Ucraina terra Cosaccorum: Україна земля козацька
| Вид материала | Навчально-методичний посібник |
- Шаповалова Людмила Иннокентьевна Оригинальное (авторское) сочинение, 85.68kb.
- Використання ігрових елементів на уроках історії України у процесі вивчення теми «Козацька, 221.72kb.
- Україна управління освіти славутської міської ради, 17.85kb.
- Україна управління освіти славутської міської ради, 26.72kb.
- Україна управління освіти славутської міської ради, 12.99kb.
- Козацька демократична конституція, 466.79kb.
- Ministry of Education and Science, Youth and Sport of Ukraine, 382.75kb.
- Держава І право україни у період козацько-гетьманської доби (середина 17 – кінець, 771.2kb.
- Земля І люди в повісті О. Кобилянської "Земля", 25.79kb.
- Cлово до читача Вступ Розділ І. Історико-теоретичні, методологічні основи українознавства, 8835.25kb.
3-й ведучий: Матеріальні і людські втрати для України виявилися досить відчутними. У цих умовах гетьман погодився на переговори з королівськими представниками. У вересні 1651 року було підписано Білоцерківський договір. За цим договором козацький реєстр скорочувався до 20 тисяч, територія гетьманського правління обмежувалась лише Київським воєводством, шляхта одержала право знову володіти власними маєтками і відновлювати свою владу над селянами. Цими подіями завершився другий етап визвольної війни.
(Читець декламує вірш « Як зажурилась бідна вдова...»)
Як зажурилась та й заклопоталась бідна удова.
То ж не бідна удова, королівська земля,
Ой земле ж ти польська, Україно подільська!
Та чому ж то не рочок і не два минає,
Як у тобі, в християнській землі, та й добра не має?
V РОЗДІЛ
1-й ведучий: Польські магнати і шляхта прагнули повернути втрачені землі на Україні і, спираючись на підтримку королівських військ, повели нещадну жорстоку політику на українських землях, які за умовами Білоцерківського договору залишилися поза межами гетьманської території. У відповідь український народ знову піднявся на боротьбу.
2-й ведучий: 23 травня 1652 року селянсько-козацька армія під проводом Хмельницького здобула блискучу перемогу під урочищем Батіг на Поділлі. Внаслідок Батізької битви майже всю територію України було визволено з-під польсько-шляхетського ярма. Сучасники порівнювали її з відомою перемогою карфагенського полководця Ганнібала над римськими легіонами під Каннами.
3-й ведучий: восени 1653 року в результаті успішних дій-селянсько-козацької армії містечком Жванець на Поділлі було оточене 80-тисячне польсько-шляхетське військо. Але кримський хан, якому польський король пообіцяв значну грошову винагороду, знехтував своїми союзницькими обов'язками з Богданом Хмельницьким, припинив воєнні дії проти Польщі, чим значно послабив сили гетьмана.
4-й ведучий: На початку грудня 1653 року воєнні дії між селянсько-козацькими і польсько-шляхетськими військами припинилися. Шестирічна війна коштувала українському народові величезних жертв, не вщухали безконечні тривоги, сили народу виснажувалися. Стало очевидним, що власноруч Україна не переможе шляхту, їй конче потрібні союзники. Із цією метою Хмельницький вже раніше вів переговори з Туреччиною, Семиградським князівством, зі Швецією, використовував у війні сили Криму. Але кримський хан виявився ненадійним союзником, як це засвідчили його дії під Берестечком та Жванцем. Тепер надії Хмельницького були спрямовані на Москву.
До Москви прибули посли від Богдана Хмельницького - Кіндрат Бурляй та Силуян Мужиловський, які висловили прохання гетьмана прийняти Україну «під високу руку» государя, виступити на захист українських земель і послати на допомогу військові сили.
(Музична заставка тужливо-сумного змісту: дума «Ой Богдане, батьку Хмелю») Під її супровід промовляє
1-й ведучий: 1 жовтня 1653 року у Москві було скликано Земський собор, до якого входили бояри, дворянство, духовенство, царські чиновники, міщани, купці, стрільці. Учасники собору, опитані «по чинам, порознь» висловлювалися за рішення: «Гетьмана Богдана Хмельницького і все Військо Запорожское з городами і землями принять». (Сумна, меланхолійна мелодія продовжує звучати)
2-й ведучий: 8 січня 1654 року у м. Переяславі на Київщині відбулася рада української козацької верхівки, на якій було ухвалено остаточне рішення про перехід України під зверхність московського царя. Того ж дня було скликано людей на міський майдан, де у своєму виступі гетьман наголосив на потребі України у верховному володарі і заявив, що найбільше прийнятним для цього є православний цар. Задоволені тим, що вибір випав на православного правителя, присутні схвальними вигуками зустріли промову гетьмана, який після цього, а з ним і присутня старшина, склали присягу на вірність московському цареві.
3-й ведучий: Незабаром після того по 117 містах України було розіслано царських урядників, перед якими 127 тисяч люду заприсягли на вірність цареві Олексію Михайловичу та його наступникам. Вищі українські стани з деяким недовір'ям і тривогою за недоторканність своїх прав і старих звичаїв зустріли перехід у московське підданство. Не було у Переяславі представників Запорізької Січі. Не приїхав у Переяслав славетний Іван Сірко. Не присягнули уманський і брацлавський полковники. Категорично не прийняв ідею переяславської ради полковник Іван Богун, якого вважали після Богдана Хмельницького стратегом номер один.
4-й ведучий: Київський митрополит і духівництво відмовилися присягти і не допускали до присяги своїх слуг і взагалі людей, що проживали в їхніх маєтках. Козацька старшина і православні шляхтичі, які пристали до неї під час війни, неохоче йшли під «московську протекцію», бо з їхніх голів не вивітрився план незалежної української держави.
1-й ведучий: Підписання Переяславської угоди стало поворотним пунктом в історії України, Росії та всієї Східної Європи. Раніше ізольована й відстала Московія зробила гігантський крок уперед на шляху перетворення на велику державу. А доля України стала в усьому - доброму й лихому - невід'ємно пов'язаною з долею Росії.
Читець (читає)
А вже років двісті,
Як козак в неволі,
Понад Дніпром ходить,
Викликає долю:
Гей, гей, вийди, доле, із води!
Визволь мене, серденько, із біди!
Не вийду, козаче,
Не вийду, соколе,
Ой, рада б я вийти,
Та сама в неволі,
Гей, гей, у неволі, в ярмі,
Під московським караулом у тюрмі.
2-й ведучий: Козацька старшина з гетьманом після Переяславської ради приступила до вироблення умов майбутнього договору з Москвою. 17 лютого 1654 року українське посольство на чолі з генеральним суддею Самійлом Богдановичем-Зарудним та переяславським полковником Павлом Тетерею вирушили для укладення міждержавного договору.
11 березня 1654 року українське посольство прибуло до Москви, а вже наступного дня в Казенному дворі розпочалися двосторонні переговори, які тривали до 27 березня 1654 року і завершилися укладенням українсько-російського договору, що складався з 11 статей.
