Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006
| Вид материала | Диплом |
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008, 8344.22kb.
- Р. А. Хальфин 08. 12. 2006 г. N 6530-рх методические рекомендации, 1062.91kb.
- За загальною редакцією, 1428.32kb.
- Программа студенческой олимпиады мгмсу по стоматологии 30. 10., 33.94kb.
- М. А. Рыбалко (отв редактор), проф, 973.68kb.
- Реферат циклу підручників «Україна в світовій політиці», 148.74kb.
- Колективу авторів у складі: проф. Гаращенко Ф. Г., проф. Закусило О. К., проф. Зайченко, 259.94kb.
- Программа по курсу "Уголовное право" / Сост проф. Б. С. Волков, проф. И. Д. Козочкин,, 638.15kb.
- Квалификационные тесты по дерматовенерологии Москва, 2267.11kb.
ЧУТЛИВІСТЬ ОСНОВНИХ ЗБУДНИКІВ НОЗОКОМІАЛЬНИХ ІНФЕКЦІЙ ДО ЕКСТРАКТІВ З РОСЛИН РОДУ КЕРМЕК
Мізюк Р.М.1, Куцик Р.В.2
Івано-Франківський державний медичний університет
Незважаючи на очевидний прогрес світової медицини в пошуку нових ефективних антибактеріальних препаратів, проблема нозокоміальних гнійно-септичних інфекцій, залишається актуальною. Вони виникають щонайменше в 5% пацієнтів, що поступають у лікувальні установи і значно збільшують терміни їх перебування у стаціонарах. Серед факторів, що безпосередньо впливають на ризик розвитку нозокоміальних інфекцій, більшість фахівців в галузі інфекційного контролю на перше місце в даний час ставлять широке і безконтрольне застосування антибактеріальних препаратів у стаціонарах. У зв’язку з цим набули значного поширення госпітальні штами мікроорганізмів з вираженою поліантибіотикорезистентністю до класичних протимікробних препаратів.
Тому виникає необхідність пошуку альтернативних джерел протимікробних засобів, одними з яких є екстракти вищих рослин. Антимікробні речовини з рослин, хоча часто і поступаються антибіотикам мікробного походження за ступенем активності in vitro, але володіють рядом властивостей, які забезпечують їм переваги при лікуванні деяких захворювань, викликаних або ускладнених мікробною флорою. Зокрема наявність у рослинах комплексу діючих речовин з широким спектром фармакологічної активності і те, що вони знаходяться у збалансованому співвідношенні, сприяє оптимальному впливу на організм людини і ефективному лікуванню захворювань.
Нами виконано дослідження протимікробних властивостей ацетонових екстрактів з коренів кермеку Мейєра Limonium meyeri і кермеку південнобузького Limonium hypanicum Klok. з родини Plumbaginaceae. Завдяки кровоспинним, в’яжучим і протизапальним властивостям відвар коренів кермеку використовується в народній медицині для лікуваня захворювань шлунково-кишкового тракту (шигельозів, ентероколітів), геморою, внутрішніх кровотеч, малярії, а також місцево для загоювання ран, лікування екземи і стоматитів.
Протимікробна активність вивчалась методом двократних серійних розведень в агарі. В якості тест-культур були використані клінічні штами Грам-негативних бактерій (Staphylococcus aureus, S. epidermidis, S. haemolyticus, Esherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Enterobacter cloacae, Enterobacter gergoviae, Enterobacter aerogenes, Citrobacter diversus і Enterococcus faecalis і Providencia rettgeri) з вираженою полірезистентністю до класичних антибіотиків.
Ацетонові екстракти одержані з подрібнених повітряносухих коренів рослини методом вичерпного екстрагування в апараті Соксклета.
Результати попередніх скринінгових досліджень показали, що, на відміну від коренів, екстракти надземних органів кермеків помітними протимікробними властивостями не володіють.
Найбільш чутливими виявилися клінічні штами стафілококів і синьогнійної палички, МПК для обох екстрактів становила 250 мкг/мл. Менш чутливими були штами E. coli, Kl. pneumoniae, Ent. cloacae, Ent. gergoviae і Prov. rettgeri, МПК для яких становила 500 мкг/мл. Нечутливими виявились штами Citr. diversus і E. faecalis, МПК для яких становила від 1000 до 2000 мкг/мл.
