Міністерство освіти І науки україни національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова

Вид материала

Документы

Содержание Розділ 1 політичний ідеал: концептуальний вимір Розділ 2 античні коріння політичного ідеалу та його втілення в умовах середньовіччя Розділ 3 суспільний прогрес і формування засад для розвитку громадянського політичного ідеалу Розділ 4 синергетичні аспекти вибору політичного ідеалу Розділ 5 політичний ідеал — система принципів людського виміру політики Політичний ідеал: концептуальний вимір Античні коріння політичного ідеалу та його втілення в умовах середньовіччя Суспільний прогрес і формування засад для розвитку громадянського політичного ідеалу Синергетичні аспекти вибору політичного ідеалу Політичний ідеал в система принципів людського Список використаних джерел

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки України, 1659.87kb.
• Міністерство освіти І науки України Національний педагогічний університет імені, 191.87kb.
• Міністерство освіти І науки України Національний педагогічний університет імені, 192.15kb.
• Міністерство освіти І науки України Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 2135.55kb.
• Національний педагогічний університет імені М. П. драгоманова, 541.97kb.
• Міністерство освіти І науки україни національний педагогічний університет імені, 152.29kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни уманський національний університет, 29.37kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни уманський національний університет, 30.09kb.
• Міністерство освіти України Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, 383.98kb.
• Навчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних, 3345.03kb.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. М.П. ДРАГОМАНОВА

УДК 321.01:124.4

На правах рукопису


Корнієнко Валерій Олександрович


ПОЛІТИЧНИЙ ІДЕАЛ: ПРОБЛЕМИ ЕВОЛЮЦІЇ ТА ВТІЛЕННЯ В УМОВАХ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ


23.00.03. — політична культура та ідеологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук


Науковий консультант:

доктор філософ.наук

Волинка Григорій Іванович


Київ - 2002

ЗМІСТ


ВСТУП…………………………………………………………..………................ 4


РОЗДІЛ 1 ПОЛІТИЧНИЙ ІДЕАЛ: КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ВИМІР

1.1 Теоретичний статус та методологічний арсенал дослідження

політичного ідеалу …………………………………………….............. 14

1.2 Плюралізм політичних ідеалів та політична істина…………….................45

1.3 Межі раціонального та ірраціонального в політичному ідеалі…............... 57

1.4 Субординаційні та координаційні зв’язки політичного ідеалу:

національні ідея, ідеологія, мрія, політичні віра та міф ..….…................ 70


РОЗДІЛ 2 АНТИЧНІ КОРІННЯ ПОЛІТИЧНОГО ІДЕАЛУ ТА ЙОГО ВТІЛЕННЯ В УМОВАХ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

2.1 Політичні ідеали Стародавньої Греції докласичної доби……................... 84

2.2 Класики античного політичного ідеалу…………..…………...................... 95

2.3 Практична природа політичного ідеалу Стародавнього Риму................. 109

4. Плюралізм політичних ідеалів античності та їх синтез
   

в ідеалі релігійному……………………..…………................................. 122


РОЗДІЛ 3 СУСПІЛЬНИЙ ПРОГРЕС І ФОРМУВАННЯ ЗАСАД ДЛЯ РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО ПОЛІТИЧНОГО ІДЕАЛУ

1. Гуманістична спрямованість політичного ідеалу епохи
   

Відродження………………………………....................................... 150

3.2 Конструктивні параметри політичного ідеалу Нового

часу й епохи Просвітництва……………........................................ 158

3. Особливості розвитку ідеалу соціалізму у Новий час…......................... 183
   
4. Соціалістичний ідеал в українській соціально-політичній
   

думці новітнього періоду................................................................................... 197

РОЗДІЛ 4 СИНЕРГЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИБОРУ ПОЛІТИЧНОГО ІДЕАЛУ

4.1 Синергія політичного ідеалу в просторово-часовому континуумі………………….….………................................................. 224

2. Еволюційно-усталені елементи політичного ідеалу як продукт
   

суспільного вибору….……..…..…………........................................... 247

2. Рецепція і креативні можливості реалізації ідеалу соціальної, правової держави в сучасному суспільстві……………….……......…….................. 274
   

