Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006
| Вид материала | Диплом |
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008, 8344.22kb.
- Р. А. Хальфин 08. 12. 2006 г. N 6530-рх методические рекомендации, 1062.91kb.
- За загальною редакцією, 1428.32kb.
- Программа студенческой олимпиады мгмсу по стоматологии 30. 10., 33.94kb.
- М. А. Рыбалко (отв редактор), проф, 973.68kb.
- Реферат циклу підручників «Україна в світовій політиці», 148.74kb.
- Колективу авторів у складі: проф. Гаращенко Ф. Г., проф. Закусило О. К., проф. Зайченко, 259.94kb.
- Программа по курсу "Уголовное право" / Сост проф. Б. С. Волков, проф. И. Д. Козочкин,, 638.15kb.
- Квалификационные тесты по дерматовенерологии Москва, 2267.11kb.
МІКРОБІОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ПРИ ГОСТРИХ ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ ОРГАНІВ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ У ДІТЕЙ
Мельниченко М.Г.
Одеський державний медичний університет
Для підвищення ефективності емпіричної та наступної раціональної антибактеріальної терапії виникає необхідність відомостей про збудники, що найчастіше зустрічаються, та їх чутливість до антибіотиків. З цією метою проводиться система інфекційного моніторингу, яка дозволяє проаналізувати видовий склад мікрофлори, вивчити та співставити морфологічні, культуральні, біохімічні властивості мікроорганізмів, дослідити чутливість їх до набору антибіотиків. Це стосується гострих запальних захворювань органів черевної порожнини у дітей, а саме апендициту та його ускладнень.
Матеріал та методи. За останні три роки на базі обласної дитячої клінічної лікарні м. Одеса було проведено 302 бактеріологічних дослідження у хворих з гострим апендицитом та його ускладненнями. Взяття перитонеального ексудату інтраопераційно виконував хірург. Мікроскопічно визначали тінкторіальні та морфологічні властивості бактерій. З урахуванням отриманих даних проводилась корекція емпіричної антибіотикотерапії. Хворих було поділено за важкістю та розповсюдженню запального інтраабдомінального процесу: 186 (61,6%) дітей з неускладненим флегмонозним апендицитом (ФА) і 116 (38,4%) дітей з апендикулярним перитонітом (АП) (гангренозно-перфоративний апендицит з місцевим або розповсюдженим перитонітом).
Результати досліджень. Мікроорганізми, що викликають та підтримують гнійний процес у черевній порожнині виділялися як монокультура у 96,9%, а в асоціації тільки у 3,1%. Проведені бактеріологічні дослідження перитонеального ексудату тільки в 132 (43,7%) спостереженнях ідентифікували збудника, з них переважали позитивні результати при апендикулярному перитоніті – 67 (57,8%) випадків. За видовим складом пріоритет поділявся між кишковою паличкою – 53 (40,2%) випадки (при ФА – 17 (26,1%), при АП – 36 (53,8%)) й патогенним стафілококом – 54 (40,9%) випадки (при ФА – 38 (58,4%), при АП – 16 (23,8%)), потім – синегнійна паличка (при ФА – 4 (6,2%), при АП – 6 (8,9%)), ентерококи (при ФА – 2 (3,1%), при АП – 5 (7,6%)) та ін. При вивченні чутливості ідентифікованих мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів знайдено найбільшу чутливість до цефалоспоринів 2 та 3 покоління та аміноглікозидів, меншу – до напівсинтетичних пеніцилінів.
Обговорення. При АП у 2,5 рази частіше були отримані позитивні результати при бактеріологічних дослідженнях у співставленні з ФА. При співставленні видового складу бактеріальної “забрудненості” черевної порожнини із розповсюдженістю запального процесу визначається кореляція цих показників: при неускладненому флегмонозному апендициті із давністю захворювання 12-24 години превалює патогенний стафілокок, тоді як при апендикулярному перитоніті із давністю захворювання більш 48 годин переважає кишкова паличка. На ґрунті отриманих результатів вирішувались питання раціональної й адекватної антибіотикотерапії як монотерапії при ФА (цефалоспорини 2,3), або поєднання двох препаратів при АП (цефалоспорини 2,3+аміноглікозиди).
Висновки. Великий відсоток негативних результатів бактеріальних досліджень свідчить не про стерильний перитонеальний ексудат, а про необхідність впровадження нових вірогідних методів виявлення збудників. Мікробіологічний пейзаж перитонеального ексудату корелює із ступенем розповсюдженості запального процесу черевної порожнини.
Комплексне лікування хворих з гнійно–септичними ускладненнями гострого некротичного панкреатиту
Мізюк В.М., Герич Р.П., Сорочинський І.М., Голотюк В.В.
Івано-Франківський державний медичний університет
Загальна летальність при важкому перебігу ГП протягом останнього десятиріччя складає, за різними даними, від 3,9 до 21%. Змінилась структура летальності, на сьогодні більшість хворих помирають в пізніх стадіях гострого некротичного панкреатиту (ГНП) від гнійно–септичних ускладнень, сепсису та поліорганної недостатності.
Метою нашого дослідження було підвищення ефективності профілактики і комплексного лікування хворих на біліарний та аліментарний гострий некротичний панкреатит з проявами синдрому системної запальної відповіді та сепсису шляхом удосконалення заходів інтенсивної терапії і екстракорпоральної детоксикації, впровадження новітніх технологій мініінвазивної хірургії і відкритих оперативних втручань.
Обстежено 107 хворих на гострий некротичний панкреатит, які знаходились на стаціонарному лікуванні в ОКЛ протягом 2003–2005 рр. Всі обстежувані хворі були розділені на дві групи: хворі з гострим біліарним та аліментарним панкреатитом. Для діагностики гострого панкреатиту, крім лабораторних даних, широко застосовували ультразвукове дослідження, езофагогастродуоденофіброскопію, ендоскопічну ретроградну панкреатохолангіографію без контрастування протокової системи підшлункової залози, комп’ютерну томографію, лапароскопію. Ультразвукове дослідження поєднували з прицільними пункціями рідинних утворень сальникової сумки з наступним біохімічним і бактеріологічним дослідженням отриманого вмісту. Проводили динамічний мікробіологічний моніторинг. Для оцінки важкості стану хворих і прогнозу захворювання застосовували шкалу АРАСНЕ–ІІ. Асептичний перебіг вдалося забезпечити у 68 (63,6 %) хворих, інфікований перебіг відзначали у 39 (36,4 %) хворих.
Для попередження розвитку септичних ускладнень у хворих на гострий некротичний панкреатит ми застосовували активну хірургічну тактику з пріоритетним застосуванням малоінвазивних методик, яка полягала в ранній ліквідації жовтяниці при біліарному панкреатиті та використанням лапароскопічної санації черевної порожнини при ферментативному перитоніті. Одночасно застосовували пункцію сальникової сумки під ультразвуковим контролем при відповідних показаннях, частині хворих проводили інтермітуючу вено–венозну гемодіафільтрацію.
Таким чином, застосування поетапного хірургічного лікування хворих на гострий некротичний панкреатит з пріоритетним використанням малоінвазивних методик дозволяє покращити результати лікування, зупинити прогресування панкреонекрозу, ліквідувати прояви синдрому системної запальної відповіді та сепсису, домогтися у більшості хворих асептичного перебігу некротичного панкреатиту.