Закон україни

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 18

Стаття 219. Магазин безмитної торгівлі

Магазин безмитної торгівлі – це спеціалізований торговельний заклад, розташований у пункті (пунктах) пропуску через державний кордон України, відкритого для міжнародного повітряного або морського сполучення, призначений для реалізації товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі, та має дозвіл на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі.

Власником магазину безмитної торгівлі може бути лише підприємство-резидент.

Магазини безмитної торгівлі здійснюють торгівлю всіма видами продовольчих і непродовольчих товарів, як українських так і іноземних, крім товарів, які відповідно до законодавства заборонені до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України. Правила продажу товарів магазинами безмитної торгівлі та порядок здійснення митного контролю за товарами, що постачаються для реалізації магазинами безмитної торгівлі на повітряні та водні транспортні засоби комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 220. Вимоги до облаштування та розташування магазину безмитної торгівлі

Приміщення магазину безмитної торгівлі може включати в себе:

1) торговельний зал (зали), у тому числі бари та пункти громадського харчування;

2) допоміжні приміщення;

3) склади магазину, в тому числі склад для товарів, які реалізуються в торговельних залах, розташованих в різних пунктах пропуску та переміщуються між ними виключно під митним контролем.

Розташування магазинів безмитної торгівлі та умови реалізації в них товарів повинні виключати можливість безпосереднього ввезення цих товарів для споживання на митній території України.

В приміщенні магазину безмитної торгівлі створюється зона митного контролю.

Стаття 221. Права, обов’язки та відповідальність власника магазину безмитної торгівлі

Власник магазину безмитної торгівлі зобов’язаний:

1) своєчасно декларувати митному органу, в зоні діяльності якого знаходиться магазин, товари, що надходять до магазину чи вибувають з магазину та подавати всі документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення цих товарів;

2) виключити можливість надходження до магазину та вилучення з магазину товарів поза митним контролем;

3) дотримуватися положень цього Кодексу та інших законодавчих актів України щодо умов діяльності магазинів безмитної торгівлі;

4) вести облік товарів, що надходять до магазину безмитної торгівлі та реалізуються ним, і подавати митному органу, в зоні діяльності якого знаходиться магазин, звіт про рух товарів у магазині за формою, встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Власники магазинів безмитної торгівлі можуть у порядку передбаченому цим Кодексом, отримати дозвіл на відкриття та експлуатацію митного складу закритого типу для зберігання та наступного постачання в ці магазини всіх видів товарів, у тому числі підакцизних.

Власники магазинів безмитної торгівлі несуть передбачену цим Кодексом відповідальність за порушення порядку розміщення та реалізації товарів у цих магазинах, а також за сплату митних платежів у разі порушення цього порядку.

Стаття 222. Розпорядження товарами, що знаходяться в магазині безмитної торгівлі, у разі його ліквідації, анулювання або зупинення дії дозволу на відкриття та експлуатацію цього магазину

У разі зупинення дії дозволу, його анулювання або ліквідації магазину безмитної торгівлі товари, що знаходяться у магазині безмитної торгівлі, підлягають переміщенню на склад магазину безмитної торгівлі та декларуванню його власником до іншого митного режиму відповідно частини третьої статті 311 цього Кодексу.

ГЛАВА 35. Відкриття та експлуатація митних складів

Стаття 223. Поняття митного складу

Митний склад – це відповідним чином облаштовані складське приміщення, резервуар, холодильна чи морозильна камера, критий чи відкритий майданчик, призначені для зберігання товарів у режимі митного складу.

Власником митного складу може бути тільки підприємство-резидент.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи визначає порядок розміщення, зберігання, випуску й обліку товарів на митному складі.

Стаття 224. Типи митних складів

Митний склад може бути відкритого типу або закритого типу.

Митний склад закритого типу призначається виключно для зберігання власником складу товарів, що належать йому.

Митний склад відкритого типу призначається для зберігання товарів, що належать будь-яким особам.

Територія митного складу є зоною митного контролю, митних складів відкритого типу – постійною зоною митного контролю.

Стаття 225. Правове регулювання взаємовідносин власника митного складу відкритого типу з особами, які розміщують товари на складі та митними органами

Взаємовідносини власника митного складу відкритого типу з особами, які розміщують товари на цьому складі, визначаються відповідним договором.

Взаємовідносини власника митного складу відкритого типу з митними органами визначаються у відповідному договорі, укладеному згідно з цивільним законодавством України.

Стаття 226. Вимоги до розташування митного складу

Умови розташування митних складів у населених пунктах визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

Стаття 227. Розміщення товарів на митному складі

На митних складах можуть зберігатися будь-які товари, за винятком товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України і транспортні засоби комерційного призначення, виходячи з міркувань:

захисту суспільної моралі, порядку та безпеки;

захисту прав інтелектуальної власності;

забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

охорони навколишнього природного середовища,

а також товарів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Не можуть зберігатися на митних складах товари, що зберігаються виключно митним органом відповідно до статті 195 цього Кодексу.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи може визначати види товарів, які можуть бути допущені до зберігання на митних складах закритого типу.

