Geum.ru

Методичні вказівки та контрольні завдання з біологічної хімії для студентів факультету заочного навчання

Вид материалаДокументы

Содержание


1. До патологічних компонентів сечі відносять… 2. Альбумінурія – це…
Заняття № 18
Актуальність теми
Зміст теми
Питання для засвоєння матеріалу по практичній роботі
Значення для фармації та клініки
Заняття № 19
Актуальність теми
Міжкафедральна інтеграція
Зміст теми
Значення для фармації та клініки
1. Фармакокінетика – це … 2. Як метаболізуються ксенобіотики в організмі людини?
Подобный материал:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   29

1. До патологічних компонентів сечі відносять…

2. Альбумінурія – це…


3. Гематурія – це….

4. Глюкозурія – це…

5. Причина появи білка у сечі полягає у….

6. Кетонурія – це….

7. Поява у сечі глюкози свідчить про…

8. Поява гемоглобіну у сечі свідчить про…

9. Зміна концентрації жовчних кислот та жовчних пігментів у сечі вказує на….


ЗАНЯТТЯ № 18

Тема заняття: ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ОБМІНІВ ВУГЛЕВОДІВ, БІЛКІВ І ЛІПІДІВ


Мета заняття: Знати основні амфіболічні шляхи метаболізму. Знати основні біохімічні функції печінки в обміні вуглеводів, ліпідів, простих і складних білків, у знешкодженні токсичних речовин ендогенного та екзогенного походження. Вміти визначати у сечі наявність ефірів сульфатної кислоти, тваринного індикану та грамотно інтерпретувати отримані результати.

Актуальність теми: Печінка-біохімічна лабораторія організму-займає центральне місце в обміні речовин, підтримуючи гомеостаз внутрішнього середовища організму. В клітинах печінки знаходяться ферментні системи, що каталізують численні реакції обміну білків, вуглеводів, ліпідів, вітамінів, гормонів тощо. З печінкою пов'язані найголовніші детоксикаційні реакції речовин ендогенного та екзогенного походження. Вивчення інтегративної ролі печінки в обмінних процесах необхідно для створення у студентів уявлення про єдність метаболізму на рівні цілого організму.

Міжкафедральна інтеграція: Знати: 1. Морфологію та функції печінки (кафедра анатомії та гістології). 2. Знати біохімічні процеси амфіболічних шляхів (кафедра біохімії). 3. Фотоелектроколориметричні методи дослідження (кафедра біофізики).


Література

ОСНОВНА:
  1. Вороніна Л.М., Десенко В.Ф., Мадієвська Н.М. та ін. Біологічна хімія. – Харків: Основа, Видавництво НФАУ, 2000. – С.533-539.
  2. Губський Ю.І.. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: “Укрмедкнига”, 2000. – С. 449-467.
  3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – C.244-251, 634-652.
  4. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1983. – С. 268-279, 509-512, 579-594.
  5. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1990. – С.318 – 487.
  6. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1998. – С. 545-566.
  7. Николаев А.Я. Биологическая химия. – М.: Высшая школа, 1989. – С. 411-426.
  8. Савицкий И.В. Биологическая химия. – К.: Вища школа, 1982. – С.367-376.
  9. Строев Е.А. Биологическая химия. - М.: Высшая школа, 1986. – С. 300-301.
  10. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред. О.Я. Склярова. – Львів: Світ, 2006. – C.109-117.

ДОДАТКОВА:
  1. Мецлер Д. Биохимия. – М.: Мир, 1980. – С. 95-156. – т.2. – С. 456-514.
  2. Страйер Л. Биохимия – М.: Мир, 1984., т.2. – С.280-299.
  3. Бышевский А.Ш., Терсенов О.А. Биохимия для врача. – Екатеринбург: Уральский рабочий, 1994. – С.196-205.
  4. Кольман Я., Рем К.-Г. Наглядная биохимия. – М.: Мир, 2000. – С. 114-123, 310-311.
  5. Марри Р., Греннер Д., Мейес П., Родуэлл В. Биохимия человека. – М.: Мир, 1993. – С.165-171.


