Удк 347(477)(075. 8) Ббк 67

Вид материала

Документы

Содержание Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин Друга стадія Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин Юридична особа - це виключно цивілістичне поняття, ним на­лежить користуватися виключно у сфері приватних, цивільних відносин. Чи є держава Україна Найменування юридичної особи Чи слід міняти найменування Львівського університету? Готель «Дністер» Магазин «Україна» Найменування юридичної особи і мовна політика Місце знаходження Атрибути юридичної особи Символіка юридичної

Подобный материал:

• Удк 347. 73 (075. 8) Ббк 67. 402, 1119.89kb.
• Методическое пособие Москва ● 2010 удк 347. 962 + 347. 152 Ббк 67. 721 + 67. 400., 1105.61kb.
• Мельник Олег Володимирович удк 347. 962. 2: 351. 87(477) проблеми прокурорського нагляду, 1155.05kb.
• Методические рекомендации Издание второе, дополненное и переработанное Тверь 2008 удк, 458.58kb.
• Удк 070(075. 8) Ббк 76. 01я73, 5789.66kb.
• Удк 339. 9(470)(075. 8) Ббк, 7329.81kb.
• Методические рекомендации Москва ● 2010 удк 347. 962: 342. 7 Ббк 67. 721-91: 67. 400., 952.68kb.
• Москва 2011 ббк 63. 3 (2)я 7 к 90 удк 947 (075) История России, 110.08kb.
• Учебное пособие Ярославль-2007 удк 339. 13(075. 8) Ббк, 3230.47kb.
• Сборник статей Часть II москва  2011 удк 347. 963+342. 7 Ббк 67. 721-91+67. 400., 1903.81kb.

§ 4. Створення юридичних осіб

Процес створення юридичних осіб має загалом три стадії.

Перша стадія Перша - стадія волевиявлення. Закон Ук-

раїни «Про свободу совісті та релігійні

організації» передбачає створення релігійної громади за ініціати­вою, щонайменше, десяти громадян. Заснувати окремі юридичні особи може і одна повнолітня фізична особа.

Наукову відповідальність за глави 7-8 (крім статті 80) ЦК несуть професори А. С. Довгерт та Н. С. Кузнєцова.

294

Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин

Якщо ініціатива створення юридичної особи виходить від ор-ану державної виконавчої влади, вона оформляється актом Кабі­нету Міністрів, міністерства, обласної чи міської державної адмі­ністрації.

фізичні особи виражають свою волю заявою, засновницьким

договором або рішенням установчих зборів.

Друга стадія Друга стадія - прийняття (затвердження) ста-

туту¹, вибори (призначення) керівних органів.

Третя стадія Третя стадія - державна реєстрація².

Відповідно до частини 4 статті 87 Цивільного кодексу України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

За статтею 58 Господарського кодексу України, державна ре­єстрація суб'єктів господарювання проводиться у виконавчому комітеті міської, районної Ради або у районній державній адмі­ністрації за місцем їх знаходження..., якщо інше не передбачено

законом.

Таким винятком є, зокрема, реєстрація банків, фондових бірж. Так, за Законом України від 12 липня 2000 р. «Про банки і банків­ську діяльність», банки підлягають реєстрації у Національному банку України.

У Фондовій біржі реєструються юридичні особи з іноземними

інвестиціями.

Юридична особа, незалежно від розміру іноземних інвестицій, зареєстрована в Україні, має статус української юридичної особи.

Державна реєстрація юридичних осіб здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», який набрав чинності 1 липня 2004 р.

Державна реєстрація, як зазначено у цьому Законі, є засвідчен­ням факту створення юридичної особи. Державна реєстрація юри­дичної особи проводиться державним реєстратором у виконавчому комітеті міської ради міста обласного підпорядкування, районній, районній у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях, за місцем знаходження юридичної особи.

Для окремих юридичних осіб (повне і командитне товариство) ста­тутне вважається установчим документом і не вимагається.

' До органів державної виконавчої влади, органів суду, прокуратури, яким статус юридичної особи надається для забезпечення своєї основної Діяльності, друга та третя стадії не стосуються.

295

Українське цивільне право

Державна реєстрація засвідчується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

Умовою державної реєстрації окремих юридичних осіб є до­тримання вимог, встановлених у законі. У разі дотримання усіх вимог, встановлених законом, державна реєстрація відбувається за заявницьким, а не дозвільним принципом. Орган, який проводить таку реєстрацію, не має права з'ясовувати доцільність створення організації, реальність досягнення мети, визначеної у її статуті.

