Методичні вказівки та контрольні завдання з біологічної хімії для студентів факультету заочного навчання
| Вид материала | Документы |
- Львівський національний медичний університет імені данила галицького кафедра біологічної, 1655.89kb.
- Програма, методичні вказівки та контрольні завдання з дисципліни «екологія» для студентів, 566.78kb.
- Робоча програма, методичні вказівки до вивчення дисципліни та контрольні завдання для, 393.01kb.
- Програма, методичні вказівки І контрольні завдання з дисципліни "основи екології" для, 325.1kb.
- Програма, методичні вказівки та контрольні завдання з дисципліни " виробництво виливків, 797.9kb.
- Типова програма, методичні вказівки та контрольні завдання для студентів навчального, 708.32kb.
- Програма, методичні вказівки та контрольні завдання з дисципліни «охорона праці в галузі», 339.25kb.
- Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького кафедра біологічної, 1954.66kb.
- Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни, 165.04kb.
- Програма, методичні вказівки та контрольні завдання з дисципліни " виробництво виливків, 864.84kb.
1. Реплікація – це … Які ферменти реплікації відомі у прокаріот та еукаріот?
2. Транскрипція – це … Що таке промотор, оператор, цистрон, термінатор, екзони, інтрони?
3. Яка будова та функції рибосом?
4. В чому полягає основна функція тРНК та мРНК?
5. Які властивості генетичного коду ви знаєте?
6. Основні етапи трансляції – це …
7. Регуляція біосинтезу білка відбувається …….?
8. Що таке мутації? Які види мутацій існують?
9. Які фармацевтичні препарати застосовують як інгібітори синтезу білка?
10. Яке значення генної інженерії для фармації?
ЗАНЯТТЯ №13
Тема заняття: ГОРМОНАЛЬНА РЕГУЛЯЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН
Мета заняття: Засвоїти основи метаболізму гормонів і молекулярні механізми регуляції взаємозв’язку між ендокринними залозами і їх органами -мішенями.Оволодїти методикою клінічного визначення адреналіну в біологічних рідинах і дати оцінку функціонального стану кори наднирників.
Актуальність теми : Гормонам належить важлива роль у механізмі підтримання гомеостазу організму. Шляхом регуляції активності ферментів у клітинах, а також впливом на генетичний апарат клітини вони здатні змінювати інтенсивність обміну речовин в клітинах-мішенях і в організмі в цілому. Усвідомлення механізмів нейрогуморальної регуляції обміну речовин дає основу для діагностики правильної та раціональної терапії при ендокринопатіях.
Міжкафедральна інтеграція: Знати:1.Хімічну структуру стероїдних гормонів (кафедра біооргнічної хімії). Принципи гормональної регуляції обміну вуглеводів (кафедра біологічної хімії).Фізіологіяна роль гормонів (кафедра нормальної фізіології).
Література
ОСНОВНА:
- ВоронінаЛ.Н., Десенко В.Ф., Мадієвська Н.Н., Кравченко В.Н., Скворцова Т.С., Савченко Л.Г., Шоно Н.А. Біологічна хімія. – Харків: Основа, 2000. – С.486-551.
- Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С.330-386.
- Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С.154 –209.
- Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1990. – С.182-191, 199-202.
- Савицкий И.В. Биологическая химия. – К., Вища школа, 1982. – С.197-212, 332-383.
- Николаев А.Я. Биологическая химия. – К., Вища школа, 1982. – С.374 -388.
- Строев Е.А. Биологическая химия. – М.: Высшая школа, 1986. – С.170.
- Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред. О.Я. Склярова. – Львів: Світ, 2006. – C.190-198.
ДОДАТКОВА:
- Страйер Л. Биохимия. – М.: Мир, 1985, т.2. – С.122-130, т.3. – С.282-304.
- Ленинджер А. Основы биохимии. – М.: Мир, 1985, т.3. – С.779-809.
- Ангельскі С., Якубовскі З., Домінічак М.Г. Клінічна біохімія. – Сопот, 1998. – 451с.
