Методичні вказівки та контрольні завдання з біологічної хімії для студентів факультету заочного навчання
Вид материала | Документы |
- Львівський національний медичний університет імені данила галицького кафедра біологічної, 1655.89kb.
- Програма, методичні вказівки та контрольні завдання з дисципліни «екологія» для студентів, 566.78kb.
- Робоча програма, методичні вказівки до вивчення дисципліни та контрольні завдання для, 393.01kb.
- Програма, методичні вказівки І контрольні завдання з дисципліни "основи екології" для, 325.1kb.
- Програма, методичні вказівки та контрольні завдання з дисципліни " виробництво виливків, 797.9kb.
- Типова програма, методичні вказівки та контрольні завдання для студентів навчального, 708.32kb.
- Програма, методичні вказівки та контрольні завдання з дисципліни «охорона праці в галузі», 339.25kb.
- Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького кафедра біологічної, 1954.66kb.
- Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни, 165.04kb.
- Програма, методичні вказівки та контрольні завдання з дисципліни " виробництво виливків, 864.84kb.
Питання для засвоєння матеріалу по практичній роботі
- Яка сполука утворюється в реакції Моліша, що дає з -нафтолом фіолетове забарвлення?
- В чому полягає принцип реакції Троммера? З якими цукрами ця реакція дає позитивний результат?
- Які цукри дають позитивну реакцію Барфуда?
- Чому з виділеним зі слини муцином реакція Моліша дає позитивний результат?
- На чому грунтується принцип методу визначення сіалових кислот?
ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ФАРМАЦІЇ І КЛІНІКИ
Похідні вуглеводів широко використовуються в фармації. Гепарин – глікозаміноглікан, який складається із сульфатованих залишків Д-глюкозаміну Д-глюкоронової кислоти. Для застосування його як фарм. препарату, гепарин отримують із слизової оболонки кишечника свиней, а також з легень крупної рогатої худоби. Основною властивістю гепарину є його антикоагуляційна і антиагреційна здатність. Антикоагуляційний ефект пов’язаний з прямою дією гепарину на систему згортання крові. Гепарин також зменшує агрегацію тромбоцитів. Введення гепарину в організм супроводжується помірним зниженням рівня холестерину і тригліцеридів в сироватці крові. Головним застосуванням гепарину є: профілактика і терапія різних тромбоемболічних захворювань, попередження тромбоутворення при оперативних втучаннях, гострий інфаркт міокарду, тромбози і емболії магістральних вен і артерій, судин мозку, ока, операції на серці і кровоносних і судинах. Існують різні лікарські форми гепарину – мазь гепаринова (містить 2500 ОД гепарину), гепароїд – мазь (містить 6000 ОД гепарину в 50г). Мазеві форми використовують для зовнішнього застосування при поверхневому тромбофлебіті кінцівок, флебітах, після повторних довенних ін’єкцій, виразках кінцівок.
Серцеві глікозиди застосовують для лікування серцевої недостатності. Специфічну кардіотонічну дію глікозидів проявлять присутні в них молекули агліконів (нецукрова частина глікозидів). Залишки цукрів кардіотонічною дією не володіють, але вони впливають на ступінь розчинення глікозидів, їх проникність через клітинні мембрани, здатність зв’язуватися з білками плазми крові і тканин, а також їх токсичність. Вибір способу введення і препарату залежить від показів. При гострій серцево-судинній недостатності і раптовій декомпенсації та в інших випадках, коли виникає потреба у негайній допомозі застосовують внутрівенне введення препаратів, яка діють швидко і мають нетривалу дію (строфантин, корглікон). При хронічній серцевій недостатності, а також для підтримуючої терапії після усунення явищ гострої серцево-судинної недостатності, як правило, застосовують серцеві глікозиди, які дають повний ефект при пероральному введенні (дигітоксин, дігоксин та ін).
У нормі з сечею здорової людини за добу виділяється до 0,02% глюкози, яка не визначається звичайними методами. Поява глюкози у сечі в більших кількостях або глюкозурія, пов'язана з різними причинами. Однією з них може бути гіперглікемія, при якій рівень цукру в крові перевищує так званий поріг для глюкози (8-10 ммоль/л). Іншою причиною можуть бути захворювання нирок, що пов'язані з порушенням реабсорбції (зворотнього всмоктування) глюкози в ниркових канальцях.
