Ucraina terra Cosaccorum: Україна земля козацька

Вид материала

Навчально-методичний посібник

Содержание Правобережжя та західноукраїнські землі. Тип уроку Хід уроку Ii. сприйняття та усві­домлення навчального матеріалу Причини національно-визвольної боротьби на Правобережній Україні у XVIII ст. Запитання учням М. Залізняк. 3. Опришківський рух Олекса Довбуш. Олекса Довбуш. Запитання учням 4. Поділи Речі Посполитої та Українські землі. Зміни у політич­ному становищі Правобережжя і західноукраїнських земель Iii. підсумок уроку. оцінювання Цілі уроку Тип уроку Хід уроку Ii. сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу Запитання до документа 1 Запитання до документа 2 Конкурс міжнародників ... Полное содержание

Подобный материал:

• Шаповалова Людмила Иннокентьевна Оригинальное (авторское) сочинение, 85.68kb.
• Використання ігрових елементів на уроках історії України у процесі вивчення теми «Козацька, 221.72kb.
• Україна управління освіти славутської міської ради, 17.85kb.
• Україна управління освіти славутської міської ради, 26.72kb.
• Україна управління освіти славутської міської ради, 12.99kb.
• Козацька демократична конституція, 466.79kb.
• Ministry of Education and Science, Youth and Sport of Ukraine, 382.75kb.
• Держава І право україни у період козацько-гетьманської доби (середина 17 – кінець, 771.2kb.
• Земля І люди в повісті О. Кобилянської "Земля", 25.79kb.
• Cлово до читача Вступ Розділ І. Історико-теоретичні, методологічні основи українознавства, 8835.25kb.

9 клас

Созанська О.

Правобережжя та західноукраїнські землі.

Національно-визвольна боротьба

Цілі уроку: ознайомити учнів з особливостями розвитку України в другій половині XVIII століття. Вчити встановлювати причиннонаслідкові зв'язки; фор­мувати навички самостійної роботи, дивергентне мислення учнів шляхом аналізу та зіставлення, виробляти вміння систе­матизувати та узагальнювати набуті знання, розвивати уяву та вміння орієнтуватися в історичних умовах; виховувати інтерес до історичного минулого своєї батьківщини, повагу до свого на­роду.

Тип уроку — урок засвоєння нових знань.

Форма уроку — ток-шоу.

Обладнання: таблиці, карти, портрети М. Залізняка, І. Гонти, С. Довбуша, документи.

Література

1. Полонська-Василенко Н. Історія України. - К.,1995.

2. Довідник з історії України. / За ред. І. Підкови, Р. Шуста. - К., 2001.

3. Реєнт О., Малій О. Історія України. Навч. посіб. для 9 кл.

4. Баханов К. Лабораторно-практичні роботи з історії Украї­ни. - К., 1998.

ХІД УРОКУ

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Розпочинаємо історичне ток-шоу. Сьогодні до нас завітали Максим Залізняк та Іван Гонта. У залі присутні представники від українців (І варіант) і від поляків (II ва­ріант), які нам допоможуть об'єктивно оцінити події націо­нально-визвольної боротьби українського народу на Правобережжі у XVIII ст.

Обираються прес-секретарі для ведення обліку виступів з на­ступним оцінюванням.

II. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІ­ДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

На дошці написані тема уро­ку, план і завдання для всього класу. Можна роздати завдання кожному учневі окремо на парту.

План

1. Причини посилення націо­нально-визвольної боротьби.

2. Коліївщина.

3. Опришківський рух.

4. Поділи Речі Посполитої.

5. Українські землі.

1. Причини посилення націо­нально-визвольної боротьби

Завдання

Заповніть таблицю на основі інтерв'ю з історичними героями та коментарів залу:

Причини національно-визвольної боротьби на Правобережній Україні у XVIII ст.

Погляд українців	Погляд поляків

Учитель. Відрекомендуйтеся, будь ласка, шановні гості.

Іван Гонта. Я — один із керів­ників Коліївщини. Народився на Чигиринщині. 313 років перебував на Запорозькій Січі. Навесні 1768 р. зібрав гайдамацький загін, який розпочав боротьбу проти польської шляхти. У липні 1768 р. був захоплений в полон і відправ­лений царською владою до Сибіру.

Максим Залізняк. Я народив­ся на Уманщині. Служив сотни­ком надвірного війська графа Потоцького в Умані. Перейшов на бік гайдамаків. Рада повсталих проголосила мене полковником і князем смілянським. Був захоп­лений у полон і засуджений до страти польською владою.

Учитель. У нас є кілька запи­тань до шановних гостей.

Як ви вважаєте, у чому поляга­ли причини посилення національ­но-визвольної боротьби в Україні у другій половині XVIII ст.?

Іван Гонта. Протягом II пол. XVIII ст. становище українців Правобережжя значно погірши­лось. Магнати і шляхта розширю­вали свої володіння за рахунок селянських земель, збільшували повинності селян. Дуже важким було становище міщан. У цей час правобережні міста уже втратили Магдебурзьке право. Посилились утиски православних. Становище українського населення погіршу валося і через феодальну анархію: країна потерпала від свавілля магнатів, які вважали себе незалеж­ними і вищими від короля.

Учитель. Хто такі гайдамаки?

М. Залізняк. Гайдамаками (від тюркського «гнати», «турбувати») називали українських месників на Правобережній Україні у XVIII ст. Перші згадки про гайдамаків на­лежать до 1712 р. Гайдамацькі за­гони складалися із селян, міщан, козаків, збіднілої шляхти. Загони були невеликими і вели боротьбу партизанськими методами. Поява гайдамаків наводила жах на панів. Захоплених у полон месників жорстоко мордували. Наймогутнішим був гайдамацький рух 1750 р. Його очолили М. Суховій, П. Таран, О. Письменний, Лях, М. Тесля. Повстання було приду­шене. Протягом 50—60-х років XVIII ст. гайдамацький рух охо­пив всю Україну, що перебувала під владою Польщі.

Учитель. Що думає зал з при­воду визначених причин? Слово надається за бажанням:

а) представникам українців, які погоджуються з думкою гостей;

б) представникам поляків, які не погоджуються і висувають свої пояснення національно-визволь­ної боротьби, які виправдовують поляків.

Завдання Заповніть таблицю:

Ватажки гайдамаків	Методи боротьби

Запитання учням

Як ви оцінюєте діяльність гай­дамаків?

2. Коліївщина

Завдання

На основі прослуханого мате­ріалу дайте визначення Коліїв­щини та заповніть таблицю:

Причини

Перебіг

Наслідки

Учитель (звертається до М. Залізняка та І. Гонти). Що таке Ко­ліївщина?

