Ознайомитисьпроект
| Вид материала | Кодекс |
Визначення витрат при сплаті відсотків за борговими зобов'язаннями
1. До складу валових витрат вносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням відсотків за борговими зобов'язаннями, зокрема за будь-якими кредитами, депозитами, коштами, позиченими на умовах субординованого боргу або у вигляді платежів за використання майна, яке одержано в користування, протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснено з огляду на провадження господарської діяльності платника податку.
2. Витрати на сплату відсотків, які відповідають вимогам частини першої цієї статті, але яких не віднесено до складу витрат, протягом звітного періоду підлягають перенесенню до результатів майбутніх податкових періодів.
-
Визначення витрат на оплату праці
1. До складу валових витрат платника податку відносяться витрати на фактичне погашення зобов'язань з оплати праці фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), що містять витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрат на виплату авторських винагород згідно з умовами, які передбачає трудовий договір, та виплат за виконання робіт, надання послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру.
2. Додатково до виплат, які передбачає частина перша цієї статті, до складу валових витрат платника податку відносяться фактичні виплати за обов'язковими проплатами, компенсацію вартості послуг, що їх надають працівникам у випадках, які передбачає законодавство України, а також внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, які передбачає законодавство України.
3. Якщо відповідно до договору довготривалого страхування життя або будь-якого виду недержавного пенсійного забезпечення платник цього податку сплачує власним коштом добровільні внески на страхування (недержавне пенсійне забезпечення) найманої ним фізичної особи, то такий платник податку має право віднести до складу валових витрат кожного звітного податкового періоду (нарощуваним підсумком) суму таких внесків, що сукупно не перевищує 15 відсотків від заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди.
-
Визначення витрат на соціальні заходи
До складу валових витрат платника податку відносяться суми зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування фізичних осіб‚ які перебувають у трудових відносинах із платником податку‚ нараховані за ставками‚ визначених чинним законодавством.
-
Визначення витрат на поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння та інші види поліпшення основних фондів.
1. Платники податку мають право протягом звітного (податкового) року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує 25 відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного (податкового) року. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактичних витрат платника податку на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок звітного (податкового) року.
2. Платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані із проведенням ремонту, реконструкції, модернізації та іншим поліпшенням свердловин, які вони використовують для розробки нафтових і газових родовищ, у сумі, що не перевищує 20 відсотків первісної вартості окремої свердловини.
3. Витрати, що перевищують зазначену суму, вносяться до балансової вартості групи 3 основних фондів і підлягають амортизації згідно із частиною першою статті 181 цього Кодексу.
4. Платники податку, в яких на початок звітного періоду сукупна залишкова вартість основних фондів груп 2 і 3 становить 50 і менше відсотків їх первісної вартості, витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів виробничого призначення, можуть відносити до валових розміром, що не перевищує 30 відсотків сукупної вартості цих груп.
5. Якщо договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дає змогу орендареві здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізинґу (оренди), орендар може збільшити (створити окремо) балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість фактично проведених поліпшень такого об'єкта.
При цьому орендар не враховує балансової вартості об'єкта оперативного лізинґу (оренди), за винятком вартості фактично проведених його поліпшень розміром, який передбачає частина перша цієї статті.
У разі повернення орендарем об’єкта оперативного лізинґу (оренди) орендодавцеві внаслідок закінчення дії лізинґового (орендного) договору, а також у разі знищення, викрадення або зруйнування об’єкта оперативного лізинґу (оренди) такий орендар користується правилами, які визначає стаття 179 цього Кодексу для заміни основних фондів. При цьому орендодавець не змінює балансової вартості основних фондів або валових доходів (валових витрат) на суму таких витрат орендаря на поліпшення такого об’єкту.
Після закінчення терміну оренди балансова вартість проведених орендарем фактичних поліпшень орендованих основних фондів не зменшується за умови, що договір про оперативну оренду не передбачає відшкодування з боку орендодавця затрат орендаря на поліпшення основних фондів.