Учитель: Суть договору така: Україна зберігає всі колишні порядки і своє самоврядування під владою виборних старшин і гетьмана, яких обирають вільними голосами. Гетьман має право приймати послів і налагоджувати відносини з чужоземними державами; всі українські стани зберігають за собою свої давні права й вольності: кількість козацького війська збільшується до 60 тисяч. Крім того, можна набирати ще й добровільні полки; гетьманський уряд зобов'язується видавати велику платню цареві, збір якої доручали місцевим урядовцям, без втручання російських збирачів. Зі свого боку, цар обіцяв захищати Україну своїми військами від зазіхань Польщі.
VI РОЗДІЛ
1-й ведучий: Весною 1654 року цар Олексій Михайлович оголосив Польщі війну, і сам з військом вирушив на Литву й хутко оволодів Могилевом, Полоцьком, Вітебськом і Смоленськом, Мінськом, Ковелем та Вільном. Цар урочисто заїхав у столицю Ягелонів і прийняв титул великого князя Литовського. У цей час же шведський король Карл-Густав X почав військові дії супроти поляків і захопив Познань, Варшаву, Краків.
2-й ведучий: Богдан Хмельницький з півдня вступив до Галичини і Волині, розгромивши польське військо під Городком, взяв в облогу Львів. Польща опинилася на краю загибелі і король Ян Казимир втік до Сілезії. Звідси він двічі просив Хмельницького не допустити знищення Речі Посполитої.
Учитель: Старий гетьман відповів: «Хай поляки відмовляться навіки від усього, що належало давнім князівствам землі Руської, хай відступлять козакам усю Русь до Володимира, Львів, Ярослав, Перемишль і формально проголосять її вільною, подібно до того як іспанський король визнав вільними голландців. Тоді ми житимемо з Польщею як друзі і сусіди, а не як піддані й раби, і тоді ж підпишемо мир на вічних скрижалях».
3-й ведучий: Захоплена шведами, росіянами та українцями Річ Посполита от-от мала розвалитися. Польські історики часто називають цей період Потопом.
У цей час шведські та українські дипломати обговорюють питання про спільні воєнні дії проти Польщі, 1656 року гетьману простягнув руку допомоги Георгій Ракоці Семигородський (князь Трансільванії та Угорщини). Разом вони вчинили спільний похід на Польщу з метою її поділу.
4-й ведучий: На цьому етапі війни проти Речі Посполитої між українцями та росіянами склалися напружені відносини. Розміщення у Києві та інших українських містах московських залог, втручання царських чиновників у фінансові справи українства викликало невдоволення козаків. Ворожнеча між союзниками виникла у відвойованій у поляків Білорусії, де населення хотіло мати козацьку систему правління, а не московську, і присягало на вірність гетьману Хмельницькому, а не цареві Олексію Михайловичу.
Учитель: Найбільшу лють української старшини викликало укладення у Вільнюсі в 1656 році миру між московським царем і поляками без всякої на те згоди українців.
Москва, порушивши умови українсько-російського договору, уклала зрадницьку щодо України сепаратну Віденську угоду з Польщею, не повідомивши Богдана Хмельницького, не запросивши українських представників на польсько-московські переговори.
2-й ведучий: У той час польські політики виступали з пропозицією обрати московського царя Олексія Михайловича на польський престол після смерті Яна Казимира, за що цар мав оборонити Польщу від шведів. Цар Московії піддався на принаду і в травні 1656 року оголосив війну Швеції. Через три місяці у Вільно (сучасний Вільнюс) почалися переговори Москви з Річчю Посполитою. Стало відомо, що на переговорах по-змовницьки, за спиною України вирішувалася її доля, диктувалося питання про повернення України під владу Польщі і це в той час, коли існування самої Речі Посполитої залежало від кількох спільних ударів союзників.
Учитель: Віденське перемир'я у Чигирині розцінили як зраду інтересів України, всього українського народу. Гетьман, за словами очевидців, був «прикро вражений, кричав, немов божевільний і несамовитий, що немає іншого виходу, як відступитись від Москви і шукати іншої собі помочі». У роздратованому листі до царя Хмельницький писав: «Уклавши перемир'я з поляками і маючи намір повернути нас в їхні руки, цар вчинив з нами безсердечно». Гетьман у 1657 році відправив у Москву свого посла - полковника Тетерю, де той заявив, що Хмельницький не приймає Віденської угоди. І не тому, що він не хоче миру, а тому, що вважає угоду «несправедливою», а українці «многії чули од ляхів», що цар «їх уступить по-старому короні польській».
Бібліотекар: Слідом за цим ударом по українській справі сталися й інші. Об'єднаний українсько-семигородський похід на Польщу, який на початковій стадії був успішним, через низку обставин закінчився провалом, в козацьких полках вибухнув заколот, який спровокувала Москва.
(Лине мелодія пісні «Козака несуть...»).
Учитель (на фоні сумної мелодії): Ці відомості для гетьмана були дуже вразливими. Богдана Хмельницького розбив параліч і за кілька днів великого гетьмана не стало. Закінчив він свій земний шлях 6 серпня 1657 року в Чигирині. Перед смертю, відчуваючи її невідворотність, гетьман звернувся до присутніх: «Бог знає, братва, чиє це нещастя, що не дав мені Господь закінчити цю війну так, як хотілося: по-перше, ствердити навіки незалежність і вільність нашу; по-друге, звільнити від ярма польського Волинь, Покуття, Поділля, Полісся - усі землі, якими володіли великі українські князі. Бог задумав інакше. Не встиг я завершити свою справу, і вмираю з великим смутком, не знаючи, що буде після мене».
Читець:
То не чорнії хмари сонце заступили,
Не буйні вітри в темнім лузі бушували,
То козаки Хмельницького ховали.
Батька свого оплакали ...
Із різних пищаль подзвонили.
По Хмельницькому похорон вчинили ...
Бібліотекар: Український народ втратив свого могутнього керманича. Для України настали трагічні часи. Її подальша історія - це поступове обмеження, скорочення, нищення її суверенності московським самодержавством, а далі - Російською імперією, яка в 1764 році остаточно скасувала Українську Гетьманську державу, і водночас - відчайдушні спроби, героїчні намагання українців, зокрема козацтва, вирватись з цих страшних лабет.
Учитель: Богдан Хмельницький після об'єднання з Московською державою, очевидно, дуже скоро усвідомив, що договір з Москвою може мати фатальні наслідки для України. Однак український гетьман навіть у найстрашнішому сні не міг передбачити, в яку безодню нещасть, бід, страждань, знущань, рабського поневолення, геноциду буде кинуто на довгі століття український народ.
Історія українсько-російських взаємин не пішла шляхом переяславської угоди. Надто різні були національно-державні інтереси, цілі й прагнення двох союзників. Військово-політичний союз України і Московщини поступово перетворився на панування Москви над Україною. Переяславська угода, складена для збереження української державності, стала пасткою для неї. Вона започаткувала той трагічний комплекс україно-російських відносин, який з вільного союзу зробив кайдани понад 300-літньої неволі і ворожнечі.
Бібліотекар: І все ж Переяславська угода, біля джерел якої стояв гетьман Богдан Хмельницький, для України не була ганьбою. Чим далі відходила Москва від духу Переяславського договору, цупко тримаючись однак за цей зручний для неї трамплін для опанування Східною Європою, тим більшого значення надавала йому українська сторона. Бо навіть сфальсифікована, спотворена, знівечена і зламана Москвою, Переяславська угода залишилася назавжди, кажучи словами великого українського патріота-державника XVIII століття Пилипа Орлика, «найсильнішим і найнепереможнішим аргументом і доказом суверенності України».
Учитель: У кровопролитних боях ціною, ризику загибелі усього народу Богдан Хмельницький творив українську державу, для того ж народу, який і вів в ім'я її на смерть та життя. І відтоді дивиться, піднявши булаву, як нащадки його поводяться із народженою ним у титанічних муках державою. І бронзовий погляд його міниться цілою гамою почуттів, у яких найчастіше біль, туга та осуд. І найменше - радість. Залежно від того, які вихори подій розкручуються довкола його підніжжя. Бо бачив він і високі злети державності землі своєї, і безодню падіння її у прірву до вічного забуття.
Бібліотекар: Літа 1995 від народження Христа, у день поховання Патріарха Української православної церкви Володимира, за яку стільки голів склали колись Богданові полки, гнівом спалахнули бронзові зіниці гетьмана, коли здрібнілі нащадки віддали наказ шматувати прапор своєї держави і нищити хоругви своєї віри. Бурхає образою, аж мало не розлетиться, як граната при вибухові, металеве серце Богдана на цю біду землі української, на сором держави рідної. Тримає тяжку булаву державну у твердій руці як грізну пересторогу. Бо булава на землі нашій старожитній споконвіку не тільки державний символ, а й реальна зброя.
Учитель: Важко переоцінити вплив, що його справив на перебіг української історії Богдан Хмельницький. Незалежно від тонкощів наукових оцінок діянь гетьмана, український народ завжди проявляв любов до «батька Богдана». У свідомості українців, починаючи з тих часів аж дотепер Хмельницький залишається великим визволителем, героїчною постаттю, яка силою своєї індивідуальності і розуму підняла український народ із багатовікового паралічу бездіяльності та безнадії і вивела на шлях національного і соціально-економічного звільнення.
(Звучить гімн України).
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Апанович О.М. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. - Київ: «Либідь», 1993 р.
2. Апанович О.М. Розповіді про Запорізьких козаків, Київ: «Дніпро», 1991р.
3. Апанович О.М. Українсько-російський договір 1654 року. Міфи і реальність. - Київ: «Варта», 1994р.
4. Малик Я., Чуприна В. Історія української державності. - Львів: «Світ», 1995р.
5. Верба І. Від Богдана - до Івана, або як загинула Українська козацька держава // Наука і суспільство. - 1994. - №9-10. - С. 30-35
6. Верба І. Династичні наміри Богдана // Наука і суспільство. - 1992. - № 67. - С. 30-32
7. Грушевський М. Ілюстрована історія України. - Шкільна Рада при УККА с.314-331
8. Жуковський А., Субтельний О., Нарис історії України. - Львів: В-во НТШ, 1991р.
9. Замлинський В., Слово про гетьмана. – Київ: «Веселка». - 1992 р.
10. Замлинський В. Гетьмани у боротьбі за суверенітет і державність // Київська старовина. - 1992. - №4 - С. 2-6
11. Замлинський В. Стисла хронологія українських гетьманів // Київська старовина. - 1993. - №5. - С. 88-94
12. Костомаров М.. Богдан Хмельницький. - Київ: «Веселка», 1992
13. Левицький О., Богдан Хмельницький, збірник // «Гетьмани України». - К., 1991р.
14. М.І. Хмельницький. - М., РИПОЛ, - 1993
15. Пена В. Що думала Хмельницького голова // Україна. - 1994. - № 4. - С.8-10
16. Прилуцький В. Династичні наміри Богдана // Наука і суспільство.- 1992. - №6/7. - С.30-32.
17. Субтельний О., Україна. Історія. К.: «Либідь» , 1991 р.
18. Слабошпицький М. Українські гетьмани // Однокласник. - 199І. - № 10,.- вкладка, Бібліотечка журналу «Однокласник».
19 Хоткевич Г. Два гетьмани. - К: Дніпро, 1991р.
20. Чайковський А. та ін., Посібник з історії України. К., 1995р.
Редько С.М.
Козацькі забави
Сценарій свята
Мета. Збагачувати знання учнів про Запорізьку Січ, козаків, битву під Берестечком. Розвивати спритність, обережність. Виховувати любов до рідного краю, свого народу.
Місце проведення. Спортивний зал.
(В залі знаходяться учні — болільники. Козаки колоною в українських костюмах на чолі з отаманом під музику маршу «Січових стрільців» заходять до залу. Отаман, одягнений у вишиту сорочку, шаровари, виходить на середину залу. Козаки повертаються до нього обличчям).
Отаман. Здорові будьте, козаки!
Козаки. Здоров будь, батько-отаман!
Отаман.
А який у вас сьогодні стан?
Чи є охота позмагатись,
Силу й спритність показати,
І відвагу молодецьку,
Як це в козаків ведеться?
Козаки.
Так. В нас вирує кров козацька,
Ворог не захопить нас зненацька.
Отаман.
І так, Запорізька Січ наша славна,
І це в нас така вже традиція здавна:
Почнемо змагання, покажемо сили,
А перше потрібно встромить в землю стріли.
(Козаки випускають з луків стріли).
А також кладіть шматок хліба і сала
На щастя, й невдача щоб нас обминала.
(Кладуть хліб і сало).
Благословляю вас, мої сини,
Козацьку честь ви зберегти повинні,
А також Боже борони вас
Зрадить рідній Україні.
Отож, веселіш. Козаки не бувають зажурені.
Змагатимуться сьогодні три курені
На чолі з курінними отаманами,
Познайомимо їх з вами ми.
(Називає отаманів кожного куреня).
Рада є також у нас,
Пильно стежить й кожен раз
Визначає кращих з вас.
(Представляє раду, яка буде оцінювати змагання, виставляти і підраховувати бали).
А тепер всі без вагання
Починаємо змагання.
Козаки, нам у поході
Стануть чоботи в пригоді.
1-й помічник. Є три пари чобіт 45 розміру. Учасники по черзі взувають чоботи, добігають в них до стільця, який розташований на відстані, оббігають його, повертаються і передають чоботи іншому учаснику.
Отаман.
Які чоботи кравці
Нам пошили гарні ці!
І «зручні» вони, й міцні,
Кажуть, що такі в ціні.
А кому в них найзручніше,
Рада скаже нам й запише
Бали набрані негайно,
Часу цінного не гаймо!
(Слово — раді).
Отаман. Козаки, а яка улюблена страва наша?
Козаки. Каша!
Отаман. Будемо кашу варить?
Козаки. Так!
Отаман.
Хай вогонь горить!
А для цього знають всі чудово
Треба дрова.
2-й помічник. Кожний учасник повинен перенести по одному поліну, стрибаючи у мішку. Він стрибає у мішку до лінії, де лежать дрова, бере одне поліно і стрибає назад, вилазить з мішка і передає його іншому учаснику і так поки не перенесуть всі дрова.
