Урок-конференція, усний журнал, урок узагальнення

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 ... 14 15 16 17 18 19 20 21 22

нення і висновки.

Так, вивчаючи у 7 класі тему «Хвороботворні бакте-

рії», звертаємось до народних легенд. Для цього зазда-

легідь даємо завдання записати місцеві легенди, повір'я

до даної теми або знайти їх у фольклорних збірниках.

Безпосередньо на уроці ознайомлюємо учнів з науковим

190

поясненням причин захворювань, викликаних хворобо-

творними бактеріями. «Які ви знаєте хвороби людського

організму?» — таке запитання ставимо після цього пе-

ред ними. Відповідаючи на нього, учні називають корот-

козорість, гіпертонію, анемію і серед них ті, що викли-

каються хвороботворними бактеріями — чуму, дифте-

рію, холеру, туберкульоз, ангіну та інші. Далі з'ясовує-

мо шляхи проникнення їх в організм. При цьому відзна-

чаємо, що шкідливі бактерії можуть проникати із за-

брудненим повітрям через органи дихання і викликати

їх захворювання, наприклад, ангіну чи туберкульоз.

Інші види хвороб, такі, як, скажімо, дизентерія викли-

каються в результаті вживання немитих фруктів та

овочів, немитих рук, особливо після роботи з грунтом.

Різними хворобами також можна заразитися вживанням

молока від корови, хворої на туберкульоз, від котів, со-

бак та інших тварин або після обробітку їхньої шкіри.

Виконавши таку роботу, заслуховуємо і обговорює-

мо народні легенди про деякі захворювання. Ці повідом-

лення роблять кілька учнів, які в процесі підготовки до

уроку використали власні записи та рекомендовану літе-

ратуру. Ось стислий переказ змісту однієї з легенд про

чуму, який робить учень:

«Чума ходила по селах під виглядом дівчини-жебрачки, що

просила хліба і перетворювалась в чорного кота, пса чи курку.

Бідні співчували, допомагали хто чим міг, а багаті ставились до неї

по-іншому. Вони навмисне уникали зустрічі з нею. Хлопчик багатого

розповідав, що батько пішов у поле, щоб його чума не застала, а

мама в димарі сховалась. За це чума-дівчина умертвила і батька,

і матір. А коли вона у вигляді чорної кішки зустріла бідного, то

він забрав її додому і нагодував молоком, яке Чого жінка купила

у сусідки за гроші. Чума обійшла цю сім'ю і не завдала лиха. Всі

залишились здоровими. Потім кішка вибігла на двір і пішла до

сусідки, в якої жінка купила молока. Через деякий час багачка

була мертва і в руках тримала гроші, які взяла за молоко»'.

Ця легенда має не тільки пізнавальне, а й виховне

значення, адже учить доброти, милосердя і т. п.

Про те, що чума блукала і під виглядом чорної кур-

ки, учні дізнаються, прослухавши легенду «Чума в Тро-

янівці». В ній стверджується, що на чиєму подвір'ї чор-

на курка погребеться, там завтра усі слабі лежать

будуть, тобто ще більше захворіють. Дізнавшись про

причини поширення хвороби, селяни переловили вночі

всіх курей і потопили в броді далеко від села. Тоді хво-

роба пройшла, люди перестали вмирати, а місце, де був

брід, назвали Курячим 2.

19!

Інший учень розповість легенду «Болячка», в якій

оповідається про те, як люди, щоб не хворіти, покинули

село і пішли жити в ліс. Але один господар на імення

Юра повернувся через тиждень додому, щоб напекти

хліба, і тут йому довелось врятувати ловчого пса, на

якого напали сільські пси. Господар нагодував його і

перев'язав рани. З того часу люди перестали хворіти і

повернулись до рідних домівок, адже ловчий пес уже

не поширював цих хвороб 3.

