Питання: Чи має право платник податку на прибуток у 2011 році віднести на зменшення об’єкта оподаткування від’ємне значення, яке виникло за наслідками діяльності у 2009-2010 роках?
| Вид материала | Документы |
- Відповіді з питань оподаткування податком на прибуток Які податкові наслідки виплати, 219.96kb.
- План: Облік фінансових результатів Облік податку на прибуток, 123.46kb.
- Податкова декларація з податку на прибуток підприємства, 655.26kb.
- Податок на прибуток Які ставки податку на прибуток застосовуються з ІІ кварталу 2011, 191.07kb.
- Облік податку на прибуток 12. Облік податку на прибуток, 414.96kb.
- Порядок оподаткування пдфо іноземних доходів, 14.43kb.
- Об'єкт оподаткування податком на прибуток у неприбуткових організацій, 127kb.
- Р в Ікварталі 2011 р. Відповідь: Пунктом 6 ст. 7 Закон, 19.34kb.
- Кабінет міністрів україни постанова від 2 квітня 2009, 31.38kb.
- Договір на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, 86.38kb.
Питання: Як оподатковуються податком на прибуток посередницькі послуги, що надаються нерезидентом?
Відповідь: Відповідно до пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі-Податковий кодекс) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, відповідно до підпункту "з" пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу розуміється, зокрема, брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави оподаткування податком на прибуток підприємств агентської винагороди нерезидентом (агентом), відповідно до статті 160 Податкового кодексу, оскільки послуги надаються за межами території України, агентська винагорода не є доходом із джерелом походження з України.
Відповідно до підпункту 139.1.13 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами (крім витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 160.8 статті 160 цього Кодексу) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному.
Враховуючи те, що зазначені у зверненні послуги надані нерезидентом (агентом) згідно з агентською угодою, не визначені підпунктом 139.1.13 пункту 139.1 статті 139 розділу Податкового кодексу, то відповідно до підпункту "в" пункту 138.10.3 статті 138 цього Кодексу оплата комісійної винагороди торговим агентам (агентської винагороди) включається до витрат на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, наданням послуг.
Таким чином агентська винагорода відноситься резидентом (принципалом) до витрат, пов'язаних з реалізацією товарів.
Роз’яснення із зазначеного питання було надано листом ДПА України від 28.07.2011 р. № 20450/7/16-1517-26.
Питання: Чи змінився розмір добових витрат на відрядження у зв’язку із внесенням змін до Податкового кодексу України?
Відповідь: Граничні норми добових витрат на відрядження зазнали змін ще з 01.04.2011 р., тобто з ІІ кварталу поточного року.
Так, відповідно до пп. 140.1.7 п. 140.7 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (в редакції Закону України від від 07.04.2011 року № 3205-VI, далі – Податковий кодекс) у абзаці четвертому було зазначено, що до складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу.
Водночас, з 06.08.2011 р. у зв’язку з набиранням чинності Закону України від 07.07.2011 № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» (далі-Закон № 3609) вищезазначена норма дещо змінилась. Зокрема, згідно з пп. 45 п. 1 р. І та п. 2 р. ІІ Закону № 3609 у абзац четвертий підпункт 140.1.7 п. 140.7 ст. 140 Податкового кодексу викладено у такій редакції: "До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження".
Таким чином, підприємства мають право віднести на витрати суму добових у межах України в розмірі 188,20 грн., а добові витрати за кордон не повинні перевищувати 705,75 грн. в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.
Також слід додати, що наведені норми встановлено для працівників підприємств усіх форм власності, крім державних службовців та осіб, які направляються у відрядження підприємствами, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів, для яких постановою КМУ від 02.02.2011 р. № 98 встановлено окремі норми.
Серпень 2011
Питання: З якої дати застосовуються зміни до Податкового кодексу в частині оподаткування податком на прибуток підприємств?
Відповідь: Порядок оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ (статті 133 -161) Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс).
Згідно із п. 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 07.07.2011 р. № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (далі – Закон № 3609) встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 6 серпня 2011 року, крім окремих змін, внесених до Кодексу пунктом 1 розділу I цього Закону.