Отаман.
Козаки всі спритні, здібні.
Чи є ще до них подібні?!
Потомились? Діло в тому
Їм потрібно зняти втому.
Відпочинок — справа звична.
Для всіх пауза музична.
Вокальна група хлопчиків виконує пісню «Гей ви, хлопці січовії».
(Тим часом беруть світильник, на нього складають дрова, вмикають. «Вогнище горить»).
Отаман.
Дрова є, вогонь палає!
Та чогось не вистачає?
Щоб зварить крупу, нам з річки
Треба принести чого?
Козаки. Водички.
1-й помічник. Цей конкурс на швидкість і обережність. Дві склянки розташовані на відстані: одна з водою, другі порожня. Учасники по черзі ложкою з однієї склянки переносять воду в іншу, порожню. Хто швидше виконає завдання і більше буде мати води в склянці, той і переміг у даному конкурсі.
Отаман.
Поки рада обміркує,
Хто набрав і скільки балів,
Ми зустрінемо всі разом
Танцюристів в нашім залі.
Учасники танцювального гуртка виконують танок «Гопак».
(А тим часом ставлять на «вогонь» казанок з готовою кашею, ніби вона вариться).
Отаман.
А тепер послухаємо радо
Нашу раду.
(Рада підсумовує).
Отаман (піднімає кришку на казанку).
Не хвилюйтесь! Скоро наша
Вже й готова буде каша.
Ось така цікава справа,
Тільки каша — люба страва?
Козаки. Ні.
Отаман.
Щедрі в нас дніпровські води,
Ось тому дари природи
Козаки в їжу вживають.
Про своє здоров'я дбають.
Розкажіть страви, які
Полюбляють козаки.
2-й помічник. Перевіримо домашнє завдання. Кожен курінь підготував улюблену страву козаків. Оцінюватись будуть смакові якості, оформлення і розповідь про страву.
(Перевіряється виконання завдання).
Отаман.
Постарались! Молодці!
Покуштуймо страви ці.
(Страви коштують у раді, передають у зал болільникам. Разом з тим виконується пісня «Із сиром пироги»).
Отаман.
Що там вирішили в раді?
Ми почуть оцінки раді.
(Підводять підсумки).
Отаман.
Каша наша теж готова,
Запашна, смачна, чудова.
А у нас змагання знову.
Хто скоріше кашу з'їсть,
Буде сильним й першим скрізь.
1-й помічник. У три дерев'яні миски насипають кашу, порівну у кожну. Козаки дерев'яними ложками споживають її. Котра команда швидше з'їсть, та й перемогла.
Отаман.
Хто, скажіть, їсть мало каші?
Про це знають в раді нашій.
(Слово надається раді).
Отаман.
Каша сили надає
Знову в нас змагання є.
2-й помічник. Перетягування канатів.
Отаман.
Ці змагання — річ почесна,
Й рада вас оцінить чесно.
Бачать все присутні в залі,
Хто набрав найбільше балів.
(Підсумовується).
Отаман.
От і все! Чи є бажання
На наступні в вас змагання.
Козаки. Так!
Отаман.
Привітаймо переможців,
Славних наших запорожців.
(Плескають в долоні).
1-й помічник.
Запорожцям — честь і слава.
Існувала 300 років
Ця на островах держава
На Дніпрі, і з перших кроків
За свободу рідного народу
Воювали козаки
Й за порогами ріки
Збудували собі Січ,
Ворогам давали відсіч.
2-й помічник.
Боронили рідний край
Від ворожих орд татарських,
Поневолювачів панських,
Наче чорних круків зграй.
Йшли на Хортицю безправні
Отакі собі «холопи»,
Що любили волю й правду,
І козацтво у Європі
Величезну мало славу по праву.
1-й помічник.
Тих часів події нині
Пам'ятають й на Волині.
В Берестечко незабутнє
У святкові дні і будні
На Козацькії могили звідусюди
їдуть люди.
350 років минає в цьому році
Битві під Берестечком.
2-й помічник.
У 1651 році були ці події,
На угоди всі надії.
Раптом зрадили татари.
Польське військо, наче хмари,
Тисячами йде на місто,
Запорожців лише триста.
Окопались у багні,
Сиплють в них з рушниць вогні.
Як мішень, добу на цілі,
В ранах хоч, та руки цілі,
І, стиснувши міцно зброю,
Запорожці — знов до бою.
1-й помічник.
Козаки не стерплять зради,
Польський їм король порадив
Відступить — й життя дарує,
Від образи кров вирує.
Ці слова лиш серце ранять,
Чесний люд вони поганять.
2-й помічник.
І сміливці стоять вперто:
Ніж піддатись, радше вмерти.
До одного всі погинули
Та засади не покинули.
1-й помічник.
Лиш один козак лишився,
І по шию у воді
Він, човном прикрившись, бився
Три години, в молодім
Чотирнадцять куль у тілі,
Вже одна нога в могилі,
Бився він проте завзято
Захистить свій край — це свято.
2-й помічник.
Дивувалися поляки
Героїчному народу
І життя подарували
Козаку, як нагороду.
Не почув король подяки.
«Хочу вмерти, як вояка».
Спис пробив козацьке тіло.
В Берестечку є могили.
Козаки лежать в покою.
Вічна пам'ять всім героям!
Відбулося це в другій половині дня 13 липня 1651 року. Звучить музика маршу «Січових стрільців».
Отаман.
Ось і музика вже лине,
Нас скликаючи в похід.
Хто за народ свій загине,
Буде жити сотні літ.
Отаман стає наперед, козаки повертаються праворуч і під музику маршу виходять з залу за отаманом.
Сторчило Т.
Козацькі забави
Мета. Прилучати учнів до джерел національної історії і культури, сприяти патріотичному вихованню кожного учня, осмисленню себе як частинки великого українського народу, пробуджувати національну самосвідомість, загартовувати вихованців фізично і морально.
Порада. Козацькі забави бажано проводити на 5-й день Тижня української мови або на День козацтва України, Це краще робити восени або навесні, в погожі дні на подвір'ї, а в негоду — у спортивному залі. У змаганнях беруть участь представники хлоп'ячих груп; реквізит, необхідний для змагань, готують дівочі групи.
Обладнання. Плакати з написами:
«Ну-те ж, браття, або перемогу здобути, або дома не бути»;
«Де козак — там і слава»;
«До булави треба і голови»;
«Степ та воля — козацька доля»;
«Козача потилиця панам-ляхам не хилиться».
Музичне оформлення. Українські народні пісні: «Ой, на горі женці жнуть», «Їхали козаки із Дону додому», «Ішов козак потайком», «Їхав, їхав козак містом», «Із сиром пироги», «Засвистали козаченьки», «Розпрягайте, хлопці, коні». Для проведення конкурсів необхідні (на 1 команду учасників); голова коня, виготовлена з цупкого паперу і закріплена на палиці; шабля (імітація з дерева); головка капусти; чотири мішки; гиря (16 кг); м'яч, мотузки, канат, скакалка; миска пиріжків і глечик киселю.
Умови проведення і оцінки конкурсів
Команда складається з 4-х учасників. За кожний конкурс максимальна оцінка — 5 балів.
