Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, №23, ст. 161) (Вводиться в дію Постановою Верховної Ради №3930-xii від 04. 02. 1994 р., Ввр, 1994, №23, ст. 162) (Із змінами, внесеними згідно із закон
| Вид материала | Закон |
- Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, n 23, ст. 161 ) (Вводиться в дію Постановою, 143.99kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, n 5, ст. 21 ) ( Вводиться в дію Постановою, 400.35kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, n 27, ст. 218 ) { Вводиться в дію Постановою, 1049.41kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, n 13, ст. 64 ) ( Вводиться в дію Постановою, 904.77kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, n 13, ст. 64 ) ( Вводиться в дію Постановою, 989.17kb.
- Відомості Верховної Ради України (ввр), 1994, n 13, ст. 64 ) ( Вводиться в дію Постановою, 744.64kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, n 27, ст. 218 ) { Вводиться в дію Постановою, 743.61kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, n 30, ст. 283 ) { Вводиться в дію Постановою, 247.24kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, n 51, ст. 446 ) { Вводиться в дію Постановою, 552.78kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, n 25, ст. 198 ) ( Вводиться в дію Постановою, 253.56kb.
Стаття 12.
Право на житло
| Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, мають право на підставах і в порядку, встановлених для громадян України, одержати жиле приміщення, якщо інше не передбачено законодавством України. Право власності на житло іноземці та особи без громадянства набувають відповідно до законодавства України. Іноземці та особи без громадянства повинні дбайливо ставитися до наданого їм житла, дотримувати правил користування жилими приміщеннями. |
Частина 1.
| Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, мають право на підставах і в порядку, встановлених для громадян України, одержати жиле приміщення, якщо інше не передбачено законодавством України. |
1) Право на житло є одним з прав, що характеризують більш широке право на належний рівень життя. Право на житло закріплено в ст. 47 Конституції України, у ст. 25 Загальної декларації прав людини 1948 р. та у ст. 11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. Відповідно до ст. 379 Цивільного кодексу України208 житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Коментована норма передбачає національний правовий режим на одержання іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні, жилого приміщення, якщо інше не передбачено законодавством України, Така можливість регулюється Житловим кодексом УРСР209.
Відповідно до ст. 9 Житлового кодексу громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю (ст. 31 Житлового кодексу).
2) Право на житло для тимчасового проживання передбачене ст.ст. 132-1 і 132-2 Житлового кодексу (так зване соціальне житло)210.
До жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відносяться жилі приміщення, пристосовані для тимчасового проживання громадян, які не мають або втратили постійне місце проживання.
Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання також надаються біженцям та громадянам, які вимушені залишити жиле приміщення внаслідок його аварійного стану, стихійного лиха або з інших підстав, які загрожують стану та безпеці відповідного жилого приміщення, у порядку, встановленому законом.
Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам, які втратили житло внаслідок звернення стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання відносяться до спеціалізованих жилих приміщень, які повинні відповідати санітарним та технічним вимогам. Жила площа в жилих приміщеннях з фондів житла для тимчасового проживання надається за нормами, встановленими для проживання громадян у гуртожитках, але не менш як 6 кв. метрів на одну особу.
Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам за умови, що для них таке житло є єдиним місцем проживання і їх сукупний доход недостатній для придбання або найму іншого жилого приміщення. Першочергове право на забезпечення такими жилими приміщеннями мають сім'ї з неповнолітніми дітьми, вагітні жінки, особи, які втратили працездатність, та особи пенсійного віку.
Громадяни, яким надане жиле приміщення з фондів житла для тимчасового проживання, не мають права приватизувати, обмінювати та здійснювати поділ цього жилого приміщення, здавати його в піднайм або вселяти в нього інших мешканців.
Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються на строк до одного року з можливістю продовження цього строку у разі неспроможності мешканця цього приміщення набути альтернативне місце проживання. Підставами для дострокового припинення права громадянина на користування жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання є: надання громадянину або придбання ним іншого жилого приміщення; підвищення доходів громадянина до рівня, який дозволяє йому укласти договір найму іншого жилого приміщення; порушення громадянином правил користування жилим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання; приведення мешканцем жилого приміщення з фондів житла для тимчасового проживання у непридатність для його використання; інші підстави, встановлені законом.
3) Право на житло для біженців має особливе значення. У держави природно виникає зобов’язання тимчасово влаштувати особу, яка звернулася про надання статусу біженця. Це не можна розглядати як надання біженцю житла. Конвенція про статус біженців закріплює право на житло тих біженців, які законно проживають на території держави та вимагає надавати їм при користуванні цим правом режиму щодо іноземців (ст. 21).
В Україні, згідно зі ст. 18 Закону України «Про біженців», для осіб, які подали заяву про надання статусу біженця, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, а також яким надано в Україні статус біженця, створюються пункти тимчасового розміщення біженців. Такі особи також мають право на проживання у родичів, у готелі, на піднайом житлового приміщення. Але вибір місця проживання залежить від рішення органу міграційної служби. За його направленням особа повинна відбути до визначеного місця тимчасового проживання і протягом трьох робочих днів зареєструватися у відповідному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб211.
Відповідно до вже згаданого Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 р. № 422, для біженців передбачено надання житлового приміщення.
Частина 2.
| Право власності на житло іноземці та особи без громадянства набувають відповідно до законодавства України. |
Відповідно до ч. 2 ст. 9 і ст. 65-1 Житлового кодексу іноземці та особи без громадянства мають право на придбання квартир (будинків):
– у житлових кооперативах;
– шляхом індивідуального житлового будівництва;
– одержання у власність на інших підставах, передбачених законодавством України
Одержання житла «у власність на інших підставах» може здійснюватися на підставі цивільно-правових угод, передбачених Цивільним кодексом України212. Останнім часом досить розповсюдженим є придбання житла у кредит213.
Слід мати на увазі, що приватизація державного житлового фонду може здійснюватись лише на користь громадян України (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» вiд 19.06.1992 р. № 2482-XII214).
Частина 3.
| Іноземці та особи без громадянства повинні дбайливо ставитися до наданого їм житла, дотримувати правил користування жилими приміщеннями. |
Коментована норма передбачає національний правовий режим іноземців та осіб без громадянства в обов’язках щодо житла, яким вони користуються. Згідно зі ст. 10 Житлового кодексу іноземці та особи без громадянства зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися на шкоду інтересам суспільства.
Іноземці та особи без громадянства зобов'язані своєчасно і в повному обсязі сплачувати плату за користування житлом і за комунальні послуги (відповідно ст.ст. 66 і 67 Житлового кодексу). Кодекс України про адміністративні правопорушення містить Главу 11 «Адміністративні правопорушення в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою».