Ucraina terra Cosaccorum: Україна земля козацька
| Вид материала | Навчально-методичний посібник |
- Шаповалова Людмила Иннокентьевна Оригинальное (авторское) сочинение, 85.68kb.
- Використання ігрових елементів на уроках історії України у процесі вивчення теми «Козацька, 221.72kb.
- Україна управління освіти славутської міської ради, 17.85kb.
- Україна управління освіти славутської міської ради, 26.72kb.
- Україна управління освіти славутської міської ради, 12.99kb.
- Козацька демократична конституція, 466.79kb.
- Ministry of Education and Science, Youth and Sport of Ukraine, 382.75kb.
- Держава І право україни у період козацько-гетьманської доби (середина 17 – кінець, 771.2kb.
- Земля І люди в повісті О. Кобилянської "Земля", 25.79kb.
- Cлово до читача Вступ Розділ І. Історико-теоретичні, методологічні основи українознавства, 8835.25kb.
III. МУЗИЧНІ РОЗВАГИ. (Оцінка за конкурс—6 балів).
Ведучий. А тепер наші дівчата-козачки заспівають українські козацькі пісні. А потім ще й зададуть завдання хлопцям.
Запрошуємо на сцену козачок з команди «Орли Пилипа Орлика»!
(На сцену вибігає дівчина. Озирається і звертається до глядачів).
1-а дівчина. Добрий день! А чому це ви такі веселі? Невже на козацькі розваги зібралися? Так треба ж своїх подруг покликати.
Дівчата! Ходіть-но сюди! (Виходять інші дівчата).
2-а дівчина. Оце так! Казали тут розваги, сміх, а мені щось не дуже весело.
3-я д|вчина. А може давайте пісню заспіваємо?
4-а дівчина. Давайте. Але яку?
3-я дівчина. А давайте цю. (Починає співати пісню «Ой на горі та й женці жнуть». Інші дівчата підхоплюють пісню. Під час останніх рядків пісні виходять хлопці).
1-й хлопець. Добрий день вам, дівчата! Та й гарно ж ви співаєте.
2-й хлопець. Так і дівчата ж гарні! (Починає залицятися до однієї з дівчат).
5-а дівчина. О, бачу залицятися дехто з вас добре вміє. А чи вмієте ви добре співати і танцювати?
6-а дівчина. А ми зараз це перевіримо. А ну, хлопці, заспівайте нам цієї. (Починає співати «Ти ж мене підманула». Хлопці підхоплюють спів).
4-а дівчина. Молодці, добре співаєте. А цю ви знаєте? (Починає співати «Ой на горі два дубки». Хлопці знову підхоплюють спів).
2-а дівчина. А мені хочеться танцювати! А ну, хлопці, вдарте «Гопака»!
(Хлопці й дівчата танцюють «Гопак»).
1-а дівчина. Ну що ж, хлопці, гарні ви козаки, але нам час додому.
5-а дівчина. А вам ми бажаємо успіхів у «Козацьких розвагах».
Ведучий. Запрошуємо на сцену дівчат із команди «Хмельниченки».
(Дівчата співають пісню «Біля греблі шумлять верби». Виходять на сцену сідають, продовжують співати, вишивають).
1-а дівчина. А де це наші хлопці поділися?
2-а дівчина. Справді, де це вони ходять?
3-я дівчина. Дівчата, так може давайте погукаємо наших хлопців!
4-а дівчина. Підожди, ось прийдуть то навишиваємо.
5-а дівчина. Та сумно ж без них.
4-а дівчина. Та гукайте вже.
1-а дівчина (кричить). Хлопці, де ви?
(Заходять хлопці).
6-а дівчина. О, явились, не забарились.
7-а дівчина. Де ж це ви, хлопці, ходили? Ми вже тут і співали, і вишивали, а ви все ходите!
3-я дівчина. А скажіть, чи гарно ми співали?
1-й хлопець. Гарно, дуже гарно.
2-й хлопець. А в мене аж душа заспівала.
5-а дівчина. Так може й ви нам якої заспіваєте?
6-а дівчина. А ну, хлопці, не соромтеся, гарненької затягніть, а ми вам допоможемо.
(Хлопці співають пісню «Розпрягайте, хлопці, коней»).
7-а дівчина. Ой гарно ж ви співаєте! Так може ви й танцювати вмієте? А ну, покажіть на що ви здатні!
(Танцюють танок «Гопак»).
4-а дівчина. Дівчата! Так вони ж у нас уміють і співати, і танцювати.
1-а дівчина. Так може давайте їх за це вареничками почастуємо?
2-а дівчина. Справді, давайте! Ось тут і перевіримо, може вони їдять так же гарно як і танцюють. Ходімо за варениками!
IV РОЗВАГА. «ЯК КОЗАК ЇСТЬ, ТАК І ПРАЦЮЄ».
Ведучий. Дівчата приготували для козаків дуже смачні вареники. Зараз ми побачимо, хто швидше впорається з цими варениками.
Переможець крім смачного обіду отримає 2 бали.
(В конкурсі приймають участь по одному козаку з команди).
Ведучий. Слово надається журі.
V РОЗВАГА. «ЯК НАШІ КОЗАКИ ДО ДІВЧАТ ЗАЛИЦЯЮТЬСЯ».
На столах лежать цукерки. Хлопці (по одному учаснику з команди) повинні пригостити дівчат. Але як це вони зроблять із зав'язаними руками ми це зараз побачимо.
За перемогу в конкурсі команда отримує 2 бали.
VI РОЗВАГА. «КОЗАЦЬКЕ МИСТЕЦТВО».
Ведучий. У кожного козака був вірний товариш — його кінь. Зараз наші учасники гри (по одному з команди) намалюють свого улюбленого коня. Але малювати їм доведеться із зав'язаними очима.
(Оцінка за конкурс — 3 бали).
Ведучий. Життя на Запорозькій Січі було сповнене усіляких несподіванок і турбот. Запорожці кожного дня ризикували своїм життям, а тому були змушені навчитися розуміти один одного з напівпогляду і з напівслова. А чи можуть наші хлопці порозумітися за допомогою міміки і жестів? Зараз ми це перевіримо.
VII РОЗВАГА. «ЯК КОЗАКИ СВОЇХ ОТАМАНІВ РОЗУМІЮТЬ».
Отаманам. треба за допомогою міміки і жестів продемонструвати своїм командам уривки з дитячих віршиків.
За вгаданий вірш команді нараховується 2 бали.
(Командам запропонували вгадати уривки із казок К.Чуковського «Муха-цокотуха» і «Тараканище»).
Ведучий. А зараз надається слово журі.
VIII. «ПОЛІТИЧНІ РОЗВАГИ».
Ведучий. Запорожці проводили активну зовнішню політику. Тому ми запропонували нашим козакам підготувати листа турецькому султану.
Ось що вони написали...
(Оцінка за конкурс — 6 балів).
IX. «СПОРТИВНІ РОЗВАГИ».
Ведучий. І наостанок ми проведемо спортивні розваги. Спочатку хлопці візьмуть участь у змаганні з армреслінгу. Дві пари суперників продемонструють свою силу. За кожну перемогу команда отримає 2 бали.
(Керівник фізвиховання проводить змагання з армреслінгу і називає переможців).
Ведучий. А тепер хлопці продемонструють свою силу і тривалість. Для участі в конкурсі треба по одному хлопцю від команди. Хто з них зможе більше разів підняти шістнадцятикілограмову гирю, той переможе у конкурсі і принесе своїй команді 5 балів.
Ведучий. Слово надається журі. (Оголошується переможець гри. Голова журі нагороджує переможців).
