Ознайомитисьпроект

Вид материала

Кодекс

Содержание Податок на нерухоме майно Об'єкти оподаткування База оподаткування Індексація бази оподаткування будівель і споруд Ставки податку Податкові пільги Податковий період Порядок обчислення податку Сплата податку

Податок на нерухоме майно

254. Платники податку

1. Платниками податку є:

1.2) власники будівель і споруд, крім будівель і споруд, переданих у фінансовий лізинґ;

1.3) лізинґоодержувачі (орендарі) будівель і споруд, одержаних у фінансовий лізинґ;

1.4) орендарі земельних ділянок державної та комунальної власності.

2. Якщо нерухоме майно перебуває в спільній частковій власності кількох осіб, кожна з цих осіб є платником податку за належну їй частку.

3. Якщо нерухоме майно перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, платником податку є одна з них, визначена за згодою цих осіб, про що повідомляють органи державної податкової служби за податковою адресою визначеного платника податку та за місцем розташування об’єкту оподаткування. Всі власники зазначеного майна несуть солідарну відповідальність за виконання обов'язків, пов'язаних із сплатою податку.

4. Якщо згоди між власниками немає, податок сплачує кожний власник у рівних частках.

5. Платниками податку є також особи - власники та/або користувачі майна, що є об'єктом оподаткування, незалежно від того, яким чином ці особи здійснюють володіння, користування або розпорядження цим майном. Брак у зазначених осіб документів, які підтверджують право власності або користування на зазначене майно, не може бути підставою для невизнання цих осіб платниками податку за це майно, якщо фактично ці особи володіють, користуються та порядкують ним.

6. За таких умов сплата податку на майно не є підставою для визнання законним права власності або користування майном. Зазначених прав набувають згідно з встановленим у законодавстві порядком.

7. Не є платниками податку юридичні особи, платники податку на прибуток підприємств.

255. Об'єкти оподаткування

1. Об'єктами оподаткування є:

1.2) будівлі;

1.3) споруди. Перелік шляхів сполучення та передавальних пристроїв, які є об'єктами оподаткування, визначає Кабінет Міністрів України.

2. Якщо об'єкт оподаткування використовують одночасно як будівлю і споруду, платник податку має право звернутися до органу державної податкової служби із заявою про розмежування напрямів використання такого об'єкта з метою визначення бази оподаткування.

3. Орган державної податкової служби ухвалює відповідне рішення в місячний термін із дня звернення платника податку.

4. Якщо такого розмежування не здійснено з вини платника податку, відповідний об'єкт вважають будівлею.

5. Не є об'єктами оподаткування:

5.1) будівлі, які перебувають у власності:

а) держави або територіальних громад (їхній спільній власності);

б) релігійних та благодійних організацій, які зареєстровані відповідно до законодавства України та не провадять підприємницької діяльності, за умови використання зазначених будівель як місця провадження релігійної та благодійної діяльності відповідно;

в) установ і організацій іноземних держав, які мають дипломатичний імунітет та привілеї згідно з міжнародними договорами України;

5.2) будівлі, які використовують з будь-якою метою, за умови, що такі будівлі розташовані у зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що їх визначає законодавство України;

5.3) будівлі, які не введено в експлуатацію протягом податкового періоду.

Порядок визначення дати початку експлуатації будівель установлює Кабінет Міністрів України.

У разі, коли спорудження будівлі завершено, але вона не введена в експлуатацію, починаючи з наступного податкового періоду таку будівлю оподатковують на загальних підставах;

5.4) будівлі багатоквартирного житлового фонду (а також гуртожитки) або одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості, які перебувають на балансі юридичних осіб і щодо яких ухвалено рішення про передачу у власність територіальних громад або їхню спільну власність.

