Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006
| Вид материала | Диплом |
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008, 8344.22kb.
- Р. А. Хальфин 08. 12. 2006 г. N 6530-рх методические рекомендации, 1062.91kb.
- За загальною редакцією, 1428.32kb.
- Программа студенческой олимпиады мгмсу по стоматологии 30. 10., 33.94kb.
- М. А. Рыбалко (отв редактор), проф, 973.68kb.
- Реферат циклу підручників «Україна в світовій політиці», 148.74kb.
- Колективу авторів у складі: проф. Гаращенко Ф. Г., проф. Закусило О. К., проф. Зайченко, 259.94kb.
- Программа по курсу "Уголовное право" / Сост проф. Б. С. Волков, проф. И. Д. Козочкин,, 638.15kb.
- Квалификационные тесты по дерматовенерологии Москва, 2267.11kb.
СЕПСИС: ПРОБЛЕМЫ ДИАГНОСТИКИ И ЛЕЧЕНИЯ
Облокулов А.Р.¹, Нарзиев И.И.², Исмоилов У.Ю.², Болтаева А.С.¹
Бухарский медицинский институт¹, Бухарская областная инфекционная больница²
На сегодняшний день вопросы, связанные с диагностикой и лечением сепсиса, относятся к числу наиболее актуальных проблем современной клинической медицины.
Целью нашего исследования стало изучение клинических и лабораторных проявлений сепсиса, возможность своевременной диагностики на современном этапе при разных вариантах течения инфекции. В исследование вошли данные о 27 больных сепсисом, находившихся на лечении в областной инфекционной больнице г. Бухары. Диагноз верифицирован с учетом комбинации клинических объективных симптомов и результатов бактериологического исследования крови. По нашим данным причиной сепсиса был золотистый стафилококк в 51,8 %, стрептококк в 33,4%, клебсиелла в 14,8%, случаев. Распределение по клинико-морфологическим формам: септицемия – 15, септикопиемия – 10, септический эндокардит – 2. Имела место поздняя госпитализация больных. Своевременную диагностику осложняли полиморфность клинической симптоматики, отсутствие явного очага инфекции. Отмечалось раннее развитие иммунодепрессии (отсутствие лейкоцитоза на фоне лихорадки у больных). Наиболее ярко сепсис проявлялся полиорганными нарушениями при септикопиемической фазе заболевания. Антибактериальная терапия, включаящая комбинацию пенициллина, цефалоспорина, метронидазола, эритромицина оказывала эффект при назначении ее до развития вторичных септических очагов. Непосредственной причиной смерти( 7 случаев) стали полиорганная недостаточнисть на фоне ИТШ, ДВС-синдром, отек-набухание головного мозга с дислокацией стволовых структур, тромбоэмболические инфаркты внутренних органов, эндомиокардит с разрушением клапанного аппарата сердца.
Частота возникновения сепсиса и летальность от него не имеют теденции к снижению, несмотря на использование новых мощных антибиотиков и улучшение качества интенсивной терапии.
ОСОБЕННОСТИ ДИАГНОСТИКИ И ТЕЧЕНИЯ СЕПСИСА В УСЛОВИЯХ ПРОМЫШЛЕННОГО ГОРОДА
Овсянникова В.В., Партоева Е.Г.
Городская инфекционная больница, г. Кривой Рог
Проблеме сепсиса по-прежнему уделяется большое внимание. Это связано, прежде всего, с тем, что с сепсисом сталкиваются врачи всех специальностей, причём в первую очередь хирурги, гинекологи, реаниматологи, инфекционисты. Во-вторых, во многом исход заболевания предопределён сроком установления диагноза и максимально ранним началом лечения.
Нами проведен анализ диагностики и течения сепсиса 37 больных, находившихся на лечении в инфекционной больнице города Кривого Рога.
Пациенты госпитализированы в стационар со следующими диагнозами: ОРВИ – 10 человек (27%), Вирусный гепатит – 9 человек (24,3%), Острая кишечная инфекция – 6 человек (16,2%), Менингит – 5 человек (13,5%), Лихорадка неясной этиологии – 4 человека (10,8%), Сепсис – 3 человека (8,1%). Госпитализация больных осуществлялась в различные сроки – от первого дня до 4 месяцев с момента заболевания.