Ведучий. Ось і закінчилися «Козацькі розваги». Але не закінчилося ваше знайомство з історією рідного народу, а й усього людства. Багато цікавих сторінок вітчизняної і всесвітньої історії ви перегорнете на уроках, на засіданнях гуртка, в бібліотеках.
Подякуємо всім учасникам «розваг» за чудову гру! Бажаємо всім гравцям і глядачам успіхів у навчанні!
Кишкан Н.
Суперкозак школи
Конкурсна програма
Ведучий 1. Де Дніпро наш котить хвилі,
Рве стрімкі пороги,
Там країна, вся зелена,
Славний край розлогий.
Ведучий 2. Там козацтво виростало,
Слави, волі здобувало!
Ведучий 1. Здрастуйте, хлопці та дівчата, козаки та козачки, гості нашого шоу-конкурсу та шановне журі. Сьогодні зібралися в цьому залі, щоб згадати наше славне козацтво, його історію і довести, що ми не забули наших гетьманів, козаків, що ми пам'ятаємо їхні подвиги, що козацький дух ще живе в наших серцях, що ми є достойними нащадками козаків і гордимося цим.
Ведучий 2. Понад 500 років тому в українських степах за дніпровськими порогами оселилися перші козаки. Майже три століття вони боронили Україну від турків, татар та інших ворогів.
Ведучий 1. Багато славних синів українського народу навіки увійшли в Історію. Це і Дмитро Вишневецький, і Іван Підкова, і Северин Наливайко, і Петро Сагайдачний, і, звичайно ж, Богдан Хмельницький.
Ведучий 2. Відшуміла козаччина, стали історією її славні походи і бої. Але час не стоїть на місці, і на зміну козакам підростає молоде покоління, достойні чоловіки.
Ведучий 1. З деким із них ми маємо можливість сьогодні познайомитися і вибрати найдостойнішого — суперкозака нашої школи серед 7—8 класів.
Ведучий 2. Отож, зустрічайте наших сильних, вихованих, розумних, чесних козаків.
(Звучить маршова музика. Ведучий називає учасників конкурсної програми.)
Ведучий 2. А тепер, шановне товариство, дозвольте познайомити вас із поважним, але суворим журі.
Ведучий 1. Ви сюди прийшли сьогодні всіх нас розважати
І про себе все нам розказати.
Ведучий 2. Отож, перший наш конкурс — «Знайомство», або «Візитна картка».
Ведучий 1. Зараз кожен з учасників повинен якомога цікавіше розповісти про себе, а наше шановне журі оцінить, наскільки артистично, лаконічно, а головне — цікаво представить себе учасник (журі оцінює за семибальною системою).
Ведучий 2. Розказали кобзарі нам про війни й чвари,
Про тяжкеє лихоліття, про лютії чари,
Що ляхи нам завдали —
Про все розказали.
Ведучий 1. Пам'ять про Козацьку державу викреслювали зі свідомості протягом багатьох віків, але наша пам'ять береже героїчні сторінки історії козацтва.
Ведучий 2. А зараз ми побачимо, чи знаєте ви щось із життя козаків, чи маєте міцні знання з географії, історії, як наші славні предки — козаки, тому наступний наш конкурс — «Інтелектуальний».
Ведучий 1. Кожному з учасників конкурсу буде поставлено кілька запитань, кожна правильна відповідь оцінюватиметься в І бал.
Ведучий 2. Козаки були оригінальним і своєрідним народом. Жили вони тільки чоловічим товариством, тому вирішувати побутові проблеми їм доводилося самим. Козаки вміли і воювати, і працювати, і забавлятись, і навіть галушки варити. Бо здавна ж усім відомо, що козак любив гарно поїсти, особливо до душі йому були вареники з сиром.
Ведучий 1. Тому наступним випробуванням для наших козаків буде розвага «Як козак їсть — так і працює».
Ведучий 2. Наші старшокласниці наварили до сьогоднішнього свята дуже смачних вареників, а завдання конкурсантів — якнайшвидше їх з'їсти. 1 вареник — 1 бал. Отож, почали.
(На столі перед учасниками тарілки з однаковою кількістю вареників.)
Ведучий 1. А зараз наше журі оцінить, чи вміють наші козаки по-козацьки їсти.
Ведучий 2. Добре підкріпилися наші козаки, і ще, напевно, не один десяток вареників закинули б до рота, але тепер потрібно показати і свою силу, бо недаремно ж кажуть: «У здоровому тілі — здоровий дух».
Ведучий 1. Отож, наступний наш конкурс — силовий, під час нього ми з'ясуємо, хто з козаків найсильніший.
Ведучий 2. Спочатку наші конкурсанти повинні продемонструвати віджимання від підлоги (за кожне віджимання — 1 бал), а потім — підняти гирю (одне підняття — 1 бал).
Ведучий 1. А наше журі ретельно за цим змаганням слідкуватиме і належно оцінить силу наших козаків.
Ведучий 2. З історії запорізького козацтва нам відомо, що козаки ходили в Крим по сіль, тобто привозили її на возах із Криму.
Ведучий 1. А пересвідчитися, чи вміють наші козаки «возити» сіль, нам допоможе конкурс «Хто швидше? Хто більше?». Це конкурс на вміння спритно і швидко перенести ложкою сіль з пачки в банку. Хто першим наповнить банку, отримує 7 балів, другим — 6 балів і т. д.
Ведучий 2. Щоб життя наше не було солоне, оголошую наступний конкурс — «Обпивайло». Кожен з учасників повинен випити півлітра води. Хто перший вип'є — 7 балів, другий — 6 і т. д. Єдина умова: ні в якому разі не можна розливати воду, бо журі зніматиме бали. Після «осушення» банки треба перевернути її догори дном. Отож, на рахунок «3» — почали.
Ведучий 1. Кожен справжній козак мав почуття гумору. А чи вміють жартувати наші козаки, ми зараз пересвідчимось. Оголошую наступний конкурс — «Гумористичний».
Ведучий 2. Кожен з учасників повинен розказати анекдот або веселу історію, яка з ним трапилася. Кілька хвилин подумайте, а тоді розпочнемо. Журі оцінюватиме артистичність, ораторські здібності виконавця та кумедність історії чи анекдоту. Найвищий бал — 5.
Ведучий 1. Наші козаки, як виявилось, уміють і воювати, і в господарстві лад дати. А як же вони відпочивають? Дізнатися про це нам допоможе конкурс під назвою «Хобі».
Ведучий 2. Продемонструйте нам, будь ласка, чим ви займаєтесь у вільний час, що найбільше любите робити. Найвищий бал — 5.
Ведучий 1. Усі пересвідчилися, що ви — справжні умільці, справжні козаки, як у бою, так і у вільний час. А тепер ми хочемо послухати наше вельмишановне журі, яке підіб'є підсумки цього конкурсу й усіх конкурсів разом і назве двох хлопців-козаків, які мають найбільше балів.
Ведучий 2. Отож, зараз ми проведемо наш останній конкурс — «Літературний», за результатами якого і визначимо нашого переможця — суперкозака школи серед 7—8 класів.
Ведучий 1. Козаки, окрім того, що добре володіли шаблями і мушкетами, були освіченими, грамотними людьми. І, напевно, всі ви чули про славнозвісний лист козаків до султана або ж бачили картину із зображенням цієї події.
Ведучий 2. Отож, конкурс! Учасникам буде роздано аркуш паперу зі словом, з літер якого потрібно скласти якомога більше слів. Переможе той, хто складе більше слів. Час — 1 хвилина.
Ведучий 1. Ласкаво просимо, шановне журі, підвести підсумки наших змагань.
