Удк 347(477)(075. 8) Ббк 67

Вид материала

Документы

Содержание Виконання обов'язку Межа обоє 'язку -межа його виконання Розділ VI. Здійснення цивільних правовідносин ЛЛ1 Українське цивільне право Об'єкти Об'єктами правонаступництва можуть правонаступництва Розділ VI. Здійснення цивільних правовідносин Деякі проблеми Б. Б. Че-репахин. Чи помилився Гуго Гроцій? Межа представництва фізичної особи Підстави виникнення представництва О. В. Дзери

Подобный материал:

• Удк 347. 73 (075. 8) Ббк 67. 402, 1119.89kb.
• Методическое пособие Москва ● 2010 удк 347. 962 + 347. 152 Ббк 67. 721 + 67. 400., 1105.61kb.
• Мельник Олег Володимирович удк 347. 962. 2: 351. 87(477) проблеми прокурорського нагляду, 1155.05kb.
• Методические рекомендации Издание второе, дополненное и переработанное Тверь 2008 удк, 458.58kb.
• Удк 070(075. 8) Ббк 76. 01я73, 5789.66kb.
• Удк 339. 9(470)(075. 8) Ббк, 7329.81kb.
• Методические рекомендации Москва ● 2010 удк 347. 962: 342. 7 Ббк 67. 721-91: 67. 400., 952.68kb.
• Москва 2011 ббк 63. 3 (2)я 7 к 90 удк 947 (075) История России, 110.08kb.
• Учебное пособие Ярославль-2007 удк 339. 13(075. 8) Ббк, 3230.47kb.
• Сборник статей Часть II москва  2011 удк 347. 963+342. 7 Ббк 67. 721-91+67. 400., 1903.81kb.

§ 3. Виконання цивільного обов'язку

Виконання обов'язку Насамперед, слід з'ясувати: виконується
чи зобов'язання? обов'язок чи зобов'язання?

Безперечно, що сторони в зобов язанні мають виконати свої обов'язки.

Однак через відсутність чіткої, науково виваженої термінології трапляється «виконання зобов'язання». У Цивільному кодексі 1963 р. у розділі III «Зобов'язальне право» термін «виконання обов'язку» було вжито лише один раз.

У главах, присвячених окремим видам зобов'язань, йшлося про обов'язки сторін та наслідки їх невиконання.

У Цивільному кодексі України, на жаль, традиційний підхід по­долано не було, в результаті залишилося і «виконання зобов'я­зання», і «місце виконання зобов'язання», і «способи забезпечення виконання зобов'язання», хоча зрозуміло, що адреса вантажоодер­жувача - це місце виконання обов'язку перевізника, а неустойка -це спосіб забезпечення обов'язку одержувача кредиту.

Отже, матимемо і надалі термінологічну непрозорість.

Зміст обов'язку визначає вид і міру тієї поведінки, яка вимагається від особи за договором чи безпосередньо випливає із

закону і яку особа зобов'язана вчинити.

Особа не зобов'язана вчиняти того, що не входить у зміст її

цивільного обов'язку.

433




Українське цивільне я/

Якщо в договорі зміст юридичного обов'язку не визначений чітко, це може зумовити потребу його тлумачення.

У Цивільному кодексі 1963 р. вживалися терміни «виконання зо­бов'язання», «належне виконання зобов'язання», «невиконання зо­бов'язання», «неналежне виконання зобов'язання». У Цивільному кодексі України провести до кінця термінологічну ревізію не вдало­ся. Тому більшість із цих словосполучень залишалися у вжитку.

Якщо майстер пошив пальто у строк, але інакше, ніж хотів за­мовник, вважається, що зобов'язання виконано, хоча і неналежно. Такий спосіб мислення слід би давно вважати щонайменше див­ним: якщо якість виконання суперечить договору, обов'язок не може вважатися виконаним.

«Виконання обов'язку» і «належне виконання обов'язку» ма­ли би вважатися термінами-синонімами.

„ ,. «Як много важить слово»,- писав Іван

Забезпечення _{ф Q}

виконання цивільного що, але слово боржника чи креди-

о ов язку _тОр_{а часто не має т}|_єу _{вагИ) що} -,-j _{воно п0}_

винно б мати в цивілізованому суспільстві.

Зриви домовленості, без каяття, без виправдання, без спроби випра­вити ситуацію трапляються доволі часто, і ми жалкуємо мимо волі за тими давніми часами, коли дотримання слова було справою честі.

