Питання: Чи має право платник податку на прибуток у 2011 році віднести на зменшення об’єкта оподаткування від’ємне значення, яке виникло за наслідками діяльності у 2009-2010 роках?

Вид материала

Питання: Чи збільшується в податковому обліку балансова вартість основних засобів на суми дооцінок, проведених після 1 квітня 20
Питання: Яка відповідальність встановлена для платника податку на прибуток в разі допущення помилок у звітності з податку на при

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Питання: Чи збільшується в податковому обліку балансова вартість основних засобів на суми дооцінок, проведених після 1 квітня 2011 року?

Відповідь: Відповідно до п. 152.10 ст. 152 Кодекс Податкового кодексу України від 02.12.2010 року N 2755-VI (далі - Кодекс) якщо платник податку приймає рішення про уцінку/дооцінку активів згідно з правилами бухгалтерського обліку, - така уцінка/дооцінка з метою оподаткування не змінює балансову вартість активів та доходи або витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням зазначених активів.

При цьому пп. 14.1.9 п. 14.1 ст. 142 Кодексу визначено, що балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

Відповідно до п. 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000 року N 92 та зареєстрованого в Мінюсті України 18.05.2000 р. за N 288/4509, підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Одночасно необхідно звернути увагу, що згідно із п. 146.21 ст. 146 Кодексу платники податку всіх форм власності мають право проводити переоцінку об'єктів основних засобів, застосовуючи щорічну індексацію вартості основних засобів, що амортизується, та суми накопиченої амортизації на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою: Кі = [І(а-1) - 10] : 100,

де І(а-1) - індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Збільшення вартості об'єктів основних засобів, що амортизується, здійснюється станом на кінець року (дату балансу) за результатами якого проводиться переоцінка та використовується для розрахунку амортизації з першого дня наступного року.

Таким чином, якщо після 1 квітня 2011 року платник податку на прибуток проводить дооцінку основних засобів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то в податковому обліку балансова вартість основних засобів не збільшується на суму такої дооцінки. Якщо дооцінка проводиться на підставі п. 146.21 ст. 146 Кодексу, то балансова вартість основних засобів збільшується станом на кінець року (дату балансу), за результатами якого проводиться переоцінка.

Питання: Яка відповідальність встановлена для платника податку на прибуток в разі допущення помилок у звітності з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року?

Відповідь: Згідно із п. 6 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому і третьому календарних кварталах 2011 року.

Травень 2011

Питання: Чи враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, понесені підприємством у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у платника єдиного податку - юридичної особи?

Відповідь: Відповідно до пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі-Податковий кодекс) при визначенні оподатковуваного прибутку не враховуються витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи — підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи — платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

Таким чином, витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у юридичної особи, що сплачує єдиний податок, враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку на загальних підставах.

Питання: Коли підприємство має право відобразити доходи у податковому обліку у випадку продажу товарів у розстрочку фізичним особам?

Відповідь: Підпунктом 14.1.249 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі-Податковий кодекс) передбачено, що торгівля у розстрочку – господарська операція, яка передбачає продаж резидентом або нерезидентом товарів фізичним чи юридичним особам на умовах розстрочення кінцевого розрахунку, на визначений строк та під процент.

Правила торгівлі у розстрочку фізичним особам установлюються Постановою Кабінетом Міністрів України від 30.03.2011 р. № 383.

Торгівля у розстрочку передбачає передачу товарів у розпорядження покупця в момент здійснення першого внеску (завдатку) з передачею права власності на такі товари після кінцевого розрахунку.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Що стосується витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, то згідно із п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу вони визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, підприємство має право відобразити свої доходи від реалізації товарів, в тому числі у розстрочку фізичним особам, за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Питання: Підприємство сплатило єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Чи включаються дані витрати до складу витрат підприємства?

Відповідь: Відповідно до пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі-Податковий кодекс) інші операційні витрати, що включають, зокрема суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім тих пенсій, що призначені особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах, включаючи особовий склад гірничорятувальних частин, з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України), сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Питання: Підприємство-платник податку на прибуток, засновником якого є інша юридична фірма, планує виплатити їй дивіденди. Чи необхідно нараховувати та сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток?

Відповідь: Підприємство визнається дочірнім у випадку існування залежності від іншого підприємства (Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV).

Підпунктом 153.3.1 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі-Податковий кодекс) визначено, що у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Відповідно до пп. 153.3.2. п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Водночас, згідно із абзацом г) пп. 153.3.5. п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу авансовий внесок, передбачений підпунктом 153.3.2 цього пункту, не справляється у разі виплати дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої материнської компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб.

Якщо сума виплат дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих такою компанією дивідендів, то дивіденди, сплачені в межах такого перевищення, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 153.3.2 цього пункту.

З метою оподаткування материнська компанія веде наростаючим підсумком облік дивідендів, отриманих нею від інших осіб, та дивідендів, сплачених на користь власників корпоративних прав такої материнської компанії, та відображає у податковій звітності такі дивіденди в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Таким чином, при виплати дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії авансовий внесок не справляється у разі дотримання норми пп.153.3.5 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу.

Питання: Наше підприємство планує прийняти участь у конкурсних торгах на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти (тендер). Чи враховуються дані витрати у складі витрат при обчисленні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств?