Ведучий 2. Ось і підійшло до завершення наше свято. Ми ще раз хочемо привітати всіх учасників конкурсу і подякувати за чудові знання, за цікаві історії і просто за приємно проведений час. До побачення!
Клизуб Д.
Козацька слава
Сценарій свята
Слова диктора звучать із-за сцени.
Диктор. Немає в історії українського народу більш славної сторінки, ніж козаччина. Душа кожного, хто вважає себе українцем, наповнюється трепетом, а на очі набігає сльоза, коли перегортаєш сторінки і вчитуєшся в рядки козацької слави.
Не зітри, роде мій, ті гарячі сліди!
Бо то є наша Віра, Любов і Надія.
Сходить Слово.
І славу козацьку сіє!
Возроди, Україно, себе возроди!
(Під час слів диктора в зал заходить хор і розміщується на сцені.)
Ми всі потрохи
Губим Україну.
Глибокі рани — на ясне чоло!
Той викрав в неї пісню лебедину.
А той собі зломив своє крило.
А той посіяв вітер на руїнах,
Аби останні замести сліди.
Щодня в журі палає журавлиння,
Луна щоночі падає. В льоди!
Ми всі потрохи любимо Вкраїну.
Ну, як її, скажімо, не любити?!
Крізь сльози, а сміється, мов дитина.
Покорена, нескорена навіки.
Але коли вона в неславі гине,
Несе вдовині сльози по росі,
Коли її, не винну, судять, сину,
Чи ж пригортаємось до неї всі?!
Коли недоля круто гне їй спину,
Чому ти, дочко, не зупиниш час?
В шапках козацьких сивіє чуприна,
І сумно по могилах козакам...
Де ж ви, славні козаченьки?
В могилах далеких.
Якби ж могли принести
На крилах лелеки!
Може б, тоді запалало на всенькій Вкраїні,
Може б, тоді воля встала
Всій нашій родині.
Всій родині українській від Сяну до Дону.
Захистили б ви Вкраїну, не дали б чужому
В ріднім краю панувати,
Забувати мову,
Яничарами зростати
Не дали б нікому.
Ой вернися, наша славо! Козацькая славо,
Запали вогонь любові до рідного краю.
Ті забули рідну мову,
Ті Москві вклоняються,
Третій пнеться вище вгору
І свого цурається.
Яничаре, ти рано смієшся,
Не згубилась могила в траві,
Вже світає, і нам піднебесся
Відлунить: ще живі ми, живі...
(Пісня «Гей там на горі січ іде». Заходять кошовий отаман, писар, козачата. Прапороносці несуть синьо-жовтий і малиновий стяги. Козаки, побачивши кошового, вигукують: «Кошовий, кошовий іде!», «Слава кошовому». Пісня змовкає.)
Кошовий. Здорові були, браття-козаки!
Козаки. Здорові були, пане-отамане.
Кошовий. Рада буде! Бий у литаври!
(Один із козаків б'є в литаври.)
Кошовий. Спогадаймо тяжкий час,
Лихую годину
Й тих, що вміли умирать
За нашу Вкраїну.
Дай нам сили,
Дай завзяття,
Щоби наші діти
Виростали козаками
Вкраїні на втіху!
(Хор виконує пісню «Пісня кошового отамана». Звучить «Марш козаків».)
Диктор. Запорізька Січ — колиска волі і незалежності — то символ України, як сивий Славутич, як кущ осінньої калини з червоними кетягами, то наша славна минувшина, яку ми повинні пам'ятати, якою маємо гордитися. Бо ця пам'ять постійно нам нагадує: хто ми? Чиїх батьків ми діти?
(Під час слів диктора на сцену заходить гурт козаків.)
Козак 1. Нумо, хлопці, повстаньмо,
Годі, годі спати,
Годі катам на наругу
Вкраїну давати.
Бо соромно на світ ясний,
На людей дивитися,
На тих людей українських,
Що нема де дітися.
Спогадаймо славну смерть лицарства-козацтва,
Щоб не стратить марно нам нашого юнацтва.
Писар (звертається до кошового, далі до всіх). Є до вас, українського козацтва, до кошового отамана, до всього шановного товариства милостиве слово, і ви б, те слово слухаючи, шапки зняли!
(Писар зачитує грамоту.)
Грамота
Божою милістю всьому цьому товариству милостиве слово. У минулих роках сотворися пакість великая: безбожники і богоненависні баламути допустили по всій нашій Україні діла негожі.
І ми нашим словом наставляємо відродити славу козацькую.
Кошовий. Ну що ж, славні хлопці, приймаємо цю грамоту?
Козаки. Приймаємо! Приймаємо!
Кошовий (звертається до козачат). А ви, славні діти славного козацького роду, у козацькі походи ходили?
Козачата. Ні, не ходили.
Кошовий. Під зорями спали?
Козачата. Ні, не спали.
Кошовий. А кашу козацьку їли?
Козачата. Ні, не їли.
Кошовий. А хочете бути козаками?
Козачата. Хочемо!
Кошовий. А козацького меду пробували?
Козачата. Ні.
Кошовий. А щоб спробувати, потрібно показати себе справжніми козаками! А чи знаєте ви, що козаки славно на шаблях билися, та й списами володіли добре?
Козачата. Знаємо!
Кошовий. Ану покажіть, на що ви здатні?
(Бій на шаблях і списах. Під час бою козаки вигукують: «Ах, вражі діти, що виробляють», «Сто копанок чортів, ну й гоже шаблями володіють».)
Кошовий (після танцю). А пам'ятаєте, браття, як ми співали:
як заведемо, бувало, то навіть соловейки замовкають!
Козак 1. Ану, хай і наші нащадки заспівають. Послухаємо, браття?
(Козачата виконують пісні, козаки, хор підспівують.)
Кошовий. Панове браття! Хай же наші діти трохи спочинуть, та готуються звітувати далі. А ми давайте погомонимо.
Козаки (вигукують). А давайте, давайте погомонимо, що ж діється на Україні в цей час.
Кошовий. А ти, Наливайку, готуй козацьку кашу. Ну, хлопці-молодці! Будемо козацьку кашу їсти!
(Декілька козачат підбігають до казана і ложкою беруть кашу. Кошовий із-за халяви виймає ложку і б'є нею по чолах козачат.)
Кошовий. Ах, вражі діти, мерщій до казана! Старого не поважають! Ану розкажіть, розкажіть їм, як козаки кашу їдять.
Козак 1. Малі ще! Вчити треба!
Козак 2. Спершу кошовий бере кашу, тоді курінні та інша старшина, а молодим козакам після них годиться їсти. Так удома і матір з батьком шануйте, першість в усьому їм віддавайте.
Козак 3. Наказ такий маємо! І всього вчити їх будемо. Але, браття, чи згодні ви, що ці наші нащадки гідні бути козаками?
Козаки. Згодні! Згодні!
Кошовий. Любі діти! Всяк буває у житті трудному, але завжди пам'ятайте свою рідну мову, низько голови схиляйте перед жовто-синім стягом. Вчіться добре, бо потрібна мудрість Україні. Прийміть же благословення і від своїх батьків.
(Виходять батьки і вітають своїх дітей з посвятою в молоді козаки.)
Кошовий. А тепер можна й меду спробувати! Ану, козаки, пригостіть новачків козацьким медом!
(Козаки викочують бочку, набирають меду і пригощають козачат. З'являється кобзар.)
Кобзар. Іду собі, іду, аж чую гомін великий! Дай, думаю, заверну та погляну! Яке славне товариство тут зібралося! А чому ж то присвячується це славне зібрання?
Кошовий. Тут, батьку-кобзарю, великі діла вершаться!
