Удк 347(477)(075. 8) Ббк 67

Вид материала

Документы

Содержание Обман щодо суб'єкта Модель правочину Насильство породжує страх настання невигідних наслідків. Об'єкт насильства Любен Васильєв. Розділ V. Рух цивільних відносин. Правочини Модель правочину 12. Правочин, вчинений внаслідок важкої обставини Модель правочину 13. Фіктивний правочин 14. Удаваний правочин Модель правочину 15. Правочин, вчинений з порушенням вимог закону про форму Модель правочину Легалізація недійсного Судова легалізація Наслідки визнання Визнання правочину недійсним Право на оспорення правочину Визнання договору ... Полное содержание

Подобный материал:

• Удк 347. 73 (075. 8) Ббк 67. 402, 1119.89kb.
• Методическое пособие Москва ● 2010 удк 347. 962 + 347. 152 Ббк 67. 721 + 67. 400., 1105.61kb.
• Мельник Олег Володимирович удк 347. 962. 2: 351. 87(477) проблеми прокурорського нагляду, 1155.05kb.
• Методические рекомендации Издание второе, дополненное и переработанное Тверь 2008 удк, 458.58kb.
• Удк 070(075. 8) Ббк 76. 01я73, 5789.66kb.
• Удк 339. 9(470)(075. 8) Ббк, 7329.81kb.
• Методические рекомендации Москва ● 2010 удк 347. 962: 342. 7 Ббк 67. 721-91: 67. 400., 952.68kb.
• Москва 2011 ббк 63. 3 (2)я 7 к 90 удк 947 (075) История России, 110.08kb.
• Учебное пособие Ярославль-2007 удк 339. 13(075. 8) Ббк, 3230.47kb.
• Сборник статей Часть II москва  2011 удк 347. 963+342. 7 Ббк 67. 721-91+67. 400., 1903.81kb.

10. Вчинення правочину внаслідок обману

«Обманом півсвіту пройдеш, та назад не вернешся»,- україн­ська народна мудрість.

«Але ж обманом неба не здобути», - Леся Українка.

Обман можна розглядати як процес, спрямований на параліза­цію волі майбутнього контрагента, і як результат, що проявився у настанні таких правових наслідків, які за звичайних умов не могли би настати.

На відміну від помилки, ознакою обману є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила би у правовідношення, невигідне для неї.

Наявність умислу має бути доведена тією особою, яка поклика­ється на нього, тобто позивачем. Звідси випливає, що той, хто зви­нувачується у навмисному введенні в оману (відповідач), не зо­бов'язаний доводити відсутності своєї вини.

Якщо умисел особи не доведено, вважається, що сталася по­милка.

Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду УРСР від 28 квітня 1978 р. «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними», обманом є «введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, яка укладається». Таке розуміння обману було повторене в Роз'ясненні Президії Вищого арбітражного суду України від 12 бе­резня 1999 року. Але воно охоплює лише окремі риси обману, тому є неповним.

Обман - це не лише «повідомлення» чи «замовчування».

Римські юристи вважали обманом (dolus) будь-який нечесний прийом, призначений для обману іншого, щоб добитися від нього згоди (усяке лукавство, хитромудре мистецтво, затягування у сіль­це, підробка, хитрість, брехня, махінація), який застосовується для того, щоб обійти, обдурити іншого.

Обман, як і помилка, може стосуватися суб'єкта та інших фак­тичних обставин, що мають істотне значення.

Обман щодо суб'єкта став явищем непоодиноким: одержання вкладу в Ощадбанку іншою особою, яка скористалася документами

398

вкладника; укладення договору неіснуючою юридичною особою

тощо.

Найчастіше трапляється обман щодо предмета: замовчування закінчення строку придатності товару, виставленого для продажу, або якості сировини, з якої він виготовлений; продаж речі під чу­жим, часто іноземним, товарним знаком; маскування недоліків ре­чі; спів на концерті під фонограму тощо.

За Законом України від 23 грудня 1997 року «Про якість та без­пеку харчових продуктів і продовольчої сировини» способом об­ману є навмисне надання зовнішнього вигляду та (або) окремих властивостей певного харчового продукту, які не можуть бути іден­тифіковані як продукт, за який він видається. Тобто, мова йде про підробку виробу.

Обман може стосуватися і засобів платежу.

Як і помилка, обман може стосуватися мотиву вчинення пра­вочину.

О. С. схилила свого колишнього чоловіка P. C. подарувати її дочці однокімнатну квартиру «в обмін» на одержане від О. С. генеральне доручення на продаж автомобіля і гаража, що бу­ли їхньою спільною власністю. P. C. вважав, шо зможе прода­ти ці речі і придбати собі нове помешкання. На другий день після письмового оформлення і нотаріального посвідчення цих правочинів О. С. скасувала довіреність.

О. С. вдалося затягнути P. C. «в сільце». Обставини справи за­свідчили, що О. С. діяла з умислом: як тільки її дочка стала влас­ницею квартири (а це було метою її дій), вона зірвала домовленос­ті, сподіваючись, очевидно, на безкарність своїх дій. О. С. мала для цього підстави, адже звиклий, шаблонний підхід до вирішення подібних справ забезпечував їй виграш.

Але її сподівання виявилися марними: за рішенням суду договір Дарування було визнано недійсним, хоча суд і не мотивував своє рішення фактом обману в мотивах.

Вчиняє обман здебільшого одна із сторін. Проте обман може вчинити особа, яка не бере участі в договорі, що укладається. У цій ситуації для визнання договору недійсним, як укладеного внаслідок обману, потрібно буде довести наявність домовленості між третьою особою та однією із сторін.

Обман може виходити і з дій іншої особи, яка не бере участі у Договорі, тобто «підбрехача», який допомагає одній із сторін ввес­ти в оману другу сторону.

Українське цивільне право

Розділ V. Рух цивільних відносин. Правочини


Таким співучасником обману може бути журналіст, який, зна­ючи, що артист співатиме під фонограму, всіляко пропагує його концерти. Ним може бути газета, яка публікує завідомо неправди­ву рекламу.

Якщо буде доведено факт зловмисної домовленості між однією із сторін та цією третьою стороною, вони обоє можуть стати солі­дарними відповідачами у справі про відшкодування шкоди, завда­ної у зв'язку з укладенням такого договору.

Останнім часом на вулицях міст почали з'являтися молоді осо­би, які намагаються продати перехожим товар фірми, яку вони представляють: «Сьогодні у фірми ювілей, ЗО відсотків знижки, лише сьогодні, персонально для вас». Дехто вірить, купує річ, а завтра з'ясовує, що в магазині вона коштує дешевше.

