Урок-конференція, усний журнал, урок узагальнення

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 ... 14 15 16 17 18 19 20 21 22

а й все необхідне для потойбічного життя майно. Крім

того, тут же приносилися жертви богам — убивали дріб-

них тварин, птахів, кидали різну їжу. Іноді з князем

бажала вмерти його вірна дружина або дівчина, її теж

убивали. Потім розпалювали велике вогнище, на якому

все це спалювали, а на тому місці насипали великий

курган.

Отже, ці дії мають основу в глибокій давнині, в

язичницькому світогляді наших предків. І тому не див-

но, що співають на похоронах, і ті пісні надзвичайно

зворушливі, сердечні. Ось приклади таких пісень:

168

Ой Боже, ой Боже, з високого неба,

Почуй ти молитву мою!

Прийми мою душу до самого раю,

А тіло о сирую землю!

Насипте на мені високу могилу,

Нехай вона травою заросте!

Посадіть на мені червону калину,

Вона навесні зацвіте!

І будуть до неї пташки прилітати,

Будуть щєбетаїи мені.

А я не почую, бо буду лежати

В могилі сирої землі.

Моя домовина — хатонька темненька,

А в неї віконця нема.

Я буду лежати, буду спочивати.

Як в полі билинка одна.

(Зап. в с. Гнідині Бориспільського р-ну Київської обл.).

Ой матінко, матінко наша,

Що стоїть в порозі,

Чи не смертонька ваша?

— Ой дітоньки, дітоньки,

Соколята мої!

Зачиняйте двері,

Не пускайте її!

Ой матінко, матінко наша.

Що стоїть в хаті,

Чи не смертонька ваша?

— Ой дітоньки, дітоньки,

Соколята мої!

Дайте хліба й солі.

Виряджайте її!

Ой матінко, матінко наша,

Що стоїть в головах,

Чи не смертонька ваша?

— Ой дітоньки, дітоньки,

Соколята мої!

Засвітіть свічку,

Дайте в руки мені!

(Зап. в с. Плішивець Гадяцького р-ну Полтавської обл.).

— Скільки днів триває похорон, хто і коли прихо-

дить на нього?

— Залежно від того, коли людина померла, похорон

може тривати 2—3 дні. Якщо це сталося вдень після

обіду чи ввечері, то першу ніч і вечір тільки готуються

до похорону, скликають родичів і т. д. І сидять над

мертвим лише свої, рідні; а коли на світанку або серед

ночі, то ввечері вже правлять панахиду.

— Коли і як приходити на похорон?

169

— На похорон не кличуть, приходять всі, хто хоче,

в основному ті, хто шанував покійного, обов'язково при-

носять хліб. Крім цього, несуть ще різні продукти —

овочі, фрукти, печиво. Як заходять у хату, то не кажуть

«Добрий день», бо для родичів покійного він не доб-

рий. Підходять насамперед до померлого, мовчки стоять

трохи, а тоді до всіх.

— Що ж відбувається в перший день чи вечір похо-

рону?

— Збираються люди — сусіди, родичі, друзі — і цілу

ніч сидять біля померлого. Цілу ніч говорять про нього

усе тільки хороше, навіть якщо це була погана людина,

все одно згадують, що він доброго зробив. Розповіда-

ють про останні дні його життя, про обставини смерті.

Тут можна багато наслухатись спогадів, переказів про

померлого, навіть легенд. При цьому читають псалтир

і співають поминальні пісні.

Справді, народ наш співав завжди, навіть у горі.

Але в різних місцевостях України хоронили по-різ-

ному. Наприклад, на Гуцульщині, Буковині коло по-

мерлого співали коломийки, відбувалися різні хлопчачі

ігри. Ось одна з них.

Хлопцеві накидають кожуха на голову, беруть його

в коло. Тоді один хтось сильно б'є його поясом по спи-

ні. Він мусить вгадати, хто вдарив. Якщо не вгадає, то

знову стає в коло. А як вгадає — на його місце стає

той, хто бив.