РОЗДІЛ 5 ПОЛІТИЧНИЙ ІДЕАЛ — СИСТЕМА ПРИНЦИПІВ ЛЮДСЬКОГО ВИМІРУ ПОЛІТИКИ

1. Політичний ідеал як система цінностей .................................................... 297
   

5.2 Смисложиттєві принципи особистості в процесі вибору та втілення

політичного ідеалу…….......................................................................... 322

2. Політична модернізація та принцип ефективності функціонування політичного ідеалу в сучасних умовах ..…….....……………………… 344
   

ВИСНОВКИ…………………………………...................................................... 371

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……….…......................................... 384

ВСТУП


Дослідження проблеми еволюції політичного ідеалу обумовлено теперішньою суспільною ситуацією, яка потребує вивіреного знання, має потребу в ідеалі, як путівникові, в якому переосмислюються розхожі констатації із приводу найкращої облаштованості суспільства сьогодні. Згідно енциклопедичного визначення, політичний ідеал — це “ціннісно-світоглядне відображення та впорядкування соціально-політичних реалій у вигляді мети, образів, уявлень про майбутнє; взірець досконалості, котрий виступає для суб’єктів політики й широких верств населення моделлю бажаного, критерієм оцінки дійсності з позицій віддаленої мети” [¹, 139-140].

Отже поняття ідеалу виражає одночасно найвищу цінність і найвищу мету. Проте ця граничність ідеалу є конкретно-історичною. З кожною новою епохою вона видозмінюється, причому, відбувається переоцінка, уточнення, конкретизація фундаментальних цінностей і цілей. Політичний ідеал ніколи не залишався незмінним і історія людства не знає статичних ідеалів, що застигли у власній досконалості. У відповідності з принципом історизму, що є одним із найбільших відкриттів філософсько-політичної думки, ніякий ідеал не може бути створений одного разу і на всі часи, а "вічність" ідеалу полягає лише в тому, що людство має потребу в ньому, як в принципі бажаного [², 142]. Образ бажаного майбутнього є невід'ємною приналежністю людини, а, виходить, їй потрібна опора на певні ідеали. Ідеал, як правило, і виражає спрямованість у майбутнє, притому у таке майбутнє, яке вільне від негативних властивостей минулого і дійсного. Звідси  важливість розгляду ідеалу під кутом взаємозв’язку дійсного, минулого і майбутнього. Актуальність цього пов’язана також і з тим, що постсучасне суспільство, як показують сучасні дослідження [³], навіть якщо воно формується фрагментарно, як це відбувається в Україні, здатне стати носієм і репрезентантом епохальної зміни ціннісних орієнтацій. Разом з тим, як вважає В. Воронкова, задля збереження нерозривності тканини суспільного організму минулої, сучасної і наступної епох замало введення у контекст сучасності елементів минулого. Потрібні “мобілізація пізнавального потенціалу попередньої епохи”, а також “рівноправ’я пізнавальних парадигм і стилів мислення, визнання їхньої самоцінності” [⁴, 62].

Всякий ідеал неодмінно відображає окремі властивості, тенденції об'єктивної дійсності і базується на певних знаннях. Тим часом, сучасний стан нашого теоретико-політичного знання визначеністю ніяк не відрізняється. І не тільки тому, що історія останніх десятиліть змусила засумніватися в безумовній надійності й універсальності якогось конкретного (приміром, комуністичного) ідеалу. На його прикладі історія ще раз виявила, як важкі соціальні, інтелектуальні, етичні наслідки поклоніння ідеалу як ідолу, коли люди ставали, по суті, його заручниками. Крім того, ще однією причиною, яка ставить під сумнів універсальність будь-якого політичного ідеалу, пов'язана з тим, що світ радикально змінився. Соціальна історія стрімко прискорює свій біг і також стрімко перетворюється в глобальну історію. Тому питання сьогодні полягає в тому, чи можна в принципі прикладати ідеали, "сконструйовані" у минулі епохи, до цього якісно нового світу, у якому всі країни і народи виявилися тісно взаємозалежними? Відбулося якісне зрушення у самих основах світосприйняття, загальноцивілізаційної ментальності [⁵, 15].