Тут наш Байда Вишневецький
Січ преславну збудував.
Козачок. Перший він вказав козацтву,
Як топтати до слави шлях.
Всі. Йти за волю України,
Не сидіти на степах...
Козачок. І вмирав він у Царгороді
Під руками ворогів,
Але віри, ні народу
Відректися не хотів.
Козачок. То тебе, наш Байдо,
Весь народ славить в піснях.
Хто за рід-нарід загине,
Той живе і у віках!
Кошовий. Це про Байду Вишневецького, в якого славне життя було і лицарська мученицька смерть. А чи не загубилася пам'ять про славу гетьмана, який із козаками побував у наших краях?
Козак 1. Був він сонцем на руїнах,
Таке ім'я в нас мав.
Козачата. Знаємо, знаємо, це гетьман Петро Дорошенко.
Козак 2. Наша пісня, наша слава
Не вмре, не загине.
Ось де, діти, наша слава,
Слава України.
Кошовий. Внести казан каші!
(Козаки всідаються, виймають люльки. Наливайко запалює вогонь, ставить на вогонь казан.)
Козак 1. А ви знаєте, галицькі козаки якісь-то інші люди, щось у них є таке, що різнить їх від інших українських козаків.
Козак 2. Та навіть від усього світу.
Козак 3. От якось зібралися козаки на велику раду, всі українські козаки кістьми лягають, так за Москвою і пруть, а галицькі — ні, вони мають осібну думку і замельдувалися на супротив.
Козак 1. Ви бачите, яку дають згоду галицькі козаки.
Козак 2. Тільки за незалежну Україну.
Кошовий. Отут ви, панове-браття, слушно кажете! Хочемо всі бачити рідну Україну вільною і незалежною, і тому берімося міцно за наших дітей, щоби не виростали бусурманами, а вільними козаками. Нумо, славні діти, давайте вшкварим українського козачка.
(Козачата танцюють, козаки підтанцьовують і вигукують похвальні слова.)
Кошовий (після танцю). Що ж, славно танцюють козачата! Панове-браття й козачата, чи не час згадати славну сторінку 500-літнього літопису козацького війська?
(Кошовий звертається до козачат.)
А чи знаєте ви, звідки бере початок козацька слава?
Козачата. Знаємо, батьку отамане!
Козачок. Перші згадки про козаків в Україні записані в літописах і хроніках року 1489-го.
Кошовий (замріяно). Дніпро — священна і заповітна ріка запорожців. У козацьких думках він — Славута, брат, козацький шлях, шлях волі, притулку нації. (Звертається до козачків.) А чи згадують про це нащадки?
Козак 1. А як не згадати про тих, хто боровся й загинув за свій рідний нарід, за рідну віру?!
Кошовий. Кого козаки називали на Січі батьком, матір'ю, товаришем, козацькою долею?
Козачата (відповідають). Січ — це матір, Великий Луг — батько, кінь — товариш, степ — воля, козацька доля.
Козак 1. А кому був доступ на Січ?
Козачата (відповідають). Вільному, нежонатому, хто присягнув на вірність Україні, сповідує християнську віру, розмовляє українською мовою.
Кошовий. А яке місце називають Січчю?
(Козачата збираються докупи, радяться, один виходить.)
Козачок (відповідає). Острів, відгороджений (відсічений) навколо, неначе рів. Перша Запорізька Січ заснована на острові Хортиця.
Кошовий (звертається до козаків). Пам'ятаєте, браття, відважного козака, першого організатора і полководця українських козаків?
Козак 1 (відповідає). Славне військо запорізьке
Ти, наш лицарю, зібрав
На острові, на Хортиці.
Поглянь — ці славні нащадки славного козацького роду стали сьогодні козаками-новачками. Вітаємо ми їх і навчаємо мудрості і слави козацької.
Кобзар. Гоже! Гоже! Ростіть великі, набирайтеся сили! Бачу, не вмер дух козацький на Вкраїні, як не згинула й не вмерла сама Україна.
(Усі виконують гімн «Ще не вмерла України...».)
Коваленко Є.І., Конончук А.І.,
Пінчук І.М., Солова В.М.
Козацькому роду — нема переводу
Сьогодні ми все частіше повертаємося до наших витоків: рідної мови, народної гри, історії батьківщини, прислів'їв, приказок, традицій українського народу. Ще одним кроком назустріч цьому відродженню буде в таборі розважальне свято "Козацькому роду — нема переводу", яке ми радимо вам провести на конкурсних засадах.
Можливо, у перші дні перебування хлоп'ят у таборі, на дружинному зборі-плануванні несподівано з'являться три козаки (герої улюбленого мультсеріалу.) їх можуть зіграти вожаті. Наспівуючи і пританцьовуючи, вони привертають до себе увагу глядачів.
— Чи ще є козаки, що силою та завзяттям можуть похвалитися?
— Та мови рідної не цураються?
— Та наспіви й танці українські полюбляють?
— Та мудрість народну, і ту старовинну не забули? — запитують козаки у хлоп'ят.
— Тоді слухай Указ козаків Запорізької Січі. (Розвертають сувій.)
У ньому кілька слів про умови конкурсу, вимоги до учасників.
Дата проведення.
Закінчуючи закликом, козаки лишають залу, наспівуючи українську пісню.
Для того, щоб охопити цікавою, не нудною підготовкою та участю у конкурсі якомога більше дітей, радимо вам на початку провести конкурси або змагання "козаків" у загонах, а вже потім запросити переможців на заключний загальнотабірний конкурс.
Додатково кожний загін отримує завдання організаційного комітету з проведення свята:
Намалювати жартівливі плакати на одну з таких тем: "Як козаки в таборі перебували...", "Як козаки у футбол грали...", "Як козаки у похід ходили;.. "та ін.
Підготувати дві-три народні ігри, забавки, атракціони.
Вивчити кілька українських пісень.
Розучити народні українські танці.
Продемонструвати знання української усної творчості (вірші, байки, загадки).
Дорослі також готують до свята сюрприз: жартівливі виступи, українське меню (вареники, борщ, узвар, галушки та ін.), оригінальне оформлення.
Та ось конкурси закінчилися в усіх загонах, відомі імена переможців, наближається день проведення загальнотабірного конкурсу.
Вивішено яскраву кольорову об'яву, що запрошує на свято. У ній. умови: всі дівчата неодмінно мають бути у віночках. Виготовити їх можна з кольорового паперу або сплести з польових квітів.
Ранком, замість звичного горну, хлоп'ят будять дзвінкі українські пісні, що транслює радіовузол. По тому коротка інформація та інтерв'ю з учасниками конкурсу і членами жюрі.
У призначений час хлопчики й дівчатка збираються на майданчику біля клубу. їх зустрічають вожаті — сьогодні вони виконують ролі "Троїстих музик", Одарки й Карася, гайдамаків, баби Палажки й баби Параски...
На різних імпровізованих театральних майданчиках починають працювати групи старших хлопчиків і дівчаток, які під нас підготовки до конкурсу розучували ігри, пісні, танці, український гумор тощо. До уваги учасників — виставка малюнків на тему "Як козаки..."
Ігри, конкурси, пісенні й танцювальні, поляна загадок і острів прислів'їв, аукціон "Українські страви" дають змогу залучити до свята кожного.
За 30—40 хвилин усіх запрошують до зали, що барвисто прикрашена елементами української символіки. У центрі плакат "Нехай переможе сильніший".
Давайте доручимо ведення цього конкурсу трьом, вже відомим нам, козакам.
І ще одна порада організаторам цього вечора: не забудьте про те, що в першу чергу — це свято. Свято українського гумору, слова, традицій, а отже -- веселий настрій, запал, влучне слова на підтримку учасників. Не перетворюйте його на серйозний, відповідальний конкурс або на "бій півнів"!
