Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, №23, ст. 161) (Вводиться в дію Постановою Верховної Ради №3930-xii від 04. 02. 1994 р., Ввр, 1994, №23, ст. 162) (Із змінами, внесеними згідно із закон
| Вид материала | Закон |
- Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, n 23, ст. 161 ) (Вводиться в дію Постановою, 143.99kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, n 5, ст. 21 ) ( Вводиться в дію Постановою, 400.35kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, n 27, ст. 218 ) { Вводиться в дію Постановою, 1049.41kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, n 13, ст. 64 ) ( Вводиться в дію Постановою, 904.77kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, n 13, ст. 64 ) ( Вводиться в дію Постановою, 989.17kb.
- Відомості Верховної Ради України (ввр), 1994, n 13, ст. 64 ) ( Вводиться в дію Постановою, 744.64kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, n 27, ст. 218 ) { Вводиться в дію Постановою, 743.61kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, n 30, ст. 283 ) { Вводиться в дію Постановою, 247.24kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, n 51, ст. 446 ) { Вводиться в дію Постановою, 552.78kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, n 25, ст. 198 ) ( Вводиться в дію Постановою, 253.56kb.
Стаття 21.
Оподаткування іноземців та осіб без громадянства
| Іноземці та особи без громадянства обкладаються податками і зборами відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України. |
1) Загальні положення
Відповідно до ст. 67 Конституції України: «Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом».
Універсальні міжнародно-правові договори, за виключенням Конвенції про статус біженців 1951 р.335, не містять норм щодо оподаткування, оскільки встановлення податків є суверенним правом держави. Звичайною світовою практикою є надання іноземцям та особам без громадянства національного правового режиму щодо оподаткування336. На цих засадах ґрунтується і вітчизняне законодавство, зокрема, ст. 4 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. № 1251-XII (із змінами і доповненнями)337.
Податки і збори (обов'язкові платежі), що справляються на території України поділяються на:
– загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі);
– місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).
Крім цього, податки диференціюються в залежності від статусу платника податку – фізична особа чи суб’єкт господарювання.
2) Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі):
1) податок на додану вартість338;
2) акцизний збір339;
3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами340;
4) податок на доходи фізичних осіб341;
5) мито342;
6) державне мито343;
7) податок на нерухоме майно (нерухомість)344;
8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності)345;
9) рентні платежі346;
10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів347;
11) податок на промисел348;
12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету349;
13) збір за спеціальне використання природних ресурсів350;
14) збір за забруднення навколишнього природного середовища351;
15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення352;
17) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування353;
18) збір до Державного інноваційного фонду354;
19) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності355;
20) фіксований сільськогосподарський податок356;
21) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства357;
22) гербовий збір358;
23) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України359;
24) збір за використання радіочастотного ресурсу України360;
25) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний)361;
26) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками362;
27) збір за проведення гастрольних заходів363;
28) збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності364;
28) судовий збір365.
Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.
Податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені в пунктах 7, 8, 10, 11, 13, 14, на території Автономної Республіки Крим встановлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим.
3) Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі)
Порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок встановлюють і визначають органи місцевого самоврядування366. В Україні встановлено такі види місцевих податків і зборів367:
1) податок з реклами;
2) комунальний податок;
3) збір за припаркування автотранспорту;
4) ринковий збір;
5) збір за видачу ордера на квартиру;
6) курортний збір;
7) збір за участь у бігах на іподромі;
8) збір за виграш на бігах на іподромі;
9) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;
10) збір за право використання місцевої символіки;
11) збір за право проведення кіно- і телезйомок;
12) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;
13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
14) збір з власників собак.
4) У сфері оподаткування фізичних осіб основним законодавчим актом є Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV368, оскільки: «У разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону» (п. 22.2. ст. 22 Закону).
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платниками податку, крім громадян України, є громадяни іноземної держави та особи без громадянства.
Але не всі іноземці та особи без громадянства є платниками податку, є виключення, які зазначені в п. 2.2. ст. 2 Закону, а саме, «не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності».
