Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006
| Вид материала | Диплом |
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008, 8344.22kb.
- Р. А. Хальфин 08. 12. 2006 г. N 6530-рх методические рекомендации, 1062.91kb.
- За загальною редакцією, 1428.32kb.
- Программа студенческой олимпиады мгмсу по стоматологии 30. 10., 33.94kb.
- М. А. Рыбалко (отв редактор), проф, 973.68kb.
- Реферат циклу підручників «Україна в світовій політиці», 148.74kb.
- Колективу авторів у складі: проф. Гаращенко Ф. Г., проф. Закусило О. К., проф. Зайченко, 259.94kb.
- Программа по курсу "Уголовное право" / Сост проф. Б. С. Волков, проф. И. Д. Козочкин,, 638.15kb.
- Квалификационные тесты по дерматовенерологии Москва, 2267.11kb.
Компенсация иммунных расстройств при сепсисе с помощью препарата «Суперлимф»
Попов Н.Н., Лавров В.Ф., Романова Е.А.
Харьковский национальный университет им.В.Н.Каразина, НИИ вакцин и сывороток им.И.И. Мечникова АМН РФ, г. Москва
Эксперименты проведены на мышах линии ВАLB/c. Сепсис индуцировали путем внутрибрюшинного введения животным свежевыделенной культуры Staphylococcus aureus.
Установлено, что наблюдаемое у инфицированных животных нарушение иммуногенеза и снижение основных функций иммунокомпетентных клеток (образование АОК, Т-киллеров, способности лимфоцитов индуцировать РТПХ, фагоцитарной активности нейтрофилов и моноцитов крови, тканевых макрофагов) имеет как местный так и центральный генез. В костном мозге зараженных животных наблюдается снижение митотической и пролиферативной активности стволовых кроветворных клеток, стромальных клеток, подавление созревания всех кроветворных ростков (эритроидного, миелоидного, лимфоидного), нарушение формирования прекурсоров АОК, повышение доли лимфоцитов с супрессорными свойствами. Введение «Суперлимфа» зараженным животным приводит к нормализации в костном мозге основных обменных циклов (нуклеинового, белкового, углеводного), о чем свидетельствует активность клеточных ферментов гексокиназы, 6-фосфофруктокиназы, пируваткиназы, лактатдегидрогеназы, изоцитратдегидрогеназы, глюко-6-фосфат-дегидрогеназы и процессов ПОЛ, на что указывает содержание в клетках диеновых, оксидиеновых, тетраеновых конъюгатов и малонового диальдегида. У животных получавших «Суперлимф» происходило повышение в 1,7 – 1,9 раз колониеобразуещей способности костномозговых клеток in vitro и in vivo, стимуляция созревания кроветворных ростков, нормализация профиля цитокинов ИЛ1, ИЛ6, ФНОа/ИЛ4, ИЛ10 секретируемых иммунокомпетентными клетками, активация продукции высокоаффинных антител, фагоцитарной способности тканевых макрофагов и лейкоцитов крови.
Порушення у системі коагуляції при гострому некротичному панкреатиті
Посівнич М.М., Переяслов А.А.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
За останні роки спостерігається помітна тенденція до збільшення кількості хворих на гострий панкреатит (ГП) та його ускладнення, що зумовлено не тільки зростанням захворюваності, але й покращенням діагностики. У центральній Європі кількість випадків гострого некротичного панкреатиту (ГНП) коливається в межах 10-40 на 100.000 населення. Біліарний панкреатит складає 40-65%, а панкреатит, зумовлений зловживанням алкоголем – 20-40%.
При гострому некротичному панкреатиті розвивається органна дисфункція, яка є наслідком синдрому системної запальної відповіді, який характеризується секрецією прозапальних цитокінів, активуванням і взаємодією між лейкоцитами та ендотеліоцитами, розвитком мікроциркуляційних порушень, що проявляються спазмом, підвищенням проникності мікро- і макросудин, розвитком мікротромбозів тощо. Проте, питання патогенезу гемоциркуляційних порушень вивчені недостатньо.
