Урок-конференція, усний журнал, урок узагальнення

Вид материала

Содержание

Е. м. джигурда-литвинець
Г. к. дмитренко.

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 22

22

Сваха, свашка — мати або родичка одного з подруж-

жя щодо батьків або родичів іншого.

Зять — чоловік дочки, сестрин чоловік, чоловік зо-

виці.

Синова — дружина сина.

Невістка — дружина сина для його батьків, братів,

сестер, чоловіків сестер і дружин братів.

Дівер, діверко — брат чоловіка.

Зовиця — сестра чоловіка.

Діверка — дружина дівера.

Свояк, шурин, шуряк — брат дружини, чоловік сво-

ячки.

Своячка, своячениця, своякиня — сестра дружини,

дружина брата.

Швагер — чоловік сестри.

Швагрова — своячка.

Братова — дружина брата.

Дядина — дружина дядька, дружина батькового бра-

та або материного.

Стрий — чоловік батькової сестри, дядько.

Стрийна — дружина батькового брата, тітка.

Вуйна — дружина материного брата, тітка.

Шлюб у свояцтві заборонено:

— при двокровному свояцтві в перших трьох ступе-

нях; в четвертому дозвіл надає Єпархіальний архирей;

— при трикровному свояцтві — в першому ступені.

Вдівство, сирітство

Вдівство, удівство — нешлюбний стан чоловіка або

жінки після смерті одного з подружжя.

Вдівець — чоловік, що після смерті дружини не одру-

жився вдруге.

Вдова, вдовиця — жінка, що після смерті чоловіка не

одружилася вдруге.

Сирітство — становище дитини, яка втратила одного

або обох батьків.

Кругле сирітство — життя без батька і матері; на-

півсирітство — життя без матері або без батька.

Сирота, сиротина, сирітка — дитчча, підліток, що

втратили батька й матір або одного з них.

Сиротюк, сиротючка — хлопчик (дівчинка), що втра-

тив батьків або одного з них.

23

Названі батьки й діти

Названий батько — чоловік, який узяв на вихован-

ня, прийняв чужу дитину за свою.

Названа мати — жінка, яка взяла на виховання,

прийняла чужу дитину за свою.

Названий син — той, кого взяли на виховання, уси-

новили.

Названа дочка — дівчинка, яку взяли на виховання,

прийняли за свою дочку, удочерили.

Названий брат — той, із ким хто-небудь побратався;

побратим.

Названа сестра — та, з якою хто-небудь посестрився,

посестра.

Молочні брати і сестри:

Годувальниця — жінка, яка годує груддю чуже не-

мовля.

Брат молочний — син годувальниці щодо чужих ді-

тей, яких вона годує, а також ці діти щодо дітей году-

вальниці.

Сестра молочна — дочка годувальниці щодо вигодо-

ваних нею чужих дітей, а також щодо дочки годуваль-

ниці.

4

Хрещені батьки і діти

Хрещення — релігійний обряд, який відправляють

над новонародженими дітьми або дорослими на знак

прилучення їх до християнської Церкви.

Духовне споріднення існує між хрещеними батьками

і хрещенниками, також між батьками і кумами.

Хрещений батько, хресний тато — чоловік, який бере

участь в обряді хрещення в ролі духовного батька; на-

нашко на Вінниччині.

Хрещена мати, хресна мама — жінка, яка бере

участь в обряді хрещення в ролі духовної матері; на»

нашка на Вінниччині (це засвідчує Л. Б. Паламарчук,

науковець Київського міжрегіонального інституту удо-

сконалення учителів).

Хрещений син — хрещеник, похресник, хлопчик

(юнак, чоловік) щодо своїх хрещених батька або ма-

тері.

24

Хрещена дочка — хрещениця, похресниця, дівчинка

(юнка, жінка) щодо своїх хрещених батька або матері.

Хрещений брат — той, хто має з ким-небудь СПІЛБНИХ

батька або матір.

Хрещена сестра — та, хто має з ким-небудь спіль-

них хрещених батька або матір.

Кумівство — один із видів духовного споріднення,

звичай обрання народженій дитині других батьків; сто-

сунки між кумами.

