Geum.ru

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет

Вид материалаДокументы

Содержание


До проблеми створення термінологічного словника
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   19

До проблеми створення термінологічного словника



У статті за пропоновано методику укладання словника термінів з допомогою компонентного аналізу.

Ключові слова: компонентний аналіз, семантична структура, терміна, поняття, семантичний компонент, дефініція, системна організація, терміни - назви графічних понять, термінологічний словник, мова науки.


Аналіз мови науки – одна з актуальних проблем нашого часу. Вона виникла на межі кількох галузей знань та діяльності й пов’язана зі складним комплексом теоретичних і практичних завдань.

Від мови науки залежить, наскільки достовірними є наші знання і з якою точністю, однозначністю та повнотою вони виражені. Існує суперечність між континуальністю знань і дискретністю мови, якою ці знання виражаються, між безперервною динамікою думки і статичністю слова, між новими знаннями і ще не поновленою мовою.

У наш час гостро стоїть проблема формалізації наукових знань, а відповідно, і формалізації мови викладу, що зумовлює комплекс завдань, пов’язаних з кібернетичною трансформацією мови науки.

Актуальною є і проблема співвідношення мови науки і загальновживаної мови. Мова науки характеризується підвищеною компресією змісту: висловити те чи інше наукове твердження звичайною мовою можна лише збільшивши текст у кілька разів.

Незважаючи на значні відмінності між мовою науки та мовою повсякденного спілкування, обидві вони є підсистемами однієї й тієї ж національної мови.

У сучасних лінгвістичних дослідженнях мова науки ототожнюється з системою спеціальних наукових знань, тобто з самою наукою, або з її теорією та логікою, зокрема, з понятійним апаратом і способами міркувань і доказів. (Нікітіна, 9)

Мова науки – складне ієрархічне утворення, в якому можна виділити окремі блоки:
  • категорійно-понятійний апарат;
  • терміносистема;
  • засоби та правила формування понятійного апарата і термінів.

Більш вузький підхід до поняття “мова науки” пов’язаний з його розумінням у логіці: мова науки представлена у вигляді набору формальних знакових систем з правилами їх інтерпретації. До цих систем висувається вимога точності й адекватності. (Ракитов, 88-90)

Мова науки представляє значний інтерес у методичному аспекті. Для набуття знань з будь-якої галузі необхідним є засвоєння наукових понять та термінів.

Питання вдосконалення процесу формування понять в учнів та студентів розглядалися в дослідженнях дидактів (А.М. Алексюк, А.З. Зак, І.Я. Лернер, М.І. Махмутов, В.О. Онищук, В.Ф. Паламарчук, М.М. Скаткін та ін.).

У дослідженнях А.В. Усової [8, с. 201] аналізувалися і обгрунтувалися психолого-дидактичні основи формування понять.

Предметом нашого дослідження ми обрали мову науки креслення та формування графічних понять.

Термін “формування понять”, який нами використовується, відображає сутність педагогічної роботи, метою якої є розуміння і засвоєння учнями та студентами графічних понять та термінів та вільне оперування ними.

Ідея розробки методики формування графічних понять у навчанні креслення не є новою. Окремі рекомендації можна знайти в навчальних і методичних посібниках, статтях. Деякі прийоми роботи з поняттями використовують автори шкільних підручників. Однак на даний час не визначена продуктивна методика формування понять та засвоєння термінів креслення, пов’язана зі специфікою даної терміносистеми.

У засвоєнні мови тієї чи іншої галузі науки важливу роль відіграють термінологічні словники. З урахуванням специфіки мови науки найбільш прийнятним для її опису і представлення є словник з концептуальним підходом і експлиційованими семантичними зв’язками, словник, що дає змогу представити систематику наукових знань і відобразити зв’язки та відношення між поняттями галузі.

В.М. Леска відзначає, що між створенням системи понять повної наукової галузі та розробкою словника існує тісний зв’язок. Створюючи систему понять, ми шукаємо терміни для їх вираження, а розробляючи словник, ми від термінів йдемо до системи понять, що стоїть за ними, і знову повертаємося до термінів, організовуючи їх у відповідності до цієї системи (Леска).

У тому й іншому випадку використовуються спільні типи класифікацій, перш за все – ієрархічні, виникає необхідність створення нових термінів у разі виявлення пустих місць у класифікації. Тому необхідна координація між науковим дослідженням системи понять та принципами побудови словника, що дасть можливість втілити результати дослідження у формі словника.

При такому підході словник можна розглядати як модель логіко-семантичної структури термінології, а через неї – як модель структури відповідної науки.

