Удк 347(477)(075. 8) Ббк 67

Вид материала

Документы

Содержание Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин Органи юридичної особи визначаються у її статуті. Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин Суб'єктом відповідальності за протиправну поведінку юридич­ної особи є вона сама. Повне товариство Товариство з обмеженою відповідальністю 3. Виробничі кооперативи

Подобный материал:

• Удк 347. 73 (075. 8) Ббк 67. 402, 1119.89kb.
• Методическое пособие Москва ● 2010 удк 347. 962 + 347. 152 Ббк 67. 721 + 67. 400., 1105.61kb.
• Мельник Олег Володимирович удк 347. 962. 2: 351. 87(477) проблеми прокурорського нагляду, 1155.05kb.
• Методические рекомендации Издание второе, дополненное и переработанное Тверь 2008 удк, 458.58kb.
• Удк 070(075. 8) Ббк 76. 01я73, 5789.66kb.
• Удк 339. 9(470)(075. 8) Ббк, 7329.81kb.
• Методические рекомендации Москва ● 2010 удк 347. 962: 342. 7 Ббк 67. 721-91: 67. 400., 952.68kb.
• Москва 2011 ббк 63. 3 (2)я 7 к 90 удк 947 (075) История России, 110.08kb.
• Учебное пособие Ярославль-2007 удк 339. 13(075. 8) Ббк, 3230.47kb.
• Сборник статей Часть II москва  2011 удк 347. 963+342. 7 Ббк 67. 721-91+67. 400., 1903.81kb.

§ 7. Правоздатність юридичної особи

Юридична особа є правоздатною з моменту її створення.

На відміну від загальної правоздатності фізичних осіб, право­здатність юридичних осіб вважалася спеціальною. Вона, за стат­тею 26 ЦК 1963 p., мала визначатися відповідно до мети її діяль­ності.


Мета - це той кінцевий результат, якого особа прагне досяг­ти. Однак мета діяльності юридичної особи була ототожнена в літературі з конкретними діями, які юридична особа за статутом могла вчиняти. Відповідно до цього, юридична особа не могла мати таких прав та обов'язків, які не були прямо зазначені у її статуті.


Бажання якнайшвидше вирватися із стану такої зашореності привело авторів цієї частини проекту Цивільного кодексу до іншої крайності, яка, на жаль, при підготовці проекту до третього читання не була виправлена: «Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині» (частина 1 статті 91 ЦК).

«Юридичні особи наділені загальною правоздатністю» - заряс­ніли схвальні вигуки в літературі. Однак ця ейфорійна норма не узгоджується із законодавчою реальністю. Є ціла низка заборон та обмежень, у тому числі у самому Цивільному кодексі, які не дають все ж підстав для загального висновку, наче немає тепер юридич­них осіб із спеціальною правоздатністю.

Так, страховій організації заборонено займатися виробничою, торговельно-посередницькою і банківською діяльністю. Інші організації не можуть займатися додатково страховою діяльніс­тю. Позичати юридичним особам грошові кошти, тобто уклада-

304

Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин

ти кредитні договори, може лише банк або інша фінансова уста­нова.

Підрядником щодо виготовлення проектно-кошторисної доку­ментації у всіх випадках є проектна організація, яка має відповідну ліцензію.

Отже, для беззастережного висновку про загальну правоздат­ність юридичної особи немає підстави.

Цивільна правоздатність юридичних осіб значно розширилася. Проте це не означає, що кожна юридична особа здатна мати усі можливі цивільні права та обов'язки, бути учасником усіх договір­них зобов'язань. І це - правильно.

§ 8. Дієздатність юридичної особи

Юридична особа створюється для певної діяльності. Здатність діяти, набувати для себе цивільні права та обов'язки виникає у юридичної особи з моменту її створення. Буквально після одер­жання Свідоцтва про державну реєстрацію новостворена юридич­на особа може укласти договір на виготовлення печатки, штам­пу, договір на відкриття рахунку та банківське обслуговування її діяльності. За цими договорами, які забезпечують початок її дія­льності, вона неодмінно укладатиме інші договори, вчиняти дії задля їх виконання, позивати до суду своїх контрагентів у разі невиконання ними договірних обов'язків. Як самостійний суб'єкт цивільної відповідальності юридична особа може бути відповіда­чем у суді.

§ 9. Органи юридичної особи

Юридична особа прямо чи опосередковано створюється людь­ми і діє завдяки волі та зусиллю людей.