Товари, ввезені з-за меж митної території України, та товари, що вивозяться за межі митної території України, розміщуються на митному складі окремо.

Митний орган має право заборонити розміщення товарів на митному складі, якщо власник складу не забезпечує належних умов для діяльності на його території посадових осіб митного органу з метою проведення митного контролю щодо таких товарів або конструкція (облаштування) приміщення, резервуара, камери, майданчика, які експлуатуються як митний склад, не забезпечують належних умов для зберігання відповідних категорій товарів.

Небезпечні товари, товари, що можуть зашкодити іншим товарам або товари, що вимагають спеціальних умов зберігання, можуть розміщуватися тільки на митних складах, які мають відповідні умови для зберігання таких товарів.

У разі поміщення товарів, розміщених на митному складі, до іншого митного режиму, у тому числі з метою вивезення за межі митної території України, відповідно до частин третьої та четвертої статті 297 цього Кодексу, митний орган може встановлювати строк для вивезення зазначених товарів з митного складу, виходячи з можливостей наявних транспортних засобів та навантажувально-розвантажувальної техніки.

Стаття 228. Операції з товарами, що зберігаються на митному складі

Власник товарів, що зберігаються на митному складі, або уповноважена ним особа з дозволу митного органу може проводити з цими товарами такі операції:

1) операції, необхідні для забезпечення схоронності цих товарів;

2) підготовка товарів до продажу (відчуження) та транспортування: подрібнення партій, формування відправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження та інші подібні операції.

З дозволу митного органу можуть також братися проби та зразки товарів, що зберігаються на складі.

Операції, що проводяться з товарами, які зберігаються на митному складі, не повинні змінювати характеристик, за якими ці товари були класифіковані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Конкретний перелік операцій, що можуть проводитися з товарами, які зберігаються на митному у складі, та порядок їх здійснення встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 229. Передача права власності на товари, що знаходяться на митному складі

Допускається передача права власності на товари, що знаходяться на митному складі відкритого типу.

Стаття 230. Особа, яка несе відповідальність за недотримання порядку зберігання товарів на митному складі та здійснення операцій з цими товарами

Передбачену цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами України відповідальність за недотримання порядку зберігання товарів на митному складі та здійснення операцій з цими товарами (крім випадків, передбачених статтею 231 цього Кодексу) несе власник зазначеного складу.

У разі втрати чи видачі без дозволу митного органу товарів, які зберігаються на митному складі, власник цього складу зобов’язаний сплатити мита та податки, установлені законом на імпорт цих товарів. Власник митного складу звільняється від обов’язку зі сплаті мит та податків лише у разі, якщо товари, які зберігаються на складі, було знищено або безповоротно пошкоджено внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов зберігання.

Стаття 231. Розпорядження товарами, що зберігаються на митному складі, у разі анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу

Після набрання чинності наказу про анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу ввезення товарів на цей склад не допускається. Товари, які зберігаються на цьому складі, протягом 10 робочих днів з дня набрання чинності зазначеним наказом повинні бути переміщені власником або уповноваженою ним особою під митним контролем на інший митний склад, на склад митного органу або заявлені до митного оформлення в інший митний режим.

Відповідальність за порушення встановленого частиною першою цієї статті строку розпорядження товарами, які зберігаються на митному складі, несе власник зазначених товарів або уповноважена ним особа.

ГЛАВА 36. Відкриття та експлуатація складу тимчасового зберігання

Стаття 232. Склади тимчасового зберігання

Склад тимчасового зберігання – об’єкт, який використовується суб’єктом господарської діяльності для тимчасового зберігання товарів і транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем, на використання якого митним органом надано дозвіл на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання.

Випадки розміщення на території складу транспортних засобів комерційного призначення визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань митної справи.

Як склади тимчасового зберігання можуть використовуватися відповідним чином облаштовані складські приміщення, резервуари, холодильні чи морозильні камери, криті чи відкриті майданчики.

Власниками складів тимчасового зберігання можуть бути тільки підприємства-резиденти.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи визначає порядок розміщення, зберігання, випуску й обліку товарів і транспортних засобів комерційного призначення на складі тимчасового зберігання.

Стаття 233. Типи складів тимчасового зберігання

Склад тимчасового зберігання може бути закритого та відкритого типу.

Склад тимчасового зберігання закритого типу призначається виключно для зберігання власником складу товарів, що належать йому.

Склад тимчасового зберігання відкритого типу призначається для зберігання товарів, що належать будь-яким особам.

Територія складу тимчасового зберігання є зоною митного контролю, митних складів відкритого типу – постійною зоною митного контролю.

