Урок-конференція, усний журнал, урок узагальнення

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 22

ри, бабуся і дідусь, можуть бути і прабабуся, прадідусь,

які проживають разом. Ще старших родичів ми нази-

ваємо предками, пращурами.

12

Вчитель: Діти! Бережіть своїх живих предків — маму

і тата, бабусю і дідуся, прабабусю і прадідуся, догля-

дайте за могилами своїх пращурів. Які заповітні слова

ви взяли з собою в життя?

Учень: Ми вивчили й оформили листівку, щоб жити

за нею і передати в майбутньому своїм дітям і онукам.

Ось вона (показує і декламує напам'ять): «Шануй і

поважай бабусю і дідуся. Вони дали життя твоїй мамі

і твоєму татові. Вони ночей не спали біля твоєї колис-

ки. Пам'ятай, що сонце осяює твій радісний ранок.

Для них сонце — на вечірньому крузі. Ніколи не забу-

вай про свою рідну домівку».

Вчитель: Любі мої, я вірю, що ви будете виховани-

ми, ніхто з вас ніколи-ніколи не стане на шлях переко-

типоля... Хто нам розповість про Кураїнку?

Учениця: У полі росла кураїнка. Поряд із нею —

мама і тато, бабуся і дідусь, прабабуся і прадідусь.

Вночі біг вовчик і зачепив кураїнку, вирвав її з грунту.

Більше вона не могла пити водички, живитися. При-

пекло сонечко і висушило кураїнку. Подув вітер — і

покотив її полем. Капали сльози з її очей, боляче було

відриватися від свого роду. Зачепилась вона за дерево

в лісосмузі, а на ранок подув вітер з іншого боку, знову

покотив її через поле. І стала вона перекотиполем...

Вчитель: Діти! Так і людина, як і рослина, не може

жити без правічного грунту. Живосилом вирваний із

природного середовища, живий організм почне всихати,

перероджуватися на перекотиполе. І якщо хто з вас не

засвоїть родовідних цінностей, то може на все життя

залишитися Іваном, -який не знатиме свого роду-племе-

ні, чиїх батьків він син, чия дитина. Жити на світі без

зв'язків із родом, без родинної підтримки дуже важко.

Ось як про це сказано в народній пісні:

Та журба ж мене ізсушила,

Та журба ж мене ізв'ялила,

Що найменша в степу птиця

Та й та мене била. -

Ой тим же вона побиває,

Що роду немає.

Ой вийду я за ворота —•

» Стою, як сирота.

Ніхто мене не спитає,

Що роду немає...

Як нема роду, родиночки, то «ні до чого притулити-

ся», «нікому порадоньки дати».

ІЗ

Учень: І навпаки:

В кого батько, в кого мати,—

Є з ким розмовляти;

В кого брати, в кого сестри,—

Є з ким погуляти.

(Звучить народний варіант пісні «Там, де Ятрань

круто в'ється»):

Ти, дівчино, ти, щаслива,

В тебе батько, мати є,

Рід великий, хата біла.

Все, що в хаті,— то твоє.

А я бідний, безталанний,

Степ широкий — то ж мій сват,

Шабля, люлька — вся родина.

Сивий коник — то ж мій брат.

В чи те л ь:. Особливо нестерпним було становище

родом у чужому краї.

Учениця:

Соловейку маленький,

В тебе голос тоненький,

Защебечи ти мені,

Бо я в чужій стороні,

Нема роду при мені.

А ні роду, ні родини,

4 Ні просвітньої години...

Вчитель: Далекий край — це і українська діаспора

(розселення українців поза їх державою).

(Учні виконують пісню «Чуєш, брате мій!»).

Вчитель: Без зв'язку з ріднею, як і? рідною країною,

людина безпорадна. Тому з таким хвилюванням і щирим

зверненням до родини, закликом збереження роду є

слова:

Вербо ж ти моя, вербо,

Чого хиляєшся?

Ой роде ж мій, роде,

Чого цураєшся?

Ой роде ж мій, роде,

Не цурайся мене.

