Відповіді з питань оподаткування податком на прибуток Які податкові наслідки виплати дивідендів інститутом спільного інвестування (пайовим венчурним недиверсифікованим фондом закритого типу) підприємству, який знаходиться на загальній системі оподаткування? Відповідь

Вид материала

Содержание

Яким чином буде відображатись у 2011 році операція із продажу товару, який був переданий комісіонеру по договору комісії ще в 20
Як визначити базу для нарахування амортизації основних засобів з 2 кварталу 2011 року виходячи , наприклад із таких даних
За даними
Чи будуть підлягати відображенню в декларації з податку на прибуток залишки товарів на складах станом на 01.04.11 р.?
Податок на прибуток за І квартал, півріччя, 9 місяців, 2011 рік наростаючим підсумком чи ні?

Подобный материал:

Відповіді з питань оподаткування податком на прибуток

Які податкові наслідки виплати дивідендів інститутом спільного інвестування (пайовим венчурним недиверсифікованим фондом закритого типу) підприємству, який знаходиться на загальній системі оподаткування?

Відповідь: Відповідно до положень Податкового кодексу України при виплаті дивідендів інститутами спільного інвестування авансовий внесок з податку на прибуток. Платник податку – одержувач дивідендів не включає дивіденди до складу доходів.

Яким чином буде відображатись у 2011 році операція із продажу товару, який був переданий комісіонеру по договору комісії ще в 2010 році?

Відповідь: У 1 кварталі 2011 року буде діяти Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон).

Порядок оподаткування операції з продажу товарів за договорами комісії в умовах дії Закону роз’яснено у листі ДПА України від 27.05.2004р. № 9657/7/15-1117, згідно із яким:

« При передачі товару від комітента до комісіонера у межах договору комісії не передбачено переходу права власності на такий товар, тому така операція не є продажем, а отже, валовий дохід у комітента (як і валові витрати у комісіонера) не виникає.

У разі якщо комісіонер реалізує товар покупцю (тобто третій особі), відбувається перехід права власності від комітента до покупця. Така операція вважається продажем. Валовий дохід, який виникає відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону в результаті проведення такої операції, відображається у податковому обліку комітента на загальну суму, отриману від продажу такого товару. Крім того, у момент підписання акта про надані комісійні послуги або перерахування комітентом комісіонеру комісійної винагороди у комітента виникають валові витрати відповідно до пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону.

Для комісіонера валовий дохід виникає відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону на суму отриманої (нарахованої) винагороди (без урахування ПДВ), оскільки в даному випадку власністю комісіонера є лише комісійна винагорода.»

З 1 квітня 2011 року Закон втратить чинність (крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року) і набуде чинності розділ ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 137.5 ст. 137 Податкового кодексу України у комітента доходи від продажу товарів, які йому належать, будуть виникати за датою продажу товару, яка зазначена у звіті комісіонера. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації товарів (п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України); інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені (п.138.5 ст. 138 Податкового кодексу України).

У комісіонера дохід від надання послуг (комісійна винагорода) буде визначатись за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує надання послуг (п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України)

Чи може застосовувати нульову ставку податку на прибуток підприємство, яке наразі надає послуги з будівництва при умові, що воно відповідає критеріям ст.. 154.6 Податкового кодексу України?

Відповідь: Згідно із абзацом третім п. 154.6 ст. 154 Податкового кодексу України пільговий режим оподаткування (нульова ставка) на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року не поширюється на суб'єктів господарювання, які здійснюють:

1) діяльність у сфері розваг, визначену в підпункті 14.1.46 пункту 14.1 статті 14 розділу I;

2) виробництво, оптовий продаж, експорт імпорт підакцизних товарів;

3) виробництво, оптовий та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів;

4) видобуток, серійне виробництво та виготовлення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності";

5) фінансову діяльність (гр. 65 - гр. 67 Секції J КВЕД ДК 009:2005);

6) діяльність з обміну валют;

7) видобуток та реалізацію корисних копалин загальнодержавного значення;

8) операції з нерухомим майном, оренду (у тому числі надання в оренду торгових місць на ринках та/або у торгівельних об'єктах) (гр. 70, 71 КВЕД ДК 009:2005);

9) діяльність з надання послуг пошти та зв'язку (гр. 64 КВЕД ДК 009:2005);

10) діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

11) діяльність з надання послуг у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення";

12) охоронну діяльність;

13) зовнішньоекономічну діяльність (крім діяльності у сфері інформатизації);

14) виробництво продукції на давальницькій сировині;

15) оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі;

16) діяльність у сфері виробництва та розподілення електроенергії, газу та води;

17) діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку, інжинірингу; надання послуг підприємцям (гр. 74 КВЕД ДК 009:2005).

