Ознайомитисьпроект
| Вид материала | Кодекс |
Податок на землю
Платники податку
Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, зокрема орендарі земельних ділянок державної та комунальної власності.
-
Об‘єкти оподаткування
Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, земельні частки (паї), які перебувають у власності або користуванні, зокрема земельні ділянки державної та комунальної власності надані у користування на умовах оренди.
-
База оподаткування
1. Базою оподаткування є:
1.1) нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Грошову оцінку земельних ділянок зі щорічним уточненням станом на 1 січня на коефіцієнт індексації проводять коштом місцевих бюджетів згідно з порядком та за методикою, що їх визначає Кабінет Міністрів України, і доводять до відома власників земельних ділянок та землекористувачів до 1 лютого поточного податкового року. Інформаційною базою для проведення грошової оцінки земельних ділянок є відомості державних кадастрів (земельного, лісового, водного), землевпорядної та містобудівної документації;
1.2) площа земельних ділянок.
-
Ставки податку на земельні ділянки сільськогосподарського призначення
1. Ставку земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюють у відсотках від їх грошової оцінки в таких межах:
1.1) для ріллі, сіножатей та пасовищ – від 0,1 відсотка до 0,12 відсотків;
1.2) для багаторічних насаджень – від 0,03 відсотків до 0,036 відсотків.
2. Відповідна місцева рада затверджує ставку земельного податку для сільськогосподарських угідь у таких межах:
2.1) Київська міська рада та Севастопольська міська рада для сільськогосподарських угідь міста Києва та Севастополя – від 0,1 до 0,12 відсотка – для ріллі, сіножатей та пасовищ та від 0,03 до 0,036 для багаторічних насаджень;
2.2) міські ради міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення для сільськогосподарських угідь міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення – від 0,075 до 0,09 відсотка – для ріллі, сіножатей та пасовищ та від 0,0225 до 0,027 для багаторічних насаджень;
2.3) селищні, сільські ради та міські ради міст районного значення для сільськогосподарських угідь сіл, селищ, міст районного значення – від 0,06 до 0,072 відсотка – для ріллі, сіножатей та пасовищ та від 0,018 до 0,0216 для багаторічних насаджень;
2.4) Верховна рада Автономної республіки Крим та обласні ради для сільськогосподарських угідь Автономної Республіки Крим та областей – від 0,025 до 0,03 відсотка – для ріллі, сіножатей та пасовищ та від 0,0075 до 0,009 для багаторічних насаджень;
2.5) районні ради для сільськогосподарських угідь районів – від 0,015 до 0,018 відсотка – для ріллі, сіножатей та пасовищ та від 0,0045 до 0,0054 для багаторічних насаджень.
3. Ставки земельного податку затверджують під час затвердження бюджету відповідні місцеві ради, і вони є єдиними на відповідній території та не підлягають зміні протягом бюджетного року.
4. За сільськогосподарські угіддя, надані у встановленому порядку і які використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, земельний податок стягують згідно з частинами першою та другою цієї статті.
-
Ставки податку на земельні ділянки населених пунктів, грошова оцінка яких встановлена
1. Відповідна місцева рада встановлює ставку земельного податку в таких межах:
1.1) Київська міська рада та Севастопольська міська рада – від 1,0 до 3 відсотків грошової оцінки земельних ділянок земель міста Києва та Севастополя;
1.2) міські ради міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення – від 0,75 до 1,0 відсотка грошової оцінки земельних ділянок земель міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення;
1.3) селищні, сільські ради та міські ради міст районного значення – від 0,6 до 0,75 відсотка грошової оцінки земельних ділянок земель сіл, селищ, міст районного значення;
1.4) Верховна рада Автономної республіки Крим та обласні ради – від 0,25 до 0,3 відсотка грошової оцінки земельних ділянок з земель Автономної Республіки Крим та в областях;
1.5) районні ради від 0,15 до 0,18 відсотка грошової оцінки земельних ділянок земель районів.
-
Ставки податку на земельні ділянки населених пунктів, грошова оцінка яких не встановлена
1. Якщо грошової оцінки земельних ділянок не встановлено, органи місцевого самоврядування сіл, селищ та міст затверджують нормативну вартість 1 квадратного метра земельної ділянки, виходячи з таких середніх розмірів:
-
Групи населених пунктів з чисельністю населення (тис. чол.)