Ознайомивши таким чином учнів з легендами, під-

водимо їх до висновку, що й у фольклорі певною мірою

підтверджується правильність наукових тверджень про

причини виникнення інфекційних захворювань. В дано-

му випадку ними стали хворі тварини, які передавали

здоровим живим організмам, як людям, так і тваринам,

ці хвороби, спустошуючи цілі людські поселення.

Під час вивчення систематики покритонасінних

(квіткових) рослин також використовуємо український

фольклор. Спочатку на основі будови квітки й плоду

з'ясовуєм характерні ознаки рослин відповідної родини,

а потім називаємо рослини. Наприклад, до родини бо-

бових учні відносять горох, квасолю, сою, буркун, ко-

нюшину і т. д., тобто як культурні, так і дикорослі рос-

лини місцевої флори. Потім запитуємо учнів чи знають

вони, що означає горох у фольклорі. Дати відповідь на

це запитання семикласники затруднюються. Та коли

називаємо прислів'я «Сльози котяться, як горох», вони

говорятн, що назва ця пов'язана з нещастям, бідою.

Щоб переконатися, що це дійсно так, запитуємо хлоп-

ців, чи посівають вони на Новий рік горохом. Учні від-

повідають, що ніколи не домішують горох до хлібних

зерен і аж тепер з'ясовуємо, чому. Почуте на уроці до-

повнюємо легендою про горох. «Як Господь вигнав Ада-

ма з раю,— розповідає вчитель,— то він мусив узятися

за роботу: обробляти землю, щоб прокормити себе з

€вою. Трудно було Адаму звикати до тяжкої праці. І

от, як він перший раз взявся обробляти землю і перший

раз ходив за плугом, то дуже плакав. І де падали на

землю його сльози, там виріс горох»4.

У цій легенді правдиво відображена округла форма

насінини, що відповідає формі сліз, а також показано

значимість фізичної праці в одержанні високих урожаїв

культурних рослин.

Доречне використання фольклору і до теми «Папо-

ротеподібні рослини». На початку вивчення нового

192

матеріалу з'ясовуємо, що папороть розмножується спо-

рами, а не насінням. «Чи має ця рослина квітку?» —

звертаємося до класу. Учні відповідають, що у неї квіт-

ки не буває, тобто папороть не належить до квіткових

(покритонасінних). А як розповідають про цю рослину

лісу народні повір'я?

Учень: за народними повір'ями, папороть цвіте ли-

ше одну мить у ніч на Івана Купала, а тому зірвати цю

квітку не зовсім легко. До того ж її завжди охороня-

ють від людей чорти. Той, хто хоче дістати квітку, по-

винен перемогти самого чорта, бо цей чорт десь після

дев'ятої години вечора стріляє в людину, кидає в неї

каміння, наїжджає на неї і т. п. Сміливець не повинен

боятися і озиратися. А папороть опівночі начебто за-

цвітає. Взявши квітку, її зберігають під шкірою долоні

і, носячи її при собі, можна знати про все на свті. Цю

квітку начебто знайшов один чоловік, а коли він повер-

нувся із лісу у панське село, то вийшли два лакеї і по-

тягнули його до пана. Пан допитувався, де він був і

різками хотів бити цього господського чоловіка. Тоді

він признався панові — і цвіту в нього не стало, бо ж

то не пан був, а ідоли знаходились коло нього і цвіт

одібрали 5.

На основі легенди робимо висновок, що папороть

все ж таки не цвіте, бо в неї «одібрано» цвіт. Повір'я

про цвітіння папороті, пояснює з цього приводу

М. Дмитренко, пов'язане з Сонцем як символом та дже-

релом життя природи й людини. А чому ж саме на Іва-

на Купала? Та тому, що на це свято природа досягає

найбільшого розквіту, а цей час також вважався най-

сприятливішим для збирання цілющої рослинності6.

Вивчаючи розові, зупиняємось на калині як симво-

лові дорослості дівчини і жіночої краси. З великим за-

хопленням про цю рослину писав Т. Шевченко:

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Широко використовують калину у весільних обря-

дах, калиною прикрашають хату, подвір'я, використо-

вують її в народній медицині. Часто в народній поезії

калина символізує кров, красу, молодість. Легенди,

повір'я оповідають про неї, як про живу істоту, якій

сповідують свою душу, особливо дівчата.