Стаття 234. Правове регулювання взаємовідносини власника складу тимчасового зберігання відкритого типу з особами, які розміщують товари на складі

Взаємовідносини власника складу тимчасового зберігання відкритого типу з особами, які розміщують товари на цьому складі, визначаються відповідним договором, за виключенням випадків, передбачених цим Кодексом.

Взаємовідносини власника складу тимчасового зберігання відкритого типу з митними органами визначаються у відповідному договорі, укладеному згідно з цивільним законодавством України.

Стаття 235. Обмеження щодо розміщення товарів на складах тимчасового зберігання

На складах тимчасового зберігання можуть розміщуватися будь-які товари. Однак небезпечні товари, товари, що можуть зашкодити іншим товарам або товари, що потребують спеціальних умов зберігання, можуть розміщуватися тільки на складах тимчасового зберігання, які мають відповідні умови для зберігання таких товарів.

Не допускається розміщення на складах тимчасового зберігання товарів, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, якщо до закінчення строку їх придатності залишається менше одного місяця.

Не підлягають передачі на тимчасове зберігання підприємствам товари, що зберігаються виключно митним органом відповідно до статті 195 цього Кодексу.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи може визначати також перелік окремих видів товарів, які передаються на тимчасове зберігання під митним контролем лише на склади митних органів.

У разі декларування товарів, розміщених на складі тимчасового зберігання, до обраного митного режиму відповідно до частини п’ятої статті 239 цього Кодексу, митний орган встановлює строк для вивезення зазначених товарів зі складу, виходячи з можливостей наявних засобів для транспортування цих товарів та навантажувально-розвантажувальної техніки.

Стаття 236. Документи, необхідні для розміщення товарів на складі тимчасового зберігання

Для розміщення товарів на складі тимчасового зберігання митному органу подаються лише документи, що дають змогу ідентифікувати ці товари.

Спеціально уповноважений центральний органом виконавчої влади з питань митної справи визначає випадки необхідності подання митної декларації як документа, необхідного для розміщення товарів на тимчасове зберігання.

Стаття 237. Додаткові права митних органів щодо складів тимчасового зберігання

Митні органи можуть встановлювати додаткові обов’язкові вимоги щодо конструкції, облаштування і місця розташування складів тимчасового зберігання.

Митний орган має право заборонити розміщення товарів на складі тимчасового зберігання, якщо власник складу не забезпечує належних умов для діяльності на його території посадових осіб митного органу з метою проведення митного контролю щодо таких товарів або конструкція (облаштування) приміщення, резервуара, камери, які експлуатуються як склад тимчасового зберігання, не забезпечують належних умов для зберігання відповідних категорій товарів.

Стаття 238. Операції з товарами, розміщеними на складі тимчасового зберігання

Власник товарів, що зберігаються на складі тимчасового зберігання, або уповноважена ним особа з дозволу митного органу може проводити з цими товарами такі операції:

1) операції, необхідні для забезпечення зберігання цих товарів у незмінному стані;

2) підготовка товарів до продажу (відчуження) та транспортування: подрібнення партій, формування відправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження та інші подібні операції.

З дозволу митного органу можуть також братися проби та зразки товарів, що зберігаються на складі.

Стаття 239. Строк тимчасового зберігання товарів

Загальний строк тимчасового зберігання товарів на складі тимчасового зберігання не може перевищувати 90 днів.

Товари з обмеженим терміном реалізації можуть зберігатись на складі тимчасового зберігання в межах строку збереження їх якостей, які дають можливість використовувати такі товари за призначенням, але не більше строку, установленого частиною першою цієї статті.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи може встановлювати менші строки зберігання для окремих товарів.

Строк тимчасового зберігання товарів, зазначений у частині першій цієї статті, за заявою декларанта може бути продовжений (але не більше ніж на 30 днів) митним органом, за дозволом якого товари були розміщені на складі. Якщо особа, яка зберігає товари на складі тимчасового зберігання відкритого типу, не є власником цього складу, її заява про продовження строку тимчасового зберігання зазначених товарів попередньо погоджується з власником складу. Не допускається продовження строку тимчасового зберігання товарів, відносно яких спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи встановлено менші строки їх зберігання.

До закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій – четвертій цієї статті, товари, що тимчасово зберігаються під митним контролем, повинні бути:

1) задекларовані власником або вповноваженою ним особою до обраного митного режиму;

2) передані власником складу або товарів чи вповноваженою ним особою відповідному митному органу для зберігання або розпорядження відповідно до цього Кодексу;

3) або відправлені за документами контролю доставки товарів до інших митних органів для їх подальшого митного оформлення.

Стаття 240. Особа, відповідальна за схоронність товарів, розміщених на складі тимчасового зберігання

Відповідальним перед митними органами за втрату чи пошкодження товарів, розміщених на складі тимчасового зберігання, є власник складу тимчасового зберігання.

За видачу без дозволу митного органу або втрату товарів, розміщених на складі тимчасового зберігання, власник складу тимчасового зберігання несе відповідальність, передбачену цим Кодексом.