Середній розмір нормативної вартості (грн. за 1 кв. метр)
коефіцієнт, що його застосовують у містах Києві, Симферополі, Севастополі та містах обласного і республіканського (АРК) значення
до 0,2
4,65
від 0,2 до 1
6,51
від 1 до 3
8,37
від 3 до 10
9,30
від 10 до 20
14,88
від 20 до 50
23,25
1,2
від 50 до 100
27,90
1,4
від 100 до 250
32,55
1,6
від 250 до 500
37,20
2,0
від 500 до 1000
46,50
2,5
від 1000 до 1500
65,10
3,0
від 1500 і більше
74,40
3,5
2. У населених пунктах, що їх Кабінет Міністрів України відніс до курортних, до нормативних середніх розмірів вартості 1 квадратного метра земельної ділянки, встановлених у частині другій цієї статті, застосовують коефіцієнти:
2.1) на Південному узбережжі Автономної Республіки Крим - 3,0;
2.2) на Південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,5;
2.3) на Західному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,2;
2.4) на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей - 2,0;
2.5) у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей - 2,3, крім населених пунктів, які Закон України "Про статус гірських населених пунктів України" відносить до категорії гірських;
2.6) на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях - 1,5.
3. Нормативну вартість 1 квадратного метра землі (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні органи місцевого самоврядування у селах, селищах та містах, виходячи із середньої нормативної вартості 1 квадратного метра землі, функціонального використання та місця розташування земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середнього розміру вартості 1 квадратного метра землі з урахуванням коефіцієнтів, що їх встановлюють частина друга і третя цієї статті.
4. Ставки земельного податку та нормативну вартість 1 квадратного метра земельної ділянки затверджують відповідні місцеві ради під час ухвалення бюджету, і вони є єдиними на відповідній території та не підлягають зміні протягом бюджетного року.
5. Встановлені у частинах другій та третій цієї статті середні розміри вартості 1 квадратного метра земельної ділянки застосовують з урахуванням коефіцієнту індексації, що його визначають щорічно за формулою:
n
Кі = (∑ Іn – 10) : 100 х n, де
1
Кі – коефіцієнт індексації;
І – середньорічний індекс інфляції року, за результатами якого проводять індексацію;
n – кількість календарних років, що минули від базового року. Базовим роком вважають рік, у якому почали застосовува ставки, визначені у частині другій цієї статті.
Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексації не проводять.
6. Податок за земельні ділянки на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, на яких розташовані виробничі, культурно-побутові, житлові будинки та господарські будівлі і споруди, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, стягують у п'ятикратному розмірі відповідного земельного податку, що його встановлюють частини перша та друга цієї статті.
7. Під час визначення розміру податку за земельні ділянки, на яких розташовані виробничі, культурно-побутові, господарські будівлі і споруди на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовують такі коефіцієнти до відповідного земельного податку, що його встановлюють частини перша та друга цієї статті: міжнародного значення - 7,5; загальнодержавного значення - 3,75; місцевого значення - 1,5.
8. Податок за частину площ земельних ділянок, наданих підприємствам, установам і організаціям (за винятком сільськогосподарських угідь), що перевищують норми відведення, стягують у двократному розмірі.
-
Ставки податку за земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, грошова оцінка яких встановлена.
Ставка податку за земельні ділянки (крім сільськогосподарських угідь) за межами населених пунктів, по яких грошова оцінка встановлена, визначають розміром 1 процент грошової оцінки цих земельних ділянок.
Ставки податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення за межами населених пунктів, грошової оцінки яких не встановлено.
1. Ставку земельного податку за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, встановлюють відповідні органи місцевого самоврядування в межах від 5,0 до 6,0 відсотка грошової оцінки земельної ділянки. Відповідна місцева рада встановлює ставку земельного податку в таких межах:
1.1) Київська міська рада та Севастопольська міська рада від 5,0 до 6,0 відсотка грошової оцінки одиниці площі ріллі для земель, які перебувають під юрисдикцією міст Києва та Севастополя;
1.2) міські ради міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення – від 3,75 до 4,5 відсотка грошової оцінки одиниці площі ріллі по області для земель, які перебувають під юрисдикцією міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення;
1.3) селищні, сільські ради та міські ради міст районного значення від 3,0 до 3,6 відсотка грошової оцінки одиниці площі ріллі по області для земель, які перебувають під юрисдикцією сіл, селищ, міст районного значення;
1.4) Верховна рада Автономної республіки Крим та обласні ради – від 1,25 до 1,5 відсотка грошового оцінення одиниці площі ріллі по області для земель Автономної Республіки Крим та областей;
1.5) районні ради – від 0,75 до 0,9 відсотка грошової оцінки одиниці площі ріллі по області для земель районів.
2. Ставки земельного податку ухвалюють під час затвердження бюджету відповідні місцеві ради. Ставки є єдиними на відповідній території та не підлягають зміні протягом бюджетного року.