Хід свята
(Звучить мелодія пісні «Ой, на горі женці жнуть». Учасники змагання утворюють «козацьке коло»).
Ведучий. Кошові козацьких загонів, до святкового переклику приготуватися! (Отамани роблять крок вперед). Козацький переклик почати!
- Конкурс «Переклик команд».
Приблизні назви і девізи команд.
Назви: «Веселий курінь», «Вишиванка», «Гайдамаки», «Забіяки», загін імені Івана Сірка, загін імені Петра Сагайдачного та інші.
Девізи:
- Круточола наша доля,
Як вода вона тече.
Козаку найперше — воля,
Козаку найперше - честь.
2. За синєє небо, за жовте колосся
Боротися треба, щоб краще жилося,
3. Слава тобі, Україно, від роду до роду,
Як накажеш — ми поляжем за твою свободу.
4. Кохаю край наш дорогий, що зветься Україна.
Вітчизні хочу я своїй зрости достойним сином.
5. Живи, Україно, живи для краси.
Для сили для правди, для волі!..
Стоять твої вірні сини навкруги
З шаблями в руках на сторожі.
6. Душу й тіло ми положим за нашу свободу
Та й покажем, що ми, браття, козацького роду.
II. Конкурс «Слава не поляже, а про себе розкаже».
(Привітання команд).
Звертання до команд-суперників, журі, глядачів.
III. Конкурс «Без зброї слабі й герої».
Напроти кожної з команд виставляється головка капусти. Учасник повинен на «коні» з шаблею в руці «проскакати» навколо капуст і точним рухом розсікти головку. Перемагає та команда, в якої дужче посічена капустина.
Ведучий. «Береженого Бог береже, а козака — шабля стереже».
IV. Конкурс «Або будемо на Україні-Русі, або пропадемо усі».
1. Пронести одного учасника з команди в мішку.
2. Прострибати в мішку.
3. Пробігти з мішком на голові.
4. Винести з «поля бою» на мішку, одного учасника команди.
V. Конкурс «Дон Доном, а найкраще дома». Втеча «полоненого» з неволі.
1. Зв'язані за руки і за ноги учасники (по два) долають дистанцію.
2. Зв'язані спина до спини учасники (по двоє) долають дистанцію.
VI. Конкурс «Де козак, там і слава».
(П'ятиборство).
Кожний з учасників повинен:
1. Підняти гирю.
2. Влучити м'ячем у кільце.
3. Проповзти по траві.
4. Пройти по колоді.
5. Пробігти зі скакалкою.
VII. Конкурс «Степ та воля — козацька доля».
(Змагання танцюристів).
(Кожний з учасників виконує один з елементів танцю під мелодію пісні «Ішов козак потайком»).
1. Пройти по колу навприсядки.
2. Стрибками.
3. Викидаючи ноги вперед.
4. Задом наперед (або оригінальне виконання танцю).
Ведучий. Що там холод, коли козак молоді
VIII. Конкурс «З гарної дівки гарна й молодиця».
(Звучить пісня «Їхали козаки із Дону додому». Учасники команд складають список лагідних, пестливих слів — звертань до коханих. Чий список довший (зачитують), того й перемога).
IX. Конкурс «За рідний край — хоч помирай».
Конкурс перетягування каната.
Ведучий. Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти води!
X. Конкурс «Кожен край знає свій звичай».
(Учасники відповідають на запитання ведучого. За кількістю відповідей — кількість балів учасникам).
Приблизні запитання командам:
1. Назвіть козацьких гетьманів (П. Сагайдачний, М. Дорошенко, Б. Хмельницький, Ю. Хмельницький, І. Виговський, П. Тетеря, І. Брюховецький, П. Дорошенко, Д. Многогрішний, М. Ханенко, І. Мазепа, І. Самойлович, І. Скоропадський, П. Полуботок, Д. Апостол, К. Розумовський).
2. Коли була Визвольна війна під керівництвом Богдана Хмельницького? (1648—1654 рр.).
3. Скільки разів Січ змінювала місце розташування? Назви Січей? (Сім разів: Хортицька, Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька, Кам'янська, Олешківська, Підпіленська)
4. Назвіть атрибути справжнього козака? (шабля, шаровари, вуса, оселедець, люлька, рушниця, пістоль, порохівниця, кінь, пояс та ін).
5. Чому на Січ не пускали жінок? (Щоб зберігати спокій чоловіків).
Відповіді на питання повинні бути чіткими, правильними; але враховувати також гумор учасників, винахідливість.
XI. Конкурс «Не побігаєш — не пообідаєш».
Передача гетьману козацького пакету. Естафета.
Біг чотирьох учасників з передачею пакета один одному. Виграє та команда, яка перша доставить пакет наказному гетьманові.
XII. Конкурс «Де кисіль, там я й сів, де пиріг — там я й ліг». (Звучить мелодія пісні «Із сиром пироги». Перед кожною командою виставляється миска з пиріжками (приблизно по 3 пиріжки на кожного учасника) і кисіль у глечиках. Яка команда швидше впорається із їжею, того й перемога).
Ведучий.
Аби бум пиріжки, то знайдуться і дружки.
Кому книш, а кому й шиш.
Козак їсть, п’ є та байдики б'є.
Хліб та вода — то козацька їда.
Журі підводить підсумки змагань, оголошує і нагороджує переможців.
Шеліга Б.,
Кіляр О.
Нащадки козацької слави
Сценарій внутрішньошкільних змагань
Мета: формувати здоровий спосіб життя, соціальну активність школярів та зміцнюванні їх здоров'я, спираючись на кращі традиції українського народу; залучати учнів до фізичної культури як складової частини загальнолюдської культури.
Завдання:
• підтримання оптимального рівня фізичного розвитку та збільшення рухової активності школярів;
• створення умов для об'єктивної самооцінки і самовдосконалення власного здоров'я;
• формування стійких мотивацій до самостійних занять фізичною культурою і спортом;
• відродження національних традицій здорового способу життя.
Хід змагань
Під звуки козацького маршу та оплески уболівальників команди шикуються перед журі, до складу якого входять педагоги, кращі спортсмени школи. На чолі команди Кошовий, який доповідає голові журі про готовність козаків до змагань і вручає заявку на участь.
Голова журі — директор школи — вітає учасників і вболівальників із початком свята, оголошує систему оцінювання конкурсів і змагань. Закликає до чесної, справедливої боротьби, поважати своїх друзів по команді й суперників, а глядачів — активно вболівати.
Презентація команд
Сценарій команди-переможниці (додається).
Презентація команди «Джури»
(Входять із піснею «Гей там на горі Січ іде!». На чолі кошовий отаман.)
- На острові, на Хортиці,
За порогами Дніпра,
Там зійшла козацька слава
Для народного добра.
2. Там собі на вольній волі
Процвітала Мати-Січ,
Там її вірненькі діти
Стерегли як день, так ніч.
3. Там стояли на сторожі
Запорожці січові...
Ой, не раз там до схід сонця
Грали сурми бойові!
4. Ой, не раз там сколихнулась,
Мов від бурі, сон-трава,
Не одна в бою упала
З пліч ворожа голова!
