Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006
| Вид материала | Диплом |
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008, 8344.22kb.
- Р. А. Хальфин 08. 12. 2006 г. N 6530-рх методические рекомендации, 1062.91kb.
- За загальною редакцією, 1428.32kb.
- Программа студенческой олимпиады мгмсу по стоматологии 30. 10., 33.94kb.
- М. А. Рыбалко (отв редактор), проф, 973.68kb.
- Реферат циклу підручників «Україна в світовій політиці», 148.74kb.
- Колективу авторів у складі: проф. Гаращенко Ф. Г., проф. Закусило О. К., проф. Зайченко, 259.94kb.
- Программа по курсу "Уголовное право" / Сост проф. Б. С. Волков, проф. И. Д. Козочкин,, 638.15kb.
- Квалификационные тесты по дерматовенерологии Москва, 2267.11kb.
Опыт применения бактиспорина в комплексном плане лечения гнойно-воспалительных осложнений у больных с черепно-мозговой травмой
Тимербулатов В.М1., Гехтман А.Б2., Мустафин М.С.2, Садретдинов М.А2.
Башкирский Государственный Медицинский Университет1, Больница Скорой Медицинской Помощи2, г. Уфа
Бактиспорин применялся в послеоперационном периоде у 46 больных с черепно-мозговой травмой различной степени тяжести, осложнившейся госпитальной инфекцией в разные сроки послеоперационного периода. Бактиспорин представляет собой лиофилизированные живые бактерии Bacillus subtilis штамма № 3Н. Одна ампула препарата содержит одну дозу (1-5х109 КОЕ). Бактерии Bacillus subtilis штамма № 3Н выделяют антибактериальное вещество широкого спектра действия, подавляющее развитие патогенных и условнопатогенных микроорганизмов. Рост нормальной микрофлоры кишечника бактиспорином не подавляется. Ферменты бактерий расщепляют белки, жиры, углеводы, клетчатку, чем способствуют очищению ран, воспалительных очагов от некротизированных тканей. Бактиспорин применяли по 2 дозы три раза в день первые 3-4 дня, затем по 2 дозы два раза в день в течении 10 дней. Больным, находящимся в коматозном состоянии препарат вводили через зонд установленный в двенадцатиперстную кишку за 30 – 40 минут до кормления. Бактиспорин применяли параллельно с антибиотикотерапией. В основном использовались аминогликозиды II –III поколения, цефалоспорины III-IV поколения, фторхинолоны. У всех больных до применения бактиспорина на ряду с общеклиническими лабораторными анализами проводилось микробиологическое исследование раневого содержимого, мокроты, содержимого двенадцатиперстной кишки (через эндоскопически установленный назогастральный зонд), мочи, крови, ликвора, подкожных гематом. В результате микробиологического исследования были выделены следующие возбудители гнойно-воспалительных осложнений: Pseudomonas aeruginosa (n=10), Acinetobacter spp. (n=8) – ассоциированная устойчивость к цефалоспоринам, аминогликозидам, фторхинолонам; Staphylococcus aureus (n=14) – ассоциированная устойчивость к макролидам, аминогликозидам, тетрациклинам, фторхинолонам; Enterobacteriaceae ( Proteus mirabilis. (n=6), Klebsiella pneumonie (n=5) ) – высокая ассоциированная устойчивость к цефалоспоринам, аминогликозидам, фторхинолонам; Enterococcus spp. (n=3) – устойчивость к пенициллинам, высокий уровень устойчивости к аминогликозидам, фторхинолонам. После проведенного курса лечения бактиспорином выше перечисленные исследования повторились двукратно. У 6 больных рост синегнойной палочки отрицательный. Отсутствие роста золотистого стафилококка после проведенного лечения отмечалось у 5 человек, у 2 человек отмечалась достаточная чувствительность к аминогликозидам. У 6 человек с ацинетобактером появилась чувствительность к цефалоспоринам и аминогликозидам, у 3 больных с протеем также отмечалась довольно высокая чувствительность к лендацину, гентамицину, отсутствовавшая до применения бактиспорина. Таким образом, применение бактиспорина у больных с черепно-мозговой травмой позволило качественно улучшить результаты лечения гнойно-воспалительных осложнений путем подавления антибиотикорезистентности основных возбудителей госпитальной инфекции. Подобное изучение является весьма актуальным в плане профилактики и лечения нозокомиальной инфекции у больных с другими нейрохирургическими нозологиями.
Морфофункціональна характеристика системи нейтрофільних гранулоцитів крові у хворих при гнійно - септичних станах
Тумасова К.П.
Інститут хірургії та трансплантології АМН України
Визначення стану системи нейтрофільних гранулоцитів (НГ) крові, як найбільш чутливого показника неспецифічної резистентності організму, дозволяє оцінити рівень та резервні можливості цього механізму захисту. Ефективність та адекватність реакції НГ на бактеріальне подразнення в значній мірі залежить від функціонування киснезалежної захисної системи НГ. В умовах запальної патології спостерігається активація НГ, яка супроводжується інтенсивною метаболічною перебудовою, утворенням високоактивних оксидантів та безпосередньо пов'язана з структурною організацією клітин їх мембранного апарату, наявністю азурофільних гранул та їх щільністю, інтенсивність якої залежить від кількості преформованого в них бактерицидного ферменту-мієлопероксидази і змінюється в процесі активаціїї НГ. Тому постійна активація НГ змінює такі структурні характеристики клітин як форма, розміри та оптична щільність цитоплазми і суттєво впливає на морфофункціональний стан системи НГ крові хворих при гнійно-септичних станах (ГСС).
