Методичні вказівки та контрольні завдання з біологічної хімії для студентів факультету заочного навчання

Вид материалаДокументы

Содержание


Питання для засвоєння матеріалу по практичній роботі
Значення для фармації і клініки
Серцеві глікозиди
Питання для перевірки засвоєння матеріалу
Заняття №9
Актуальність теми
Міжкафедральна інтеграція
Зміст теми
Подобный материал:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   29

Питання для засвоєння матеріалу по практичній роботі

  1. Яка сполука утворюється в реакції Моліша, що дає з -нафтолом фіолетове забарвлення?
  2. В чому полягає принцип реакції Троммера? З якими цукрами ця реакція дає позитивний результат?
  3. Які цукри дають позитивну реакцію Барфуда?
  4. Чому з виділеним зі слини муцином реакція Моліша дає позитивний результат?
  5. На чому грунтується принцип методу визначення сіалових кислот?


ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ФАРМАЦІЇ І КЛІНІКИ

Похідні вуглеводів широко використовуються в фармації. Гепарин – глікозаміноглікан, який складається із сульфатованих залишків Д-глюкозаміну Д-глюкоронової кислоти. Для застосування його як фарм. препарату, гепарин отримують із слизової оболонки кишечника свиней, а також з легень крупної рогатої худоби. Основною властивістю гепарину є його антикоагуляційна і антиагреційна здатність. Антикоагуляційний ефект пов’язаний з прямою дією гепарину на систему згортання крові. Гепарин також зменшує агрегацію тромбоцитів. Введення гепарину в організм супроводжується помірним зниженням рівня холестерину і тригліцеридів в сироватці крові. Головним застосуванням гепарину є: профілактика і терапія різних тромбоемболічних захворювань, попередження тромбоутворення при оперативних втучаннях, гострий інфаркт міокарду, тромбози і емболії магістральних вен і артерій, судин мозку, ока, операції на серці і кровоносних і судинах. Існують різні лікарські форми гепарину – мазь гепаринова (містить 2500 ОД гепарину), гепароїд – мазь (містить 6000 ОД гепарину в 50г). Мазеві форми використовують для зовнішнього застосування при поверхневому тромбофлебіті кінцівок, флебітах, після повторних довенних ін’єкцій, виразках кінцівок.

Серцеві глікозиди застосовують для лікування серцевої недостатності. Специфічну кардіотонічну дію глікозидів проявлять присутні в них молекули агліконів (нецукрова частина глікозидів). Залишки цукрів кардіотонічною дією не володіють, але вони впливають на ступінь розчинення глікозидів, їх проникність через клітинні мембрани, здатність зв’язуватися з білками плазми крові і тканин, а також їх токсичність. Вибір способу введення і препарату залежить від показів. При гострій серцево-судинній недостатності і раптовій декомпенсації та в інших випадках, коли виникає потреба у негайній допомозі застосовують внутрівенне введення препаратів, яка діють швидко і мають нетривалу дію (строфантин, корглікон). При хронічній серцевій недостатності, а також для підтримуючої терапії після усунення явищ гострої серцево-судинної недостатності, як правило, застосовують серцеві глікозиди, які дають повний ефект при пероральному введенні (дигітоксин, дігоксин та ін).

У нормі з сечею здорової людини за добу виділяється до 0,02% глюкози, яка не визначається звичайними методами. Поява глюкози у сечі в більших кількостях або глюкозурія, пов'язана з різними причинами. Однією з них може бути гіперглікемія, при якій рівень цукру в крові перевищує так званий поріг для глюкози (8-10 ммоль/л). Іншою причиною можуть бути захворювання нирок, що пов'язані з порушенням реабсорбції (зворотнього всмоктування) глюкози в ниркових канальцях.


Питання для перевірки засвоєння матеріалу

1. Напишіть структурні формули вуглеводів, які мають найбільше значення для організму людини і тварин:

а)моносахариди(рибоза, дезоксирибоза, глюкоза, фруктоза, галактоза і їх фосфорні ефіри);

б)гексозамін, галактозамін;

в)дисахариди(мальтоза, сахароза, лактоза);

г)полісахариди(крохмал, глікоген)

д)мукополісахариди(гіалуронова кислота, хондроїтин сірчана кислота, гепарин).