Відмова у державній реєстрації може бути наслідком порушен­ня порядку створення організації, невідповідності статуту чи за­сновницького договору вимогам закону.

Зволікання або відмова у державній реєстрації може бути оскаржена до суду. Відповідно до статті 56 Конституції України, відмова у державній реєстрації, зволікання з її проведенням може бути підставою для відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Юридичне значення державної реєстрації полягає у тому, що нею засвідчується законність створення юридичної особи, закон­ність її статуту, а також; момент початку її діяльності.

Орган, що здійснив державну реєстрацію, одночасно бере на себе обов'язок контролювати законність діяльності юридичної особи.

В абзаці другому статті 80 ЦК зазначено, що юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Отже, цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи, а також її право позивати та від­повідати в суді є наслідком її створення.

§ 5. Види юридичних осіб

Юридичні особи можуть класифікуватися за різними ознаками. Цивільний кодекс 1963 р. поділяв юридичні особи, насамперед, за формою власності. Перше місце відводилося державним юридич­ним особам, які були на господарському розрахунку, мали само­стійний баланс, тобто державним підприємствам.

Друге місце - державним організаціям та установам, які фінан­сувалися з державного бюджету. Третє - державним організаціям, які фінансувалися з інших джерел (наприклад, з відрахувань від організацій, що були їм підпорядковані). Четверте - колгоспам, міжколгоспним та іншим кооперативним організаціям, їх об'єд­нанням, іншим громадським організаціям.

Далі йшли державно-колгоспні та інші державно-кооперативні організації.

296

Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин

Законом СРСР могли бути передбачені й інші організації як

юридичні особи.

Релігійні громади, центри релігійних організацій тощо не вва­жалися юридичними особами. У сфері цивільних відносин вони мали статус «інших організацій».

Визнання у Законі України «Про власність» рівного правового режиму майна, незалежно від того, кому воно належить, звело нанівець правове значення такого поділу юридичних осіб.

У Цивільному кодексі України юридичні особи поділені за ін­шими класифікаційними ознаками.

Як записано у частині 1 статті 81 ЦК, юридична особа може бу­ти створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна. Отже, юри­дична особа може бути трьох видів: об'єднанням осіб та майна; об'єднанням осіб; об'єднанням майна.

Господарське товариство (крім акціонерного) - об'єднує і осіб, і майно (капітал). Фонд, акціонерне товариство - є об'єднанням майна. Політична партія, інша непідприємницька організація є лише об'єднанням осіб.

Поряд з цим юридична особа може бути створена однією осо­бою, на базі її майна (власного чи взятого в оренду).

2. Залежно від порядку створення, у Цивільному кодексі Украї­ни окремо виділені юридичні особи приватного права та юридичні особи публічного права.

Юридичну особу приватного права, як записано у частині 2 статті 81 ЦК, створюють засновники (юридичні, фізичні особи) на підставі установчих документів (статуту і(або) засновницького до­говору).

Юридичні особи публічного права створюються розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самовряду­вання.

Поділ юридичних осіб на ці дві групи був здійснений за напо­ляганням окремих членів Робочої групи.

Таким чином, школа чи інший державний навчальний заклад будуть юридичними особами публічного права, а такі ж приватні навчальні заклади - юридичними особами приватного права. Ка­зенне (державне) підприємство, створене за рішенням Кабінету Міністрів України, буде вважатися юридичною особою публічного ^пРава, а господарське товариство, яке займається випуском такої ж продукції,- юридичною особою приватного права.

Згладжуючи недолугість підстав для такого поділу юридичних ^Осіб, професори Е. О. Харитонов та Н. А. Саніахметова юридични-

297

Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин

ми особами публічного права називають тих, що створені для вико­нання функцій публічної влади - управління, забезпечення публіч­ного правопорядку тощо¹. З цією метою професор А. С. Довгерт вимушено додає ще одну ознаку юридичної особи публічного пра­ва: «Публічний характер їхніх цілей, наявність у багатьох випадках владних повноважень чи особливого характеру членства»². Отже, виходить, що державна школа чи державний театр не є юридични­ми особами публічного права. І це - абсолютно правильно, адже поділ юридичних осіб на ці два види мав би обумовлюватися особ­ливістю мети, задля якої вони створені. На цьому ще сто років тому наголошував професор О. М. Гуляєв³.