5.6) споруди, що перебувають у власності:

а) держави або територіальних громад (їхній спільній власності), крім випадків, коли такі споруди закріплені за підприємствами на праві повного господарського відання, передані іншим особам у користування на умовах оренди чи будь-яких інших умовах (крім майна, що передають в оперативне управління бюджетним установам та організаціям);

б) неприбуткових організацій, крім випадків, коли споруди використовують для одержання доходів (прибутків);

в) установ і організацій іноземних держав, які мають дипломатичий імунітет та привілеї згідно з міжнародними договорами України;

5.7) споруди, що їх використовують:

а) з будь-якою метою, за умови, що такі споруди розташовані у зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, які визначає законодавство України;

б) як об'єкти природоохоронного призначення, зокрема об'єкти з утилізації виробничих відходів та відходів життєдіяльності фізичних осіб;

в) пенітенціарними установами та їхніми підприємствами відповідно до мети, що її встановлює законодавство України;

г) для потреб дитячих дошкільних закладів, закладів середньої, середньої професійної освіти та підвищення кваліфікації працівників, безоплатних пунктів медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам (медпункти), безоплатних спортивних залів і майданчиків для фізичного оздоровлення та психологічної реабілітації працівників (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших таких закладів), будинків культури в сільській місцевості, за умови використання їх суто за призначенням, а також об'єктів житлово-комунального господарства, що перебувають на балансі та їх утримують коштом платника податку;

6. Будівлі, зазначені у пункті 5.1 частини 5 цієї статті, не є об'єктами оподаткування лише за умови надання їхнім власниками органам державної податкової служби інформації за формою та порядком, що його встановлює центральний орган державної податкової служби України. Ця вимога не поширюється на будівлі, зазначені в підпункті "б" пункту 5.1 частини 5 цієї статті. Якщо така інформація не надана у терміни, що їх визначає центральний орган державної податкової служби України, будівлі, зазначені в пункті 5.1 частини 5 цієї статті, оподатковують на загальних підставах.

7. Якщо будівлі, зазначені в пункті 5.1 частини 5 цієї статті, крім підпункту "б", використовують з метою одержання прибутку, вони підлягають оподаткуванню на загальних підставах.

8. Споруди, зазначені у пункті 5.6 частини 5 цієї статті, не є об'єктами оподаткування лише за умови, якщо їхні власники надають органам державної податкової служби інформацію за формою та порядком, що його встановлює центральний орган державної податкової служби України. Ця вимога не поширюється на споруди, зазначені в абзаці "б1" підпункту "б" частини (1) цієї статті. Якщо такої інформації не надають у терміни, що їх визначає центральний орган державної податкової служби України, споруди, зазначені у пункті 5.6 частини 5 цієї статті, оподатковують на загальних підставах.

9. Будь-які особи, які володіють майном, що є об'єктом оподаткування або користуються ним на підставах, що їх передбачає законодавство України, здійснюють управління ним, а також будь-які юридичні та фізичні особи, які провадять підприємницьку або іншу діяльність, пов'язану з використанням інформації про зазначене майно (зокрема нотаріальні б’юро (контори), приватні нотаріуси, оцінники, банки, бюро технічної інвентаризації, компанії та біржі з торгівлі майном, інші реєстратори майна або прав на нього), надають інформацію відповідним органам державної податкової служби у порядку, що його встановлює Кабінет Міністрів України.

10. Юридичні та фізичні особи, які здійснюють реєстрацію прав на майно, операції з ними та оцінку майна, зобов’язані щорічно до 1 березня надавати органам податкової служби відомості, потрібні для визначення суми податку на майно за станом на 1 січня.

256. База оподаткування

1. Базу оподаткування будівлі розраховують окремо по кожній будівлі та обчислюють шляхом множення загальної площі будівлі у відповідних одиницях виміру (квадратні метри) на середню вартість одиниці виміру будівлі, визначену на 1 січня поточного року або на середню вартість одиниці виміру нової будівлі.

1.1. Для оцінки середньої вартості одиниці виміру будівлі використовують метод аналогій, за яким середню вартість одиниці виміру будівлі встановлюють на підставі оцінення середньої вартості одиниці виміру площі будівлі, аналогічної оподатковуваній, залежно від матеріалу, з якого виготовлені стіни, місця розташування, призначення будівлі та інших чинників її оцення.

