Geum.ru

Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006

Вид материалаДиплом

Содержание


ПРОТЕОЛІТИЧНА АКТИВНІСТЬ ТКАНИН У НАЙГОСТРІШОМУ ПЕРІОДІ ПІСЛЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ПОРАНЕННЯ ТОВСТОЇ КИШКИ Польовий В.П., Бойко В.
Подобный материал:
1   ...   78   79   80   81   82   83   84   85   ...   119

ПРОТЕОЛІТИЧНА АКТИВНІСТЬ ТКАНИН У НАЙГОСТРІШОМУ ПЕРІОДІ ПІСЛЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ПОРАНЕННЯ ТОВСТОЇ КИШКИ

Польовий1 В.П., Бойко2 В.В.

Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці1, Інститут загальної та невідкладної хірургії АМН України, м. Харків2


Природа ендотоксикозу при травмі черевної порожнини багатокомпонентна і відрізняється особливою складністю внаслідок спряженості різних патогенетичних механІзмів на основі нелінійних функціональних зв’язків. Виділяють три фази розвитку ендотоксикозу при травмі [Ерюхин И.А. и др., 2001]. Перша фаза відповідає періоду термінової адаптації (до 5-7 діб після травми) і має два ініціювальних механізми автокаталітичного каскаду: один з них безпосередньо пов'язаний з зоною ушкодження (ранами), другий – з провідним компенсаторним механізмом при травматичному шоці – централізацією кровообігу. Рана слугує джерелом надходження в організм біологічно активних субстратів, серед яких – фактори ферментативної агресії, продукти загибелі тканин, цитокіни (фактор некрозу пухлин та інші), продукти деградації тканинних макрофагів [Border J.R., 1990]. Останні виконують роль головних фагоцитів в ушкоджених тканнинах. Поряд з агресивними продуктами, тканинні макрофаги виділяють потужні медіатори запалення: фактор, що активує тромбоцити, інтерлейкіни-1, 6, 8 та інші прозапальні агенти [Шичкин В.П., 1998; Ярилин А.А., 1997; Aggarwal B.B., Puri P.K., 1995]. Проникаючи по малому колу кровообігу в легені, в кількості яка перевищує фагоцитарні можливості легеневих макрофагів, зазначені чинники сприяють розвитку респіраторного дистрес-синдрому [Оборин А.Н, Шичкин В.П., 1998; Кузнецова О.В., 2000; Шевченко В.Т. и др., 2001]. З іншого боку, централізація кровообігу, зумовлена шоком, викликає прогресуючу ішемію периферійних тканин і більшості внутрішніх органів, серед яких особливо важлива роль в патогенезі ендотоксикозу належить ниркам, кишечнику і печінці. Наростаюча ішемія кишечнику призводить до порушення його моторної функції і колонізації тонкої кишки анаеробною флорою дистальних відділів. При цьому загибель кишкової палички та інших бактерій під впливом травних ферментів в умовах ішемічного ушкодження бар’єрної функції веде до надходження в портальний кровотік ендотоксину – ліпополісахаридного бактеріального комплексу. У результаті неспроможності печінкових макрофагів, а також безпосередньо через грудну лімфатичну протоку ліпополісахариди надходять у загальну систему кровообігу, де поряд з фактором некрозу пухлин запускають каскад ендотоксикозу на рівні тканинного метаболізму життєвоважливих органів. Порочний патогенетичний цикл ендотоксикозу замикається, створюється автокаталітичний каскад генералізованого ушкодження тканин [Шабалин А.В., Никитин Ю.П., 1999; Сагач В.Ф., Шиманська Т.В., 1998; Серов В.В. и др., 1999; Мойбенко О.О., 1998; Никонов В.В. и др., 2001; Heart disease / Ed. E.Braunwald., 1997; Katz A.M., 1998; Mazzocchi G. et al., 1998]. Наступна фаза ендотоксикозу при травмі розпочинається наприкінці другого тижня після травми. Це, головним чином, інфекційний за своєю природою ендотоксикоз [Ерюхин И.А. и др., 2001]. Третя фаза ендотоксикозу настає в більш пізні терміни. Джерелом її є асоційовані з масованою антибактеріальною терапією ятрогенні коліти. Неконтрольоване призначення великих доз антибіотиків обумовлює тяжкі форми хронічного кишкового дисбактеріозу, який найчастіше викликається Cl. deficille, яка за звичайних умов під впливом колонізаційного захисту природного біоценозу не здатна проявити свою патогенність. Водночас ранні механізми розвитку ендотоксикозу в найгострішому періоді після травми кишечнику вивчені недостатньо. Особливо це стосується локальних патологічних змін у ділянці поранення кишкової стінки.

