Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, №23, ст. 161) (Вводиться в дію Постановою Верховної Ради №3930-xii від 04. 02. 1994 р., Ввр, 1994, №23, ст. 162) (Із змінами, внесеними згідно із закон

Вид материала

Стаття 14. Право на освіту
Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Право на дошкільну освіту
Право на загальну середню освіту
Право на позашкільну освіту
Право на здобуття професійно-технічної освіти
Право на вищу освіту
Всі інші іноземці та особи без громадянства оплачують своє навчання, якщо інше не передбачено законодавством України та міжнарод

Подобный материал:

1 ... 13 14 15 16 17 18 19 20 ... 40

Стаття 14.

Право на освіту

Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також яким надано статус біженця в Україні, мають право на освіту нарівні з громадянами України.

(Частина перша статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 177-IV від 26.09.2002 р.)

Всі інші іноземці та особи без громадянства оплачують своє навчання, якщо інше не передбачено законодавством України та міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, прийняті до навчально-виховних закладів України, мають права і обов’язки учнів і студентів відповідно до законодавства України.

Частина 1.

Право на освіту передбачено ст. 26 Загальної декларації прав людини 1948 р. Освіта повинна бути безкоштовною що найменш в тому обсязі, що стосується початкової та загальної освіти. Початкова освіта повинна бути обов’язковою. Технічна та професійна освіта повинна бути загальнодоступною, і вища освіта повинна бути однаково доступною для усіх згідно здібностей кожного. Освіта має бути направлена на повний розвиток людської особистості та на збільшення поваги до прав людини та основних свобод. Освіта має сприяти взаєморозумінню, терпимості та дружбі між всіма народами, расовими та релігійними групами.

Право на освіту закріплено також в Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права (ст. 13), в ст. 10 Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р., ст. 28 Конвенції про права дитини 1989 р., ст. 2 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 р.

Конституція Українивстановлює засади права на освіту у ст. 53:

«Кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обов'язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.»

Ч. 4 ст. 3 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 р. № 1060-XII^²³⁵ містить загальну норму, відповідно до якої іноземні громадяни та особи без громадянства здобувають освіту в навчальних закладах України відповідно до чинного законодавства та міжнародних договорів^²³⁶.

Коментована норма встановлює національний правовий режим щодо права на освіту лише для іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також для осіб, яким надано статус біженця в Україні^²³⁷. Однак відповідні галузеві закони України «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту» і «Про професійно-технічну освіту» містять норму, відповідно до якої всі іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах (тобто і на постійній, і на тимчасовій основі^²³⁸), мають право на освіту на рівні з громадянами України.

Вважаємо, що колізія має бути вирішена на користь відповідних законів про освіту з врахуванням примату ч. 1 ст. 2 Конвенції про права дитини 1989 р.^²³⁹ над законодавством України, а також зважаючи на принцип пріоритету нового закону щодо попереднього та принцип пріоритету спеціальної норми щодо загальної.

Далі розглянемо як право на освіту реалізується в залежності від видів освіти.

Право на дошкільну освіту

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 р. № 2628-III^²⁴⁰ відповідальність за здобуття дітьми дошкільної освіти покладається на їхніх батьків, а дітьми, позбавленими батьківського піклування, – на осіб, які їх замінюють, та на навчальні заклади, де вони утримуються.

Дитина може здобувати дошкільну освіту за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють:

– у дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності^²⁴¹. Здобуття дошкільної освіти в дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності має забезпечити виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти^²⁴²;

– у сім'ї;

– за допомогою фізичних осіб з високими моральними якостями, які мають відповідну вищу педагогічну освіту, ліцензію на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти та фізичний стан здоров'я яких дозволяє виконувати обов'язки педагога.

Ч. 3 ст. 9 Закону України «Про дошкільну освіту» передбачає, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, здобувають дошкільну освіту в порядку, встановленому для громадян України.

Право на загальну середню освіту

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про загальну середню освіту» вiд 13.05.1999 р. № 651-XIV^²⁴³ іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, здобувають повну загальну середню освіту у порядку, встановленому для громадян України (національний правовий режим без обмежень).

Загальна середня освіта є обов'язковою основною складовою безперервної освіти. Загальна середня освіта спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави^²⁴⁴.

Ч. 3 ст. 53 Конституції України встановлює, що повна загальна середня освіта є обов'язковою.

Право на позашкільну освіту

Ч. 3 ст. 6 Закону України «Про позашкільну освіту» вiд 22.06.2000 р. № 1841-III^²⁴⁵ передбачає національний правовий режим у праві на позашкільну освіту для всіх іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Вихованці, учні і слухачі мають право на здобуття позашкільної освіти відповідно до їх здібностей, обдарувань, уподобань та інтересів. Позашкільна освіта здобувається у позаурочний та позанавчальний час у позашкільних навчальних закладах та інших навчальних закладах як центрах позашкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі в школах соціальної реабілітації, міжшкільних навчально-виробничих комбінатах, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I – II рівнів акредитації.