Токар біля верстата, конструктор за кульманом виконують дії, які забезпечують виконання юридичною особою своїх договірних зобов'язань. Проте органами юридичної особи вони не є, бо діють від свого імені.

Юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи. Тобто, мова йде про такі структурні підрозділи юридичної особи, які мають право діяти від імені юри­дичної особи. Дії органу юридичної особи створюють права та обов 'язки для юридичної особи.

Українське цивільне право

За статтею 1172 ЦК, юридична особа відшкодовує шкоду, за­вдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (служ­бових) обов'язків.

При проведенні медичної маніпуляції в тілі дитини був залишений 28-сантиметровий катетер. У цьому випадку обов'язок для юридичної особи був створений її праців­никами.

Працівник, протиправною поведінкою якого заподіяна шкода, не є, звичайно, органом юридичної особи. Обов'язок, що виник у юридичної особи перед потерпілим, вважається таким, що виник з її вини, оскільки вина юридичної особи проявляється не лише у вині її органів, а й у вині встановлених поіменно і невстановлених її працівників.

Органи юридичної особи визначаються у її статуті. Норми статуту, у яких визначаються органи юридичної особи, мають дуже важливе значення, тому повинні бути ретельно проду­маними.

Відповідно до статуту, юридична особа може мати один, два чи навіть кілька органів, кожен з яких має свою компетенцію.

Види органів Органи юридичної особи можуть бути

юридичних осіб кількох видів:

1) одноособові та колегіальні; 2) ті, що обираються, і ті, що призначаються;

3) із загальною чи спеціальною компетенцією;

4. ті, що формують волю юридичної особи;
   
5. ті, що виражають волю юридичної особи у відносинах з ін
   шими особами.
   

В окремих випадках органи юридичної особи можуть бути од ночасно наділені правом формувати волю юридичної особи і ви ражати її.

Закон України «Про господарські товариства» у статті 4 дозво ляє зазначати у статуті акціонерного товариства максимальну сум} договору, до якої він може бути укладений правлінням.

Договір на вищу суму має бути «затверджений» зaгaльним зборами або Радою товариства. Така норма закону, можливість відповідного застереження у статутах юридичних осіб спонукає їхніх потенційних контрагентів до детального ознайомлення зі. змістом статуту. Добре це чи погано? Відповідає воно нинішнім] умовам чи ні?

306

Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин

Філія Ощадного банку уклала з С. установчий договір про створення товариства з обмеженою відповідальністю. С. вніс 15 відсотків статутного фонду, а філія банку - 85. Головою правління було обрано С.

Невдовзі С. уклав кредитний договір з комерційним банком, одержавши велику грошову суму під заставу майна товарист­ва. Відразу більша частина грошей була ним перерахована на рахунок приватного підприємства, яке незабаром припинило свою діяльність.

Укладаючи кредитний договір, банк не ознайомився із статутом товариства, а в ньому було зазначено, що застава майна товариства може відбутися лише за рішенням його правління.

У даному випадку договір застави було укладено органом юри­дичної особи, але за межами його компетенції. Швидше, це була наперед спільно продумана акція, спрямована на незаконне заво-лодіння коштами банку.

У сучасних умовах, коли порядність підприємців лише форму­ється, коли своєрідного «кодексу честі» підприємців немає, наяв­ність у статутах юридичних осіб норм, які розмежовують ограни юридичної особи на тих, які формують волю, і на тих, які її реалі­зують у сфері зовнішніх відносин з іншими суб'єктами, є виправ­даним. Це посилює роль юридичної служби підприємства, госпо­дарського товариства, яка має ретельно з'ясувати особу контр­агента, зміст його установчих документів.

За допомогою такого правила захищаються у кінцевому підсум­ку інтереси і окремих фізичних осіб, які є акціонерами і засновни­ками юридичної особи. Таке застереження не сковує цивільного обороту, а навпаки, сприяє введенню його у законне, цивілізоване русло, є бар'єром протиправних посягань на майно юридичної особи з боку її керівників.

