Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006
| Вид материала | Диплом |
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008, 8344.22kb.
- Р. А. Хальфин 08. 12. 2006 г. N 6530-рх методические рекомендации, 1062.91kb.
- За загальною редакцією, 1428.32kb.
- Программа студенческой олимпиады мгмсу по стоматологии 30. 10., 33.94kb.
- М. А. Рыбалко (отв редактор), проф, 973.68kb.
- Реферат циклу підручників «Україна в світовій політиці», 148.74kb.
- Колективу авторів у складі: проф. Гаращенко Ф. Г., проф. Закусило О. К., проф. Зайченко, 259.94kb.
- Программа по курсу "Уголовное право" / Сост проф. Б. С. Волков, проф. И. Д. Козочкин,, 638.15kb.
- Квалификационные тесты по дерматовенерологии Москва, 2267.11kb.
Етіологічна структура та особливості перебігу сепсису у ВІЛ-інфікованих
Онищенко Т.Є.1, Колтунік О.Л.2
Запорізький державний медичний університет1, Запорізький центр профілактики та боротьби зі СНІД2
Перебіг ВІЛ-інфекції характеризується повільним, прогресуючим руйнуванням імунної системи людини. На певному етапі організм ВІЛ – інфікованого стає вразливим до будь-якої інфекції. Особливо це стосується осіб які споживають сурогати опію внутрішньовенно, бо систематична травматизація судин спричиняє запальні процеси з приєднання вторинної інфекції, її генералізації, розвитку сепсису.
Мета роботи – вивчити етіологічну структуру, особливості перебігу сепсису у ВІЛ-інфікованих.
Проведено клінічний аналіз медичних карт 58 померлих ВІЛ-інфікованих, які перебували на диспансерному обліку в ЗЦ ПБ СНІД з діагнозом “Сепсис ”. Частка померлих від сепсису, у загальній структурі, склала – 34.1 %. У групі обстежених, переважали чоловіки – 77.6 %. Частка осіб, яка споживала сурогати опію, склала 94.8 %. Середній вік хворих склав 26+5-3 років.
Умовою розвитку сепсису для більшості ВІЛ-інфікованих стало хронічне інфікування, а саме - вживання сурогатів опію внутрішньовенно, на яке вказали 94.8 % хворих. Термін вживання сурогатів опію склав від 5 до 7 років, а в деяких випадках до 11 – 13 років.
Бактеріологічне підтвердження діагнозу мали 26 ВІЛ- інфікованих
(44.8 %). В етіологічній структурі сепсису домінували стафілококи ( S. aureus – 20, S. Epidermidis -4), що склало 92.3 %, від загальної кількості виявлених збудників. Інші збудники - S. pyogenes, P. Aeruginosa були виділені у 2 випадках. У 13 хворих (22.4 %) діагностована мікст- інфекція: сепсис викликаний S. аureus та туберкульоз. Туберкульозна інфекція перебігала у вигляді позалегеневих форм, а саме – туберкульозу бронхів і трахеї, туберкульозу внутрішньогрудних та периферичних лімфатичних вузлів, туберкульозу очеревини та брижових лімфатичних вузлів, туберкульозного менінгіту та плевриту.
Майже у всіх хворих (96.6 %) перебіг захворювання супроводжувався формуванням септікопіемічних вогнищ з ураженням: дихальної системи у 30 %, нервової системи у 16 %, серцево-судинної системи у 26.8 %, шкіри у 7.1 %, нирок у 3.6 %, дихальної і серцево-судинної у 7.1 %, дихальної і нервової систем 5.6 %, дихальної системи і шкіри – 1.2 %.
Характер і глибина змін з боку імунної системи у хворих відповідали клінічним проявам захворювання і мали необоротний характер.
Таким чином, летальність від сепсису серед ВІЛ-інфікованих, склала 34.1 %.Бактеріологічне підтвердження діагнозу мали 44.8 % хворих, в етіологічній структурі переважали стафілококи, майже у чверті хворих відзначалась мікст-інфекція – стафілококової та туберкульозної етіології.
МЕНИНГОКОККОВЫЙ СЕПСИС У ДЕТЕЙ ПО ДАННЫМ ГОРОДСКОЙ ИНФЕКЦИОННОЙ КЛИНИЧЕСКОЙ БОЛЬНИЦЫ Г САРАНСКА
Павёлкина В.Ф., Петров О.И., Амплеева Н.П., Свиридкина Т.А.
Мордовский государственный университет им. Н.П. Огарёва1
Несмотря на имеющиеся успехи в лечении генерализованных форм менингококковой инфекции, они по-прежнему сохраняют свою актуальность, фигурируя среди причин инфекционной летальности у детей. Это обстоятельство диктует необходимость дальнейшего изучения особенностей данной патологии в современных условиях для успешной борьбы с ней.
По данным городской клинической инфекционной больницы г. Саранска в 2003 г. было зарегистрировано 17 случаев генерализованных форм менингококковой инфекции у детей, в 2004 г. – 10 случаев и в 2005 г. – 8. Таким образом, отмечено снижение частоты выявления менингококковой инфекции с 2003 г. к 2005 г. Примечательно, что в этот период и подъёмы заболеваемости гриппом имели тенденцию к уменьшению. Среди проанализированных случаев менингококцемии в 50 % отмечено сочетание с менингитом.
Сезонность носила отчётливый зимне-весенний характер – все случаи прошли в период с января по май и не выявлено ни одного случая в летне-осенний отрезок года. В 77 % менингококковый сепсис встречался у детей первых 3-х лет жизни. Дети с тяжёлыми формами получали лечение в стационаре немногим более 3-х недель - 22-23 дня, среднетяжёлые случаи – 14 дней.
В 70 % дети поступали в стационар в первые 2-е суток от начала болезни. В подавляющем большинстве случаев (91 %) поступление осуществлялось по линии скорой помощи. Среднетяжёлые формы составляли 30% случаев, в 70 % отмечалось тяжёлое течение. Умерло от менингококковой инфекции 2 ребёнка (дети 1-го года жизни) у которых имела место молниеносная форма менингококцемии.
Диагноз направившего учреждения совпадал с клиническим диагнозом в 50 % случаев. Среди направительных диагнозов фигурировали следующие: грипп, ОРВИ, ОРВИ с синдромом менингизма, ОРВИ и фебрильные судороги, ОКИ, краснуха. Только в 20 % случаев диагноз подтверждался бактериологически, выделением возбудителя из носоглотки.
Острое начало было характерно для всех проанализированных случаев. Клиническая картина развивалась довольно типично и соответствовала литературным данным, фигурировал в той или иной выраженности катаральный синдром, высокая лихорадка, симптомы интоксикации. Сыпь локализовалась в типичном месте – на ногах и нижней половине туловища. Гематологическая картина характеризовалась лейкоцитозом, повышением СОЭ, сдвигом формулы крови влево. Атипичных форм не отмечено. Выраженность клинических проявлений болезни коррелировала с тяжестью течения.
Лечение проводилось в соответствие с протоколом терапии генерализованных форм менингококковой инфекции на основе действующего приказа МЗ. В большинстве случаев дети выписаны с выздоровлением домой. В 3-х случаях при среднетяжёлом течении были самовольные уходы из стационара.
Таким образом, менингококковый сепсис в современных условиях сохраняет все присущие ему особенности, отмечаемые в литературных источниках последнего времени. Не отмечено повышения устойчивости возбудителя к антибактериальной терапии. Негативные результаты лечения в основном обусловлены либо поздним началом адекватной терапии, либо несостоятельностью иммунитета у отдельных больных, у которых заболевание принимает молниеносный скоротечный характер.