Як записано у частині 3 статті 81 ЦК, порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом. Ця норма з'явилася у Цивіль­ному кодексі на підставі зауважень Президента України.

Але якщо звернутися до Конституції, то ні цього порядку, ні правового статусу жодної з «юридичних осіб публічного права» } ній немає і не могло бути. Ні Верховна Рада України, ні Президен' України, ні Кабінет Міністрів України юридичними особами не є Конституція України визначає їх повноваження, а також повнова ження судів, прокуратури, але не як суб'єктів цивільних відносин тобто не як юридичних осіб.

Управління справами Верховної Ради України, Державне управ ління справами Адміністрації Президента є юридичними особами але їхні повноваження у сфері цивільних відносин у Конституції звісно, не визначені.

У системі інших державних органів та органів місцевого само врядування такої особливої структури, яка була б суб'єктом цивь льних відносин, немає. Так, обласна державна адміністрація є, від­повідно до закону, юридичною особою. Але нею вона є не тоді, і коли здійснює владні повноваження, а тоді, коли укладає договори (цивільні, трудові), здійснює свої майнові права та обов'язки.

Юридична особа - це виключно цивілістичне поняття, ним на­лежить користуватися виключно у сфері приватних, цивільних відносин.

Конструкцію юридичної особи, як звертав на це увагу професор

Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А. Гражданское право Украи-ньі._гХ., 2004.-С. 176.

" Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар / За ред. роз­робників проекту.- К., 2004.- С. 68. ³ Гуляєв О. М. Цит. праця.- С. 277.

298

С М- Братусь, не можна переносити на сферу інших, зокрема ад­міністративних правовідносин. Отже, можна зробити висновок про те шо визначення у Цивільному кодексі України критеріїв поділу юридичних осіб на два види: публічного та приватного права - не має необхідної наукової аргументації, а сам цей поділ не дає що­найменшої теоретичної та практичної користі.

Участь, наприклад, Верховного Суду України чи районної по­даткової адміністрації у цивільних відносинах - це додатковий ме­ханізм, спосіб матеріального забезпечення їхньої владної, публіч­но-правової діяльності. Отже, у публічних відносинах вони є орга­нами судової чи виконавчої влади, а у приватних відносинах -юридичними особами.

3. Залежно від мети, задля досягнення якої юридична особа
   створена, юридичні особи поділяються на комерційні (підприєм­
   ницькі) та некомерційні (непідприємницькі).
   
4. Юридичні особи поділяються залежно від організаційно-
   правових форм їх діяльності.
   

При опрацюванні проекту Цивільного кодексу України окре­мими членами Робочої групи категорично заперечувалася можли­вість існування інших організаційно-правових форм юридичної особи, окрім товариства та установи.

Лише при підготовці проекту до третього читання була перед­бачена можливість існування й інших організаційно-правових форм юридичних осіб.

Господарським кодексом України передбачено можливість створення державних та комунальних унітарних підприємств, гос­подарських об'єднань.

5. Залежно від суб'єкта, який є власником майна, належного
   юридичній особі, останні поділяються на приватні, комунальні,
   державні.
   
6. Залежно від того, які права мають засновники щодо майна
   юридичної особи, останні є трьох видів:
   

1) юридичні особи, засновники яких мають зобов'язальні права
(акціонерні товариства, кооперативи). Акціонери не є власниками
майна акціонерного товариства, вони мають право на одержання
частини прибутку (дивідендів).

Член виробничого кооперативу також не є власником майна ко­оперативу. Майно, що є у власності кооперативу (стаття 165 ЦК), поділено на паї його членів. Кожен з членів має право на частку прибутку, відповідно до своєї трудової участі;

2) юридичні особи, засновники яких мають речові права, най­
перше, право власності. Створена засновником організація може

299

Українське цивільне право

Роздіі IV. Учасники цивільних правовідносин


мати лише право володіння і користування майном власника і(або) право управління ним.

За статтею 136 ГК, суб'єкт підприємництва наділений правом господарського відання, тобто правом володіння, користування та розпорядження майном, наданим власником, у визначених ним межах;

3) юридичні особи, засновники яких не мають жодних прав. До цієї групи належать засновники об'єднань громадян, полі­тичних партій, фондів тощо¹.

Чи є держава Україна Пропозиція окремих членів Робочої гру-юридичною особою? ^пи віднести державу Україна, Автономну

Республіку Крим, адміністративно-терито­ріальні громади до числа юридичних осіб не була підтримана.