Товариство з обмеженою відповідальністю на замовлення фір­ми розробило проект переобладнання придбаного нею будин­ку. Фірма схвалила проект перебудови, але результат роботи директорові фірми не сподобався, хоча перебудова була зроблена якісно. Було вирішено уточнити проект. Однак і другий варіант перебудови не сподобався директорові фірми. Було вирішено повернутися до першого варіанта. Лиректор фірми запевняв, шо оплата всіх додаткових робіт буде здійснена. Але врешті відмовився від цього. Жодних до­кументів (актів, висновків), які засвідчили б проведення додат­кових робіт, у підрядника не було.

Підрядник повірив замовникові на слово і став жертвою своєї довірливості.

Ця реальна життєва ситуація підтверджує цінність правової но­вели про допуск у господарському суді показань свідків як засобу доказування.

Як зазначено у частині 3 статті 14 ЦК, виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальності, 434

Розділ VI. Здійснення цивільних правовідносин

які визначені договором або актом цивільного законодавства. На жаль, у ній немає згадки про інші способи забезпечення, які визна­чені у главі 49 ЦК: неустойка, застава, завдаток, притримання, по­рука, гарантія. Відсутність посилання на цю главу може вважатися недоліком законодавчої техніки.

Заохочення як стимул до вчинення певних дій може бути передбачене договором або законом і може мати різні форми: збільшення плати за дострокове виконання роботи чи за підвищену їй якість, зменшення плати за тривале, належне виконання орендарем своїх обов'язків за догово­ром. Підрядник, який прострочив виконання якогось етапу будіве­льних робіт, може заохочуватися поверненням сплаченої неустой­ки у разі здачі всього об'єкта у встановлений строк.

Заохочення передбачено у статті 1259 ЦК: спадкоємець за за­коном наступних черг може за рішенням суду одержати право на спадкування із спадкоємцями ближчої черги, за умови, що він протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

А за частиною 5 статті 1224 ЦК, особа може бути, навпаки, усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодав­цеві, якщо він з тих же причин був у безпорадному стані.

Щоправда, у цих двох випадках заохочення не стосується вико­нання особою цивільного обов'язку.

Звільнення від обов'язку є одним із спо­собів його припинення. Припинення обо-

Українське цивільне право

Розділ VI. Здійснення цивільних правовідносин


Якщо за договором підряду замовник не передав будівель­них матеріалів, ця обставина, при збереженні договірних право­відносин, тимчасово звільняє боржника від виконання свого обов'язку.

§ 4. Особисте здійснення цивільних правовідносин їх учасниками

Реалізація свого права, виконання свого обов'язку здійснюється учасниками правовідносин зазвичай особисто.

Вступаючи у цивільні правовідносини, особи розраховують часто саме на особисте виконання контрагентом свого обов'язку. Іноді висока ціна за роботу чи надання послуг пов'язана саме з тим, що певні дії виконуватиме конкретна особа, з високою діловою репутацією.

І. уклав договір з Г., учасником багатьох міжнародних виста­вок, на виготовлення різьбленого тареля. Замовлення було виконане, річ замовникові сподобалася. Але незабаром на І. чекало розчарування: усі художні роботи, які Г. видавав останнім часом за свої, виконували його учні.

І. вважав себе ошуканим, адже він сподівався, що матиме у своїй колекції оригінальні роботи відомого майстра.

У цьому випадку І. мав право звернутися з позовом про визнан­ня договору недійсним, адже в момент його укладення Г. знав, що особисто виконати роботу не зможе.

Ця ситуація підтверджує, що обман в договорі щодо особи мо­же проявитися не лише у тому, що той, хто підписує договір, при­своює собі ім'я іншої людини, а й у тому, що не має наміру сам особисто виконувати його.

Особисте виконання договірного обов'язку є дуже важливою умовою авторських договорів. Залучення до написання книги ін­ших осіб розглядається як підстава для відмови від виплати гоно­рару та розірвання договору, оскільки особисті якості письменни­ка є істотними для другої сторони.

Водночас існує чимало ситуацій, коли для сторони у зо­бов'язанні (продавця, надавача комунальних послуг) байдуже, хто саме сплатить обумовлену договором грошову суму.

Можливість відступлення від вимоги особистого виконання обов'язку може бути визначена законом.

