Удк 347. 73 (075. 8) Ббк 67. 402 я 73 с 13

Вид материалаДокументы

Содержание


Глава 1. ПРАВОВІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ
1. Поняття фінансової діяльності держави
Державні фінанси
Роль фінансів у житті держави виражасться через їх функції
Контрольна функція
Засоби фінансової діяльності держави
2. Фінансова політика та фінансова система України
Фінанси підприємств, установ, організацій, об’єд­нань
3. Органи, які здійснюють фінансову діяльність в Україні
Президент України Президент України Президент України
Кабінет Міністрів України – вищий орган у системі органів виконавчої влади, відповідальний перед Президентом, підзвітний і підко
Вищеперераховані органи забезпечують стратегічне, загальне керівництво й управління державними фінансами.
4. Повноваження ДПА України у сфері фінансової діяльності
У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи з боротьби з податковими право­порушен
Глава 2. ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА
3. Система та джерела фінансового права.
Предметом фінансового права
Метод фінансово-правового регулювання
Фінансове право
Відносини у сфері фінансової діяльності залежно від функцій цісї діяльності
...
Полное содержание
Подобный материал:
  1   2   3   4   5   6   7   8


УДК 347. 73 (075.8)

ББК 67.402 я 73

С 13


Гриф надано Міністерством освіти і науки України. Лист від 27.12.2000 № 2/2072.


Рецензенти:

Воронова Л.К., д.ю.н., професор Київського національного університету ім. Т. Шевченка, академік Академії правових наук України.

Калюжний Р.А., д.ю.н., професор Київського інституту внутрішніх справ при Націо­нальній академії внутрішніх справ України.

Пацурківський П.С., д.ю.н., професор Чернівецького державного універси­тету ім. Ю. Федь­ковича.


С 13 Савченко Л.А., Цимбалюк А.В., Шкарупа В.К, Глух М.В. Фінан­сове право: Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 85 с.


ISBN 966-7257-57-6

У навчальному посібнику розкрито основні категорії та поняття Загальної частини навчальної дисципліни “Фінансове право”, без оволодіння якими неможливе вивчення її Особливої частини.

Для студентів, які вивчають фінансове право та цікавляться питаннями законодавства.


УДК 347.73 (075.8)

ББК 67.402 я 73


© Академія ДПС України, 2001

ISBN 966-7257-57-6 © Савченко Л.А., Цимбалюк А.В.,

Шкарупа В.К, Глух М.В.

Вступ


Функціонування ринку неможливе без роботи фінансової сис­теми, що забезпечує його нормальне існування і розвиток. Внас­лі­док розвитку ринкової економіки вона зазнала багатьох змін.

Відомий французький дослідник фінансів та фінансового права Поль Марі Годме дозволив собі сентенцію про спів­вітчизників: “Проблеми фінансів добре знайомі кожному”. Сьогодні ми можемо повторити ці слова і про жителів України. Майже кожному щоденно доводиться так чи інакше відчувати на собі ці проблеми, емпірично пізнавати складну фінансову теорію і практику.

Уся діяльність держави пов’язана з фінансами – чим більше розвивається держава, тим більше потрібно їй коштів. Фінанси є основною складовою ринкової економіки, тому у країнах з роз­виненими ринковими відносинами давно усвідомлена необхідність досліджень у цій галузі, оскільки будь-яке рішення держави можна вважати реальним лише після знаходження можливості покриття витрат, пов’язаних з забезпеченням його грошовими ресурсами.

Відносини, що виникають у ході мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів коштів, держава регламентує за допомогою фінансово-правових норм. Фінансова система може функціонувати ефективно при належно правоврегульованих фінансових відносинах.

Фінансові відносини складають основу предмета такої галузі права, як фінансове право, що входить у групу публічних галузей права.

Питання про місце фінансового права як самостійної галузі в системі права України залишалося дискусійним протягом багатьох років, але було вирішене в кінці 60-х – на початку 70-х років.

Автори навчального посібника зосередили свою увагу на пи­таннях Загальної частини даної галузі права, тому що без ово­лодіння її основними поняттями неможливе вивчення Особливої частини.