М. Залізняк. У травні 1768 р. на Правобережжі спалахнуло гран­діозне повстання — Коліївщина (від слова «колоти»).

Очолив повстання запорожець Максим Залізняк. Багато шлях­тичів сподівалися знайти захист у добре укріпленій Умані. Проте надвірні козаки, які охороняли місто, на чолі з І.Гонтою перей­шли на бік повсталих. Налякана польська шляхта звернулася по допомогу до Росії. У червні 1768 р. спільними зусиллями Польщі й Росії повстання було придушене, над ватажками вчинено суд.

Учитель. Які були причини Коліївщини?

Іван Гонта. У 1768 р. польський король Станіслав Понятовський під тиском царсько­го уряду підписав трактат про зрівняння православних у політичних правах із католиками. У відповідь на це польська шляхта утворила Барську конфедерацію для розправи над православними. Це спровокувало українське на­селення Правобережжя на зброй­ний виступ проти поляків.

Коментарі залу: українців і поляків.

3. Опришківський рух

Завдання

На основі розповідей дайте визначення руху опришків.

Учитель. Сьогодні до нас за­вітав іще один гість. Зустрічайте Олексу Довбуша. Відрекомендуй­тесь.

Олекса Довбуш. Я — керівник руху карпатських опришків у 1730—1740 рр. Народився у Печиніжині. Мої загони діяли у При­карпатті, Закарпатті, на Буковині. Захоплене у багатіїв майно я роз­давав бідним. Усі спроби шляхти знищити мій загін не мали успі­ху. Загинув від рук С. Дзвінчука.

Учитель. Шановний Довбушу, поясніть нам, хто такі опришки.

Олекса Довбуш. Опришками називали борців проти феодаль­ного й національного гніту в Га­личині, на Закарпатті та Буко­вині. Пригноблені стани насе­лення формували збройні загони і розправлялися зі шляхтою, орендарями, католицькими свя­щениками. Опришки використо­вували партизанські методи бо­ротьби.

Запитання учням

Що спільного у діяльності оп­ришків і гайдамак?

Прес-секретарі подають списки учнів, які відповідали вчителю.

Прощання з героями.

4. Поділи Речі Посполитої та Українські землі. Зміни у політич­ному становищі Правобережжя і західноукраїнських земель

Учитель. На поч. XVIII ст. Польща втратила свою колишню могутність. Політична анархія привела до втручання у внутрішні справи Польщі інозем­них держав. Ініціатором поділу Польщі став прусський імператор Фридріх II. У 1772 р. Росія, Авст­рія і Пруссія здійснили перший поділ Польщі. У 1783 р. було про­ведено другий поділ Польщі. Це спричинило повстання, яке очо­лив Тадеуш Костюшко. 1795 р. відбувся третій поділ Польщі.

Завдання

Визначте за допомогою карти, які землі отримали держави — учасниці поділів Польщі у 1772 р., 1793 р., 1795 р.

Заповніть таблицю:

Поділ	Рік	Держави, які взяли участь у поділі	Які землі кому відійшли

Завдання:

Визначте наслідки трьох поділів:

а) для Польщі;

б) для України.

Заповніть таблицю:

Наслідки трьох поділів Польщі

Для України

Для Польщі

III. ПІДСУМОК УРОКУ. ОЦІНЮВАННЯ

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ


Созанська О.

Лівобережна та Слобідська Україна.

Ліквідація Гетьманщини

Цілі уроку: Поглиблювати і розширювати знання учнів з теми, виробляти вміння давати власну оцінку подій і фактів, роз­вивати творчість учнів, уміння користуватися джерелами і ана­лізувати інформацію, виховувати в учнів розуміння важливості вив­чення історії власного народу.

Тип уроку — проблемний урок з вивчення нової теми з поперед­ньою груповою підготовкою учнів із застосуванням інтерактивних методик та комп'ютерних техно­логій.

Форма уроку — КВК.

Обладнання: тексти, докумен­ти, портрети гетьманів.

Література: див. урок 1.

ХІД УРОКУ

I. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Вчитель оголошує КВК. Об­рання капітанів команд.

Конкурс капітанів

Капітани отримують завдання:

а) назвати команду;

б) пояснити, як ця назва по­в'язана з темою уроку;

в) пояснити, як назва допомо­же команді перемогти.

II. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Конкурс письменників і поетів

Командам дається додому пи­тання з теми, а вони повинні на його основі написати повість, по­езію, можлива інсценізація (10 хв.).

І команда опрацьовує питан­ня «Остаточна ліквідація геть­манства. Діяльність Г. Румянцева у Лівобережній Україні».

Текст, який надається для пе­реробки І команді

У 1762 р. до влади в Росії прийшла імператриця Катерина II. Вона зробила рішучі кроки для остаточної ліквідації держав­ності України. 10 листопада 1764 р. вийшов царський указ про ліквідацію посади гетьмана в Ук­раїні. Останнім гетьманом Ук­раїни був Кирило Розумовський (1728—1803). Управління Лівобе­режною Україною було доруче­но другій Малоросійській колегії. До її складу входили 4 російсь­ких чиновники і 4 представники козацької генеральної старшини. Малоросійську колегію очолив граф Петро Румянцев.

ІІ команда розглядає питання «Скасування козацького устрою на Слобожанщині. Ліквідація решток автономного устрою Гетьманщини».

Текст, який надається для пе­реробки ІІ команді

Ліквідація гетьманської влади на Лівобережжі дала поштовх подальшій централізації. Передусім це торкнулося Слобожанщини. У 1763-1764 рр. слобідські козацькі полки були реорганізовані у дра­гунські. У 1765-1769 рр. П.Румянцев провів перепис населен­ня для запровадження нової сис­теми оподаткування, вводився грошовий податок. У 1783 р. вий­шов імператорський указ, який остаточно закріпачив селян. Ука­зом від 28 червня 1783 р. лівобе­режні козацькі полки реорганізо­вувалися у кінні карабінерні пол­ки регулярної армії. І, як заключ­ний акорд, у 1785 р. Катерина II видала «Жалувану грамоту» про надання дворянських прав ук­раїнській старшині.

Завдання учням

Скласти таблицю дат, термінів, персоналій для участі в наступних конкурсах на основі інформації з виступів команд.

Конкурс «Дати»

На дошці записані дати. Вчи­тель показує дату, команди по черзі називають пов'язану з нею подію: 1762 р., 1764 р., 1763 - 1764 рр., 1728 - 1803 рр., 1765 -1769 рр., 1783 р., 1785 р.

