Geum.ru

Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, №23, ст. 161) (Вводиться в дію Постановою Верховної Ради №3930-xii від 04. 02. 1994 р., Ввр, 1994, №23, ст. 162) (Із змінами, внесеними згідно із закон

Вид материалаЗакон
Стаття 11. Право на соціальний захист
1) Право на соціальний захист
2) Право на забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням
Подобный материал:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   40

Стаття 11.

Право на соціальний захист





Іноземці та особи без громадянства мають право на соціальний захист, в тому числі на одержання пенсії та інших видів соціальної допомоги відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України.


У разі, коли для призначення пенсії потрібен певний стаж роботи, іноземцю та особі без громадянства на підставах і в порядку, встановлених законодавством України і міжнародними договорами України, може зараховуватися стаж роботи за кордоном.


Частина 1.


Іноземці та особи без громадянства мають право на соціальний захист, в тому числі на одержання пенсії та інших видів соціальної допомоги відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України.


1) Право на соціальний захист – одне з найважливіших соціально-економічних прав людини. Його здійснення передбачає цілу низку державних і суспільних заходів, зокрема, систему соціального забезпечення та соціального страхування. Згідно зі ст. 46 Конституції України право на соціальний захист включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право людини на необхідне соціальне забезпечення також закріплено у Загальній декларації прав людини (ст.ст. 22 та 25). У Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. прямо встановлено право на соціальне забезпечення (ст. 9). Це право закріплене також у ст. 7 Пакту, в якій йдеться про право на задовільне існування, у ст. 10 – про обов’язок надавати допомогу сім’ї та матері та захищати їх. Відповідні положення закріплені у Європейській соціальній хартії 1961 р. (ст.ст. 12–17). У ст. 16 Європейської соціальної хартії закріплено норму про соціальний захист родини: «Сторони зобов’язуються сприяти економічному, правовому та соціальному захисту сімейного життя такими засобами, як соціальна допомога та допомога сім’ям з дітьми, фіскальні заходи, надання сім’ям житла, допомога молодим сім’ям та інші відповідні засоби».

Детальніше обов’язки держав щодо соціального забезпечення та соціального страхування громадян визначені в конвенціях Міжнародної організації праці (Конвенція МОП № 102 вiд 28.06.1952 р. про мінімальні норми соціального забезпечення, Конвенція МОП № 130 вiд 25.06.1969 р. про медичну допомогу та допомоги у випадку хвороби, Конвенція МОП № 159 вiд 20.06.1983 р. про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів).

Конвенція про статус біженців 1951 р. у ст. 24 закріпила перелік прав біженців у сфері соціального забезпечення, щодо яких у державах-членах повинен існувати національний режим як-от: щодо соціального забезпечення (законоположень стосовно нещасних випадків на роботі, професійних захворювань, материнства, хвороби, інвалідності, старості, смерті, безробіття, обов'язків щодо сім'ї та інших випадків).


2) Право на забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (ч. 2 ст. 46 Конституції України) мають застраховані іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні.

Відповідно до ст. 3 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування вiд 14.01.1998 р. № 16/98-ВР193 іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, мають право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від особи обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, одержують свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та документом суворої звітності.

Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вiд 09.07.2003 р. № 1058-IV194 іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» вiд 02.03.2000 р. № 1533-III195 іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, не підлягають страхуванню на випадок безробіття, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Іноземці та особи без громадянства, які мають посвідку на постійне проживання в Україні, підлягають страхуванню на випадок безробіття на загальних підставах196.

На іноземців та осіб без громадянства поширюється дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV197. Крім цього, на осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживали і після втрати прав на жилі приміщення проживають на території України поширюється дія Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» вiд 02.06.2005 р. № 2623-IV198.

Застраховані іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» вiд 18.01.2001 р. № 2240-IІІ199).

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII200 іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

В Україні встановлюються такі види пенсій:

– за віком;

– по інвалідності;

– в разі втрати годувальника;

– за вислугу років.

Порядок виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які проживають в Україні, визначає постанова Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Інструкції про порядок переказування пенсій громадянам, які виїхали за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які проживають в Україні» від 23.04.1999 р. № 4-5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 24.06.1999 р. за № 413/3706201.