5. Бо життя і кров давали
Запорозькі козаки,
Україну рятували
Від ворожої руки.
6. Та і ми, славних предків онуки,
Як бувало на Січі отій,
Своє серце, і розум, і руки
Віддамо Батьківщині святій.
Писар. Є до вас, українського козацтва, кошового отамана, всього шановного товариства слово важливе, пошановане, а ви б, те слово слухаючи, шапки познімали!
(Зачитує листа.)
Лист
Українські козаки своїм недругам
Ви, недруги наші, хто має чорні помисли, думки недобрі, задуми підступні щодо неньки-України, її недоторканих кордонів і святої батьківської мови.
Не будете ви синів-українців під собою мати; вашого війська і вашої зміїної підступності не боїмося; землею, водою, небом, душею і серцем будемо битися з вами. Вавилонські ви кухарі, македонські колесники, єрусалимські броварники, Великого і Малого Єгипту свинарі, самого гаспида онуки і всього світу й півсвіту блазні, а нашого Бога дурні, нехрещені лоби, хай би взяли вас чорти!
Числа не знаємо, бо календаря не маємо, місяць у небі, год у книзі, а день — такий, як і у нас!
Кошовий. Ну що ж, браття, приймаємо цю грамоту і постановляємо розіслати в усі землі, які посягають на нашу свободу і волю.
Усі. Приймаємо! Приймаємо!
Кошовий. Сьогодні до нас може приєднатися ще один козак.
1-й козак. Ну, це ще буде видно!
2-й козак. Показуйся, який ти козарлюга!
Кошовий. А ми зараз побачимо! До присяги!
(Виходить хлопець, стає на коліна перед кошовим.)
Кошовий. Чи віриш у Бога!
1-й козак. Вірю, всім серцем і душею.
Кошовий. А чи будеш боронити землю рідну!
1-й козак. Буду. І буду вірно оберігати ідеали козацтва: волю, рівність і братерство.
Кошовий. Записую тебе до Козівського куреня, і будеш ти побратим Сірко. Ось тобі твоя вірна сестриця-шабля. Бережи її, як зіницю ока, бо втратиш її, втратиш і шану від побратимів.
1-й козак. Що би хто не звелів,
Що би хто не казав,
Я сьогодні таки
Запорозький козак.
Що для мене орда?
Що для мене москаль?
Од козацьких атак
Хто, скажіть, не тікав!
В кого є далина
І своя сторона,
А для мене лишень —
Україна одна.
Кошовий. А чи знає славне товариство, що сьогодні ми маємо показати свою спритність, винахідливість, жагу до перемоги.
Усі. Знаємо!
Кошовий. Ну що ж, покажемо супротивнику, на що здатні джури!
Усі. Ну, аякже.
Кошовий. Джури, шикуйсь! Наше гасло.
Усі. Воля! Рівність! Братерство!
Кошовий. Наше правило!
Усі. Один за всіх і всі за одного!
Кошовий. Наша мета.
Усі. Перемога!
(Виходять з піснею.)
Конкурс знавців історії українського козацтва
Запитання до конкурсу знавців історії українського козацтва «Тільки тим історія належить, хто за неї бореться й живе»
5-й клас
1. Назвіть прізвище гетьмана, який створив регулярну козацьку армію, здійснював героїчні морські походи на козацьких чайках на турецькі фортеці. (Петро Конашевич-Сагайдачний.)
2. Як відбувався обряд посвячення у козаки? (Чоловіка запитували, чи вірить він у Бога, чи п'є горілку (жартома), чи буде боронити рідну землю.)
3. Як каралося пияцтво в поході? (Якщо морський похід, козака викидали у море, якщо сухопутний — саджали на палю.)
6-й клас
1. Що означає слово «козак»? (Вільна людина.)
2. Назвіть ім'я відважного козака, першого організатора і полководця українських козаків. (Дмитро Вишневецький-Байда.)
3. Яку річ козаки жартома називали «сестрицею»? (Шаблю.)
7-й клас
1. Яке місце називали Січчю? (Острів, відгороджений (відсічений) порогами Дніпра.. Перша Запорізька Січ заснована на острові Хортиця.)
2. Які були ідеали в козаків? (Воля, рівність та братерство.)
3. У якій битві козаки билися разом із поляками проти турецько-татарського війська чисельністю майже 300 тис. чоловік. Турки мали 260 гармат, велику кількість верблюдів і навіть 4 бойові слони. Але це їм не допомогло, битву вони програли. (Хотинська битва, 1621 р.)
8-й клас
1. Звідки бере початок козацька слава? (Перші згадки про козаків в Україні знаходимо в літописах і хроніках 1489-го року.)
2. Про якого кошового отамана розповідається у легенді: «...після його смерті ще сім років козаки брали його правицю в походи, оберігаючи себе від поразки». (Івана Сірка.)
3. Кому адресований такий лист козаків: «...Який ти в чорта лицар? Не будеш ти годен синів християнських під собою мати; твого війська ми не боїмося, землею, водою будем битися з тобою?» (Турецькому султанові Мухамеду IV.)
9-й клас
1. Кого козаки називали на Січі батьком, матір'ю, товаришем, козацькою долею? (Січ — це матір, Великий Луг — батько, кінь — товариш, степ — воля, козацька доля.)
2. Найвищий орган влади на Січі. (Козацька Рада.)
3. Як приймали рішення на козацькій Раді? (Козаки підкидали свої шапки вгору і за їхньою кількістю вирішували — погоджуються з пропозицією чи ні.)
10-й клас
1. Хто мав право перебувати на Січі? (Вільний, нежонатий чоловік, який присягнув на вірність Україні, сповідує християнську віру, розмовляє українською мовою.)
2. Що таке «чорна рада»? (Козацька рада, на якій були присутні селяни, міщани — «чернь».)
3. Як називалися частини козацького війська? (Кіш.)
11-й клас
1. Кого з гетьманів називали «Сонцем Руїни»? (Петра Дорошенка.)
2. Хто з гетьманів, за легендою, «..мав стільки золота, зданого в англійський банк, що якби зараз, враховуючи банківський відсоток, роздати кожному жителю України, то вийшло б понад 30 кг золота на кожного»? (Павло Полуботок.)
3. Хто був останнім кошовим Січі? (Петро Калнишевський.)
Спортивні змагання
1. Човниковий біг 4 х 9 м.
Обладнання: секундоміри, що фіксують десяту частку секунди, рівна бігова доріжка завдовжки 9 м, обмежена двома паралельними лініями, за кожною лінією — 2 півкола радіусом 50 см з центром на лінії, 2 дерев'яні кубики (5x5 см).
Опис проведення випробування. За командою «На старт!» учасник займає положення високого старту за стартовою лінією. За командою «Руш!» він пробігає 9 м до другої лінії, бере один із двох дерев'яних кубиків, що лежать у колі, повертається бігом назад і кладе його в стартове коло. Потім біжить за другим кубиком і, взявши його, повертається назад і кладе в стартове коло.
Результатом тестування є час від старту до моменту, коли учасник тестування поклав другий кубик у стартове коло.
Загальні вказівки і зауваження. Кубик слід класти в півколо, а не кидати. Якщо кубик кидається, спроба не зараховується. Бігова доріжка має бути рівною, неслизькою.