У разі втрати чи видачі без дозволу митного органу товарів, які зберігаються на складі тимчасового зберігання, власник цього складу зобов’язаний сплатити мита та податки, установлені законом на імпорт цих товарів. Власник складу тимчасового зберігання звільняється від обов’язку по сплаті мит та податків лише у разі, якщо товари, які зберігаються на складі, було знищено або безповоротно пошкоджено внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов зберігання.

Стаття 241. Розпорядження товарами у разі анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання

Після набрання чинності наказом про анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання ввезення товарів на цей склад не допускається. Товари, які зберігаються на цьому складі, протягом 10 робочих днів з дня набрання чинності зазначеним рішенням повинні бути переміщені власником або уповноваженою ним особою під митним контролем на інший склад тимчасового зберігання, на склад митного органу або задекларовані до обраного митного режиму

За порушення встановленого частиною першою цієї статті строку розпорядження товарами, розміщеними на складі тимчасового зберігання, власник зазначених товарів або уповноважена ним особа несуть відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами України.

ГЛАВА 37. Відкриття та експлуатація вантажного митного комплексу

Стаття 242. Вантажний митний комплекс

Вантажний митний комплекс – це ділянка території з комплексом будівель, споруд, інженерно-технічних засобів і комунікацій, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, яка належить на праві власності юридичній особі – резиденту, зареєстрованому як суб’єкт підприємницької діяльності.

Стаття 243. Послуги, що надаються вантажними митними комплексами особам, що переміщують товари через митний кордон України

Вантажні митні комплекси повинні забезпечувати:

надання посередницьких послуг з декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України;

надання послуг зі зберігання товарів, що переміщуються через митний кордон України, і транспортних засобів комерційного призначення;

виконання навантажувально-розвантажувальних робіт;

надання транспортно-експедиційних послуг та забезпечення охорони експортно-імпортних вантажів при перевезенні їх залізничним, автомобільним, повітряним, морським та річковим транспортом;

технічне обслуговування та дрібний ремонт транспортних засобів комерційного призначення;

організацію відпочинку та харчування, надання першої медичної допомоги;

надання консультативної допомоги з питань митної справи тощо.

Стаття 244. Правове регулювання взаємовідносин власника вантажного митного комплексу з особами, які користуються послугами комплексу, та митними органами

Взаємовідносини власника вантажного митного комплексу з особами, які користуються послугами комплексу, визначаються відповідним договором.

Взаємовідносини власника вантажного митного комплексу з митними органами визначаються у відповідному договорі, укладеному згідно з цивільним законодавством України. Взаємовідносини власника вантажного митного комплексу з митними органами визначаються у відповідному договорі, укладеному згідно з цивільним законодавством України.

Стаття 245. Вимоги до конструкції облаштування та розташування вантажного митного комплексу

Територія вантажного митного комплексу повинна бути огороджена з усіх боків.

Конструкція огорожі повинна виключати можливість несанкціонованого проникнення сторонніх осіб на територію комплексу та вилучення з неї товарів, що обслуговуються комплексом.

Інфраструктура вантажного митного комплексу повинна включати в себе:

належним чином обладнані приміщення для роботи посадових осіб митних органів та державних органів, які здійснюють інші види державного контролю;

місця для проведення митного огляду (переогляду) товарів, що обслуговуються комплексом;

склад тимчасового зберігання відкритого типу та митний склад відкритого типу;

місця для стоянки автотранспорту, забезпечені цілодобовою охороною та засобами пожежегасіння;

пункт технічного обслуговування вантажного автотранспорту;

медичний пункт;

пункт громадського харчування та місця відпочинку для осіб, які користуються послугами комплексу;

туалети.

Митні органи, мають право встановлювати додаткові вимоги до конструкції та облаштування вантажного митного комплексу.

Умови розташування вантажних митних комплексів у населених пунктах визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

Стаття 246. Обов’язки власника вантажного митного комплексу

Власник вантажного митного комплексу зобов’язаний:

дотримуватись положень цього Кодексу, виконувати умови дозволу на відкриття та експлуатацію вантажного митного комплексу та вимоги митного органу щодо конструкції, облаштування і місця розташування комплексу;

забезпечити безоплатний вхід та в’їзд на територію комплексу;

виключити можливість несанкціонованого доступу на територію комплексу сторонніх осіб, а також вилучення з його території товарів, що перебувають під митним контролем, і транспортних засобів комерційного призначення;

забезпечувати безперешкодний доступ посадових осіб митного органу до товарів, розміщених на території комплексу, та документів на такі товари, створювати цим особам належні умови для роботи;

забезпечити можливість компактного розміщення на території комплексу посадових осіб митного органу та представників усіх державних контрольних служб, які здійснюють інші види державного контролю, (принцип “єдиного офісу”);

вести облік товарів і транспортних засобів комерційного призначення, що обслуговуються комплексом, і подавати відповідному митному органу звіт про такі товари і транспортні засоби за формою та у порядку, встановленими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи;