А ще, діти, страждала дівчина за своєю родиною, ко-

ли виходила далеко та ще й невдало заміж. Тужить мо-

лода невістка за рідним гніздечком і вирішила подати

Н

матусі знак, щоб врятувала її. Ще в дитинстві мене на-

вчила бабуся Настя (мамина мама) народної пісні:

Ой піду я в ліс по дрова,

Склоню головоньку.

Завіз мене мій миленький

В чужу сторононьку.

А в чужій сторононці

Ні батька, ні неньки,

Тільки в саду на калині

Співа, співа соловейко.

Співай, співай, соловейку,

Всіма голосами.

А я піду в сад зелений,

Заллю, заллюся сльозами.

Ой зірву яз рожі квітку

Та й пущу на воду:

— Пливи, пливи, з рожі квітка,

Аж до мого роду.

Пливла, пливла з рожі квітка

Та й стала кружиться.

Вийшла з хати стара мати

Та й ста, та й стала журиться.

— Ой чого ти, з рожі квітка,

Та так ізів'яла?

Ой чого ж ти, моя доню,

Така, така сумна стала?

•— Ой тому ж я, моя мамо,

На воді зів'яла,

Що в чужую сторононьку

Заміж, заміж я попала.

Рідна домівка, рідне гніздо — так у народі назива-

ють батьківську хату як особливе місце для людини, а

тим більше для дитини. Великий український педагог

Костянтин Дмитровдч Ушинський писав: «Важко вира-

зити словами те особливе, світле щось, що народжу-

ється в нашій душі, коли ми згадуємо тепло рідного

сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються в

нас якісь сердечні зв'язки з тією родиною, з якої ми

вийшли».

Учениця:

На світі білому єдине,

Як і Дніпрова течія,

Домашнє вогнище родинне,

Оселя наша і сім'я.

В щасливі і сумні години,

Куди б нам не стелився шлях,

Не згасне вогнище родинне,

В людських запалене серцях.

(Дмитро Білоус).

Вчитель: Діти, наші уроки з народознавства й

призначені для того, щоб запалити серця великою лю-

бов'ю до роду, родини, рідні. Хто ж такі родичі?

Учень: Родич — той, хто перебуває в спорідненні з

ким-небудь.

Вчитель: Відновімо ж у пам'яті значення слів-

термінів про рідню. Та насамперед скажіть, якими сло-

вами можна звернутися до мами, до тата?

Учень: Мамо, мамонько, мамочко, мамунечко, ма-

мусенько, мамусю, матусю, мамцю, матінко, матіночко,

матусенько...

Учениця: Тату, татку, таточко, татеньку, татусю,

татуленьку, татуненьку, татусику, татцю, батеньку рід-

ний...

Вчитель: А тепер назвіть родичів.

Учениця: Дядько — батьків (материн) брат.

Тітка — батькова (мамина) сестра.

Дядина — батькова жінка (дружина).

Дівер — брат чоловіка.

Шурин — брат жінки.

Свояк — чоловік сестри жінки.

Зовиця — чоловікова сестра.

Двоюрідні брат і сестра — діти дядька і тітки.

Троюрідні — діти маминих і татових двоюрідних

сестер і братів.

Теща — мати жінки.

Тесть — батько жінки.

Зять — чоловік дочки.

Свекор — батько чоловіка.

Свекруха — мати чоловіка.

Невістка — синова жінка.

Вчитель: Діти! Детальнішу інформацію про сту-

пені родичівства, про родовідне дерево, про те, як скла-

дати таблицю родоводу, ви зможете прочитати в спеці-

альному випуску всеукраїнської газети «Народознавст-

во», що так і називається — «Наш родовід: хто кому

ким доводиться». (Вчитель роздає на кожну парту при-

мірник газети),

Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте з коріння родоводу.

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле

І вміє шанувать сучасне,—

Лиш той майбутнє

Вивершить прекрасне!