- Розен В.Б. Основы эндокринологии. – М.: Высш. Школа, 1980. – 342 с.
- Држевецкая И.А. Эндокринная система растущего организма. – М.: Высш. школа. – 1987. – 206 с.
ЗМІСТ ТЕМИ
теоретичні питання:
1.Гормони гіпоталамусу і шишковидної залози.
2.Тропні гормони гіпофізу. Механізми регуляції ендокринних залоз.
3.Нейрогормони – окситоцин і вазопресин; вплив на водно-сольовий обмін.
4.Глюко- і мінералокортикоїди. Вплив на обмін речовин. Порушення обміну при гіпер- і гіпокортицизмі.
5.Чоловічі статеві гормони. Хімічна природа і вплив на обмін речовин.
6.Жіночі статеві гормони. Хімічна будова і біологічна дія.
7.Молекулярні механізми дії гормонів білкової природи.
8.Молекулярні механізми дії стероїдних гормонів.
9. Гормональна регуляція як механізм міжклітинної і міжорганної координації обміну речовин.
10.Гормони і антигормони, молекулярні механізми дії, використання в фармації і клініці.
Питання для засвоєння матеріалу по практичній роботі
- З якою функціональною групою взаємодіє динітробензол.
- Значення кількісного визначення адреналіну.
Питання для перевірки засвоєння матеріалу
1. Перерахувати етапи молекулярних механізмів дії гормонів білкової природи.
2. В чому полягає суть механізму дії стероїдних гормонів?
3. Які основні відмінності у механізмах дії гормонів білкової природи та стероїдних гормонів?
4. Що таке антигормони? Яка їх біологічна роль? Які антигормони використовують як фармпрепарати?
5. Які механізми регуляції ендокринних залоз ви знаєте?
ЗАНЯТТЯ № 14
Тема заняття: БІЛКИ ПЛАЗМИ КРОВІ
Мета заняття: Знати основні білки плазми крові та вміти використовувати їх кількісні показники для діагностики гіпер- і гіпопротеїнемій, диспротеїнемій, парапротеїнемій, спадкових захворювань, пов'язаних з недостатнім синтезом тих чи інших білків крові.
Актуальність теми: Білки - це генетично детермінована система. У плазмі крові виявлено і описано понад 100 білків, які відрізняються між собою за фізико-хімічними та функціональними властивостями. Серед них є проферменти, ферменти, інгібітори ферментів, гормони, фактори коагуляції, антикоагулянти, транспортні білки, антитіла, антиоксиданти та інші. Білки плазми визначають її властивості: колоїдно-осмотичний тиск і тим самим постійний об'єм крові, в'язкість крові, підтримання постійного рН крові та функції, а саме: захисну, регуляторну, терморегуляторну, дихальну, трофічну та інші.
Студентам необхідно оволодіти методами кількісного визначення білків плазми крові з метою діагностики захворювань, що супроводжуються змінами співвідношення фракцій білків крові.
Міжкафедральна інтеграція: Знати 1. Хімічну будову, властивості амінокислот і білків (кафедра біоорганічної і біологічної хімії). 2. Методи дослідження білків плазми крові та їх фракцій (кафедра біохімії). 3. Основи хроматографії (кафедра біоорганічної та біологічної хімії). 4. Фотоелектроколориметричні методи дослідження (кафедра біофізики).
Література
ОСНОВНА:
1.Вороніна Л.М., Десенко В.Ф., Мадієвська Н.М. та ін.Біологічна хімія. – Харків: Основа, 2000. – С.62-66, 72-76, 79-80, 316-319,522-533.
2.ГубськийЮ.І.Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С. 35-36, 77, 225-233, 418-419, 423-439.
3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С.47-50,59-60, 363-364,386-388, 546-553, 566-583.
4. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1990. – С.438-470.
5. Савицкий И.В. Биологическая химия. – К.: Высшая школа, 1986. – С.97-107.
6. Строев Е.А. Биологическая химия. – М.: Высшая школа, 1986. – С.412-423.
7. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред. О.Я. Склярова. – Львів: Світ, 2006. – C.181-189.
