Міністерство освіти І науки україни національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова

Вид материала

Документы

Содержание Список використаних джерел

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки України, 1659.87kb.
• Міністерство освіти І науки України Національний педагогічний університет імені, 191.87kb.
• Міністерство освіти І науки України Національний педагогічний університет імені, 192.15kb.
• Міністерство освіти І науки України Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 2135.55kb.
• Національний педагогічний університет імені М. П. драгоманова, 541.97kb.
• Міністерство освіти І науки україни національний педагогічний університет імені, 152.29kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни уманський національний університет, 29.37kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни уманський національний університет, 30.09kb.
• Міністерство освіти України Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, 383.98kb.
• Навчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних, 3345.03kb.

Дослідження еволюції політичного ідеалу приводить до висновку, що раз і назавжди у всіх подробицях визначити найкращій суспільно-політичний устрій, відповідно до якогось вибраного політичного ідеалу, неможливо. Зрештою, фактично всі політичні вчення, що висувають як квінтесенцію свій політичний ідеал, були змушені відмовитися від віри в можливість строго раціоналістично і юридично визначити найкращу державну владу, де задовільно сполучилися б загальнолюдські і національно-традиційні цінності, тому що плин життя набагато різноманітніший, ніж річища, що прокладені тим або іншим політичним ідеалом.

Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що сьогодні політичні ідеали, які покликані керувати політичною діяльністю людей, не повинні являти собою самостійних і самодостатніх цінностей. Самостійністю політичних ідеалів може бути схарактеризована лише безідейна політика, керована особистим або груповим інтересом, як безпосередній вираз особистого або групового егоїзму. Можливо, що врахування цього спроможне уберегти нас від непоправних помилок і прорахунків у майбутньому, зменшити ту високу ціну, що ми дотепер сплачуємо за них. Просто сліпа віра в ідеал, що змінить світ — привід із минулого. Разом з тим, політичний ідеал у даний час може мати максимально-творчий національний масштаб, сам факт якого приводить його до національної ідеї. Лише те суспільство здатне досягти успіхів в економічній, соціальній та політичній сферах, котре пропагує систему сталих цінностей, в тому числі і політичних ідеалів. Але сьогодні суспільству недостатньо тих ідеалів і ціннісних орієнтацій, що виростають із колективної несвідомої, стихійної реалістичної свідомості. Необхідно виступати за ідейну регуляцію життя суспільства, за виробітку норм, ідеалів і цінностей, що програмують життєві орієнтації людей.

Політичний ідеал, як найбільш динамічний, повинен мати в цьому процесі не конститутивне, а регулятивне значення, тому що усяке визначене зображення цього ідеалу відразу ж виявляє свої істотні хиби: або в ім'я рівності абсолютно придушується свобода, або зовсім заперечується влада держави (як ми можемо це спостерігати сьогодні), що призводить до загального хаосу і розладу економіки. Тому сьогодні політичний ідеал слід ототожнювати тільки з принцип безкінечної досконалості, але аж ніяк не з кінцевим образом цієї досконалості.

Тому, з одного боку, слід зробити висновок про безплідність усіх подальших спроб досягти найкращого, безвідносного для часу і місця ідеального суспільно-політичного ладу — такого ладу не буває. "Ідеальна держава" Платона, "град божий" Августина, "царство розуму" просвітителів так і залишилися в історії суспільної думки, не втілившись у дійсність.

Але, з іншого боку, так вже влаштована людина, така, певне, сутність людства, що незважаючи на власні думки, воно як і раніше вірить у прогрес, у його об'єктивний характер, у необхідність прагнення до ідеалу. Протиріччя між ідеалом і дійсністю було і залишається необхідним рушійним стимулом історії людства.

Між соціальними інтересами, потребами, ідеалами людини та політичними принципами суспільного устрою завжди будуть виникати певні суперечності. Зведення їх до конструктивного мінімуму як на особистісному, так і на суспільному рівнях залежить від «поведінки» масової свідомості і від здатності суспільно-політичних структур утримувати під контролем ситуацію, підпорядковуючи владу розвитку людини. Ці суперечності класифікуються за трьома ознаками — часу, кількості та якості: між ідеалом процвітаючого суспільства, перспективою та поточними інтересами і потребами; між вузьковідомчими інтересами, груповим егоїзмом та потребами, ідеалами більшості суспільства; між життєво важливими, першочерговими та другорядними інтересами і потребами, між ініціативою, енергійністю та пристосуванством, амбіційністю.