Куми — кум і кума разом (дві, три пари кумів).

Куми стрічні — перші зустрічні, яких запрошують

бути кумами.

Кум, кумець — хрещений батько щодо батьків хреще-

ника і щодо хрещеної матері; батько дитини щодо

хрещених батька і матері.

Кума, кумася, кумонька, кумця — хрещена мати що-

до батьків хрещеника і хрещеного батька; мати дитини

щодо хрещеного батька і хрещеної матері.

Кумувати — брати участь в обряді хрещення дитини,

стаючи кумом або кумою її батьків.

Прим.: За церковними канонами при хрещенні по-

трібен тільки один свідок: хрещений батько хлопчикові,

хрещена мати дівчинці. Другий свідок — данина тради-

ції, а, отже, церковними канонами не забороняється

укладання шлюбу між хрещеними батьками одного не-

мовляти. Тому й не існує духовного родичівства між

хрещеним батьком і його хрещеницею та між хрещеною

матір'ю та її хрещеником. Але благочестивий звичай

забороняє шлюби хрещеного батька з матір'ю хрещени-

ка, хрещеної матері з батьком хрещениці, як і хреще-

ного батька з хрещеницею, а хрещеної матері з хреще-

ником, кума з кумою. На такі шлюби потрібен спеці-

альний дозвіл архиєрея.

Старість

Старість — період життя, що настає після зрілості і

характеризується ослабленням організму; похилий вік

людини.

Старий, старик — чоловік, що прожив багато років,

досяг старості.

Стара, стариця — стара за віком жінка.

Прим.: У західних областях України шанобливо

звертаються до людей похилого віку: старша жінка,

старший чоловік.

25

Дні особливого поминання

померлих

Православна церква поминає померлих у 3-й, 9-й,

40-й дні, річницю після смерті, в день народження і в

день Ангела.

За православною вірою, душі померлих перші два

дні перебувають на землі й у супроводі ангела ходять

місцями своїх земних радощів, добрих і злих справ.

Третього дня душа возноситься на небо, щоб стати перед

Лицем Правосудного. Наступні шість днів душа пере-

буває в раю. На дев'ятий день ангели знову приводять

душу на поклоніння Господу. Потім відбувається 30-до-

бова мандрівка до пекла, а на 40-й день Бог визначає

подальше місцеперебування душ померлих — в раю чи

пеклі. Церква молиться за кожного померлого в ці дні.

Річниця по смерті — це день народження померлого для

нового, вічного життя.

Всезагальне (вселенське) поминання померлих від-

бувається в дні особливого поминання: суботу м'ясопус-

ну, суботу 2, 3 і 4-ї седмиці Великого посту на Прово-

ди, Радоницю, Гробки, Могилки; суботу Троїцьку (напе-

редодні Трійці); поминання «православних воїнів за

віру й вітчизну на полі брані життя поклавших» уста-

новлено в день Усікновення голови Іоана Предтечі

(11, IX) та в суботу перед днем великомученика Ди-

митрія Сялунського (8. XI).

Життя людське коротке, неповторне. Життя багатьох

чи кількох поколінь — це наш родовід, родинна пам'ять,

історія. У родоводі — не лише історія родини, а й істо-

рія народу. Наука генеалогія досліджує походження ро-

дів, встановлює родинні зв'язки, дає ключ до складання

родоводу. Відтворімо й ми свій родовід.

Любі друзі! Запрошуємо Вас до складання свого

родоводу, генеалогічного дерева життя, вивчення місце-

вих звичаїв, обрядів, традицій, запису призабутих тер-

мінів і понять, переказів. Своїми знахідками, набутими

знаннями поділіться і з нами.

Е. М. ДЖИГУРДА-ЛИТВИНЕЦЬ,

М. К. ДМИТРЕНКО.

26

БАТЬКИ МОЇ

І ПРАДІДИ МОЇ

НІКОЛИ НЕ ЦУРАЛИСЬ

СВОГО РОДУ

Свято української мови

Лунає грамзапис пісні «Родина» у виконанні народ-

ного артиста України Василя Зінкевича.