У цій ситуації задіяно не лише обман, а й особливу форму пси­хологічного насильства, яка полягає в тому, щоб, заставши люди­ну зненацька, схилити її до договору.

Модель правочину Модель правочину, вчиненого внаслідок

обману, така: 1) обман стосується обставин, що мають істотне значення;

2. потерпілий введений в оману умисною поведінкою іншої
   особи;
   
3. умисел спрямовується на вчинення іншою особою правочи­
   ну, якого вона не вчинила б взагалі або не вчинила б на зазначених
   умовах;
   
4. умисел спрямовується на заволодіння за допомогою право­
   чину майновим благом, якого особа за звичайних обставин не мог­
   ла б одержати;
   
5. та обставина, що потерпілий за умови уважності, прискіпли­
   вості, поміркованості міг би виявити обман, не має правового зна­
   чення;
   
6. способи обману можуть мати найрізноманітніший прояв.
   

11. Вчинення правочину під впливом насильства

За Цивільним кодексом 1963 p., проявом неузгодженості між волею та її зовнішнім виявом було укладення угоди під впливом погрози або насильства.

Пленум Верховного Суду України у Постанові від 28 квітня 1978 р. визначив насильство як фізичний або психічний вплив на особу учасника угоди чи його близьких з метою спонукання його до укладення угоди.

Таке трактування насильства було обгрунтованим, але воно не залишало місця в юридичній лексиці для погрози, фактично по­глинувши її.

Насильство дійсно є одночасно не лише фізичним, а й психічним тиском на особу. Погроза ж полягає у залякуванні, тобто у психіч­ному тиску, що є проявом насильства. З цих міркувань у статті 231 ЦК погроза як самостійна категорія не використовується.

Насильство породжує страх настання невигідних наслідків. Страх, писав Памфіл Юркевич, діє на людину приголомшливим чином!¹ Цей страх є мотивом вивчення правочину, специфічним бікфордовим шнуром, запаленим насильством.

Професор Й. О. Покровський вважав, що іноді найдрібніша, з об'єктивної точки зору, погроза: перестати вітатися чи погроза співати під вікнами похоронні пісні - може бути достатньо силь­ною, щоби примусити людину вчинити певну дію. Якщо цієї по­грози налякалися люди хворі, то ця їхня слабкість не може бути визнана у культурному законодавстві достатньою соціальною підставою для збагачення інших. Інакше ми узаконимо експлуа­тацію цих нещасних людей з боку тих, хто знав про їхні слабкості і захотів зіграти на них. І в цьому не буде прояву «моралі рабів» (Ніцше). Право має сказати словами Євангелія: «Прийдіть до ме­не всі втомлені і обтяжені, і я заспокою вас»².

Насильницькі дії може вчиняти одна із сторін майбутнього до­говору або в її інтересах інша особа. Насильницькі дії в інтересах юридичної особи може вчиняти її представник або інша найнята спеціально для цього особа.

Об'єкт насильства Насильницькі дії можуть бути вчинені до

сторони майбутнього договору, до члена

її сім'ї, родича, іншої близької людини, до керівника юридичної особи, члена його сім'ї або родича.

Момент насильства

Насильницькі дії можуть вчинятися без­посередньо перед вчиненням правочину і тривати до підписання відповідних документів.

Насильство може бути застосовано і за певний час до вчинення правочину.

До тих пір, поки діє страх, до тих пір триває і насильство, хоча би самі насильницькі дії були короткочасними.

\ Памфіл Юркевич. Цит. праця.- С. 146.

² Покровский И. А. Основньїе проблеми гражданского права.- М., 1998.-С. 130.

Українське цивільне право

Розділ V. Рух цивільних відносин. Правочини


Розглянемо кілька ситуацій.

Ситуація перша: К. заявив Ф., шо, коли вона добровільно не поверне борг або не передасть замість нього цінні речі, він звернеться до суду.

Ситуація друга: Т. відмовилася від спадщини на користь сест­ри, яка погрожувала розголосити її сімейну таємницю. Ситуація третя: В. погрожував дружині вбивством, якшо вона не подарує йому половину будинку.

Ситуація четверта: X. повідомив батьків вагітної Л., що одру­житься з Д. і визнає дитину своєю, якшо вони подарують йому будинок. Іншими словами, що не одружиться з Д., доки не стане власником будинку.

У всіх цих випадках були подані позови до суду про визнан­ня правочинів недійсними як таких, що були вчинені під при­мусом.

У першій ситуації психічний тиск на Ф. був, але його не можна назвати протиправним.

Страх, що виник у Ф., був наслідком її ж протиправної поведін­ки. Тому той законний тиск, якого зазнала Ф., не може бути під­ставою для визнання недійсним правочину щодо передачі коштов­ностей взамін несплаченого боргу.

У другій ситуації психічний тиск є протиправним, оскільки був спрямований проти конституційного права особи на недоторкан­ність особистого сімейного життя. Водночас цей тиск поєднувався із наміром збагачення за рахунок майнового права сестри. Тому факт насильства є очевидним.

Безспірною є і третя ситуація: засобом заволодіння чужим май­ном була погроза вбивством як діяння протиправне. В четвертому випадку було використано специфічну форму залякування. Адже X. розумів той психічний стан, в якому опиняться Д. та її батьки у разі народження позашлюбної дитини.

На підставі проведеного аналізу можна зробити такі загальні висновки.

Не є погрозою заява особи про майбутнє звернення до суду за одержанням того, що їй належить, оскільки право на звернення до суду за захистом свого порушеного права передбачене Конститу­цією України.

Якщо чоловік погрожує дружині поданням, наприклад, позову про розірвання шлюбу, коли вона не поверне йому його особисті речі, то такі його дії не є протиправними.

402

Протиправними слід вважати вимагання надання майнових благ за незвернення до суду. Тобто якщо, наприклад, чоловік за відмову від позову про розірвання шлюбу чи від позову про зміну місця проживання дитини вимагатиме, скажімо, дарування автомобіля або половини будинку, то маємо шантаж (від фр. chantage - заля­кування). У такому випадку його дії слід вважати протиправними як прояв насильства.

При вирішенні питання про можливість визнання правочину недійсним визначальним фактором слід брати до уваги не силу на­сильства, а силу страху.

Як правильно зазначав професор Любен Васильєв, питання про обґрунтованість страху має вирішуватися не з точки зору абстракт­ного критерію, не з точки зору сильної та хороброї людини, а з точ­ки зору особистих якостей конкретної людини, з врахуванням виду правочину¹.

Тому реальна можливість потерпілого дати відсіч і цим уникну­ти підписання договору, довіреності чи заповіту, не може мати правового значення.