ЗМІСТ ТЕМИ

теоретичні питання:
  1. Гомеостаз – визначення, значення для життєдіяльності організму.
  2. Механізми регуляції біохімічних процесів, їх рівні. Регуляторне значення співвідношення АТФ/АДФ, НАД+/НАДН, КоА/ацетилКоА, цАМФ/цГМФ та ін.
  3. Характеристика катаболічних, анаболічних та амфіболічних шляхів метаболізму, їх значення.
  4. Найважливіші метаболіти амфіболічних шляхів: піруват, ацетил-КоА, сукциніл-КоА та ін.
  5. Взаэмозв’язок ліпідного і вуглеводного, ліпідного і білкового, вуглеводного і білкового обмінів.
  6. Гомеостатична роль печінки в обміні речовин. Роль печінки в регуляції обміну вуглеводів, ліпідів та білків. Ліпотропні фактори, їх роль.
  7. Детоксикаційна функція печінки. Типи реакцій біотрансформації ксенобіотиків та ендогенних метаболітів.
  8. Характеристика мікросомального окиснення. Цитохром Р-450, його роль. Індуктори та інгібітори мікросомального окиснення.
  9. Процеси детоксикації продуктів обміну в печінці шляхом кон’югації з глюкуроновою кислотою (УДФГК), з сульфатом (ФАФС), з метильними групами (SАМ), з гліцином. Будова УДФГК та ФАФС.
  10. Взаємозв’язок мікросомального окиснення і кон’югаційних реакцій.

Питання для засвоєння матеріалу по практичній роботі

  1. Яким методом можна визначити рівень тваринного індикану в сечі ?
  2. Про що свідчить зростання індикану в сечі ?
  3. Яким методом можна визначити наявність ефірів сірчаної кислоти у сечі?



ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ФАРМАЦІЇ ТА КЛІНІКИ

У сечі людини завжди знаходяться парні сполуки ефіри сульфатної кислоти у вигляді солей фенолсульфатної, крезолсульфатної кислот. Утворення цих парних сполук відбувається у печінці. У кишці ароматичні амінокислоти (фенілаланін, тирозин) під дією ферментів розщеплюються з утворенням отруйних фенолів. Останні, потрапляючи по системі ворітної вени до печінки, знешкоджуються шляхом сполучення з сульфатною або глюкуроновою кислотами, перетворюючись у ефіри кислоти. Вони менш отруйні, ніж феноли і виводяться з організму із сечею в кількості 0,2-0,3 г за добу.

Вміст ефіросульфатних сполук у сечі збільшується при інтенсифікації кон’югаційних (детоксикаційних) процесів у печінці. Наприклад, при посиленні процесів гниття у кишці внаслідок закрепів, непрохідності тощо.

Гіперіндиканемію і гіперіндиканурію спостерігають у разі посилення процесів гниття у кишці, при захворюваннях внутрішніх органів, що супроводжуються розпадом білків (защемлена грижа, закрепи, завороти кишки та інші види кишкової непрохідності, коли є умови для активації мікробної флори кишки), у разі посиленого розпаду білків в організмі, який спостерігають при пухлинах, бронхоектазах, абсцесах, формуванні гнійних екссудатів, гнійних процесах у легенях, туберкульозі. Такий стан характерний також для хворих із пухлинами шлунка, гіпохлоремією, обтурацією жовчовивідних шляхів.

Гіперіндиканемію спостерігають у хворих на початкових стадіях розвитку ниркової недостатності, коли рівень залишкового азоту ще не збільшений, наприклад, у хворих на гломерулонефрит. Реакція на індикан різко позитивна в доуремічній та уремічній стадіях нефриту.

Питання для перевірки засвоєння матеріалу

1. Гомеостаз – це….

2. До центральних метаболітів обміну речовин відносять…..


3. Гомеостатична роль печінки полягає у…

4. Мікросомальне окиснення – це…

5. Процеси детоксикації у печінці здійснюються шляхом…..