Отже, з одного боку, оцінка дійсного стану будь-якої системи, що розвивається, не буде повною і глибокою, якщо не розкриті об'єктивні тенденції її розвитку, не виявлені перспективні її сторони і стан. Але, з іншого боку, людина не може керуватися лише прагматикою і при цьому залишатися людиною, а без відповідного ідеалу суспільство не зможе створювати свого власного буття: невідомі резерви і джерела суспільного самовідтворення, шляхи і лінії колективної творчості. Інтегральна оцінка перспектив розвитку суспільства також відбувається за допомогою ідеалів, що акумулюють у собі політичні інтереси різноманітних індивідів, соціальних груп населення. Тому пошук політичного ідеалу, можливо, навіть якоїсь політичної утопії, без якої не може існувати людство  відбувався в будь-якому суспільстві [⁶]. Звідси – соціально-політичний контекст актуальності дослідження.

Проте для того, щоб зрозуміти, як можуть ідеали впливати на розвиток людини і суспільства, виникає необхідність у дослідженні діалектичного змісту політичного ідеалу. Так, серйозні питання виникають при дослідженні проблеми відчуженості і присвоєння ідеалів, коли практично на кожному соціально-значимому етапі розвитку суспільства можна спостерігати спроби перетворення конкретного історичного ідеалу в ідеал історії. Це вказує на практичну актуальність дослідження, пов'язану в тому числі із виявленням помилкових ідеалів, якими можуть керуватися у своїй життєдіяльності індивід, соціальна група або суспільство в цілому. Воно відкриває можливість для прогнозування подій у соціально-політичній сфері, що також має істотне практичне значення.

Сьогодні існує певний дефіцит в уявленні про засоби регуляції ставлення до ідеалів. Для нашої колишньої нормативної комуністичної конструкції характерно було виховання "правильного" ставлення до ідеалів, для чого використовувалися певні технології, орієнтовані по суті, на маніпулювання свідомістю. Практика показала в одних випадках їхню ефективність, в інших  неефективність. Проте, і сьогодні маніпулювання свідомістю громадян із боку владних структур не втратило своєї актуальності, що вказує на необхідність розібратися в технологіях конструювання політичних ідеалів. Для розв'язання саме практичних вузлів відношень до політичних ідеалів, у розвитку самих ідеалів сьогодні не можна просто продовжувати удосконалення теоретичних уявлень про них, пов'язаних із якимось консервативним синдромом, із технократичними ілюзіями, з обґрунтуванням "дисциплінарного ентузіазму" тощо. Сьогодні необхідна нова основа для іншої точки зору на процеси, що визначають існування і функціонування політичного ідеалу. Потрібна реальна картина визначення діалектики його меж у політичній свідомості. При цьому слід мати на увазі, що сама постановка питання про дослідження суб'єктивної спроможності до побудови віяла бажаних перспективних станів, спроможність вибору контролю є викликом для представників теоретичних концепцій, що захищають закон непогрішності вищих рівнів управління, хоча у явній зовнішній формі дію цього закону сьогодні виявити не просто. У ситуації, коли ідеали і групи, що контролюють звертання до них, сакралізуються, досить важко визначити реальний ступінь розробок практичних проблем регуляції ставлення до ідеалів. Немаловажною серед них є і проблема зняття відчуженості ідеалів.

Виявляється суперечливою ситуація й у методологічному відношенні: з одного боку, ідеали  це предмет діалектичного дослідження, що представляють собою специфічну форму вирішення соціальних протиріч. З іншого боку, сам ідеал, своєю еволюцією визначає розуміння діалектики, особливо в її центральних фрагментах  про протиріччя і теорію заперечення. Тому пошук і використання різноманітних засобів дослідження визначає його методологічну актуальність.

Саме ступінь втілення ідеалу, як видається, є критерієм переходу від менш "досконалого" до більш "досконалого" стану суспільства. Так, однією з негативних тенденцій сучасності є сила інерції індустріалізму та пов'язаних з ним загальносвітових стереотипів, зокрема орієнтацій на ідеї прогресу і поступального розвитку, особливо стійких на теренах Незаходу. В Україні такі стереотипи залишаються стійкими "навіть на парламентському рівні, продовжуючи використовувати спрощену догму, по-перше, про формаційну структуру історичного процесу, і, по-друге, про лінійно-висхідну природу цього процесу" [⁷, 9]. Така ситуація потребує переорієнтації економічних відносин, конвергентного переходу до постсоціалізму і посткапіталізму з метою подолання індустріалізму, зміни у світовому масштабі і в Україні, як невід'ємній частині світової спільності, характеру ставлення людей до природи, техніки і праці, що може відбуватися на основі певних соціальних ідеалів. Звідси стає очевидним, що не може бути ніякого "об'єктивного" критерію соціального прогресу, незалежного від соціальних ідеалів [⁸, 112]. Тут виникає аксеологічний ціннісний зміст ідеалів: їх можна розуміти як цінності із складною структурою [⁹], що також ще чекають свого концептуального оформлення.