Отже... Світло в залі повільно згасає. Чутно звуки трембіт. Біля тину хлопці й дівчата зібралися на вечорниці. З'являються українські музики. У вихорі нестаріючого гопака закружляли танцюристи. Наприкінці танцю на сцену вибігають козаки. Весело вітають громаду, коротко знайомлять нас. з проміжними конкурсами, що відбулися в загонах і називають імена переможців. Кожному у часникові дають жартівливу характеристику.
Під звуки оркестру до зали заходять учасники конкурсу. Вони одягнені у звичайні костюми. Кожен займає місце на розмальованому українському ослінчику.
Неквапливо ведучі знайомлять учасників з членами жюрі, використовуючи характерні українські звороти. Наприклад, Петро Петрович — наш український соловейко, його пісні звеселяють весь козацький рід.
Світлана Іванівна — бідова жіночка!
Тримайтеся, козаки!
Лідія Миколаївна — чарівниця. Запашні пироги пече.
Володимир Михайлович — скаже, як зв'яже.
Олег Микитович — говорить, як горохом сипле.
Членам жюрі під час вистави одягають елементи українських костюмів: жінкам — віночки, чоловікам — свитки, пританцьовують, виряджають їх до зали на робочі місця.
Ведучий. Усе готово до проведення конкурсу. Прошу урочисті фанфари. (Опускається емблема конкурсу. Звучать фанфари.)
Ведучий (звертає увагу глядачів на емблему) — Оце — козаки! Зразу видно. А ви, друзі, на козаків не дуже схожі. Та цій біді допомогти неважко. (Помічники виносять на сцену все необхідне для першого конкурсу: шаровари, сорочки, пояси, шапки.)
Ведучий, Це і є перший конкурс "Обернення на козаків". Не гайте часу. Дорога кожна хвилина. (А поки що на сцені переодягаються на козаків учасники конкурсу, іде короткий виступ українських музик.)
Ведучий. А тепер і поговорити можна. Запрошую вас на чоловічу розмову. Тему кожен обирає сам — варто лише витягти з шапки один папірець. (Питання неважкі, тому і час на міркування відводиться обмежений, кожен учасник по черзі виймає з шапки картку з питанням і через ЗО секунд дає відповідь.)
ПИТАННЯ:
1. Заспівайте українські колядки чи щедрівки.
2. Назвіть речі, якими користуються в господарстві (побутові, знаряддя праці тощо.)
3. Скажіть кілька разів українську скоромовку.
4. Загадайте українську загадку.
5. Згадайте українські прислів'я, де йдеться про Київ.
6. Перекладіть на українську мову "болтать" і "баловник".
7. Як буде українською мовою "воодушевление"?
8. Поясність походження назви місцевості в Подільському районі Києва — Куренівка.
9. Хто такий Петро Сагайдачний і як кияни увінчали його пам'ять?
10. Що ви знаєте про Богдана Хмельницького і коли було встановлено йому пам’ятник?
11. Назвіть поему Шевченка, в якій він розповідає про Коліївщину.
12. Хто намалював картину "Запорожці пишуть листа турецькому султану"?
13. Назвіть деякі предмети, якими користувалися козаки (зброя, побутові речі.)
14. Коли і де було засновано Запорізьку Січ? Що там тепер?
15. Чому козаки носили оселедець?
16. Назвіть улюблений образ козака в народному живопису 17-19 ст.
17. Назвіть атрибут влади гетьмана і полковника (булава, пернач.)
18. Останній гетьман України. Хто він? (Кирило Розумовський)
19. Перша українська опера на тему козацтва. (П. Гулак-Артемовський "Запорожець за Дунаєм")
20. Хто з науковців вивчив життя козаків і їхній побут? (Д. Яворницький)
Ведучий, Отже, підіб'ємо підсумки першого та другого конкурсу. Декому буде не до сміху. Тому пропоную перед оголошенням першого результату трохи посміятися. Біля мікрофона Одарка і Карась (виступ вожатих.)
Ведучий. Слово членам шановного жюрі (підбиваються підсумки двох конкурсів.)
Не чепурна хата убранням, та щедра частуванням!
Або доречно буде згадати невимовну любов козаків до пирогів із сиром. (На сцену виносять тацю з борошном, яйцями, водою, в маленьких мисках — сир, качалку3 дощечку, фартух та хустинку.)
Під час проведення конкурсу "Ліпимо вареники Із сиром" музики проводять конкурс на краще виконання глядачами українських пісень. Після підведення підсумків — ведучий:
— Нехай козаки трохи відпочинуть, приведуть себе до ладу, а ми зустрінемося з іншими популярними козаками, але на екрані. (Демонструється мультфільм «Як козаки...») (Якщо в таборі нема можливості показати мультфільми, надайте слово вожатим: бабі Палажці та бабі Парасці.)
Ведучий. З давніх-давен славляться козаки своєю силою та відважністю, безстрашністю та сміливістю. (Звучить фонограма пісні С. Наміна "Богатирська наша силушка" або "Гей ви хлопці, гей молодці" у виконанні... На сцену музики викочують бочку. Вони й ведучий проводять конкурс силачів: переважування руки з опори на бочці.)
Ведучий. З українськими витівками до нас завітали козак Григорій та козак Михайло (акробатичний номер.)
Ведучий. Чую дзвін бубонців і тупіт коней — люд на ярмарок поспішає. (Звучить весела ярмаркова мелодія, на сцені — група музик ідуть на ярмарок. Вони вивозять воза. На ньому різний товар: рушники, макітри, свитка, кожух, гарбуз, бубон, півень, смажена гуска...)
Ведучий. Вибирайте товар і через 5 хвилин дайте йому рекламу, та таку, щоб дорожче продати та коротше сказати. (Учасники йдуть за куліси. На сцені лишається група музик, які проводять жартівливий конкурс з болільниками "Народ скаже, як зав'яже" на знання українських прислів'їв. По закінченні конкурсу — реклама товару.)
Ведучий. А чи не час козакам подумати про суджену? Усі вони в залі сидять і чекають — не дочекаються, поки ви їх знайдете. Щоб легше було відшукати, вони заквітчали свої коси, ідіть-но, козаки, й дівчат з квітами в косах на сцену виводьте, а хто перший упорається, того й величати будемо! (Звучить весела українська мелодія. Хлопці йдуть до зали і через кілька хвилин займають свої місця на сцені, але вже з дівчатами.)
Ведучий. Подаруйте дівчатам пісню, та у супроводі художнього свисту. Такий подарунок запам'ятається надовго. (Звучить українська мелодія. Учасники по черзі підходять до мікрофону і висвистують оригінальну обробку цієї мелодії.)
Ведучий. А тепер козаки та їхні суджені підготують за кулісами український танок. (У цей час вожаті виконують пісню українського козацтва. На сцені — всі учасники конкурсу і музики. Кожна пара по черзі виконує невеличкий фрагмент гопака. Дівчата йдуть з сцени. Звучать позивні.)
Ведучий, Ні, не перевелися на землі, богатирі або, як кажуть у нас на Україні, "Козацькому роду — нема переводу". (Звучить музика.) Піднімаються члени жюрі. Вони підбивають підсумки, іде урочисте нагородження переможців. Музики, ведучі, учасники конкурсу виконують пісню:
"Скільки б не співали, та кінчати час,
Кращі побажання ви прийміть від нас.
І в вас, і в нас хай все буде гаразд!
Щоб ви і ми щасливі були!"