16

Саме вам, діти, вивчати, берегти, шанувати і вивер-

шувати. Ви підете до п'ятого класу. Хай буде щасливою

ваша дорога! Нехай стелеться вона вам ось таким білим

рушником (вчитель розстеляє вишитий біле по білому

рушник). Нехай буде безхмарним ваше життя, а доля

чесною, незрадливою на своїй квітучій землі поміж рід-

них людей.

(На завершення уроку звучить «Пісня про рушник».

Під час уроку можна використати пісні та вірші про

маму і батька, «Виростеш ти, сину» на слова Василя

Симоненка, «Два кольори» на слова Дмитра Павличка

тощо).

Л. А. ГАВРИЛЕНКО.

НАШ РОДОВІД:

ХТО КОМУ

ким доводиться

Із віку у вік, із покоління в покоління складається,

пишеться і переповідається історія держави, окремих

її регіонів, сіл, міст. Віками складалася й передавалася

від діда-прадіда до дітей-онуків історія кожного роду.

Та чи знаємо її ми? Чи запам'ятали розповіді старших?

Чи шануємо предків, пам'ять про них?

Життя швидкоплинне, не завжди встигаємо подяку-

вати батькам, не маємо часу вислухати бабуню і ді-

дуся, не привчаємо дітей шанувати старших... Вікова

структура суспільства та взаємостосунки, що в ній скла-

даються, мають природу: БІОЛОГІЧНУ (зміна поколінь

пов'язана з природним життєвим циклом), СОЦІАЛЬ-

НУ (розподіл функцій між віковими групами й самі його

критерії залежать від соціально-економічної структури

суспільства) та ІСТОРИЧНУ (починаючи життя в пев-

ний момент, кожне покоління пов'язане спільністю пе-

реживань і цінностей, а тому унікальне й неповторне).

Задумаймось! Відшукаймо старі фотографії, з яких

дивляться на нас ті, що відійшли з життя, можливо,

так і не дочекавшись нашої уваги і вдячності. Розпи-

таймо ж про них у родичів і знайомих. Відвідаймо разом

2 — Уроки з народознавства [7

із дітьми їхні могили і почнімо писати власний родовід

не з примусу, а за покликом серця.

Родичівство — зв'язок між людьми, з наявністю яко-

го закон пов'язує виникнення, зміни або припинення

прав і обов'язків.

Є два види родичівства: кровне, яке існує між людь-

ми, що походять від одного предка, та свояцтво — ро-

дичівство за шлюбом, між родичами подружжя.

Елементарну одиницю для вирахування генеалогічної

(родовідної) відстані між двома родичами складають

ступені кровного (однорідного) споріднення: батьки й

діти — родичі першого ступеня кровного (однорідного)

споріднення: батьки й діти — родичі першого ступеня,

брати й сестри — родичі другого ступеня, брати й

сестри батьків — родичі третього ступеня споріднення,

діди, баби, онуки — родичі четвертого ступеня спорід-

нення.

Рід — ряд поколінь, що походять від одного предка.

Предок — найстарший родич по висхідній лінії з боку

матері або батька (старіший за бабу, діда); переважно

у множині — попередники сучасних поколінь; люди, що

жили задовго до теперішніх часів; ті, від кого походять

певні людські племена, народності і т. ін.

Покоління — нащадки одних батьків, люди близького

віку. Часовий проміжок між цими ступенями родичівст-

ва — 30 років.

Родовід — історія поколінь певного роду: перелік,

запис, що виявляють і ілюструють походження, послі-

довність поколінь (генеалогічне дерево).

Родичі, рідня — ті, хто перебуває в спорідненні з

ким-небудь.

Родина, сім'я — група людей, що складається з чоло-

віка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які жи-

вуть разом (під спільним дахом).

Родичі кровні

по прямій лінії:

Прапрадід — батько прадіда, батькового або матери-

ного діда.

Прадід — батько діда, батькового або материного

батька.

Дід, дідусь, Дідуньо, дідо —батьків або материн

батько.

18

Дідівщина, дідизна — спадщина від діда.