Ці та подібні розваги, пісні дуже давні. Але чи не

найдавніші з усіх видів обрядової творчості народу —

українські голосіння. У західних районах України ще

можна зустріти жінок, які вміють голосити. Голосила

дочка за матір'ю чи за батьком, сестра — за братом,

дружина — за чоловіком. А в матері за дочкою чи за

сином були свої голосіння. Людина співає і плаче одно-

часно. Кожна по-своєму виливає словами душевний біль,

розпач, але були також і певні традиції. Цей народний

плач, унікальний за своєю образністю, мав велику емо-

ційну силу. Ось приклад голосіння дочки за матір'ю, за-

писаного 1908 року на Буковині:

Мамко моя, голубко моя,

Мамко моя, зозулько моя,

Мамко моя, порадничко моя!

Де ми ся зійдемо, де ми ся порадимо?

Мамко моя, голубко моя,

Де вас найду, де вас відшукаю?

170

Чи в садочку на листочку,

Чи в полі на колосочку,

Чи в городчику на зіллячку,

Чи в церкві на подвір'ячку?

Мамко моя, голубко моя,

Коли ж вас си надіяти?

Чи на Різдво з колядками,

Чи на Великдень з писанками,

Чи на Миколая з писанками?

Задзвоніть, дзвоники, задзвоніть,

Та мою мамку збудіть!

Та най же вони встають,

Та най нас порадять!

Бо ми газдувати не знаємо,

Бо ми мамки не маємо!

Встаньте, мамко, встаньте,

Та на сироти погляньте.

Бо сироти ніколи правди не мають,

Бо сироти рано встають,

До полудня обіду шукають,

Та рано лягають.

Мамко моя, ластівочко моя,

Мамко моя, щебетушко моя!

Звідки вас буду визирати?

Чи з-за гори високої,

Чи з долини глибокої?

Відай же ваші, мамко,

Стежечки травой заростя,

А доріжки листом западя!..

Станьте, мамко, станьте,

Та походіть по своїм подвір'ячку,

Та наробіть нам слідочків!

Ми будем ті слідочки збирати,

Будем василечками їх обтикати,

Та по тих слідочках вас, мамко,

Будем пізнавати!

— Отож цілу ніч співають, плачуть над померлим,

сидять і говорять про нього. А що відбувається наступ-

ного дня?

— Зранку копають яму на кладовищі, тешуть труну,

хрест. Це роблять ті люди, які вміють, їм дають сніда-

ти. А в хаті готуються до обіду.

— Зранку сходяться люди, так само несуть різні

продукти. Приходять в основному старі люди. Знову

співають, правлять панахиду, розповідають про життя

померлоф.

Потім усі рідні прощаються з померлим, цілують

його і всі виходять із хати, а померлого кладуть у до-

мовину.

— А що кладуть у домовину разом із померлим?

— Збереглася така традиція: кладуть подушечку з

171

сіна, труну вистилають білим, а в далеких місцевостях

кладуть іще змінну сорочку, спідницю або штани,

взуття.

Це залишки тих архаїчних звичаїв, коли разом із

померлим клали в гробницю все його майно — одяг,

прикраси, гроші, посуд, знаряддя праці, худобу, зброю,

навіть слуг, бо вірили, що воно згодиться померлому в

потойбічному світі.

— Що ж відбувається далі?

— Далі похоронна процесія іде до церкви. Там ще

раз правлять панахиду. А якщо церкви в селі немає, то

зі співом ідуть прямо на кладовище. Коло могили знову

співають поминальних пісень, рідні востаннє прощають-

ся з померлим. Могилу копають там, де хтось похова-

ний з родичів, на рушниках опускають труну в яму, а

потім усі кидають в яму по жмені землі й квіти.