ЗАНЯТТЯ № 19


Тема заняття: ФАРМАЦЕВТИЧНА БІОХІМІЯ. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОДУКТІВ МЕТАБОЛІЗМУ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ


Мета заняття: Вивчити біохімічну трансформацію лікарських речовин. Засвоїти методи визначення деяких лікарських препаратів та їх метаболітів та використовувати отримані знання в біофармації.

Актуальність теми: У зв’язку з тим, що багато лікарських засобів, які є чужорідними для нормальних метаболічних шляхів, можуть змінювати й порушувати перебіг обмінних процесів, а в умовах патології лікарські засоби можуть нормалізувати метаболізм і тим самим зумовити видужування хворого. Знання кінетики всмоктування, транспорту, розподілу, метаболізму речовин в організмі є основою для розробки лікарських форм із заданими властивостями.

Міжкафедральна інтеграція: Знати: 1. Хімізм реакцій катіонів і аніонів (кафедра аналітичної й токсикологічної хімії). 2. Теоретичні та практичні аспекти екстракції лікарських засобів та їх метаболітів із біологічного матеріалу (кафедра аналітичної та токсикологічної хімії). 3. Аналіз лікарських засобів за аналітико-функціональними групами (кафедра фармацевтичної, біоорганічної та органічної хімії). 4. Хімічні властивості фенолів, їх простих ефірів та амінофенолів (кафедра фармацевтичної, біоорганічної та органічної хімії).

Література


ОСНОВНА:
  1. Вороніна Л.Н., Десенко В.Ф., Мадієвська Н.Н. та ін. Біологічна хімія. – Харків: Основа, 2000. – С.555-603.
  2. Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С.449-461.
  3. Гонський Я.І. Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 277-279.
  4. Березов Т.Т., Коровкин Б,Ф, Биологическая химия. – М: Медицина, 1990. – С. 559-561.
  5. Строев Е.А. Биологическая химия. – М.: Высшая школа, 1986. – С. 439-458.

ДОДАТКОВА:
  1. Крамаренко В.П. Токсикологічна хімія. – К.: Вища школа, 1995. – С. 211-213; 217-219.
  2. Ленинджер А. Основы биохимии. – М.: Мир, 1985. – С.33-34; 45; 398.


ЗМІСТ ТЕМИ

теоретичні питання:
  1. Фармацевтична біохімія, її значення для теоретичної та практичної фармації.
  2. Біогенні та синтетичні лікарські засоби.
  3. Фармакокінетика, визначення, характеристика.
  4. Залежність дії ліків від метаболізму.
  5. Метаболізм ксенобіотиків: фази, залежність від будови, шляхів уведення в організм.
  6. Ентеральний метаболізм лікарських речовин та характеристика дії ферментів шлунково-кишкового тракту.
  7. Внутрішньоклітинний метаболізм та характеристика ферментних систем клітинних органел.
  8. Типи реакцій метаболізму лікарських засобів в організмі людини. Фаза модифікації (С-гідроксилювання; N-гідроксилювання; N-окиснення; S-окиснення; дезалкілування; окислювальне дезамінування; десульфування; відновлення нітросполук). Кон’югаційні механізми (глюкуроїдна, сульфатна, метильна, ацетильна, пептидна кон’югація).
  9. Біотрансформація деяких лікарських засобів (карбамати, похідні фенолу, фенілалкіламідні похідні, сульфаміди, гідразиди, барбітурати, похідні фентіазину, морфіну).
  10. Фактори, які впливають на метаболізм лікарських засобів. Особливості біотрансформації лікарських препаратів в організмі дітей, вагітних та людей похилого віку.


Питання для засвоєння матеріалу по практичній роботі
  1. Що таке біотрансформація і яка її мета ?
  2. Що таке біогенні й чужорідні лікарські препарати ?
  3. Що таке ферменти лікарського метаболізму ?
  4. Які типи реакцій характерні для I-ї фази біотрансформації ліків ?
  5. Які типи реакцій характерні для II-ї фази біотрансформації ліків ?
  6. Як метаболізується фенацетин в організмі людини ?
  7. Як метаболізується саліцилова кислота в організмі людини ?


ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ФАРМАЦІЇ ТА КЛІНІКИ

Причиною ускладнення фармакотерапії є досить часто неврахована взаємодія ліків в фармакокінетичній фазі, а саме під час їх, метаболізму. Серед фармакологічних препаратів потрібно виділити речовини, які підвищують і пригнічують активність ферментів, що метаболізують ліки в печінці. Це необхідно врахувати при проведенні комплексної терапії в ході якої застосовується два-три і більше медикаментів.

З лікарських речовин інгібуючу дію мають аміназин, дисульфірам, ізоніазид, амізин, левоміцетин, ПАСК, преднізолон, прогестерон, рутин, стероїдні контрацептиви, фенамін, 5-фторурацил та ін. Пригнічують біотрансформацію також сполуки важких металів (солі свинцю, кадмію, кобальту, органічних сполук ртуті), фенілсечовина, бромофос, хлорофос та ін. Поєднане застосування інгібіторів з іншими лікарськими засобами веде до зміни фармакокінетики і фармакодинаміки останніх. Так преднізолон, гальмуючи розклад циклофосфаміду, посилює цитостатичну і токсичну дію препарату; одноразовий прийом етилового спирту зменшує метаболізм барбітуратів, антигістамінних препаратів і етакридинової кислоти; гідроксазин, ніаламід пригнічують біотрансформацію снодійсних засобів, в результаті чого посилюється гіпнотична дія; під впливом левоміцетину, дисульфіраму понижується метаболізм дикумарину. Перетворення дифеніну понижується під дією тетураму, ізоніазиду, ПАСК, левоміцетину, циклосерину, меридрилу.

В дихальній системі інгібітори найчастіше впливають на цитохром Р450: пригнічення метаболізму одних ксенобіотиків – субстратів проходить за рахунок їх конкуренції за місця зв’язування з цитохромом Р450 (дифенілгідантон, наприклад, конкурує з гексобарбіталом), інші – при утворенні міцного зв’язку інгібітора з цитохромом Р450 (наприклад, метапірон).


Питання для перевірки засвоєння матеріалу

1. Фармакокінетика – це …

2. Як метаболізуються ксенобіотики в організмі людини?


3. Які типи реакцій кон’югації вам відомі?

4. Що таке фаза модифікації лікарських засобів? Які типи реакцій вона включає?

5. Які особливості біотрансформації лікарських засобів у дітей, вагітних та людей похилого віку?

ЗМІСТ

  1. Вступ 3



  1. Загальні рекомендації 4



  1. Оформлення контрольної роботи 5



  1. Тематичний план лекцій, лабораторних занять та самостійної роботи 6



  1. Контрольна робота №1 9



  1. Контрольна робота №2 12



  1. Варіанти контрольних робіт 17



  1. Програма з біохімії для студентів фармацевтичного факультету 18



  1. Перелік контрольних питань до іспиту 27



  1. Література 33



  1. Заняття №1. Будова і функції складних білків 34



  1. Заняття №2. Загальні властивості ферментів 41



  1. Заняття №3. Значення окиснювально-відновних ферментів в оорганізмі. Кількісне визначення каталази в крові 49



  1. Заняття №4. Методи визначення активності амілази в біологічних рідинах 56



  1. Заняття №5. Біохімічні методи визначення цукру в біологічних рідинах 64



  1. Заняття №6. Жиророзчинні та водорозчинні вітаміни 76



  1. Заняття №7. Хімія ліпідів та їх функції 95



  1. Заняття №8. Функціональна біохімія шлункового тракту. Біохімічний аналіз шлункового соку 104



  1. Заняття №9. Роль печінки в метаболічних процесах організму 115



  1. Заняття №10. Гормони, структура та їх функції 129



  1. Самостійна позааудиторна робота студентів 139