1.2. Розмір середньої вартості одиниці виміру площі будівлі залежно від матеріалу, з якого виготовлені стіни, місця розташування, реґіону, чисельності постійних жителів населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування за методикою оцінки, яку затверджує Кабінет Міністрів України.

1.3. Перегляд розміру середньої вартості одиниці виміру площі будівлі потрібно здійснювати не рідше ніж однин раз на 5 років, але не частіше ніж один раз на 3 роки.

1.4. З метою оподаткування розміру середньої поточної вартості будівлі неможна змінювати протягом одного податкового року.

1.5. Середню вартість одиниці виміру нової будівлі розраховують шляхом ділення загальної вартості будівництва на загальну площу будівлі.

1.6. Базу оподаткування будівель визначають платники податку (крім громадян) самостійно.

2. Базою оподаткування споруди (споруд) є балансова вартість (сукупна балансова вартість споруд), що перебувають у власності (користуванні - у разі фінансового лізинґу) платника податку - юридичної особи.

2.1. Базу оподаткування споруди розраховують окремо по кожній споруді.

2.2. Балансову вартість споруди визначають відповідно до норм цього Кодексу.

2.3. З метою оподаткування споруди, сума амортизаційних відрахувань, нарахована протягом терміну використання такої споруди, не може перевищувати 50 відсотків її первісної балансової вартості.

2.4. Базу оподаткування споруди, що перебуває у власності фізичних осіб, зокрема суб'єктів господарської діяльності, встановлюють:

а) у разі, коли фізична особа веде облік витрат, пов'язаних з придбанням, будівництвом та поліпшенням такої споруди, - порядком, що його передбачає частина 2 цієї статті;

б) коли немає такого обліку - шляхом застосування цін на аналогічні споруди (їхньої балансової вартості), що перебувають у власності юридичних осіб, або шляхом обчислення балансової вартості порядком для обчислення середньої поточної вартості одиниці виміру будівлі.

2.5. Під час визначення бази оподаткування враховують будь-які споруди незалежно від того, перебувають вони в експлуатації (використанні) чи ні.

3. Орган державної податкової служби має право уточнювати базу оподаткування будівлі чи споруди, що перебувають у власності фізичної особи, зокрема суб'єкта господарської діяльності, з дотриманням вимог, передбачених цією статтею.

3.1. Якщо платник податку - фізична особа подав органові державної податкової служби недостовірну або неповну інформацію про об'єкт оподаткування чи якщо такої інформації не надано, орган державної податкової служби має право визначити базу оподаткування за погодженням з таким платником податку.

3.2. У цьому разі орган державної податкової служби вручає належним чином платникові податку повідомлення з проханням визначити час зустрічі.

3.3. Якщо платник податку не визначає часу зустрічі протягом 20 календарних днів з дня одержання повідомлення, орган державної податкової служби має право призначити дату зустрічі самостійно, про що платникові податку належним чином повідомляють у письмовому вигляді.

3.4. Якщо повідомлення неможливо вручити належним чином через відсутність платника податку за податковою адресою, посадова особа органу державної податкової служби зобов'язана вивісити біля входу в об'єкт оподаткування повідомлення про призначену дату зустрічі для узгодження питань визначення бази оподаткування.

3.5. Якщо узгодження не відбулося у терміни, що їх визначає частино 2 цієї статті, орган державної податкової служби самостійно встановлює базу оподаткування будівлі або споруди на підставі зовнішнього огляду, а також відомостей, що є у порядкуванні цього органу.

3.6. Платник податку - фізична особа має право на перегляд бази оподаткування, яку самостійно встановив орган державної податкової служби згідно з частиною 2 цієї статті, у разі:

а) незгоди фізичної особи з визначеною базою оподаткування;

б) надання органові державної податкової служби документів, що засвідчують відсутність платника податку через довготривале відрядження, хворобу або обмеження свободи пересування, ув'язнення чи полон такої фізичної особи або внаслідок дії обставин непереборної сили, підтверджених документально;

3.7. На перегляд бази оподаткування відповідно до частини (3) цієї статті мають також право опікуни над майном фізичної особи, яку визнано безвісно відсутньою, чи спадкоємці у разі оголошення особи померлою або спадкоємці померлої особи, а також опікуни фізичної особи, визнаної згідно з установленим законодавством порядком недієздатною, чи законні представники інших фізичних осіб.