Багато містичного було пов'язано з останньою до-

рогою покійника, адже вона осмислювалася як дорога

в потойбічний світ. Тому виконувалися різні магічні дії,

існували заборони, щоб не зашкодити ні мертвому, ні

живим. Залишки їх збереглися в різних повір'ях. Які

повір'я ви знаєте?

— Коли винесли мерця з хати і з подвір'я, треба слі-

дом за ним зачинити двері і ворота, щоб смерть не вер-

талася.

— Треба зачинити худобу в хліві, щоб не забрав

із собою худоби.

— Не можна їсти, коли несуть мерця. Бо виросте

«мертва кістка».

— Коли несуть мерця селом, треба зачинити всі

двері і ворота.

— Не можна іти чи їхати проти похорону, не можна

переходити дорогу померлому.

— От бачите, які дивні звичаї. Багато з них тепер

не можна пояснити. Це свідчить про те, що вони дуже

давні, незрозумілі навіть тим, хто їх дотримує. А ще що

відбувається на кладовищі?

— На кладовищі хтось із родичів померлого роздає

дітям і старим людям, бідним печиво, цукерки.

— Це, діти, теж залишки давнього обряду жертво-

приношення, коли приносили в жертву силам природи

і померлим предкам, які зливалися з силами природи,

їжу й тварин. Жертвоприношення збереглося і в поми-

нальних обрядах. Чому це відбувалося, ви вже знаєте:

щоб задобрити предків, які нібито могли впливати на

природу, на урожай. Такі були звичаї у слов'ян-язич-

ників.

А ще: всі обряди у стародавніх русичів закінчува-

лись великою спільною трапезою. Чи є залишки цього

звичаю в похоронному обряді?

— Після похорону на кладовищі родичі покійного

запрошують усіх людей на обід. Усі сідають за стіл і

найперше куштують древні обрядові страви — кашу

(коливо) або три ложки борщу. Потім їдять усе, співа-

ють поминальні пісні. Запрошують на обід усіх старих,

бідних, а хто не може прийти, тому приносять їжу до-

дому, щоб пом'янув померлого. Коли пообідають, їжу

залишають на столі для померлих.

— Збереглися давні, ще дохристиянські традиції. А

ще є в Гнідині цікавий обряд на наступний день. Це

теж жертвоприношення всім померлим. Що це за обряд?

— Наступного дня вранці несуть померлому сніда-

ти на кладовище. Дорогою частину продуктів роздають

дітям, старим людям. А тоді приходять на могилу, роз-

кладають там їжу, сідають і снідають, а що не з'їли,

лишають на могилі.

— Такий самий обряд справляють і в поминальні

дні, а тепер дайте відповіді на такі запитання:

— Чи є якісь відмінності в похоронному обряді, ко-

ли ховають молоду дівчину або хлопця?

— Молоду дівчину одягають у весільне вбрання, з

стрічками і вінком, і так ховають. А ще несуть деревце,

як на весілля, перев'язують весільними рушниками тих,

хто несе труну. Печуть весільний коровай і роздають,

на цвинтарі за дівчиною.. Так само печуть коровай і

несуть гільце для хлопця.

Це свідчить про те, що в давнину весілля й похорон

були близькими за своєю суттю. Померлі ніби брали

шлюб із підземним божеством.

Ми вже сказали, що похоронний обряд — це обряд

пам'яті. Часто кладовище називають обличчям живих.

Справді, як ми доглядаємо могили померлих, свідчить

про нас самих. Наш народ здавна шанував могили своїх

предків, та й не тільки наш — усі народи шанували. Бо

в тих могцлах — наша пам'ять, наше минуле, наша іс-

торія. Ті могили святі. Вони оспівані в піснях, у думах,

у легендах, у поезії Т. Г. Шевченка. І ця велика повага

до високих могил нашої історії починається з поваги до

могили рідної людини. Похоронивши близьку людину,

173

родичі з великою шаною ставилися до неї, до пам яті

про неї, і тому в народній обрядовості сформувався ряд

поминальних звичаїв. Що це за звичаї?