Прикладом психічного насильства є випадки, коли одна особа настирливо і жалібно, часто до набридливості, просить другу осо­бу вчинити правочин, випрошує його, канючить.

М. щоденно приходила в лікарню до важкохворої Г., випро­шуючи у неї складення заповіту. Врешті такий заповіт Г. скла­ла. Як потім з'ясувалося в суді з показів свідків, Г. боялася приходу М., бо після її відвідин стан здоров'я хворої погіршу­вався.

Чи можна в такій ситуації говорити про можливість визнання заповіту недійсним?

Любен Васильєв. Гражданское право Болгарской Народной Респуб-лики.-М., 1953.-С. 564.

Насамперед, настирливе випрошування складення заповіту, укла­дення договору дарування чи договору довічного утримання зако­ном не заборонені. Але, якщо один використовує хворобливий стан другого і постійними нагадуваннями йому про близьку смерть схиляє його до такого правочину, і цей правочин останній вчиняє лише задля того, щоб звільнитися від цього психічного ти­ску, то така поведінка першого є неправозгідною, оскільки супере­чить принципу справедливості та сприяє недобросовісності у від­носинах між людьми.

Розділ V. Рух цивільних відносин. Правочини

Цікавим є зіставлення насильства та грабунку. І одне і друге є актами протиправними, і одне і друге можуть бути кримінально караними. Але якщо при грабунку злочинець відбирає річ від осо­би, то у разі насильства як засобу впливу на особу задля вчинення правочину, вона сама віддає річ.

Модель правочину Модель правочину, вчиненого під впли-

вом насильства, така:

1) насильство як спосіб спонукання має відбутися до вчинення правочину або в момент його вчинення;

2. інтенсивність насильства не має вирішального значення. Таке
   значення має сила страху, породженого насильством;
   
3. психічне насильство має пов'язуватись із протиправною по­
   ведінкою;
   
4. акт насильства має бути спрямований на спонукання особи
   до вчинення правочину, якого вона за звичайних умов не вчини­
   ла б, чи до відмови від його вчинення;
   
5. насильство може застосовувати сторона, яка вчиняє право-
   чин, або інша особа;
   
6. насильство може застосовуватися фізичною особою або від
   імені юридичної особи щодо фізичної особи чи щодо керівника
   або представника юридичної особи.
   

12. Правочин, вчинений внаслідок важкої обставини

Цивільний кодекс УРСР 1922 р. у статті 33 передбачав визнан­ня недійсним правочину, невигідного для особи, який вона вчини­ла внаслідок крайньої нужденності. Крайня нужденність означала відсутність житла, продуктів харчування. Другою ознакою такого правочину вважалася його явна невигідність .

Такий правочин одержав назву «кабального». Мова йшла, голов­ним чином,про договір купівлі-продажу житлового будинку.

Практика застосування статті 33 ЦК виробила правила, які не втратили свого значення і сьогодні:

1. сама лише нужденність продавця, за відсутності крайньої не­
   вигідності правочину, виключає можливість визнання договору
   недійсним;
   
2. невідповідність ціни дійсній вартості майна, що було прода­
   не, ще не засвідчує явної нужденності продавця;
   

Ф. Вольфсон. Учебник гражданского права.- М., 1930 - С 104- Совет-ское гражданское право / Отв. ред. В. А. Рясенцев.- М., 1955.- Ч. 1.- С. 89.

404

3) при вирішенні питання про кабальність договору щодо буди­нку слід вияснити, чи є договір купівлі-продажу крайньо невигід­ним, чи був він укладений під впливом крайньої нужденності і чи була ця крайня нужденність використана покупцем .

Цивільний кодекс 1963 р. у статті 57 дещо згладив об'єктивну сторону моделі такого правочину, замінивши термін «крайня нуж­денність» на «збіг важких обставин», але не змінив фактично її змісту².

Пленум Верховного Суду УРСР у Постанові від 28 квітня 1978 р. «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними» визначив збіг важких обставин як: «такий матеріальний стан або особистий стан громадянина чи його близьких, який примусив його укласти угоду на невигідних для нього умовах».

Законодавчий термін «збіг важких обставин» не трактувався буквально як одночасна наявність кількох важких обставин. До­статньо було й однієї.

«Важкі обставини» для громадянина пов'язувалися зі смертю члена сім'ї, важкою хворобою, відсутністю засобів для існування тощо. Але, як і раніше, Цивільний кодекс 1963 р. прив'язував збіг цих обставин лише до громадянина. Тому юридична особа не мала права оспорювати договір за цією підставою. Спрацювувала, пев­но, ідеологічна установка, адже за радянських часів навіть припус­тити не можна було, щоб юридична особа, яка трактувалася не інакше як «соціалістична організація», потрапила у зону «збігу важ­ких обставин».

Рівний правовий підхід до всіх суб'єктів цивільних правовідно­син обумовив зречення від такого привілеєвого становища фізич­ної особи, відповідно, право на оспорення правочину, за стат­тею 233 ЦК України, має кожний учасник цивільних відносин.

Для юридичної особи важкими обставинами можуть бути за­гроза банкрутства, загроза втрати майна тощо³.

Гражданский кодекс УССР. Практический комментарий. Состав. Я И. Курщкий и А. А. Гиммельфарб.- X., 1928.- С. 34.

~ Див.: Бюлетень законодавства та юридичної практики України.- Прак­тика судів України в цивільних справах, 1995.- № 2- С. 32.

Є. Годеме наводить цікавий приклад: у зв'язку з тим, що корабель сів на мілину, а це загрожувало йому загибеллю, капітан, побачивши буксирне судно, звернувся до його капітана з проханням відбуксирувати судно в порт. Після довгих переговорів була визначена плата — 18 000 фран­ків. Згодом суд зменшив цю суму до 4000 франків, оскільки до укладен­ня договору з такою ціною спонукала капітана корабля важка обставина. Див.: Евгений Годзмз. Цит. праця.-С. 77.

405

Українське цивільне право

Розділ V. Рух цивільних відносин. Правочини


У важкі обставини може потрапити і держава.

«Важка обставина» - оцінювана категорія і має визначатися судом з урахуванням усіх обставин справи. Дуже часто важкий майновий або особистий стан особи є результатом іншої важкої обставини. Тому вся ця сукупність причин і наслідків має бути у полі зору суду при розгляді справи про визнання правочину не­дійсним.

Важка обставина породжує мотив вчинення правочину, який може полягати у придбанні певного майна чи отриманні послуги за непомірну плату або, навпаки, у продажу майна за безцінь, у роздаруванні майна тощо.