П. придбав залізничний квиток на проїзд в поїзді за марш­рутом Львів - Харків. Участь у виконанні договірно­го зобов'язання у цьому разі беруть кілька юридичних осіб.

Залучення до виконання цього зобов'язання кількох суб'єктів (перевезення у прямому сполученні), які не брали участь в укла­денні договору, передбачено Законом України «Про залізничний транспорт».

За статтею 932 ЦК, експедиторові надано право залучити інших осіб до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування.

Право залучити до виконання обов'язку іншу особу або право повного перекладення на неї його виконання може бути передба­чено договором. Так, згідно зі статтею 1005 ЦК, у договорі дору­чення може бути передбачено право повіреного перекласти вчи­нення певної юридичної дії на іншу особу (передоручення).

Якщо можливість залучення до виконання обов'язку третьої особи не передбачена ні законом, ні договором, перекладення обов'язку вчинити певну дію на іншу особу може відбутися за зго­дою кредитора, одержаною напередодні виконання. Так, одержа­вши згоду від комітента, комісіонер має право укласти договір субкомісії (стаття 1015 ЦК). Зі згоди наймодавця наймач житла може укласти договір піднайму (стаття 823 ЦК).

У сфері здійснення майнового права присутність правоволо-дільця (кредитора) не вважається обов'язковою умовою. Прийнят­тя виконання (повернення боргу, одержання поштової кореспон­денції, одержання грошової суми як відшкодування шкоди, запо­діяної у зв'язку з ушкодженням здоров'я) може бути здійснене іншою особою, представником.

Виняткова ситуація складається при здійсненні права на при­йняття спадщини та права на відмову від спадщини, які, безпереч­но, є правами майновими.

Здійснити ці права може лише сам спадкоємець. Якщо спадко­ємець є дитиною або недієздатним, для відмови від спадщини, крім волевиявлення батьків та опікуна, потрібна згода органу опі­ки та піклування.

Дещо іншою є ситуація у сфері здійснення особистих немайно-вих прав.

Свої особисті немайнові права повнолітня дієздатна особа може здійснити лише сама, хоча процес реалізації нею цього права зазви-

ЛЛ1

Українське цивільне право

Розділ VI. Здійснення цивільних правовідносин


чай завжди пов'язується з активною чи пасивною поведінкою інших фізичних осіб, службових, посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, тобто усього механізму держави.

Діти, недієздатні особи, а також ті, дієздатність кого обмежена, здійснюють свої особисті немайнові права за допомогою батьків, опікунів, піклувальників (стаття 271 ЦК).

Глава 22 Правонаступництво

§ 1. Загальні зауваги

Права та обов'язки, якими володіла особа в момент виникнення правовідносин, можуть згодом перейти до іншого суб'єкта.

Власник будинку може продати його іншій особі. Кредитор може продати чи подарувати своє право вимоги. В результаті цьо­го первісний кредитор перестане бути стороною в зобов'язанні, а його місце займе інша особа. Боржник з дозволу кредитора може перекласти свій обов'язок на іншу особу. У разі злиття двох юри­дичних осіб права та обов'язки кожної з них перейдуть до ново­утвореної юридичної особи.

У всіх цих ситуаціях мова йде про правонаступництво. Однак, оскільки до іншої особи переходять часто не лише права, а й обов'язки, термін «правонаступництво» слід сприймати з певною часткою умовності.

При правонаступництві до правонаступника переходять права та обов'язки у тому обсязі, в якому вони належали «праводавцеві» (термін професора Б. Б. Черепахіна)¹.

Правонаступництво часто пов'язане з волею особи, яка передає свої права та обов'язки, і з волею особи, яка їх приймає.

Д. купив квартиру, сервітут на проживання в якій мала А., ко­лишня дружина продавця, про шо Д. не був повідомлений. У цій ситуації Д. має право оспорити договір як такий, шо був ним укладений внаслідок помилки в предметі. Якшо він цього не зробить, на нього як нового власника спаде обтяження права власності у виді права А. на проживання в квартирі.

У разі спадкування за заповітом заповідач призначає свого пра­вонаступника. Для виникнення правонаступництва у цьому випад­ку необхідна згода спадкоємця, тобто прийняття ним спадщини.

При спадкуванні за законом, оскільки кожна людина смертна, можна також говорити про згоду особи на перехід, у разі її смерті, спадщини до тих, хто як спадкоємець визначений законом.

