Удк 347(477)(075. 8) Ббк 67

Вид материала

Документы

Содержание Розділ І. Цивільні відносини. Соціальні регулятори цивільних відносин Зібрання малоросійських Третій Універсал Української Центральної Ради Четвертий Універсал Закон «Про тимчасовий Конституція Західно- Української Народної Республіки Розділі. Цивільні відносини. Соціальні регулятори цивільних відносин Конституція Україн Радянської Республіки Цивільний кодекс Української СРР Загальна частина Спадкове право Конституція Україн Радянської Республіки

Подобный материал:

• Удк 347. 73 (075. 8) Ббк 67. 402, 1119.89kb.
• Методическое пособие Москва ● 2010 удк 347. 962 + 347. 152 Ббк 67. 721 + 67. 400., 1105.61kb.
• Мельник Олег Володимирович удк 347. 962. 2: 351. 87(477) проблеми прокурорського нагляду, 1155.05kb.
• Методические рекомендации Издание второе, дополненное и переработанное Тверь 2008 удк, 458.58kb.
• Удк 070(075. 8) Ббк 76. 01я73, 5789.66kb.
• Удк 339. 9(470)(075. 8) Ббк, 7329.81kb.
• Методические рекомендации Москва ● 2010 удк 347. 962: 342. 7 Ббк 67. 721-91: 67. 400., 952.68kb.
• Москва 2011 ббк 63. 3 (2)я 7 к 90 удк 947 (075) История России, 110.08kb.
• Учебное пособие Ярославль-2007 удк 339. 13(075. 8) Ббк, 3230.47kb.
• Сборник статей Часть II москва  2011 удк 347. 963+342. 7 Ббк 67. 721-91+67. 400., 1903.81kb.

22

Розділ І. Цивільні відносини. Соціальні регулятори цивільних відносин

Глава вісімнадцята «Про портові ріки, повені, затоплені това­ри, ріки суміжні, млини, ставки і затоплені сіножаті» визначала порядок спорудження плотин, загат, належність товарів, викину­тих на берег в результаті повені, право ловлі риби, порядок корис­тування млинами.

Глава дев'ятнадцята визначала наслідки порубки чужого лісу, псування бортного дерева, ловлі дикого звіра на чужій землі.

Дуже цікавими є «правила добросусідства», як ми їх називає­мо сьогодні. В пункті 1 артикулу 13 було записано: кожен може будувати на власній землі вільно і вгору вивести, як захоче, хоча б і в три «жилля», тільки щоб через це не відняти світла вікнам сусіднього будинку, і особливо, щоби ніхто у своїх хоромах не будував вікон на чужий двір, через які викидалась би усяка не­чистота. Але якщо для освітлення цих хоромин потрібне було б це вікно, воно має бути зроблене під стелею, а не на звичайно­му місці.

Від сусідської огорожі дерево могло бути посаджене не ближче як за три аршина (один аршин - 71,12 см).

Сусід мав право привласнити плід, який впав на його землю із гілки, що простяглась над нею, але не мав права сам зривати його.

«Права...» визначали і порядок будівництва на межі, а також правила будівництва хлівів, інших споруд, наслідки заволодіння чужою землею.

Зміст «Прав, за якими судиться малоросійський народ» засвід­чує не лише високу культуру авторів цього історичного доку­мента, а й народу, для потреб якого він був призначений,- народу тямущого, письменного, роботящого.

Зібрання малоросійських Зібрання малоросійських прав тривалий
прав 1807р ^{час не} було відоме дослідникам права.

У 1957 році його виявив у Центральному

державному історичному архіві СРСР в Ленінграді і сфотографу­вав професор А. П. Ткач¹. Саме йому ми завдячуємо і започатку-ванням наукових досліджень цього важливого історико-правового документа.

Укладачем Зібрання малоросійських прав був Ф. І. Давидович, який зібрав правові норми, що були чинними на той час на Ліво­бережній та Правобережній Україні. «Зібрання» містило 1377 па­раграфів (статей).

Нелин А. Н. Собрание малороссийских прав 1807 г., его содержание и значение. Автореферат канд. дисс. ...- К., 1990.— С. 3.