Завіса закривається, але свято продовжується. На виході з клубу хлопчиків і дівчаток чекає ще один подарунок — танцювальний вечір "Ширше коло", протягом якого — пісні на замовлення учасників конкурсу, жартівливі розваги, композиції у виконанні популярних українських естрадних виконавців і рок-ансамблів.
Корнієнко С.М.
Козацькому роду нема переводу
Мета: Ознайомити дітей з періодом козаччини. Дати елементарні знання про умови життя козаків, розкрити значення визвольної боротьби для українського народу. Виховувати у дітей шанобливе ставлення до запорізьких козаків і спонукати до наслідування їх кращих рис (добродушності, безкорисності, товариськості, героїзму тощо).
Класна кімната прибрана портретами гетьманів та ілюстраціями картин з життя запорізьких козаків. На підвищеному місці стоїть козацький курінь і дуб, що росте біля нього. Діти в українських костюмах. Вчитель: У літописі українських земель є славний, майже упродовж трьохсот років період козаччини (з 1550 р. по 1828 р.). Це Запорізька, а пізніше Задунайська Січ. Козацтво стало організованою військовою силою, яка боронила наші землі від варварських нападів турків і татар, а також від польських колонізаторів. Особливо відзначився своєю енергією, хистом наш земляк з Вишнівець князь Дмитро Байда Вишневецький. Січовики були сміливими, дисциплінованими, витривалими, гордими і вільними людьми.
Наш народ завжди пам'ятатиме цю героїчну сторінку української історії, а хлопці наслідуватимуть козаків. Готуючись до сьогоднішнього свята, ми дізналися про життя козаків, багато чого навчилися.
Дівчатка, поки наші хлопці-козаки готуються показати нам сценку з життя запорізьких козаків, давайте згадаємо, що означає слово "козак"?
1 дівчинка: Вважають, що слово "козак" походить від слова "коза".
Козаки були спритні, як кози, вдягалися в козячі кожухи, говорили гучним голосом.
2 дівчинка: Кажуть, що слово "козак" пішло від слова "коса". Люди, які йшли у бій з татарами, були озброєні косами, серпами.
Вчитель: Які риси характеру були притаманні козакам?
3 дівчинка: Козакам були властиві добродушність, безкорисливість, щедрість, схильність до щирої дружби. Особливо цінували вони особисту свободу. Через те козаки частіше обирали люту смерть, ніж ганебне рабство. Мандрівники відзначали гостинність, привітність і виняткову чесність козаків. Можна було залишити на вулиці гроші і не боятись, що їх украдуть.
Вчитель: Діти, а що таке Січ?
4 дівчинка: Козаки мали за столицю Січ. Це було розчищене серед лісу або укріплене частоколом місце. На ньому козаки зводили селище. Січ була резиденцією всіх головних старшин козацтва.
Вчитель: Дякую, діти. Пора нам закінчувати бесіду, бо чую, що на підході наші славні гості — запорізькі козаки.
До класу заходять Тарас Бульба з синами.
Тарас Бульба: Ось, сини мої, ми на славній Запорізькій Січі. Встроміть тут по стрілі, покладіть по шматку хліба і сала, бо такий уже звичай у козаків: приходити до цього велетня-дуба і приносити йому жертву.
Сини встромляють біля дуба стріли, кладуть хліб, сало. Заходить писар.
Писар: Ого-го! Хотів дуже вас бачити, Тарасе. Ось ми і зустрілися. Проходьте, проходьте.
Тарас Бульба обнімається з писарем.
Тарас Бульба: Здоров був, Печерице! Ось привів тобі синів своїх. Ану, глянь, які славні козаки.
Андрій і Остап: Здорові були! (Вклоняються.)
Писар: Здорові, здорові! Ну що, в Христа віруєте?
Остап: Віруємо.
Писар: їв Трійцю святу віруєте?
Андрій: Віруємо.
Писар: А в церкву ходите?
Остап: Ходимо.
Писар: Ану, перехрестіться. (Хлопці хрестяться.) Хороші козаки з вас вийдуть.
Тарас: Дорогі мої сини, підійдіть до мене, нехай благословлю вас. Сини підходять до батька, стають на коліна, схиляють голови.
Благословляю вас, дорогі мої діти. Свято бережіть козацьку честь і Боже вас збав зрадити своїй землі, своєму народові. Хай береже вас Господь. (Цілує синів.)
Писар: Вибирайте собі куреня. Зараз і козаки підійдуть.
Козаки заходять в зал з піснею "Ой на горі та женці жнуть".
Козак: Та в нас, товариство, поповнення. Чиї ж ви будете?
(Звертається до Остапа і Андрія.)
Остап: Ми — сини славного козака Тараса Бульби. Козак: Ну що ж, будьмо знайомі.
Кожен козак подає руку і називає своє прізвище. Козак: В гарний час приїхали, кошового отамана вибирати будемо.
1 козак: Кучубенка вибирайте!
2 козак: Не хочемо Кучубенка!
3 козак: Бородавка нехай буде!
Тарас Бульба: Сагайдачного вибирайте!
4 козак: Нехай буде Сагайдачний!
Тарас Бульба: Чи хочете ви своїм отаманом мати Сагайдачного?
Всі: Хочемо! Хочемо!
Сагайдачний: Дякую вам, шановне товариство. (Вклоняється.)
Тарас Бульба:
- Тримай цю булаву. Керуй з розумом та душею. Господа поради питай.
Сагайдачний бере булаву, вклоняється. Козаки виконують пісню "Гей, там на горі Січ іде".
Козак: Ось вона, наша Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі горді і дужі, як орли. Ось звідки розливаються воля і козацтво на всю Україну.
Козаки сідають на лаву навпроти гостей свята.
Вчитель. Діти, давайте думками полинемо в славне минуле України і проведемо один день на Запорізькій Січі. А допоможе нам у цьому наказний отаман Рудзік.
Отаман: Якою б не була погода, козаки кожного куреня вставали до схід сонця і бігли на річку купатися. Потім снідали. А що їли вранці козаки, знаєте?
1 козак: Соломаху.
Отаман: А що таке соломаха?
2 козак: Затірка, заправлена салом або олією.
Отаман: Улюбленою їжею козаків була каша. Давайте і ми будемо варити кашу. Але щоб її зварити, треба води наносити. Чи ж охота є у вас на цім святі позмагатись, силу, спритність показати, як це в козаків ведеться?
Козаки: Згода! Згода!
Отаман: Тоді приготуйтесь до змагань. Розпочинаємо перше змагання. Чий курінь наносить в казанок більше води.
Дві дівчинки з козацькими казанками в руках стають за кілька кроків від двох відер з водою. Козаки обох куренів під музичний супровід носять ложками воду з відер у казанки..
Отаман: Щоб кашу зварити, потрібно вогонь запалити. Нумо, козаки, хто більше принесе дрів для вогню. Розпочинаємо друге змагання.
Чотири дівчинки стають одна навпроти одної і тримають у жменях сірники, а козаки обох куренів переносять їх.
Отаман: Поки кашовари зварять кашу, проведемо третє змагання. Перетягування канату.
Посередині стоїть Тарас Бульба, а по обидва боки від нього по 2 козаки.
На чий бік буде перетягнутий Тарас Бульба.
Отаман: Наступну гру проведе з вами кошова Софія.
Мати одного з учнів класу повідомляє про те, що їй довелось недавно побувати у юних козачат Запоріжжя. Вони її навчили своєї улюбленої гри "Ой Василю-товаришу" і просили навчити цієї гри учнів Тернополя.
Козаки стають у коло. В центрі — козак із зав'язаними очима.