2. Стрибок у довжину з місця.
Обладнання: неслизька поверхня з лінією і розміткою у сантиметрах.
Опис проведення випробування. Учасник випробування стає носками до лінії, робить змах руками назад, потім різко виносить їх уперед, відштовхуючись ногами, стрибає якомога далі.
Результатом випробування є дальність стрибка (у см) у кращій з двох спроб.
Загальні вказівки і зауваження. Випробування проводиться відповідно до правил змагань зі стрибків у довжину з розбігу. Місце відштовхування і приземлення повинні бути на одному рівні.
3. Згинання і розгинання рук в упорі.
Опис проведення випробування. Учасник приймає положення упору лежачи. Голова, тулуб, ноги утворюють пряму лінію, руки — перпендикулярно підлозі. За командою «Можна!» учасник згинає руки у ліктьових суглобах до кута 90 і менше градусів. Після чого розгинає руки до повного їх випрямлення. Вправа повторюється стільки разів, скільки в учасника вистачить сил.
4. Перетягування линви.
Обладнання: неслизька поверхня майданчика з лінією, яка ділить його на рівні частини; линва, з міткою на середині.
Опис проведення випробування. Учасники стають у колону по одному і беруться за линву обома руками. Суддя утримує линву так, щоб мітка на середині розташовувалася над лінією розподілу майданчика на рівні частини. За сигналом суддя відпускає линву і відходить убік. Перемагає команда, яка перетягнула линву на свій бік.
Загальні вказівки і зауваження. Змагання проводяться окремо для хлопців та дівчат за олімпійською системою. Перетягування вважається переможним, якщо мітка линви перебуває на половині одної з команд не менше ніж 15 с.
5. Орієнтування на місцевості «Козацькими стежками» (проводилося в шкільному дендропарку «Лісова пісня»).
Обладнання: компас, маршрутні листи, плани місцевості, секундоміри.
Опис проведення випробування. «Козацькими стежками» — це парний біг по дистанції двох спортсменів однієї команди, які за мінімальний час мають знайти на місцевості контрольні пункти (КП), при цьому порядок «взяття» КП не регламентується.
Забіги парні, одночасно від кожної команди стартує два спортсмени, (по паралелях — 1 хв. + 1 дів.), які разом проходять дистанцію і разом фінішують. Принаймні одному із членів «патруля» слід мати компас.
Стартовий інтервал — 1 хв.
Довжина дистанції 1000 м з 5 КП.
Визначення результатів. Перемогу здобуває та пара учасників, яка за мінімальний час відшукала на місцевості всі контрольні пункти і зробила на кожному з них відмітку у спеціальному маршрутному листі.
Команда-переможець у загальному заліку визначається за найменшою сумою часу, який витратили всі учасники.
6. Естафета «Герць козацьких джур».
1 етап — перенесення вантажу.
Перенесення 2-х набивних м'ячів вагою 1 кг для хлопців 8-го кл.
2 етап — стрибки «по купинах».
На доріжці малюються кола діаметром 30 см на відстані 100 см один від одного на ширині 50 см. Учасник повинен подолати відстань етапу, стрибаючи з «купини» на «купину».
3 етап — «переправа».
Учасник тримає в руках 2 дощечки, розміром 20 х 30 см. Кладучи на доріжку почергово кожну дощечку і наступаючи на неї, учасник має подолати відстань етапу.
4 етап — «слалом».
На доріжці встановлюються кеглі (стійки, кубики тощо) на відстані З м одна від одної на ширині 1 м. Учасник долає відстань етапу, оббігаючи стійки.
5етап — «через паркан».
На доріжці встановлюються перешкоди, заввишки 40 см для хлопців 6-го кл. та 60 см для хлопців 10-го кл. (6 шт. через кожні 5 м). Пера перешкода встановлюється на відстані 10 м від початку старту.
6 етап — «стрибунець». Учасник долає відстань етапу, стрибаючи через скакалку з ноги на ногу.
7 етап — «повзунок». Учасник долає відстань етапу у положенні присіду, переносячи зігнуті ноги через сторони.
8 етап — «достав пакет». Учасник долає відстань етапу з пакетом у руках, доставляючи його на фініш.
Учасник кожного етапу починає рух після того, як його товариш із попереднього етапу перетне лінію старту.
За порушення цієї вимоги команда штрафується на 0,1 сек за кожне порушення.
Підбиття підсумків
Голова журі повідомляє результати, підбиває підсумки, вручає грамоти й дипломи переможцям змагань. Команда-переможець виконує традиційне коло пошани. Гравці команд дякують один одному. Під марш і оплески уболівальників команди розходяться.
Юсип Н.
Козацькі забави
Спортивний зал святково прибраний в українському стилі. На центральній стіні прилаштовано плакат «Козацькі забави» Звучить українська народна музика. До залу входять ведучі в українських костюмах.
Ведуча
Добрий день вам, друзі щирі,
Хай живеться вам у мирі,
Не минайте нашу хату,
Бо у нас сьогодні свято.
Ведучий
Де Савур-могила
Широка долина,
Сизі орли пролітають
Наші хлопці нащадки козацькі,
Як мак процвітають
Ведуча
Розвивайся, сухий дубе —
Завтра мороз буде
Приготуйтесь, козаченьки,
Поєдинок буде.
Ведучий
Демонструйте свою спритність,
Розум, а ще вроду
Щоб гриміло
«Козацькому роду — нема переводу».
Ведуча. Чуєте? Земля гуде.
Ведучий. Гей долиною, гей широкою, козаки йдуть! Зустрічайте!
(Звучить пісня. До залу урочисто входять козаки обох команд.)
Ведуча. Дозвольте ж представити козаків нашої школи. Команди по черзі проголошують свою назву, девіз.
Ведучі. Оцінювати козаків буде козацька старшина.
(Представляють членів журі.)
Ведуча. Із незапам'ятних часів в Україні козаки славилися силою та спритністю. Тож зараз ми побачимо, чи гідні хлопці нашої школи називатися справжніми козаками.
Ведучий. Розпочинаємо першу естафету, яка має назву «Одягни козака».
На відстані 5 м від старту обох команд встановлюють два стільці, на яких складено козацький одяг. Перші козаки обох команд сідають на стілець. За командою ведучого другі козаки обох команд добігають до своїх стільців, беруть елемент вбрання і одягають на свого козака. Змагання триває доти, поки шостий учасник не одягне останнє вбрання на свого козака.
Ведуча. Ось вам і козаки! Молодці хлопці із завданням впоралися!
(З'являється козак.)
Козак. Фу-ти, ну-ти... Приїхав, (кладе мішок). Господині гукає: - Чому гостей не зустрічаєш? (Вибігає господиня.)
Господиня. Ой, Боже ж мій, ой приїхав таки на свято... А як же ти сюди на конях добрався? Чи пішки дійшов?
Козак. А де ти бачила, щоб козаки пішки ходили? Недаремно про нас в пісні співають:
А козаки їхали на конях,
А серце їхнє билося на сполох.
І в яку ти сторону не дивись,
А без нас козаків вам не обійтись.