Навчальний посібник у схемах реалізує декілька завдань:

– по-перше, подає чітку структуру Загальної частини курсу “Фінансове право”, охоплюючи всі його теми;

– по-друге, кожна тема курсу розпочинається з переліку основних питань, які розкривають зміст самої теми;

– по-третє, у даному посібнику вказуються схематично не лише основні категорії кожної теми та зв’язок між ними, а й розкривається їх зміст.

Курс “Фінансове право” згідно з державним освітнім стан­дартом входить до програм підготовки бакалаврів, спеціалістів і магістрів. Виходячи з цього, автори намагалися сформувати і викласти різноманітний матеріал таким чином, щоб навчальний по­сібник відповідав вимогам підручника з навчальної дисципліни “Фінансове право” і був корисним для різних категорій читачів – юристів, фінансистів, економістів, викладачів та студентів юриди­чних та економічних факультетів, слухачів курсів.

У запропонованому навчальному посібнику розглядаються: фінансово-правові норми та відносини; основи фінансової діяль­ності нашої держави; форми, методи, види фінансового контролю та органи, що його здійснюють, у тому числі контрольні повнова­ження органів державної податкової служби України; фінансово-правова відповідальність за порушення податкового законодавства тощо.

Навчальний посібник підготовлений колективом авторів кафедри фінансового та адміністративного права Академії держа­вної податкової служби України, які сподіваються, що зміст і систе­ма викладеного матеріалу дадуть можливість читачеві отримати необхідні знання з фінансового права і застосовувати їх у прак­тичній діяльності.

Глава 1. ПРАВОВІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ



1. Поняття фінансової діяльності держави.

2. Фінансова політика та фінансова система України.

3. Органи, які здійснюють фінансову діяльність в Україні.

4. Повноваження ДПА України у сфері фінансової діяльності.

1. Поняття фінансової діяльності держави



Для вивчення фінансового права як галузі права необхідно ма­ти уявлення про фінанси і фінансову діяльність держави.


Фінанси







Від французького finance – сукупність усіх грошових коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємств, держави, а також порядок їх формування, розподілу і використання

З латинської finare – закінчити, врегулювати суперечку (грошову)




Державні фінанси – це цілісна система суспільних відносин, пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів, з метою виконання завдань і функцій держави





Централізовані – формуються на рівні держави

Децентралізовані – формуються на рівні підприємств, органі­за­цій, установ для забезпечення їх господарської діяльності





Роль фінансів у житті держави виражасться через їх функції


Функції фінансів







Суть розподільчої функції в тому, щоб розподіляти вартість валового суспіль­ного продукту і тим самим забезпечити кожного су­б’єкта господарювання не­обхідними йому фінансовими ресурсами

Контрольна функція – відображає здатність фі­нансів якісно відслідко­вувати увесь хід розпо­дільчого процесу




Фінансова діяльність держави – це діяльність держави щодо утворення, розподілу і використання централізо­ваних і децентралізованих фондів грошових коштів, що забезпечують виконання функцій держави





Здійснюється в правовій формі

Пов’язана з акуму­ляцією доходів і проведенням необ­хідних витрат

Обов’язкова пла­нова діяль­ність, заснована на фі­нансовому плані




Функції фінансової діяльності – це основні напрями цієї діяльності





Утворення державних грошових фондів

Розподіл державних фінансових ресурсів

Використан­ня держав­них фінан­сових ре­сурсів

Держав­ний кон­троль за рухом фі­нансових ресурсів

Емісія грошо­вих знаків


Засоби фінансової діяльності держави, що використо­вую­ться у процесі цієї діяльності та направлені на досягнення її мети







Правові норми – це важливий засіб фінансової діяль­ності держави, ос­кільки фіна­нсові відносини не існу­ють відокремлено, а обумовлені фак­том існування дер­жави і проявля­ються у формах, які визначає дер­жава

Норми бухгалтерського об­ліку є допоміжними, їх використання у про­цесі фінансової діяль­ності держави обумо­влене фінансами, що мають грошовий хара­ктер, оскільки фінанси потребують фіксації і контролю, тому дер­жава повинна створи­ти систему фіксації та ві­дображення руху да­них коштів, це і робиться за допомогою норм бух­галтерського обліку

Операційно-технічні, кому­нікативні засо­би, до яких належать різні фор­ми доку­ментів, що зат­верджуються Мінфіном і Нац­банком, а також факси, телефакси, телефони і т. д.