.' 23

оаїнське цивільне право

Складаючи проект цього Зібрання, Ф. І. Давидович зліва від тексту, на відведених для цього полях вказував на джерело, з якого взята була відповідна норма. Таких посилань було 1255, з них: на Зерцало Саксонів - 457, на Литовський статут - 515, на право Хельмінське - 224, на право Магдебурзьке - 58.

Зібрання малоросійських прав 1807 року складалося з трьох частин, викладених у 42 розділах.¹

У першій частині містилися розділи про народження, стать, вік, фізичну і моральну здатність до укладення договорів, про шлюб, дітей, родину, опіку.

Частина друга була присвячена дітям і правам, «через них на­бутим», договорам, наслідкам недозволених дій.

У третій частині розділи мали такі назви: «Про володіння і вла­сність»; «Про володіння і привласнення речей, що не мають воло- дільця чи покинуті»; «Про ловлю звірів»; «Про здобич»; «Про на­буття власності через посередництво»; «Про давність володіння і прострочку»; «Про спадщину»; «Про дарчі записи»; «Про купівлю і продаж»; «Про позички і позику»; «Про перепродаж»; «Про до­говори, засновані на ризику»; «Про договори про передачу майна на зберігання»; «Про забезпечення»; «Про відібрання і протес­ти»; «Про договори між господарем і слугою»; «Про уповнова­ження»; «Про спільне володіння по праву спадщини»; «Про роз­поділ спільної власності»; «Про спільну власність взагалі»; «Про поземельне і оброчне право»; «Про повернення власност» і; «Про право на закладній»; «Про форму»; «Про право на відрахування»; \ «Про право на викуп»; «Про позичку і право користування чу­жим майном»².

Зміст Зібрання малоросійських прав засвідчив збереження пра­вових традицій Київської Русі, запозичення норм римського, німе­цького, польського, литовського права, тобто його європейську зорієнтованість. Водночас Зібрання стояло набагато вище від Ли­товського статуту не лише за структурою, а й за змістом.

Зібрання малоросійських прав значною мірою суперечило іс­нуючій на той час системі російського феодального права. І саме в цьому полягала причина його незатвердження.

Норми Зібрання були більш буржуазними, більш пристосова-

¹ Зібрання малоросійських прав 1807 р. (витяги) див.: Хрестоматія з історії держави і права України. У 2-х т. Т. 1 / За ред. В. Д. Гончаренка-К., 2000.- С. 220-228.

•"• ² Цит. за: Ткач А. П. Історія кодифікації дореволюційного права Ук­раїни-С. 148-149.

24

Розділ 1. Цивільні відносини. Соціальні регулятори цивільних відносин

ними до регулювання саме капіталістичних відносин¹, а отже, більш прогресивними.

Велика кількість статей Зібрання малоросійських прав перегу­кується з проблемами сьогодення. Так, дитина вважалася носієм окремих цивільних прав з факту народження. Значна кількість норм була присвячена володінню, яке трактувалося зовнішньою формою власності. Володілець мав перевагу перед тим, «хто шу­кав своє». Спір про власність суд розглядав лише після вирішення питання про володільця речі.

Речі, як і тепер, поділялися на рухомі та нерухомі. Нерухомі, у свою чергу, поділялися на набуті та родові.

Родовим вважалося майно, одержане за батьківським чи мате­ринським заповітом або за законом; одержане як придане дочки; одержане від батьків внаслідок виділу частки.

У систему речових прав входили: право володіння, право влас­ності, право застави та право на чуже майно.

Володіння ділилося на повне і неповне, законне і незаконне, а також на недоказане.

Право власності припинялося у разі вчинення важкого злочину, змови та бунту проти Государя, порушення загального спокою, фальшивомонетництва, зради, здачі фортеці, подання фальшивих документів, втечі зі служби.

Вдова шляхтича втрачала право власності у разі одруженням з простолюдином.

Учасниками договірних і недоговірних зобов'язань могли бути лише дієздатні. У Зібранні містилися усі класичні види договорів. Визначалася форма договорів: усна та письмова.