Читець: Олександр Олесь. «О слово рідне! Орле

скутий!»

О слово рідне! Орле скутий!

Чужинцям кинуте на сміх/

Співочий грім батьків моїх,

Дітьми безпам'ятна забутий.

О слово рідне! Шум дереві

Музика зір блакитнооких,

Шовковий спів степів широких,

Дніпра між ними левій рев...

О слово! Будь мечем моїм!

Ні, сонцем стань! вгорі спинися,

Осяй мій край і розлетися

Дощами судними над ним.

Читець: «Рідна мова — то неоціненне духовне ба-

гатство, в якому народ живе, передає з покоління в по-

коління свою мудрість і славу, культуру і традиції...

Кожне слово рідної мови має своє обличчя, як у

квітки, у нього свій неповторний аромат і відтінок бар-

ви,— а цих відтінків кожна барва має тисячі» (Василь

Сухомлинський).

Читець: «Вона вся з гомону полів, лісів і морів

отчої землі, мережана сходом і заходом сонця, гап-

тована сяйвом місяця, зірок і переткана калиною, бар-

вінком і вишневим цвітом... Вона з голосу тура, мислив-

ських сурем, скрипу дерев'яного рала, стогону вола в

борозні, рбкоту комбайна - вся з колосся, осмаленого

війнами і торкнутого «мирною» радіацією. Вона з блис-

ку козацької шаблі і весла невольницького човна, як

напнуті паруси волі,— вся змочена удовиною сльозою,

27

повита дівочою тугою на ясирних та окупантських тор-

гах. Вона з першого радісного щебету немовлят і тихих

похоронних плачів... з потаємного шепоту і зітхань за-

коханих... Вона вся з тучі й грому, як з води й роси,—

така українська мова. Ніжна й тендітна, а міцніша

броньованої броні, бо єднає дух і тіло, бо в її основі —

непорочність, цнота і чистота» (Борис Харчук, із праці

«Слово і народ»).

(Грамзапис пісні «Мово рідна» із репертуару народ-

ної артистки України Раїси Кириченко).

Читець: «Нещаслива, неправдива людина, що доб-

ровільно й легко зрікається рідної мови; щаслива, пра-

ведна людина, що в радості й горі будує слово своєї

землі. Нещасні, прокляті батько й мати, що сплоджують

перевертнів; щасливий, непереможний народ, що поро-

джує своїх захисників і оборонців» (Борис Харчук).

Читець: Дмитро Павличко. «Між горами в доли-

нах — білі юрти».

Моголи! Моголи!

Золотого Тамерлана

Онучата голі.

(Т. Шевченко),

Між горами в долинах — білі юрти,

червоних коней ходять табуни.

Монголи там живуть, а не манкурти,

*' рідне слово бережуть вони.

Якби сказав їм Бог: — Беріть півсвіту,

я вам Європу й Азію даю,

а ви мені віддайте дзвонковиту,

пісенну мову прадідну, свою,

вони сказали б: — Схаменися, Боже,

не треба нам ні Азій, ні Є в роп!

Де інструмент, що передати може

дощу шептання й туменів галоп?

То — наше слово, то — щоденне чудо,

То — сонця зір крізь каменя більмо,

то — дух народу — о всесильний Буддо! —

Все в нас бери, лиш мови не дамо!..

...А ви, мої освічені «моголи»,

нагі внучата княжої землі,

все віддали — і рідну мову, й школу —

За знак манкурта на низькім чолі.

(Учні виконують пісню на слова І. Малковича —>

«Мова наша солов'їна»).

Читець: «Любов до Батьківщини неможлива без

любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм

28

розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщи-

ни, хто збагнув відтінки і пахощі рідного слова, хто до-

рожить ним, як честю рідної матері, як колискою, як

добрим ім'ям своєї родини. Людина, яка не любить мо-

ви ріднбї матері, якій нічого не промовляє рідне сло-

во,— це людина без роду й племені» (Василь Сухомлин-

ський).

Читець: Ганна Чубач. «Я долі дякую».