Правові форми відображення фінансової діяльності держави







Фінансово-правові акти – це прийняті органами держав­ної влади та місцевого само­врядування відповідні ріше­ння з питань фінансової діяльності, що належать до їх компетенції та мають юридичні наслідки





Закони України

Підзаконні нормативні акти


Методи фінансової діяльності – це конкретні шляхи, способи досягнення мети фінансової діяльності держави





Метод форму­вання гро­шо­вих фондів

Метод роз­поділу і пе­рерозподілу грошових фондів

Метод використання грошових фондів здійснюється через роз­рахункові операції, виплати










Метод встановлення цільового приз­начення державних фондів грошових коштів, тобто держава визначає нео­бхідні грошові фонди і для яких потреб







Обов’язковий

Добровільний





1. Встановлен­ня обов’язко­вих платежів та внесків у бюджетні та позабюджетні фонди

1. Проведен­ня майнового та особистого страхування


Метод планування



Метод фінансового контролю




Метод встановлення порядку використання коштів, одержа­них із відповідного грошового фонду (ці кошти завжди мають точне призначення)




2. Проведення лотерей, ви­пуск облігацій та інших цін­них паперів





2. Різнома­нітні державні збори


Метод встановлення порядку та нормативів розподілу прибу­тку державних господарюючих су­б’єк­тів, тобто держава визна­чає характер використання прибутків




3. Штрафи

3. Добровіль­ні внески гро­ма­дян, юри­дич­них осіб


Метод встановлення компе­тентними державними органами конкретних розмірів, виділення та витрачання грошових коштів (на­приклад, мінімальна зарплата служ­бовців)







Розподіл компетенції законодавчої та виконавчої влади у здійсненні фінансової діяльності (представницькі органи влади приймають необхідні рішення, а виконавчі органи влади зобов’язані виконувати, що свідчить про пріоритет представницьких органів влади перед виконавчими)







Пріоритетність публічних видатків відносно доходів казни (спочатку Уряд вираховує розмір необхідних публічних видатків, а потім розмір державних доходів і подає їх Верховній Раді України на узаконення)





Принцип фінансової безпеки держави





Принцип єдності фінансової діяльності та грошової сис­теми держави (включає в себе: офіційну грошову оди­ницю, порядок емісії, організацію і регулювання грошового обігу)










Принцип міжгалузевого характеру фінансової діяльності держави







Принцип самостійності фінансової діяльності органів місцевого самоврядування в межах, встановлених чинним законодавством держави







Принцип соціальної спрямованості фінансової діяль­ності держави





Принципи плановості, гласності, законності



2. Фінансова політика та фінансова система України



Фінансова політика – це система державних заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл і використання.


Фінансова система України







Сукупність фінансових інститутів, кожний з яких сприяє утворенню і використанню відповідних грошових фондів

Сукупність дер­жавних органів і установ, що здійс­нюють у ме­­­жах своєї ком­петенції фі­на­нсову діяль­ність





Бюджетна система


Позабюджетні фонди




Фінанси підприємств, установ, організацій, об’єд­нань








Страхування (особисте і майнове)


Кредитування (державне і банківське)




Органи управління державними фінансами України









3. Органи, які здійснюють фінансову діяльність в Україні




Поняття органів, які здійснюють фінансову діяльність, вагоміше, ніж поняття фінансових органів.
Практично всі органи держави, без винятку, займаються фінансовою діяльністю. Проте масштаби їх фінансової діяльності та участь у ній неоднакові через відмінність у завданнях та правовому статусі.