забезпечити наявність та функціонування електронного обліку товарів і транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються територією вантажного митного комплексу, і безперешкодний доступ до системи згаданого електронного обліку посадових осіб митних органів;

забезпечити наявність та функціонування контрольно-пропускної системи при в’їзді та при виїзді з вантажного митного комплексу, обладнаної шлагбаумами, засобами автоматичного зчитування даних реєстраційних номерних знаків транспортних засобів та електронними вагами, з можливістю автоматичного внесення інформації про реєстраційний номер транспортного засобу та його загальну вагу до системи електронного обліку товарів і транспортних засобів;

забезпечити наявність та функціонування системи відеоспостереження як за всією територією вантажного митного комплексу, так і за в’їздом та виїздом з нього, процедурою здійснення митного контролю з фіксацією такого відображення для ведення відповідного архіву, а також безперешкодний доступ до згаданої системи відеоспостереження посадових осіб митних органів тощо.

Стаття 247. Відповідальність посадових осіб вантажного митного комплексу

При вчиненні дій, пов’язаних з наданням послуг особам, що переміщують товари через митний кордон України, посадові особи вантажного митного комплексу несуть відповідальність, передбачену цим Кодексом, іншими актами законодавства України та/або нормативно-правовими актами України.

РОЗДІЛ VIII. МИТНИЙ РЕЖИМ ЩОДО ТОВАРІВ, ЯКІ

ПЕРЕМІЩУЮТЬСЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ

ГЛАВА 38. Загальні положення

Стаття 248. Види митного режиму

Відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму:

1) імпорт (випуск для вільного обігу);

2) реімпорт;

3) експорт (остаточне вивезення);

4) реекспорт;

5) міжнародний митний транзит;

6) тимчасове ввезення;

7) тимчасове вивезення;

8) митний склад;

9) спеціальна митна зона (вільна зона);

10) безмитна торгівля;

11) переробка на митній території;

12) переробка за межами митної території;

13) знищення або руйнування;

14) відмова на користь держави.

Митний режим, не передбачений частиною першою цієї статті, може встановлюватися тільки шляхом внесення відповідних змін до цього Кодексу.

Положення цієї статті не застосовуються при переміщенні товарів на умовах, визначених пунктом 4 частини третьої статті 181 цього Кодексу, між підрозділом митного органу, розташованим на штучному острові, установці або споруді, створеними у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, та митним органом, розташованим на території України, зайнятій сушею.

Стаття 249. Вибір та зміна митного режиму

Декларант самостійно визначає митний режим товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Зміна митного режиму допускається за умови дотримання вимог законодавства щодо заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та подання митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення відповідних документів, що підтверджують заявлений режим.

Стаття 250. Регулювання питань, пов’язаних із застосуванням митних режимів

Питання, пов’язані із визначенням порядку застосування митного режиму, виконанням необхідних митних формальностей та здійсненням митного контролю за товарами, поміщеними у відповідний митний режим, регулюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

ГЛАВА 39. Імпорт (випуск для вільного обігу)

Стаття 251. Поняття митного режиму імпорту (випуску для вільного обігу)

Імпорт (випуск для вільного обігу) – митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари після виконання усіх необхідних митних формальностей залишаються на цій території без зобов’язань щодо їх зворотного вивезення.

Стаття 252. Умови поміщення товарів у режим імпорту (випуску для вільного обігу)

У митний режим імпорту можуть бути поміщені іноземні товари, які:

а) безпосередньо ввозяться на митну територію України;

б) після ввезення на митну територію України перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем;

в) після ввезення на митну територію України були поміщені у режими митного складу, тимчасового ввезення, міжнародного митного транзиту, а також переробки на митній території України (у тому числі компенсаційні продукти),

за винятком товарів, заборонених до поміщення у цей режим відповідно до законодавства.

Поміщення товарів (крім проб та зразків, що відбираються митними органами) у режим імпорту передбачає сплату ввізних мит та податків і застосування до цих товарів заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 253. Митний статус товарів, що поміщуються у режим імпорту (випуску для вільного обігу)

Товари, поміщені у режим імпорту, отримують статус українських товарів.

ГЛАВА 40. Реімпорт

Стаття 254. Поняття митного режиму реімпорту

Реімпорт – митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше вивезені за межі митної території України, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк увозяться на митну територію України з метою вільного обігу без сплати ввізних мит та податків і без застосування до цих товарів заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності економічного характеру.