Конкурс «Історичні персоналії» (із застосуванням комп'ютерних технологій в програмі Power Point)

На екрані висвітлюються пор­трети гетьманів. Представники команд називають історичну осо­бу і коротко розповідають про її діяльність. Після цього здійснюється перевірка правиль­ності відповіді на основі тексту, що з'являється на екрані.

Конкурс «Історичний бій»

Перевірка знання термінів з теми. Учитель називає термін і учня, який його повинен розтлу­мачити.

Терміни: Гетьманщина, Мало­росія, Слобожанщина, Лівобе­режжя, «Жалувана грамота», дру­га Малоросійська колегія.

Конкурс картографів.

Естафета. Кожна команда от­римує указку — естафетну палич­ку. Представники команд по черзі підходять до карти і показують на карті названі вчителем об'єкти:

• землі Чорноморського ко­зацького війська;

• поселення запорожців у ав­стрійських турецьких володіннях;

• місце розташування Заду­найської Січі;

• місце розташування Нової Січі.

Конкурс «Архів»

Дослідження документів. Ко­мандам надаються документи і запитання до них. Перемагає та команда, яка глибше дослідила документ.

Документ 1

Із «Секретних споминів про Ро­сію» Шарля-Франсуа Масона 1880р.

«Войовнича нація козаків зменшується з дня на день. Вона скоро зникне з поверхні землі, так як зникли інші, на яких затяжив російський скіпетр, хіба що якась щаслива революція прийде в швидкому часі, щоб визволити її з-під ярма, яке її нищить і давить...

Козаки не мають нічого спільного з росіянами... їхні зви­чаї, навпаки, спосіб життя, їжі, війни — цілком відмінні, коли не брати під увагу загальних схожо­стей, які завжди існують між ме­жуючими народами, наближени­ми до себе вузлами релігійними й політичними. Козаки є далеко гарніші, вищі, активніші, зручніші, вигадливіші й особли­во далеко чесніші за росіян, мен­ше звиклі до рабства. Вони щирі, відважні й говорять сміливіше, їх зверхність менш одноманітна і тавро, що його накладає рабство, їх ще не цілком споганило та не дало скарлуватіти...

Козацька нація тратить неза­лежність, яку мала перед своїм об'єднанням з Росією. її переста­ють щадити з хвилиною, коли впевняють, що це увійде їм безкарно. Повстання великого геть­мана Мазепи, викликане лихим трактуванням, дало початок до гноблення їх [козаків-українців] ще за царювання Петра І. Цей імператор відібрав їх право виби­рати свого вождя. Він переводив примусові затяги в їх країні і об­межив козацькі контингенти, що відтепер могли бути тільки пері­одичні і тимчасові. Розгніваний їх відданістю Карлові XII, він згнобив козацькі племена й роз­кинув їх войовників по різних областях своєї безмежної дер­жави. Одначе його наступники, що поважали останні козацькі військові і громадські інсти­туції, бо боялись, щоб остаточ­но утискуючи їх безмежно, не кинули в підданство туркам, або Польщі, або кримським та­тарам. Та з хвилиною, коли ці три вороги перестали бути страшні для Росії, козаки опи­нились у рабстві царату. Тепер їхня прадавня республіканська конституція не існує, рівність поміж ними зникла. їм дано шляхту і нині дуже тяжко про­стому козакові дійти до якого-небудь ступеня...

Унія козаків з Росією була добровільна й умовна — "їхні землі з бідою достатні для їхніх мандрівних черед та людності, колись чисельної, були спільною власністю цілої нації. Жоден чужинець, навіть росія­нин, не міг там осісти без дозво­лу загалу, і Республіка з великою відвагою боронила своїх кордонів проти замахів сусідів.

Ось який був колись стан ко­заків, стан щасливий, коли по­рівняти їх колишню цілковиту незалежність з теперішнім цілко­витим поневоленням росіянами, нинішніми їхніми панами або то­варишами рабства. Від часів Мазепи вони не мали більше вели­кого гетьмана, обраного з-поміж себе. Ця гідність була скасована, і титул служив лише для декорації кількох фаворитів російських імператриць, як, наприклад, Розумовського та Потьомкіна...

Російський уряд, завжди затри­вожений і завжди підозрілий, че­рез те, що він завжди гнобить, не обмежився одним забезпеченням себе супроти нації, яка має так багато кігтів. Не вистачає йому того, що відбирає він їй її військову силу, розчленовує її територію й втілює в давні російські провінції. Оце недавно він розпочав розчленування самої нації (йдеться про переселення 50 тисяч українців на Кубань і кримське узбережжя. — К.Б.).

Козацька нація є нині в стані кризи, вона хвилюється і б'ється під ногою колоса, що її розчавлює...»

Запитання до документа 1

• Висловіть свою думку щодо того, яку роль відіграв козацький устрій в історії України.

• Як з часом змінювалося ста­новище козацької держави у складі Російської імперії?

Документ 2

М. Грушевський про К. Розумовського

«Сам новий гетьман був чо­ловік зовсім чужий Україні й її життю. Він виріс у Петербурзі, був зв'язаний з петербурзьким пан­ством. Його довіреним радником був Г. Теплов, бувший його учи­тель, чоловік хитрий і недобрий, українським порядкам неприхиль­ний. Його пізніша записка «Про непорядки в Малоросії» дала ца­риці Катерині II матеріал проти українського гетьманського і стар­шинського правління, для його скасування, і на Україні. Теплова вважали головним провинником скасування гетьманства».

Запитання до документа 2

• Дайте характеристику К. Розумовському як державному дія­чеві.

• Чи ви погоджуєтеся з вис­новками автора про причини ска­сування гетьманства?

Конкурс міжнародників

Тема — «Історичне значення української козацької держави». У відповіді використовувати істо­ріографію та висловлювати власні думки.

III. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НА­ВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Підбиття підсумків КВК. Визначення переможця. Оціню­вання.

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ


Созанська О.

Південна Україна

Цілі уроку: поглибити знання учнів з теми шляхом самостійного оп­рацювання матеріалу; ознайо­мити з методами ефективного засвоєння знань; навчити засто­совувати набуті знання на прак­тиці; виробляти в учнів уміння бачити проблему, висувати гіпо­тези, доводити їх, звіряти свої висновки з науковими, встанов­лювати причинно-наслідкові зв'язки;

• розвивати основні складові мислення: сприйняття, пам'ять, уяву як базу для творчого підхо­ду до засвоєння знань; розвива­ти вміння аналізувати, по­рівнювати, узагальнювати, ро­бити висновки; виробляти вміння грамотно оформлювати свої дум­ки;

• виховувати вміння вчитися на уроках минулого, щоб у майбут­ньому не повторювати помилок своїх попередників; орієнтувати учнів на вироблення у себе рис, що належать до скарбниці загаль­нолюдських цінностей.