В возрастной структуре преобладали представители возрастных групп 31-40 лет – 40,5% (16 чел.) и 21-30 лет – 27% (10чел.). Удельный вес детей составил 13,5% (5 чел., из них 3 ребенка в возрасте до 1 года). Среди взрослых преобладали мужчины – 20 человек (62,5%). Значительное количество представителей данных возрастных групп и лиц мужского пола мы объясняем тем, что именно они являются наиболее активными потребителями инъекционных наркотиков, алкоголя. (Всего среди взрослых больных 19 человек (51%) страдали наркоманией, 12 человек (32%) – ВИЧ-инфицированные, 5 человек (13,5%) злоупотребляли алкоголем. У них же в большинстве случаев в качестве предполагаемого очага развития инфекции явились постинъекционные абсцессы, флегмоны мягких тканей, флебиты). В ряде случаев (у социально адаптированных пациентов) предполагаемой причиной развития сепсиса явились флегмоны, инфекция кожных покровов, гайморит, нефрит, множественные кисты печени, деструктивная пневмония.
Клинически сепсис проявлялся практически у всех больных лихорадкой (от субфебрилитета до гипертермии), общеинтоксикационными симптомами, а также развитием кардита – 16,2% (6 чел.), токсической нефропатии – 78,3% (29 чел.), гепатита – 38% (14 чел.), менингоэнцефалита – 13,5% (5 чел.), пневмонии – 13,5% (5 чел.).
Изменения в гемограмме представлены в равной степени лейкоцитозом и лейкопенией 33% (12 чел.), в 34% случаев показатели числа лейкоцитов не изменялись. В большинстве случаев – 70,2% ( 26 чел.) значительно ускорена СОЭ. Анемия и тромбоцитопения развилась у 13 человек (35,1%).
Бактериологически подтвержден сепсис в 70% случаев (26 чел.), причем в большинстве случаев этиофактором явился Staphylococcus haemolyticus epidermidis – 65% ( 16 чел). Staphylococcus aureus выделен из крови у 5 человек (19,2%), E. coli - у 3 человек ( 11,5%), в 1 случае (3,8%) – сочетание Staphylococcus aureus и E. Coli. Чувствительность микроорганизмов по данным антибиотикограммы в основном к фторхинолонам (86%), цефалоспоринам 111 – 1У поколений (76%).
Таким образом, мы видим, что неблагоприятные социальные, экологические факторы наряду с физиологическими, оказывают определённое влияние на снижение иммунологической реактивности, развитие и течение сепсиса.
Мікробна етіологія одонтогенних запальних захворювань щелепно-лицьової ділянки у дітей
Одушкіна Н.В.
Харківський державний медичний університет
Одонтогенні запальні захворювання щелепно-лицьової ділянки (ЗЗЩЛД) у дітей і донині залишаються провідними у клініці хірургічної стоматології. Це пояснюється тим, що у теперішній час у 40-83 % хворих мають розвиток такі гострі гнійно-запальні захворювання, як флегмони, абсцеси, періостити, остеомієліти. Недостатня ефективність лікувально-профілактичних заходів, які проводяться із застосуванням навіть сучасних хіміопрепаратів з широким спектром дії, пояснюється високою резистентністю патогенної та умовно патогенної мікрофлори до антимікробних препаратів та її швидкою мінливістю в процесі лікування. Крім цього, прогноз перебігу гнійно-запального процесу визначається особливостями якісної та кількісної характеристики мікрофлори в осередку ураження, раціональним призначенням антибактеріальних препаратів.
В літературі існує велика кількість робіт, що присвячена складу мікрофлори при ЗЗЩЛД. При цьому відзначається її полімікробний характер. Збудниками одонтогенної гнійної інфекції у переважній кількості випадків є ендогенна опортуністична полімікробна флора, серед якої значну кількість займають облігатні анаероби, що виділяються як в монокультурі, так і в асоціаціях з факультативно-анаеробними та аеробними бактеріями. Домінуючими збудниками ЗЗЩЛД визнані грамнегативні неспороутворюючі бактерії роду Bacteroides. Друге місце займають грампозитивні анаеробні коки, насамперед роду Peptostreptococcus. При вивченні факультативно-анаеробного та аеробного компоненту асоціацій визначається перевага грампозитивних коків - S.aureus, S.epidermidis, S.marneri, S.xylosus. Важливе місце серед факультативних видів займають стрептококи – β-гемолітичні види, S. pyogenes.