Зібрання малоросійських прав серед пам'яток права України займає особливе місце. Оскільки у ньому були систематизовані чинні на той час норми цивільного права, Зібрання малоросійських прав можна вважати першим Цивільним кодексом України².

«Для мене нема жодного сумніву, що культура українська за всі старі віки, аж до XIX віку, завше була значно вищою од куль­тури московської»,- писав Іван Огієнко.- Якою би вона була за­раз,- риторично запитує автор,- коли б ми творили її увесь час вільними руками».³

\ Нелин А. И. Цит. праця.- С. 8, 22.

" Нелин А. И. Цит. праця.— С. 17; Харитонов Е. О., Саниахметова И. А. Гражданское право Украйни. Учебник.-Х., 2004.- С. 55.

Іван Огієнко (Митрополит України). Українська культура.- К., 2002.-С. 123.

25

Українське цивільне право

Розділ І. Цивільні відносини. Соціальні регулятори цивільних відносин

Третій Універсал Української Центральної Ради

В. Регулювання цивільних відносин у дорадянський і радянський періоди XX ст.

Історія українського цивільного законо­давства XX століття була розпочата Тре­тім Універсалом Української Центральної Ради 7 (20) листопада 1917р. Хоча Україна за цим Універсалом мала статус автономії, у ньо­му було оповіщено таке:

«Віднині на території Української Народної Республіки існуюче право власності на землі поміщицькі й инші землі нетрудових ха­зяйств сільсько-господарського значіння, а також на удільні, мона­стирські, кабінетські та церковні землі - касується.

Признаючи, що землі ті єсть власність усього трудового народу й мають перейти до них без викупу, Українська Центральна Рада доручає генеральному секретареві земельних справ негайно виро­бити закон про те, як порядкувати земельним комітетам, обраним народом, тими землями до українських Установчих Зборів».

«Віднині на землі Української Республіки смертна кара касу­ється».

«Суд на Україні повинен бути справедливий, відповідний духо­ві народу. З тою метою приписуємо Генеральному Секретарству судових справ зробити всі заходи упорядкувати судівництво й привести його до згоди з правними поняттями народу».

Четвертий Універсал Четвертим Універсалом Української Цент-
Української ральної Ради 9 (22) січня 1918 року було

Центральної Ради проголошено створення самостійної- дер-

жави - Української Народної Республіки.

У ньому містилася норма, за якою ліси, води й усі підземні ба­гатства переходили у розпорядження УНР¹.

' У цьому Універсалі зазначалося: «По краю розмножилися ватаги розбійників і убийників, особливо, коли з фронту рушило російське військо, творячи криваву різню, безлад і руїну на нашій землі. Щодо так званих большевиків і инших напасників, які розграблюють і руйнують наш край, то поручаємо правительству Української Народної Республіки твердо й рішучо взятися за боротьбу з ними, а всіх громадян нашої Рес­публіки закликаємо, щоб вони, не жаліючи свого життя, обороняли доб­робут і волю нашого народу. Народня Українська держава повинна бути очищена від насланих з Петрограду наємних наїзників, які нарушують права Української Республіки». Цит. за: А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко. Історія Української Конституції,- К., 1993.- С. 76-77.

26

Конституція ^у Конституції Української Народної Рес-

українськоїНародної публіки, прийнятій 29 квітня 1918 року, Республіки (1918р.) містилося чотири статті, що регулювали

цивільні відносини.

За статтею 11, актова, громадянська і політична правомочність громадянина УНР починалася у 20 років. «Жодної різниці у правах та обов'язках між жінкою і чоловіком право УНР не знає».

Відповідно до статті 14: «Громадянин УНР і ніхто інший не може бути покараний смертю, ані відданий будь-яким карам по тілу, або іншим актам, які принижують людську гідність, ані під­пасти конфіскації майна як карі».

У статті 15 домашнє вогнище визнавалося недоторканним. Ні­яка ревізія не могла відбутися без судового наказу.

У статті 16 встановлювалася «листова тайна». Органам держав­ної влади не дозволялося відкривати листи без судового наказу і лише у випадках, визначених законом.

Закон «Про тимчасовий ^у Цьому Законі від 29 квітня 1918 р., під-
державний устрій писаному гетьманом Павлом Скоропад-

України» ським, містилося кілька норм, що стосу-

валися цивільних відносин. За статтею 17, оселя кожного визнавалася недоторканною.