Оскільки діяльність у сфері будівництва відсутня у вищезазначеному переліку, тому діюче підприємство, яке здійснює таку діяльність може претендувати на застосування пільгового режиму оподаткування при умові, що протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років) щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб.

При визначенні критерію щодо обсягів доходів для діючих підприємств (абзац «б») по п. 154.6 ст. 154 Податкового кодексу України як враховувати обсяг доходів: з ПДВ чи ні?

Відповідь: Можливість переходу діючих юридичних осіб (і тільки тих, хто не здійснював діяльність, що потрапила до числа обмежувальних) на нульову ставку оподаткування передбачене абзацом «б» п. 154.6 ст. 154 Податкового кодексу України.

Так, згідно із цим абзацом на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року ставку 0 відсотків зможуть обрати діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років), щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб.

Платники податку на прибуток, які діяли до прийняття Податкового кодексу України, декларували обсяги своїх доходів у рядку 01 декларації з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п.4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валового доходу суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

Яким чином за нормами Податкового кодексу будуть визначатись витрати у підприємства, у випадку, коли отримуємо послугу від юридичної особи, яка знаходиться на спрощеній системі оподаткування?

Відповідь: Якщо підприємством буде здійснено предоплату за послугу до 1 квітня 2011 року, а послуга буде надана йому після 1 квітня 2011 року, то згідно із п. 7 підрозділу 4 розділу ХХ витрати не будуть визначатись, якщо такі аванси були враховані платником податку у складі валових витрат на дату їх оплати.

Якщо аванси не сплачувались, то врахування витрат буде здійснюватись за загальними нормами, визначеними п. 138.4 та п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (138.4).

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені (138.5).

Підприємству по договору оренди було дозволено здійснювати ремонт виробничого приміщення. Витрати по ремонту амортизувались як окремий об’єкт 1 групи. У 2 кварталі 2011 р. закінчиться термін дії договору оренди і приміщення буде повернуте орендодавцю. Чи підлягає включенню до витрат недоамортизована вартість витрат по ремонту?

Відповідь: З введенням з 1 квітня 2011 року розділу ІІІ Податкового кодексу України порядок відображення операції щодо повернення об’єкту оперативного лізингу 1 групи в принципі не змінився.

Як раніш ( пп. 8.8.2 п. 8.8, абзац «а» пп. 8.4.8 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), так і наразі ( п.146.20, 146.16 ст. 146 Податкового кодексу України) платник податку вправі по об’єкту 1 групи збільшити витрати на суму недоамортизованої вартості такого об’єкту.

Що розуміється під терміном «матеріальне – технічне база» в контексті п. 152.11 ст. 152 Податкового кодексу України? Чи повинен платник податку за 0 ставкою до кінця звітного року використати ту суму коштів, яка не підлягає перерахуванню до бюджету при застосуванні 0 ставки?

Відповідь: Нормами п. 152.11 ст. 152 Податкового кодексу України передбачено:

суми коштів, що не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку нуль відсотків, спрямовуються на переоснащення матеріально-технічної бази, на повернення кредитів, використаних на вказані цілі, і сплату процентів за ними та/або поповнення власних обігових коштів;

суми коштів, що не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку нуль відсотків, визнаються доходами одночасно з визнанням витрат, здійснених за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат.

У разі якщо суми коштів, що не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку нуль відсотків, використані не за цільовим призначенням або не використані платником податку протягом річного звітного періоду, залишок невикористаних коштів або сума коштів використана не за цільовим призначенням зараховуються до бюджету в першому кварталі наступного звітного року.

