Geum.ru

Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет

Вид материалаДокументы

Содержание


Формування лінгвістичної особистості засобами іноземної мови
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19

ЛІТЕРАТУРА


1. Карєва Т.М. Цикл уроків: «Поетична Харківщина». Урок 1. «Життя і творчість Степана Сапеляка. Збірка «Страсті по любові» [Електронний ресурс] / Тамара Михайлівна Карєва. – Режим доступу: ссылка скрыта

2. Карпенко Ю. А. Проблемы типологии литературной ономастики: имена собственные в поэзии Б. Ахмадулиной и Л. Костенко / Ю. А. Карпенко // Літературна ономастика української та російської мов: Взаємодія, взаємозв’язки: зб. наук. пр. – К., 1992. – С. 92-102.

3. Намитокова Р. Ю. Окказиональная ономастика и отономастические окказионимы / Р. Ю. Намитокова // Эволюция семантических и функциональных свойств русской лексики: сб. научн. тр. – М., 1987. – С. 119-128.

4. Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении / А. М. Пешковский. – М. : Учпедгиз, 1956. – 511 с.

5. Сапеляк С. З гіркотою в камені : [поезії] / Степан Євстахійович Сапеляк. – Балтимор: Сучасність, 1989. – 158 с.

6. Сапеляк С.Є. Тривалий рваний зойк : [поезії] / Степан Євстахійович Сапеляк. – К. : Рад. письменник, 1991. – 190 с.

7. Степан Сапеляк: «Я ще маю що сказати…» [Електронний ресурс] / Степан Євстахійович Сапеляк // Іплюс. – 2008. – № 27. – Режим доступу до журн. : .ua/index.php?name=news&op=view&id=936



SUMMARY

The article deals with the functioning of the confessional lexemes in the poetry of Shevchenko Prize Winner Stepan Sapeliak. It is proved a great stylistic and semantic potential, the importance of such functionally marked lexicon for making a creative concept of reality representation.

Key words: confessional lexicon, confessional style, lexeme, Bibleism, onym, idiostyle, occasionym.

Наталія Вишня

Формування лінгвістичної особистості засобами іноземної мови


Робота присвячена актуальній проблемі формування мовної особистості на заняттях з іноземної мови. Проаналізовані особливості іспаномовного студентського жаргону та механізми його творення.

Ключові слова: особистість, мовна особистість, дискурс, іспаномовний студентський жаргон, шляхи формування іспаномовного молодіжного жаргону.


Сучасне мовознавство уважно вивчає мову з позиції інтегративного розуміння її природи та функцій. Проблеми взаємодії комунікативного та когнітивного компонентів мовленнєво-мислиннєвої діяльності опиняються у центрі уваги лінгвістичних розвідок. Антропоцентричний фактор є фактором, який поєднує обидва напрямки лінгвістичних студій, тому що людина, як істота, що здатна систематизувати об’єкти навколишньої дійсності, неодмінно структурує свою концептуальну картину світу, фіксує отримані результати у вигляді різноманітних знань і представляє їх за допомогою семіотичного вербального коду, а саме мовної картини світу. Особистість являє собою надзвичайно складне явище, що передбачає урахування величезної кількості зовнішніх і внутрішніх факторів, унаслідок чого аналіз її поведінки та діяльності, у тому числі комунікативної, неодмінно потребує особливого підходу, стилю та способу інтерпретації[3, с. 21]. Людина усвідомлює свою ідентичність у рамках своєї приналежності до етносу та сукупності соціальних груп і в межах своєї унікальної особистості. Таке усвідомлення фіксується у мовній свідомості та комунікативній поведінці й може бути об’єктивоване за допомогою спеціальних дослідницьких процедур, що використовуються у лінгвістиці. Мовна свідомість членується на релевантні фрагменти осмислення дійсності та реалізується у мовленнєвій поведінці, яка актуалізується у текстах, що виникають під час комунікації та характеризують учасників як таких, які належать до певної етнокультурної чи соціокультурної спільноти[1, с. 6].

Саме тому, ведучи мову про мовну свідомість особистості, ми маємо на увазі ті особливості мовленнєвої поведінки індивіда, які визначаються комунікативною ситуацією, її мовним та культурним статусом, соціальною приналежністю, статтю, віком, психотипом, світоглядом, особливостями біографії та іншими константантними і перемінними параметрами особистостей [4, с. 34].

