї частини, то такі доходи оподатковують за загальними правилами, встановленими у цьому Кодексі для платників податку, що не є такими суб'єктами господарювання.
11.3. Фізична особа - суб'єкт господарювання або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, є податковим агентом найманої нею особи або фізичної особи, що перебуває з нею у цивільно-правових відносинах, стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь такої особи, разом з будь-якими доходами, які кінцево оподатковують під час їхньої виплати. За таких умов порядок нарахування та сплати збору до Пенсійного фонду України або внесків до державних соціальних фондів для таких фізичних осіб визначають Перехідні положення цього кодексу.
-
Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації)
1. Річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі - декларація) подає платник податку, який:
1.1) зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Кодексу або інших законів України;
1.1) має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту.
2. Обов'язок платника податку з подання декларації є виконаним, якщо він отримував доходи суто від податкових агентів, зобов'язаних подавати звітність з цього податку згідно з встановленим порядком.
3. Платники податку - резиденти, які виїздять за кордон на постійне місце проживання, зобов'язані подати органові державної податкової служби України декларацію не пізніше закінчення 60 календарного дня, що передує такому виїздові.
Орган державної податкової служби України зобов'язаний протягом
30 календарних днів від дня отримання такої декларації визначити податкове зобов'язання та надіслати податкове повідомлення платникові податку, який зобов'язаний сплатити належну суму податку та отримати довідку про таку сплату (або про те, що він не має податкових зобов'язань з цього податку), яку здає органам митного контролю під час перетину митного кордону та є підставою для проведення митних процедур.
Порядок застосування цієї частини визначає Кабінет Міністрів України.
4. Платників податку звільняють від обов'язку подавати декларації у таких випадках:
4.1) незалежно від видів та сум отриманих доходів, якщо вони:
а) є неповнолітніми або недієздатними особами і перебувають на повному утриманні інших осіб та/або держави станом на кінець звітного (податкового) року;
б) перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув'язненні на території інших держав станом на кінець граничного терміну подання декларації;
в) перебувають у розшуку станом на кінець звітного (податкового) року;
г) перебувають на терміновій військовій службі станом на кінець звітного (податкового) року;
4.2) в інших випадках, визначених у цьому Кодексі.
5. Декларацію платник податку заповнює самостійно або за нього це робить інша особа, нотаріально уповноважена таким платником податку здійснювати таке заповнення.
У разі, коли уповноважена платником податку особа заповнює декларацію за винагороду або зобов'язана здійснювати таке заповнення згідно з нормами цієї частини, то:
5.1) така уповноважена особа несе відповідальність за порушення порядку заповнення та/або подання такої декларації, що її визначено законом для платника податку, а такого платника податку звільняють від зазначеної відповідальності;
5.2) зобов'язання щодо заповнення та подання декларації від імені платника податку покладають на інших осіб. – а саме:
а) на опікуна або піклувальника - щодо доходів, що їх отримала неповнолітня або недієздатна особа;
б) на спадкоємців (розпорядників майна, державних виконавців) - щодо доходів, отриманих протягом звітного податкового року платник податку, який помер;
в) на державного виконавця, уповноваженого здійснювати заходи щодо забезпечення майнових претензій кредиторів платника податку, визнаного згідно з установленим порядком банкрутом.
У разі заповнення декларації іншою особою така декларація має містити інформацію про цю особу на рівні інформації про платника податку.
Центральний орган державної податкової служби України визначає правила виконання цього пункту.
6. Перевірку достовірності даних, визначених у деклараціях, здійснюють порядком, що його встановлює законодавство України.
7. Сума податкових зобов'язань, що їх додатково нарахував орган державної податкової служби України, підлягає сплаті до відповідного бюджету у терміни, встановлені у цьому Кодексі.
8. Суму коштів, яка підлягає поверненню платникові податку, зараховують на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилають поштовим переказом на адресу, визначену у декларації, протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.
9. Форму декларації визначає центральний орган державної податкової служби України та узгоджує з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики, виходячи з таких умов:
9.1) загальна частина декларації повинна мати спрощений вигляд та не містити відомостей про доходи або витрати, які отримує (несе) незначна кількість платників податку;
9.2) декларація є єдиною для всіх законодавчо встановлених випадків її подання;
9.3) розрахунки окремих видів доходів (витрат), які отримує (несе) незначна кількість платників податку, повинні міститися у додатках до декларації, які заповнюють суто такі платники податку, якщо вони мають такі доходи (витрати);
9.4) декларація та додатки до неї потрібно складати з використанням загальновживаної термінології державною мовою, а також вони мають містити детальні інструкції щодо їхнього заповнення;
9.5) декларація та додатки до неї повинні містити інформацію, що є достатньою для ідентифікації платника податку, а також для визначення суми його податкових зобов'язань або суми бюджетного відшкодування надміру сплачених податків, зокрема, коли використовують право на податковий кредит.
10. Органи державної податкової служби України мають безоплатно надавати бланки декларацій платникам податку на їхнє прохання, а також бути загальнодоступними для населення.
11. Платник податку до 1 березня року, наступного за звітним, має право звернутися із запитом до відповідного органу державної податкової служби України з проханням надати консультацію щодо заповнення річної податкової декларації, а орган державної податкової служби України зобов'язаний надати безоплатні послуги у разі такого звернення.