ДОДАТКОВА:
1. Ленинджер А. Основи биохимии. – М.: Мир, 1984.- т.1
2. Страйер Л. Биохимия. – М.: Мир, 1984. – т.1
3. Бышевский А.Ш., Терсенов О.А. Биохимия для врача. – Екатеринбург: Уральский рабочий, 1994. – 384 с.
4. Ангельскі С., Якубовскі З., Домінічак М.Г. Клінічна біохімія. – Сопот, 1998. – 451с.
ЗМІСТ ТЕМИ
теоретичні питання:
1. Загальна характеристика основних білків плазми крові та їх біологічне значення.
2. Альбуміни і глобуліни. Гіпер- і гіпопротеїнемія. Діагностичне значення визначення білкових фракцій. Суть методу електрофорезу білків плазми крові. Електрофореграми при різних захворюваннях.
3. Ліпопротеїни крові, їх характеристика, роль у розвитку різних патологічних станів.
4. Глікопротеїни, їх будова, біологічна роль, зміна складу при захворюваннях.
5. Гаптоглобін, трансферин, церулоплазмін, С-реактивний білок, 2-макроглобулін, протеїназний інгібітор, фібронектин, кріоглобулін, їх біологічне значення.
6. Імуноглобуліни, їх характеристика, клінічне значення різних типів імуноглобулінів.
7. Буферні системи крові, механізми їх дії. Порушення кислотно-лужної рівноваги, діагностичне значення.
8. Біохімічні основи згортання крові.Участь білків у цьому процесі.
Роль вітаміну К в реакціях коагуляції. Лікарські препарати агоністи та антагоністи вітаміну К.
9. Антикоагуляційна система. Фібриноліз. Використання прокоагулянтів і антикоагулянтів як лікарських засобів.
10.Ферменти сироватки крові, їх походження, діагностичне значення визначення, приклади. Кінінова система.
11. Використання цільної крові донорів та препаратів з крові тварин у практичній медицині.
Питання для засвоєння матеріалу по практичній роботі
1. На чому грунтується метод визначення ЛПНЩ?
2.Який вміст ЛПНЩ у плазмі крові здорової людини? Його діагностичне значення.
3 Якими методами користуються для встановлення функціонального стану печінки?
4.У чому полягає принцип проби Вельтмана?
ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ФАРМАЦІЇ ТА КЛІНІКИ
Співвідношення між ЛПВЩ і ЛПНЩ в організмі має важливе значення. За нормальних фізіологічних умов вміст ЛПВЩ і ЛПНЩ відповідно становить 2,6 г/л та 3,6 г/л.
Збільшення ЛПНЩ спостерігається при атеросклерозі, механічній жовтяниці, гепатитах, діабеті, ожирінні та інш. Необхідно проводити кореляційну залежність між вмістом тригліцеридів, холестерину і ЛПНЩ. Відмічено, що підвищення у плазмі крові концентрації як холестерину, так і тригліцеридів супроводжується збільшенням вмісту ЛПНЩ.
Результати осадових проб можуть бути показовими при захворюваннях печінки, а також при інших захворюваннях, які супроводжуються диспротеїнеміями, переважанням грубодисперсних глобулінових фракцій. Ці зміни в структурі білкових фракцій можна встановити за допомогою колоїдних проб вже на ранніх етапах захворювань, коли визначити зміни співвідношення фракцій білків крові іншими методами клінічної лабораторної діагностики не вдається.
Найбільш специфічною для ураження печінки є тимолова проба, вона є позитивною швидше, ніж виникає жовтушність шкіри. Сулемова проба частіше буває позитивною при цирозі печінки, токсичних ураженнях печінки.
У пробі Вельтмана коагуляція білків наступає при додаванні меншої кількості розчину кальцію хлориду, порівняно з нормою, при паренхіматозному ураженні печінки, малярії.
При ревматизмі, туберкульозі легенів коагуляція білків спостерігається при додаванні більшої кількості розчину кальцію хлориду у порівнянні з нормальними показниками.
Питання для перевірки засвоєння матеріалу