Мета роботи: з’ясувати зміни тканинного протеолізу товстої кишки в найгострішому періоді після її поранення в експериментальних тварин.

Матеріали і методи. Усі операційні втручання проводилися згідно вимог щодо гуманного ставлення до лабораторних тварин в асептичних умовах під уретановим наркозом (1000 мг на 1 кг маси тіла). Після серединної лапаротомії моделювання стандартизованого поранення тонкої і товстої кишок виконували очними ножицями. Довжина розрізу складала 1 мм для тонкої і 2 мм для товстої кишки. У всіх випадках після поранення абдомінальних органів на розріз черевної стынки накладали 5 швів, що запобігало тепловим втратам. Дослідження змін параметрів локального протеолізу виконувались через 30, 60, 120 і 180 хв. після поранення за допомогою лізису азосполук.

Результати дослідження динаміки змін протеолітичної активності у тканині товстої кишки наведені у таблиці. Інтенсивність розпаду низькомолекулярних білків у тканині товстої кишки після її поранення впродовж перших 30 хв. досліду не змінювалась. На 60-у хв. експерименту локальна альбумінолітична активність збільшувалася на 84,6%, на 120-у хв. перевищувала висхідний рівень у 2,7 раза, а на 180-у хв. експерименту виявилась у 4,0 рази більшою за контроль. Подібні зміни спостерігались і з боку протеолітичної деградації високомолекулярних білків: після поранення товстої кишки відбувалося прогресивне підвищення казеїнолітичної активності її тканини. Колагенолітична активність тканини товстої кишки впродовж першої години після її поранення достовірних змін не зазнавала. На 120-у хв. експерименту лізис азоколу виявився на 30,5% меншим за висхідний рівень, а на 180-у хв. досліду був у 2,4 раза меншим за контроль.

Висновок.

У тканині пораненої товстої кишки експериментальних тварин перманентно зростає інтенсивність лізису низько- і високомолекулярних білків. У відповідь на поранення товстої кишки у щурів колагенолітична активність її тканини зменшується з 120-ї хв. досліду і досягає мінімальних величин на 180-у хв. спостереження.


Таблиця. Динаміка змін тканинного протеолізу у щурів з пораненням товстої кишки (x±Sx)

Періоди спостереження
Показники, що визначалися

Лізис азоальбуміну, мкг/1 г тканини за 1 год.
Лізис азоказеїну, мкг/1 г тканини за 1 год.
Лізис азоколу, мкг/1 г тканини за 1 год.

Контроль

19,67±1,44
16,56±1,61
13,55±1,45

Через 30 хв. після поранення
22,71±2,11

p>0,05
19,77±1,65

p>0,05
16,28±1,80

p>0,05

Через 60 хв. після поранення
36,31±3,06

p<0,001
44,74±4,05

p<0,001
14,27±1,67

p>0,5

Через 120 хв. після поранення
53,13±4,48

p<0,001
59,34±4,03

p<0,001
9,42±0,89

p<0,05

Через 180 хв. після поранення
78,97±6,22

p<0,001
86,20±4,43

p<0,001
5,75±0,83

p<0,001

Примітка.

р – ступінь відповідності різниць показників відносно висхідного рівня;

n – число спостережень.