Відповідно до п. 1.7. зазначеної Інструкції пенсійне забезпечення пенсіонерів іноземних держав, які проживають в Україні, здійснюється на підставі міждержавних угод за кошти цих держав шляхом їх переказу на поточний рахунок в іноземній валюті Пенсійного фонду України в акціонерному поштово-пенсійному банку «Аваль». Виплату пенсій в Україні пенсіонерам іноземних держав здійснюють Кримське республіканське, обласні, Київське та Севастопольське міські управління Пенсійного фонду України через ті установи банків, в яких за згодою одержувачів відкриті поточні рахунки в гривнях, якщо інше не передбачено угодою.

Ч. 3 ст. 46 Конституції України приписує, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом202.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» від 18.05.04 р. № 1727-ІV203 особи, яким надано статус біженця в Україні, мають право на державну соціальну допомогу нарівні з громадянами України. Проте інші іноземці та особи без громадянства мають право на державну соціальну допомогу на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 2 цього Закону). Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд» від 02.04.2005 р. № 261204.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 р. № 2811-XII205 іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яким надано статус біженця в Україні, мають право на державну допомогу нарівні з громадянами України.

Згідно із Законом України «Про біженців» особа, якій надано статус біженця в Україні, має право на одержання грошової допомоги, пенсії та інших видів соціального забезпечення в порядку, встановленому законодавством України (ч. 3 ст. 20).

Порядок надання біженцям грошової допомоги та пенсії затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.1998 р. № 1016206.

Для розгляду питання про надання грошової допомоги біженці можуть звернутися із заявами до органів міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а для вирішення питання про призначення пенсії – до управлінь Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах за місцем їх тимчасового проживання.

Грошова допомога біженцям складається з одноразової грошової допомоги для придбання товарів першої потреби та одноразової грошової допомоги на відшкодування вартості переїзду до регіонального пункту тимчасового розміщення біженців, регіону тимчасового розселення біженців або до іншого місця, обраного біженцем для проживання.

Розмір одноразової грошової допомоги для придбання товарів першої потреби становить: один неоподатковуваний мінімум доходів громадян на кожну особу, яка досягла 16 років і 60 відсотків одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину віком до 16 років. Розмір одноразової грошової допомоги на відшкодування вартості переїзду визначається виходячи з фактичної вартості проїзду до місця тимчасового проживання, але не більше вартості проїзду залізничним транспортом у плацкартному вагоні.

Розмір пенсії біженцям з числа осіб, які досягли пенсійного віку, встановленого законодавством України, а також інвалідам встановлюється відповідно до законодавства України.

Пенсія біженцям призначається управлінням Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах за місцем їхнього тимчасового проживання та виплачується в установленому порядку з дня її призначення протягом терміну дії статусу біженця.

Органи міграційної служби та соціального захисту населення, управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах здійснюють записи в посвідченнях біженця та у довідках, що видаються окремим категоріям осіб, передбачених чинним законодавством, про надання відповідної грошової допомоги, призначення пенсії, а також вносять відповідну інформацію про виплату коштів до відомості.

Ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за порушення встановлених термінів виплати пенсій.

Кримінальним кодексом України передбачена кримінальна відповідальність за невиплату пенсії чи інших установлених законом виплат (ст. 175).


Частина 2.


У разі, коли для призначення пенсії потрібен певний стаж роботи, іноземцю та особі без громадянства на підставах і в порядку, встановлених законодавством України і міжнародними договорами України, може зараховуватися стаж роботи за кордоном.


Врахування стажу роботи за кордоном для призначення пенсії в Україні має підтверджуватися відповідними документами, передбаченими законодавством іноземної держави і легалізованими відповідно до законодавства України.

У разі відсутності таких документів стаж роботи встановлюється через запит відповідно до Інструкції про порядок витребування документів соціально-правового характеру для громадян України, іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Державного комітету архівів України і Міністерства закордонних справ України № 116/53 від 11.06.2001 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.06.2001 р. за № 547/5738207.