Об'єктом оподаткування нерезидента є:
1) загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;
2) загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;
3) доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.
Згідно ст. 7 Закону ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування369.
Ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як:
– процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок);
– процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;
– процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону;
– інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону;
– дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою дохідністю, відповідно до закону;
– в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами Закону.
Ставка податку становить подвійний розмір ставки від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів – фізичних осіб.
Ставка податку може становити інший розмір, визначений відповідними нормами Закону
5) Оподаткування суб'єктів господарювання
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV370 суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Ст. 17 Господарського кодексу України встановлює, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян.
Закони, якими регулюється оподаткування суб'єктів господарювання, повинні передбачати:
– оптимальне поєднання фіскальної та стимулюючої функцій оподаткування;
– стабільність (незмінність) протягом кількох років загальних правил оподаткування;
– усунення подвійного оподаткування;
– узгодженість з податковими системами інших країн.
Ставки податків мають нормативний характер і не можуть встановлюватись індивідуально для окремого суб'єкта господарювання.
Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.
6) Спрощена система оподаткування
Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» вiд 03.07.1998 р. № 727/98371 (в редакції Указу Президента від 28.06.1999 р. № 746/99372) передбачає спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для таких суб'єктів малого підприємництва:
– фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;
– юридичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.
Суб'єкти малого підприємництва – фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва – фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
У разі коли фізична особа – суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Суб'єкт підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):
– податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;
– податку на прибуток підприємств;
– податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – суб'єктів малого підприємництва);
– плати (податку) за землю;
– збору на спеціальне використання природних ресурсів;
– збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
– збору до Державного інноваційного фонду;
– збору на обов'язкове соціальне страхування;
– відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;
– комунального податку;
– податку на промисел;
– збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
– збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
– внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;
– внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
– плати за патенти згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
Дія цього Указу не поширюється на:
– суб'єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» в частині придбання спеціального патенту;
– довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;
– суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам – учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;
– фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами;
– спільну діяльність, визначену пунктом 7.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
З 01.07.2005 р. до прийняття Закону України «Про спрощену систему оподаткування» спрощена система не поширюється на:
– суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;
– суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;
– суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
7) Усунення подвійного оподаткування
Ст. 18 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. № 1251-XII визначає умови уникнення подвійного оподаткування як для юридичних, так і для фізичних осіб.
Сума доходу або прибутку, одержана юридичними особами, їх філіями, відділеннями за кордоном, включається до загальної суми доходу (прибутку), що підлягає оподаткуванню в Україні, і враховується при визначенні розміру податку.
Суми податку на доход (прибуток), одержані за межами території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, сплачені юридичними особами, їх філіями, відділеннями за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав, зараховуються під час сплати ними податку з доходів (прибутку) в Україні. При цьому розмір зараховуваних сум не може перевищувати суми податку з доходів (прибутку), що підлягає сплаті в Україні, стосовно доходу (прибутку), одержаного за кордоном.
Доходи, одержані за межами України фізичними особами з постійним місцем проживання в Україні, включаються до складу сукупного доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні.
Суми податку з доходів фізичних осіб, сплачені за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав громадянами з постійним місцем проживання в Україні, зараховуються під час сплати ними податку з доходів фізичних осіб в Україні. При цьому розмір зараховуваних сум податку з доходів, сплачених за межами України, не може перевищувати суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті цими особами в Україні.
Суми податку на нерухоме майно (нерухомість), сплачені за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав фізичними особами, які постійно проживають в Україні, за об'єкти, що знаходяться за її межами, зараховуються під час сплати ними податку на об'єкти в Україні. При цьому розмір зарахованих сум податку, сплачених за межами України, не може перевищувати суми, що підлягає сплаті цими особами в Україні.
Зарахування сплачених за межами України сум податків провадиться за умови письмового підтвердження податкового органу відповідної іноземної держави щодо факту сплати податку та наявності міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та запобігання ухиленням від сплати податку.