При цьому згідно із п. 2 зазначеного розділу норми підпунктів 40 - 53, 55 - 59 (щодо змін до розділу III Кодексу), пункту 1 розділу I цього Закону застосовуються з першого числа звітного (податкового) місяця, у якому набирає чинності цей Закон.
Норми підпункту 54 (щодо змін до статті 153 Кодексу), підпункту "г" підпункту 123 (щодо змін до підрозділу 4 розділу XX Кодексу) пункту 1 розділу I цього Закону застосовуються при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток, починаючи з дня набрання чинності розділом III Кодексу.
Таким чином, зміни стосовно оподаткування податком на прибуток підприємств, встановлені Законом № 3609, застосовуються з 1 серпня 2011 року, крім змін, які вступили в дію з 1 квітня 2011 року щодо:
- визначення розміру витрат за товарами (роботами, послугами), придбаними за іноземну валюту (підпункту 54 Закону № 3609 до стаття 153 Кодексу);
- перехідних положень з податку на прибуток підприємств (підпункту "г" підпункту 123 Закону № 3609 до підрозділу 4 розділу XX Кодексу).
Питання: Як вплинули на податковий облік зміни в Податковому кодексі стосовно операцій з іноземною валютою?
Відповідь: Порядок оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті встановлено пунктом 153.1 ст. 153 розділу ІІІ (статті 133 -161) Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс).
Пунктом 54 розділу І Закону України від 07.07.2011 р. № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (далі – Закон № 3609) внесено зміни до підпункту 153.1.2 п. 153.1 ст. 153 Кодексу, згідно з якими витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.
При цьому згідно із п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3609 встановлено, що норми підпункту 54, якими внесені зміни до статті 153 Кодексу, застосовуються при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток, починаючи з дня набрання чинності розділом III Кодексу, тобто з 1 квітня 2011 року.
Питання: Перехідними положеннями Податкового кодексу було заборонено визнавати доходи щодо авансів, отриманих та включених до валового доходу до 1 квітня 2011 року. Одночасно згідно з роз’ясненнями ДПС заборонялось після 1 квітня 2011 року визнавати витрати у зв’язку із відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг) щодо таких авансів.
Чи відмінено цю заборону змінами до Податкового кодексу?
Відповідь: Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року N 2755-VI (далі - Кодекс) з урахуванням змін, внесених Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (далі – Закон № 3609), встановлено, що у разі відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг) після набрання чинності розділом III цього Кодексу в рахунок авансів, отриманих до такої дати, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та здійснені після дати набрання чинності цим Кодексом, за умови, що вони не були включені до складу валових витрат, визнаються витратами на дату відвантаження таких товарів (виконання робіт, надання послуг).
Згідно із п. 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3609 зазначена норма застосовується при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток, починаючи з дня набрання чинності розділом III Кодексу, тобто з 1 квітня 2011 року.
Питання: Підприємство роздрібної торгівлі в бухгалтерському обліку відображає вартість реалізованих товарів на рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів», а заробітну плату продавців на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати».
Як в податковій декларації з податку на прибуток за поточний звітний період відобразити витрати на зарплату продавців?
Відповідь: Починаючи з 1 серпня 2011 року відповідно до змін, внесених Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
При цьому згідно із Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Мінфіну України від 31.12.1999 р. № 318 (далі – ПСБО 16), собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
прямі матеріальні витрати;
прямі витрати на оплату праці;
інші прямі витрати;
змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Пунктом 16 ПСБО 16 загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.
До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.
Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством.
Таким чином, витрати на оплату праці продавців підприємства роздрібної торгівлі включаються до собівартості реалізованих товарів та відображаються в рядку 05.1.2 додатка СВ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом ДПА України від 28.02.2011 № 114, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.03.2011 за N 397/19135. Одночасно необхідно звернути увагу, що в бухгалтерському обліку згідно із Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291, рахунок 91 "Загальновиробничі витрати" не застосовується підприємствами торгівлі.
Витрати на оплату праці й комісійні продавцям відображаються на рахунку 93 "Витрати на збут", на якому кому ведеться облік витрат, пов'язаних із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг.
Питання: Наше підприємство придбало послуги у приватного підприємця-платника єдиного податку. Чи передбачено зміни до Податкового кодексу щодо включення до витрат вартості таких послуг?