Стаття 255. Умови поміщення товарів у режим реімпорту

У митний режим реімпорту можуть бути поміщені товари, що при вивезенні за межі митної території України мали статус українських та які:

а) були вивезені у режимі експорту і повертаються особі, що їх експортувала, у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов зовнішньоекономічної угоди, згідно з якою ці товари поміщувались у режим експорту або в силу інших обставин, що перешкоджають виконанню цієї угоди, якщо ці товари:

- ввозяться протягом шести місяців з дати поміщення їх у режим експорту;

- перебувають у тому ж стані, в якому вони були вивезені за межі митної території, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якого були виявлені недоліки, що спричинили повернення товарів;

б) були вивезені у режимі тимчасового вивезення та ввозяться до завершення строку дії цього митного режиму і перебувають у тому ж стані, в якому вони були вивезені за межі митної території, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання, а також змін, що дозволяються у відношенні таких товарів у разі їх використання у режимі тимчасового вивезення;

в) були вивезені у режимі переробки за межами митної території та ввозяться до завершення строку дії цього митного режиму і перебувають у тому ж стані, в якому вони були вивезені за межі митної території, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання;

г) є компенсаційними продуктами переробки товарів, вивезених у режимі переробки за межами митної території, які ввозяться до завершення строку дії цього митного режиму, якщо метою переробки був безоплатний ремонт або безоплатне технічне обслуговування.

Товари, зазначені в частині першій цієї статті, можуть бути також поміщені у режим реімпорту, якщо:

- під час перебування таких товарів за межами митної території України вони піддавалися операціям, необхідним для їх збереження або технічного обслуговування, за умови, що такі операції не призвели до збільшення вартості цих товарів, визначеної на момент вивезення;

- стан таких товарів змінився внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили в порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

Стаття 256. Окремі положення щодо застосування режиму реімпорту

Застосування режиму реімпорту можливе лише за умови ідентифікації митним органом товарів, заявлених у цей режим, як таких, що були раніше вивезені за межі митної території України.

Дозволяється застосування режиму реімпорту у разі, якщо на митну територію України ввозиться лише частина раніше вивезених товарів.

За винятком випадків реімпорту, передбачених пунктом “а” частини першої статті 255 цього Кодексу, дозволяється застосування режиму реімпорту у випадку ввезення на митну територію України товарів іншою особою, ніж та, що їх вивезла, якщо це виправдано обставинами.

Митний режим реімпорту може бути застосований як при їх безпосередньому ввезенні товарів на митну територію України, так і після поміщення їх у інший митний режим.

Як правило, декларування товарів у режим реімпорту може здійснюватися у будь-якому митному органі. З метою полегшення контролю за дотриманням режиму реімпорту спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи може визначати випадки, у яких декларування товарів у режим реімпорту повинне здійснюватися у тому ж митному органі, у якому зазначені товари декларувалися для вивезення за межі митної території України.

Не вимагається письмова декларація на товари для реімпорту упаковок, контейнерів, піддонів та транспортних засобів комерційного призначення за умови надання митному органу документів, що свідчать про перебування зазначених товарів у вільному обігу на митній території України при їх вивезенні.

Стаття 257. Митний статус товарів, що поміщуються у режим реімпорту

Українські товари, поміщені у режим реімпорту, зберігають статус українських товарів.

Іноземні товари, поміщені у режим реімпорту, отримують статус українських товарів.

Стаття 258. Повернення коштів, отриманих або не сплачених у зв’язку з вивезенням товарів при їх реімпорті

Особа, що переміщує товари у режимі реімпорту, сплачує суми внутрішніх податків, пільг, субсидій, відшкодувань та будь-які інші суми, не сплачені або одержані прямо або побічно особою, що вивозила ці товари, у зв’язку з їх вивезенням, а також проценти з цих сум, нараховані за обліковою ставкою Національного банку України.

Стаття 259. Повернення сум вивізного (експортного) мита при реімпорті товарів

У разі реімпорту товарів, зазначених у пункті “а” частини першої статті 255 цього Кодексу, суми вивізного (експортного) мита, сплачені при експорті цих товарів, повертаються особам, що їх сплачували, на підставі письмових заяв таких осіб. Повернення зазначених сум здійснюється за рахунок Державного бюджету України органами Державного казначейства України за поданням відповідних митних органів.

ГЛАВА 41. Експорт (остаточне вивезення)

Стаття 260. Поняття митного режиму експорту (остаточного вивезення)

Експорт (остаточне вивезення) – митний режим, відповідно до якого українські товари вивозяться за межі митної території України без зобов’язань щодо їх зворотного ввезення.

Стаття 261. Умови поміщення товарів у режим експорту (остаточного вивезення)

У митний режим експорту можуть поміщуватися українські товари, що знаходяться на митній території України, або були раніше вивезені за межі митної території України, за винятком товарів, заборонених до поміщення у цей режим відповідно до законодавства.

Вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту (остаточного вивезення) передбачає:

1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови поміщення товарів у режим експорту;

2) сплату мит та податків, установлених на експорт товарів;

3) застосування до цих товарів заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

4) у випадках, встановлених законодавством України, обов’язковою умовою для поміщення товарів у режим експорту є подання митниці дозволу органу, визначеного законом або міжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку, на проведення зовнішньоекономічної операції з реекспорту цих товарів.