Козаки (рухаючись вправо-вліво, співають пісню):
Ой Василю-товаришу,
Ну ж бо, глянь ти на нас,
Чи вгадаєш, товаришу,
Яка служба у нас.
А як не вгадаєш, будемо карати,
Будеш тоді перед нами
Три дні танцювати.
Отаман: А тепер просимо кашоварів кашею нас почастувати. Батьки-кашовари пригощають козаків кашею, а вчитель розповідає бувальщину про запорізьких козаків.
Вчитель: Запорожці як підмовлять, було, на Січ якого хлопця, то перше пробують, чи годиться він бути козаком. Ото звелять йому варити кашу: "Гляди ж, вари так, щоб і не сира була, щоб і не перекипіла. А ми підем косить. То ти, як уже буде готова, вийди на курган і зови нас, а ми почуємо та й прийдемо." От поберуть коси та й підуть ніби-то косить, а кому ж з них хочеться косить! Заберуться в очерет та й лежать. То оце хлопець, зваривши кашу, вийде на могилу й зачне гукати, а ті не озиваються. То він гукає, гукає та й давай плакать: "От занесла мене лиха година між сії запорожці! Лучче було б дома сидіти при батькові та матері! Ой бідна моя головонько! Чого мене несло між сії запорожці?" То вони, лежачи в траві, вислухають все та й кажуть: "Ні, се не наш!" А далі вернуться до куреня, та дадуть тому хлопцеві коня й грошей на дорогу та й скажуть: "Їдь собі додому! Нам таких не треба!"
А як же котрий удасться розторопний і догадливий, то, прийшовши на могилу, кликне разів зо два: "Гей, панове! Ідіть кашу їсти!". Та як не озиваються, то він: "Бог же з вами, коли мовчите! Буду я й сам їсти!" Та ще перед відходом ударить на могилі гопака: "Ой, тут мені погуляти на просторі!" Та, затягнувши на весь степ козацьку пісню, піде собі до куреня і давай уплітати тую кашу. То запорожці, лежачи в траві, кажуть: "Оце наш!" Та, побравши коси, ідуть до куреня. А він: "Де це вас носило, панове? Гукав, гукав, аж горло заболіло, та щоб каша не перекипіла, то я почав сам їсти." То запорожці поглянуть один на одного та й кажуть йому: "Ну, чуро, вставай! Годі тобі буть хлопцем, тепер ти рівний нам козак!" І приймають у товариство.
Отаман: Рівно в полудень з фортечної гармати лунав постріл. За цим сигналом йшли козаки обідати, А що їли вони на обід, знаєте?
1 козак: Тетерю — зварене пшоно або житнє борошно на квасі.
2 козак. Варену або печену рибу, мед, пиво, галушки.
3 козак: Юшку з риби, що називалася щербою, куліш із салом або олією.
4 козак: Іноді баранину або дичину.
Отаман: Після обіду лунали козацькі пісні, думи. І козаки подумки линули до рідної хати, до неньки.
Козаки співають українську народну пісню "Повіяв вітер степовий", її підхоплюють всі учасники.
Отаман: Для того, щоб бути сильними і відважними, козаки кожен день тренувалися. Часто робили це під музику. З того часу і живуть у нашому народі завзяті українські танці.
Хлопчики в костюмах запорізьких козаків виконують танець "Повзунок".
Отаман: Вечір. Сміливі, веселі козаки часто вирушали на ближні хутори, туди, де були молоді дівчата, бо поспівати, потанцювати так хотілося.
Сагайдачний: Підемо, хлопці, в Глибоку Балку.
Всі: Підемо, підемо!
Козаки підходять до дівчат-однокласниць, що сидять по ліву сторону в залі в українському вбранні.
Козаки (вклоняються): Доброго вечора вам, дівчата!
Дівчата (вклоняються): І вам вечора доброго.
Сагайдачний: Привезли вам славного музику.
Дівчата: То хай заграє, а ми послухаємо.
Музика грає польку.
Дівчина: Славно музика грає, дай Бог йому сили та здоров'я людей радувати.
Музика: Дякую.
Дівчина: Заграйте-но нам щось веселеньке. Затанцюємо, дівчата?
Всі: Затанцюємо!
Дівчата з козаками виконують жартівливий народний танець.
Остап: Красно дякуємо вам, дівчата, за танець.
Вчитель: У нас на святі присутні гості із Запорізької області. Це бабуся і дідусь учня нашого класу. Вам слово, шановні.
Дідусь: Ми прийшли до вас на свято з запорізької землі,
І принесли вам в дарунок краю рідного пісні.
Разом з вами веселитись, танцювати і співать,
Україну й козаків з вами разом прославлять.
Гей, від Дніпра, з козацького краю,
Вам принесли рушник з короваєм.
Бабуся: Край наш величаєм,
Землю прославляєм,
Щастя всім бажаєм.
Дар наш прийміть від серця, будь ласка,
Зичим добра вам, великого щастя.
В цім рушнику і в цім короваї
Праця дзвінка козацького краю.
Кладуть на стіл коровай.
Вчитель: Діти, на сьогоднішньому родинному святі ми з вами проникли в одну із сторінок історії українського народу — козаччину. Будьте уважні і всі разом дайте відповідь.
Скажіть, що говорить вам слово «козак»?
Діти (хором): Козаки — це вільні люди.
Козаки — безстрашні люди!
Козаки — борці за волю,
За народу щасну долю!
Тарас Бульба: Щоб козацькому роду не було переводу, присягніть на
вірність Вітчизні й народу!
Діти: Присягаєм, що Вкраїну будемо любити, Що ввіллємо в неї силу, щоб розвеселити.
Учні (виконують уривок з пісні "Ой у лузі червона калина"):
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну
Гей, гей, розвеселимо.
Вчитель: Діти, ви є нащадками славних українських козаків. То ж любіть Україну, шануйте її народ. Хай кожен з вас своїми вчинками і добрими справами доведе, що козацькому роду нема переводу!
Звучить пісня "Козацькому роду нема переводу" (слова М. Мацьо, музика М. Балеми). Її підхоплюють усі учасники свята.
Ластовка Т. В.
Іван Сірко
Сценарій історико-літературної композицї
Ні перед ким не станем спину гнути,
Не віддамося ворогу в ясу,
Якби ти зміг, товаришу, збагнути
Свого народу велич і красу.
В. Симоненко
Кожна нація створила десятки тисяч слів. Одні з них звучать вагомо й живуть довго, інші часом стираються, тьмяніють, як мідяки, і щезають з пам'яті людської.
Але є слова, які можуть зникнути тільки тоді, коли зникне сам народ, що створив їх. До них належать прекрасні і прості слова такі, як Батьківщина, Україна. Ці слова вічні, як вічний наш народ. Ці слова начинені силою людської любові і ненависті, освячені потом і кров'ю кращих синів мого народу.
Читання епіграфу.
В історичному минулому українського народу є героїчні, трагічні і щасливі сторінки, але було таке неповторне й легендарне явище, як Запорозька Січ.
Це про неї Микола Гоголь писав:
«Так ось вона, Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі горді й дужі, як леви! Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Україну».
Отож тобі, наш друже, було б цікаво познайомитися з однією з найлегендарніших сторінок історії козаччини. Тож запрошуємо тебе разом з нами побувати у XVII ст. на Запорізькій Січі.
На сцені: стіл, лава, бочка, литаври, макет дуба.
Входять козак і козачка.
Було колись — в Україні
Ревіли гармати,
Було колись — запорожці
Вміли пановати.
Панували, добували
І славу, і волю,
Минулося — осталися
Могили на полі.
Високії ті могили,
Де лягло спочити
Козацькеє біле тіло,
В китайку повите.