Тип уроку — урок засвоєння нових знань.

Прийом проведення уроку — метод проектів.

Форма уроку — «круглий стіл».

Обладнання: документи, дидак­тичний матеріал.

Література: див. урок 1.

ХІД УРОКУ

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Попередньо проводиться урок-консультація як підготовка до проблемного уроку, на якому клас об'єднується у групи: екс­пертів (добирають інформацію, визначають головні дати й події) та аналітиків (оцінюють інформацію, визначають основні тен­денції, підводять аудиторію до певних висновків). Аналітики, в свою чергу, об'єднуються за га­лузями: політики, економісти та соціологи. Групи отримують по­передні завдання.

Завдання для експертів

1. Адміністративно-територі­альний поділ та освоєння запо­розьких земель Нової (Підпільненської) Січі.

2. Ліквідація козацької рес­публіки — Запорозької Січі. Доля запорожців після ліквідації Січі.

3. Участь українських козаків у російсько-турецьких війнах дру­гої половини XVIII століття. Істо­ричне значення Запорозької Січі.

4. Кримське ханство у XVIII столітті.

Завдання для аналітиків

I група — порівнюють полі­тичний лад Запорозької Січі, Ро­сійської імперії й Кримського ханства.

II група — характеризують тип ведення господарства на Запо­рожжі, в Росії та у Кримському ханстві.

III група — аналізують склад населення та їхні права на Січі, в російській державі та Кримсь­кому ханстві.

II. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НА­ВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ Постановка проблеми

Вчитель. На основі інфор­мації, отриманої з виступів екс­пертів, аналітиків та із джерел, сформулюйте проблеми, що по­стали перед вами.

1. Які причини ліквідації За­порозької Січі?

2. Що було безпосереднім при­водом для ліквідації Запорозької Січі?

3. Історичне значення Запо­розької Січі.

Повідомлення експертів

Експерт 1

Після зруйнування Запорозь­кої Січі 1709 р. Петро І заборо­нив січовикам селитися в обжи­тих місцях. Запорозьке козацтво розділилося на 3 частини: одна переселилася на Лівобережжя, друга пішла за І.Мазепою до Ту­реччини, а третя з дозволу кримського хана заснувала на його території Олешківську Січ. Козаки неодноразово зверталися до російського уряду з проханням дозволити їм повернутися на рідні землі. У 1734 р. вони отри­мали такий дозвіл. Нову Січ козаки побудували біля р. Підпільної. У Новій Січі меш­кало 15—20 тис. козаків, які пе­ребували на службі у царського уряду. Землі навколо Нової Січі вважалися «вольностями» Запо­розького Коша. Адміністративно вони поділялися на паланки, яких було 5, пізніше — 8. У центрі кожної паланки розміщувалося невелике укріплення. Очолюва­ли паланку паланковий полков­ник і старшина. Населення паланок складалося із козаків, які во­лоділи зимівниками. Зимівник був формою землеволодіння на Запо­рожжі.

Експерт 2

У Петербурзі Запорозьку Січ сприймали як загрозу цілісності імперії й виношували плани її знищення. Така нагода випала після перемоги над Туреччиною і підписання Кючук-Кайнаджійського миру 1774 р., згідно з яким російські кордони пере­сувалися далеко на південь. Це визначило долю Запорожжя: червня 1775 р. за наказом Ка­терини II 100-тисячне військо генерала П. Текелі, що поверта­лося з російсько-турецької війни, оточило і знищило Нову Січ. Петро Калнишевський — останній кошовий отаман запо­рожців — був засланий до Соловецького монастиря, де про­сидів у підвалі 25 років і помер у віці 113 років.

Експерт З

Після зруйнування Нової Січі 5 тис. козаків втекли в пониззя Дунаю. Тут, у володіннях Туреч­чини вони заснували Задунайсь­ку Січ. У 1787 р. під час російсь­ко-турецької війни із задунайців було сформовано військо вірних козаків (12 тис.), пізніше відоме під назвою Чорноморського ко­зацького війська.

У 1792 р. було вирішено пере­селити козаків на Кубань, щоб відірвати від історичної батьків­щини. Цим було започатковано Кубанське козацьке військо.

Запорозька Січ — українська держава з республіканським уст­роєм. Вона кілька століть була захистом українців від кримчаків та османців. З козацтва вийшли видатні державні діячі, керівни­ки повстань. До сьогодні в украї­нському народі живуть традиції Запорозької Січі.

Експерт 4

У XVIII ст. до складу Кримсь­кого ханства входили Крим, Східний Ногай, Едісон, частина Бессарабії, Кубань. Більшість мешканців Криму жили сільськими громадами. Управляв держа­вою хан із роду Гіреїв. Кримсь­кий півострів був заселений пе­реважно татарами. їхнім по­стійним заняттям були військові походи. В мирні часи татари зай­малися скотарством, землероб­ством, виноградарством. Сповіду­вали іслам. Духовним владикою татар був османський султан.

Отримання Росією за Кючук-Кайнаджійським миром 1774 р. Керчі та Єнікале стало першим кроком на шляху введення Кримського півострова до скла­ду Росії. 8 квітня 1783 р. тери­торії Кримського ханства за на­казом Катерини II увійшли до складу Російської імперії, а згідно з наказом від 28 червня 1783 р., всі мешканці Криму були прийняті у російське підданство. На час заснування Таврійської області (10 червня 1784 р.) Кри­му було надано власне управ­ління.

На основі повідомлень екс­пертів учні складають таблицю:

Дата	Подія

Повідомлення аналітиків.

Робота із джерелами.

З указу Катерини II про ліквідацію Запорозької Січі (З сер­пня 1775 р.)

«Ми побажали цим оголоси­ти по всій нашій імперії, до за­гального відома всіх наших вірнопідданих, що Січ Запо­розька до решти вже зруйнована, із знищенням на майбутнє й самої назви запорозьких ко­заків, не менше як за образу нашої імператорської велич­ності через учинки й зухваль­ство, проявлені цими козаками в непокорі нашим височайшим повелінням...

Не рахуючи скарг і нарікань, що нерідко доходили до нашого престолу від сусідніх держав про нахабства й про грабунки, які безперестану в їхніх кордонах запорожцями кояться, нагадає­мо ми, по-перше, початок і по­ходження, відколи існують ці козаки, а потім у нижчеподано­му покажемо їхній зухвалий не­послух монаршій владі й тяжкі їхні, запорожців, насильства проти власних співгромадян своїх, а підданців наших.