При опрацюванні проекту Цивільного кодексу України окре­мими членами Робочої групи відстоювалася інша точка зору, суть якої зводилася до того, що особа, яка укладає договір, не зо­бов'язана знайомитися з установчими документами свого контр­агента. Вона і була закріплена у частині 3 статті 92 ЦК: «У відно­синах з третіми особами обмеження повноважень щодо представ­ництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма об­ставинами не могла не знати про такі обмеження». Довести це майже неможливо. Отже, членам, наприклад товариства з обмеже­ною відповідальністю, буде важко відстояти свої інтереси, якщо,

307

Українське цивільне право

Розділ IV, Учасники цивільних правовідносин


наприклад, директор знехтує обмеженнями його компетенції встановленими у статуті.

Але на допомогу прийшла Інструкція Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. «Про порядок вчинення нотаріаль­них дій», яка зобов'язує нотаріуса, що вчиняє нотаріальну дію за участю юридичної особи, ознайомитися з її статутом, і якою фак­тично заблокована чинність цієї норми Цивільного кодексу. Якщо ж договір не підлягає нотаріальному посвідченню, вимога частини 3 статті 92 ЦК буде реально чинною.

§ 10. Відокремлені підрозділи юридичної особи

Юридична особа має право відкривати свої філії та представ ництва.

Філія - це частина юридичної особи, її відокремлений підроз­діл, який виконує всі або частину її функцій поза місцем її знахо­дження у тому ж або іншому населеному пункті. Наприклад, філії банків, підприємств, навчальних закладів. Керівник філії діє нг підставі доручення юридичної особи.

Представництво - це також частина юридичної особи, яка діє у іншому населеному пункті і виконує одну або декілька функцій, що обслуговують основний вид її діяльності: укладення договорів поставки за місцем знаходження виробника продукції, укладення договорів на її перевезення, страхування тощо.

Представництво може бути тимчасовим і триваючим (постійним). Представництво може здійснюватися і однією фізичною особою. Представництво здійснюється на підставі доручення юридичної особи. Для забезпечення своєї діяльності філії та представництва наді­ляються майном тією юридичною особою, яка їх створила.

Відкриття філії та представництва відображається у статуті юридичної особи; відомості про філії та представництва заносять­ся до єдиного державного реєстру юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами, тому не можуть бути самостійними суб'єктами цивільних відносин та са­мостійно відповідати за дії, які вони вчиняють.

Філії (відділення) можуть укладати договори лише від імені юридичної особи, але не від свого імені. Проте, якщо, наприклад, обласна дирекція комерційного банку уклала кредитний договір від свого імені, цей договір може бути згодом визнаний (конвалі-дований) комерційним банком. У цьому разі він не може вважати­ся недійсним.

308

у статті 55 ГК (у першій редакції) філії та представництва були помилково зачислені до суб'єктів господарювання. Однак це не уз­годжувалося із поняттям суб'єкта господарювання, яке міститься у пій же статті. Відповідно до цього поняття, суб'єкт господарювання відповідає «за своїми зобов'язаннями, у межах відокремленого май­на». Як записано у частині 1 статті 132 ГК, «філія здійснює свою діяльність від імені господарської організації», отже, укладений нею договір створює зобов'язання не для неї, а для юридичної особи.

Суб'єктом цивільної відповідальності буде не філія, а юридична особа, яка її створила.

§ 11. Відповідальність юридичної особи

Через недбалість свого працівника фірма поставила замовнико­ві комбайн, який виявився неукомпелектованим. Оскільки фірма не виконала свого договірного обов'язку, тому саме вона є суб'єк­том протиправної поведінки перед замовником і суб'єктом відпо­відальності за її наслідки. Працівник відповідатиме, якщо буде до­ведена його вина, перед своїм роботодавцем (а не перед замовни­ком комбайна), відповідно до законодавства про працю.

Суб'єктом відповідальності за протиправну поведінку юридич­ної особи є вона сама.

Засновник, учасник, за загальним правилом, не можуть відпові­дати за зобов'язаннями юридичної особи. І навпаки, юридична особа не може відповідати своїм майном, тобто тим, яке є її влас­ністю, за зобов'язанням засновника.

Індивідуальність відповідальності означає і те, що держава не відповідає за зобов'язаннями юридичних осіб, як і останні не від­повідають за зобов'язаннями держави.

Поряд з тим, за статтею 3 Конституції України, держава відпо­відає перед людиною за свою діяльність. А це означає, що за пев­них умов держава може відповідати перед однією людиною чи ве­ликою кількістю людей за шкоду, яку вони зазнали від діяльності конкретних юридичних осіб.