Таким чином, оскільки особистість досліджується у зв’язку з її роллю у реальній мовленнєвій діяльності, на перший план висувається мовна особистість та її соціо- та психодискурсивна активність [5, с. 85]. Класифікації мовних особливостей, їх різноманітним типам присвячені роботи В. І. Карасика, С. Г. Воркачова, С. А. Сухих, О. Б. Сиротиної, Я. О. Бондаренко. Поняття «мовної особистості» можна вважати проекцією у мовознавство відповідного міждисциплінарного терміна, в значенні якого конденсуються філософські, соціологічні та психологічні погляди на суспільно значущу сукупність фізичних та духовних якостей людини, що складають її визначеність. Власне ж мовознавство трактує поняття «мовної особистості» або з огляду на здатність носія мови сприймати та продукувати мовленнєві твори, або ж акцентуючи такий функціональний аспект, як сукупність особливостей вербальної поведінки людей, що використовують мову як засіб спілкування. Отже, залежно від аспекту розгляду феномен «мовної особистості» підлягає подальшому уточненню:
  • Мовленнева особистість – особистість яка реалізує себе у комунікації, вибирає та здійснює ту чи іншу стратегію чи тактику спілкування, відповідний репертуар як лінгвістичних, так і екстралінгвістичних засобів;
  • Комунікативна особистість – конкретний учасник комунікативного акту, що діє у реальній комунікації.

Сукупна мовна особистість володіє типами мовленнєвих актів, стратифікаційною моделлю та когнітивно-експресивними засобами, а також ознайомлена із системою статусних відносин у культурі соціуму. В кожний момент своєї мовленнєвої діяльності мовець одночасно постає у трьох іпостасях як сукупність «особистісних феноменів» – як особистість мовна, мовленнєва і комунікативна.

Структура мовної особистості складається з трьох рівнів:
  • Вербально-семантичного, що передбачає традиційний опис формальних засобів вираження певних значень;
  • Когнітивного, одиницями якого є поняття, ідеї, концепти, які складаються у впорядковану, систематизовану картину світу певної мовної індивідуальності та відображають ієрархію її цінностей;
  • Прагматичного, що включає цілі, мотиви, інтереси, настанови та інтенціональності.

Також існує думка про наявність емоційного рівня мовної особистості, що включає її емоційну сферу і концепти, які репрезентують певну емоцію.

Такі підходи до вивчення мовної особистості уможливлюють отримання повноцінного представлення особистості, яка вміщує в себе психічний, соціальний, етичний, етнічний компоненти, що переломлюються крізь її мову, дискурс. Мовна особистість єдина у її різноманітних проявах та аспектах вивчення: вивчаючи особистість, необхідно дійти до специфічних для цієї особистості концептів та типів дискурсу. Моделюючи концепти, ми виявляємо характеристики мовних особистостей та типів дискурсу. Виділяючи типи дискурсу, ми встановлюємо характеристики особистостей та визначаємо концепти, які організують дискурс. Лінгвістичний аналіз дискурсу дозволяє реконструювати зміст світогляду особистості, який можна вважати результатом поєднання когнітивного рівня з прагматичним, результатом взаємодії системи цінностей, її картини світу з життєвими цілями, поведінковими мотивами та установками, що проявляються, зокрема, у породжуваних нею текстах. Специфіка конкретної мовної особистості визначає її номінативно-референціальні ресурси. Прикладом дискурсу може бути субсистема молодіжного жаргону, яка має переважено усний характер і сформована із синонімів слів і висловів стандартної мови. При формуванні мовної особистості студента засобами іноземної мови викладач не повинен обмежувати когнітивні концептосфери виключно стандартними регістрами, тому що молодіжний жаргон, як будь-яке соціальне лінгвістичне явище, використовується більшістю носіїв мови у мовленні і ускладнює успішне оволодіння мовою.

Успіх у засвоєнні елементів молодіжного жаргону досягається розкриттям механізмів його формування й упорядкуванням номинативно-референціальних ресурсів, наявних у молодіжному середовищі.

Першим традиційним механізмом уважається заміна лексичного значення існуючої лексеми, або надання їй нового фігурального значення. Як відомо, людське тіло дає тло для створення лексичних інновацій, які добре засвоюються молодіжною субкультурою. Концепт голови як частини людського тіла породжує безкінечну кількість лексичних одиниць, які прототипізують її форму, розмір: calabaza (гарбуз) coco (кокосовий горіх), melón (кавун), характеризують здатність здійснювати ментальні процеси: cafetera (машина для приготування кави) або позначають місце, яке займає цей орган у людському тілі: tejado(дах) azotea (навіс). Наприкінці дев’яностих років минулого століття у студентському середовищі слово calabaza (гарбуз) набуло значення дисципліни, яку не склав студент: – Cuántas calabazas has traído este semestre? – Solo he suspendido cuatro (Скільки гарбузів ти приніс у цьому семестрі? – Я не склав лише чотири дисципліни [7, с. 167].