Податковий кодекс України не містить поняття терміну «матеріально – технічна база».

Згідно із Порядком повідомлення адміністратора або дозвільного органу про відповідність матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства" , затвердженого постановою КМ України від 17.05.2006 р. № 685 матеріально-технічна база суб'єкта господарювання - виробничі площі, матеріальні ресурси, засоби виробництва і документи, що використовуються суб'єктом господарювання у процесі вчинення певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Відповідно до норм п. 152.11 ст. 152 Податкового кодексу України залишок невикористаних коштів або сума коштів використана не за цільовим призначенням протягом річного звітного періоду підлягає зарахуванню до бюджету в першому кварталі наступного звітного року.

Який порядок нарахування та оподаткування дивідендів засновника - фізичної особи з введенням в дію розділу ІІІ «Податок на прибуток» Податкового кодексу України?

Відповідь: Згідно із пп. 153.3.5 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України авансовий внесок, передбачений підпунктом 153.3.2 цього пункту, не справляється у разі виплати дивідендів фізичним особам.

Пп. 153.3.6 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України установлено, що порядок оподаткування дивідендів, що отримуються фізичними особами, визначається за правилами, встановленими розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пп.170.5.2. п.170.5 ст.170 Розділу IV Кодексу будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, що сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб'єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав), є податковим агентом під час нарахування дивідендів.

Дивіденди, нараховані платнику податку емітентом корпоративних прав - резидентом, що є юридичною особою, оподатковуються за ставкою 5 відсотків , крім дивідендів на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, які згідно із підпунктом 153.3.7 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу прирівнюються з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням ( пп.170.5.3 п.170.5).

За який період можна подавати уточнюючі розрахунки з податку на прибуток? Чи діє термін 1095 днів?

Відповідь: Порядок внесення змін до податкової звітності, в т.ч. і декларацій з податку на прибуток до 1 січня 2010 року регулюється п. 5.1 Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон), що коли у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності відповідно ст. 15 Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати зазначений розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Статтею 15 Закону врегульовано порядок застосування строків давності.

Так, підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 цієї статті передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із п. 17.2 Закону в разі якщо платник податку самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання, то він зобов'язаний сплатити суму недоплати і штраф у розмірі 5 % такої суми до подання уточнюючого розрахунку, а в разі уточнення показників у складі декларації за наступний податковий період – збільшити податкове зобов'язання на суму такої недоплати і суму штрафу у розмірі 5 % (пп. «б» п. 17.2 Закону і п. 2.3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства).

З 1 січня 2010 року порядок внесення змін до податкової звітності регулюється ст.. 50 Податкового кодексу України, згідно із якою у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно із п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом ( абзац другий п. 50.2 ст. 50 ).

Згідно із п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу в разі якщо платник податку самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання, то він зобов'язаний сплатити суму недоплати і штраф у розмірі 3 % такої суми до подання уточнюючого розрахунку, а в разі уточнення показників у складі декларації за наступний податковий період – збільшити податкове зобов'язання на суму такої недоплати і суму штрафу у розмірі 5 % від такої суми.

Як визначити базу для нарахування амортизації основних засобів з 2 кварталу 2011 року виходячи , наприклад із таких даних:

За даними	Первинна вартість за всіма групами	Сума амортизації	Залишкова вартість за всіма групами
бухгалтерського обліку	5000	1200	3800
податкового обліку	5000	1000	4000

Відповідь: Згідно із п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року.

Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Норми цього підпункту поширюються також на платників податку у разі їх переходу із спрощеної системи оподаткування на загальну.

До переоціненої вартості основних засобів не включається сума дооцінки основних засобів, що проведена після 1 січня 2010 року.

Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.

Виходячи із вищезазначеного, при визначенні бази для нарахування амортизації слід виходити із інвентаризації станом на 1 квітня 2011 року за даними бухгалтерського обліку. Тимчасова податкова різниця ( в нашому випадку 200 /3800-4000/) буде амортизуватись як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.

У 2010 році отримали поворотну фінансову допомогу від засновника, відобразили в складі валового доходу. Повернення по договору липень 2011 року. Чи маємо право поставити у 3 кварталі 2011 року до витрат суму повернутої фінансової допомоги?