А оце хто?.. Усі на свято прийшли? Так багато? Люди добрі, а хто ж працювати буде?
Господиня. Та свято ж у нас. Хто ж у свята працює? Краще зі святом привітай та поклонися людям до пояса.
Козак (знімає шапку, кланяється)
Хай добрі люди, вам щастя буде,
Хай буде воля на все роздолля.
А до того літ премного на любов і згоду,
Хай не буде переводу козацькому роду!
Господарка. А наші хлопці, молодці! Справжні козаки!
Козак. А ось ще і не справжні! Господарка. А чому ж це?
Козак. Бо я ще не бачив, чи вміють вони на конях їздити?
Господарка. Тоді оголошуємо наступну естафету «Осідлай коня».
На відстані 10 м від старту обох команд встановлюються 2 стільці, до них прив'язують по «коню» (до паперової голови прив'язана 3-метрова мотузка з хвостом). За сигналом ведучого перші учасники пробігають відстань до стільця, відв'язують своїх «коней», беруть їх між ноги і повертаються до своїх куренів. Там на «коня» сідають і другі учасники, потім треті і т. д.
Господарка. Ось бачиш, наші козаки і на конях їздити вміють.
Козак. От тобі і козаки! Молодці! Господиня, а козака частувати будеш?
Господиня. А чого ж, пригостила б. Та в хаті солі немає. Відправ козаків, хай мерщій принесуть!
Козак. Оголошується естафета «Як козаки за сіллю ходили».
Перший учасник бере на плечі великий мішок, наповнений поролоном, і біжить до своєї кеглі, оббігає її, повертається назад передає мішок наступному учаснику і т. д.
Господиня. Швидко впоралися із завданням. Вистачить тепер солі на цілий рік. Ой, дивись ще один мішок.
Козак. А що там у мішку ворушиться?
Господарка. Ой Боже! Звідки ти взялася? Та не вистрибуй ти так. Не боїмося ми тебе.
Настя. Та я так, я нічого. Я повеселитися прийшла.
Козак. А танцювати ти вмієш? Тоді танцюй!
(Танцює танець.)
Ведуча. Для вас танцювала майбутня зірка української естради Анастасія Спина!
А зараз слово надаємо журі.
Ведучий. Зараз наші козаки будуть змагатися в силі.
Ведуча. Покажуть бойове мистецтво.
Ведучий. Оголошується наступна, естафета, яка має назву «За рідний край, хоч помирай».
Ведуча. Запрошуємо 2 команди для перетягування канату. Виграє той, хто перетягне суперника. Дається З спроби.
Господарка. Ой лишенько! Ну де ж він подівся? Куди його занесло? Ну хай тільки прийде!
Козак. Чого це ти розкричалась? Годі тобі сваритись. Краще вареників наварила б. (Звучить пісня «А мій милий вареничків хоче».)
Ведуча. Оголошується наступна естафета «Смачні перегони».
Перші учасники біжать до своїх стільців, де знаходяться макітри з варениками, виделкою наколюють один вареник і біжать 3 м до другого стільця вмочують вареник у сметану і з'їдають вареник, кладуть виделку на перший стілець, а потім передають естафету наступному і так до останнього учасника.
Ведучий. Не тільки їсти вареники козаки полюбляли, а ще ходили на полювання за куріпками.
Ведуча. У кожній команді є по одній визначній особі. Це курінні отамани. Саме вони відповідальні за перемогу своєї команди в цьому поєдинку.
Ведучий. Наступна естафета має назву «Полювання на куріпок». А допоможуть в цій естафеті наші гості.
Гості по черзі кидають високо вгору «куріпок» (шматочки поролону 10 х 10 см), а отаман кошиком їх ловить. У кого буде більше впійманих «куріпок», той принесе своїй команді переможний бал.
Ведуча. Про славних козаків багато складено пісень, віршів. Ось і серед наших учнів є справжні діаманти поетичного слова.
Ведучий. Це наші юні поетеси. Привітайте ж їхню поезію щирими оплесками!
(Виступ учнів школи зі своїми власними віршами про козаків.)
Ведуча. Слово надаємо журі.
Ведучий. А хто ж не знає, якими кмітливими були козаки у розвідці. Чого вони тільки не видумували!
Ведуча. Ось вам наступна естафета «Без зброї, слабкі герої».
По команді перші учасники одягають мішок на ноги, беруть у руки шаблю і, стрибаючи в мішку, «рубають шаблею гарбузи». Дострибавши до кеглі, знімають мішок і, тримаючи в руках мішок та шаблю, передають іншим учасникам, і т. д.
(З'являється хлопець, пританцьовує по-сучасному.)
Хлопець
Добрий день, шановні гості!
Чи не бажаєте розім'яти кості?
Розрівняти груди й плечі,
Руки ноги молодечі.
Запрошую всіх до танцю,
Ой, до танцю-вихилянцю.
Виробляйте так собою,
Щоб ніхто не мав спокою,
Ноги вгору підкидайте,
Каблуками вибивайте,
Танець живота танцюйте,
Свого часу не марнуйте.
Приклад всім подам вам я —
От вам пісенька моя!
1-а дівчинка
Годі тобі веселитися.
Будуть хлопці виступать
Час їм пісню заспівать.
2-а дівчина
Чула хлопці нічого,
Козаки які ого-го!
Тож недарма всі дівчата
Поспішали так на свято.
Ведуча. Ось вам і наступний конкурс «Лийся пісне».
Команди по черзі виконують українську пісню. Козак бере стілець і сідає поряд із учасниками. Уважно слухає їхній спів.
Козак. Як гарно співали. Прямо як моя Галочка. Бувало, як гляне, як гляне, прямо серце стає.
Господиня. А за що вона тебе покохала?
Козак. Як за що? За красу, за вдачу веселу, за швидкість козацьку, за силу молодецьку.
Господиня. Оголошується остання естафета «Де козак, там і слава».
Перші учасники по команді ведучого руками котять до кеглі й назад 2 гарбузи, передають гарбузи наступним учасникам і так до останнього. Потім -на 6-ти дощечках (довжиною 40 см і шириною 15 см), кладучи їх підряд і стоячи всією командою на них, переправляються до певної лінії (яка в 1,5 рази далі за довжину всіх дощечок), і на цій лінії вся команда шикується.
Ведуча. Ну, як ти вважаєш, чи переконали наші молоді козаки, що вони є гарною зміною?
Ведучий. Я думаю, що так. Вони із честю витримали всі випробування.
Ведуча. А зараз наступає довгоочікуваний момент: козацька старшина виносить своє рішення.
(Звучить урочиста музика. Журі зачитує своє рішення.)
Журі. Усім учасникам спортивного свята «Козацькі забави» присвоїти звання «Козак» і вручити їм нагрудні знаки. Переможців свята відзначити почесними грамотами.
Ведуча
Ось і закінчилось свято,
Хотілося б усім вам побажати
Добра, здоров'я, злагоди, краси.
Раді будемо бачити всіх вас наступного разу
Ведучий
Сяяли на сонці шаблі запорожців,
Як вони на конях гнали ворогів.
Козацькому роду нема переводу,
Лине його слава з далечі віків! Нашим козакам: Слава! Слава! Слава!