2. Поясніть будову глікопротеїнів і їх роль в організмі

3. Вкажіть які вуглеводи використовуються в фармації як фармпрепарати


ЗАНЯТТЯ №9

Тема заняття: ВИКОРИСТАННЯ НЕОРГАНІЧНОГО ФОСФОРУ ДРІЖДЖЕВИМИ КЛІТИНАМИ В ПРОЦЕСІ БРОДІННЯ


Мета заняття: 1. Оволодіти методом кількісного визначення неорганічного фосфору в процесі бродіння. 2. Оволодіти методом кількісного визначення молочної кислоти в сироватці крові.

Актуальність теми: Перетворення вуглеводів в процесах обміну речовин відіграє важливу роль в енергозабезпеченні організму. В процесі гліколізу та спиртового бродіння внаслідок фосфоролітичного розпаду вуглеводів утворюються спочатку проміжні сполуки фосфорних ефірів тріоз і гексоз, а також утворюється АТФ. При фосфорилюванні цих сполук концентрація неорганічного фосфору зменшується. По інтенсивності зменшення останнього можна судити про хід процесів фосфорилювання. Вміст молочної кислоти збільшується в крові при інтенсивній м'язевій праці та ряді захворювань. Звідси витікає і актуальність проведення клінічних досліджень вище вказаних показників.

Міжкафедральна інтеграція: Знати: 1. Загальнобіохімічні закономірності життєдіяльності клітин організму (кафедра біології). 2. Механізми терморегуляції, основи енергетичного обміну (кафедра нормальної фізіології). 3. Фізіологічні основи харчування і травлення (кафедра нормальної фізіології).

Література


ОСНОВНА:
  1. Вороніна Л.Н., Десенко В.Ф., Мадієвська Н.Н. та ін. Біологічна хімія. – Харків: Основа, 2000. – С.241-246.
  2. Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508с.
  3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С.292-312.
  4. Гонський Я.І. Біологічна хімія (лабораторний практикум). – Тернопіль.: Укрмедкнига, 2001. - С.129-131.
  5. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1990. – С.238-259.
  6. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1982, – С.299-317, 719-725.
  7. Николаев А.Я. Биологическая химия. – М.: Высшая школа, 1989. – С.232-260.
  8. Савицкий И.В. Биологическая химия. – К.: Вища школа, 1982. – С.37-58.
  9. Строев Е.А., Биологическая химия. – М.:Высшая школа, 1986. – С.219-233, 252-258.
  10. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі / За ред.О. Я.Склярова. – Львів: Світ, 2006. – С. 46-65.

ДОДАТКОВА:
  1. Страер Л. Биохимия. – М.: Мир, 1985. – т.2, С.23-45, 105-114,115-137.
  2. Ленинджер А. Основі биохимии. – М.: Мир, 1985. – т.2, С.438-476, 601-620, т.3 С. 813, 817-819, 821-822.
  3. Бышевский А.Ш.,Терсенов О.А., Биохимия для врача. – Екатеринбург: Уральский рабочий, 1994. – 384 с.
  4. Ангельскі С., Якубовскі З., Домінічак М. Клінічна біохімія. – Сопот, 1998. –- 451с.


ЗМІСТ ТЕМИ

теоретичні питання:
  1. Основні вуглеводи їжі. Механізм травлення вуглеводів у шлунково-кишковому тракті – зміни в ротовій порожнині, тонкому кишечнику.
  2. Механізм всмоктування вуглеводів. Пристінкове травлення, біологічна роль. Доля глюкози після всмоктування. Аліментарна гіперглюкоземія.
  3. Глюкоза, як важливий метаболіт вуглеводного обміну: загальна схема джерел і шляхів перетворення глюкози в організмі. Специфічний та загальний шляхи катаболізму глюкози. Цитозольні та мітохондріальні ферменти.
  4. Анаеробний гліколіз (послідовність реакцій), реакції субстратного фосфорилювання, енергетична цінність та біологічне значення.
  5. Спиртове бродіння. Реакції спільні та відмінні для гліколізу та бродіння.
  6. Особливості залучення інших вуглеводів (фруктози та галактози) у процес гліколізу.
  7. Глікогеноліз, відмінність від гліколізу, біологічна та енергетична цінність.
  8. Обмін глікогену. Синтез та розпад (мобілізація) глікогену, вплив гормонів на його обмін. Хвороби нагромадження глікогену (глікогенози, аглікогенози).