5) дотримання експортером інших вимог, передбачених законодавством.

Митні органи не вимагають обов’язкового підтвердження прибуття товарів, що експортуються, у пункт призначення за межами митної території України.

Стаття 262. Митний статус товарів, що поміщуються у режим експорту (остаточного вивезення)

Товари, поміщені у митний режим експорту та фактично вивезені за межі митної території України, втрачають статус українських товарів.

ГЛАВА 42. Реекспорт

Стаття 263. Поняття митного режиму реекспорту

Реекспорт – митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк вивозяться за межі цієї території з метою вільного обігу без сплати вивізних мит та податків та без застосування до цих товарів заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності економічного характеру , якщо інше не передбачено законом.

Стаття 264. Умови переміщення товарів у режимі реекспорту

У митний режим реекспорту можуть бути поміщені товари, що при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та які:

а) після ввезення на митну територію України зберігались під митним контролем та не були розміщені у митний режим (у тому числі у зв’язку з обмеженнями чи заборонами щодо ввезення таких товарів на територію України);

б) були поміщені у режим тимчасового ввезення та вивозяться до завершення строку дії цього митного режиму і перебувають у тому ж стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання, а також змін, що дозволяються у відношенні таких товарів у разі їх використання у режимі тимчасового ввезення;

в) були поміщені у режим переробки на митній території та вивозяться до завершення строку дії цього митного режиму і перебувають у тому ж стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання або є компенсаційними продуктами переробки товарів, поміщених у режим переробки на митній території;

г) були поміщені у режим митного складу та вивозяться до завершення строку дії цього митного режиму;

д) були поміщені у режим імпорту й повертаються нерезиденту – стороні зовнішньоекономічної угоди, згідно з якою ці товари поміщувались у режим імпорту, у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов цієї угоди, або в силу інших обставин, що перешкоджають її виконанню, якщо ці товари:

- вивозяться протягом шести місяців з дати поміщення їх у режим імпорту;

- перебувають у тому ж стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якого були виявлені недоліки, що спричинили повернення товарів;

Товари, зазначені в частині першій цієї статті, можуть бути також поміщені у режим реекспорту, якщо:

- під час перебування таких товарів на митній території України вони піддавалися операціям, необхідним для їх збереження або технічного обслуговування, за умови, що такі операції не призвели до збільшення вартості цих товарів, визначеної на момент ввезення;

- стан таких товарів змінився внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили в порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

У випадках, встановлених законодавством України, обов’язковою умовою для поміщення товарів у режим реекспорту є подання митниці дозволу органу, визначеного законом або міжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку, на проведення зовнішньоекономічної операції з реекспорту цих товарів.

Стаття 265. Окремі положення щодо застосування режиму реекспорту

Застосування режиму реекспорту можливе лише за умови ідентифікації митним органом товарів, заявлених у цей режим, як таких, що були раніше ввезені на митну територію України.

Дозволяється застосування режиму реекспорту у разі, якщо за межі митної території України вивозиться лише частина раніше ввезених товарів.

За винятком випадків реекспорту, передбачених пунктом “д” частини першої статті 264 цього Кодексу, дозволяється застосування режиму реекспорту у випадку вивезення за межі митної території України товарів іншою особою, ніж та, що їх ввозила, якщо це виправдано обставинами.

Митний режим реекспорту може бути застосований як при їх безпосередньому ввезенні товарів на митну територію України, так і після поміщення їх у інший митний режим.

Як правило, декларування товарів у режим реекспорту може здійснюватися у будь-якому митному органі. З метою полегшення контролю за дотриманням режиму реекспорту спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи може визначати випадки, у яких декларування товарів у режим реекспорту повинне здійснюватися у тому ж митному органі, у якому зазначені товари декларувалися для ввезення на митну територію України.

Не вимагається письмова декларація на товари для реекспорту упаковок, контейнерів, піддонів та транспортних засобів комерційного призначення за умови надання митному органу документів, що свідчать про перебування зазначених товарів у вільному обігу за межами митної території України при їх ввезенні.

Митні органи не вимагають обов’язкового підтвердження прибуття товарів, що реекспортуються, у пункт призначення за межами митної території України.

Стаття 266. Митний статус товарів, що поміщуються у режим реекспорту

Іноземні товари, поміщені у режим реекспорту, зберігають статус іноземних товарів.

Українські товари, поміщені у режим реекспорту та фактично вивезені за межі митної території України, втрачають статус українських товарів.

Стаття 267. Повернення сум ввізних мит та податків при реекспорті українських товарів

У разі реекспорту українських товарів, зазначених у пункті д) частини першої статті 264 цього Кодексу, суми ввізних мит та податків, сплачені при імпорті цих товарів, повертаються особам, що їх сплачували, на підставі письмових заяв таких осіб. Повернення зазначених сум здійснюється за рахунок Державного бюджету України органами Державного казначейства України за поданням відповідних митних органів.