13 — Уроки з народознавства

193

Неабиякий інтерес в учнів викликає й легенда про

походження калини. Перед тим, як ознайомити учнів

з її змістом, підкреслюємо героїчне начало, яке визна-

чає цей зміст, ставимо завдання пояснити за фольклор-

ною традицією природу плодів калини. «Розповіда-

ють,— говорить народна легенда,— що колись напали

на українське село вороги. Дівчина-красуня, яку схопи-

ли бусурмани, вирвалася і почала тікати. Але раптом

розірвалося її червоне намисто і розсипалися по землі

яскраві намистинки, з яких через деякий час і повирос-

тали калинові кущі»7. Обговорюючи легенду, учні за-

уважать, що плоди калини справді нагадують намисто,

що історичну дійсність, а саме боротьбу українського

народу з різного роду завойовниками, фольклорна уява

найтіснішим чином пов'язала з калиною, як уособлен-

ням трагічної і разом з тим героїчної долі нашого на-

роду, тому-то в образі калини й синтезуються народно-

поетичні уявлення про красу і трагізм, тому-то вона ста-

ла одним із символів України, а в одній з пісень січо-

вих стрільців співають:

Гей, у лузі червона калина,

Гей, гей, похилилася;

Чогось наша славна Україна,

Гей, гей, засмутилася.

А ми ж тую червону калину,

Гей, гей, та піднімемо;

А ми ж свою славну Україну,

Гей, гей, та розвеселимо!

Використання фольклору, як бачимо, дає учителеві

можливість зробити урок цікавішим, доступнішим, ак-

тивізує навчальний процес, виховує спостережливість та

дбайливе ставлення до природи.

ЛІТЕРАТУРА

1. Див:. Легенди та перекази,—К., 1985.—С. 149—150.

2. Давидюк В. Українська міфологічна легенда.— Львів, 1992—»

С. 172.

3. Див.: Легенди та перекази.—К., 1985,—С. 150—151.

4. Там же,—С. 70.

5. Див.: Дмитренко Микола, Народні повір'я.—К., 1994.—

С. 31—32; Легенди та перекази.—К., 1985.

6. Дмитренко Микола. Народні повір'я.— К., 1994.—С. 27.

7. Супруненко Володимир. Народний. Витоки нації: символи,

вірування, звичаї та побут українців.— Запоріжжя, 1993.—С. 41.

Л. /. ПАВЛЕНКО.

194

ФОЛЬКЛОРНА ВЕСЕЛКА

Антологія творів

малих жанрів фольклору

Мета антології — надати практичну допомогу вчите-

леві у доборі та використанні безцінних зразків малих

фольклорних жанрів. Адже відомо, який багатющий

дидактичний і виховний потенціал містить усна народ-

на творчість, зокрема, прислів'я та приказки, постійні

народні порівняння, загадки, скоромовки, повір'я. Не-

обхідно активніше використовувати принципи народної

дидактики, залучати призабуті зразки із невичерпної

скарбниці мудрості.

Найдоречніше застосовувати подані матеріали на

уроках української мови як ігрові хвилинки,

хвилинки-веселинки, конкурси, різноманіт-

ні види диктантів, і, звичайно, хвилинки муд-

рих думок.

Пропонуємо деякі рекомендації щодо застосування

зразків фольклору.

П р й с л і в'я

Народні прислів'я та приказки вражають нас своєю

влучністю, лаконічною поетичною формою, багатством

змісту, високою концентрацією думки. Вони — своєрідна

скарбниця знань, специфічний народний дидактичний і

моральний кодекс, «коштовні перлини», за влучним

висловом Івана Франка. Це своєрідна енциклопедія на-

родного життя.

Учитель може використовувати прислів'я, приказки

не лише з виховною, а й з певною навчальною метою.