Відповідь: Згідно із пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 розділу III Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі – Кодекс) до складу витрат платника податку на прибуток підприємств не включаються витрати, понесені у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи – підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв’язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи – платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).
Враховуючи те, що Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" не були внесені відповідні зміни до Кодексу щодо зазначеної норми, то вона продовжує діяти на даний час.
Питання: Під час перебування на спрощеній системі оподаткування підприємство придбало товари, які буде реалізувати на загальній системі оподаткування.
Чи включається до витрат, які враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, балансова вартість таких товарів?
Відповідь: Згідно із пунктом 26 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс) з урахуванням змін, внесених Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України", балансова вартість товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції станом на кінець звітного податкового періоду, що передував даті набрання чинності розділом III цього Кодексу, визнається витратами в порядку, передбаченому розділом III цього Кодексу.
Враховуючи те, що Кодексом не передбачено поширення зазначеної норми на балансову вартість запасів, придбаних під час перебування на спрощеній системі оподаткування, то до витрат, які враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, не включається балансова вартість таких запасів.
Питання: Державне підприємство має прибуток у фінансовій звітності за 2 квартал 2011 року та сплачує до бюджету частину такого прибутку (дивіденди).
В якому звітному періоді в декларації з податку на прибуток відображаються суми нарахованих дивідендів та авансовий платіж з податку на прибуток: за другий квартал чи другий-третій квартали 2011 року?
Відповідь: Відповідно до пп. 153.3.1 п.153.3 ст. 153 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року N 2755-VI (далі - Кодекс) у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.
Крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів (пп.153.3.2. п. 153.3 ст. 153 Кодексу).
У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.
Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 156.1 статті 156 цього Кодексу). При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними в першому, другому та третьому абзацах цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку, чи ні.
Згідно із формою податкової декларації з податку на прибуток підприємства (далі – декларація), затвердженою наказом ДПА України від 28.02.2011 № 114, який зареєстровано в Мінюсті України 25.03.2011 за N 397/19135, інформація щодо виплаченої суми дивідендів зазначається у рядку 1 додатку АД "Розрахунок авансового внеску з податку на прибуток на суму виплачених дивідендів" (далі – додаток АД) до декларації. Сума виплачених у звітному (податковому) періоді дивідендів відображається у рядку 1 додатка АД; сума виплачених у звітному (податковому) періоді дивідендів за вирахуванням сум дивідендів, при виплаті яких авансовий внесок не нараховується, - у рядку 4 додатка АД. Сума авансового внеску у рядку 5 додатка АД визначається як добуток суми дивідендів, з якої має бути сплачений авансовий внесок (рядок 4 додатка АД до декларації) та ставки податку, визначеної у рядку 10 декларації. Визначена сума авансового внеску, що має бути сплачена за місцезнаходженням юридичної особи, зазначається у рядку 5.1 додатка АД та переноситься до рядка 20 декларації.
Крім того, сума сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів (прирівняних до них платежів) відображається в рядку 13.5 додатка ЗП до декларації.
Питання: Колективним договором передбачено оплачувати окремим працівникам підприємства оренду житла та плату за проживання в гуртожитках.
Чи враховується у складі витрат підприємства витрати на оплату працівникам зазначених послуг?
Відповідь: До 1 серпня 2011 року відповідно до пп.142.1 ст.142 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс) (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (далі – Закон № 3609), до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін відповідно до колективних договорів (угод), (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).
Починаючи з 1 серпня 2011 року відповідно до змін, внесених Законом № 3609 до пп.142.1 ст.142, до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).
Разом з цим, пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 Кодексу передбачено, що не включаються до складу витрат платника податку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, зокрема, витрати на фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.
Таким чином, незважаючи на зміни, внесені до пункту 142.1 статті 142 Кодексу, витрати на фінансування особистих потреб фізичних осіб, що не пов’язані з провадженням господарської діяльності, не включаються до складу витрат платника податку, то витрати на оплату працівникам вартості оренди житла та плату за проживання в гуртожитках не будуть враховуватись при обчисленні об’єкта оподаткування.