Питання для перевірки засвоєння матеріалу
1. Напишіть структурні формули вуглеводів, які мають найбільше значення для організму людини і тварин:
а)моносахариди(рибоза, дезоксирибоза, глюкоза, фруктоза, галактоза і їх фосфорні ефіри);
б)гексозамін, галактозамін;
в)дисахариди(мальтоза, сахароза, лактоза);
г)полісахариди(крохмал, глікоген)
д)мукополісахариди(гіалуронова кислота, хондроїтин сірчана кислота, гепарин).
2. Поясніть будову глікопротеїнів і їх роль в організмі
3. Вкажіть які вуглеводи використовуються в фармації як фармпрепарати
ЗАНЯТТЯ №9
Тема заняття: ВИКОРИСТАННЯ НЕОРГАНІЧНОГО ФОСФОРУ ДРІЖДЖЕВИМИ КЛІТИНАМИ В ПРОЦЕСІ БРОДІННЯ
Мета заняття: 1. Оволодіти методом кількісного визначення неорганічного фосфору в процесі бродіння. 2. Оволодіти методом кількісного визначення молочної кислоти в сироватці крові.
Актуальність теми: Перетворення вуглеводів в процесах обміну речовин відіграє важливу роль в енергозабезпеченні організму. В процесі гліколізу та спиртового бродіння внаслідок фосфоролітичного розпаду вуглеводів утворюються спочатку проміжні сполуки фосфорних ефірів тріоз і гексоз, а також утворюється АТФ. При фосфорилюванні цих сполук концентрація неорганічного фосфору зменшується. По інтенсивності зменшення останнього можна судити про хід процесів фосфорилювання. Вміст молочної кислоти збільшується в крові при інтенсивній м'язевій праці та ряді захворювань. Звідси витікає і актуальність проведення клінічних досліджень вище вказаних показників.
Міжкафедральна інтеграція: Знати: 1. Загальнобіохімічні закономірності життєдіяльності клітин організму (кафедра біології). 2. Механізми терморегуляції, основи енергетичного обміну (кафедра нормальної фізіології). 3. Фізіологічні основи харчування і травлення (кафедра нормальної фізіології).
Література
ОСНОВНА:
- Вороніна Л.Н., Десенко В.Ф., Мадієвська Н.Н. та ін. Біологічна хімія. – Харків: Основа, 2000. – С.241-246.
- Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508с.
- Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С.292-312.
- Гонський Я.І. Біологічна хімія (лабораторний практикум). – Тернопіль.: Укрмедкнига, 2001. - С.129-131.
- Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1990. – С.238-259.
- Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1982, – С.299-317, 719-725.
- Николаев А.Я. Биологическая химия. – М.: Высшая школа, 1989. – С.232-260.
- Савицкий И.В. Биологическая химия. – К.: Вища школа, 1982. – С.37-58.
- Строев Е.А., Биологическая химия. – М.:Высшая школа, 1986. – С.219-233, 252-258.
- Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі / За ред.О. Я.Склярова. – Львів: Світ, 2006. – С. 46-65.
ДОДАТКОВА:
- Страер Л. Биохимия. – М.: Мир, 1985. – т.2, С.23-45, 105-114,115-137.
- Ленинджер А. Основі биохимии. – М.: Мир, 1985. – т.2, С.438-476, 601-620, т.3 С. 813, 817-819, 821-822.
- Бышевский А.Ш.,Терсенов О.А., Биохимия для врача. – Екатеринбург: Уральский рабочий, 1994. – 384 с.
- Ангельскі С., Якубовскі З., Домінічак М. Клінічна біохімія. – Сопот, 1998. –- 451с.
ЗМІСТ ТЕМИ
теоретичні питання:
- Основні вуглеводи їжі. Механізм травлення вуглеводів у шлунково-кишковому тракті – зміни в ротовій порожнині, тонкому кишечнику.
- Механізм всмоктування вуглеводів. Пристінкове травлення, біологічна роль. Доля глюкози після всмоктування. Аліментарна гіперглюкоземія.
- Глюкоза, як важливий метаболіт вуглеводного обміну: загальна схема джерел і шляхів перетворення глюкози в організмі. Специфічний та загальний шляхи катаболізму глюкози. Цитозольні та мітохондріальні ферменти.
- Анаеробний гліколіз (послідовність реакцій), реакції субстратного фосфорилювання, енергетична цінність та біологічне значення.
- Спиртове бродіння. Реакції спільні та відмінні для гліколізу та бродіння.
- Особливості залучення інших вуглеводів (фруктози та галактози) у процес гліколізу.
- Глікогеноліз, відмінність від гліколізу, біологічна та енергетична цінність.
- Обмін глікогену. Синтез та розпад (мобілізація) глікогену, вплив гормонів на його обмін. Хвороби нагромадження глікогену (глікогенози, аглікогенози).