Незважаючи на різноманіття ідеалів, що виробила людська свідомість, можна назвати основні з них, біля яких зосереджувався в кожну історичну епоху розвиток політичної думки. Дисертант виділяє три основних типи політичного ідеалу: античний, релігійний (християнський) і громадянський (правовий). Він свідомо йшов на те, щоб показати розвиток широкого спектра ідеалів у соціально-культурному контексті, не диференціюючи різко саме політичний ідеал. У наступні епохи можна спостерігати тенденцію до такої диференціації ідеалу в духовній діяльності відповідно до диференціації форм суспільної свідомості. У зв'язку з цим з'являється можливість більш конкретного, але і більш вузького висвітлення суті саме політичного ідеалу, відособленого і самостійного щодо ідеалів гносеологічного, релігійного, естетичного, морального тощо.

Тому, продовжуючи дослідження еволюції політичного ідеалу дотепер, автор у заключних підрозділах доводе визначення політичного ідеалу до його виразу в принципах політичного мислення, що можуть стати конструктивними параметрами розробки основних концепцій політичного ідеалу сучасності.

Обраний напрям дослідження пов’язаний з проблематикою Науково-експертної ради Міносвіти за фаховим напрямком “Філософія” і включений в координаційний план: “Українська філософська антропологія у контексті світової філософії". Автор дисертаційного дослідження був у 1996-1998 рр. керівником науково-дослідної фундаментальної роботи “Філософсько-антропологічні принципи як основа розбудови українського суспільного ідеалу” (шифр 90-Д-190), затвердженою Міністерством освіти; відповідальним виконавцем фундаментальної НДР “Політичний ідеал в системі філософсько-антропологічних принципів” (шифр 90-Д-209), що також включена в координаційний план Міносвіти на 1999-2000 рр.

Метою дисертаційного дослідження є виявлення на основі критичного аналізу еволюції політичного ідеалу та теоретичних узагальнень варіантів його вибору, більш монолітного та інтегративного політичного ідеалу, такої його моделі, котра органічно пов’язана з національною ідеєю і має підстави для втілення в умовах сучасного суспільного розвитку.

Досягнення сформульованої вище мети дослідження, на погляд дисертанта, потребувало вирішення таких дослідницьких завдань:

— виявити теоретичний статус та методологічний арсенал політичного ідеалу;

— дослідити, якою мірою співвідноситься плюралізм політичних ідеалів сучасного суспільства із політичною істиною;

• визначити межі раціонального та ірраціонального в політичному ідеалі;
  

— визначити спільність функцій, принципів та закономірностей політичного ідеалу, національної ідеї та національної мрії; ідеології, політичної віри та міфу;

• простежити античні коріння політичного ідеалу та їх подальший розвиток в умовах суспільного прогресу;
  
• розкрити синергетичні аспекти еволюції політичного ідеалу в просторово-часовому континуумі;
  

— виокремити еволюційно-усталені елементи політичного ідеалу, що пройшли апробацію часом та існують сьогодні, переплітаючись у розмаїтті систем політичного устрою;

— дослідити креативні можливості реалізації ідеалу соціальної, правової держави в сучасному суспільстві;

— розкрити сутність політичного ідеалу в системі людського виміру політики через принцип цілісності і формалізації соціальних цінностей у просторі політичного ідеалу; принцип морального плюралізму, свободи особистості в проблемі вибору політичного ідеалу; принцип критичної рефлексії;

— показати співвідношення політичної модернізації та ефективності функціонування політичного ідеалу в сучасних умовах;

Наукова новизна одержаних результатів. В загально-пізнавальному аспекті вона пов’язана із приростом нових знань з досліджуваної проблеми. У ході розробки даної теми фактично вперше здійснено комплексне дослідження еволюції політичного ідеалу в філогенезі та онтогенезі.

Автором запропоноване його власне визначення та періодизація розвитку, обґрунтовано положення про те, що соціально-правовий тип політичного ідеалу виступає відносним завершенням історичного процесу і одночасно є критерієм оцінки всього еволюційного процесу.

