Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту

Вид материала

Документы

Содержание Соціальний супровід. Навчально-освітня діяльність Підтримка ініціативних груп

Подобный материал:

• Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства освіти І науки, молоді та спорту, 115.44kb.
• Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства освіти І науки, молоді та спорту, 111.41kb.
• Самосюк Іван Захарович, Національна медична академія післядиплом, 463.25kb.
• Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту Державний інститут розвитку, 3723.72kb.
• Національний університет фізичного виховання І спорту україни лях-породько олексій, 316.9kb.
• Національний університет фізичного виховання І спорту україни чернявський максим вікторович, 336.17kb.
• Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 739.14kb.
• Міністерство україни у справах сім'Ї, молоді та спорту, 448.58kb.
• Кабінету Міністрів України від 22. 11. 2010 №2140-р Про затвердження плану заходів, 42.72kb.
• Хід проведення Регіональних акцій, 43.08kb.

Як можна побачити з наданих прикладів, формат запропонованих до розгляду стандартів є схожим. Спільним для всіх прикладів є наявність основного твердження - стандарту, а також наступних положень, що розкривають і конкретизують зміст стандарту, включають перелік компонентів, необхідних для його досягнення. Інколи такі деталізуючі твердження можуть бути розподілені на декілька частин, в яких міститимуться описове пояснення та обґрунтування стандарту, зміст або конкретні кроки по його досягненню. Відмінність в форматах може проявлятись в визначенні індикаторів вимірювання стандартів та необхідних документів, як це видно з стандартів здійснення та адміністрування управління випадків штату Вісконсін, або в прописуванні очікуваного результату - що можна спостерігати в форматі національних мінімальних стандартів Великої Британії.

Обсяг і ступінь деталізації змісту стандарту залежить від сфери (рівня) його регулювання та від наявності інших стандартів, протоколів, керівництв з цього питання. Так, стандарти, що регулюють більше ніж один напрямок діяльності, в тому числі національні стандарти, або стандарти, які прийняті на додаток до вже діючих галузевих стандартів, протоколів, керівництв, є загальними, рамковими і містять радше основні принципи та напрямки необхідної діяльності. Яскравим прикладом подібних стандартів можуть бути Рекомендовані стандарти для ВІЛ-сервісних служб Національної системи здоров’я, Велика Британія [78], Стандарти першої медичної допомоги, США [82] та Стандарти для якісної допомоги в сфері ВІЛ/СНІД: інструмент для якісного оцінювання, забезпечення та акредитування, ВООЗ [80]. Такі стандарти потребують прийняття на своїй основі протоколів та керівництв і можуть використовуватись при організації надання допомоги, формуванні системи послуг. Натомість стандарти, що регулюють єдиний напрям діяльності, є конкретними і детальними, і можуть безпосередньо застосовуватись під час надання послуг.

Тематика та основні позиції структури, що затверджуються стандартом, хоча і містять спільні елементи (оцінювання клієнта, план роботи, конфіденційність інформації, вимоги до персоналу тощо), однак мають і власні сфери регулювання. Наприклад, в британських національних мінімальних стандартах догляду на дому [69] визначені положення щодо фінансового захисту клієнта, який користується послугами агенції. Такі відмінності у структурі та загальному змісті стандартів можуть бути пояснені специфікою діяльності, на регулювання якої вони спрямовані. Відповідно, безпосередньою основою для визначенні структури стандартів, що плануються розроблятись, мають бути місцеві потреби та проблеми, в той час як огляд структури інших стандартів може використовуватись в якості орієнтиру під час роботи над власними стандартами.

Деякі відмінності також існують і в змісті, наповненості кожного конкретного стандарту – складових частин загального документу стандартів. Як і вже згаданому вище випадку, такі розбіжності можуть бути обумовлені місцевими потребами та актуальними питаннями, рівнем розробленості керівництв та протоколів щодо сфери регулювання стандарту, ступенем децентралізації повноважень щодо контролю за якістю надання послуг (чим більше повноважень на місцях, тим більш загальними є положення затверджених центральною владою актах).


5.2. Рекомендована структура мінімальних стнадартів надання соціальних послуг з профілактики ВІЛ/СНІД серед уразливих груп населення, догляду та підтримки ЛЖВ/С в Україні.

Процес підготовки стандартів повинен базуватись на врахуванні дійсних потреб та проблем тієї сфери та клієнтів, в якій та для яких вони розробляться. Такі потреби відображаються в змісті стандарту та його структурі. Однією із потреб в соціальнії сфері в Україні було визнано необхідність стандартизації процесу надання соціальних послуг в сферах профілактики ВІЛ/СНІД, догляду та підтримки ЛЖВ/С незалежно від типу організації (державна чи недержавна). Відповідно, основою структури мінімальних стандартів експертною групою, яка брала участь в робочих зустрічах в рамках проекту «Аналіз стандартів надання соціальних послуг з профілактики ВІЛ/СНІД серед уразливих груп населення, догляду та підтримки ЛЖВ/С», було визначено соціальні послуги або напрями їх надання. Такі стандарти передбачатимуть встановлення мінімальних вимог до процесу надання певних соціальних послуг і не мають на меті визначення мінімального пакету соціального обслуговування для конкретних груп клієнтів.