Таким чином, рослини роду кермек можуть бути перспективним джерелом отримання нових протимікробних засобів.
Профилактика гнойно-септических инфекций в стационарах хирургического профиля
Морозова Н.С.
Харьковская медицинская академия последипломного образования
Несмотря на прогресс в области хирургических технологийи и ухода за больными, частота возникновения внутрибольничных инфекций (ВБИ) не имеет тенденции к снижению. Основные позиции в структуре ВБИ принадлежат гнойно-септическим инфекциям (ГСИ).
К сожалению, истинные масштабы ГСИ не известны поскольку у нас в стране они, практически, не регистрируются, а эпидемиологический процесс в этих случаях остается бесконтрольным.
Подтверждая превалирующее значение артифициального пути передачи инфекции, исследователи ВОЗ важнейшим фактором роста ГСИ определили увеличение удельного веса медицинских технологий с высокой степенью агрессии и недостаточной степенью их антиинфекционной защиты. Особенно это касается импорта современной, часто инвазивной технологии без передачи методологии ее дезинфекции и стерилизации. Нельзя обойти тот факт, что количество дорогостоящих наборов для операций (процедур) не соответствует ежедневной плановой нагрузке, а это означает нарушение всех правил их дезинфекции и стерилизации.
Следует отметить, что рост ГСИ связан не только с непосредственным хирургическим вмешательством. Достаточно отметить такой раздел ВБИ как «катетерассоциированные инфекции», которые в нашей стране не имеют разработки. В то же время в США в год устанавливается катетеров только периферических вен 150 млн, из которых 0,4 млн случаев регистрируется гнойно-септическими осложнениями.
В аспекте основными показателями работы хирургического стационара должен быть удельный вес медицинских технологий с низкой степенью агрессии, динамика замены высокоагрессивных технологий низкоагрессивными, удельный вес медицинских технологий с высокой степенью антиинфекционной защиты.
Другим проблемным вопросом для всех областей хирургии является рациональная профилактика ГСИ.
Операционные раневые инфекции делят на ранние (первичные), развивающиеся на 2-4-ой неделе после оперативного вмешательства. Ранняя инфекция возникает в результате активации эндогенных микробов или экзогенного заноса возбудителей. Поздняя послеоперационная инфекция, в основном, возникает в результате заноса в рану больничных штаммов микроорганизмов во время перевязок, с краев операционной раны, с рук персонала, делающего перевязки, с инструментов и т.д.
Рядом авторов выдвигается обоснованное положение о целесообразности применять антисептики при всех формах антимикробной профилактики местных инфекционных процессов.
В общем контексте стратегии и тактики профилактического применения антисептиков следует выделить основные напрвления: предоперационная и постоперационная антисептика.
На этапе предоперационной антисептики особое внимание должно уделяться обработке операционного поля. Но только адекватный выбор препаратов и правильная техника их применения позволяют максимально освободить поверхность кожи от микроорганизмов и снизить их численность до безопасного количества в коже.
Выбор кожного антисептика неоднозначен и определяется тяжестью процесса, длительностью и местом вмешательства, состоянием кожи и слизистой. В настоящее время для этих целей предпочтение отдается спиртовым препаратам, которые обеспечивают снижение аутогенной микрофлоры на 99,99 –100,0 %.
Постоперационные антисептика должна проводиться с учетом ряда факторов и применяемые для этой цели препараты должны обладать рядом дополнительных свойств: локализовать инфект в ране и тормозить его проникновение в кровь и лимфу; блокировать адгезию к тканям раневого ложе; подавлять факторы патогенности, способствующие внедрению, закреплению и размножению бактерий в тканях.
Однако на современном этапе появления данных о распространении в стационарах госпитальных штаммов с выраженной устойчивостью к антибактериальным преапаратам, существующая тактика асептических мероприятий уже не гарантирует защиту раны от ее инфицирования. На частоту развития устойчивых форм микроорганизмов влияют масштабы, длительность применения препаратов и активно-действующая группа веществ в их составе.
Основные пути профилактики ГСИ в ЛПУ предусматривают: использовать антисептики широкого спектра действия с бактерицидным механизмом действия; проводить постоянный мониторинг за устойчивостью к антисептикам госпитальных штаммов микроорганизмов; соблюдать жесткие правила асептики и антисептики медицинским персоналом и систематическим обучением его новым дезинфектологическим технологиям.