Твердження професора А. С. Довгерта про те, що Цивільний ко­декс України визнає державу, АРК, територіальні громади юридич­ними особами публічного права², не має щонайменшої підстави.

§ 6. Засоби індивідуалізації юридичних осіб

Юридичні особи можуть розмежовуватися за профілем діяльнос­ті, складом керівних органів, майновим станом, високим чи низьким рівнем ділової репутації. Усі ці ознаки, безперечно, є важливими, однак засобами юридичної індивідуалізації юридичної особи не є.

Найменування юридичної особи

У статті 27 ЦК 1963 р. було записано: «Юри­дична особа має своє найменування». А у статті 9 Закону України «Про підприєм­ства» зазначалося, що «у найменуванні підприємства визначається його назва (завод, фабрика, майстерня)». На підставі цієї статті був зроблений висновок, наче «найменування» та «назва» - це різні речі. У статті 90 ЦК йдеться виключно про «найменування», яке має містити інформацію про організаційно-правову форму юридичної особи, а також відомості про характер діяльності. Ця вимога щодо змісту найменування стосується усіх юридичних осіб.

Особливі, додаткові вимоги встановлені щодо господарських товариств. Найменування повного товариства має містити імена (найменування) усіх його засновників або одного чи кількох з них

¹ Грешников И. П. Субьектьі гражданского права.- СПб., 2002.-
С. 169.

² Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар / За ред-
розробників проекту.- К., 2004- С. 68, 115-116.

300

з додаванням слів «і компанія», а також слів «повне товариство» (стаття 119 ЦК). Такі ж вимоги встановлені щодо найменування командитного товариства (стаття 133 ЦК).У найменування товари­ства з обмеженою відповідальністю мають бути включені слова «товариство з обмеженою відповідальністю», а акціонерного това­риства - слова «акціонерне товариство».

Юридична особа може мати, крім повного, скорочене наймену­вання. За частиною 2 статті 90 ЦК, підприємницьке товариство може мати комерційне (фірмове) найменування.

Але вже сьогодні своє власне найменування мають і інші юри­дичні особи: дитячий садок «Сонечко», Фонд «Надія». Така мож­ливість не може виключатися на майбутнє.

Чи слід міняти найменування Львівського університету?

Найменування установи, як записано у частині 1 ст. 90 ЦК, має містити інфор­мацію про її організаційно-правову форму. Отже, зміст цієї норми дає підставу для ствердної відповіді на поставлене запитан­ня, оскільки включення до найменування юридичної особи інфор­мації про її організаційно-правову форму є обов'язковим.

Проте для виконання цієї формальності слід би спершу визна­чити, у якій організаційно-правовій формі діє Львівський універ­ситет. Він - і не товариство, і не установа. Тоді - хто?

«Університет» - це організаційно-правова форма чи профіль діяльності? Очевидно,- друге, а не перше. Таким чином, виходить, що вимогу статті 90 ЦК стосовно Львівського університету вико­нати неможливо. Воно і добре.

А як записати організаційно-правову форму у назві, наприклад,
обласної організації політичної партії? Оскільки про них мусимо го­
ворити, певно, як про непідприємницькі товариства, то у їх наймену­
ваннях мало би бути зазначено щось на зразок: «Львівська обласна
організації Народної партії (непідприємницьке товариство)».
Готель «Дністер», Найменування потрібне юридичній особі
ансамбль «Дністер» - Для її індивідуалізації, зокрема на ринку
чи це можливо? товарів та послуг. Це потрібно не лише

самій юридичній особі, це потрібно пе­ресічному споживачеві, а також відповідним органам для фі­нансового та іншого контролю за діяльністю кожної юридичної особи.

У Львові віддавна діє готель, ресторан, страхова компанія, ма­газин, до найменування котрих входить географічна назва «Дніс­тер». Це нікого особливо не бентежило, адже кожна з цих юридич-

301

Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин

них осіб займається нетотожним, неконкурентним видом діяльно­сті. Однак частина 5 статті 90 ЦК містить вимогу: «Юридична особа не має права використовувати найменування іншої особи». То ж чи мають настати для декого з цих юридичних осіб негативні правові наслідки? Ні, адже характер їхньої діяльності, а отже і повна назва, не збігаються.

Така особлива увага до Дністра, з одного боку, зрозуміла, вона нікого не вводить в оману, проте, з другого боку, слід би, озирнув­шись довкола, побачити й інші, не менш красиві слова, котрими можна було б скористатися для найменування юридичної особи.