Потерпілому, який оскаржує договір, належить довести, що, за відсутності важких обставин, він договору б не уклав взагалі або не уклав би його на зазначених умовах.

Визнання правочину недійсним не може пов'язуватися з тим, хто був ініціатором його укладення, як і з тим, чи усвідомлював, скажімо, покупець ту користь, яку він матиме від нього.

У сина С. було виявлено туберкульоз нирок. Для оплати опе­рації за кордоном виникла потреба у великих коштах, яких у С. не було. Для порятунку дитини С. уклала з банком кредит­ний договір, з виплатою 35% річних за користування кошта­ми, із заставою двокімнатної квартири. Дуже дешево були продані нею картини, меблі, вироби із дорогоцінних металів.

Чи матиме згодом С. право оспорити дійсність цих договорів або лише умови про плату (ціну)?

35% річних - такою на час укладення договору була плата за користування кредитом для всіх позичальників С. Договір банків­ського кредиту - публічний договір, а це значить, що всі клієнти повинні бути в рівних умовах.

Та поряд з цим слід взяти до уваги інші аргументи: в суспіль­стві мають існувати механізми підтримки, допомоги, захисту слабшої сторони. До створення державної системи такої допомо­ги повинні бути задіяні усі інші можливі механізми. Серед них -застосування статті 233 ЦК і щодо наведених вище ситуацій.

Модель правочину Модель правочину, вчиненого внаслідок

важкої обставини, така: 1) наявність важкої обставини;

2. крайня невигідність умов договору;
   
3. наявність причинового зв'язку між важкою обставиною та
   змістом правочину;
   

40.6

4. одержання другою стороною непомірного зиску;
   
5. від кого виходила ініціатива укладення договору, не має пра­
   вового значення.
   

Економічна криза, у якій опинилася Україна, може призвести до різкого збільшення числа таких договорів, а згодом - до появи у судах спорів про визнання їх недійсними.

Визнання договору недійсним не може пов'язуватися з тим, чи усвідомлював, скажімо, покупець ту користь, яку він матиме від

нього.

Можливість визнання недійсними усього договору або лише окремих його умов з названих вище підстав має використовува­тись судами дуже обережно, щоб не створити загрози стабільності цивільного обороту.

13. Фіктивний правочин

Стаття 58 ЦК 1963 р. передбачала недійсність «мнимої» угоди, тобто такої, що «укладена лише про людське око».

Слово «мнима» - калька з російської мови. В українській прав­ничій лексиці віддавна для аналогічних ситуацій використовуєть­ся термін «фіктивний»'. Хоча і він має іншомовне походження, але уже вживається у законодавстві України («фіктивний шлюб», «фіктивне усиновлення», «фіктивна податкова накладна»), тому і стосовно правочинів має використовуватися цей уніфікований термін.

Щодо фразеологізму «про людське око», то, хоча він дуже точ­но характеризував суть такого правочину, мова закону має бути діловою.

За статтею 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчине­но без наміру створення правових наслідків, що обумовлені цим правочином.

У фіктивному правочині сторони лише формально фіксують виникнення чи припинення певних прав і обов'язків. Насправді ж вони не бажають настання жодних правових наслідків. Тому від­повідні зміни в обсязі їх прав та обов'язків настають лише на папері.

Укладення фіктивного договору завжди відбувається з певною метою, умисно.

Частота вчинення фіктивних правочинів у недалекому мину-

¹ Від лат. fictio - вигадка, щось неіснуюче, те, що видається за дійсне з певною метою.

407

звім 01 'иносіою ipxXdt/ їїш 3ti BirBaoxndu і Xdoaojotr кннзіґвіглХ вн BaBdu вітей зн Hidoio z\ внїїо опіл -имвоисІ Xwoh згпиіг иииннвк -Bxndu e 'KHHamXdouoaBdu їїиа иияиігдооо - diaojotr ииняихліф

Hld

ходо ігззииА іминаихяіф Adoaojotr ппвяіфіігвял but/ Hsgidxou и

иинвномиа і иинзїївимХ аХд зжХ otn 'diaox

-otf иох оюігио оюяоевмоїґ снотяігід ихиьзиЕздвЕ зви иилв 'хнзмХл -оїї ynaodauBu мк diaoxotf odu зтиіг в 'хмвф ииньииоі мк diaojotf

ИИЯОН Odu ЗН И1ИСІ0Я0Л ЇЇШО ОХ 'ИНИООНІҐШ IHdlHOJOtf ІОЯО И1ИІМ

-гїофо ончігвхнзімХлоїї иігвжвдвЕ иіхои в 'олои иігвнояия 'оноХ diaoj -оїї 'їївігмигіивн 'hitbldiX HHodoxo отмк :мояонзиа зваиігиия иоїґія

шіпвХіиз ихвя/Соше внжоїм зн иимк '«оігави» зі зп - Adoaojotr «оюнніпонаон» HWBHodoxo ж кннвоииїїщ "нио -OHtriaoaBdu хинчтаип jy вх імохвнідиом жіи кннзнлиния odu Лм -аоноия кігіс очнівхооїг охочп 'вннвнолиа of кннзиаоиве oifKHyndu XV otn 'whx є XMEK_sa£ X :wHaoMi;Hwou з BHHBaAxHAdjgo змв чяое -ou /C аияомїґіа і 'ихвяАнояия олои XdiwBH иігви зн Awox в 'имавхо -ou юньихмвф кігош diaojoC иігвігмХ HHodoxo otn 'iHHaraid А итаиь -вн£ве 'ииноиіїїзн diaojotr изп явнеиа САо иинжвів witiMXte'odu Хнзігявюои be ихвігио оїїойі Xdouo імкннзнминия є Амекае /

имаєхзои diaoj

-op онаї/исіофо оиЛд моахзисІ9аоі иинсіанотме і мин жін 'мої -внідмом онежсіаіго оі/Лд хєсіхнапном уап иуом 'wotroje атиі/ j

•идозо ipqxadx qxDHdoM

вн 'оіо,ох 'Лроявє Лімочп AxedxHariHOM ojoHPd Лнаєхзои odu
woxBHigwoM MHHqi/BahBJBge-ohHHdu є draojop оивіліЛ oaxond
-ваох ансіаноіпму Лхвнірмон oJOHHudAi/Bxaw вхоиіу іавхоти в '

ВННВНОМИа ОЛОИ КІГОШ HWBHOdOXO ИИНВО

-ииїїіи аАд ніа от 'Аиох ииняихмхф diaoxoH' ихвжвая внжои hj

•іязьваиеои вн чхижзіг AHHhoaBdu іхоонаихміф Хевмоїґ dB '(8flJ KHHSHdaaou) яіжзхвіш хинномвезн АхзжїГснд є KH кігїї 'axondBaox xHM4odBtrouooj хиняихміф BHHsdoaxo кіґїї кзчхз -AaoxondoMna Xdoaojotr олонаихміф ушнвхзи troidsu ииновьХо Л