Повноваження Верховної Ради України (згідно із статтею 85 Конституції)







1. Затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього








2. Контроль за виконанням Державного бюджету України та прийняття рішення щодо звіту про його виконання







3. Затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків, міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюд­жетом, здійснення контролю за їх використанням








4. Закони встановлюють виключно: Державний бюджет і бюджетну систему України (сукупність усіх бюджетів); систему оподаткування (сукупність податків і зборів, форми і методи їх побудови); засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи





Президент України згідно зі ст.102, 106 Конституції України

Президент України




Президент України

Президент України











1. Здійснює керівництво фінансовою діяльністю як глава держави


2. Призначає Міністра фінансів України




3. Підписує закони, прийняті Верховною Радою України (у тому числі Закон “Про Державний бюджет України”)




4. Може скасовувати акти Кабінету Міністрів України та акти Кабінету Міністрів Авто­номної Республіки Крим, наділений правом вето щодо прийнятих Верховною Радою законів



Кабінет Міністрів України – вищий орган у системі органів виконавчої влади, відповідальний перед Президентом, підзвітний і підконтрольний Верховній Раді.

Повноваження Кабінету Міністрів згідно з ст. 116 Конституції України




1. Забезпечення проведення фінансової, цінової, інвести­цій­ної, податкової політики





2. Розробка проекту Закону "Про Державний бюджет України"





3. Забезпечення виконання затвердженого Верховною Ра­дою України Державного бюджету України





4. Подання Верховній Раді звіту про виконання бюджету


Вищеперераховані органи забезпечують стратегічне, загальне керівництво й управління державними фінансами.


Міністерство фінансів України згідно з пунктами 1, 4 Положення про Міністерство фінансів України







1. Забезпечує реалізацію державної фінансової полі­тики і здійснює керівницт­во у сфері державних фінансів




2. Організовує роботу щодо підготовки і складання Державного бюджету







.
3. Бере участь у розробці прогнозних показників економічного та со­ціального розвитку України на поточний період, перспективу







4. Розробляє проект Державного бюджету України, прогнозні показники зведеного бюджету України, визначає порядок і строк подання центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями матеріалів для підготовки проекту Державного бюджету України







5. Подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вдосконалення взаємовідносин між Державним бюджетом України та республіканським бюджетом Автономної Республіки Крим і місцевими бюджетами







6. У межах своєї компетенції виконує Державний бюджет України, складає звіт про виконання Державного бюджету України і зведеного бюджету




7. Удосконалює методи складання бюджету, порядок бюджетного фінансування, здійснює методичне керівництво у цій сфері







8. Координує в межах своїх повноважень діяльність центральних органів виконавчої влади, що пов’язана із забезпеченням своєчасного і повного надходження податків, зборів (інших обов’язкових платежів) до Державного бюджету та місцевих бюджетів


Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим




1. Складає проект республіканського бюджету



2. Розглядає звіти про його виконання





3. Контролює роботу і стан фінансів дер­жавних підприємств, установ, організацій, що розташовані на підвідомчій території





4. Здійснює інші функції, передбачені чинним законодавством

Місцеві державні адміністрації згідно зі ст. 119 Конституції України










1. Забезпечують виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів вико­навчої влади







2. Організовують підготовку та виконання відповідних обласних і регіональних бюджетів





3. Готують звіт про виконання відповідних бюджетів та програм



4. Взаємодіють з органами місцевого самоврядування





5. Забезпечують виконання державних і регіональних програм соціально-економічного розвитку



Органи місцевого самоврядування згідно із Законом України “Про місцеве самоврядування”










1. Мають право самостійно розробляти, затверджувати та повинні виконувати відповідні місцеві бюджети сіл, селищ, міст, районів у містах





2. Мають право на державну фінансову підтримку





3. Мають право на гарантовану державою базу, достатню для забез­печення населення послугами на рівні місцевих соціальних потреб







4. Мають право на компенсацію державою додаткових витрат, що виникли внаслідок рішень органів державної виконавчої влади і попередньо не були забезпечені відповідними фінансовими ресурсами




5. Мають право на поділ місцевого бюджету на поточний бюджет і бюджет розвитку







6. Мають право на збалансування державою місцевих бюджетів з метою забезпечення достатнього рівня цих бюджетів для фінансування виконання наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб




7. Мають право на отримання дотацій, субсидій відповідно до закону




8. Мають право на свій розсуд використовувати вільні бюджетні кошти







9. Мають право об’єднувати на договірних засадах кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій, установ




