Geum.ru

Методичні вказівки та контрольні завдання з біологічної хімії для студентів факультету заочного навчання

Вид материалаДокументы

Содержание


1. Гіпер- та гіпопротеїнемія – це… 2. Діагностичне значення визначення білкових фракцій полягає у…
Заняття №
Актуальність теми
Зміст теми
Значення для фармації та клініки
Подобный материал:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   29

1. Гіпер- та гіпопротеїнемія – це…

2. Діагностичне значення визначення білкових фракцій полягає у…


3. Ліпопротеїни – це…

4. Глікопротеїни крові – це…

5. Імуноглобуліни це білки, які мають наступне клінічне значення…

6. Буферні системи крові – це…

7. Згортання крові полягає у ...

8. Антикоагуляційна система крові – це…

9. До діагностичних ферментів сироватки крові належать…

10. Водорозчинним аналогом вітаміну К є наступний фармацевтичний препарат…
ЗАНЯТТЯ № 15

Тема заняття: НЕБІЛКОВІ АЗОТИСТІ КОМПОНЕНТИ КРОВІ


Мета заняття: Знати небілкові азотвмісні сполуки крові, що складають залишковий азот та засвоїти методи визначення залишкового азоту і середніх молекул крові та вміти застосовувати отримані показники в діагностиці захворювань.

Актуальність теми: Залишковий азот є важливим показником стану білкового обміну. Значення небілкового азоту і його окремих компонентів проводиться з метою діагностики порушень функції нирок, печінки ендогенної інтоксикації при ряді захворювань і оцінки ступеня ниркової недостатності;

Міжкафедральна інтеграція: Знати: 1. Фізико-імічні властивості білків (курс біофізколоїдної хімії). 2. Елементний аналіз органічних речовин (кафедра біоорганічної хімії). 3. Обмін простих і складних білків (кафедра біохімії).
Література

ОСНОВНА:
  1. Вороніна Л.М., Десенко В.Ф., Мадієвська Н.Н.та ін. Біологічна хімія. – Харків: Основа, 2000. – С. 522-527
  2. Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С.175
  3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 186
  4. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицна, 1990. – C. 448-449.
  5. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицна, 1982. – C. 612-617.
  6. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицна, 1998. – C. 580-582.
  7. Николаев А.Я. Биологическая химия. – М.: Высшая школа, 1989. – C. 365-368, 437- 438, 460-461.
  8. Савицкий И.В. Биологическая химия. – Киев: Вища школа, 1982. – C. 389-390.
  9. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред. О.Я. Склярова. – Львів: Світ, 2006. – C.181-189.

ДОДАТКОВА:

1. Бышевский А.Ш., Терсенов О.А. Биохимия для врача. – Екатеринбург: Уральский рабочий, 1994. – 384с.

2. Ангельскі С., Якубовскі З., Домінічак М.Г. Клінічна біохімія. – Сопот, 1998. – 451с.

ЗМІСТ ТЕМИ

теоретичні питання:
  1. Поняття про загальний і залишковий азот крові. Небілкові азотвмісні компоненти крові. Діагностичне значення їх визначення.
  2. Безазотисті органічні сполуки крові, їх метаболічне походження.
  3. Азотемія, її види та причини виникнення, диференціювання їх в клініці.
  4. Кількісні зміни залишкового азоту крові при парентеральному харчуванні, переливанні крові, застосуванні плазми, сироватки чи плазмозамінників.
  5. Біохімічні аспекти використання деяких лікарських препаратів при азотемії.
  6. Молекули середньої маси (середні молекули), їх метаболічне походження. Клініко-діагностичне значення їх визначення.


Питання для засвоєння матеріалу по практичній роботі

1.На чому базується отримання безбілкового фільтрату проби крові?

2.На чому базується мінералізація безбілкового фільтрату?

3.В чому суть фотометричного визначення залишкового азоту крові?

4.Який принцип визначення СМ крові?


ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ФАРМАЦІЇ ТА КЛІНІКИ

Визначення небілкового азоту і його окремих компонентів проводиться з метою:

1) для діагностики порушень видільної функції нирок і оцінки ступеня ниркової недостатності;

2) для оцінки сечовиноутворюючої функції печінки і виявлення печінкової недостатності;

3) для оцінки кількісних змін середніх молекул, які накопичуються в організмі при різних захворюваннях, що супроводжуються ендогенними інтоксикаціями.

Для початкових стадій деяких захворювань характерно не стільки підвищення залишкового азоту крові взагалі, скільки зміни у кількісному вмісті компонентів залишкового азоту, співвідношенням між ними та загальним азотом.

Ретенційна (ниркова) азотемія зустрічається при гломерулонефритах, піелонефриті, туберкульозі і амілоїдозі нирок. Позаниркові ретенційні азотемії зумовлені порушенням гемодинаміки і, відповідно, зниженням клубочкової фільтрації. Вони виникають в результаті серцевосудинної декомпенсації, при локальному порушенні кровообігу в ниркових артеріях. Продукційна азотемія спостерігається при кахексії, лейкозах, новоутвореннях, кишковій непрохідності, лікуванні глюкокортикоідами. Азотемія зустрічається у недоношених дітей.

Зменшення вмісту залишкового азоту спостерігається при недостатньому харчуванні, зокрема білковому, тяжкій печінковій недостатності, некрозі печінки, іноді при вагітності.

Рівень СМ у сироватці крові хворих є одним з критеріїв клінічного перебігу і оцінки ефективності лікування цілого ряду захворювань. Кількість їх у крові значно збільшується при таких патологічних станах, як опікові хвороби, недостатність функції печінки і нирок, запальні процеси, ендогенна інтоксикація, злоякісні утворення, тощо. Проведення ряду детоксикаційних заходів (гемодіаліз, гемосорбція, тощо) впливає на рівень СМ, тому визначення їх рівня в динаміці захворювань і лікуванні необхідно використовувати тільки з метою оцінки ступеня тяжкості патології і ефективності лікувальних заходів, а не з метою діагностичного тесту.


Питання для перевірки засвоєння матеріалу