Нульова ставка податку на прибуток буде діяти на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року.
Чи можливо конкретизувати, які підприємства можуть застосовувати ставку податку 0 відсотків?
Ставка податку на прибуток 0 відсотків передбачена для платників податку на прибуток, у яких:
- розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує 3-х млн. гривень;
- нарахована за кожний місяць звітного періоду заробітної плати працівників, які перебувають у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом.
При цьому зазначені підприємства повинні відповідати одному із таких критеріїв:
а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року;
б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років), щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;
в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності цим Кодексом та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.
Яким чином можливо використовувати кошти, які не перераховані до бюджету в результаті застосування нульової ставки податку?
Суми коштів, що не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку нуль відсотків, спрямовуються на переоснащення матеріально-технічної бази, на повернення кредитів, використаних на вказані цілі, і сплату процентів за ними та/або поповнення власних обігових коштів.
Суми коштів, що не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку нуль відсотків, визнаються доходами одночасно з визнанням витрат, здійснених за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат
У зв’язку з застосування нульової ставки податку на прибуток, чи передбачається спрощення звітності?
Так передбачається. Платники податку на прибуток, які застосовують ставку нуль відсотків подають органам державної податкової служби декларації з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою.
Крім того, такі підприємства ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України.
Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.
Чи включає платник податку на прибуток до складу витрат операції з підприємцями, які застосовують спрощену систему оподаткування?
Згідно норм Податкового кодексу не включаються до складу витрат витрати, понесені у зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг, інших матеріальних і нематеріальних активів у підприємців, що сплачують єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку з придбанням робіт, послуг у підприємця – платника єдиного податку, що здійснює діяльність у сфері інформатизації).
Отже, якщо підприємство-платник податку на прибуток придбаває будь-які товари, роботи чи послуги у фізичних осіб – платників єдиного податку, то такі витрати не включаються до складу витрат починаючи з II кварталу 2011 року.
Звертаю увагу, що будь-які операції з придбання товарів (робіт, послуг) з іншими суб’єктами господарювання, зокрема, юридичними особами-платниками єдиного податку, фізичними особами на загальній системі оподаткування відображаються у складі витрат без обмежень.
Чи змінились терміни надання податкової звітності та сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток ?
Якщо останній день строку подання податкової декларації з податку на прибуток припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Тобто як і раніше, у разі, якщо термін подачі декларації припадає на вихідний або святковий день, то гранична дата подання такої декларації переноситься на наступний день.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації.
При цьому, якщо останній день сплати податкового зобов’язання припадає на вихідний або святковий день, то граничний термін сплати такого зобов’язання не подовжується.
Яким чином можливо самостійно виправити помилку (заниження податкового зобов»язання) у податковій декларації з податку на прибуток?
Платник податку на прибуток, який до початку його перевірки самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, (до 2011 року штраф сплачувався у розмірі 5%);
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми зобов'язання.
Виправлення помилок в майбутніх періодах здійснюється з урахуванням строків давності, тобто не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
Чи змінився термін основні засоби в Податковому кодексі?
Згідно норм кодексу основні засоби – це матеріальні активи, що призначаються для використання у господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік.
Однак Перехідними положеннями Кодексу визначено, що у 2011 році норматив для визначення основних засобів, встановлюється в розмірі 1000 гривень.
Тобто, з 01.04.2011 року і до кінця 2011 року буде застосовуватися один термін «основні засоби» в бухгалтерському і в податковому обліку, і вартісна межа для визнання активів основними засобами становитиме 1000 грн.
Який порядок нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів?
В Податковому кодексі кардинально змінено порядок нарахування амортизації активів, які визначені як основні засоби та інші необоротні активи.
Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж встановлених Кодексом мінімально допустимих.
До якого періоду провадиться амортизація основних засобів та інших необоротних активів?
Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єкта його ліквідаційної вартості.
Згідно із П(С)БО 7 «Основні засоби» ліквідаційна вартість – це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).
Які методи нарахування амортизації, передбачаються Податковим кодексом?
Нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.
Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів: прямолінійного; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивного; виробничого.
При цьому при нарахуванні амортизації необхідно враховувати такі особливості:
- метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 «Машини та обладнання» та 5 «Транспортні засоби».
- амортизація об'єктів груп 9 «Інші основні засоби», 12 «Тимчасові (нетитульні) споруди», 14 «Інвентарна тара», 15 «Предмети прокату» нараховується за прямолінійним та виробничим методами;
- амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися за рішенням платника податків у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100 відсотків його вартості;
- на основні засоби груп 1 «Земельні ділянки» та 13 «Природні ресурси» амортизація не нараховується.
Як необхідно здійснювати облік амортизаційних відрахувань?
Облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту, поліпшення таких засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду), як окремий об'єкт амортизації.
Амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію.
Тобто при складанні декларації за податкові періоди після 01.04.2010 р., необхідно буде враховувати суми нарахованої амортизації за кожний місяць, а не за квартал, як передбачалось Законом «Про оподаткування прибутку підприємств».
У разі внесення основних засобів до статутного фонду підприємства, які податкові наслідки має така операція?
Операції із внесення основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду прирівнюються до продажу або іншого відчуження.
Первісною вартістю основних засобів, що включені до статутного капіталу підприємства, визнається їх вартість, погоджена засновниками (учасниками) підприємства, але не вище звичайної ціни.
Підприємство за бартерним договором отримало основний засіб. Як визначити вартість такого об’єкта?
Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює вартості переданого об'єкта основних засобів, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації, але не вище звичайної ціни об'єкта основних засобів, отриманого в обмін.
Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює вартості переданого об'єкта основних засобів, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації, збільшеній/зменшеній на суму коштів чи їх еквівалента, що була передана/отримана під час обміну, але не вище звичайної ціни об'єкта основних засобів, отриманого в обмін.
Які зміни передбачені нормам Податкового кодексу при здійсненні ремонтів основних засобів?
Як визначено пунктом 146.11 статті 146 Податкового кодексу України, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.
Сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих, у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонт та поліпшення були здійснені (пункт 146.12 статті 146).
Отже, порядок податкового обліку ремонтів основних засобів щодо віднесення вартості поліпшень у межах встановленого 10% лімиту до складу витрат, а суми перевищення зазначеного ліміту – на збільшення первісної вартості основних засобів, такий же як і застосовувався до 01.04.2011 року.
Але, якщо згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів у разі перевищення 10 % ліміту розподілялися пропорційно сумі фактично понесених витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1, то згідно з Кодексом такі витрати не розподіляються, а відносяться на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення. Тобто кожну суму поліпшення потрібно ідентифікувати з конкретним об'єктом, який поліпшується.
Як визначено пунктом 146.11 статті 146 Кодексу, ліміт застосовується до сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року.
Який порядок визнання доходів після 01.04.2011 року?
До 01.04.2011 року, валові доходи, відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відображалися за правилом першої події. Згідно норм Податкового кодексу застосовується принципово інший підхід до визнання доходів.
Для визначення об'єкта оподаткування не враховуються суми попередньої оплати та аванси, отримані в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до норм кодексу, датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються за цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань).
Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, розділяються на:
1) дохід від операційної діяльності, який включає:
– дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороду комісіонера (повіреного, агента тощо);
– дохід банківських установ;
2) інші доходи.
Дата визнання доходів визначається в залежності які суми формують такий дохід, так
– дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар;
– дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Як в податковому обліку враховують суми поворотної фінансової допомоги, отриманої після 01.04.11 року?
Суми поворотної фінансової допомоги, отриманої у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які, згідно з ПКУ, мають пільги з цього податку включаються до складу доходу. У разі коли в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, що її надала, він збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.
При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.
Новою нормою, передбаченою Податковим кодексом, порівняно із Законом «Про оподаткування прибутку підприємств», є те, що це положення не поширюється на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.
Тобто, отримана від засновників або учасників поворотна фінансова допомога не включається до доходів, навіть якщо ці особи не є платниками податку на прибуток на загальних підставах, за умови повернення її в зазначений строк.
Чи включаються до складу доходів безповоротна фінансова допомога?
Як і раніше, згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так і відповідно норм Податкового кодексу суми поворотної фінансової допомоги включаються до доходів. Такі суми вважаються іншими доходами і відображаються у складі доходів на дату фактичного отримання.
Чи змінився порядок оподаткування орендної плати за договорами оперативної оренди?
Суми орендної плати включаються до складу доходів за датою нарахування таких доходів, яка встановлена відповідно до договору оренди. Отже фактично податковий облік орендної плати за договорами оперативної оренди не змінився.
Як в податковому обліку враховувати безоплатно отримані товари (роботи, послуги)?
До складу доходів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування податком на прибуток включаються, зокрема, інші доходи.
Вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижчому за звичайну ціну, включається до складу інших доходів.
Безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг).
Отже при отриманні безоплатних товарів (робіт, послуг) відображається валовий дохід, виходячи зі звичайної ціни.
При визначенні звичайної ціни до 1 січня 2013 року застосовуються норми пункту 1.20 статті 1 Закону №283 (пп.. 2 п. 2 розділу ХІХ Податкового кодексу).
Який порядок визнання витрат згідно норм Податкового кодексу?
Відповідно до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати у загальному випадку відображалися за правилом першої події. При цьому в покупця вартість придбаних товарів враховувалась при веденні податкового обліку приросту (убутку) запасів за п. 5.9 статті 5 цього Закону.
Норми Податкового кодексу не передбачають ведення податкового обліку приросту (убутку) запасів. Крім того, відповідно до його норм, витрати визнаються у такому порядку:
1) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконання робіт, надання послуг;
2) інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Суми попередньої (авансової) оплати товарів не включаються до складу витрат.
Як відображаються перехідні доходи і витрати згідно положень Податкового кодексу?
У підприємств може виникнути ситуацію, коли перша подія в операції продажу або придбання товарів (результатів робіт, послуг) відбулася у I кварталі 2011 року або раніше, а друга – у II кварталі 2011 року або пізніше.
Порядок відображення таких операцій за передоплатами (авансами) визначена пунктом 7 підрозділу 4 розділу XX Кодексу.
Згідно його норм дохід не визначається щодо товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після дати набрання чинності розділом III Кодексу в частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, в тому числі за час перебування на спрощеній системі оподаткування.
Витрати не визначаються щодо товарів (результатів робіт, послуг), отриманих (наданих) після дати набрання чинності розділом III ПКУ, в частині вартості таких товарів (робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у разі якщо такі аванси були враховані платником податку у складі валових витрат на дату їх оплати, а також у період перебування на спрощеній системі оподаткування.
Для платників податку на прибуток, що перейшли зі спрощеної системи оподаткування на загальну, одночасно з визнанням доходів від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на загальній системі оподаткування до складу витрат включається собівартість таких товарів (робіт, послуг), що склалася в період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, пропорційно сумі визнаних доходів.
|
|
|