Виходячи із стану проблеми, метою дослідження стало вивчення мікробного етіологічного фактору у розвитку ЗЗЩЛД.
Проведено обстеження 54 дітей, хворих на одонтогенні флегмони, абсцеси, періостити, остеомієліти та лімфаденіти. Матеріал для бактеріологічного дослідження відбирали під час операції безпосередньо після розкриття гнійного осередку з метою виділення збудників, їх ідентифікації за морфологічними, культуральними та біохімічними властивостями культур.
Всього було виділено та проаналізовано 98 штамів мікроорганізмів. Бактеріологічне дослідження складу мікрофлори з гнійних осередків хворих на ЗЗЩЛД показали, що мікрофлора відрізняється різноманітністю. Було встановлено, що у 46 хворих (84,2 %) виділено факультативно-анаеробні мікроорганізми, причому у 9 хворих (19,5 %) вони висівалися в асоціаціях, а у 37 хворих (80,5 %) – у різних асоціаціях. Склад виділеної мікрофлори представлений у таблиці 1.
Таблиця 1.
| Мікроорганізми | Кількість хворих | |
| Абс. | % | |
| Монокультура, всього | 9 | 19,5 |
| S.aureus | 4 | 8,7 |
| S. pyogenes | 3 | 6,5 |
| P.аeruginosa | 1 | 2,15 |
| Ентеробактерії | 1 | 2,15 |
| Асоціації, всього | 37 | 80,5 |
| Двокомпонентні, всього | 22 | 47,8 |
| S.aureus+S. pyogenes | 6 | 13 |
| S.aureus+S.epidermidis | 5 | 10,9 |
| S. pyogenes+S.epidermidis | 3 | 6,5 |
| S. pyogenes+ентеробактерії | 4 | 8,7 |
| S.aureus+Bacillus spp. | 2 | 4,35 |
| S.aureus+E.coli | 2 | 4,35 |
| Трьохкомпонентні, всього | 15 | 32,7 |
| S.aureus+S. pyogenes+ентеробактерії | 11 | 23,9 |
| S.aureus+S.epidermidis+S. pyogenes | 4 | 8,8 |
У 8 хворих (14 % випадків) виділити збудників в аеробних умовах культивування не вдалося, що може свідчити про анаеробну етіологію даного захворювання. У користь цього говорять і дані літератури, згідно яким анаероби виділяються у 51 % випадків при остеомієлітах щелеп, 67 % - при абсцесах та флегмонах, 77 % - при пародонтиті. За даними Бажанова Н.Н. та співавт., стерильні посіви, що були отримані при культивуванні матеріалу тільки в аеробних умовах, відзначалися у 35,7 % випадках.
В монокультурі найчастіше висівалася кокова флора – у 7 хворих (15,2 % випадків), та лише у 2 хворих (4,3 %) – P.аeruginosa та ентеробактерії. Серед асоціацій мікроорганізмів двокомпонентні виділялися у 22 хворих (47,8 %), трьохкомпонентні - у 15 хворих (32,7 %). Асоціації були представлені 6 різними поєднаннями мікроорганізмів. Найчастіше з двокомпонентних асоціацій висівалися S.aureus і S.pyogenes, а також S.aureus та S.epidermidis.
Серед виділених мікроорганізмів суттєве місце займали стафілококи – як у монокультурі, так і в асоціаціях. Золотистий стафілокок висівали у 34,6 %, із них у монокультурі – у 8,7 %, а в асоціаціях – у 65,3 %; епідермальний стафілокок серед висіяних культур складав 17,3 %. Гноєрідний стафілокок також часто висівався з гнійних осередків та складав 31,7 % (6,5 % у монокультурі та 52,2 % в асоціаціях).
Ентеробактерії, грампозитивні палички, P.аeruginosa представляли складову частку асоціації мікрофлори гнійно-запального вогнища, та зустрічалися з частотою від 2,5 до 18,4 %.
Таким чином, видовий склад збудників одонтогенних ЗЗЩЛД характеризується різноманітністю. Факультативно-аеробна мікрофлора гнійного вогнища при одонтогенних запальних захворюваннях щелепно-лицьової ділянки у дітей найчастіше представлена асоціаціями стафілококів, стрептококів та кишкової палички.