Подібна лексикалізація призводить до деградації первинного лексичного значення слова, що є наслідком інтеракції комунікативного та когнітивного компонентів мовленнєво-мисленнєвої діяльності у певному соціокультурному середовищі. Неіспаномовний користувач мови, а саме такими є наші студенти, повинен зафіксувати додаткові коннотації цілком нейтральних лексем. Так, inspector (інспектор) – це студент, який вряди годи відвідує заняття; parásito (паразит) – студент, який не виконує самостійно завдання, а переписує їх у інших; pitillo (недопалок) – високий і худий студент; remos (весла) – руки; sábana (простирадло) – пальто, плащ, узагалі верхній одяг (пор. укр. «прикид»); soga (петля на шії) – краватка; polilla (міль) – студент, який багато часу проводить в університетській бібліотеці; pupilo (зіниця ока) – улюблений учень викладача; tapado (закритий, задраповий) – студент, який не бажає ділитися своїми знаннями; chuleta (відбивна котлета) – шпаргалка.

Для цього традиційного механізму формування жаргонізмів у молодіжному, переважно студентському середовищі, характерним також є генерування порівнянь без порівняльного сполучника на базі наявної подібності (формальної, просторової, сенситивної), що закріпилася у дискурсивній практиці. Саме ці слова є ознакою ментальності та культури мовця: pisos, bases, rieles (підлога, фундамент, рейки) – черевики; barro (бруд) – поганий товариш [6, с. 330].

Вивчаючи цей механізм формування жаргонної лексики у молодіжному середовищі іспаномовного світу, слід засвідчити наявність певних тематичних полів, навкруги яких формуються синонімічні ряди.

Другий механізм творення молодіжного жаргону полягає у модифікації значення тієї чи іншої лексеми завдяки варіативності форми (El profesor – profe, el colegio – cole, etc.) або за допомогою додавання суфіксів, зазвичай деспективних: (domingo – dominguero) – неділя – людина, яка користується власною автівкою виключно у вихідний день і має погані водійські навички.

Третім механізмом поповнення жаргонної лексики є запозичення з інших мов, переважно з англійської: beibi – дівчинка; casarse por penalti –одружитися з пенальті ( тому що дівчина завагітніла).

Отже, у невеликій розвідці ми намагалися пов’язати важливість урахування етапів формування лінгвістичної особистості засобами іноземної мови опираючись на багатий матеріал, який дає сучасний молодіжний, а саме студентський жаргон в іспаномовному світі. Розкривши механізми його формування, ми створили своєрідний тезаурус, який у разі потреби можна використовувати у формуванні дискурсивної практики майбутніх європейців.


Література

1. Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс / В.И. Карасик. – Волгоград : Перемена, 2002. – 477 с.

2. Караулов Ю. Н. Русски й язык и языковая личность / Ю. Н. Караулов – М. : Наука, 1987. – 263 с.

3. Макаров М. Л. Основы теории дискурса / М. Л. Макаров. – М. : Гнозис, 2003. – 280 с.

4. Никитина С. Е. Языковое сознание и самосознание личности в народной культуре / С. Е. Никитина. – М. : Наука, 1989. – С. 34–39.

5. Приходько А.Н. Синтаксис естественного языка в фокусе когнитивно-дискурсивной парадигмы / А.Н. Приходьмо // Проблеми перекладознавства, комунікативної та когнітивної лінгвістики. – Вісник ХНУ ім . Каразіна. – 2003. № 609. С.84-89.

6. Ocampo Martín J. Vocabulario de la jerga estudiantil. / Jaime Ocampo Martín // Thesaurus. – Tomo XXIII. – N 2. – 1968. – Pp. 325-343.

7. Sanmartín Sáez J. Diccionario de argot. / Julia Sanmartín Sáez. – Madrid : Espasa Calpe, 1999. – 877 p.


SUMMARY

The article is devoted to the relevant problem of the creation of the lingual personality in the classroom using the possibilities of the foreign language classes. Students’ slang of Spanish students was investigated as well as ways of forming the slang.

Key words :personality, lingual personality, discourse, students’ slang, Spanish, ways of spanish students’ slang formation.


Марія Волочай,

Лілія Зімакова