Питання: Чи має право платник податку на прибуток у 2011 році віднести на зменшення об’єкта оподаткування від’ємне значення, яке виникло за наслідками діяльності у 2009-2010 роках?

Вид материала

Чи потрібно було в другому кварталі 2011 року формувати доходи по таких перехідних операціях, якщо кошти за надані послуги не на
Питання: Які права має платник податку у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової деклар
Питання: Підприємство стало на облік в податковому органі у квітні 2011 року.
Чи можна включити до витрат за другий квартал 2011 року послуги з реклами на телебаченні?

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Питання: До 1 квітня 2011 року були надані послуги бюджетним організаціям, щодо яких валові доходи збільшувались за датою надходження коштів.

Чи потрібно було в другому кварталі 2011 року формувати доходи по таких перехідних операціях, якщо кошти за надані послуги не надійшли?

Відповідь: Відповідно до пп.11.3.5 п.11.3 ст.11 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97–ВР із змінами та доповненнями, далі – Закон № 334) датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Відповідно до п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - Кодекс) дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Нормами Кодексу не визначено окремого порядку визнання доходів від операцій з продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів.

Враховуючи зазначене, якщо до 01.04.2011 платник податку не отримав кошти від продажу бюджетній установі товарів (робіт, послуг), тобто не включив їх до складу валового доходу відповідно до норм пп.11.3.5 п.11.3 ст.11 Закону № 334, то при визначенні об’єкта оподаткування такий платник має врахувати зазначені кошти у складі доходу в звітному періоді їх отримання.

Липень 2011

Питання: За якими критеріями підприємство може бути віднесено до великих, середніх та малих підприємств?

Відповідь: Відповідно до п. 7 ст. 63 Господарський кодекс України від 16.01.2003, № 436-IV (зі змінами та доповненнями) підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує двісті п'ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму сто мільйонів гривень.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

Питання: Які права має платник податку у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації?

Відповідь: Відповідно до п. 49.12 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

– подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

– оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Питання: Чи визначаються курсові різниці при продажу іноземної валюти у вигляді експортної виручки? Якщо так, то яку вартість використовувати для визначення різниці від продажу: балансову вартість такої іноземної валюти на дату балансу чи вартість за курсом НБУ на дату здійснення продажу? Яка дата вважається «датою балансу» в розумінні Податкового кодексу?

Відповідь: Особливості оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті встановлені пунктом 153.1 статті 153 розділу III Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі – Кодекс).

Зокрема, згідно із пп. 153.1.4 зазначеного пункту у разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від'ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів або вартістю на дату здійснення операції, якщо вона була проведена після дати звітного балансу.

Термін "балансова вартість іноземної валюти" для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу.

Термін "вартість іноземної валюти на дату здійснення операції" для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату здійснення операції.

При цьому термін "дата звітного балансу " пунктом 153.1 статті 153 та статтею 14 Кодексу не визначено.

В той же час підпунктом 14.1.84 пункту14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Зокрема, Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затвердженим наказом Мінфіну України від 28.05.1999 р. № 137, визначено, що дата балансу - дата, на яку складений баланс підприємства. Звичайно датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду.

Що стосується відображення в податковому обліку курсових різниць, то відповідно до пп. 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Кодексу визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Згідно із п. 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. № 193, визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення розрахунків та на дату балансу.

При цьому листом ДПА України від 20.04.2011 № 11287/7/15-0317 роз’яснено, що якщо купівлю та продаж іноземної валюти здійснено в межах одного кварталу, то різниця визначається між доходом від продажу валюти та її вартістю на дату здійснення операції. Якщо купівля та продаж іноземної валюти відбувається в різних кварталах, то різниця визначається між доходом від продажу валюти та її балансовою вартістю, тобто вартістю на дату звітного балансу.

Таким чином, якщо іноземна валюта продається в тому самому кварталі, в якому її було отримано як виручку від продажу товарів (робіт, послуг), то курсові різниці визначаються між вартістю такої іноземної валюти на дату здійснення операції з продажу та вартістю на дату зарахування такої іноземної валюти як виручку від продажу товарів (робіт, послуг).

Питання: В якому додатку до декларації з податку на прибуток відображаються витрати на охорону праці?

Відповідь: Відповідно до абзацу «є» підпункту 138.10.1 п. 138.10 ст. 138 розділу III Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI витрати на охорону праці, понесені відповідно до законодавства, включаються до загальновиробничих витрат.

