Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006

Вид материала

Диплом

Содержание МЕДИКО-СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ ГОСТРОГО ПЕРИТОНІТУ Радзіховський А.П., Біляєва О.О., Процюк Р.Р.

Подобный материал:

• Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
• Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008, 8344.22kb.
• Р. А. Хальфин 08. 12. 2006 г. N 6530-рх методические рекомендации, 1062.91kb.
• За загальною редакцією, 1428.32kb.
• Программа студенческой олимпиады мгмсу по стоматологии 30. 10., 33.94kb.
• М. А. Рыбалко (отв редактор), проф, 973.68kb.
• Реферат циклу підручників «Україна в світовій політиці», 148.74kb.
• Колективу авторів у складі: проф. Гаращенко Ф. Г., проф. Закусило О. К., проф. Зайченко, 259.94kb.
• Программа по курсу "Уголовное право" / Сост проф. Б. С. Волков, проф. И. Д. Козочкин,, 638.15kb.
• Квалификационные тесты по дерматовенерологии Москва, 2267.11kb.

МЕДИКО-СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ ГОСТРОГО ПЕРИТОНІТУ

Радзіховський А.П., Біляєва О.О., Процюк Р.Р.

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика

Незважаючи на значні досягнення сучасної медицини, проблема лікування гострого перитоніту є актуальною, про що свідчить збереження до останнього часу високої летальності при цій патології (Саєнко В.Ф., 2001; Полянський В.Ю.,2001; Zuegel N., 2002).

За період з 2001 по 2004 роки в клініці знаходилися на лікуванні 1104 хворих на гострий перитоніт. Місцевий перитоніт відмічався у 44,2% хворих, дифузний – у 26,7% хворих, розлитий та загальний – у 29,1% хворих. Реактивна стадія була у 44,1% хворих, токсична – у 47,6%, термінальна – у 8,3% хворих. При місцевій формі основними причинами перитоніту були гострий апендицит (33,9%) та гострий холецистит (7,2%), при дифузному перитоніті – перфоративна виразка (7,7%) та кишкова непрохідність (7,6%). При розлитому та загальному перитоніті переважають такі захворювання як перфорація гастро-дуоденальної виразки (6,1%), кишкова непрохідність (8,8%), перфорація пухлини (3,7%), мезентеріальний тромбоз (5,8%).

Ми використовуємо наступну схему лікування гострого розповсюдженого перитоніту. В передопераційному періоді: дренування шлунку зондом, катетерізація сечового міхура з обліком кількості сечі, катетеризація вени, корекція гомеостазу, знеболення, антибактеріальна терапія, очисна клізма. Оперативне втручання: видалення патологічного вмісту з черевної порожнини, введення в корінь брижі тонкої кишки 100-150 мл 0,5% розчину новокаїну, видалення джерела перитоніту, інтраопераційна санація черевної порожнини, дренування тонкої кишки зондом при наявності показів, вибір методу завершення операції (дренування черевної порожнини, закрита лапаростомія). Краще розуміння патогенезу та сутності ендогенної інтоксикації при перитоніті призвели до застосування активних методів хірургічного лікування, які включають лапаростомію з програмованими санаціями черевної порожнини. Відкриту лапаростомію застосовуємо при наступних показах: неможливість ушити черевну порожнину внаслідок значного натяжіння країв рани, що призводить до значної внутрішньочеревної гіпертензії і розвитку синдрому інтраабдомінальної гіпертензії; стан після некректомії з приводу некротизуючого фасциіту при ретроперитонеальній перфорації полого органу; тотальне нагноєння післяопераційної рани з некрозом черевної стінки; важка травма з великою втратою тканин черевної стінки; незадовільний стан фасццій передньої черевної стінки після численних релапаротомій.

В післяопераційному періоді проводиться корекція порушень гомеостазу, антибактеріальна терапія, відновлення моторної функції кишківника, дезінтоксикація, імунокорекція, компенсація енергетичних та пластичних потреб організму, проведення, по показах, програмованих санацій черевної порожнини, профілактика ускладнень.

Виписані з видуженням 946 хворих (85,65%). Померло 158 хворих (14,35%). З них місцева форма перитоніту була у 4 хворих (2,5%). Дифузний перитоніт відмічався у 22 хворих (13,9%), розлитий - у 68 хворих (43,0%), загальний – у 64 хворих (40,6%). В групі хворих, у яких проводилися програмовані санації черевної порожнини, летальність склала 38,4%. В структурі захворювань у померлих хворих переважають мезентеріальний тромбоз (35,4%), запущена онкопатологія (декомпенсована обтураційна непрохідність (12,6%), перфорація пухлини (29,1%)). Основною причиною летальних вислідів при перитоніті є прогресування ендотоксикозу, гнійно-септичні ускладнення, які призводять до поліорганної недостатності.У працездатному віці померло 29,4% хворих, тоді як у віці старше 65 років померло 70,6% хворих. Необхідно відмітити високий відсоток додобової летальності – 31,2% хворих, що пов’язано з великою часткою хворих, що госпіталізуються із запущеною патологією у вкрай важкому стані. В клініці програмована лапаростомія почала застосовуватися з 1986 року. До 1990 року це були поодинокі випадки. Починаючи з 1992 року, ми стали застосовувати лапаростомію з програмованими санаціями черевної порожнини більш широко, що призвело до зменшення летальності при перитоніті.

Однією з причин незадовільних результатів лікування хворих з перитонітом є пізня госпіталізація. За останні роки зберігається тенденція великої частини операцій при перитоніті серед загальної кількості екстренних операцій, а також відсоток хворих, які звернулися за медичною допомогою пізніше 24 годин від початку захворювання.

Аналіз випадків пізньої госпіталізації хворих на перитоніт показав, що основною причиною є пізнє звернення хворих за медичною допомогою. На догоспітальному етапі найбільш частою причиною цього є «самолікування». Великий відсоток пізньої госпіталізації обумовлений також за рахунок звернення хворих до знахарів, спеціалістів нетрадиційної медицини. Існує доля похибок медичними працівниками поліклінік, лікарів «швидкої допомоги».

При проведенні клініко-економічної оцінки лікування хворих враховувалися медикаментозне забезпечення передопераційної підготовки, необхідне забезпечення операції та інтенсивної терапії в післяопераційному периоді, вартість допоміжних матеріалів для проведення ін’єкцій та інфузій. Підрахована вартість 20-денного курсу лікування 10 хворих з гострим розповсюдженим гнійим перитонітом в термінальній стадії внаслідок гострого апендициту (2), перфорації полого органу (4), кишкової непрохідності (4). Вона складає 6300±400 гривен на одного хворого.

Таким чином, лікування гострого перитоніту лишається актуальною проблемою сучасної медицини. Зберігається висока летальність при лікуванні хворих з гострим перитонітом. Для покращення результатів лікування хворих з гострим перитонітом мають важливе значення рання діагностика та госпіталізація хворих з гострими хірургічними захворюваннями органів черевної порожнини, проведення інтенсивної передопераційної підготовки, своєчасне та адекватне оперативне втручання з проведенням інтенсивного комплексного лікування в післяопераційному періоді, застосування, по показах, активного хірургічного лікування із застосуванням програмованих санацій черевної порожнини. Важкість перитоніту залежить від стадії розвитку захворювання. Тому на результати лікування гострого перитоніту і вартість медикаментозного забезпечення хворих в значній мірі впливають терміни госпіталізації.