Робота ґрунтується на результатах обстеження і лікування 86 хворих на гострий панкреатит. У дослідження включені пацієнти, які були госпіталізовані не пізніше 48 годин від моменту виникнення больового синдрому . Згідно з міжнародною класифікацією (Атланта, 1992) важкий перебіг ГНП стверджено у 32 (37,2%) хворих, а легкий (набряковий панкреатит) – у 54 (52, 8%) пацієнтів. Важкий перебіг встановлювали при наявності органної недостатності, виявлених ультрасонографією або комп’ютерною томографією некротичних змін у підшлунковій залозі, скупчень рідини в парапанкреатичних ділянках чи у вільній черевній порожнині.
Етіологічним чинником гострого панкреатиту у 41 (47,7%) пацієнта було надуживання алкоголю, у 34 (39,5%) – холедохолітіаз і в 11 (12,8%) причину захворювання встановити не вдалося.
У всіх пацієнтів проводили визначення рівнів молекули міжклітинної адгезії-1 (Intercellular Adhesion Molecule-1 – ICAM-1) та активованого протеїну С. Дослідження проводили методом твердофазового імуноферментного аналізу (ELISA) з використанням стандартних комерційних наборів. Контрольну групу склали 10 практично здорових донорів.
Серед пацієнтів із ГНП протягом перших двох діб від моменту захворювання померли два пацієнти з фульмінантною формою поліорганної недостатності.
Вже на момент надходження пацієнтів до клініки стверджено зростання концентрації ІСАМ-1 і зниження рівня активованого протеїну С у порівнянні з контрольною групою. При цьому найбільші зміни спостерігали у пацієнтів з ГНП (табл.).
| | Контрольна група (n=10) | Набряковий панкреатит (n=54) | ГНП (n=32) |
| ІСАМ-1 (пг/мл) | 114,4±6,7 | 180,0±5,9* | 234,8±16,6* |
| Активований протеїн С (%) | 111,6±1,6 | 67,9±11,9* | 51,9±11,4* |
*Достовірність по відношенню до показників контрольної групи (р<0,05)
Найнижча концентрація активованого протеїну С визначалась на момент надходження, а потім поступово зростала. Найвищі рівні ІСАМ-1 відзначено на третю добу від початку захворювання з поступовим зниженням протягом усього періоду лікування у пацієнтів з набряковою формою ГП і неускладненим перебігом ГНП. Статистично достовірне зниження його вмісту відзначено на 14-у добу. У пацієнтів, у яких в подальшому розвинулись гнійно-септичні ускладнення вміст ІСАМ-1 залишався високим, а рівень активованого протеїну С – низьким.
Протягом усього періоду спостереження виявлено чітку пряму кореляційну залежність між сироватковими рівнями ІСАМ-1 та гематокритним числом (r = ,87186 і r = ,82013, відповідно) і зворотну кореляційну залежність між ІСАМ-1 і вмістом активованого протеїну С (r = -547218, r = -,649508, відповідно).
Таким чином, одним із важливих ефектів медіаторів запалення, що зумовлює розвиток ушкоджень у віддалених органах є надмірне виділення молекул адгезії на ендотелійних клітинах, синтез яких стимулюється прозапальними цитокінами, що сприяє порушенню мікроциркуляції, міграції лейкоцитів за межі кров’яного русла і розвиткові поліорганної дисфункції. Збільшення проникності судин, зростання гемоконцентрації та дефіцит активованого протеїну С, який є потужним антикоагулянтом, створюють передумови для мікроциркуляційних розладів. Окрім того, паралельно з активуванням системи запалення, активується система коагуляції. При ГДП активується зовнішній шлях системи коагуляції, генерування тромбіну і формування фібрину, що також стимулюється дією прозапальних медіаторів. Наші дослідження засвідчили, що у пацієнтів з ГП вже на момент надходження до клініки є дефіцит протеїну С і збільшення концентрації в плазмі ІСАМ-1, що чітко корелює з важкістю захворювання. Тому використання у комплексній терапії препаратів, що мають виражену антицитокінову (пентоксифілін, кортикостероїди, N-ацетилцистеїн), антиадгезивну (N-ацетилцистеїн) та антикоагуляційну (дротрекогін-α – синтезований активований протеїн С) дії, і препаратів, що покращують мікроциркуляцію (пентоксифілін, гідроксиетилькрохмаль) є патогенетично обґрунтованими.