Від письменників, що повіда­ють про старожитні діяння вітчизни, може дізнатися кожен цікавий тих відомостей, що запо­розькі козаки були не що інше, як частина малоросійських ко­заків, які врешті у звичаях і в способі керування виокреми­лись; бо ті, перебуваючи в при­родному співжитті, були дотепер і будуть завжди корисними гро­мадянами, а запорозькі, навпаки, здичавівши у своїх ущелинах і порогах, де сперш через особли­вості місць саму тільки військо­ву сторожу завезено було для відбиття татарських наскоків, утворили із себе потроху цілком осібне, дивне і намірам самого Творця, в розмноженні роду людського від нього благословен­ному, протиборне політичне сонмище...

Не міг і не може, звісно, бути корисним вітчизні з такими яко­стями політично різнорідний і юродивий склад членів, що сли­ве в цілковитій від світу й природ­ного співжиття розлуці, живуть найбільше з грабунку серед око­лишніх народів, незважаючи на священні з ними зобов'язання миру й доброї приязні...

Заводячи власне хліборобство, розвивали вони цим підставу за­лежності їхньої від престолу на­шого й замислювали, звісно, ут­ворити із себе посеред вітчизни край зовсім незалежний під своїм власним нестямним керуванням, сподіваючись, що схильність до розпусного життя й до грабунку буде при внутрішньому достатку безперестану поновлювати і при­множувати їхнє число...

Нема для чого й того прихо­вувати, що при самому початку останньої з Портою Оттоманською війни багато хто із запо­рожців замірявся, забувши страх Божий і належну вітчизні вірність, перекинутись на воро­жий бік, як і насправді жодної звістки нашим військам не подали вони про наближення до кордонів тодішнього кримсько­го хана, аніж йому в поході скількимога не перешкоджали, маючи для того достатні сили.

Правда, ми із задоволенням складаємо гідну похвалу в тому пункті, що чимала частина запо­розького Війська в минулу нині, настільки славну, з Портою війну, виявила при арміях наших чудові зразки мужності й хороб­рості...

...вважаємо ми себе нині зо­бов'язаними перед імперією на­шою і перед самим взагалі люд­ством зруйнувати Січ Запорозь­ку й знищити ім'я козаків від неї узяте...

...Можемо ми водночас їм ого­лосити, що нема тепер більше Січі Запорозької в політичній її потворності, а значить, і козаків цього імені, місце проживання і угіддя тамтешні залишаємо ми для постійних і вітчизні нарівні з іншими корисних жителів, зара­ховуючи їх до Новоросійської гу­бернії.

...І на визначення майбутньої долі всіх чесних колишніх запо­розьких козаків всемилостивіше велимо тих, що неохочі лишити­ся на постійне проживання у своїх місцях, розпустити на їхню батьківщину, а охочим тут осели­тися — дати землю для вічного їх проживання...»

III. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ФАКТІВ

Обговорення поставлених про­блемних запитань

Учні висловлюють власні дум­ки, формулюють висновки, запов­нюють таблиці (див. внизу).

Причини ліквідації Запорізької Січі			Привід до ліквідації Запорізької Січі
Економічні	Політичні	Соціальні

ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ

Економічне	Політичне	Соціальне	Національне	Міжнародне

«Круглий стіл»

Клас об'єднується в 4 групи:

I група — «представники Украї­ни»;

II група — «представники Росії»;

III група — «представники світової громадськості»;

IV група — «представники Кримського ханства»;

V група — «журналісти».

Представники різних груп оці­нюють ліквідацію Запорозької Січі.

Порівняння власних висновків з науковими

Учні обирають засоби:

• підручник;

• додаткова література;

• Інтернет.

Робота проходить у групах.

Практичне застосування

Які уроки можна взяти з цієї події:

— для людства;

— для України;

— для себе?

Запитання учням

1. Чи зуміло людство скорис­татися із цих уроків? Відповідь обґрунтуйте.

2. Який досвід можна запо­зичити з тих часів для сучасно­го етапу державотворення? Що слід відкинути?

3. Повторення яких помилок слід уникати?

IV. ПІДСУМОК УРОКУ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ


Немцєва К.М.

Культурна розбудова України в період Гетьманщини

(1750—1764 рр.)

Мета: ознайомити учнів із станом української культури II пол. XIX ст.; умовами її розвитку; показати, яких висот досяг український народ у розвитку духовної та матеріальної культури, наголошуючи, що справ­жнім її творцем був народ; формува­ти навички роботи з різними вида­ми інформації, аналізу й узагаль­нення історичних подій і явищ, складання текстових таблиць.

Поняття: Гетьманщина, культура, Просвітництво, бароко, вертеп, інтермедія, балаган.

Структура уроку

1. Організаційний момент.
   
2. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.
   

III. Вивчення нового матеріалу.

1. Особливості розвитку української культури.
   
2. Освіта і книгодрукування.
   
3. Література та усна народна творчість.
   
4. Наука.
   
5. Театр, музика.
   
6. Архітектура. Живопис.
   

IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів.

4. Підсумки уроку.
   
5. Домашнє завдання.
   

ХІД І ЗМІСТ УРОКУ

1. Організаційна частина
   
2. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
   

Бесіда

Учитель ставить запитання, які б допомогли учням зорієнтуватися в обставинах життя на Україні у XVII - ХVІІІ ст.:

• Що таке Гетьманщина?

(Учні повинні дати визначення цього поняття.)

Гетьманщина — назва української держави, відновленої внаслідок Національно-визвольної війни україн­ським народом під проводом Б. Хмельницького, що існувала 1649-1764 рр. Офіційна назва — Військо Запорізьке.

Які події відбулися в історії України в цей період? Як ви гадаєте, яким чином ці події позначилися на розвитку культури України?

III. Вивчення нового матеріалу

Учитель називає тему, мету уроку і план її вивчення.

1. Особливості розвитку української культури

Учитель пропонує учням прочита­ти § 26 посібника Власова і коротко сформулювати, в чому полягали особливості розвитку культури у XVIII ст.

При самостійному опрацюванні цього матеріалу учні повинні виді­лити такі особливості:

• Розвиток української культури за часів Гетьманщини відбувався за складних умов.

• Національно-визвольна війна й відродження Української держави сприяли піднесенню творчого духу українського народу.
  
• Культурницька політика українських гетьманів була спрямована на підтримку Української православної церкви, національної освіти, книгодрукування, мистецтва.
  