10. Мають право мати позабюджетні цільові, у тому числі валютні, кошти




11. Мають право самостійно затверджувати положення, що визначають порядок формування та використання позабюджетних коштів







12. Мають право встановлювати місцеві податки і збори, що зара­ховуються до відповідних місцевих бюджетів







13. Мають повноваження в галузі комунального кредиту: можуть випускати місцеві позики, лотереї та цінні папери; отримувати позики з інших бюджетів на покриття тимчасових касових розривів з їх погашенням до кінця бюджетного року; отримувати кредити в банківських установах



Державне казначейство України



1. Організовує та здійснює виконання Державного бюджету України







2. Здійснює управління коштами Державного бюджету України, у тому числі іноземною валютою, коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, передбачених на відповідний період


3. Фінансує видатки Державного бюджету України







4. Веде облік виконання Державного бюджету, складає звіт про стан ви­конання Державного і зведеного бюджетів (це сукупність усіх бюджетів)


5. Управляє державним внутрішнім і зовнішнім боргом




6. Розподіляє між Державним бюджетом і бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахування від загальнодержавних податків, зборів та обов’язкових платежів, за нормативами, затвердженими Верховною Радою України







7. Контролює надходження і витрати коштів державних позабюд­жетних фондів







8. Розробляє і затверджує нормативно-методичні документи з питань бухгалтерського обліку, звітності


Рахункова палата України






1. Організовує та здійснює контроль за своєчасним та повноцінним вико­нанням прибуткової і видаткової частин Державного бюджету, державними цільовими фондами, утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього державного боргу, законністю надання позик та економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям і одержанням кредитів від іноземних держав, міжнародних фінансових організацій і позик, які не передбачаються Державним бюджетом







2. Має право здійснювати фінансові перевірки, ревізії у всіх органах держави




3. Одержує від НБУ, уповноважених банків та інших кредитних установ необхідні відомості про виконані ними операції, стан рахунків установ та організацій, що перевіряються



4. Повноваження ДПА України у сфері фінансової діяльності




Відповідно до ст.1 Закону України від 5 лютого 1998 року “Про внесення змін до Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державна податкова служба є системою органів, до складу якої належать:

Державна податкова адміністрація України



Державні податкові адмі­ністрації в Автоно­мній Республіці Крим

Державні податкові ад­м­і­­ністрації в облас­тях

Державні податкові адміністрації в містах Києві та Севастополі


Державні податкові інс­пекції в районах, міс­тах

Державні податкові інс­пекції в районах, містах

Державні податкові інс­пекції в районах



Державна податкова адміністрація України, як центральний орган виконавчої влади, підпорядковується Кабінету Міністрів України, який затверджує її структуру, спрямовує і координує роботу. Голова ДПА України, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням Прем’єр-міністра України, очолює Державну податкову службу України.
Залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов, ДПА України може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), об’єднані (на місто і район) державні податкові інспекції.
У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи з боротьби з податковими право­порушеннями (податкова міліція).



У ДПА України та ДПА в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються колегії. Чисельність і склад колегії ДПА України затверджується Кабінетом Міністрів України, а колегій ДПА в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі – ДПА України. Колегії є дорадчими органами і розгля­дають найважливіші напрями діяльності відповідних державних подат­кових адміністрацій.

Завдання органів державної податкової служби



Внесення у встановленому поряд­ку пропозицій щодо вдоскона­лення податкового законодавства­




Здійснення контролю за додер­жанням податкового законодавст­ва, правиль­ністю обчислення, пов­­нотою і своє­часністю сплати до бюджетів, дер­жавних цільових фон­дів податків і зборів (обо­в’язкових платежів), а також не­­пода­ткових доходів, уста­новле­них законодавством







Прийняття у випадках, перед­бачених законом, нормативно-пра­вових актів і методичних ре­ко­мендацій з питань оподатку­вання







Формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників по­да­тків та інших обов’язкових плате­жів та Єдиного банку даних про плат­ників податків (юридичних осіб)




Запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції пода­ткової міліції, їх розкриття, при­пи­нення, розслідування та про­вадження у справах про адмі­ністративні правопорушення




Роз’яснення законодавства з питань опо­даткування серед платників подат­ків