При реорганізації юридичної особи, якщо вона здійснюється, наприклад, за волею засновника, воля органу юридичної особи може не братися до уваги.

Об'єкти Об'єктами правонаступництва можуть

правонаступництва ^бУ™ ^{лише ті п}Р^{ава та} обов'язки, які не

пов'язані з особою їх носія, які є, так би мовити, юридично безликими.

За статтею 608 ЦК України, зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно нерозривно пов'язане з його особою і у зв'язку з цим не може бути перекладене на іншу особу. Іншими словами, обов'язок боржника, що нерозривно пов'язаний з його особою, не може бути об'єктом правонаступництва. Так, обов'язок художника намалювати картину за замовленням організаторів ви­ставки є виключним або, як тепер кажуть, ексклюзивним обов'яз­ком і тому, у разі його смерті, цей обов'язок «помре» разом із ним.

Не є об'єктом правонаступництва особисті немайнові права лю­дини, оскільки цими правами наділений кожен, а отже, мати два права на життя чи два права на недоторканність житла неможливо.

А як з авторськими правами особистого немайнового харак­теру? Чи може перейти до спадкоємця або іншого правонаступни­ка право на недоторканність твору, інші немайнові права?

Ствердна відповідь на це питання давалася на підставі статті 494 ЦК 1963 р.¹

У частині 4 статті 423 ЦК України особистим немайновим на­звано право перешкоджати будь-якому посяганню на право інте­лектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця. А у статті 438 ЦК до особистих немайнових прав віднесе­но право на недоторканність твору.

У частині 2 статті 423 ЦК зазначено, що особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам. А за частиною 4 цієї ж статті особисті немайнові права не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими зако-


Д^в-^{: Че}Р^епахин Б. Б. Правопреемство по советскому гражданскому праву // Трудьі по гражданскому праву.- М, 2001.- С. 311.

438

Ро.мовська 3. В. Про успадкування особистих немайнових прав // Вісник Київського університету. Серія права. 1968. № 9.— С. 90-96.

A1Q



датське цивільне право

ном. Маємо і статтю 1219 ЦК, за якою особисті немайнові права померлого не входять до складу спадщини.

Як можна взаємоузгодити ці норми? Видається, що лише за до­помогою розумності як засади регулювання цивільних відносин.

Не може, безперечно, передаватися авторство (право авторства). Що ж до права на недоторканність твору, то у частині 2 статті 439 ЦК зазначено, що у разі смерті автора недоторканність твору охо­роняється особою, яка уповноважена автором або спадкоємцем.

Отже, у разі смерті автора право на недоторканність припиня­ється, тому спадкоємець може здійснювати лише охорону недотор­канності твору.

Цей спосіб виходу із ситуації навряд чи є найкращим. Адже за­борона правонаступництва особистих немайнових прав повинна б беззастережно стосуватися лише цих прав як прав людини. Деякі особисті немайнові права фізичної особи як автора могли би пере­ходити до правонаступників.

К. стала інвалідом в результаті ушкодження здоров'я, що було результатом винної поведінки С. Згідно з рішенням суду С. присуджено виплатити К. одноразово 800 гривень, витраче­них на лікування та посилене харчування, 5 тисяч гривень відшкодування за моральну шкоду та щомісячно по 120 гри­вень як втрачений дохід.

Через рік К. померла. На день смерті К. їй було виплачено за п'ять місяців по 120 гривень. Лочка К. як спадкоємець вважа­ла, шо невиплачені суми входять до складу спадщини як право вимоги і зажадала виплати їй всієї заборгованості.

Згідно із частиною 3 статті 1230 ЦК, об'єктом правонаступниц­тва є грошова сума, яка уже присуджена судом як відшкодування моральної шкоди. Отже, до дочки перейшло право вимагати ви­плати їй усієї суми заборгованості.

За статтею 1218 ЦК, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спад­щини і не припинилися внаслідок його смерті.

А у статті 1219 ЦК конкретизуються ті права, які не входять до складу спадщини, оскільки вони нерозривно пов'язані з особою спадкодавця. До цих прав належить право на відшкодування шко­ди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Тобто, зі смертю К. припиняється її право на подальшу виплату відшкоду­вання і відповідно припиняється обов'язок С. сплачувати це від­шкодування від дня смерті К.