Проте кожне прислів'я повинно бути проаналізоване з

боку його змісту: що означає, про яких людей йдеться,

чого вчить тощо. Так, при вивченні теми «Правопис не

з різними частинами мови» (7 кл.) даємо учням д й к-

т а н т-з а в д« н н я: пояснити значення прислів'їв,

правопис слів з н е, розділові знаки,

13*

'95

Диктант-з авдання

Без труда нема плода. Взявся за гуж — не кажи, що

не дуж. Нехай — недобрий чоловік. Не той молодець,

що починає, а той, що кінчає. Не хитруй, не мудруй, а

добре працюй. Не відкладай на завтра те, що можна

зробити сьогодні. Поки не упріти, доги не уміти. За

невміння деруть реміння. На чужий труд ласий не будь.

Кожне прислів'я складають різні частини мови. Тому

при вивченні морфології учитель може впроваджувати

вибіркові диктанти. Спочатку читає прислів'я,

діти пояснюють його значення, потім виписують (або

вибирають) іменники (прикметники, числівники, зай-

менники, дієслова, прислівники, службові частини мо-

ви), визначають певні їх граматичні значення. Наприк-

лад, під час вивчення теми «Правопис прислівників»

(7 кл.) пропонуємо дітям гру «Впіймай прислівник»: із

названих прислів'їв треба «впіймати» — вибрати при-

слівники, записати їх, визначити, на які питання відпо-

відають, пояснити правопис.

Гра «Впіймай прислівник»

Хто навесні не хоче орати, той буде взимку голодний

спати.

Глибше орати — більше хліба мати.

Посієш вчасно — вродить рясно.

Коси, коса, поки роса, а як роса додолу, то ми До-

дому. '

Учися змолоду — на старість як знайдеш.

Не лінися рано вставати та замолоду більше знати.

Прислів'я — благодатний матеріал для вивчення

тем: «Лексика. Фразеологія» (6 кл.); «Просте речення»,

«Види присудків», «Тире між підметом і присудком»,

«Односкладні речення», «Узагальненоособові речення»,

«Безособові речення» (8 кл.); «Кома у складносурядно-

му, складнопідрядному реченнях», «Кома, двокрапка,

тире у безсполучниковому складному реченні» (9 кл.)

тощо.

Вибірковий диктант-з авдання

(9 кл.)

Записати речення у два стовпчики: у перший —

складносурядні, у другий — складнопідрядні, накресли-

ти схеми, підкреслити граматичні основи. Зразок:

Складносурядні речення

І. Учений іде, а неук слі-

дом спотикається

2. Розумний розсудить, а

дурний осудить.

Складнопідрядні речення

1. Хто знання має, той і

мур ламає.

2. Книга вчить, як на сві-

ті жить.

3. Старе скаже на глум,

а ти бери на ум.

3. Чого навчився, того за

плечима не носить.

Можливі й безліч інших варіантів цікавих етапів

уроків із використанням прислів'їв та приказок — цих

немеркнучих народних перлин.

ПРИСЛІВ'Я

Дерево міцне корінням,

а людина — трудовим горінням

Роботящі руки гори вернуть.

Без діла сидіти — то можна одубіти.

Без діла слабіє сила.

Без труда нема плода.

Була б лише охота — наладиться кожна робота.

Взявся за гуж — не кажи, що не дуж.

Добрий початок — половина діла.

Зробиш сяк-так, а вийде ніяк.

Нехай — недобрий чоловік.

Кінець — ділу вінець.

Якщо добре працюватимеш, честь і славу матимеш.

Не той молодець, що починає, а той, що кінчає.

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

Не хитруй, не мудруй, а добре працюй.

Не відкладай на завтра, що сьогодні можеш зробити.

Чесне діло роби сміло.

197

Хто рано підводиться, за тим діло водиться.

Що посієш, те й пожнеш.

Поки не упріти, доти не уміти.

Як будеш чесно працювати, то прийде сама доля до хати.

Хто за свята питає, той штани латає.

За невміння деруть реміння.

Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.