Здобуття позашкільної освіти ґрунтується на принципі добровільності вибору типів закладів та видів діяльності, а також здійснюється за участю батьків або осіб, які їх замінюють, трудових колективів, громадських організацій, товариств, фондів^²⁴⁶.

Право на здобуття професійно-технічної освіти

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону України «Про професійно-технічну освіту» вiд 10.02.1998 р. № 103/98-ВР^²⁴⁷ іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються правом на здобуття професійно-технічної освіти нарівні з громадянами України.

Професійно-технічна освіта здобувається в державних і комунальних професійно-технічних навчальних закладах безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти – у межах державного замовлення безоплатно, на конкурсній основі.

Особи, які мають базову загальну середню освіту, можуть одночасно із набуттям професії здобувати повну загальну середню освіту у професійно-технічному навчальному закладі або в іншому навчальному закладі^²⁴⁸.

Право на вищу освіту

Загальне правило щодо здобуття іноземцями та особами без громадянства вищої освіти в Україні полягає в тому, що ці особи мають право на здобуття вищої освіти, крім права на здобуття вищої освіти за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 2 ст. 4 Закону України «Про вищу освіту» вiд 17.01.2002 р. № 2984-III^²⁴⁹).

Іноземці та особи без громадянства мають право здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень громадянин здобуває вперше. Вони вільні у виборі форми здобуття вищої освіти, вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності^²⁵⁰.

П. 4 Умов прийому до вищих навчальних закладів України, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 18.03.2005 р. № 164, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.03.2005 р. за № 321/10601^²⁵¹ передбачені певні пільги для окремих категорій іноземців. Зокрема, іноземці, яким надаються державні стипендії за міжнародними договорами, загальнодержавними програмами, іншими міжнародними зобов'язаннями України, зараховуються на навчання на підставі направлень Міністерства освіти і науки України в межах обсягів державного замовлення.

Іноземці українського походження, які отримали направлення на навчання від офіційно зареєстрованих українських національно-культурних товариств, при вступі до вищих навчальних закладів України за напрямами підготовки «педагогічна освіта» – спеціальність «педагогіка і методика середньої освіти» («українська мова і література», «історія», «образотворче мистецтво», «музична педагогіка і виховання»), «філологія» – спеціальності «українська мова і література», «філологія» та напрямами підготовки (спеціальностями) «мистецтво», «історія», «журналістика», «соціальні науки» користуються такими самими правами, що й громадяни України.

При вступі на інші напрями підготовки (спеціальності) іноземці українського походження користуються такими самими правами, що й громадяни України, якщо вони були учасниками міжнародних олімпіад із загальноосвітніх предметів, вступне випробування з яких визначено вищим навчальним закладом як профільне для вступу на обраний вступником напрям підготовки (спеціальність).

Частина 2.

Всі інші іноземці та особи без громадянства оплачують своє навчання, якщо інше не передбачено законодавством України та міжнародними договорами України.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 р. № 136 «Про навчання іноземних громадян в Україні»^²⁵² з 1 березня 1993 р. навчання громадян іноземних держав крім держав – учасниць СНД у навчальних закладах України здійснюється переважно на компенсаційній основі. Міністерствам, відомствам і навчальним закладам рекомендовано передбачати при укладанні угод (договорів, контрактів) компенсацію за навчання іноземних громадян у вільно конвертованій валюті відповідно до курсу долара США у розмірі не менше ніж:

– на підготовчому факультеті (відділенні) – 1 тис. доларів США на рік;

– на основному факультеті – 1,5 тис. доларів США на рік;

– навчання в аспірантурі та стажування – 2,5 тис. доларів США на рік;

– підвищення кваліфікації – 300 доларів США на місяць.

Міністерство освіти разом з Міністерством фінансів щорічно коригують зазначені мінімальні розміри компенсацій.

Постановою також передбачено, що для навчання іноземних громадян виділяється щорічно до однієї тисячі державних стипендій, розподіл яких між міністерствами, відомствами та навчальними закладами здійснює Міністерство освіти.

Частина 3.

Іноземці та особи без громадянства, прийняті до навчально-виховних закладів України, мають права і обов’язки учнів і студентів відповідно до законодавства України.