•чнвїїяве хиаонвіги вннвнониазн вннвяохигіи вігїї иімвдооо иминь -Htrndoi жіім коиьтіївігмА аювь химчонкСвгї be ndoflojor/ шяихміф

•Аімотні оіг£ вн Xdoaojotf oigox '«mvmm» и в 'іхоонаихміф зтиіх зн wofBinrndu ихХд зжом diaojotr nafl

•вннзжїїохои ojoaoflBdu олот

-ні Hwmidj є ихвтіиЕ омлзіг внжом hwbmbheo HWHaotfod e ihsd мк іт -odj од 'ихві\ хі jiw зн і 'moxrasdE 'вх 'imodj iHBaodBtfou be зшо вн

•unooiiQW xnuwpnH xXj yj irtQroj

BdnxdBas otn 'ojoi яіевмоїґ ави зн trX •кжжXdlz'ou сніошовігя оюнчігіио з 'ідшігга Я зхижвн 'ониви шомк be 'ш₄иіз ві донгт odu /Сомзіґоі 23 і-Ц-вхо X іонзіГвіглве 'nnuwXEadu aeaXxooduo зн

aBaX

-он зн Hjowouotr юяоонвніф 'зжхо 'ашХна кіґіг и в 'изхііг хюао віг зтиіг зн ("з {[ иіґоле іе) ndnxdBaM яииАм ^-з "З ^оїп 'внияеходо вх і чіиьіґіяз Xdoaojotr олочп чхошяихміф odu "ииинчігвон іняоее иі/Хд ивжжXdtґou жім иниооніґіа вьох 'инижXdtr .lOjXdtr олои aBdu хияониви ХиочнхАдивім X кннзжзімдо шохзи е вмчхвд ві ильоїї XaowE 0H4ifB3d owsbjaj ^-вн1ґиазьо Xdoaoiot/ олочп чюшаихміф

•WOHOMBE BE ИИКПИЗОЛІГвиО BW04dx

жш п яиіґііГои і ''З '3 ихгаол іхоидооо be 'iHHsraid X онзьвневе лв ^-вн -зігиХл вігХд вноа илчіґілоо 'снхоїновіга oiohoiwXo шончігшо Xdиldвaл явнеия зн ''з 'О якве жолвх в 'Ляолоіґ изп илваХ оїї итявЕа

віл7 imodj іаомчхво. artdBF от 'звьвнєвє вноа имк /! ''З 'о ваввє з raeduo иінчі/вігівхон д -odH зих 00£ хвмнЛх -Bd хинчзаімнво, вн штві/на aew q q /idoaojop олочп иннаьтаз -ou олончі/BidBXOH xhbwow bj-j врвнє ан 'q jy diaojoc иап ody edHxdBaM внаніпо ві/Лд (info Лмвх вн айво 'pd» 'оих QI іяоя -4XBQ Bi/Ba/dBPou (вмгаої/оь олоао смоі7олє оюаоичзии вє) вноа мимв вє 'draojorr ЛрЛо ві/HaBadu 'впаві7омі7виз вмьор 'з q инитрвю i/ii7ou odu /idouo ивннанниниа є Ллевве д -dawou 0 О d 000Z Л "Hi/BaH»odu ончі/шз олочп ор иімв Л 'AdnxdeaM иі/ииЛи иноа ^-d 6861 Л ' Z86I ^л юиуижро -q у вх -Q з

•Хниьоіге вннзниьа be

вннвdвлoц oлoнчrвнIWиdл олояолхвіСоіґ лв bhhbw ппвлоіфнол юяиіг -жои ихХнлинХ 'вннзжіґХове i£Bd X 'вооїгвавїґа 'иавсІио юнчlrвншиdл ізн nxodu BHHsraXdou чхоіяиіґжоіаі BirBhBgl/sdsu влв 'igooo Хжві/odu -{ігашХл Xdoaoxotr олонаихліф шолоиоиоіґ be 'ипвХхю иііпні g

Хжвіґогіи-шашХл иь BHHBaXdBtT Xdoaoxotr ол

-онаихліф вннзСвіглХ оюлоиоиоЬ¹ be вооїгвнчігоаоіґвЕ аілниїґХд ходо молинзвіга воихигаиігвЕ вннзнлвгіц •иявжdй' яхошовіга X anCoxsdsu онхвииоЕзд лониіґХд 'аіпиХлои оігХд зн ж оптлк •Хжвйи ojoaooXw -Hdu woxBdxo г/ш хин £ ниіґо ихижХьіГіа Xлod woxBxodu аиоХім 'лон -иїгХд HHxXdtr коавігавЕ олол X 'иох 'ХлнисХд олоігиж олонїґо зтиіг імолиновіга ихХд лш нинвlґвиodл 'd £96 [ ІҐІ 101 снзххвхо be 'лвх

•ихиїГохдо

0Hd3X0HBW ВОИІҐИЬаВН HHBtfBWOdX ІЛВ 'HWBHOdogBE ИИИЬЯВІҐОНОЛ

-be HWHHtriaoutria 'ивьиаЕВЕ 'вовігвлиіглиа і сноньвне вігХд Хиоіг

Розділ V. Рух цивільних відносин. Правочини

обман щодо суб'єкта. Такий висновок слід зробити і тоді, коли друга сторона (юридична особа) була створена з порушенням ви­мог закону.

Якщо особа не мала наміру виконати договір, про що друга сторона також не знала, то і у цій ситуації слід говорити про об­ман, а не про фіктивний договір.

Такий висновок безпосередньо випливає із образної харак­теристики фіктивного договору як укладеного про людське око, тобто з умислом обох сторін.

Модель правочину Модель фіктивного правочину така:

1) сторони не бажають настання правових наслідків, обумовлених договором;

2. поінформованість усіх сторін договору про фіктивність його
   змісту;
   
3. письмовим текстом договору створюється лише видимість
   правовідносин між сторонами;
   
4. мета вчинення фіктивного правочину не має значення.
   

14. Удаваний правочин

Відповідно до статті 235 ЦК України, удаваним є правочин, вчинений з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили.

Спільною ознакою фіктивного та удаваного правочинів є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком усві­домлених дій її учасників.

Різниця - у тому, що при удаваному правочині права та обов'яз­ки все ж настають, але не ті, що випливають із тексту договору.