Україна уклала низку двосторонніх міжнародних договорів щодо уникнення подвійного оподаткування:
Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 12.01.1993 р. (набула чинності 24.03.1994 р.);
Конвенція між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від 10.02.1993 (набула чинності 11.08.1993 р.);
Угода між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухилення від сплати податків стосовно податків на доходи і майно від 24.12.1993 р. (набула чинності 30.01.1995 р.);
Конвенція між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал вiд 04.03.1994 р. (набула чинності 05.06.2000 р.);
Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Фінляндія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 14.10.1994 р. (набула чинності 14.02.1998 р.);
Угода між Урядом України і Урядом Республіки Узбекистан про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна від 10.11.1994 р. (набула чинності 25.07.1995 р.);
Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків від 08.02.1995 р. (набула чинності 03.08.1999 р.);
Конвенція між Україною і Угорською Республікою про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 19.05.1995 р. (набула чинності 24.06.1996 р.);
Конвенція між Урядом України і Урядом Швеції про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень 15.08.1995 р. (набула чинності 04.06.1996 р.);
Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 29.08.1995 р. (набула чинності 27.05.1996 р.);
Конвенція між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 24.10.1995 р. (набула чинності 02.11.1996 р.);
Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Болгарія про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 20.11.1995 р. (набула чинності 03.10.1997 р.);
Конвенція між Урядом України і Урядом Латвійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно від 21.11.1995 р. (набула чинності 21.11.1996 р.);
Угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно від 03.07.1995 р. (набула чинності 04.10.1996 р.);
Угода між Урядом України і Урядом Китайської Народної Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно вiд 04.12.1995 р. (набула чинності 18.10.1996 р.);
Конвенція між Урядом України і між Урядом Словацької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно від 23.01.1996 р. (набула чинності 22.11.1996 р.);
Конвенція між Україною і Канадою про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходів і майна від 04.03.1996 р. (набула чинності 22.08.1996 р.);
Конвенція між Урядом України і Урядом Королівства Данії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 05.03.1996 р. (набула чинності 21.08.1996 р.);
Конвенція між Урядом Королівства Норвегія і Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно від 07.03.1996 р. (набула чинності 18.09.1996 р.);
Конвенція між Урядом України і Урядом Румунії про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходу і капіталу від 29.03.1996 р. (набула чинності 17.11.1997 р.);
Угода між Урядом України і Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал від 08.04.1996 р. (набула чинності 19.11.1996 р.);
Угода між Урядом України і Урядом Республіки Індонезія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи від 11.04.1996 р. (набула чинності 09.11.1998 р.);
Конвенція між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно від 10.05.1996 р. (набула чинності 24.12.1996 р.);
Угода між Урядом України і Урядом Республіки Вірменія про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень стосовно податків на доходи і майно від 14.05.1996 р. (набула чинності 19.11.1996 р.);
Конвенція між Урядом України і Урядом Королівства Бельгії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 20.05.1996 р. (набула чинності 25.02.1999 р.);
Угода між Урядом України і Урядом Ісламської Республіки Іран про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно від 22.05.1996 р. (набула чинності 21.07.2001 р.);
Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Казахстан про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи 09.07.1996 р. (набула чинності 14.04.1997 р.);
Угода між Урядом України і Урядом Республіки Хорватія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно від 10.09.1996 р. (набула чинності 01.06.1999 р.);
Конвенція між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно від 23.09.1996 р. (набула чинності 25.12.1997 р.);
Угода між Урядом України і Урядом Турецької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно від 27.11.1996 р. (набула чинності 29.04.1998 р.);
Конвенція між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 30.01.1997 р. (набула чинності 01.11.1999 р.);
Конвенція між Урядом України і Урядом Грузії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно від 14.02.1997 р. (набула чинності 01.04.1999 р.);
Конвенція між Урядом України і Урядом Італійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень від 26.02.1997 р. (набула чинності 25.02.2003 р.);
Конвенція між Урядом України і Урядом Арабської Республіки Єгипет про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно від 29.03.1997 р. (набула чинності 27.02.2002 р.);