Коментована норма встановлює для іноземців та осіб без громадянства, прийнятих до навчально-виховних закладів України, національний правовий режим щодо прав і обов’язків учнів і студентів в Україні. Так, ст. 51 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 р. № 1060-XII^²⁵³, передбачає права вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів на:

– навчання для здобуття певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів;

– вибір навчального закладу, форми навчання, освітньо-професійних та індивідуальних програм, позакласних занять;

– додаткову відпустку за місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;

– продовження освіти за професією, спеціальністю на основі одержаного освітньо-кваліфікаційного рівня, здобуття додаткової освіти відповідно до угоди із навчальним закладом;

– одержання направлення на навчання, стажування до інших навчальних закладів, у тому числі за кордон;

– користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою навчального закладу;

– доступ до інформації в усіх галузях знань;

– участь у науково-дослідній, дослідно-конструкторській та інших видах наукової діяльності, конференціях, олімпіадах, виставках, конкурсах;

– особисту або через своїх представників участь у громадському самоврядуванні, в обговоренні, вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту тощо;

– участь в об'єднаннях громадян^²⁵⁴;

– безпечні і нешкідливі умови навчання та праці^²⁵⁵;

– забезпечення стипендіями, гуртожитками, інтернатами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України^²⁵⁶;

– трудову діяльність у встановленому порядку в позаурочний час;

– перерву в навчанні у вищих та професійно-технічних навчальних закладах;

– користування послугами закладів охорони здоров'я, засобами лікування, профілактики захворювань та зміцнення здоров'я;

– захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, від дій педагогічних, інших працівників, які порушують права або принижують їх честь і гідність.

Відволікання учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів за рахунок навчального часу на роботу і здійснення заходів, не пов'язаних з процесом навчання, крім випадків, передбачених рішенням Кабінету Міністрів України, забороняється.

Студенти вищого навчального закладу також мають право^²⁵⁷:

1) обирати і бути обраними до вищого колегіального органу самоврядування закладу;

2) обирати навчальні дисципліни за спеціальністю в межах, передбачених освітньо-професійною програмою підготовки та робочим навчальним планом, формувати індивідуальний навчальний план, який затверджується у порядку, встановленому ректором (директором);

3) за дозволом деканів (завідуючих відділеннями) відвідувати заняття на інших факультетах (відділеннях) закладу за умови виконання графіка навчального процесу, складеного відповідно до індивідуального навчального плану;

4) отримувати матеріальну допомогу згідно з чинним законодавством;

5) створювати фонди для студентських потреб;

6) брати участь у роботі громадських організацій;

7) під час навчання без відриву від виробництва користуватися пільгами, встановленими чинним законодавством (додаткова відпустка тощо);

8) на академічну відпустку, поновлення, переведення до іншого вищого навчального закладу у порядку, встановленому положенням, яке затверджує Міносвіти.

Ст. 53 Закону передбачає додаткові види соціального і матеріального забезпечення, зокрема:

1) може надаватися додатково соціальна і матеріальна допомога за рахунок місцевих бюджетів, міністерств і відомств, підприємств, установ, організацій, коштів громадян, юридичних і фізичних осіб за межами України, благодійних організацій, а також з інших надходжень;

2) при загальноосвітніх закладах утворюються фонди загального обов'язкового навчання для надання матеріальної допомоги учням, їх оздоровлення, проведення культурних заходів, інших передбачених законодавством витрат. Фонди загального обов'язкового навчання утворюються за рахунок коштів місцевих бюджетів у розмірі не меншому трьох відсотків витрат на утримання шкіл, а також за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, інших джерел;

3) для учнів, які проживають у сільській місцевості на відстані понад 3 кілометри від школи, забезпечується безкоштовне регулярне підвезення до школи і зі школи рейсовим транспортом або транспортом підприємств, установ та організацій;

4) на час виробничого навчання, практики учням і студентам забезпечуються робочі місця, безпечні та нешкідливі умови праці.

Обов'язками (ст. 52 Закону України «Про освіту») вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів відповідно є:

– додержання законодавства, моральних, етичних норм;

– систематичне та глибоке оволодіння знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю, підвищення загального культурного рівня;

– додержання статуту, правил внутрішнього розпорядку навчального закладу.

– інші обов'язки осіб, що навчаються, можуть встановлюватися законодавством, положеннями про навчальні заклади та їх статутами.

Студенти вищого навчального закладу також зобов'язані^²⁵⁸:

– виконувати вимоги навчального плану в терміни, визначені графіком навчального процесу;

– відвідувати заняття за обраним індивідуальним навчальним планом; вчасно інформувати керівництво закладу в разі неможливості з поважних причин відвідувати заняття, складати (перескладати) заліки та іспити, виконувати контрольні роботи тощо.

За невиконання обов'язків і порушення Правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу ректор (директор) може накласти дисциплінарне стягнення на студента або відрахувати його із закладу. Порядок накладення дисциплінарного стягнення, відрахування з вищого навчального закладу встановлюється його Статутом та Правилами внутрішнього розпорядку.

З вищого навчального закладу студент (іноземець та особа без громадянства) може бути відрахований:

1) за власним бажанням;

2) за незадовільне складання іспитів і заліків протягом сесії;

3) за невиконання вимог навчального плану та графіка навчального процесу;

4) за появу на заняттях у навчальному корпусі, бібліотеці, гуртожитку в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсикологічного сп’яніння;

5) за вироком суду, що вступає в законну силу, чи постановою органу, до компетенції якого належить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;

6) за одноразове грубе порушення навчальної дисципліни або Правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу (за погодженням з профспілковою організацією)^²⁵⁹.

Blog