Я долі дякую, що виросла в селі

Та ще в сім'ї подільських хліборобів.

Батьки, мої і прадіди мої

Ніколи не цурались

Свого роду.

Я людям дякую, що чесними були,

Кали по правді жити научали.

Узявши з серця їхньої снаги,

Я добре знаю,

Де мої причали.

Мабуть, тому, що бавили мене

Робочими і щирими руками,

Моє життя небесне і земне,

Як журавлина пісня

Над полями.

Читець: Віктор Баранов. «До батьківської хати».

Завжди буду носити в собі

цю з дитинства знайому картину:

рідний простір полів,

гари, доли, моря, зелен-ліс

і село над Дніпром,

а. у ньому — велику і світлу хатину,

де пісень мені мама співала,

щоб із тими піснями я ріс.

Там — найперший мій крок,

цей початок теперішніх кроків,

там — найпершого слова биття,

із якого зросли найсвятіші, найвищі слова,

найчистіші джерела,

що вилились в дужі потоки,

од яких у хвилини бентеги

снаги мені знов прибува.

Час звіряє мене,

всі чуття мої, звагу і змогу,

час*рентгеном стає,

що просвічує совість мою аж до дна.

Від батьківської хати

ведуть навсібіч незліченні стежки і дороги,

до батьківської хати

веде звідусіль, де б не був я, дорога одна.

29

(Учні виконують пісню «Душі криниця» О. Морозо-

ва на сл. А. Демиденка).

Читець: Микола Ткач. «Слова, слова...»

Слова, слова... Вони в собі всі різні:

тривожні й тихі, радісні й сумні;

е терпеливі, є жорстокі й грізні,

лукаві й чесні, мудрі і смішні...

Не грайся словом. Є святі слова,

що матері з доріг вертають сина.

Спіши до неї, доки ще жива.

Допоки розум і допоки сила.

Знайди те' слово — вічне і земне.

За часом час нам світ перестилає.

Минуще все. Лиш слово не мине

і та любов, що смертю смерть долає.

Читець: Українська література має свою могутню

класику, визнаних світом геніїв: Тараса Шевченка,

Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинсько-

го, Василя Стефаника. Золоту скарбницю рідної мови

збагатили відомі майстри художнього слова — сучасні

українські письменники: Ліна Костенко, Олесь Гончар,

Павло Загребельний, Микола Вінграновський, Дмитро

Павличко, Іван Драч. Прислухаймося до чарівних зву-

ків, животворного трепету й вогню, материнської лагід-

ності ї доброти, мудрості земної, втілених у поетичне

слово.

Читець: Василь Симоненко. «Світ який».

Світ який — мереживо казкове!..

Світ який — ні краю ні кінця!

Зорі й трави, мрево світанкове,

Магія коханого ,лиця.

Світе мій гучний, мільйонноокий,

Пристрасний, збурунений, німий,

Ніжний, і ласкавий, і жорстокий,

Дай мені свій простір і неспокій,

Сонцем душу жадібну налий!

Дай мені у думку динаміту,

Дай мені любові, дай добра,

Гуркочи у долю мою, світе,

Хвилями прадавнього Дніпра.

Не шкодуй добра мені, людині,

Щастя не жалій моїм літам —

Все одно ті скарби по краплині

Я тобі закохано віддам.

(Учні виконують пісню «Виростеш ти, сину» на сл.

В. Симоненка).

зо

Читець: Ліна Костенко. «Доля» / Костенко Ліна.

Вибране.—К.: Дніпро, 1989.—С. 34).

Читець: Микола Дмитренко. «І знов село».

/ я згадав своє село.

І. Ф р а нко

/ знов село — душа моя, розрада,

Пракорінь мій, колиска й джерело,

Журлива пісня і колюча правда,

Мій хліб і сіль, добро моє і зло.

В тобі, село, поєднане все суще —

Лише б зумів збагнути хоч на мить,

Ввійти у тебе — таємничу пущу,

І винести на крилах спрагу жить.

Село моє, обшарпане вітрами,

З усіх боків розп'яте на хресті,

Ти всім прощаєш, наче дітям мама,

Хоча вони далеко не святі.