При цьому перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. N 994.

Декларація з податку на прибуток підприємства (далі – декларація) та додатки до неї затверджені наказом ДПА України від 28.02.2011 р. № 114 (зареєстрований в Мінюсті України 25.03.2011 р. за N 397/19135). Зокрема, загальновиробничі витрати відображаються в додатку ЗВ до рядка 06.1 декларації.

Таким чином, витрати на охорону праці, понесені відповідно до законодавства, відображаються в рядку 06.1.9 додатка ЗВ до декларації.

Питання: В якому додатку до декларації з податку на прибуток відображаються витрати на сертифікацію якості продукції?

Відповідь: Відповідно до абзацу «ж» підпункту 138.10.1 п. 138.10 ст. 138 розділу III Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI суми витрат, пов'язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, екологічного управління довкіллям, персоналу, встановленим вимогам відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності", включаються до загальновиробничих витрат.

Законом України від 17.05.2001 р. № 2406-III "Про підтвердження відповідності" визначено, що сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Форма декларації з податку на прибуток підприємства (далі – декларація) та додатки до неї затверджені наказом ДПА України від 28.02.2011 р. № 114 (зареєстрований в Мінюсті України 25.03.2011 р. за N 397/19135). Зокрема, загальновиробничі витрати відображаються в додатку ЗВ до рядка 06.1 декларації.

Таким чином, витрати на сертифікацію продукції, понесені відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності", відображаються в рядку 06.1.10 додатка ЗВ до декларації.

Питання: У березні 2011 року платник податку на прибуток отримав від покупця аванс за товари, які придбав у постачальника у квітні цього року.

Чи можна віднести собівартість придбаних товарів на зменшення оподатковуваного прибутку?

Відповідь: Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі – Кодекс) об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 Кодексу.

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар (п. 137.1 ст. 137 Кодексу).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 Кодексу). Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III Кодексу – це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу (пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Згідно з п. 7 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу дохід не визначається щодо товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу в частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у тому числі в період перебування на спрощеній системі оподаткування.

Враховуючи те, що вартість товарів, оплачена у вигляді авансів (передоплати) до 1 квітня 2011 року, не визнається як дохід від реалізації товарів після зазначеної дати, то і витрати, понесені (нараховані) у зв’язку з придбанням таких товарів, не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Питання: Підприємство стало на облік в податковому органі у квітні 2011 року.

Чи повинне воно надавати декларацію з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року?

Відповідь: Ні, не повинне.

Відповідно до п. 152.9 ст. 152 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року N 2755-VI (далі - Кодекс) для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

При цьому підпунктом 152.9.1 зазначеного пункту встановлено, що звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 155 цього розділу, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.

Разом з цим згідно із пп. 152.9.2 п. 152.9 ст. 152 Кодекс передбачено, що у разі якщо особа ставиться на облік органом державної податкової служби як платник податку в середині податкового періоду, перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду.

Згідно з п. 2 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

Таким чином, якщо підприємство стало на облік в податковому органі у квітні 2011 року, то перший звітний податковий період з податку на прибуток починається з дати взяття такого підприємства на облік в податковому органі у квітні і закінчується 30 вересня 2011 року. Тобто перша декларація з податку на прибуток підприємств надається з відміткою «Три квартали» в рядку 2 «Звітний (податковий) період року 20___, за який подається податкова декларація або уточнюється (для уточнюючої податкової декларації» загальної частини декларації.

Питання: За результатами інвентаризації основних засобів станом на 1 квітня 2011 року залишкова балансова вартість окремих об’єктів основних засобів в бухгалтерському обліку менше 1000 гривень.

Чи можна після 1 квітня не амортизувати таку залишкову вартість та віднести її на витрати?

Відповідь: Ні, не можна.

Відповідно до п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року N 2755-VI (далі - Кодекс) амортизації підлягають, зокрема, витрати на:

- придбання основних засобів для використання в господарській діяльності;

- самостійне виготовлення основних засобів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

- проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року тощо.

Згідно із пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

При цьому відповідно до п. 14 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу встановлено, що у 2011 році норматив для основних засобів, визначений у підпункті 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, встановлюється в розмірі 1000 гривень.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Мінфіну України від 27.04.2000 N 92, визначено, що первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Підпунктом 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

Згідно із п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, норматив в розмірі 1000 гривень встановлено для первісної вартості для основних засобів, яка визначається на дату їх введення в експлуатацію.