Високії ті могили,
Чорніють, як гори,
Та про волю нишком в полі
З вітрами говорять.
Було колись — в Україні
Лихо танцювало,
Журба в шинку мед-горілку
Поставцем кружала.
Було колись добре жити
На тій Україні...
А згадаймо! — Каже серце,—
Хоч трохи спочине...
Т. Г. Шевченко
Звучить музика «Хлопці-запорожці». Лунає пісня. Виходять козаки.
Є і нам про що згадати...
Пісне, душу возвелич!
Ой, була в нас ненька-мати,
Запорозька славна Січ...
В. Крищенко
Що таке Січ? Ця назва пішла від слова сікти, висікати — ліс, ворогів. Створивши ніби бойовий пост між турко-татарами з одного боку та поляками з другого, козаки були справжнім живим оплотом для всієї руської землі і на своїх плечах виносили всі удари як з боку мусульманських Криму, Туреччини, так і з боку католицької Польщі. У боротьбі за політичну свободу, за православну віру козаки кожну п'ядь рідної землі поливали своєю кров'ю, засівали своїми кістками. Козаки зрікалися своєї родини, усіх радощів земних, людської оселі, вони в холоді і завірюсі, в спеку і духоту тулилися в звіриних криївках та вбогих землянках, а то й просто неба. За весь час історичного існування Запорожжя козаки поміняли дев'ять Січей. З усіх Січей найславетнішою була Чортомлинська Січ. З цієї Січі линула слава про козацькі подвиги по всій Україні, за часів цієї Січі діяв такий богатир «завзятий, загартований, ніким не здоланий кошовий Іван Сірко». Демонструється слайд: карта Запорозької Січі.
Той Сірко, який був грозою турків і татар, страхом ляхів і гордістю запорозьких козаків. Який народився, як каже переказ, із зубами, аби ціле життя гризти ворогів свого народу і православної віри. Який був такий страшний татарам, що ім'ям його лякали дітей своїх неслухняних. Той Сірко, про загибель якого султан особливим фірманом наказував молитись у мечетях.
Доки Дніпро котить хвилю,
Доки сонце сяє,
Слава Сірка, кошового,
Живе, не вмирає.
А народився цей герой неподалік від Харкова, але в якому році, хто були його батьки,— все це лишається для нас невідомим. Знаємо лише те, що на батьківщині— в слободі Артемівська, яку він заснував, Сірко мав будинки, млини. Був неписьменний, до останнього дня розписувався хрестиком. Історія не зберегла жодного прижиттєвого портрета Сірка. Під час перепоховання череп Сірка передали в лабораторію пластичної реконструкції. І, нарешті, його образ відтворила на комп'ютері кандидат біологічних наук Лебединська.
Зажурилась Україна,
Що нігде прожити.
Гей, витоптала орда кіньми
Маленькії діти!
Ой, маленьких витоптала,
Великих забрала,
Назад руки постягала,
Під хана погнала.
Звучить пісня «Гей, у полі червона калина».
Страшний був час, тяжкий. Кримський хан пограбував, зруйнував кілька слобод, у тому числі Мерефу та Артемівку.
Артемівка у чорному диму,
Жінки і діти, збиті у юрму,
Ще в'язані й пов'язані в полон
Старі діди, приречені на скон.
Списи, і луки, і криві шаблі,
І коні, геть замилені, малі.
І сміх чужий, чужий гортанний клич,
І ременів невідворотна гич.
Якби вони спізнилися були,
То тільки пустку б у степу знайшли,
Якби не допоміг їм лютий гнів,
І слід би за полоном здаленів.
Летів Сірко із вибалка, за ним
Летів загін на плач, на крик і дим,
І шабля обгоняла біг коня,
Кружляла татарва, як вороння,
Та як їй зупинить його було,
Як вжалити стрілою у чоло?!
Поліг чамбул, зітнув Сірко мурзу
І аж тоді розгледів крізь сльозу:
Його старенька мати у піску
Лежить, як у червоному вінку,
В кривавиці і серп в руці трима,
а у очах— ні проблиску нема.
Демонструється слайд: «Захід сонця», звучить музика Рибникова.
Тієї ночі і поклявся він
При матері біля згорілих стін
Викошувать приблудну татарву,
Немов чужу отрутливу траву,
І змислив в колі друзів чимхутчіш
Загоном споряджатися на Запорозьку Січ.
Топот коня, лине музика.
І спішився Сірко, і в ковилу,
Що аж сивіла в степовім пилу,
Став на коліно, лоба охрестив,
Та на вуста ні слова не пустив,
Хоча співала й плакала душа
При видові жаданого Коша.
Сірко
О Господи, як ти зі мною є,
Благословення ниспошли своє.
Хай стане Січ мені, як рідний дім,
Нехай утіху я знайду у нім.
І ниспошли мені великий гнів,
Аби завжди карав я ворогів.
І доти згину у бою не знав,
Допоки всіх до пня не постинав.
І ниспошли братів по боротьбі,
Яких бажав би тільки сам собі.
В годину чорну і в щасливі дні,
А більшого — не треба вже мені...
Майже все життя Іван Дмитрович Сірко провів у безперервних походах і битвах. Про багатство він не дбав. У Мерефі мав будинок, де жила його дружина, два сини, дві дочки.
Слайд: млин, хата, картини Васильківського.
В городі Мерефі жила вдова,
Старенька жона
Сірчиха-Іваниха.
Вона сім літ пробувала,
Сірка Івана в очі не видала,
Тільки собі двох синів мала:
Первого сина — Сірченка Петра,
Другого сина — Сірченка Романа.
Вона їх до зросту держала
І ще од них слави — пам'яті по смерті сповідала.
З 1663 по 1680 рік Іван Сірко перебував у Січі, де вісім разів його обирали кошовим отаманом. Він брав участь у 55 битвах з ворогами і завжди виходив переможцем. Протягом двох десятиріч запорожці під проводом свого безстрашного отамана здійснювали походи на Кримське ханство або султанську Туреччину. Подвиги Сірка викликали справжній жах серед татар і турків, які побожно називали його «Урус-шайтаном».
Слайд: портрет Сірка.
Гей, широко залунала
Запорозька честь і слава —
Славним звоном величала
Козака Сірка Івана.
Бо такого ще не було
В товаристві отамана,
Ще ніхто не бив так славно
Яничара й бусурмана.
І ніхто не вів так мудро
Товариство в чистім полі,
Так братів ніхто не вивів
Із турецької неволі.
Ти хоробрий, правий, чесний,
Всі обіцянки тримаєш,
Помагать сусідам в бою
Аж під Хотин поспішаєш.
Звучить пісня «Ой, на горі та й женці жнуть».
Слайд: картина І. Репіна «Запорожці пишуть листа...».
Минуло все. Нема тепер ні Січі, ні старшин, ні Запорожжя. Тож нехай хоч у нашій уяві прокинуться ті лицарі чесні, що колись на світі бешкетували, яничар, як підсвинків, різали; татарву та ляхів, як пацюків, ганяли, за хрест святий та за волю людську голови свої буйні клали; що, як орли на огненних конях, в шитих золотом жупанах безкрайніми степами вітром літали, шаблями ворогів змітали, що, як лебеді, на чайках по Дніпру гуляли, Крим руйнували, в Стамбул завертали, що відрами оковиту пили, весело гуляли...
Пройшло все... Одна слава зосталась, і слава та не вмре, не поляже, про лицарство козацьке людям розкаже...
Звучить музика із опери «Тарас Бульба».
Дійові особи:
Тарас Бульба Писар
Андрій Товкач
Остап Сікач
Сірко Арсен
Метелиця Палій
Дід Шевчик Печериця