• Держави, до складу яких входили українські землі, здійснювали політику асиміляції. Відбувалося формування національної культури.
  

Учитель. Формування в Україні національної культури значною мі­рою відбувалося під впливом бароко. Бароко вирізняли посилений інтерес до людських почуттів і гро­мадянських вчинків, різних симво­лів (умовних позначень чогось) і алегорій, багата фантазія у вико­ристанні деталей, гнутих ліній, різ­них прикрас, тяжіння до театраль­ності і парадності.

На українську культуру вплинули також ідеї Просвітництва, які зво­дилися до обстоювання свободи особистості й засудження кріпос­ництва.

Учитель разом з учнями з'ясовує і записує на дошці особливості роз­витку української культури, вико­ристовуючи наочність «Особливос­ті українського бароко» (див. схему).

Особливості культури бароко
Вигадливе поєднання деталей, ліній, прикрас	Інтерес до людських почут­тів та громадянських вчинків	Увага до символів і алегорій	Театральність, парадність

Учитель. А як же ставився царизм до української культури?

Протягом XVIII ст. царський уряд послідовно здійснював політику русифікації України. Створювалися перешкоди для розвитку україн­ської національної культури.

Протягом XVIII ст. царський уряд послідовно здійснював політику зросійщення українського народу.

В адміністративних установах по­всюдно запроваджувалася російська мова. Вона стала насаджуватися у книгодрукуванні, а з часом — і в освіті. З 1721 р. Синод — імпер­ський орган, що управляв Церк­вою, — встановив контроль над українськими друкарнями, яким дозволялося друкувати лише цер­ковні книги, причому тільки росій­ської мовою. У 1724 р. царські цен­зори закрили Чернігівську друкар­ню. Вона змогла відновити свою роботу лише через 20 років.

У 1763 р. гетьман К. Розумовський звернувся до царського уряду із проханням перетворити Києво-Могилянську академію на університет, відкрити університет у Батурині, а також заснувати при університе­тах друкарні. Однак Катерина II відкинула ці проекти. Вона не ба­жала підвищення рівня освіченості 1 українського суспільства, що при­звело б до посилення автономних позицій Гетьманщини. Невдовзі у Києво-Могилянській академії ви­кладання російською мовою стало обов'язковим.

Царський уряд намагався скориста­тися інтелектуальними силами, на які була багата українська культура. Високоосвічені вихідці з України ставали активними провідниками реформ Петра І у Росії. Наприклад, ректор Києво-Могилянської акаде­мії Феофан Прокопович був близь­ким соратником царя і фактично очолював Російську православну церкву. Професор цієї ж академії Стефан Яворський не лише обіймав високі церковні пости, а й був пре­зидентом Слов'яно-греко-латинської академії в Москві. У цьому місті він також заснував театр.

Провідниками імперської політики ставали здібні українські адміні­стратори. Один з них — Олександр Безбородько виконував обов'язки особистого секретаря Катерини II.

Тривалий час Києво-Могилянська академія була важливим джерелом поповнення освіченими кадрами Російської імперії. Вихованцями цього навчального закладу були майже всі ректори, а також біль­шість професорів Московської ака­демії.

Російська імперія нарощувала свою могутність, експлуатуючи найбільш талановитих і освічених вихідців з України.

2. Вивчення питань 2—6

Питання 2-6 вивчаються учнями са­мостійно у групах. Робота в групах створює навчальну атмосферу, акти­візує пізнавальну діяльність учнів. Кожен має можливість як відповіда­ти, запитувати, так і висловлюватись. Робота в малих групах сприяє розвит­кові навичок мовлення, колективного обговорення, прийняття рішень, уміння працювати в команді.

Ідеї, які продукуються групою, допомагають учням бути корисними одне одному. Висловлення думок допомагає їм відчути власні можли­вості та зміцнити їх.

Починаючи роботу, об'єднуємо учнів в малі групи і розподіляємо завдання між групами. Учні повинні за короткий час (15 хв.) виконати завдання і представити результати роботи своєї групи.

Учні розподіляють ролі, які вони можуть виконувати:

• спікер (керівник групи);
  
• секретар;
  
• посередник;
  
• доповідач.
  

Вчитель організовує роботу груп. Учні отримують наступні завдання:

Група А. Освіта і книгодрукування. Києво-Могилянська академія

1. Скільки початкових шкіл було в Гетьманщині?
   
2. У яких містах діяли колегіуми? Хто в них навчався?
   
3. Чому Києво-Могилянську академію називали осередком науки й мистецтва? Яку роль вона відіграла в історії освіти України?
   
4. Які друкарні працювали в Україні? В яких містах?
   

Група Б. Література

1. Який поет-ченець почав першим використовувати книжну українську мову? Він же уславився і як перший фольклорист.
   
2. Якими творами уславився вихованець Києво-Могилянської академії Іван Величковський?
   
3. Хто з українських діячів писав твори на церковні теми? Назвіть імена діячів цього жанру та їхні твори.
   
4. Якому творові судилась слава першого підручника з історії? Хто його автор?
   
5. Які відомі козацькі літописи були створені у цей час? Назвіть їх.
   

Група В. Наука

1. Із чим був пов'язаний розвиток природничих наук, що спостерігався в Україні протягом II пол. XVII - І пол. XVIII ст.?
   
2. Хто був автором першого підручника зі змішаної математики?
   
3. Як розвивалась медицина? Коли було відкрито вищий навчальний заклад — Єлисаветградську госпітальну медико-хірургічну школу?
   
4. З ім'ям якого діяча пов'язують розквіт філософської думки в Україні? Які ідеї він об­стоював?
   

Група Г. Театр, музика

1. Який навчальний заклад вважався провідним осередком музичної культури України?
   
2. За часів якого українського гетьмана Глухів став музичною столицею України?
   
3. Як розвивався у цей період театр? Які різновиди театру існували на Україні?
   
4. Поясніть поняття «шкільна драма», «інтермедія», «вертеп», «балаган».
   
5. Назвіть визначних композиторів цього часу. Хто з них написав посібник з партерної музики та співу?
   

Група Д. Архітектура. Живопис

1. Що означає слово «бароко»?
   
2. Козацьке бароко. Які споруди були збудовані у цьому стилі? Назвіть їх.
   
3. Чим відрізняється козацький бароковий храм від храму давньоруського?
   
4. Хто з українських гетьманів вкладав свої кошти у будівництво та реставрацію церков?
   
5. Назвіть основні жанри живопису в Україні? Назвіть майстрів цих жанрів і їхні роботи.
   