3.8. Платник податку - фізична особа зобов'язаний повідомити орган державної податкової служби про такі істотні зміни будівлі і споруди:

а) ліквідація (знесення, зруйнування) будівлі, споруди або їхніх частин;

б) збільшення вартості будівель і споруд шляхом зміни фізичних параметрів.

3.9. Таке повідомлення платником податку надсилає рекомендованим листом органові державної податкової служби протягом 30 календарних днів після здійснення зазначених змін.

3.10. Якщо платник податку не надіслав такого повідомлення у зазначений термін зменшення об'єкта оподаткування будівель і споруд не беруть до уваги, а збільшення вартості будівель і споруд вважають здійсненим, починаючи з дня, що настає за днем останнього огляду (оцінки) будівлі і споруди.

257. Індексація бази оподаткування будівель і споруд

1. Протягом будь-якого податкового року, у якому не здійснюють перегляду розміру середньої вартості одиниці виміру площі будівель для розрахунків бази оподаткування будівель застосовують індексацію бази оподаткування на рівень інфляції.

2. Індексацію бази оподаткування будівель на рівень інфляції здійснюють, якщо рівень інфляції, розрахований на базі року, що передує податковому, дорівнює або перевищує 110 відсотків.

3. Для спрощення податкових розрахунків застосовують заокруглення показників рівня інфляції до найближчого значення натурального ряду цифр, кратного п'яти.

4. Органи державної податкової служби провадять індексацію і доводять до відома платників податку порядком, що встановлюється Кабінетом міністрів України.

5. Індексацію бази оподаткування споруд провадять відповідно до норм цього Кодексу.

258. Ставки податку

Будівлі та споруди оподатковуються за ставкою 1 відсоток від бази оподаткування з розрахунку на рік.

259. Податкові пільги

1. Власникам будівель надаються такі майнові пільги:

1.1) база оподаткування будівлі, яку використовує сім'я власника в податковому році як основне місце проживання, зменшується за цей рік на суму, обчислену, виходячи з 200 квадратних метрів загальної площі такої будівлі на сім'ю;

1.2) база оподаткування будівлі, яку використовує сім'я власника як садовий будинок, зменшується на суму, обчислену, виходячи з 80 квадратних метрів загальної площі;

1.3) податкові майнові пільги, передбачені підпунктами «а», «б» частини 4 цієї статті, застосовують до однієї будівлі та одного садового будинку незалежно від кількості будівель (садових будинків), що є у власності сім'ї.

1.4) якщо будівля перебуває у спільній власності кількох сімей зазначені пільги надають один раз на рік стосовно однієї будівлі;

1.5) не вносять до бази оподаткування нежитлові приміщення, розміщені на території присадибної ділянки, на якій збудовано індивідуальний будинок - місце постійного проживання фізичної особи (розміщені під одним дахом з індивідуальним будинком або прибудовані до нього, або розташовані окремо), якщо такі нежитлові приміщення використовують для утримання свійських тварин і птиці, зберігання садового та іншого господарського інвентаря, для льохів, з іншою господарською метою, непов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності;

2. Якщо право на податкову майнову пільгу у власника майна виникає протягом року, то його звільняють від сплати податку, починаючи з місяця наступного за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачують, починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.

3. Фізичні особи, які користуються податковими майновими пільгами, встановленими цією статтею, зобов’язані одночасно з подачею декларації про доходи та майно у терміни, передбачені у цьому Кодексі, подати органові державної податкової служби інформацію за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби України, про склад майна, а також про виникнення змін у правах на одержання зазначених пільг. У разі несвоєчасного подання такої інформації з вини фізичної особи, пільги надають, починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому орган державної податкової служби одержав зазначену інформацію.

260. Податковий період

Податковим періодом для платників податку на нерухомість є податковий рік, що починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж календарного року.