Ти пригортаєш з Криму і Сибіру,

З Камчатки, Грузії, Прибалтики й Карпат

Дітей своїх... Та хто з них знає міру,

Вивозячи любов із рідних хат?

Тебе розсмикують по слову, по жарині,

Аби в далеких мандрах розтрясти,

А ти пісні ховаєш в домовині

Й танцюєш брейк. І пусткою хати.,.

А я, село моє, везу усе до тебе —

Любов і жар, і пісню, що зберіг,

Бо ти мені дало таку потребу:

Вертатися з усіх своїх доріг.

Не соромно упасти вдома ниць

Перед святою хлібною землею:

Я воду пив із багатьох криниць,

Любов черпав із неї однієї!

(Виконується пісня «Два кольори» О. Білаша на сл.

Д. Павличка).

ЛІТЕРАТУРА

1. Баранов Віктор. Народження полум'я. Поезії.— К.: Рад.

письменник, 1978.

2. Дмитренко Микола. Мандрівник: Поезії.— К., 1994.

3. Костенко Ліна. Вибране.— К.: Дніпро, 1989.

4. Куценко Петро. Манливе світло днів непроминулих: Поезії.—

К.: Рад. письменник, 1986.

5. Мово рідна, слово рідне!.. Вірші, поеми, статті:— К.: Весел-

ка, 1989.

6. Найдорожчий скарб. Слово про рідну мову. Поезії, висло-

ви.—К.: Рад. письменник, 1990.

7. Олесь Олександр. Твори в двох томах.— Т. 1.— К.г Дніпро,

1990.

8. Павличко Дмитро. Вибрані твори в двох томах.— Т. 1.— К.:

Дніпро, 1979.

31

9. Симоненко Василь. Лебеді материнства: Поезія, проза.—

К.: Молодь, 1981.

10. Сухомлинський В. О. Слово рідної мови // УМЛШ, 1987.—

№ 7,

11. Ткач Микола. Дзвони скляної гори: Поезії.— К.: Українсь-

кий письменник, 1992.

12. Харчук Борис. Слово і народ // Прапор, 1988.— № 10.

13. Чубач Ганна. Відкрию таємницю: Вірші та поеми.—К.: Мо-

лодь, 1989.

14. Чуєш, брате мій... Репертуарний збірник. Товариство «Ук-

раїна».—К., 1986.

Г. К. ДМИТРЕНКО.

МИ МАТІР

НАЗИВАЄМО СВЯТОЮ

Є в світі одне слово, перед яким усі народи низько

схиляють голови. Це слово — Мати.

Кожна людина і кожний народ мають свої святощі.

До цих святощів зараховуємо й пошану до матері. Вона

дала нам життя, виростила й виховала. День Матері —

загальне свято для всіх. По церквах відправляють Бо-

гослужіння, відбуваються святкові концерти, цей день

приносить пробудження щирих почувань у серці кожного

на згадку про свою матір. День Матері — це злука

сердець дітей із серцями живих чи вмерлих матерів. В

цей день діти стараються зробити приємність своїй ма-

тері, обдарувати її квітами і подарунками.

Коротке це слово — мама, але які надлюдські глиби-

ни скарбів містить воно в собі! Ціле її життя з серця

б'є великим невичерпним джерелом безкорисна любов

до своїх дітей. Ціле її життя — це терпіння, безмежна

самопожертва, пробачення провин.

З добра і любові створили Матір.

Мати... Це перше слово, яке з радістю та усмішкою

вимовляє дитина.

Мама — це те слово, яке найчастіше повторює люди-

на в хвилини страждання і горя. Матерів мільйони, і

кожна несе в серці любов. Матері прекрасні, коли під-

носять дитину до грудей. І кожен скаже: «Найкраща

мати — моя», бо безмежна її ніжність.

32

Якби стільки доброти, скільки випромінює серце

матері, зло згинуло б. Саме їм — найріднішим, найдо-

рожчим, наймилішим і приурочуємо Свято Матері.

Blog

Урок-конференція, усний журнал, урок узагальнення

Содержание