Опрацювавши матеріал підручника, учні повинні представити результатти своєї роботи через доповідача або спікера, а також секретар перено­сить результати роботи групи у таб­лицю, яка вже підготовлена вчителем на дошці. Учні повинні перенес­ти записи із дошки до своїх зошитів. При підготовці відповідей учитель повинен належним чином продума­ти і правильно сформулювати зав­дання для груп, щоб забезпечити максимальну взаємодію учнів. Та­кож необхідно підготувати відповід­ний, належним чином підібраний заохочувальний матеріал, у тому числі пам'ятки матеріальної культу­ри, наочність, дисьмові документи. Поки учні працюють, учитель спо­стерігає за роботою кожної групи | і за необхідності надає конкретній | групі допомогу.

Вчитель готує матеріали, які отримує кожна група для роботи, а потім цими матеріалами буде ілюструвати свої відповіді.

Роздавальні матеріали

Портрети: Стефана Яворського, К. Розумовського, Івана Мазепи, Лазаря Барановича, Григорія Ско­вороди, Феофана Прокоповича, Дмитрія Туптала.

Архітектурні пам'ятки: народна картина «Козак Мамай»; зображення Києво-Братського монастиря із будівлями Києво-Могилянської академії; будівля Чернігівського колегіуму; Софійський собор у Києві; Успенський собор Києво-Печер­ської лаври; Михайлівський Золо­товерхий собор у Києві; церква Катерини у Чернігові; Георгіївський собор Видубицького монастиря; будинок полкової канцелярії в Чер­нігові.

Гравюри: зразки рукописної збірки «Млеко» і титульний аркуш збірки Ґалятовського «Ключ розуміння» тощо.

Учні використовують ці матеріали і під час представлення результатів своєї роботи.

Учні представляють результати ро­боти груп. Учитель коригує їхню роботу, якщо потрібно, робить до­повнення. При розгляді філософ­ських пошуків Г. С. Сковороди учень доповнює відповіді групи ві­домостями про його життя, роблячи повідомлення на 3-4 хвилини.

Після представлення результатів роботи груп треба звернути увагу на краєзнавчий матеріал. Багато подій цього періоду безпосередньо по­в'язані з нашою місцевістю. Тому необхідно звернути увагу учнів на українських діячів, чиї імена пов'язані з нашою землею.

Лазар Баранович (1620-1693) — професор і ректор Києво-Могилянської колегії. 3 1657 р.— чернігівський архієпископ. У 1674 р. організував Новгород-Сіверську друкарню, яку з 1679 р. було переведено до Чернігова. Був добрим музикантом, створював канти і духовні пісні. Заснував хорову капелу. Писав вірші. Помер у Чернігові. Похований у Борисоглібському соборі.

З діяльністю Л. Барановича пов'язана творчість диригента і композитора Семеона Пекалицького, який жив у Новгороді-Сіверському. У другій половині XVII ст. у Новгороді-Сіверському діяла Слов'яно-латинська школа, скрипторій, в якому виготовлялися високоху­дожні рукописні книги, працювали іконописці.

1785 р. заснована Новгород-Сіверська семінарія. На цей час припадає проект влаштування в Новгороді-Сіверському університету.

У 60-х роках XVIII ст. при п'яти місцевих церквах діяли початкові школи і шпиталі.

Лобисевич Опанас Кирилович (1732— 1805 рр.)— український письменник XVIII ст., один із зачинателів українського відродження.

З 1761 р. був перекладачем у гетьмана К. Розумовського. 1765—1774 рр. — секретар гетьмана К. Розумовського.

3. Висновок

Учні повинні відзначити, що духов­не життя України у часи Гетьманщи­ни залишалося дуже змістовним.

Учитель. Вплив Національно-ви­звольної війни був настільки відчут­ним, що й упродовж наступного століття Україна була здатна проти­стояти нищівному наступові імпе­рії. Найкращі здобутки українських митців II пол. XVII - І пол. XVIII ст. (архітектура козацького бароко, зо­браження козака Мамая та ікони народних майстрів, сповнені любові до рідної землі та її минулого, ко­зацькі літописи) становлять нині нашу національну гордість. Вони не лише не втратили своєї мистецької цінності, а й увійшли до золотої скарбниці світової культури, навіки уславивши своїх творців і народ, що їх виплекав. Утиски й заборони, до яких вдавалися колонізатори, звісна річ, завдавали шкоди нашій культу­рі (скільки талантів було занапаще­но, а скільком довелося зректися коріння, щоби творити!), одначе спинити духовний розвой нашого народу не змогли. Свідченням цьо­го є мистецькі досягнення наступ­них поколінь, що спиралися на до­свід своїх попередників.

Після висновку доцільно опрацю­вати документ.

Д. Дорошенко «Нарис історії Украї­ни» (Т. 1-2.- К., 1992. (репр.)).

«Хоча й обмежена та раз у раз обкроювана, автономія Гетьманщини все ж таки давала певний захист для розвитку української культури. І ця культура в кінці XVII і на початку XVIII століть досягла того рівня, що дає право поставити Гетьманщину часів Мазепи, Скоропадського, Апостола й Розумовського на один щабель із найбільш освіченими дер­жавами тогочасної Європи. Вона стала культурним осередком, впли­ви якого поширювалися на цілий схід Європи та на Балкани. Навіть московський терор і політика ви­снаження духовних, фізичних та економічних сил українського на­роду, проваджені російським уря­дом після Мазепи, довго не могли знищити цієї культури».

Учитель зачитує документ і ставить питання перед учнями: Чи згодні ви з такою позицією ав­тора?

Використовуємо метод «Займи по­зицію». Учні поділяються на три групи «Згоден», «Не згоден», «Утри­муюсь».

Вони доводять свою позицію з цьо­го питання.

IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Закріплення доцільно провести у формі бесіди.

1. Якою була політика російського царизму щодо української культури?
   
2. Назвіть найбільш відомих діячів культури цього періоду. Назвіть їх твори.
   
3. Доведіть, що Києво-Могилянська академія в І пол. XVII — І пол. XVIII ст. була одним із найвпливовіших центрів освіти, науки. Назвіть відомих вам вихованців Києво-Могилянської академії.
   
4. Назвіть відомих вам діячів культури нашого краю.
   

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

Опрацювати § 26 (підручник Власов В. Історія України.- К.: Генеза, 2002), підготувати повідомлення про роботу Новгород-Сіверської друкарні.

Єфімова В.О., Пономарьова Н.І.