Конвенція між Урядом України і Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 30.06.1997 р. (набула чинності 20.04.1999 р.);
Конвенція між Урядом України і Урядом Великого Герцогства Люксембург про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на капітал вiд 06.09.1997 р.;
Угода між Урядом України і Урядом Киргизької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків на доходи і капітал від 16.10.1997 р. (набула чинності 01.05.1999 р.);
Конвенція між Урядом Республіки Австрія і Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно від 16.10.1997 р. (набула чинності 20.05.1999 р.);
Конвенція між Кабінетом Міністрів України і Урядом Туркменістану про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на майно від 29.01.1998 р. (набула чинності 21.10.1999 р.);
Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Македонія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на капітал від 02.03.1998 р. (набула чинності 23.11.1998 р.);
Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Індія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал від 07.04.1999 р. (набула чинності 31.10.2001 р.);
Конвенція між Урядом України і Урядом Азербайджанської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків на доход і майно від 30.07.1999 р. (набула чинності 03.07.2000 р.);
Конвенція між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Корея про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал від 29.09.1999 р. (набула чинності 19.03.2002 р.);
Конвенція між Україною і Португальською Республікою про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на капітал від 09.02.2000 р. (набула чинності 11.03.2002 р.);
Конвенція між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал від 30.10.2000 р. (набула чинності 26.02.2002 р.);
Конвенція між Урядом України і Урядом Грецької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно від 06.11.2000 р. (набула чинності 26.09.2003 р.);
Конвенція між Кабінетом Міністрів України і Союзним Урядом Союзної Республіки Югославія про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і капітал від 22.03.2001 р. (набула чинності 29.11.2001 р.);
Конвенція між Урядом України і Урядом Федеративної Республіки Бразилія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи від 16.01.2002 р.;
Конвенція між Україною і Ліванською Республікою про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на капітал від 22.04.2002 р. (набула чинності 06.09.2003 р.);
Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Монголії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал від 01.07.2002 р.;
Угода між Україною і Республікою Таджикистан про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилення від сплати податків на доходи і капітал від 07.09.2002 р. (набула чинності 01.06.2003 р.);
Конвенція між Кабінетом Міністрів України і Урядом Алжирської Народної Демократичної Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 14.12.2002 р. (набула чинності 01.07.2004 р.);
Угода між Урядом України і Урядом Держави Кувейт про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал від 20.01.2003 р.;
Угода між Урядом України і Урядом Об'єднаних Арабських Еміратів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал від 22.01.2003 р.;
Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Куба про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та на майно від 27.03.2003 р.;
Угода між Урядом України і Урядом Сирійської Арабської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи від 05.06.2003 р. (набула чинності 04.05.2004 р.);
Конвенція між Кабінетом Міністрів України і Урядом Південно-Африканської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи від 28.08.2003 р.;
Конвенція між Урядом України і Урядом Держави Ізраїль про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та капітал від 26.11.2003 р.;
Конвенція між Урядом України і Урядом Королівства Таїланд про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи від 10.03.2004 р. (набула чинності 24.11.2004 р.).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 р. № 1543-XII373 для України є чинними також такі міжнародні договори:
Угода між Урядом СРСР та Урядом Малайзії про уникнення подвійного оподаткування щодо податків на прибутки від 31.07.1987 р. (набула чинності 04.07.1988 р.);
Конвенція між Урядом СРСР та Урядом Японії про уникнення подвійного оподаткування щодо податків на прибутки від 18.01.1986 р. (набула чинності 27.11.1986 р.);
Конвенція між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Іспанії про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна від 01.03.1985 р. (набула чинності 07.08.1999 р.);
Угода між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29.10.1982 р. (набула чинності 26.08.1983 р.).
У рамках СНД Україна є учасником Протоколу про уніфікації підходу та укладення угод про запобігання подвійного оподаткування доходів і майна від 15.05.1992 р. (набув чинності 15.05.1992 р.).