Відповідь: Відповідно до ст. 40 Закону України від 01.06.2010 р № 2289-VI „Про здійснення державних закупівель” (зі змінами і доповненнями, далі – Закон № 2289) визначено, що договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 22 Закону № 2289 передбачено, що документація конкурсних торгів повинна містити, зокрема, розмір, вид, умови надання, умови повернення та неповернення забезпечення виконання договору про закупівлю (якщо замовник вимагає його надати).

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі-Податковий кодекс) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу.

Відповідно до пп. 138.12.2 ст.138.12 ст.138 Податкового кодексу до складу витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені (п.138.5 ст.138 Податкового кодексу).

Таким чином, при обчисленні об’єкта оподаткування платник податку має право врахувати суму коштів, сплачену у зв’язку з участю у конкурсних торгах на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, у складі інших витрат господарської діяльності за умови належного документального підтвердження таких витрат та лише у разі виграшу таких торгів, оскільки лише в цьому випадку здійснені витрати будуть мати подальше використання у господарській діяльності платника податку.

Питання: Чи включається до виручки та до бази оподаткування юридичної особи – платника єдиного податку сума коштів, яка перерахована іншій особі, але у зв'язку з помилкою у банківських реквізитах знову повернулася на рахунок платника єдиного податку, та як така операція відображається в Книзі обліку доходів і витрат?

Відповідь: Згідно зі ст. 1 Указу Президента від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (зі змінами та доповненнями, далі-Указу № 727) виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Тобто застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва.

Відповідно до ст. 4 Указу № 727 суб'єкти малого підприємництва – юридичні особи зобов'язані вести Книгу обліку доходів та витрат.

Згідно з п. 5 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, форма якої затверджена наказом ДПА України від 13.10.1998, № 477, у графі 5 «Позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації» відображаються суми, фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу від інших операцій (фінансовий результат від продажу цінних паперів, малоцінних швидкозношуваних предметів, матеріалів, палива, орендна плата, проценти, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної фінансової допомоги, кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності.

Отже, оскільки підприємству повертаються власні кошти, то їх не потрібно повторно включати до бази оподаткування єдиним податком.

Питання: В якому розмірі згідно норм Податкового кодексу підприємство має право віднести до податкових витрат витрати на перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників?

Відповідь: Відповідно до п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі-Податковий кодекс) при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, зокрема у пп. 140.1.3 передбачено, що це:

– витрати платника податку на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих професій, а також у разі якщо законодавством передбачено обов'язковість періодичної перепідготовки або підвищення кваліфікації;

– витрати на навчання та/або професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації у вітчизняних або закордонних навчальних закладах, якщо наявність сертифіката про освіту в таких закладах є обов'язковою для виконання певних умов ведення господарської діяльності, в тому числі, але не виключно вищих та професійно-технічних навчальних закладах фізичних осіб (незалежно від того, чи перебувають такі особи в трудових відносинах з платником податку), які уклали з ним письмовий договір (контракт) про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років;

– витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах.

У разі розірвання письмового договору (контракту), зазначеного в абзаці другому цього підпункту, платник податку зобов'язаний збільшити дохід у сумі фактично здійснених ним витрат на навчання та/або професійну підготовку, які були включені до складу його витрат. Внаслідок такого збільшення доходу нараховується додаткове податкове зобов'язання та пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день виникнення податкового зобов'язання з податку, яке мав би сплатити платник податку у встановлений строк у разі, якщо б він не користувався податковою пільгою, встановленою цим підпунктом, обчислені до суми такого податкового зобов'язання та розраховані за кожен день недоплати, закінчуючи днем збільшення доходу.

Сума відшкодованих платнику податку збитків за такою угодою (договором, контрактом) не є об'єктом оподаткування в частині, що не перевищує суми, на які збільшено дохід, сплати додаткового податкового зобов'язання та пені, зазначених в цьому абзаці.

Таким чином, підприємство має право віднести до складу витрат витрати на перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників без обмежень у разі дотримання норми пп. 140.1.3 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу.

Питання: Щоб прорекламувати свій товар, підприємство вирішило прийняти участь у виставці. Чи має воно право в повному обсязі віднести вартість даних витрат до складу витрат згідно норм Податкового кодексу?

Відповідь: Відповідно до абз. г) пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 розділу ІІІ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі-Кодекс) до складу інших витрат підприємства відносяться витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, в тому числі витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів тощо.

Крім того, пунктом 138.2 ст. 138 Кодексу передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Питання: Який порядок оподаткування кредиторської заборгованості за неоплачені товари (роботи, послуги), що залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності?

Відповідь: Відповідно до п.138.4 ст.138 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі-Податковий кодекс) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 1 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу встановлено, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Отже, вартість придбаних (у тому числі до 01.04.2011), але неоплачених товарів (робіт, послуг) у складі витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, не відображається.

Витрати на придбання товарів (робіт, послуг) будуть враховуватись при визначенні об’єкта оподаткування у разі реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Водночас, відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності* є безнадійною заборгованістю (абз. "а" пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу).

______________

*Строк позовної давності згідно ст.102 Податкового кодексу є 1095 днів.

Відповідно до пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Враховуючи викладене, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за неоплачені товари (роботи, послуги) залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості, тобто з урахуванням податку на додану вартість, включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування.

Питання: Підприємство – платник податку на прибуток застрахував автомобіль, який знаходиться в оперативній оренді (лізингу). Чи має він право віднести дані витрати до своїх витрат? Якщо так, то в якому розмірі?

Blog