Таким чином, якщо залишкова вартість кожного об’єкта основних засобів за даними інвентаризації, проведеної станом на 1 квітня 2011 року, не перевищує 1000 гривень, то така вартість амортизується після зазначеної дати в порядку, встановленому статтями 145 та 146 Кодексу.

Питання: В першому кварталі 2011 року, коли підприємство перебувало на спрощеній системі оподаткування, були оплачені послуги з реклами на телебаченні. Акт здавання-приймання наданих послуг був триманий в другому кварталі, коли підприємство перейшло на загальну систему оподаткування.

Чи можна включити до витрат за другий квартал 2011 року послуги з реклами на телебаченні?

Відповідь: Ні, не можна.

Відповідно до п. 7 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі – Кодекс) витрати не визначаються щодо товарів (результатів робіт, послуг), отриманих (наданих) після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу, у частині вартості таких товарів (робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до 1 квітня 2011 року, у разі якщо такі аванси були враховані платником податку у складі валових витрат на дату їх оплати, а також у період перебування на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу починаючи з 1 квітня 2011 року об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 Кодексу).

При цьому згідно із п. 137.1 ст. 137 Кодексу дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Відповідно до п. 138.5 ст. 138 Кодексу інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, з урахуванням окремих норм, встановлених цим пунктом.

Враховуючи те, що в даному випадку попередня оплата послуг з реклами на телебаченні була здійснена до 1 квітня 2011 року, коли підприємство перебувало на спрощеній системі оподаткування, то вартість таких послуг, оплачена у вигляді авансів (передоплати) до зазначеної дати, не включається до складу витрат, які враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку за другий квартал 2011 року.

Питання: Чи має право підприємство віднести до складу витрат безповоротню фінансову допомогу та витрати не пов’язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг?

Відповідь: Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі - Податковий кодекс) безповоротна фінансова допомога – це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Витрати платника податку згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу – це сума будь-яких витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Під господарською діяльністю на підставі пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу розуміють діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу визначено, що не включаються до складу витрат та не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених ст. 157 Податкового кодексу), у т.ч. витрати на фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених ст. 142 і ст. 143 Податкового кодексу та в інших випадках, передбачених нормами розділу ІІІ Податкового кодексу.

Таким чином, оскільки надання платником податку безповоротної фінансової допомоги не спрямоване на одержання доходів, тобто не пов’язане зі здійсненням господарської діяльності, то суми наданої безповоротної фінансової допомоги не включаються до складу витрат та не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку платника податку – надавача допомоги.

Водночас, згідно з пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу платник податку може включити до складу інших витрат звичайної діяльності (крім фінансових витрат) не пов’язаних безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема:

а) суми коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у статті 157 цього розділу в розмірі, що не перевищує чотирьох відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року;

б) суми коштів, перераховані роботодавцями первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу, передбачені колективними договорами (угодами) відповідно до Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", в межах чотирьох відсотків оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік з урахуванням положень абзацу "а" підпункту 138.10.6 пункту 138.10 цієї статті;

в) суми коштів, перераховані підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менш як 75 відсотків таких осіб, цим об'єднанням для ведення благодійної діяльності, але не більше 10 відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року;

г) витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу. Для банків та небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 159 цього Кодексу;

ґ) вартість вугілля та вугільних брикетів, безоплатно наданих в обсягах та за переліком професій, що встановлюються Кабінетом Міністрів України;

д) суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані/передані для цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культури, заповідникам, музеям, музеям-заповідникам у розмірі, що не перевищує 10 відсотків оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік;

е) суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані/передані на користь резидентів для цільового використання з метою виробництва національних фільмів (у тому числі анімаційних) та аудіовізуальних творів, але не більше 10 відсотків оподатковуваного прибутку за попередній податковий рік;

є) витрати платника податку, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (крім витрат, що підлягають амортизації або відшкодуванню згідно з нормами статей 144 - 148 цього Кодексу);

ж) витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів (крім тих, вартість та строк використання яких відповідають ознакам, встановленим для основних засобів розділом I цього Кодексу, та підлягають амортизації у складі нематеріальних активів), виданих державними органами для провадження господарської діяльності, в тому числі витрати на плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, зокрема в органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, у тому числі витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг.

Blog