Кожен український козак і громадянин мав право вільно виби­рати місце мешкання, працю, придбати і відчужити майно, без за­борони виїжджати за кордон Української Держави (стаття 18), гур­туватися у спілки з метою, яка не суперечить закону (стаття 22).

За статтею 19, власність оголошена надоторканною; примусо­ве відчуження нерухомого майна, якщо це було потрібно для державної чи громадської користі, могло бути проведено ви­ключно за відповідну плату.¹

Конституція Західно- Української Народної Республіки

Конституція ЗУНР не була прийнята -цьому перешкодила війна. Нащадкам залишено проект Конституції ЗУНР, який був підготовлений професо­ром Станіславом Дністрянським у 1920 р.

Подаємо зміст окремих параграфів цього проекту, які стосува­лися сфери цивільних відносин²:

А. Слюсаренко, М. Томенко. Історія Української Конституції.- К., 1997.-С. 117.

'" Цит. за: Петро Стецюк. Станіслав Дністрянський - як конституціо­наліст-Львів, 1999.-С. 161-183.

27

Українське цивільне право

§ 3. Кожна людина має основні громадянські права, які гаран­туються їй державою.

§ 5. Право громадянина і людини гарантують людям свободу, рівність, державний захист і піклування.

§ 6. Кожна людина вільна від природи. Рабство або кріпацтво та здійснення влади, що грунтуються на них, не дозволяється.

§ 9. Право повного і безперешкодного користування своїм жит­лом (службовим і торговельним приміщенням) є непорушним...

§ 10. Кожен громадянин має право поселятися у будь-якому місці території держави...

§ 11. Кожен громадянин користується правом вільного та по­всюдного пересування, яке може обмежуватись лише військовою повинністю...

§ 12. Гарантується збереження таємниці листів і телеграм. § 16. ...Право на збори не залежне від жодної заяви чи жодного дозволу. Лише при безпосередній загрозі суспільній безпеці збори під відкритим небом можуть бути заборонені.

§ 22. Державна влада не може перешкоджати здійсненню гос­подарської свободи людини у справедливому розподілі товарів. Більше того, держава повинна взяти під захист економічно слаб­шого перед економічно сильнішим і вона має право там, де важли­ві економічні цілі суспільства залишаються під сумнівом, обмежу­вати законами індивідуальну свободу дій окремих людей. § 23. Промисел однаково доступний всім людям... § 24. Загальний економічний устрій спирається, як і раніше, на приватну власність. Але вона не є більше необмеженим пануванням над якоюсь річчю, а правовим засобом економічного задоволення... § 28. Кожен, хто вважає себе скривдженим у своєму праві, може претендувати на правовий захист держави...

§ 30. Неповнолітні, душевнохворі, слабоумні та інші особи, які нездатні самостійно вирішувати свої справи, перебувають під особ­ливим піклуванням держави.

§ 33. Власність і право спадщини перебувають під особливим захистом законів. Якщо цього вимагає загальне благо, то кожен мусить за відповідне відшкодування поступитися навіть власністю на свої речі...

§ 36. ...Для інтелектуальної власності існує особливе авторське та винахідницьке право.

§ 121. Судді несуть відповідальність за правопорушення, скоєні ними при здійсненні їх службової діяльності, а також за заподіян­ня шкоди сторонам судового процесу, яке містить у собі їх прови­ну. Відповідальність регулюється окремим основним законом.

28

Розділі. Цивільні відносини. Соціальні регулятори цивільних відносин

Цей проект показав світові ступінь політико-правової зрілості українців як нації, готовність українців до організованого життя в умовах конституційної держави.

Конституція Україн- Конституція УСРР була прийнята 10-14 бе-
ської Соціалістичної Р^{езня 1919} Р; У ^X0^{B1 на т}' ^зв- ^{Ш Все}У^к"
Радянської Республіки Руському 3 їзді Рад.
_f1Qjo \ У статті 28 Конституції було закріплено

' Р гасло: «не працюючий - не їсть».