— Поминки на 9-й, 40-й, в річницю смерті й щороку

на проводи. У Гнідині відзначається поминальна субота

перед зеленою, або клечальною неділею. І кожна субота

також вважається поминальною.

— Що ж відбувається в ці дні?

— Обряди на 9-й день, 40-й день і в річницю смерті

однакові. Перед тим днем роблять поминальний обід.

Скликають людей, обідають за столом, співають поми-

нальних пісень. А наступного дня знову несуть на моги-

лу снідання. Там розстеляють скатертину, їдять, а що не

з'їли — роздають людям і лишають на могилі. Це тіль-

ки родичі.

— А що таке проводи?

— Це звичай поминати померлих на їхніх могилах

у наступний понеділок (вівторок) після Великодня. На

цвинтар сходиться все село, на могилах розкладають

їжу, обідають, правлять панахиди, роздають людям про-

дукти, щоб вони пом'янули всіх померлих. А тоді зби-

раються всім селом і разом обідають, поминають, спі-

вають поминальних пісень...

— Отже, давні традиції в деяких селах збереглися

аж до наших днів. Це свідчить про високу моральність

людей, які бережуть в душі пам'ять роду... Колись одна

бабуся* розповіла мені: «На проводи всі померлі вихо-

дять до воріт кладовища і стоять, виглядають, хто до

них прийде».

Це так зворушило мене, що я мало не заплакала.

Уявила, скільки ж їх не дочекалися своїх синів, дочок,

родичів, онуків... Скільки їх марно виглядає щороку і

не один рік підряд. А чи завжди ви ходите на могили

своїх родичів, знаєте їх, доглядаєте? Чи заростають во-

ни бур'янами забуття, глухою кропивою байдужих,

черствих душ?

Усе починається з поваги до тієї святої могили —

поваги до свого роду, до своєї землі, до свого народу.

Повага до його пам'яті, до його минулого, до його істо-

рії. І чи не з тих забудьків, які загубили стежку до ма-

миної могили, виростають варвари?

Л. В. ІВАННІКОВА.

174

Блок четвертий

ФОЛЬКЛОРНА ВЕСЕЛКА

ЛЮБЛЮ ПІСНІ

МОЙОГО КРАЮ

Підсумковий урок-концерт у 7—8 класах

«Мій улюблений жанр фольклору»

Мета: Підсумувати і збагатити знання учнів про

різні види і жанри усної наролної творчості України;

розвивати кмітливість, творчу уяву, естетичні почут-

тя, навички виразного читання фольклорних творів;

виховувати любов до народної творчості, гордість за

український народ, який має славне героїчне минуле і

багату творчу спадщину.

Девіз: «Оті простенькі сільські байки, як дрібні,

тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі лю-

бов до рідного слова, його краси, простоти і

чарівної милозвучності. Тисячі речей у життї

забудете, а тих хвиль, коли вам люба мама чи

бабуся оповідала байки, не забудете до смер-

ті».

(І. Франко).

Обладнання: Виставка збірників різних жанрів

фольклору, ілюстрації «У світі казок», «У світі

загадок», рушники на столах, національний

одяг, грамзаписи казки, пісні, української на-

родної музики.

ХІД УРОКУ

На перерві перед уроком лунають записи українсь-

кої народної музики.

1. Вступна бесіда.

— Золота скарбниця усної народної творчості над-

звичайно багата і різноманітна. Діти, які ви знаєте ви-

175

ди і жанри усної народної творчості? (Учні відповіда-

ють, розкриваючи зміст таблиці «Класифікація жанрів

українського фольклору», яку подаємо на окремому ар-

куші).

II. Хвилинка мудрих думок.

Учні зачитують вислови визначних діячів минулого

та сучасного про усну народну творчість, які вони ви-

писали до уроку. Учитель доповнює. Подаємо деякі з

них:

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине.

От де, люде, наша слава,

Слава України.

Т. Шевченко.

«Пісня і дума становлять на Україні народну святиню, краще

добро українського народу, в них горить любов до батьківщини».