Щоб добре жити, треба працю любити.

На чужий труд ласий не будь.

Яка п.шениця, така й паляниця

Сади густо — не буде пусто.

Хто літом працює до поту, зимою поїсть в охоту.

Хто літом спеки боїться, той зимою не має чим гріться.

Горох, капуста — хата не пуста.

Кукурудзу посієш до дощу — матимеш сало до борщу.

Пшениця колоситься — життя веселиться.

Весна —наші отець і мати: хто не посіє, не буде жати.

Землю поважай — вона дасть урожай.

Як мілко орати, краІЦе випрягати.

Глибше орати — більше хліба мати.

Як почав орати, то в сопілку не грати.

Хто навесні не хоче орати, той буде взимку голодний спати.

Повієш вчасно — вродить рясно.

Чорна нива білий хліб родить.

На добрій землі що не посієш, те і вродить.

Хто сіє, оре, не знає про горе.

Один урожай збирай, а про другий дбай.

Як будеш робити, так буде й родити.

Бджола мала, а й та працює.

Казав ячмінь: «Кинь мене в грязь, то будеш князь!».

Де цвіток, там і медок.

День у жнива рік годує.

Згайнуєш на жнивах хвилину — втратиш не одну зернину.

Не питає добрий жнець, чи широкий пагонець.

Який жнець, такий снопеиь.

Розпочалися жнива — закачуй рукава.

Сніп до снопа — буде копя.

Коси, коса, поки роса, а як роса додолу, то ми додому.

Як сіно косять, то дощів не просять.

Не той урожай, що в полі, а той, що в коморі.

Зима спитає, де літо було.

Не святі горшки ліплять

Без господаря двір плаче, а без господині хата.

Любиш поганяти, люби й коня годувати.

Діло майстра величає.

Хто що знає, тим і хліб заробляє.

Добре ковадло не боїться молота.

Куй залізо, поки гаряче.

Не молот кує, а коваль.

У коваля руки чорні, а хліб білий.

Дірявого мішка не наповниш.

Ремесло — не коромисло: плечей не відтягне.

Без клинка не розколеш пенька.

Без сокири не тесляр, без голки не кравець.

Не взявшись за сокиру, хати не збудуєш.

Голкою криниці не викопаєш.

Ложкою моря не вичерпаєш.

Швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся.

Завжди швець без чобіт, а тесляр без воріт.

Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.

Не навчишся плавати, поки в вуха води не набереш.

Де ліниво працюеться, там пожитку не чується.

Ледачий два рази робить, а скупий два рази платить.

Б'ють не лежачого, а ледачого.

Ліниве так робить, як мокре горить.

Бракороб і нероба — одна хвороба.

Лежачий плуг скоро поржавіє, лежача людина скоро по-

старіє.

Хто лінивий, той і сонливий.

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

%

Хто ледащо, тому їсти нема що.

Ранні пташки росу п'ють, а пізні -ллі-пі ллють.

199

Хто пізно встає, у того хліба не стає.

За спання не купиш коня.

Не жалкуй на сусіда, коли спиш до обіда.

Хто як постелить, так і виспиться.

В хаті гульки, а в городі ані цибульки.

Живемо так собі: часом з квасом, порою з водою.

Добрий борщик, та малий горщик.

Добрий горщик, та поганий борщик.

Голод вовка з лісу гонить.

Голодній курці все просо на думці.

Голодній кумі все хліб на умі.

Дали їсти, а не було де сісти.

Хочеш їсти калачі, то не сиди на печі.

Дорога ложка до обіду.

Як мед, то й ложкою.

Гарна хата не вуглами, а пирогами.

На віку — як на довгій ниві

Життя прожити — не поле перейти.

Життя — як стерня: не пройдеш, ноіи не вколовши.

Живий про живе думає.

Вір своїм очам, а не чужим речам.

Прожите, як пролите: не повернеш.

Вчорашнього дня стома кіньми не доженеш.

Blog

Урок-конференція, усний журнал, урок узагальнення

Содержание