Водночас заборгованість, яка виникла до дня смерті К. у зв'язку 440

Розділ VI. Здійснення цивільних правовідносин

з невиконанням рішення суду, входить до складу спадщини. Отже, право вимагати виплати цієї заборгованості є предметом правона­ступництва. Тому вимога дочки К. є законною і підлягає задово­ленню.

§ 2. Види правонаступництва

Правонаступництво в цивільних правовідносинах здійснюється за різними підставами. У зв'язку з цим можна говорити про дого­вірне і законне правонаступництво.

Правонаступництво за договором буває двох видів.

До першого виду належить те правонаступництво, яке виникає на підставі договорів відчуження. У цьому випадку до набувача пе­реходить не лише право власності, а й відповідні обтяження, якщо вони є (застава, сервітут, право користування за договором оренди). Обов'язки, наприклад, власника будинку щодо утримання прилег­лої території, сплати певних платежів не переходять до покупця від продавця, а виникають у нього заново, на підставі закону.

До другого виду договірного правонаступництва належить за­міна кредитора (стаття 512 ЦК), заміна боржника (стаття 520 ЦК), що відбувається всередині існуючих правовідносин, на підставі договору первісного кредитора чи боржника з особою, яка бажає когось із них заступити.

Правонаступництво може виникнути на підставі закону, у разі настання визначених ним умов, тому називається законніш.

Законним вважається правонаступництво, яке виникає в резуль­таті прийняття спадщини, а також у разі реорганізації юридичної особи.

В., П. та Я. спільно заподіяли шкоду Г. на суму 3 тисячі гри­вень.

Я. повністю відшкодував шкоду Г. У зв'язку з цим Я. звернувся з позовом до В. та П. про повернення йому кожним із них по 1 тисячі гривень.

Чиє тут правонаступництво?

" Ні, немає. Право вимоги у Г. припинилося у зв'язку з повним відшкодуванням шкоди. У Я. право вимоги виникло на самостій­ній підставі, у зв'язку з виконанням ним солідарного зобов'язання.

Такий же висновок має бути зроблений і у разі задоволення ви­моги кредитора поручителем або гарантом боржника.

Поручитель чи гарант, виплативши повну грошову суму креди-

Українське цивільне право

Розділ VI. Здійснення цивільних правовідносин


торові, стають кредиторами боржника, за якого вони поручилися, також на самостійній підставі, у зв'язку з виконанням ними обов'язку боржника¹.

Якщо об'єктом правонаступництва є одне право чи один обов'язок або кілька прав та обов'язків, то у такому разі йдеться про часткове, окреме (сінгулярне) правонаступництво.

Якщо до одного чи кількох правонаступників переходить увесь комплекс тих прав та обов'язків, які можуть переходити до іншої особи, правонаступництво є загальним, повним (універсальним).

Таким є представництво у разі реорганізації юридичної особи та у разі прийняття спадщини.

Те, що до одного із кількох спадкоємців перейшло за заповітом лише окреме право, не спростовує універсальності цього виду представництва взагалі.

Згідно зі статтею 549 ЦК 1963 p., прийняття спадщини пов'язу­валося із поданням державній нотаріальній конторі заяви про при­йняття спадщини або з початком управління чи володіння спадко­вим майном.

Якщо спадкоємець не подав заяви, але вступив у володіння майном, це, як правило, викликало згодом затяжні судові спори через відсутність належних доказів.

У статті 1268 ЦК ліквідовано джерело конфлікту: спадкоємець, котрий проживав із спадкодавцем, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо письмово не відмовився від неї.

Отже, син, який проживав разом з батьком до його смерті, вва­жатиметься його правонаступником, якщо протягом встановлено­го строку (як правило, шість місяців) не заявив про відмову від спадщини.

Дочці, яка проживала в іншому місці, для того, щоби бути правонаступницею свого батька, слід подати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини.

Деякі проблеми

окремого

правонаступництва

Що передається за договором купівлі-продажу: право власності на річ чи річ у власність? Як уже зазначалося, відповідно до частини 4 стаггі 12 ЦК, можна відчу­жити право на річ, а за статтею 655 ЦК передається річ у влас­ність.

У статті 132 Земельного кодексу йдеться про «угоди про пере-

Інша точка зору була висловлена Б. Б. Черєпахіним. Див.: Б. Б. Че-репахин. Цит. праця.- С. 313.