Працюючі були різко відмежовані від «нетрудових елементів», які були позбавлені політичних та інших громадянських прав.

Цивільний кодекс Української СРР

Цивільний кодекс Української СРР було введено в дію 1 лютого 1923 р. Постановою Центрального Виконавчого Комітету УСРР «Про введення в дію Цивільного Кодексу УСРР» від 16 грудня 1922 р. У статті 2 цієї Постанови було зазначено, що жодні спори з ци­вільних правовідносин, які виникли до 7 листопада 1917 p., не при­ймаються до розгляду.

У Циркулярі Верховного Суду УСРР від 23 лютого 1926 р. було відзначено, що ця заборона є категоричною, а тому суди не можуть розглядати спори навіть тоді, коли боржник визнав свій борг, а також тоді, коли договір було укладено до 7 листопада 1917 р., але підстави для позову виникли після цього.' Тобто, за сторонами закріплялося те фактичне становище, у якому їх настигла Жовтнева революція, неза­лежно від правової підстави. Якщо, наприклад, особа користувалася чужим майном за договором оренди, укладеним до 7.11.1917 p., то після цієї дати суд не приймав до розгляду позов власника про його повернення. Отже, орендар фактично ставав власником чужого майна. За статтею 3 цієї Постанови ЦВК, спори з цивільних правовідносин, що виникли у проміжку часу від 7.11.1917 р. до 1 лютого 1923 p., мали регулюватися законами, які діяли в момент виникнення цих спорів.

¹ Бюллетень Народного комиссариата юстиции УРСР.- 1926.-№ 7.

² Гражданский Кодекс УССР. Практический комментарий. Состави-

тели И. И. Курщкий, Л. А. Гиммерфарб.- X., 1928.- С. 8-9.

29

Цивільна касаційна колегія Верховного Суду УСРР не визнала законним договір, укладений під час окупації Денікіна: «той факт, шо договір був затверджений старшим нотаріусом, не міняє спра­ви. Тимчасова окупація радянської території контрреволюційними військами не перериває дії радянських законів, а тому договір, укладений при сприянні білогвадійської влади, є незаконним» .

Українське цивільне право

Постановою ЦВК була допущена зворотна дія Цивільного ко­дексу на правовідносини, що виникли в період від 7.11.1917 р. до 1.02.1923 p., оскільки були великі прогалини у їх регулюванні.

Допускалося розширене тлумачення Цивільного кодексу, «якщо цього вимагала охорона інтересів робітничо-селянської держави і трудящих». Проте судам було заборонено тлумачити положення Ко­дексу на підставі законів скинутих урядів і практики дореволюційних судів. Було проголошено, що дія Цивільного кодексу поширюється на всю територію УСРР.

Цивільний кодекс 1922 р. містив 435 статей і мав таку структуру: Загальна частина /. Основні положення. II. Суб 'єкти прав - особи. НІ. Об 'єкти прав (майно).

IV. Правочини. ,

V. Позовна давність.
Речове право

/. Право власності.

II. Право забудови.

III. Застава майна.
Зобов'язальне право
/. Загальні положення.

II. Зобов 'язання, що виникають із договорів.

3. Майновий найм.
   
4. Купівля - продаж:.
   

V. Міна.

VI. Позика.

VII. Підряд.

VIII. Поручительство.
А) Доручення.

Б) Довіреність.

IX. Про договір комісії.

X. Товариства:

1. Просте товариство.
   
2. Повне товариство.
   
3. Товариство на вірі.
   
4. Товариство з обмеженою відповідальністю.
   
5. Акціонерне товариство (пайове товариство).
   

XI. Страхування XII. Зобов 'язання, що виникає внаслідок безпід­
ставного збагачення

XIII. Зобов'язання, яке виникає внаслідок заподіяння іншому шкоди. Спадкове право

30

Роздіп І. Цивільні відносини. Соціальні регулятори цивільних відносин

У Цивільному кодексі було відновлено інститут спадкування. Згідно із Декретом від 7 березня 1919 р. «Про скасування спадку­вання» і додатком до нього від 17 березня 1919 p., спадкоємцем могли бути після смерті батьків лише діти, які були на їх утри­манні. Кодекс встановив, що спадкоємцями за законом і за запо­вітом могли бути лише прямі низходящі родичі (діти, внуки, пра­внуки), один з подружжя, а також непрацездатні неімущі особи, які фактично перебували на утриманні померлого не менше од­ного року до його смерті. Тобто, працездатні батьки не мали пра­ва на спадкування.