В дослідженні розроблено концепцію політичного ідеалу, котра спирається на класичну теорію розвитку суспільства, сутність якої розкривається в процесі порівняльно-історичного аналізу прояву та вибору політичного ідеалу в різні історичні епохи, виявленні головних політологічних характеристик в його формуванні, серед яких головними є технологізація мислення, антропологічні принципи його формування, гуманізація, синергія, характерні межі існування в політичній свідомості, вплив моди тощо. У процесі розробки та апробації концепції було сформульовано і розкрито наступні положення, котрі, на думку автора, містять наукову новизну та у вигляді тез висуваються на захист:

1. Комплексно досліджено еволюцію політичного ідеалу та здійснено його періодизацію.
   
2. Створено та обґрунтовано концепцію політичного ідеалу, згідно з якою політичний вибір нерозривно пов’язаний із політичними ідеалами, а розуміння розвитку суспільства припускає розгляд політичного ідеалу як частини суспільної (колективного) свідомості.
   
3. Розкрито та обґрунтовано теоретичний статус та методологічний арсенал дослідження політичного ідеалу, з філософсько-політологічної точки зору проаналізовано співвідношення плюралізму політичних ідеалів з політичною істиною; виявлено субординаційні та координаційні зв’язки політичного ідеалу з національною ідеєю, ідеологією, мрією, політичною вірою та міфом.
   
4. Розкрито джерела виникнення політичного ідеалу, які лежать у процесі діяльності людей, породжуючи потребу в управлінні виробництвом і обміном в організаціях, у тому числі політичну діяльність по управлінню державою, яка не можлива без певного політичного ідеалу.
   
5. Суттєво уточнено зміст політичного ідеалу, який містить у собі велику кількість нормативів діяльності, рекомендацій, що робити, щоб втілити ідеал у дійсність; способи його втілення в реальність, а також різноманітні ритуали (від пісень до смолоскипових ходів уночі); міфи; пропаганду; обґрунтування необхідності жертв в ім'я майбутнього і т.п.
   
6. Уточнено, що у відповідності видам діяльності виникають різні види ідеалів і їхня ієрархія. Уся сукупність цих ідеалів створює струнку систему, що утворює в свою чергу суспільний ідеал, який представляє собою лімітрофну форму універсальних цінностей. На певних етапах життєдіяльності суспільства, у залежності від рівня його розвитку, тих цілей і завдань, що воно ставить перед собою, можна спостерігати пріоритетність, домінування того або іншого виду ідеалу.
   
7. В межах синергетичної теорії суттєво переосмислено проблему критеріїв соціального прогресу. Показано, що останній являє собою ланцюг таких мутацій соціальної системи, за яких досягається певний ступінь реалізації деякого загальнозначущого ідеалу. Саме ступінь реалізації ідеалу і є критерієм переходу від менш "досконалого" до більш "досконалого" стану суспільства. Не може бути ніякого "об'єктивного" критерію соціального прогресу, незалежного від соціально-політичних ідеалів.
   
8. Розкрито положення про те, що розвиток суспільства породжує різні можливості в співвідношенні соціального порядку і хаосу: політичні ідеали, які абсолютизують соціальний порядок, приводять до появи різних видів тоталітаризму (комуністичного чи нацистського). Політичні ідеали, що перебільшують хаос (свободу), ведуть до анархізму. А ідеали, засновані на синтезі соціального порядку і свободи, породжують можливість побудови соціальної правової держави.
   
9. Вперше обґрунтовано принцип граничності, відповідно до функціонування політичного ідеалу в суспільній свідомості. Спираючись на принципи синергетичної теорії, обґрунтовано вибір політичного ідеалу як універсального механізму розвитку соціальної системи.
   
10. Досліджено механізм вибору того чи іншого політичного ідеалу окремою особистістю та соціальною групою, механізм функціонування політичного ідеалу, що є дієздатним у двох відношеннях — як стимулятор задуму, політичної моделі і її здійснення і як свідчення її невдачі.
    
11. Вперше досліджено, що в умовах політичної модернізації політичний ідеал являє собою артефакт (тобто штучне утворення), він спеціально "виготовляється" владою і при цьому використовується нею для досягнення певних задумів і цілей.
    