Звільнення полонян запорізькими козаками

Військово-стратегічна гра

Мета:

• розширення знань учнів про історію козацтва й діяльність сучасних козацьких організації;

• розвиток навичок орієнтації на місцевості за допомогою схематичного плану;

• сприяння згуртуванню класного колективу, вихованню таких особистісних якостей, як ініціативність, кмітливість, готовність до взаємодопомоги;

• здоровлення дітей у час перебування на свіжому повітрі.

Місце проведення: сільська місцевість, де є природні перешкоди, або зона відпочинку в місті — парк, лісовий масив.

Обладнання: план місцевості, картки з питаннями, символічні відзнаки (міні-перначі), костюми й клейноди, які були виготовлені для попереднього заняття.

Опорні поняття: козацькі й військові звання (перелік дивіться нижче).

ТЕОРЕТИЧНАЧАСТИНА

Відповідність козацьких звань до військових

Козацьке звання	Військове звання
джура	солдат
заставний	старший солдат
ройовий	молодший сержант
козак	сержант
значковий	старший сержант
вістун	прапорщик
чотар	старший прапорщик
підхорунжий	молодший лейтенант
хорунжий	лейтенант
сотник	старший лейтенант
підосавул	капітан
осавул	майор
військовий старшина	підполковник
полковник	полковник
генерал-осавул	генерал-майор
генерал-хорунжий	генерал-лейтенант
генерал-полковник	генерал-полковник
генерал козацтва	генерал армії

ПРАКТИЧНАЧАСТИНА

І. Підготовчий етап.

Для проведення заняття учителю необхідно:

• ознайомитися із методичною розробкою заходу;

• запросити представників таких організацій, як «Україн­ське козацтво», «Спілки козацьких організацій Украї­ни» чи «Війська Запорізького України», які зможуть зіграти роль «гетьмана» та розповісти про сучасних укра­їнських козаків;

• вибрати територію, на якій буде проходити гра, скласти план місцевості, намітити маршрут проходження, об­стежити його з точки зору безпеки для учнів, у разі необхідності погодити проведення гри з місцевою адмі­ністрацією;

• разом з учнями виготовити символічні відзнаки (міні-перначі), підрахунок балів за котрими в кінці гри на­дасть можливість інсценізувати присудження козацьких звань активним учасникам гри;

• виготовити картки з питаннями для учнів;

• заздалегідь підготувати учнів, поділити клас на «полонян» і «козаків».

• провести репетицію театралізованих фрагментів заходу.

II. Проведення гри.

1. Організація роботи.

Учитель допомагає розміститися в таємному місці «поло­нянам», розставляє по намічених на плані пунктах «битв» учнів, які проводитимуть конкурси, організує пересуван­ня решти учнів до місця проведення гри.

2. Вступна бесіда.

Учитель представляє гостей, надає слово одному з них. Той коротко розповідає про сучасних українських козаків, їхні заслуги, про звання, що вони отримали. Надалі пояснюються правила гри. Доцільно перевірити, чи всі учні їх зрозуміли й запам'ятали, попросивши декіль­кох «козаків» повторити сказане.

3. Проведення гри на місцевості. Проводиться за наступними правилами.

Якщо клас великий, «козаків» можна за бажанням чи же­ребкуванням розділити на кілька куренів, і в кожному пе­ред початком гри інсценізувати обрання курінного отама­на (за зразком дійства у попередньому занятті). Тоді у грі змагатимуться між собою кілька команд, з яких переможе перша, що, подолавши всі перешкоди, знайде полонян. Якщо гратиме одна команда, тоді слід попередити, що вони мають пройти маршрут за певний час.

Група «полонян» знаходиться в таємному місці, очікуючи звільнення, готує польовий куліш.

В ході просування за маршрутом, позначеним на плані, «козаки» повинні зустріти пункти «битв». У цих пунктах вони мають пройти конкурси — дати відповіді на питання з історії козацтва або, якщо не можуть правильно відпові­сти на якесь із запитань, виконати фізичні вправи. Таким чином вони заробляють відзнаки (міні-пірначі), котрі в кінці гри дадуть їм право отримати козацьке звання і визначити переможців — найкмітливіших й найвправніших козаків, які й отримають найвищі звання.

Питання для конкурсів

1) В якому історичному документі було вперше вжито на письмі термін «козак»? (В «Таємній історії монголів» під 1240 роком.)

2) Яку подію описував у 1489 р. польський хроніст Мартин Бєльський, згадуючи козаків?

(Він описував похід поляків у Східне Поділля, і свідчив, що польське військо могло успішно просуватись у південних степах лише завдя­ки козакам, які добре знали місцевість.)

3) Хто з іноземців залишив цікаві описи козацького життя? (Французький інженер Гійом Левассер де Боплан, італієць Гамберіні, курляндський посланець герцог Міллер, австрійський посланець Еріх Лясота, численні польські мемуаристи.)

4) Які звичаї єднають козацтво із західно-європейським се­редньовічним лицарством?

(Звичай побратимства, морально-етичний кодекс поведінки — ви­сокий соціальний статус свободи, мужності, відданості товари­ству і низький статус спокійного способу життя.)

5) Наведіть приклади українських прізвищ, які пішли від козацьких прізвиськ.

(Перебийніс, Загубиколесо, Обійдихата, Товчигречка, Панібудьласка тощо.)

6) Які страви складали основу козацької кухні? (Борщ і вареники.)

7) Які українські історики заперечували правильність ототож­нення князя Дмитра Вишневецького з козаком Байдою? (В. Антонович, М. Драгоманов, В. Голобуцький.)

8) Праці скількох людей і скільки часу було достатньо, щоб збудувати козацький корабель — чайку?

(Чайку могли збудувати 60 козаків за два тижні.)

9) Після якого випробування джура міг стати справжнім ко­заком?

(Після участі у морському поході проти Оттоманської Порти.)

10) Якими були результати морського походу козаків на Кафу 1616 р.?

(Козаки знищили 14 тисяч турецьких воїнів, потопили турецькі кораблі, визволили багато полонених.)

По закінченню гри визначаються переможці (якщо змага­лися команди), інсценізується присудження козацьких звань активним учасникам — тим, хто набрав найбільше балів за результатами конкурсів.

III. Підсумкова бесіда.

Після оголошення й нагородження переможців доцільно зробити висновки про те, наскільки цікавою й корисною ви­явилася для учнів гра. Учитель задає такі питання:

• Чи сподобалась вам гра?

• Яку нову інформацію ви отримали?

• Які знання, отримані на попередніх заняттях, ви мали можливість застосувати?

• Чи з'явилося у вас бажання приєднатися до лав сучасного козацтва? Чому?