261. Порядок обчислення податку

1. Платники податку, (крім громадян) щороку самостійно обчислюють суму податку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органові державної податкової служби за місцем розташування об’єкта оподаткування податкову декларацію на поточний рік за формою, що її встановлює центральний податковий орган, з розбивкою річної суми на рівні частки за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

2. Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним.

3. Якщо граничний термін подання будь-якої податкової звітності припадає на святковий або вихідний день, то його переносять на перший робочий день, який настає за таким святковим або вихідним днем

4. Фізичні особи у терміни, передбачені у цьому Кодексі, подають органові державної податкової служби за податковою адресою декларацію про доходи та майно, у якій зазначають інформацію про об'єкти оподаткування, що перебувають у їхній власності (у користуванні) на день подання декларації.

5. Податкове зобов’язання щодо податку на нерухоме майно фізичних осіб визначає орган державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру прав на нерухоме майно та їхніх обмежень станом на 1 січня кожного року за місцем розташування об’єктів оподаткування.

6. Не пізніше 15 липня поточного податкового року орган державної податкової служби надсилає за місцем розташування нерухомого майна податкове повідомлення про річні податкові зобов’язання.

7. У випадку, коли фізична особа декларує нерухомість, яку визнано об’єктом оподаткування, розташовану за іншою адресою, ніж податкова адреса платника, орган державної податкової служби за податковою адресою зобов’язаний в 10-ти денний термін повідомити податковий орган по місцю розташування нерухомості про наявність у платника зобов’язань перед бюджетом. Податкове повідомлення на сплату податку, що його нарахував податковий орган по місцю розташування нерухомості, надсилають до податкового органу за податковою адресою платника податку для стягнення податку та перерахування до бюджет по місцю розташування нерухомого майна.

8. Юридичні особи, у яких право власності на майно або право користування ним, пов'язане з обов'язком сплачувати податок, виникло після 1 січня поточного податкового року:

а) подають розрахунок до органів державної податкової служби не пізніше 30 днів з дня виникнення цього права;

б) нараховують податок на зазначені об'єкти оподаткування, починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло право власності чи користування. Базою оподаткування у такому разі є вартість майна на дату передачі права власності або користування.

8.1. Фізичним особам, у яких право власності на майно або право користування ним, пов’язане з обов’язком сплачувати податок, виникає протягом поточного податкового року, податок на майно нараховує орган державної податкової служби на підставі даних органів, які здійснюють облік і реєстрацію майна, починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло право власності чи користування

8.2. У разі припинення у юридичних та фізичних осіб права власності на майно або права користування ним, пов'язаного з обов'язком сплачувати податок, податок сплачують до останнього дня місяця, у якому припинено зазначене право.

8.3. У разі переходу права власності на будівлю і споруду, власники таких будівель і споруд (покупці) сплачують земельний податок з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно до дати державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо з попереднім власником будівель і споруд (продавцем) не укладали договору оренди земельної ділянки. Попередні власники землі та землекористувачі (продавці будівель і споруд) сплачують земельний податок до часу оформлення власності на такі будівлі і споруди.

8.4. У разі здачі в оренду майна податок сплачує його власник або від його імені особа, якій його передано, якщо це передбачено в договорі оренди. Податок у такому разі сплачують за місцем розташування нерухомого майна.

262. Сплата податку

1. Податкове зобов'язання щодо податку, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачують рівними частками громадяни та юридичні особи – виробники товарної сільськогосподарської і рибної продукції – не пізніше 1 липня і 1 листопада, а всіма іншими платниками податку - за місцем розташування об’єкта оподаткування за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцеві, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового) місяця.

2. Погашають податкові зобов'язання щодо податку на майно фізичні особи, у яких право власності на майно або право користування ним, пов’язане з обов’язком сплачувати податок виникло протягом поточного податкового року, і його здійснюють у 30-денний термін з дня отримання податкового повідомлення про обчислену суму податкового зобов’язання.

3. Податок зараховують до бюджетів територіальних громад, на території яких знаходяться об‘єкти нерухомого майна.