12. Дістало подальший розвиток положення про те, що складність проблеми вибору політичного ідеалу може бути визначена не стільки різноманіттям ідеалів, скільки наявністю ідеалів помилкових і істинних. Помилковий ідеал — той, що об'єктивно веде до руйнації й особистості, і суспільства. Істинний ідеал — той, що дозволяє людині удосконалювати саму себе і намагатися зробити світ чистішим, світлішим, добрішим.
    

Новизна відображається також в принципових засадах вирішення проблем дослідження: по-перше, це відзначено в тому, що автор пропонує не якийсь новий конкретний історичний ідеал соціального розвитку, а в тому, що йдеться про роботу з соціальними моделями, в яких реалізуються своєрідні тенденції. В свою чергу, в цих тенденціях існує внутрішній логічний каркас, котрий автор насамперед намагався виявити в процесі дослідження, відповідні елементи "усталеності” політичного ідеалу, що пройшли своєрідну апробацію часом та існують сьогодні .

Дослідження, що проведено дисертантом, не може претендувати на рекомендації будь-яких постанов та наказів. Воно являє собою лише розробку певних моделей політичного ідеалу, котрі можуть послужити як основою для розробки політичних програм так і орієнтирами політичної діяльності.

В методологічному аспекті автор переходить до вирішення відповідного протиріччя, де під еволюцією політичного ідеалу мається на увазі його перехід від плюралізму до синтезуючої єдності в процесі вибору, що вирішує вказане протиріччя, а не лише відзначає факти, що його обумовлюють.

Висновки, що отримані в результаті дослідження, а також зібраний автором матеріал можна використати як базу для подальшого дослідження проблем політичного ідеалу, у процесі викладання соціально-політичних дисциплін, розробки курсі в лекцій з політології, соціальної філософії, історії.

Результати дослідження та його матеріали доповідалися на II Українському Конгресі філософів (червень 1995 р.), на наукових семінарах кафедри соціології, соціально-політичних відносин та права Вінницького технічного університету, засіданнях Філософського товариства м. Вінниці, кафедрі філософії гуманітарних наук Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, кафедрі філософії національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова.

Основні ідеї роботи апробовувалися також в процесі читання лекційного курсу "Історія розвитку соціально-політичної думки" з теорії соціально-політичних відносин на кафедрі соціології Вінницького технічного університету.

Основні результати дослідження були використані для підготовки доповідей та виступів на Міжнародній науково-практичні й конференції "Політика і влада" (Запоріжжя,1993); науково-методичній конференції "Методологические проблемы инженерной деятельности (Винница,1993); міжнародній науково-практичній конференції "Шляхи підвищення ефективності підготовки педагогічних робітників" (Бар,1993); республіканській науково-практичній конференції "Етика управління та сучасний менеджмент" (Запоріжжя,1995); міжнародній конференції з проблем стародавньої грецької філософії "VII Аристотелевські читання" (Маріуполь,1996); міжнародній конференції з проблем стародавньої грецької філософії "VIII Аристотелевські читання" (Маріуполь, 1998); філософських читаннях пам’яті П. Копніна (Київ,1996); міжнародній конференції, присвяченій 400-річчю від дня народження Рене Декарта (Київ,1996); 4-й міжнародній науково-практичній конференції "Творчість як предмет міждисциплінарних досліджень та навчання" (Київ,1997). “Творчість, духовність, гуманізм в просторі освіти” (Вінниця, 1998) тощо. Більшість з цих виступів опубліковано повністю чи у вигляді тез.

Розробка теми дисертації в основних розділах здійснювалась як виконання держбюджетних тем “Філософсько-антропологічні принципи як основа розбудови українського суспільного ідеалу” (шифр 90-Д-190), та “Політичний ідеал в системі філософсько-антропологічних принципів” (шифр 90-Д-209), включених в координаційний план "Украiнська фiлософська антропологiя у контекстi свiтової фiлософiї". Робота виконувалась у Вінницькому державному технічному університеті.

Результати дисертації опубліковано у 2-х індивідуальних монографіях, 38 статтях, матеріалах і тезах конференцій, у 2-х звітах з науково-дослідної роботи. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, поділених на підрозділи, висновків, переліку використаних джерел. Обсяг дисертації складається з 413 сторінок та списку використаної літератури з 485 найменувань.


РОЗДІЛ 1