Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту

Вид материала

Документы

Содержание Додаток З Словник деяких термінів, використаних під час роботи над рекомендованою структурою мінімальних стандартів Соціальний супровід Соціальні послуги Методи соціальної роботи Ведення випадку

Подобный материал:

• Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства освіти І науки, молоді та спорту, 115.44kb.
• Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства освіти І науки, молоді та спорту, 111.41kb.
• Самосюк Іван Захарович, Національна медична академія післядиплом, 463.25kb.
• Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту Державний інститут розвитку, 3723.72kb.
• Національний університет фізичного виховання І спорту україни лях-породько олексій, 316.9kb.
• Національний університет фізичного виховання І спорту україни чернявський максим вікторович, 336.17kb.
• Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 739.14kb.
• Міністерство україни у справах сім'Ї, молоді та спорту, 448.58kb.
• Кабінету Міністрів України від 22. 11. 2010 №2140-р Про затвердження плану заходів, 42.72kb.
• Хід проведення Регіональних акцій, 43.08kb.

Додаток З

Словник деяких термінів, використаних під час роботи над рекомендованою структурою мінімальних стандартів

Представництво – представництво інтересів користувачів служб чи їх родин. Цей термін означає юридичне представництво із захисту та реалізації прав та свобод клієнта, а також професійне представництво, тобто ситуацію, в якій консультанти чи радники з прав соціального захисту надають клієнтам підтримку і дають поради з приводу служб та установ [45].


Соціальний супровід – вид соціальної роботи, який спрямований на здійснення соціальної опіки, патронажу соціально незахищених верств населення з метою подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення їх соціального статусу. С. с. – це тривалий процес, спрямований на здійснення системи комплексних заходів різними спеціалістами щодо соціальної реабілітації зазначених категорій [60].


Соціальні послуги – комплекс дій державних, громадських організацій, спрямований на забезпечення та покращення умов життєдіяльності особистості чи окремих груп. За тривалістю дії С. п. Поділяються на:

• постійні (всі види соціального страхування; послуги, гарантовані діяльністю соціальних служб, спрямовані на вирішення соціальних, правових, культурних, психологічних та інших проблем)
  
• тимчасові (пов’язані з необхідністю задоволення потреб особистості в отриманні інформації, консультації, організації дозвілля особистості в певний проміжок її життєдіяльності).
  

В залежності від особи клієнта, місця надання послуг та їх видів вони бувають безкоштовні та платні. Рівень розвитку С. п. В державі є показником спрямованості її соціальної політики та індикатором вирішення соціальних проблем [60].


Соціальні послуги - комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги (далі - особи, що потребують соціальних послуг), з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя [15].


Методи соціальної роботи – це сукупність прийомів, способів діяльності суб’єктів соціальної роботи, які використовують для розв’язання соціальних проблем клієнтів, стимулювання розвитку їхніх власних сил, конструктивної діяльності щодо зміни несприятливої життєвої ситуації. Методи соціальної роботи повинні дати розуміння того, як окремі індивіди або групи можуть пройти шлях від початкового пункту у розв’язанні проблеми до бажаної мети [59].


Сучасні українські наукові джерела пропонують різні класифікації методів соціальної роботи – залежно від ознак, закладених в основу класифікації:

1. за напрямами і формами – організаційні, соціально-психологічні, соціально-педагогічні, соціально-медичні, соціально-економічні тощо;
   
2. за об’єктами соціальної роботи – індивідуальні, групові, в громаді;
   
3. за суб’єктами соціальної роботи – методи, які застосовують окремі спеціалісти, колектив соціальної служби, орган управління соціальною роботою [63].
   

Ведення випадку (індивідуальний менеджмент)– один із методів надання допомоги клієнтам соціальних служб, при якому соціальний працівник спільно з клієнтом аналізує проблеми клієнта (прислухаючись також до його побажань), складає індивідуальний план [роботи] та координує його виконання. За потребою чи бажанням клієнта соціальний працівник залучає інші служби та спеціалістів іншого профілю [63].