Найчастіше удаваним був договір дарування, яким прикривався договір купівлі-продажу. Робилося це, здебільшого, для перешкоди у здійсненні іншим співвласником права першого покупця, а також для приховання справжніх доходів від забороненої діяльності. Щоб не виникло підозри, що особа, яка одержувала невелику зарплату, має інші значні доходи, фактичний договір купівлі-продажу будин­ку чи автомобіля прикривався договором дарування.

Протягом тривалого періоду посвідченням довіреності прикрива­ється договір оренди транспортного засобу чи навіть його відчуження.

У даний період удавані правочини перенеслися у сферу підпри­ємницької діяльності'.

410

Поняття удаваного правочину, яке подане у статті 235 ЦК, роз­раховане на класичний прояв: обидві сторони свідомо, задля яко­їсь користі документально оформляють один правочин, але реаль­но між ними встановлюються якісно інші правовідносини.

Але життя часто виходить за межі таких чітких законодавчих конструкцій. Визнання правочину удаваним не завжди грунтується на намірі одержати певне матеріальне благо.

Удаваність може стосуватися не лише юридичної природи пра­вочину.

Г. був головою сільської релігійної громади. Для забезпечення діяльності священика на зібрані кошти було куплено автомо­біль. У Т. покупцем у договорі значився Г., саме він і був за­реєстрований як власник автомобіля. Г. одночасно був водієм автомобіля. Та після того, як відносини між Г. та релігійною громадою зіпсувалися, Г. продав автомобіль М. Громада звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на автомобіль і про визнання недійсним дого­вору купівлі-продажу між Г. та М.

При розгляді спору судом основна увага була звернена на спра­вжні наміри сторін: Т. продавець автомобіля знав, що насправді автомобіль у нього купує не Г., а релігійна громада. Отже, релігій­ній громаді належало б подати позов про визнання договору купі­влі-продажу автомобіля удаваним щодо особи набувача. В резуль­таті набувачем автомобіля і його власником має вважатися релі­гійна громада.

Щодо М., то він є добросовісним набувачем, якщо, звичайно, не знав про дійсні обставини справи. Тому не може йти мова про визнання недійсним договору між ним та Г. Релігійна гро­мада матиме право вимагати від Г. відшкодування вартості ав­томобіля.

Аналізуючи подібну ситуацію, Верховний Суд України дав їй іншу інтерпретацію: «договір у частині, що стосується покупця, є мнимою угодою, дійсним покупцем є особа, для якої за її кошти річ була куплена»¹.

Така правова позиція є спірною. Хоча на кінцевий результат вона не впливає, видається, що ж все ж було більше підстав для визнання частини такого договору (щодо особи) удаваною.

Див.: Застосування судами цивільного та цивільного процесуального законодавства/ За заг. ред. П. І. Шевчука- К., 2002.- С. 30.

411

Українське цивільне право

Розділ V. Рух цивільних відносин. Правочини

С. Т. звернувся до суду з позовом про визнання квартири спі­льною сумісною власністю. При розгляді спору було встанов­лено таке: напередодні весілля до нотаріуса для посвідчення договору купівлі-продажу з'явився С. Т. та його батько М. Т., А. В. та її батько К. В., продавець Р. Зі слів продавця P., гро­ші за квартиру їй виплатили порівну М. Т. та К. В. Проте по­купцем квартири була записана у договорі лише А. В. Невдовзі шлюб було розірвано, шо і стало приводом до по­зову.

У цій ситуації можна б зробити висновок про удаваність части­ни договору купівлі-продажу щодо особи набувача.

Механізм удаваного договору в останній час почав використовувати­ся у підприємницькій діяльності як засіб ухилення від сплати податків.

Модель правочину Модель удаваного правочину така:

1) сторони усвідомлюють, що реально ма­ють настати для них обох або лише однієї із сторін інші правові нас­лідки, а не ті, що передбачені договором;

2. удаваність може стосуватися юридичної природи договору,
   сторони або однієї з умов договору;
   
3. наявність майнової користі не є обов'язковою.
   

15. Правочин, вчинений з порушенням вимог закону про форму

У Цивільному Кодексі 1963 р. існувала колізія між статтями 45 та 153. Перша вважала угоду, вчинену з порушеннями вимог зако­ну щодо форми, недійсною. У другій - мова йшла про неукладення договору. Така колізія, на жаль, у Цивільному кодексі України не була усунена (див. статті 218 та 638).

Директор фірми М. усно домовився з Ф. про те, шо останній складе три позовні заяви і представлятиме фірму у суді, за шо отримає 5% від суми задоволених позовів. Відповідно до до­сягнутої домовленості була видана на ім'я Ф. довіреність. Ф. умови договору виконав, однак М. відмовився від оплати його послуг. В суді М. заперечував проти позову Ф., вважаю­чи, що усна домовленість не створює для юридичної особи жодних правових наслідків.

Хоча договір було укладено усно, Ф. повністю виконав свої обов'язки, чого М. не заперечував. Факт виконання Ф. робіт по наданню правової допомоги було підтверджено відповідними

41?

письмовими доказами (копії позовних заяв, апеляційних скарг, звернень до органів прокуратури тощо).

Оскільки робота була виконана і прийнята фірмою, не можуть братися до уваги твердження М. про те, наче договір не може вва­жатися укладеним через відсутність домовленості щодо оплати, яка є його істотною умовою.

В такій ситуації суду належало би зажадати від будь-якої юридичної фірми інформацію про мінімальну вартість аналогіч­них послуг.

Задовольняючи позов, суд не звернув увагу на неналежного відповідача, ним мав бути не М., а фірма як юридична особа.

Якщо договір укладено усно, він (крім випадків, зазначених у законі) у разі відсутності спору є юридичним фактом, відповідно його наслідки мають правове значення.

Однак усні домовленості часто зривають. Поширеність лжесві­дчень, відсутність достовірного і законного способу виявлення то­го, правду чи неправду говорить свідок, зумовило встановлення у Цивільному кодексі 1963 р. механізму корекції поведінки сторін. Якщо договір, який відповідно до закону мав бути укладений письмово, все ж був укладений усно, і одна із сторін заперечувала сам факт укладення договору чи його зміст, показами свідків ці обставини підтверджуватися не могли.

Відповідно до статті 29 ЦПК 1963 p., обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказуван­ня, не могли підтверджуватися жодними іншими засобами доказу­вання. Звідси випливало, що покази свідків були недопустимими засобами доказування.

Тому, якщо, наприклад, 3. позичив Р. одну тис. гривень в при­сутності п'яти свідків, але договір позики не було укладено пись­мово, клопотання 3. про виклик в суд і допит цих очевидців як сві­дків суд відхиляв.