М. Добролюбов.

«Я люблю чарівні мелодії української народної пісні, прекрас-

ну українську мову, чудову українську говірку... Народна поезія

України — апофеоз краси. Український народ проніс через століття

рабства і неволі дорогоцінне багатство свого генія. Гляньте, який

ласкавий і співучий світ розкривається в його безсмертних піснях!»

М. Г о р ь к н й.

«Українська музика та поезія к найзапаишіша з усіх гілок на

дереві свфової народної творчості».

А. Луначарський.

Прислухайтесь, як океан співає —

Народ говорить. І любов, і гнів

У тому гомоні морськім. Немає

Мудріших, ніж народ, учителів;

У нього кожне слово — це перлина,

Це праця, це натхнення, це людина.

М. Рильський.

«Українська пісня — це геніальна поетична біографія українсь-

кого народу. Це історія українського народу, народу-трудівника,

народу воїна, що цілі віки бився, як лев, за свою свободу.

Українська пісня — це бездонна душа українського народу, це

його слава».

(О. Довженко)

III. О г о л о ш е н н я теми та завдань

уроку.

Учитель звертає увагу учнів на девіз уроку, записа-

ний на дошці, пояснює його зміст, ознайомлює присут-

176

•

ніх із книжковою виставкою, тематичними ілюстрація-

ми, виконаними учнями (до речі, кожен, хто зробив їх,

отримує за урок «п'ятірку»).

IV. Слухання грамзапису уривка із

казки.

Перед прослуховуванням учитель наголошує на

особливостях оповіді-переказу казки:

а) завжди розказується;

б) оповідач повинен постійно передавати таємність,

незвичайність подій, фантастичність перетворень;

в) темп уповільнений;

г) мова лаконічна, влучна, точна;

д) емоційність розповіді;

е) виявити своє ставлення до того, про що розпо-

відає.

V. Знайомство з членами журі (учня-

ми-старшокласниками).

VI. Конкурс на кращого оповідача

казки- (беруть участь 2—3 учні).

Учитель попередньо знайомиться із казками, щоб не

було повторів, не були великі за розміром.

VII. І н сце н у в а н н я казок (дві казки).

VIII. Конкурс «Народ скаже, як з а в'я-

ж е».

Продовжити прислів'я:

Хліб-сіль їж, а ... (правду ріж).

Брехнею світ пройдеш, а ... (назад не вернешся).

Дружній череді ... (вовк не страшний).

Не святі ... (горшки ліплять).

І коваль, і швець, і кравець, і ... (на дуді грець).

Не вчи орла літати, а ... (соловейка співати).

Не вчи ученого ... (їсти хліба печеного).

Більше вір своїм очам, ніж ... (чужим речам).

Краще пізно, ніж ... (ніколи).

Молодець проти овець, а ... (проти молодця і сам

вівця).

На тобі, небоже, що ... (мені не гоже).

Нарядилась, як пава, а ... (кричить, як ґава).

I.. Пісня — душа народу.

— Що ?аке пісня?

— Які ви знаєте жанрові різновиди українських на-

родних пісень?

— Які пісні подобаються вам і вашим батькам?

(Слухаємо грамзапис народної пісні).

12 — Уроки з народознавства

177

— Які пісні ви хотіли б заспівати? (Діти виконують

пісні за бажанням індивідуально чи групою).

X. У світі загадок.

Діти загадують загадки, які підібрали і виписали

вдома.

Учитель пропонує свої загадки:

1. Огляда суворо скоса

Степ, ліс, села і міста,

Розпустила сиві коси,

А їх буря запліта (Осінь).

2. Рівненька дорожка посипана горошком (Чумаць-

кий Шлях).

3. Зимою біле, весною чорне, літом зелене, восени

стрижене (Поле).

4. Кругом вода, а з питвом біда (Море).

Blog

Урок-конференція, усний журнал, урок узагальнення

Содержание