442


хід права власності на земельні ділянки». Таке словосполучення появилося у цій статті, скоріш за все, випадково, однак ця обста­вина не применшує новизни бачення проблеми: право не зникає у продавця і не появляється заново у покупця, а передається від першого до другого. Тобто, змінюються лише носії права, саме ж право залишається незмінним.

Вважаю, що є підстави говорити про окреме правонаступницт­во не лише у разі укладення договорів купівлі-продажу, а й дару­вання, міни.

Як писав Томас Гоббс, якщо хтось нас звільняє від зобов'язання, то право, перенесене нами на нього, знову повертається до нас... При даруванні треба, щоби право, яке переноситься, було прийняте¹.

У порядку окремого правонаступництва до покупця речі може пе­рейти і обов'язок продавця-наймодавця, який виник у нього у зв'язку з попередньою передачею цієї речі в оренду іншій особі (стаття 770 ЦК).

Правонаступництво Право одного кредитора може в порядку
кількох осіб правонаступництва перейти до кількох

осіб. У цьому разі на підставі статті 512

ЦК їхнє право вимоги до боржника мало би вважатися частковим, крім випадків, коли предмет вимоги є неділимим.

Якщо замість одного боржника його правонаступниками на підставі статті 520 ЦК стало кілька осіб, їх обов'язок також є час­тковим, якщо інше не визначено домовленістю з кредитором або якщо предмет зобов'язання є неділимим.

Якщо спадкоємцями є кілька осіб, обсяг їх активів та пасивів (боргів) визначається відповідно до заповіту або закону.

Якщо правонаступниками юридичної особи є кілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних її обов'яз­ків неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідар­ну відповідальність перед кредиторами (частина 5 статті 107 ЦК).

Правонаступництво ^За статтею 528 ЦК, виконання обов'язку
і перекладення може бути, за певних умов, покладено

виконання обов 'язку боржником на іншу особу.
на іншу особу Відповідно до статті 838 ЦК, підрядник

має право залучити до виконання роботи

інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

З цього випливає, що перекладення виконання обов'язку на іншу особу не є зміною осіб в зобов'язанні: боржник, який підпи-

Гоббс Т. Избранньїе сочинения. В двух томах. Т. 1.- М., 1964.- С. 317.

Українське цивільне право

Розділ VI. Здійснення цивільних правовідносин


сав договір, продовжує залишатися носієм договірного обов'язку. А тому про правонаступництво у цій ситуації мова не йде. Отже, правонаступництво і перекладення виконання обов'язку на іншу особу - різні правові категорії.

Правонаступництво і конфіскація

Як зазначав професор В. П. Грибанов, пе­рехід конфіскованого майна у власність держави відбувається із збереженням правонаступництва¹. Таку точку зору відстоювали й інші автори, вважаючи конфіскацію не первісним, а похідним способом виник­нення права власності².

К. уклав з банком кредитний договір на 15 тис. гривень під за­ставу автомобіля, строком на 2 роки. Одночасно К. позичив у /І. за письмовим договором, посвідченим нотаріусом, 10 тисяч гривень. Незабаром К. був засуджений за вчинення злочину, з конфіскацією майна. К. проживав у неприватизованій квартирі, серед майна, яке мало цінність, був лише цей автомобіль. Після засудження К. адвокат порадив Л. звернутися до дер­жави як власника автомобіля з вимогою про накладення стяг­нення на автомобіль і повернення йому боргу з вирученої від продажу суми.

У справі з Л. вирішення можливого спору складеться не на його користь. Адже він не забезпечив своє право вимоги, що давало К. можливість продати майно, на яке могло би бути в майбутньому накладено стягнення.

Ці два випадки засвідчують актуальність порушеної проблеми.

При цьому виникають такі запитання:

1. чи може бути предметом застави арештоване майно?
   
2. чи може бути предметом арешту заставлене майно?
   
3. чи може бути предметом конфіскації заставлене майно?
   
4. чи може держава, яка стала власником конфіскованого майна,
   відповідати, в межах його вартості, за борги попереднього власника?
   

Метою арешту є забезпечення виконання можливого вироку суду, яким задоволено цивільний позов, чи забезпечення можливої конфіскації. З цього можна зробити висновок, що застава арешто­ваного майна перешкоджає чи навіть унеможливлює досягнення цієї мети.