У статті 218 ЦК ця проблема вирішена інакше: рішення суду у такій справі не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Це озна­чає, що суд за клопотанням сторони повинен викликати свідків і допитати їх. Але їхні показання не можуть бути використані як основний чи єдиний доказ у справі.

Модель правочину Модель правочину, вчиненого з порушен-

ням вимоги закону щодо форми, така: 1) недотримання вимоги закону щодо письмової форми;

2) заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або його змісту.

4П

Українське цивільне право

Розділ V. Рух цивільних відносин. Правочини


§ 5. Правові наслідки вчинення правочину всупереч вимогам закону

ПравОЧІІНУ

Як уже зазначалося, в окремих випадках вчинення правочину, що суперечить за- гальним вимогам (стаття 203 ЦК), має

наслідком його нікчемність.

Легалізація (санація, конвалідація) нікче-

Легалізація недійсного _много правочину самими його учасника-
правочину _ми б_{атькамИ;} опікуном чи піклувальни-

ком у Кодексі 1963р. передбачена не була.

Цивільний кодекс України, враховуючи вимоги життя, вперше передбачає таку можливість, що є черговим доказом його демок­ратизму.

Як зазначено у статті 31 ЦК, малолітня дитина не може вчинити правочину, який виходить за межі дрібного побутового. Але, якщо це сталося, укладений такою дитиною договір не завжди супере­чив її інтересам, тому батькам, опікунові надано право визначити­ся щодо цього. Якщо протягом одного місяця ними не буде заяв­лено претензії до другої сторони, вважається, що договір, вчине­ний дитиною за межами її дієздатності, є дійсним. За відсутності такого схвалення - договір є нікчемним.

Санація правочину можлива і тоді, коли він був вчинений під­літком без згоди батьків або піклувальника, а також особою, діє­здатність якої обмежена, без згоди піклувальника.

Хоча, відповідно до частини 2 статті 41 ЦК, недієздатна особа не має права вчиняти будь-якого правочину, правило частини 1 статті 226 ЦК згладжує категоричність такої заборони: в період ремісії такі особи можуть розуміти значення своїх дій. А тому бу­ло б неправильно позбавляти їх абсолютної можливості вчинення дрібних побутових угод, наприклад, купівлі продуктів харчування чи предметів особистої гігієни.

Договір, зміст якого суперечить закону, може бути виправлений шляхом внесення до нього зміни або складення нового тексту до­говору¹.

Договір, укладений усно, може бути згодом оздоровлений його учасниками у разі письмового оформлення їхнього волевиявлення.

Див.: п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12 бе­резня 1999 р. «Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних з визнан­ням угод недійсними».

Способом санації можна вважати і неподання особою, права якої порушено, позову про визнання правочину недійсним про­тягом позовної давності.

, . . Судова легалізація, тобто визнання недійс-

Cvdoea легалізація -І

* ного правочину дійсним за рішенням суду,

була передбачена Цивільним кодексом 1963 р. лише у статті 47: як­що одна із сторін повністю або частково виконала угоду, а друга ухиляється від нотаріального «оформлення» угоди, суд має право за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною.

Найперше, слід звернути увагу на те, що правило статті 47 ЦК поширювалося лише на двосторонні угоди (договори), оскільки у ній йшлося про дві сторони.

Після смерті К. спадкоємцем стала її сестра 3. До суду з позо-. .,, вом про визнання дійсним договору довічного утримання зве-

/ І і \_ рнулася Л. Позивачка стверджувала, шо уклала з К. договір

довічного утримання усно, протягом двох років виконувала ь. свої обов'язки за цим договором. Суд в позові відмовив.

При розгляді справи перед судом виникло два питання, на які належало відповісти. Перше: чи може факт укладення договору, який мав бути посвідчений нотаріусом, підтверджуватися пока­зами свідків? Прямої відповіді на це запитання у кодексі не було. За статтею 44 ЦК 1963 p., якщо угода не була виконана в момент її укладення, покази свідків могли засвідчити факт її укладення лише за умови, що сума угоди не перевищувала 100 карбованців.

Договір довічного утримання не виконується в момент його укладення, а тому правило статті 47 ЦК 1963 р. могло бути реалі­зовано лише тоді, коли факт його укладення та зміст були підтвер­джені письмовими доказами.

По-друге, мало бути доведено, у тому числі і показами свідків, що, незважаючи на нагадування однієї сторони, друга зволікала з нотаріальним посвідченням.

Тому відмова в позові Л. була обгрунтованою.

В іншому випадку Т. звернувся до Р. з проханням терміново позичити велику суму грошей під заставу автомобіля. Сторони уклали письмовий договір, але через пізній час він не був по­свідчений нотаріусом. Протягом місяця Т. відтягував нотаріа­льне посвідчення договору застави. Суд мав усі підстави для визнання цього договору дійсним, оскільки волевиявлення сторін не викликало сумніву.

415

Українське цивільне право

Розділ V. Рух цивільних відносин. Правочини


Згідно зі статтею 220 ЦК, легалізація судом недійсного (через відсутність нотаріального посвідчення) договору має пов'язуватися з наявністю письмового підтвердження факту його підтвердження.

Незважаючи на те, що за статтею 47 ЦК 1963 р. легалізації мо­гли піддаватися лише договори, судовій практиці відомі випадки легалізації заповітів. Оскільки заповіти стосувалися майна, що не викликало зацікавленості з боку фінансових органів держави, суди іноді визнавали дійсними не лише заповіти, складені письмово, а й ті, що були оголошені при свідках усно. Рішення суду обґрунтову­валося виключністю ситуації, що полягала у відсутності службової особи, яка могла би екстрено посвідчити заповіт.

Новелою Цивільного кодексу України є і можливість судової легалізації одностороннього правочину у разі недодержання вимо­ги закону про його нотаріальне посвідчення.

Правило частини 2 статті 219 ЦК стосується головним чи­ном заповітів. Тобто, заповнена прогалина у регулюванні поши­рених життєвих ситуацій, коли особа раптово потрапляє в полон неочікуваних обставин, з яких вона уже не може вийти живою (альпіністи, туристи, скотарі на високогірних пасовиськах тощо).

Суду надано право легалізувати також правочини, які вчинені особами за межами їхньої дієздатності, за умови, що зміст цих правочинів не суперечить їхнім інтересам.

Правочин, який оголошений законом нікчемним, може бути оспо­рений учасником або іншою заінтересованою особою шляхом подання до суду позову про визнання його дійсним (частина 3 статті 215 ЦК).