Магазин «Україна» -чи це можливо?

У радянський період нашої історії назва колгоспу, готелю, магазину чи іншої юри­дичної особи «Україна» була своєрідним ствердженням наявності України та українців, не даючи забути чужим та собі, хто ми та чиї ми діти.

У сучасних умовах, коли існування України як держави уже ні у кого не може викликати сумніву, київський універмаг «Україна» чи львівський стадіон «Україна» можна сприймати як пострадян­ський унікум. Держава в особі Верховної Ради України, Президен­та України мали би заявити протест проти такого невідповідно­го використання своєї назви.

Найменування юридичної особи і мовна політика

У контексті українізації нашого суспіль­ного життя неабияке значення набуває політика щодо назв юридичних осіб. На­ші вулиці зарясніли вивісками із словами іноземного походження, вичурними буквосполученнями, утворе­ними з окремих літер чи частинок прізвищ засновників.

Конче необхідна українізація власних найменувань юридичних осіб, яка мала би здійснюватися у загальному контексті вимог За­кону «Про мови».

Стаття 23 Закону України «Про державну реєстрацію юридич­них осіб та фізичних осіб-підприємців» зобов'язує засновника юридичної особи подати заяву про резервування найменування юридичної особи строком на два роки, а для відкритих акціонерних товариств - строком на дев'ять років.

Якщо у Єдиному державному реєстрі відсутнє тотожне на­йменування, реєстратор вносить до нього заяву про резервування найменування. Якщо протягом строку резервування до Єдиного державного реєстру не буде внесено запис про державну реєстра­цію юридичної особи, запис про реєстрування найменування ви­ключається з реєстру.

302

V цьому Законі немає жодних особливих вимог до найменуван-юоидичної особи. Отже, виходить, що його вибір є виключним правом засновника юридичної особи. Так не повинно би бути.

Юридична особа мусить мати територі-

Місце знаходження _{ше місце свого} знаходження, тобто, так
юридичної особи звану «юридичну адресу»: місто, вулиця,

номер будинку, де розміщуються її органи управління. Місцем знаходження юридичної особи може визначатися власне чи орен­доване приміщення або навіть помешкання когось із засновників. Місце знаходження юридичної особи заноситься у її статут.

Атрибути юридичної особи

Юридична особа має печатку зі своїм на­йменуванням. Печатки є з державним гербом України (гербові) та звичайні. Гербові печатки мають державні некомерційні та комерційні ор­ганізації. Печатка з державним гербом має бути круглою. Зви­чайну печатку мають недержавні організації. Звичайна печатка виготовляється за довільним зразком, може бути круглою або трикутною.

Юридична особа може мати свій штамп. На печатках і штам­пах суб'єктів підприємницької діяльності повинен вказуватися номер свідоцтва їх державної реєстрації.

Символіка юридичної Юридична особа може мати свою сим-
особи воліку.

Символіка - це спосіб вираження певної ідеї за допомогою умовних знаків або предметів (символів).

Закон України «Про об'єднання громадян» дозволяв цим об'єд­нанням мати і використовувати власну символіку, однак не конк­ретизував, про що, власне, іде мова.

Слово «символіка» походить від грецького symbolon - умовний речовий знак, який використовується для розпізнання певної особи чи певного товариства. Законодавчі акти, які регулюють діяльність інших юридичних осіб: підприємств, господарських товариств, споживчих кооперативів тощо,- питання символіки оминають. Та­ка прогалина у законодавстві може бути заповнена ініціативою засновників юридичної особи або самою юридичною особою, оскільки все те, що не заборонено законом, має вважатися таким, Що Дозволено.

Символіка юридичної особи може складатися з прапора, емб­леми і навіть гімну (урочистої пісні). Проте у символіці юридичної особи не можуть бути відтворені державні чи релігійні символи.

303


Українське цивільне право

Своїми прапорами нині користуються політичні партії, релігій­ні організації, спортивні товариства, професійні спілки, інші юри­дичні особи.


Своєрідним символом юридичної особи, яка займається підпри­ємництвом, є торговельна марка.

Символи організації можуть використовуватися у діловій ко­респонденції, під час вчинення різноманітних акцій тощо.

Символіка юридичної особи зазначається у її статуті та затвер­джується у порядку, встановленому законом. Юридична особа має виключні права на свою символіку, які охороняються законом.