Ставки податку за земельні ділянки, надані для залізничного транспорту, Збройним Силам України та іншим військовим формуванням за межами населених пунктів, грошова оцінка яких не встановлена
1. Ставку податку за земельні ділянки, надані для залізничного транспорту, військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Прикордонних військ України, встановлюють розміром 0,02 процента грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
2. У разі, коли земельні ділянки залізничного транспорту та військових формувань, виділені відповідно до законів України, використовують не за цільовим призначенням податок сплачують розміром 5 відсотків грошової оцінки одиниці площі ріллі в Автономній Республіці Крим або по області.
Ставки податку за земельні ділянки, надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення за межами населених пунктів, грошова оцінка яких не встановлена
Ставку податку за земельні ділянки, надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення за межами населених пунктів встановлюють розміром 50 відсотків грошової оцінки одиниці площі ріллі в Автономній Республіці Крим або по області.
-
Ставки податку за земельні ділянки, надані на землях водного фонду за межами населених пунктів, грошова оцінка яких не встановлена
1. Податок за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, стягують за ставками визначеними для ріллі, сіножатей та пасовищ до ставок із застосуванням коефіцієнту 2.
-
Сплата податку за земельні ділянки, надані на землях лісового фонду за межами населених пунктів, грошова оцінка яких не встановлена
1. Податок за земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду і на яких розташовані виробничі, культурно-побутові, житлові будинки та господарські будівлі та споруди, стягують за ставками, визначеними для ріллі, сіножатей та пасовищ із застосуванням коефіцієнту 2.
-
Сплата податку за земельні ділянки населених пунктів
1. Податок за земельні ділянки, на яких розташований житловий фонд, гаражно-будівельні, дачно-будівельні та садівничі кооперативи, індивідуальні гаражі і дачі громадян, товариства для зберігання особистих транспортних засобів громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, на яких розташовані виробничі, культурно-побутовимі та господарські будівлі і споруди, стягують розміром 3 відсотків суми податку, обчисленого відповідно до статей 377 і 378 цього Кодексу.
2. Податок за земельні ділянки на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, на яких розташовані виробничі, культурно-побутові та господарські будівлі і споруди, та не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, стягують у п'ятикратному розмірі відповідного податку, що його встановлює статті 377 і 378 цього Кодексу.
3. У разі визначення розміру податку на земельні ділянки, на яких розташовані виробничі, культурно-побутові та господарські будівлі і споруди, розташовані на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовують такі коефіцієнти до відповідного податку, що його встановлює статті 377 і 378 цього Кодексу:
3.1) міжнародного значення - 7,5;
3.2) загальнодержавного значення - 3,75;
3.3) місцевого значення - 1,5.
4. Податок на самовільно захоплені земельні ділянки стягують у таких розмірах:
4.1) з громадян – 20 податкових соціальних пільг, встановлених відповідно до цього Кодексу;
4.2) з фізичних осіб – суб’єктів господарської діяльності – 100 податкових соціальних пільг, встановлених відповідно до цього Кодексу;
4.3) з юридичних осіб – 1000 податкових соціальних пільг, встановлених відповідно до цього Кодексу за податковий рік.
5. Податок за земельні ділянки, надані для військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Прикордонних військ України, для залізниць під смугу відведення, під залізничним полотном та його облаштуванням, для гірничовидобувних підприємств під видобуток і розробку корисних копалин, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, стягують розміром 25 відсотків суми податку, обчисленого відповідно до статті 377 і 378 цього Кодексу.
6. У разі надання в оренду земельних ділянок, на яких розташований житловий фонд, гаражно-будівельні та садівничі кооперативи, індивідуальні гаражі і дачі громадян, товариства для зберігання особистих транспортних засобів громадян, об’єкти Збройних Сил України та інших військових формувань, створі відповідно до законодавства України, залізниці, гірничовидобувні підприємства, культурно-побутові та господарські будівлі і споруди водного та лісового господарства, водоймами, наданими для виробництва рибної продукції, податок на ці земельні ділянки, обчислюють відповідно до статті 377 і 378 цього Кодексу.
7. Податок за земельну ділянку, на якій розташовано багатоквартирний житловий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкові території, сплачують фізичні особи – власники або користувачі квартир багатоквартирного житлового будинку пропорційно житловій площі квартири в загальній житловій площі такого багатоквартирного будинку.
8. Податок за земельну ділянку, на якій розташовано житловий будинок, що перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, сплачує кожний зі співвласників пропорційно його частці у власності на такий житловий будинок.