Наслідки визнання Відповідно до пі5 Постанови Пленуму правочину удаваним Верховного Суду УРСР від 28 квітня 1978 p.,

якщо буде встановлено, що угода, яку сто­рони уклали, суперечить вимогам закону, суд постановляє рішення про визнання цієї угоди недійсною із застосуванням наслідків, пе­редбачених для недійсності угоди, яку вони мали на увазі (в ред. за станом на 25 грудня 1992 p.).

Однак така позиція не була безспірною. Якщо суд визнав не­дійсним той договір, який сторони виписали на папері, і не конста­тував дійсності іншого договору, відсутня причина для застосу­вання відповідних наслідків.

К. уклав з П. договір дарування половини будинку. Насправ­ді, як було встановлено згодом, між сторонами було укладено договір купівлі-продажу. Цей «договірний муляж» був зініційо-ваний К., яка не бажала, щоб її колишній чоловік одержав право першого покупця (стаття 362 ЦК).

У цій ситуації заінтересованій особі слід було пред'явити позов не про визнання договору між К. та П. недійсним, а про пере­ведення на неї прав та обов'язків покупця.

Отже, у разі доведення удаваності правочину, суд ніби знімає з реальних фактичних відносин сторін чужу правову оболонку і накриває їх тією правовою оболонкою, яка відповідає характеру того, що відбулося насправді.

Визнання правочину недійсним

Як уже зазначалося, кожен правочин, який не оголошений законом нікчемним, за позовом заінтересованої особи може бути визнаний недійсним судом у разі порушення його учасника­ми загальних вимог, сформульованих у статті 203 ЦК.

Визнається недійсним правочин чи договір? Над цим питанням розмірковував, певно, Господарський суд АРК, перш ніж записати у своєму вердикті: «чинне цивільне законодавство містить підста­ви для визнання недійсними правочинів (сделок), а не договорів»¹. Цей приголомшливий висновок не має під собою щонайменшої підстави, адже договір є одним із видів правочинів.

Право на оспорення правочину

Відповідно до статті 56 ЦК 1963 p., угода, яка була укладена внаслідок помилки, могла бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.

За статтею 55 ЦК 1963 p., позов про визнання недійсною угоди, яка була укладена особою, котра не розуміла значення своїх дій або не могла керувати ними, мав бути поданий цією особою.

Ф. подала до Т. позов про визнання заповіту недійсним. По­зивачка стверджувала, шо В. неодноразово обіцяла скласти заповіт на її користь. Після смерті В. виявилося, що вона склала заповіт на користь Т.

Юридическая практика, 2003, № 22.- С. 19-20.

Таке чітке законодавче визначення особи позивача було помил­ковим, воно суперечило статті 4 ЦПК 1963 p., за якою право на звернення до суду за захистом мала «усяка» заінтересована особа. У Цивільному кодексі України немає особливих застережень щодо особи позивача у справах про визнання правочинів недійс­ними. Ним за статтею З ЦПК України, може бути «кожна» особа, якщо її права, свободи чи інтереси порушені цим правочином. Відповідно до цього, право на оспорення правочину має той, хто його вчинив, а також інша заінтересована особа.


Українське цивільне право

Розділ V. Рух цивільних відносин. Правочини


Ф. не є спадкоємцем за законом, а отже, навіть у разі визнання заповіту недійсним, у неї не виникне право на спадкування. Обі­цянка скласти заповіт не має правового значення, тому Ф. не мож­на вважати заінтересованою особою. Вона, безперечно, є носієм інтересу, але такого, що не захищається судом.

При вирішенні справи за позовом Сумського м'ясокомбінату до І. Г. та Г. Г. про визнання недійсним договору дарування будинку Судова колегія у цивільних справах Верховного Суду УРСР у своїй ухвалі відзначила, що «м'ясокомбінат не є стороною дого­вору дарування; цей договір не створював для нього ніяких прав і не покладав на нього будь-яких обов'язків», а тому він не може вважатися заінтересованою особою.

Інформація про цю справу була опублікована під такою руб­рикою: «Суд прийняв і вирішив по суті позовну заяву про визнан­ня договору дарування недійсним від особи, яка не вправі пред'яв­ляти даний позов»¹.

За захистом свого права або інтересу особа може звернутися особисто. Вимагати судового захисту можуть її представники.

Позов про визнання правочину недійсним після смерті сторони може вимагати її спадкоємець.

Випадки пред'явлення позовів про визнання договорів недійс­ними особами, які не мають на це права, непоодинокі².

Чи має право на оспорення договору, укладеного внаслідок обману чи насильства, сторона, яка вчинила ці протиправні дії? Можна вважати,- так, оскільки правопорушника, у якого прокину­лася совість, також можна назвати заінтересованою особою.

Щодо перспектив задоволення такого позову, то все залежатиме від позиції другої сторони, потерпілого.

На особі, яка оспорила правочин, лежить тягар доведення обставин, що спростовують презумпцію його правомірності. Якщо це їй вдасть­ся, суд постановить рішення про визнання правочину недійсним.

Визнання договору Визнання договору недійсним є наслід-

недійсним і розірвання ком недотримання сторонами вимог за-
договору кону в момент його укладення.

Проблема розірвання договору може ви­никнути лише щодо договору, укладеного відповідно до вимог закону. Підставою для розірвання договору є невиконання або не-

можливість виконання (здійснення) тих обов'язків і прав, які ви­никли у сторін, учасників цього договору.

Отже, визнання договору недійсним і розірвання договору -різні за змістом правові категорії.

Закон України «Про приватизацію державного майна» у стат­ті 27 відступає від цього теоретичного положення: «На вимогу од­нієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірваний або визнаний недійсним у разі невиконання другою стороною зобов'я­зань, передбачених цим договором, у певні строки...».

Такий договір міг би бути визнаний недійсним лише за умови, якщо буде доведено, що покупець у момент його укладення не мав наміру виконувати його умови.

Недійсність договору Донедавна ні у кого не виникало сумні-
чи недійсність ^вів У ^Т0МУ Щ° однією із підстав виник-

зобов'язання? нення зобов'язання є договір. А тому

проблема недійсності стосувалася саме

договору як юридичного факту, з якого виникли відповідні пра­вовідносини.

У Господарському кодексі України це усталене теоретичне пи­тання поставлено «з ніг на голову». Мова йде не лише про такі словесні комбінації, як «господарське зобов'язання..., вчинене з метою...»; «господарське зобов'язання... укладено»; «розірвання господарського зобов'язання», котрими слід нехтувати як теоре­тично помилковими.

На підставі статті 207 ГК «Недійсність господарського зобов'я­зання» почали поширюватися абсолютно безпідставні думки, наче недійсність господарського договору і недійсність господарського зобов'язання - це різні речі.

Зобов'язання є наслідком укладення договору. Зникає підстава (договір) - зникає і те, що з неї постало.