Відповідь: З 1 квітня 2011 року відповідно до пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Оскільки в умовах дії Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник зобов’язаний був збільшувати свої валові доходи на підставі пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 цього Закону, то у 3 кварталі 2011 року такий платник вправі включити суму поворотної фінансової допомоги до своїх витрат на підставі пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України.

Якщо підприємство буде зареєстровано в січні 2011 року, то чи повинно воно подавати звітність за 1 квартал 2011 року?

Відповідь: Нормами Податкового кодексу України ( пп. 152.9.2 п. 159 ст. 159) збережено принцип подання звітності для новостворених підприємств (норма п.11.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), а саме: у разі якщо особа ставиться на облік органом державної податкової служби як платник податку в середині податкового періоду, перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду.

Тобто, якщо підприємство буде зареєстровано 15.01.2011 р. – першим звітним податковим періодом для такого платника буде враховуючи п. 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу другий квартал 2011 року (обороти діяльності підприємства за період з 15.01.2011 р. по 30.06.2011 р.).

Чи зможе юридична особа у 1 кварталі 2011 р. включати до складу валових витрат вартість послуг або товарів, які будуть отримані ним від самозайнятої особи – платника єдиного податку?

Відповідь: У 1 кварталі 2011 року оподаткування прибутку підприємств буде здійснюватись за нормами Закону України від 28.12.94 р. №334/94 – ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» ( із змінами та доповненнями). Якщо документально буде підтверджуватись, що датою фактичного отримання послуг і датою оприбуткування товарів є 1 квартал 2011 року, то вартість таких послуг, товарів підлягає включенню до складу валових витрат.

Чи будуть підлягати відображенню в декларації з податку на прибуток залишки товарів на складах станом на 01.04.11 р.?

Відповідь: Із введенням з 1 квітня 2011 року розділу ІІІ Податкового Кодексу України, платникам не прийдеться здійснювати розрахунок приросту (убутку) запасів, а тому залишки товарів на складах станом на 01.04.11 р. не будуть підлягати відображенню в оновленій декларації з податку на прибуток, яка на даний час розроблюється.

Чи можуть самозайнята особа – платник єдиного податку працювати з юридичними особами (договори підписувати) відповідно до нового Податкового Кодексу України?

Відповідь: Згідно із п. 1.1 ст. 1 Податкового Кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Тобто норми Податкового Кодексу України не регулюють відносини між суб’єктами господарювання.

Статтею 627 Цивільного кодексу України установлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Самозайнята особа знаходиться на загальній системі оподаткування. Чи будуть мати право його клієнти – юридичні особи в умовах дії Податкового Кодексу України відносити отримані послуги від такої особи до своїх витрат?

Відповідь: Обмеження, які передбачені пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, застосовуються лише при придбанні товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи – підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

При придбанні товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у самозайнятої особи, яка працює на загальній системі, обмежень по включенню вартості таких придбаних товарів (робіт, послуг) до витрат підприємства не передбачено.

Податок на прибуток за І квартал, півріччя, 9 місяців, 2011 рік наростаючим підсумком чи ні?

Відповідь: У 1 кварталі 2011 року оподаткування прибутку підприємств буде здійснюватись за нормами Закону України від 28.12.94 р. №334/94 – ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями). Декларація з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року подаватиметься за формою, установленою наказом ДПА України від 29.03.2003 р. №143.

Відповідно до підрозділу 4 розділу ХХ Податкового Кодексу України з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року. Наказами ДПА України будуть затверджуватись нові форми декларації.

Як відображаються збитки у 2011 році згідно п. 22.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»? Чи будуть враховуватись в розрахунку податку на прибуток у 2 кварталі 2011 року збитки, отримані за 2010 рік та 1 кварталу 2011 року?

Відповідь:. Абзацом другим п. 22.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі – Закон) установлено, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З 1 квітня 2011 року Закон втрачає чинність, крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року.

Згідно п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового Кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Юридична особа, яка працювала на спрощеній системі оподаткування переходить на загальну систему оподаткування. Якщо готова продукція була відвантажена нею у періоді роботі на спрощеній системі, а кошти будуть отримані лише у 2 кварталі 2011 року, то це вплине на доходи?