9. У разі, якщо в багатоквартирному будинку є приміщення, які перебувають у власності або користуванні юридичних осіб, на частину земельної ділянки, пропорційну площі такого приміщення в загальній житловій площі такого будинку, потрібно оформити документ, що посвідчує право власності чи користування такою частиною земельної ділянки.
-
Сплата податку за земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в оренду
1. Податок з земельних ділянок державної та комунальної власності, наданих в оренду, встановлюють за згодою сторін, але він не може бути меншим за розмір податку, що його встановлюють статті 5 - 14 цього Кодексу, та перевищувати 10 відсотків нормативного грошової оцінки орендованих земельних ділянок.
2. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах розмір орендної плати можуть встановити більший.
-
Податкові пільги
1. Від сплати податку на земельні ділянки з урахуванням частини 2 цієї статті звільняються такі фізичні особи:
а) інвалідів 1 і 2 групи;
б) громадян, які виховують трьох і більше дітей до 16 років, учнів до 18 років;
в) пенсіонерів;
г) ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, ґарантії їхнього соціального захисту”;
д) громадян, яким згідно зі встановленим порядком відповідно до закону видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
1.1. На податкову майнову пільгу з податку на земельні ділянки мають право землевласники та землекористувачі (крім орендарів земельних ділянок державної та комунальної власності), передбачені частиною 1 цієї статті, щодо однієї земельної ділянки з кожного виду призначення в межах граничних норм, що їх визначає стаття 121 Земельного кодексу України, за умови цільового використання земельних ділянок.
1.2. За перевищення площ земельних ділянок понад граничні норми, визначені статтею 121 Земельного кодексу України, податок стягують на загальних підставах.
1.3. У разі, якщо суб’єкти господарської діяльності – фізичні особи - платники єдиного податку здають в оренду земельні ділянки, будівлі, споруди (їхні частини) іншим суб’єктам господарювання, то податок за земельні ділянки, земельні ділянки під будівлями, спорудами (їхніми частинами), переданими іншим суб’єктам, сплачують на загальних підставах.
2. Від сплати податку на земельні ділянки звільнені:
2.1) заповідники, зокрема історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), парки державної та комунальної власності, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, які повністю утримують коштом бюджету;
2.2) дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ, які повністю утримують коштом бюджету;
2.3) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, установи та організації (зокрема заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту), які повністю утримують коштом бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України (крім інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України), спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих, які повністю утримують коштом бюджету, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України незалежно від підпорядкованості, громадські організації інвалідів України, підприємства та організації громадських організацій інвалідів, майно яких є їхньою повною власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що належать до валових витрат виробництва (обігу).
Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявністю дозволу на право користування такою пільгою, який надає міжвідомча Комісія з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні;
2.4) релігійні та благодійні організації, зареєстровані відповідно до законодавства України, що не провадять підприємницької діяльності.
3. Не сплачують податку:
3.1) на сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, ґарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;
3.2) на земельні ділянки, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;
3.3) на земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовують для випробування сортів сільськогосподарських культур;
3.4) на земельні ділянки під автомобільними дорогами загального користування;
3.5) на земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, на яких розташовані молоді сади, ягідники та виноградники до вступу їх у пору плодоносіння, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових культур;
3.6) на земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв;
3.7) новостворені фермерські господарства протягом трьох років, а в праценедостатніх населених пунктах – п’яти років з часу передачі їм земельної ділянки у власність.
4. У разі, якщо суб’єкти господарської діяльності – платники єдиного податку здають в оренду земельні ділянки, будівлі, споруди (їхні частини) іншим суб’єктам господарювання, то податок за земельні ділянки, земельні ділянки під будівлями, спорудами (їхніми частинами), переданими іншим суб’єктам, сплачують на загальних підставах.
5. Заклади, установи та організації, які повністю утримують коштом бюджету, звільняються від сплати податку на земельні ділянки у разі надання ними будівель, споруд (їхніх частин) в оренду іншим бюджетним установам.
6. Якщо юридичні особи, які користуються пільгами щодо податку на земельні ділянки, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства (філіали, відділення) або здають в тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їхні частини, податок на земельні ділянки, на яких розташовані ці госпрозрахункові підприємства (філіали, відділення) або будівлі (їхні частини), передані в тимчасове користування, сплачують на загальних підставах.
7. Якщо право на пільгу у власника майна виникає протягом податкового року, його надають, починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом податкового року податок сплачують починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.
8. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо сплати податку на земельні ділянки: часткове звільнення на певний термін, зменшення суми податку лише коштами, які зараховують до їхніх бюджетів.