Див.: Советское гражданское право: Учебник для юридических ву-зов.Т. 1.-М., 1959.-С. 286.

~ Иоффе О. С. Советское гражданское право: Курс лекций. Т. 1.- М., 1958.- С. 285; Б. Б. Черепахин. Цит. праця.-С. 315.

444

Як записано у статті 576 ЦК, предметом застави може бути майно, на яке може бути звернене стягнення.

Арештоване майно не може бути продане, отже, не може бути предметом застави.

У разі застави кредитор забезпечує своє право на першість при вирішенні питання про те, кому мають бути віддані кошти, одержа­ні від продажу цього майна. Тому наступний арешт предмета заста­ви зазіхав би на права кредитора. Отже, кредиторові (банку) має на­лежати право вимагати звільнення цього майна з-під арешту.

Конфіскується майно, яке було описане і на яке був накладений арешт. Якщо було арештовано заставлене майно і згодом відбула­ся його конфіскація, можливі два варіанти виходу із ситуації: або кредиторові надати право оскаржити вирок в частині конфіскації, або вважати державу правонаступником за боргами колишнього власника майна, в межах тієї грошової суми, яка була виручена від її продажу, чи у межах вартості майна.

Вищенаведене дає підставу для висновку про те, що у цій ситу­ації для конструювання можливого правонаступництва держави щодо боргів колишнього власника конфіскованого майна немає жодної підстави.

Глава 23 Представництво

§ 1. Загальні зауваги

Поняття та значення Особисте вчинення особою дій, спрямова-
представництва ^{них на} реалізацію свого права, та особисте

виконання обов'язку є не завжди можливим.

Цьому можуть перешкодити фактичні обставини: неможливість прибути до місця вчинення правочину, недостатня компетент­ність чи хвороба. На заваді можуть стати недієздатність та мало­ліття.

Що стосується юридичної особи, то її орган (директор, ректор чи голова правління) так само не завжди зможе сам вчинити певну цивільно-правову дію.

У цих та інших випадках на допомогу приходить інститут представництва. Стаття 62 ЦК 1963 р. не містила визначення цього юридичного феномену, а регламентувала лише правові на­слідки вчинення представником угоди, відповідно до наданого

ЛЛ <

Українське цивільне право

Розділ VI. Здійснення цивільних правовідносин


йому повноваження, що, звичайно, не розкривало його справж­ньої суті.

У статті 237 ЦК України ця похибка була усунена: представни­цтвом названо правовідношення, у якому одна сторона (представ­ник) зобов 'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

У цьому визначенні враховано особливість договірного та ін­ших видів представництва.

На підставі договору представник зобов'язується до вчинення певної дії.

Мати, батько малолітньої дитини є носіями загального обов'яз­ку щодо дитини: піклуватися про її духовний та фізичний розви­ток. Виконуючи його, вони наділяються і правом розпоряджатися її майном. Продати будинок, належний дитині, це їхнє право, тоб­то міра можливої, дозволеної законом поведінки.

Те ж саме стосується опікуна недієздатної особи, для якого вчинення певного правочину від імені цієї особи - це його право. Оскільки опікун не зобов'язаний утримувати підопічного за свій кошт, купівля ним для підопічного одягу, їжі, оплата комуналь­них послуг тощо перетворюється у засіб виконання загального обов'язку: дбати про підопічного, про створення йому необхід­них побутових умов, забезпечення доглядом та лікуванням (стат­тя 67 ЦК).

Представництво - це особливі правовідносини, у яких беруть участь дві сторони: представник, тобто особа, яка зобов'язана або управнена до вчинення певної юридичної дії (чомусь він названий «повіреним»), і той, від імені і в інтересах якого представник має діяти,- довіритель.

Представництво завжди передбачає потенційне існування тре­тьої особи, яка б виявила бажання укласти договір з тим, кого представляють.

Приміром, видана довіреність на придбання дачі з певними, чіт­ко визначеними якісними характеристиками. Представник добро­совісно кинувся на пошуки відповідного об'єкта, але його старан­ня виявилися марними. У цій ситуації механізм представництва уже почав працювати, але укладення договору купівлі-продажу дачі не відбулося, а отже, не була зреалізована його мета.

Навіть якщо певна юридична дія представником ще не вчинена, вважається, що він готовий до служіння інтересам довірителя, ма­лолітнього, недієздатного, юридичної особи: лише чекає слушного моменту.