Аналіз НГ периферичної крові був проведений у 10 донорів та 12 хворих при ГСС. Інтенсивність утворення оксидантів реєстрували методом люмінолозалежної хемілюмінесценції (ХЛ), яка визначається системою мієлопероксидази. Критерієм рівня ОА НГ слугував індекс ХЛ (Іхл), який обчислювали за даними спонтанної (СПхл) і стимульованої (СТхл) in vitro крові за формулою: Іхл = (СТхл - СПхл) / СПхл. Паралельно, на мазках крові фарбованих за Романовським-Гімза проводили візуальну оцінку популяції НГ, а також комп’ютерний морфометричний аналіз (Olympus, Японія, програмне забезпечення Paradis) показників площі клітин і оптичної щільності цитоплазми. Кількісні показники ОА крові та морфометричних параметрів НГ оцінювали, відповідно до статистичної процедури методом оптимального квантування з виділенням чотирьох градацій: низькі, помірні, підвищені та високі значення.
В результаті проведеного люмінолзалежного ХЛ дослідження осіб контрольної групи відмічені значні коливання рівня Іхл в широких межах від 250 до 970 ум. од. у хворих при 0 до 900 ум. од . Причому, у порівнянні з контролем, відмічена загальна тенденція до збільшення СПхл, тобто базального рівня ХЛ, що свідчить про постійне бактеріальне подразнення, при незначному підвищенні in vitro СТхл.
В результаті проведеного ХЛ дослідження крові визначені діапазони ОА: від 0 до 300 ум. од. - низька, від 301 до 600 ум. од. - помірна, від 601 до 900 ум. од. - підвищена, від 901 ум.од. і вище - висока. В контролі 65,3 % складають особи з помірним рівнем ОА НГ крові, тому значення цього діапазону визначили як норму, з підвищеним -23,4%, з високим - 10,0% та низьким -1,3%. При ГСС, значно переважають осіби з низьким рівнем ОА крові - 73,3%, з нормальним складають - 10,8 %, з підвищеним - 9,9%, з високим –4,0%.
Візуально сукупність НГ крові хворих при ГСС, на відміну від норми, характеризується значним поліморфізмом. У великій кількості спостерігаються малі темні клітини, деформовані форми з ознаками підвищеної адгезивності. Кожному морометричному типу клітин, як показали попередні дослідження, відповідає їх певна ультраструктура і функціональна характеристика, яка відрізняє неактивованих клітин від активованих форм. Останні мають ознаки помірно активованих НГ зі збереженим бактерицидним та мембранним апаратом клітин, гіперактивованих і деградуючих елементів з деструктивно-дистрофічними змінами, виснаженим бактерицидним потенціалом та ознаками руйнування мембран.
Морфометричний аналіз встановив, що в контролі обидва показники площі клітин та щільності цитоплазми знаходяться в основному в межах норми 64,0% та 62,4%, низькі значення складають 14,2% та 17,0% відповідно, підвищені - 20,5% та 18,6%, високі - 1,3% та 2,0%. У хворих при ГСС відсоток клітин, які мають низькі значення параметрів становить 28,0% та 66,1% відповідно; помірні - 12,1% та 10,0% (p<0,05), підвищені 16,9% та 16,0% та високі 43,0% та 8,0% (p<0,05). Результати свідчать, що поліморфізм клітин за показником площі і оптичної щільності знаходиться в межах низьких та високих значень. Тобто всі спостереження мають значні відхилення обох вивчених показників від норми. В цитограмах суттєве збільшення кількості великих за площею клітин, але з світленою цитоплазмою. За функціональною характеристикою, відображенням якої є щільність, це НГ з деструктивно-дистрофічними змінами, виснаженим бактерицидним потенціалом та ознаками руйнування мембран. Відмічено також значне збільшення, в порівнянні з контролем, кількості малих за площею і темною цитоплазмою клітин, які за функціональною характеристикою відповідають неактивованим формам.
Таким чином, у хворих при ГСС морфофункціональний стан системи НГ крові характеризується зниженими резервними можливостями киснезалежного механізму захисту. У 73,3% хворих відмічений низького рівень ОА крові, результатом якого є присутність в цитограмах значної кількості неактивованих і активованих клітин з деструктивно-дистрофічними змінами та виснаженим бактерицидним потенціалом. Проведені морфометричні дослідження популяції НГ хворих при ГСС дозволяють оцінити кількісно відповідность між морфологічною та функціональною характеристикою, встановити стан та резервні можливості, киснезалежного антимікробного захисту НГ крові, що дає додаткову інформацію, необхідну для прогнозу та спостереження за хворими з ГГС.