Дідівство — властиві дідові відчуття родинного

зв'язку з онуками.

Прапрабаба — мати прабаби.

Прабаба — мати батькової або материної мами.

Баба, бабуся, бабця, бабуня — батькова або матери-

на мати.

Батьки — батько й мати щодо своїх дітей.

Батько-мати — те саме, що й батьки.

Батьківство — кровне споріднення між батьками і

його дитиною.

Батько, тато, татусь, неньо — чоловік щодо своїх

дітей.

По-батькові — складова частина власного імені лю-

дини, що вказує на ім'я батька.

Батьківщина — земля батьків; рідний край.

Батьківщина — рідна країна.

Материнство — кровне споріднення між матір'ю та її

дитиною; почуття жінки-матері.

Мати, мама, неня, ненька, матінка, мамця, матуся,

мамуся — жінка щодо дитини, яку народила.

Син, синок, синочок — особа чоловічої статі щодо

своїх батьків.

Дочка, доня, доця — особа жіночої статі щодо своїх

батьків.

Внук, онук — син сина або дочки.

Внучка, онука — дочка сина або дочки.

Родичі кровні

по бічній лінії:

Брат, братік, братусь, братунь, братуха — кожен із

синів щодо інших дітей тих же батьків.

Сестра, сестриця, сеструня — кожна з дочок щодо ін-

ших дітей тих же батьків.

Дядько, дядя, дядьо — брат батька або матері.

Тітка, тьотя, тета, вуйна — сестра батька або матері.

Стрий — дядько по батькові, брат батька.

Стрийна — тітка, сестра батька.

Вуйко, вуй — дядько по матері, брат матері.

Племіцник, небіж, небож — син брата або сестри.

Племінниця, небога — дочка брата або сестри.

Небожа — зменшене від небіж і небога.

Братан, братанець, братич — племінник по братові,

небіж.

2* 19

Братаниця — племінниця по братові, небога.

Сестринець, сестрінець, сестрин — племінник, син

сестри.

Сестриця, сестріниця, сестринка — племінниця, дочка

сестри.

Брати і сестри двоюрідні

(у перших і у других):

Двоюрідні — ті, хто перебуває в родинному зв'язку

по дідові або бабі з дітьми їхніх синів і дочок.

Двоюрідний брат, брат у перших — син дядька або

тітки.

Вуйчаник — син дядька по матері, двоюрідний брат.

Двоюрідна сестра, сестра у перших — дочка дядька

або тітки.

Троюрідні — родинний зв'язок по прадідові або пра-

бабі з дітьми їхніх синів і дочок.

Брат троюрідний, брат у других — син двоюрідного

дядька або тітки.

Сестра троюрідна, сестра у других — дочка двоюрід-

ного дядька або тітки.

Внучатий племінник — син племінника або племінни-

ці щодо дядька або тітки.

Внучата племінниця — дочка племінника або племін-

ниці щодо братів і сестер батьків.

При.: При кровному спорідненні Церква забороняє

шлюби:

— в лініях прямих (батьки-діти, бабусі-онуки) в

усіх ступенях;

— в лініях бічних (батьки-сестри, дядьки-племінни-

ці) в трьох перших ступенях.

, Нерідні батьки та діти

Сини й дочки, брати й сестри можуть бути повнорід-

ними, якщо мають одних батьків, та неповнорідними,

якщо мають одну матір або одного батька.

Батьки нерідні — ті, що не перебувають у кровних

родинних зв'язках із дітьми.

Вітчим — чоловік, що стає батьком дітей своєї дру-

жини від іншого шлюбу; нерідний батько.

Мачуха — дружина батька щодо його дитини від ін-

шого шлюбу; нерідна мати.

20

Діти нерідні — ті, що не перебувають у кровних

зв'язках із кимось із батьків.

Однокровні, єдинокровні — син або дочка, брат або

сестра, які мають із кимось спільного батька, але різних

матерів.

Одноутробні — син або дочка, брат або сестра, на-

роджені однією матір'ю, рідні по матері.