Представництво - це не лише своєрідна рука, за допомогою 446


якої розгииряються просторові можливості особи, а й часто до­даткова Ті воля та інтелект.

Представник завжди діє від імені того, кого представляє. Хоча не завжди ця обставина повідомляється третій особі. Особ­ливо, коли здійснюється представництво батьками, опікунами, зокрема тоді, коли угода виконується у момент її укладення. Це обумовлено тим, що індивідуалізація учасників договору не зав­жди є необхідною. Так, продавцеві рухомої речі абсолютно бай­дуже, від імені кого і для кого купують її у нього, як і байдуже може бути покупцеві: свою річ реалізує продавець чи діє від іме­ні іншої особи.

У договорі за участю представника довіритель може бути по­вністю схованим за постаттю представника, хоча покупець може і знати про його існування.

Вважається, що «представництво є складними правовідносина­ми за колом правових зв'язків, що утворюються між його суб'єк­тами»¹. Однак така точка зору викликає сумнів.

виконання доручення М. від його імені

відносини

за договором

купівлі-продажу

відносини представництва

Якщо М. видав доручення Р. на продаж автомобіля і його було продано С, то між Р. та С, і між М. та С. відносини представ­ництва не виникають: М. є продавцем автомобіля, а С- його по­купцем.

Представництвом зв'язані лише відносини М. та Р.

С, навіть якщо ім'я його як покупця було відоме для М. на момент оформлення доручення, у правовідносинах представ­ництва участі не бере.

Скловский К. И. Представительство в гражданском и процессуаль-ном праве. Автореф. ... канд. дисс- X., 1982.- С. 6; Цивільне право Ук­раїни: Підручник. У двох книгах. Кн. 1.- К., 2002- С. 198.

АА1

Українське цивільне право

Розділ VI. Здійснення цивільних правовідносин

Чи помилився Гуго Гроцій?

«Гуго Гроцій був першим, кому вдалося узагальнено сформулювати теорію пред­ставництва, хоч і ціною перекручення його

змісту» . Помилку цього відомого голландського юриста вбачають у тому, що представництво було розглянуте ним як результат до­ручення, «яким воно не є за своєю природою»².

Насамперед, слід звернути увагу на те, що відносини у суспіль­стві, які існували за життя цього вченого (1588-1545), істотно від­мінні від тих, що існують сьогодні. Крім того, є різні види пред­ставництва (зокрема, законне). Позиція Гуго Гроція цілковито під­ходить до добровільного представництва.

Певно, недарма така позиція закріплена у Французькому циві­льному кодексі 1804 р. та в кодексах багатьох держав.

Та обставина, що в Цивільних кодексах усіх союзних республік, які були у складі СРСР, містилися окремі глави «Представництво. Довіреність» та «Доручення», не означало наділення представниц­тва повною автономією, адже суть договору доручення полягає саме в тому, що одна сторона зобов'язується вчинити певну юри­дичну дію від імені другої сторони.

Межа представництва фізичної особи

Є низка юридичних дій, які особа має вчинити сама, без права використання інституту представництва. Це стосується складення заповіту, відмови від спадщини, прийнят­тя спадщини, присутності при реєстрації шлюбу, подання до суду заяви про усиновлення, подання до органу реєстрації актів цивіль­ного стану заяви про визнання батьківства.

За статтею 28 Сімейного кодексу України, представник може лише подати заяву про реєстрацію шлюбу від імені жінки і (або) чоловіка.

Підстави виникнення представництва

За статтею 62 ЦК 1963 p., повнова­ження представника могли «ґрунту­ватися» на довіреності, законі або адміністративному акті.

Однак віднесення адміністративного акта до підстави виник­нення повноважень представника було помилковим. Адже наказ керівника юридичної особи, яким, наприклад, зобов'язано голов­ного інженера підписати акт прийняття монтажних робіт, викона­них за договором, не міг вважатися адміністративним актом.

/ За ред.

Цивільне право України: Підручник. У двох книгах. Кн. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової.- К., 2004.- С. 213. ² Там само.

У частині 3 статті 237 ЦК України ця неточність усунута: пред­ставництво виникає на підставі акта органу юридичної особи.

Серед підстав виникнення представництва на перше місце по­ставлено договір.

Представництво, як і раніше, може виникнути безпосеред­ньо із закону.