Запропонована класифікація принципово важлива. Адже подолання суперечностей часу вимагає роботи з суспільною думкою через засоби масової комунікації, підвищення політичної культури, кількості — переважно економічного та організаційно-політичного впливу поряд з окремими адміністративними санкціями, якості — активних політико-правових і господарчо-управлінських заходів.

Зрозуміло, що цілком розв'язати дані протиріччя неможливо, як і взагалі неможливо втілити в життя жодний ідеал. Але якщо ми не намагаємося досягти ідеалу, то позбавлені права будь-яку державу і її політику визнати пристойними, стабільними і пристосованими для відносного благоденства й удосконалювання громадян.

В цілому узагальнення політичних ідеалів, проведене стосовно основних історичних епох, не є самодостатнім, "торбину історії" не можна вважати достатнім аргументом для сучасного державного устрою. Громадянський тип політичного ідеалу, оформлений у вигляді права (чи то у вигляді "Римського права", правової системи Англії або Конституції США), до сих пір залишається основою для створення національних правових конституцій. Це, з одного боку, означає, що треба переносити іноземний правовий досвід у своєрідні національні умови. Але, з іншого боку, це і не означає, що національні умови є визначальним чинником для виявлення стабільної правової основи. В остаточному підсумку, порівняльний аналіз основних історичних типів політичного ідеалу приводить до думки, що необхідно виробити категоріальні засади і принципи, що оптимально відповідають сучасному рівню політичної обстановки і конкретним національним особливостям України.

Суть соціально-політичного ідеалу України, як видається, полягає у створенні підпорядкованої розвитку людини демократичної системи всебічного забезпечення національної незалежності та безпеки, стабільності суспільно-політичного ладу. Однак елементи умоглядності, природні для будь-якого нового ідеалу, у данному випадку усугубляються суб'єктивно стимулюємою умоглядністю. Про це свідчать фактор часу — реалізація ідеалу невиправдано затягнута, якість незалежності — вельми слабо підкріпленої соціально-економічно, ідейна поляризація суспільства та відсутність масової, згуртованої політичної сили, здатної прискорити втілення ідеалу у життя. У зв'язку з цим ідеал може розвиватись і зміцнюватись за змістом та направленістю, роздвоюватись і одержувати нестійку форму, радикально або частково змінюватись, розвертатись в інший ціннісний соціально-політичний бік. Лише подолання дефіциту демократичних і гуманістичних засад суспільного життя переводить задовільнення політичних ідеалів з рівня декларацій на практичний рівень.

Це свідчить про критеріальну функцію політичного ідеалу не тільки стосовно розвитку суспільства, але й у відношенні до політично-управлінського професіоналізму. Відштовхуючись від досягнутого рівня і разом з тим значно підвищуючись над ним, він налаштований на хвилю соціального прогресу і служить своєрідним маяком суспільно-політичних перетворень.

Отже, сучасне політичне життя українського суспільства виявило ряд гострих проблем, вирішити які покликана політична наука нашого часу. Витоки теперішніх проблем аналогічні тим, що ще на початку нинішнього сторіччя хвилювали мислителів і суспільних діячів різних держав із різноманітними політичними режимами. Вони базуються на споконвічному дисбалансі між матеріальними і духовними пріоритетами як окремих громадян, так і цілих держав. Перевага на користь матеріальних цінностей заважає суспільству виробити стрижневу ідею, політичний ідеал, спроможний консолідувати великі соціальні групи для оптимального вирішення нагальних задач. Чим більший розрив між цими полярними ціннісними орієнтаціями, тим глибша й серйозніша криза, у яку занурюється наше суспільство. Доти, доки не будуть створені ідеальні умови для оптимального розвитку людських можливостей, доки не установиться духовна домінанта в противагу матеріальній, нема рації говорити про будь-яке майбутнє країни. Адже розвиток певних інтелектуальних можливостей і творчих імпульсів безпосередньо пов'язаний з їх подальшим втіленням у якості ефективних ідей суспільного прогресу.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