Відповідь: Оскільки при роботі на спрощеній системі оподаткування вартість відвантаженою продукції не включалась в об’єкт оподаткування єдиним податком, то отримувані у 2 кварталі 2011 році кошти підлягають включенню до доходу на підставі пп. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135 Податкового Кодексу України.

При проведенні рекламної акції чи маємо право відносити на витрати вартість розданих матеріалів, які виготовлені на наше замовлення рекламними агентствами України?

Відповідь: Ст. 1 Закону України від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР "Про рекламу" (із змінами та доповненнями), який визначає засади рекламної діяльності в Україні, передбачено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

На відміну від норм пп. 5.4.4 п. 54 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" нормами розділу ІІІ Податкового Кодексу України ( зокрема пп. 140.1.5) не передбачено обмеження щодо витрат на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи на безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями.

Згідно з пп. 140.1.5 п. 140.1 ст. 140 Податкового Кодексу України витрати платника податку на проведення реклами підлягають включенню в повному обсязі.

Чи буде включатись до складу витрат орендна плата за орендований легковий автомобіль, який перевозить товар, а також працівників на об’єкти, де проводиться ремонт обладнання?

Відповідь: На відміну від норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (пп. 5.4.10), за якою до складу валових витрат можна було віднести лише 50% витрат на оперативну оренду легкових автомобілів, нормами п.139.1.12 Податкового Кодексу України передбачено лише обмеження (100%) при взаємовідношеннях із фізичною особою - платником єдиного податку.

Якими первинними документами повинні підтверджуватись витрати, пов’язані із собівартістю реалізованої продукції. Чи є статті калькуляції підтвердженням цих витрат. Яка калькуляція в цьому випадку буде вважатись : планова чи фактична?

Відповідь: Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Загальні вимоги щодо первинних документів викладені у ст.. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), згідно із якою первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФ України від 24.05.1995 р. № 88 (із змінами та доповненнями) первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг входить до складу витрат операційної діяльності. (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України).

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу (п. 14.1.228. ст.. 14 Податкового Кодексу України).

Згідно із п. 10 П(С)БО 16 «Витрати» собівартість реалізованих товарів визначається за П(С)БО 9 «Запаси».

Наказом МФ України від 10.01.2007 р. №2 затверджені Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів(далі – Методичні рекомендації), які можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків та бюджетних установ).

Відповідно до п. 1.4 Методичних рекомендацій з метою організації бухгалтерського обліку запасів розпорядчим документом, затвердженим (схваленим) власником (уповноваженим органом), визначаються:

форми первинних документів, що використовуються для оформлення руху запасів, які непередбачені типовими формами первинного обліку;

порядок обліку (ідентифіковано чи загалом) транспортно-заготівельних витрат, застосування окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;

метод оцінки вибуття запасів;

періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів.

Також у цьому документі додатково можуть бути визначені:

правила документообороту і технологія обробки облікової інформації, порядок контролю за рухом запасів та відповідальність посадових осіб;

порядок аналітичного обліку запасів;

одиниця натурального виміру запасів для кожної одиниці бухгалтерського обліку.

Розділом 3 Методичних рекомендацій визначені форми первинних документів, які необхідно застосовувати при здійсненні документального оформлення операцій руху запасів.

Пунктом 2.15 Методичних рекомендацій установлено, що для оцінки запасів при їх вибутті (відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продажу, іншому вибутті) застосовують методи:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу.

Для запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів Приклади розрахунку вартості запасів при вибутті за методами оцінки наведені у додатку 1 до цих Методичних рекомендацій. (п. 2.16 Методичних рекомендацій).

Згідно із п. 2.20 Методичних рекомендацій метод нормативних затрат при оцінці вибуття запасів базується на застосуванні затверджених підприємством норм витрат на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг). Норми розраховуються з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних підприємство повинно регулярно аналізувати відхилення від норм та у разі необхідності переглядати встановлені норми.

Оцінка готової продукції (робіт, послуг) за нормативними затратами на дату балансу коригується до фактичної виробничої собівартості.

Blog

Содержание