Пасинок, пасерб — нерідний син одного з батьків,

рідний іншому.

Пасербиця — нерідна дочка одного з батьків, рідна

іншому.

Зведенята, зведенюки — зведені брати і сестри.

Зведений брат — той, хто доводиться братом, будучи

сином мачухи або вітчима.

Зведена сестра — та, хто доводиться сестрою, будучи

дочкою мачухи або вітчима.

Прим.: Заборонені шлюби між братом і сестрою, не-

залежно від того, повнорідні вони чи неповнорідні.

Свояцтво — родичівство

за шлюбом:

Свояцтво — споріднені внаслідок шлюбу; стосунки

між чоловіком і кровними родичами дружини, між дру-

жиною і кровними родичами чоловіка, а також між ро-

дичами подружжя. Свояцтво буває дворідним, або дво-

кровним, та трирідним, або трикровним.

Свояцтво двокровне набувається через один шлюбний

союз, у якому перебувають родичі чоловіка з родичами

дружини. У двокровному свояцтві при виявленні його

ступенів треба враховувати: а) свояцтво між чоловіком

(дружиною) та кровними родичами дружини (чоловіка);

б) свояцтво між кровними родичами подружжя. Оскіль-

ки чоловік і дружина складають у шлюбі одну плоть, то

тесть і теща (батьки дружини) перебувають щодо зятя

(чоловіка дочки), а свекор і свекруха (батьки чолові-

ка) — щодо невістки (дружини сина) в першому ступені

дворідного свояцтва; брати й сестри дружини та чоло-

віка — в другому ступені двокровного свояцтва. Коли

з'ясовуються ступені свояцтва між кровними родичами

подружжя, треба виявити: а) в якому ступені перебуває

родич чоловіка щодо нього; б) в якому ступені перебу-

ває родич дружини щодо неї, потім кількість ступенів

складається, одержана сума покаже, в якому ступені

споріднення перебувають родич чоловіка і родич дружи-

21 '

ни. Так: між чоловіком і його тестем — один ступінь;

між чоловіком і його своячкою (сестрою дружини) —

два ступені; між братом чоловіка і сестрою дружини —

чотири ступені і т. д.

Трикровне свояцтво встановлюється при наявності

двох шлюбних союзів; родичі дружини (чоловіка) одно-

го брата (сестри) до родичів дружини (чоловіка) іншого

брата (сестри) або родичі першої та другої дружин

(чоловіків) одного чоловіка (жінки).

У трикровному свояцтві, яке походить від поєднання

через шлюбні союзи трьох родів та прізвищ, ступені

свояцьких стосунків вираховуються за тим же способом,

що й у двокровному: складаються в загальну суму кіль-

кості ступенів.

Наречені — парубок і дівчина, чоловік і жінка, які

збираються одружитися.

Наречений — парубок, чоловік щодо дівчини, жінки,

з якою має одружитися.

Наречена — дівчина, жінка щодо парубка, чоловіка,

з яким має одружитися.

Шлюб — спрямована на утворення сім'ї, історично

зумовлена, санкціонована і регульована суспільством

форма стосунків між чоловіком і жінкою, що встанов-

лює їхні права та обов'язки стосовно одне одного та

щодо дітей.

Вінчання — шлюб церковний; таїнство з'єднання й

освячення шлюбного союзу чоловіка й жінки для благо-

словенного народження і християнського виховання

дітей.

Подружжя — шлюбна пара: чоловік і дружина. Сто-

сунки між подружжям не є родинними.

Чоловік — особа чоловічої статі щодо жінки, з якою

перебуває в шлюбі.

Дружина, жінка — особа жіночої статі щодо свого

чоловіка.

Батьки чоловіка дружині:

Свекор — батько, свекруха — мати.

Тесть — батько, теща — мати.

Свати — батьки одного з подружжя щодо батьків

або родичів іншого.

Сват — батько або родич одного з подружжя щодо

батьків або родичів іншого.

Blog

Урок-конференція, усний журнал, урок узагальнення

Содержание