Як відомо, довірчими товариствами були обдурені тисячі гро­мадян України. Таке масове ошуканство стало можливим не лише У зв'язку з недосконалістю законодавства, а й через причетність до Цієї афери високих посадовців, відсутність державного контролю за діяльністю цих товариств. Держава зобов'язалася надати цим людям допомогу через створення відповідного фонду.

Держава мала би бути визнана відповідальною і за розвал Банку

309

уаїнське цивільне право

Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин


«Україна». Адже, як було заявлено Генеральним Прокурором України близько 80 народних депутатів брали участь у розкраданні його акти­вів, імена яких, попри офіційні завіряння, так і не були оприлюднені.

Закон розмежовує відповідальність юридичної особи та створе­них нею дочірніх підприємств, а також відповідальність об'єднань громадян, кооперативів та їх членів.

Юридична особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності, у формі сплати так зв. фінансових штрафів. Про­те вона не несе кримінальної відповідальності, хоча думка про до­цільність встановлення кримінальної відповідальності юридичної особи висловлювалася ще на початку двадцятого століття і її не можна вважати абсурдною.

§ 12. Організаційно-правові форми юридичних осіб (коротка характеристика)

Організаційно-правова форма - це типова модель юридичної особи, яка містить істотні її ознаки як суб'єкта права'.

Відповідно до Цивільного кодексу 1963 р., юридичні особи розподілялися на підприємства, організації та установи.

Підприємства займалися підприємницькою діяльністю (вироб­ництвом, будівництвом, торгівлею, транспортуванням, наданням послуг зв'язку). Установами вважалися бюджетні юридичні особи, які здійснювали управлінські функції, а також заклади освіти, нау­ки, культури, охорони здоров'я.

Всі інші вважалися організаціями, хоча між державними уста­новами та державними організаціями особливих відмінностей не було.

У проекті Цивільного кодексу (1996 р.) передбачалося існуван­ня юридичних осіб лише у формі товариства або установи.

Позиція окремих членів Робочої групи, котрі наполягали на закріпленні лише цих двох організаційно-правових форм юри­дичних осіб, не узгоджувалася з багатьма чинниками. Незбагнен­ним було також те, як можна було втиснути у ці форми усі юри­дичні особи, насамперед, т. зв. публічного права, і яке це могло мати наслідки.

При доопрацюванні проекту Цивільного кодексу до третього чи­тання у частину 1 статті 83 ЦК була внесена зміна, за якою юридичні особи можуть створюватися і у інших формах, встановлених законом.

¹ Кравчук В. М. Соціально-правова природа юридичної особи: Авто-реф. канд. дис...- Львів, 2000.- С. 7.

310

1. Товариства

Відповідно до частини 2 статті 83 ЦК, товариством є організа­ція, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Однак таке загальне поняття товариства є неточним, адже господарське товариство може створюватися шляхом об'єднання не лише осіб, а й майна (капіталу) (див. части­ну 1 статті 113 ЦК).

Товариства є підприємницькими і непідприємницькіши.

Підприємницькі товариства, тобто ті, які мають метою одер­жання прибутку та його наступний розподіл між учасниками, мо­жуть, відповідно до статті 84 ЦК, бути створені лише як господар­ські товариства або виробничі кооперативи.

Господарські товариства можуть бути п'яти видів.

Повне товариство

У повному товаристві учасники спільно ведуть підприємницьку діяльність і не­суть солідарно додаткову (субсидіарну) відповідальність за зо­бов'язаннями товариства усім своїм майном (стаття 119 ЦК).

Слово «повне» означає лише повну відповідальність, яка може бути понесена повністю самим товариством, а якщо це неможли­во - додатково усіма учасниками солідарно. Саме тому закон до­зволяє особі бути учасником лише одного повного товариства.

Командитне Його назва походить від французь-

товариство кого слова commandite - товариство

на вірі.

У командитному товаристві, відповідно до статті 133 ЦК, учасни­ки розділені на дві групи. Одна група здійснює підприємницьку діяльність від імені товариства. Якщо товариство завдало збитків іншим особам, воно само несе відповідальність. У разі недостатно­сті коштів товариства учасники несуть додаткову відповідальність солідарно.

Друга група не бере участі у діяльності підприємства і несе ри­зик збитків лише у межах своїх вкладів.

Товариство з обмеженою відповідальністю

У товаристві з обмеженою відповідальні­стю статутний фонд розподілений на частки, які визначаються за величиною внеску учасника товариства. Учасник то­вариства не відповідає своїм особистим майном за діяльність то­вариства, але може позбутися права на свій внесок у майні товариства.