Структура науки виявляється через класифікацію. Класифікація відносно наукової дисципліни може бути двох видів: тематична, тобто виділення в дисципліні розділів, напрямків, тем; та ієрархічна класифікація понять і, відповідно, термінів. У термінологічному словнику зазвичай поєднуються обидва типи класифікацій: він може бути побудований як тематичний словник, але всередині кожного розділу терміни пов’язуються ієрархічними відношеннями.

Важливо, що у термінологічному словнику відображені не лише терміни, а й їх семантичні відношення, оскільки вони й є основою класифікації.

Ми зробили спробу створити словник термінів-назв графічних понять з використанням методу компонентного аналізу.

Точність та ефективність компонентного аналізу значною мірою залежить від розуміння сутності семантичного компонента, принципів виділення семантичних компонентів, їх ієрархії.

Існують різні визначення семантичного компонента, та в більшості з них як основні ознаки вказуються елементарність (тобто подальша нерозкладність на більш дрібні одиниці), одноплановість (тобто належність лише до плану змісту), універсальність. Якщо одноплановість та універсальність сумнівів не викликають, то питання про елементарність залишається спірним. Семантичні компоненти, виділені в процесі компонентного аналізу науково-технічних термінів, часто не можуть вважатися елементарними.

Для визначення елементів, що складають значення слова, в лінгвістичній літературі використовують різні терміни: сема, семантичний множник, семантичний компонент, елементарний сегмент змісту та інші. Ми надаємо перевагу терміну сема як найбільш зручному і компактному. Терміном сема ми називаємо універсальну складову частину(компонент) плану змісту. Паралельно з цим терміном використовується термін семантичний компонент.

Предметом нашого дослідження є семантика термінів – назв графічних понять. Семантичні компоненти значення термінів виділялися нами на основі ієрархічної класифікації понять за тією чи іншою ознакою.

Так, терміни семантичного поля “Пряма у просторі” мають таку системну організацію:

Пряма у просторі


довільного особливого

положення положення


горизонтальна фронтальна профільна

Класифікаційна ознака на кожному етапі класифікації формує сему в семантичній структурі терміна. Так, на І етапі виділяємо сему “пряма”, на другому – “положення прямої у просторі”, на третьому – “специфіка прямої, паралельної одній площині проекції”.

Аналіз дефініцій термінів підтвердив, що кожна з виявлених сем входить до їх складу: пряма довільного положення – це пряма, не паралельна і не перпендикулярна до жодної з площин проекцій; горизонтальна – пряма, фронтальна проекція якої паралельна осі проекцій, а горизонтальна утворює з віссю проекцій довільний кут; фронтальна – пряма, горизонтальна проекція якої паралельна осі проекцій, а фронтальна утворює з віссю проекцій довільний кут; профільна – пряма, горизонтальна і фронтальна проекції якої розташовані на одному перпендикулярі до осі проекцій.

Розглянемо семантичне поле “Сліди прямої”.

Ієрархічну класифікації цієї групи термінів можна представити так:


Сліди прямої




горизонтальний фронтальний профільний


На першому етапі класифікації виділяємо сему ‚точка перетину прямої з площиною проекції‘; на другому – ‚характер площини, з якою перетинається точка‘.

Термін “сліди прямої” має дефініцію „точки перетину прямої з площинами проекцій“.

До складу семантичної структури термінів наступного етапу класифікації, крім названої, додається ще одна сема. Дефініції термінів такі:

горизонтальний слід – точка перетину прямої з горизонтальною площиною проекцій;

фронтальний слід – точка перетину прямої з фронтальною площиною проекцій;

профільний слід – точка перетину прямої з профільною площиною проекції.

Таким чином, семантична структура терміна складається з сем, виділених на кожному етапі класифікації, а отже, відображає не лише суттєві, а й класифікаційні ознаки терміна.

Компонентний аналіз семантичної структури термінів дає змогу уточнити та уніфікувати їх визначення, відобразити у дефініціях як суттєві ознаки наукового поняття, так і його місце у класифікації понять галузі.

Укладені з допомогою компонентного аналізу дефініції термінів-назв графічних понять відрізняються точністю, послідовністю, єдністю форми. Використання таких дефініцій у навчальному процесі дає змогу краще засвоїти графічні поняття в їх ієрархічному співвідношенні та терміни, що їх називають.

Створений з допомогою компонентного аналізу термінологічний словник адекватно відображає структуру галузі, зв’язки та відношення між науковими поняттями.