Розділ 10 «Товариства» з Цивільного кодексу УСРР згодом бу­ло виключено.

Цивільний кодекс Української СРР 1922 р. був дослівною ко­пією Цивільного кодексу Російської СФРР, отже, українською у ньому була лише назва.

Конституція Україн- Конституція була прийнята XI Всеукраїн­
сько/ Соціялістичної ^{ським 3}'^ЇЗД°^{М Ра}Д ^{] 5 т}Р^{авня ] 929} Р-
Радянської Республіки ^{У шй} містилося 14 статей, які мали без-
(1929 р) посередньо стосуватися цивільних від-

носин. Подаємо їх зміст - для від­повідних висновків та порівнянь.

Стаття 4

Вся земля, надра, ліси і води, а також фабрики, заводи, банки, заліз­ничний, водний та повітровий транспорт і засоби зв'язку є соціялістич-ною державою власністю на підставах, визначених законодавством Сою­зу радянських соціялістичних республік і Української соціялістичної радянської республіки. Зовнішня торгівля визнається державною моно­полією.

Стаття 5

Українська соціялістична радянська республіка забезпечує політичні права для трудящих мас, без ріжниці статі, віри, раси і національности і цілком позбавляє цих прав експлуататорські кляси.

Стаття 7

Українська соціялістична радянська республіка, виходячи з солідар-ности трудящих всіх націй, надає всіх політичних прав чужоземцям, що перебувають на території Української соціялістичної радянської респуб­ліки для трудових занять і належать до робітничої кляси, а також до се­лянства, яке не вживає найманої праці,- на підставі постанов верховних органів Союзу радянських соціялістичних республік.

31

Українське цивільне право

Стаття 8

В Українській соціялістичній радянській республіці церкву відокрем­люється від держави і школу від церкви і воля релігійних визнань і анти­релігійної пропаганди признається за всіма громадянами.

Стаття 9

Щоб забезпечити трудящим дійсну волю виявлення своїх думок, Українська соціялістична радянська республіка знищує залежність преси від капіталу і передає до рук робітничої кляси та селянства всі технічні і матеріяльні засоби до видання часописів, книжок та всіляких інших тво­рів друку та забезпечує по всій країні їх вільне поширення.

Стаття 10

Щоб забезпечити трудящим дійсну волю зібрань, Українська соціялі­стична радянська республіка, визнаючи право громадян вільно влаштовува­ти зібрання, мітинги, походи і т. інш., дає до розпорядження робітничої кля­си та селянства всі придатні для влаштування народніх зборів помешкання.

Стаття 123

З метою забезпечення за громадянами свободи совісті церкву в УРСР відокремлено від держави і школу від церкви. Свобода відправлення ре­лігійних культів і свобода антирелігійної пропаганди визнається за всіма громадянами.

Стаття 124

У відповідності з інтересами трудящих і з метою зміцнення соціаліс­тичного ладу громадянам УРСР гарантується законом:

а) свобода слова,

б) свобода друку,

в) свобода зборів і мітингів,

г) свобода вуличних походів і демонстрацій.

Ці права громадян забезпечуються наданням трудящим і їх організа­ціям друкарень, запасів паперу, громадських будинків, вулиць, засобів зв'язку і інших матеріальних умов, необхідних для їх здійснення.

Стаття 125

У відповідності з інтересами трудящих і з метою розвитку організа­ційної самодіяльності і політичної активності народних мас громадянам УСРР забезпечується право об'єднання в громадські організації: профе­сійні спілки, кооперативні об'єднання, організації молоді, спортивні й оборонні організації, культурні, технічні і наукові товариства, а найбільш активні й свідомі громадяни з лав робітничого класу й інших верств тру­дящих об'єднуються у Комуністичну партію (більшовиків) України, яка є передовим загоном трудящих в їх боротьбі за зміцнення і розвиток со-