311

Українське цивільне право

Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин

Товариство з додатковою відповідальністю

На відміну від товариства з обмеженою відповідальністю, учасники цього това­риства можуть нести додаткову відпові­дальність своїм майном у розмірі, який є кратним до величини його внеску. Кратність розміру такої відповідальності визначається в уста­новчих документах товариства.

Акціонерне товариство

В акціонерному товаристві статутний ка­пітал поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язан­нями. Акціонери можуть лише позбутися своїх корпоративних прав.

Предметом гострої дискусії при опрацюванні проекту Цивіль­ного кодексу була можливість подальшої діяльності закритих ак­ціонерних товариств. Певно, спонсорська участь іноземних фондів у фінансуванні проекту Цивільного кодексу була пов'язана саме із їх заінтересованістю у припиненні діяльності закритих акціонер­них товариств (їх в Україні серед усіх акціонерних товариств -80 відсотків).

Окремі члени Робочої групи відстоювали потребу законодавчої заборони діяльності акціонерних товариств закритого типу, які мали автоматично перетворитися на акціонерні товариства відкритого типу з моменту набрання чинності Цивільним кодексом України.

Відомо, що багато фінансово стабільних акціонерних това­риств є саме закритого типу, як, наприклад, всесвітньо відоме ЗАТ «Оболонь».

Перетворення закритих акціонерних товариств на відкриті мало би бути потужним правовим засобом нищення конкурентів.

Завдяки зусиллям багатьох народних депутатів діяльність акці­онерних товариств закритого типу в Україні була збережена. За­криті акціонерні товариства - це не плід творчості вітчизняного законодавця, а добре апробована, адекватна ринку організаційно-правова форма господарювання'.

Спільні риси окремих ^П°Р^{ЯД 3} відмінностями, які є підставою
товариств ^{для в}'Д^межУ^вання кожного з цих п яти

видів господарських товариств, окремі з них мають і спільні риси.

Так, повне і командитне товариства об'єднує те, що їх заснов-

' Вінник О, М. Публічні та приватні інтереси в господарських товари­ствах: проблеми правового забезпечення.- К., 2003.- С. 245.

312

никами не може бути одна особа. Це і зрозуміло, адже за певних умов може настати солідарна відповідальність, яка зумовлює не­обхідність кількох засновників.

Допускається участь лише в одному повному товаристві і в од­ному командитному товаристві. Закон не містить прямої заборони одному і тому ж учасникові повного товариства бути одночасно учасником одного командитного товариства. Проте є підстави вва­жати, що, оскільки мова йде про солідарну додаткову відповідаль­ність усім своїм майном, одночасне перебування члена повного то­вариства у командитному товаристві, особливо у статусі «повного» учасника, було б загрозою майновим інтересам його партнерів.

Акціонерні товариства, товариства з обмеженою та з додатко­вою відповідальністю можуть бути створені і однією особою.

Установчим документом цих трьох видів господарських това­риств є статут.

Повне і командитне товариство створюються на підставі заснов­ницького договору.

Кожен із учасників усіх видів товариств має право на прибуток від його діяльності, який залежить від розміру часток у капіталі, вкладу, кількості належних акцій.

2. Установи

Установа, відповідно до частини 3 статті 83 ЦК, створюється шляхом об'єднання майна особами, які не беруть участі в управ­лінні нею. Установа досягає мети, визначеної засновниками, за ра­хунок цього майна. Отже, мова йде не про звиклу в радянські часи установу, а про якісно новий вид юридичної особи.

Установою є, наприклад, фонд.

3. Виробничі кооперативи

За статтею 163 ЦК, виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особис­тій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків.

Це значить, що особливістю виробничого кооперативу є спільна особиста трудова участь його членів. Кожен член кооперативу має внести до моменту його створення не менше 10 відсотків пайового внеску.

Прибуток кооперативу розподіляється між його членами відпо­відно до їх трудової участі.

Українське цивільне право

4. Інші організаційно-правові форми юридичних осіб

Важко спрогнозувати наслідки, якщо б юридичні особи, як це було записано в проекті Цивільного кодексу, могли існувати лише у формі товариства та установи.

Осторонь залишилися б школи, інші заклади освіти та науки, громадські організації тощо, а також казенні підприємства, інші державні інституції.