Загальний перелік соціальних послуг був складений на основі даних «Довідника організацій, що працюють в сфері ВІЛ/СНІДу в Україні” (2004), Всеукраїнської асоціації зниження шкоди, Всеукраїнської мережі людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, організацій “Гей-альянс”, “Наш світ”, мінімального переліку послуг, що був підготовлений робочою групою “Послуги та інформація на рівні громад” в рамках підготовки Заявки на продовження фінансування національної програми “Подолання епідемії ВІЛ/СНІД в Україні” (2005), тощо [3]. В результаті експертного опитування з цього переліку були обрані нагальні з позиції стандартизації напрями надання соціальних послуг, що і склали мінімальний перелік, який має стати основою мінімальних стандартів.

Однак варто зауважити, що такий мінімальний перелік компонентів було визначено попереднім, оскільки під час роботи над ним виникла потреба у конкретизації змісту деяких запропонованих до розгляду соціальних послуг (словник визначень див. в додатку З). Після уточнення змісту такі послуги можуть бути додані, вилучені або визнані складовими напрямів діяльності, включення яких до мінімальних стандартів вже визнано необхідним.

Також дискусійними були питання щодо згрупування деяких соціальних послуг за певними напрямами діляьності. Одним із прикладів питань, щодо якого були висловлені різні позиції, є консультування, яке деякі експерти ( в тому числі ті, які не мали змоги взяти участі у роботі експертної групі) запропонували викласти відповідно до тем або проблемних питань (мотиваційне, кризове, інформаційне тощо). І хоча експертною групою було прийнято рішення про інший виклад цього компоненту (див. таблиці 4 та 5), воно є рекомендованим і може бути зкореговано в процесі безпосередньої роботи над змістом мінімальних стандартів. Дискусія точилась і навколо такого методу роботи як управління випадком, фази здійснення якого деякими експертами було запропоновано винести в якості основи структури мінімальних стандартів, а також співвідношення поняття управління випадком з поняттям соціального супроводу. В результаті було вирішено ці два визначення розглядати як синоніми та лишити в структурі поняття “соціальний супровід”, надавши йому більш чітке визначення.

Слід відмітити, що однією з особливостей складеного переліку є те, що він в першу чергу відображає особливості практичної діяльності, що надається ЛЖВ/С, представникам уразливих груп населення в Україні. Саме специфічність надання певних соціальних послуг зазначеним групам клієнтів місцевими організаціями обумовила попереднє винесення в якості самостійних компонентів мінімальних стандартів таких форм роботи, як наприклад, консультування за принципом “рівний-рівному”, патронаж на дому, а також включення до переліку напряму “підтримка ініціативних груп”, до якого запропоновано віднести групи взаємодопомоги. Безумовно, таке виокремлення та згрупування соціальних послуг за напрямами діяльності може бути дискусійним, тому існує потреба в чіткому визначенні їх особливостей в змісті стандартів.

В подальшому такий рекомендований перелік може бути класифікований, наприклад, за формами здійснення соціальної роботи (індивідуальна соціальна робота, групова соціальна робота та робота в громаді) або за її методами.


Попередній рекомендований перелік напрямів діяльності з надання соціальних послуг, що має бути включений в мінімальні стандарти за напрямом “Догляд та підтримка ЛЖВ/С”


Таблиця 4

Консультування. Компонент має включати стандарти для таких форм консультування як: індивідуальне/групове, очне/заочне, за принципом “рівний-рівному”, а також до консультування, що здійснюється різними фахівцями (запропонована назва “профільне консультування”).

Патронаж на дому Компонент має містити перелік соціальних послуг, що надаються за цим напрямом, та встановлювати мінімальні стандарти до їх надання.

Соціальний супровід. Компонет, окрім специфічних соціальних послуг, що надаються в межах програм догляду та підтримки ЛЖВ/С, має висвітлювати здійснення юридичного супроводу, супроводу в отриманні медичних послуг, представництво інтересів клієнтів, перенаправлення клієнтів.

Інформування Компонент повинен містити в першу чергу вимоги до інформації, що може надаватись в різних формах (друковані матеріали, групові або індивідуальні консультації тощо), кваліфікації осіб, які цю інформацію надають.

Навчально-освітня діяльність До компоненту запропоновано віднести проведення тематичних груп, лекції, тренинги соціальних навичок, навчання ЛЖВ та їх близького оточення навичкам догляду та підтримки здоров’я тощо.

Підтримка ініціативних груп Компонент має встановлювати вимоги до надавачів соціальних послуг, які надають підтримку різним ініціативним групам, в тому числі групам взаємодопомоги.