ГЛАВА 43. Міжнародний митний транзит

Стаття 268. Поняття митного режиму міжнародного митного транзиту

Міжнародний митний транзит – митний режим, відповідно до якого іноземні товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між митним органом ввезення цих товарів, транспортних засобів на митну територію України та митним органом вивезення їх за межі митної території України, або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання на митній території України.

Стаття 269. Умови переміщення у режимі міжнародного митного транзиту

Товари та/або транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у режимі міжнародного митного транзиту, повинні:

1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання;

2) не використовуватися на території України ні з якою іншою метою, крім транзиту;

3) у випадках, визначених законодавством України, переміщуватися за наявності дозволу на транзит через територію України, який видається відповідними уповноваженими органами. У наданні дозволу на транзит товарів через територію України не може бути відмовлено тільки з огляду на країну походження, країну відправлення або країну призначення цих товарів;

4) у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, переміщуватися встановленими маршрутами та шляхами;

5) бути доставленими до митного органу призначення у строк, що визначається відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів, виходячи з виду транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та інших умов перевезення.

6) транспортні засоби комерційного призначення, поміщені у режим міжнародного митного транзиту, можуть піддаватися операціям з регулярного технічного обслуговування та ремонту, необхiднiсть в яких виникла протягом строку перебування їх на митній території України.

За умови забезпечення надійної ідентифікації товарів, що переміщуються у режимі міжнародного митного транзиту, та дотримання інших вимог, установлених цим Кодексом, допускається перевезення зазначених товарів транспортним засобом, який одночасно перевозить інші товари.

Стаття 270. Допущення до переміщення в режимі міжнародного митного транзиту

Рішення про допущення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення до переміщення в режимі міжнародного митного транзиту приймається митним органом на підставі наявних документів і за умови виконання перевізником положень цього Кодексу та інших законів України.

Стаття 271. Документи, що використовуються для декларування у режим міжнародного митного транзиту

Для декларування у режим міжнародного митного транзиту пiдакцизних товарів, що переміщуються будь-яким видом транспорту, крім випадків транзиту у межах одного пункту пропуску та транзиту з використанням книжки АТА або книжки CPD, обов’язково використовується митна декларацiя.

У випадках, не зазначених у частині першій цієї статті, для декларування товарів у режим міжнародного митного транзиту в залежності від виду транспорту, можуть використовуватися:

а) митна декларація або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦIМ (СIМ), накладна ЦIМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС) – при перевезеннях залізничним транспортом;

б) митна декларація або книжка МДП (Carnet TIR) – при перевезеннях автомобільним транспортом;

в) митна декларація або, у разi транзиту в межах одного пункту пропуску, авiацiйна вантажна накладна (Air Waybill) та/або вантажна вiдомiсть (Cargo Manifest) – при перевезеннях авіаційним транспортом;

г) митна декларація або, у разi транзиту в межах одного пункту пропуску, коносамент (Bill of Lading) – при перевезеннях водним транспортом.

Незалежно від виду транспорту, для декларування у режим міжнародного митного транзиту товарів або транспортних засобів комерційного призначення можуть використовуватися книжка АТА або книжка CPD.

У випадках, передбачених міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку , для декларування у режим міжнародного митного транзиту товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення використовуються документи, передбачені такими договорами.

Стаття 272. Перевантаження товарів, що переміщуються у режимі міжнародного митного транзиту

Перевантаження товарів що переміщуються у режимі міжнародного митного транзиту, з транспортного засобу, на якому вони були ввезені на митну територію України, на транспортний засіб, на якому ці товари будуть вивезені з цієї території, допускається з дозволу митного органу, в зоні діяльності якого проводиться перевантаження.

Якщо перевантаження може бути здійснене без порушення митних пломб та інших засобів ідентифікації, таке перевантаження допускається з попереднім повідомленням митного органу.

У випадках транзиту в межах одного пункту пропуску перевантаження допускається з дозволу митного органу. Для отримання такого дозволу перевізником або іншою уповноваженою особою до митного органу подаються лише комерційні та транспорті документи, що містять відомості, необхідні митному органу.

Стаття 273. Окремі положення щодо застосування режиму міжнародного митного транзиту

В режимі міжнародного митного транзиту товари і транспортні засоби комерційного призначення переміщуються зі звільненням від сплати мит та податків та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності при дотриманні встановлених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи умов та представленні всіх необхідних гарантій.

Допускається змiна митного органу призначення без попереднього повiдомлення, за винятком випадкiв, коли спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи або митним органом відправлення встановлено, що попереднє узгодження є необхiдним.

Стаття 274. Митний статус товарів і транспортних засобів, що переміщуються у режимі міжнародного митного транзиту

Іноземні товари і транспортні засоби, поміщені у режим міжнародного митного транзиту, зберігають статус іноземних товарів

Стаття 275. Умови завершення режиму міжнародного митного транзиту

Режим міжнародного митного транзиту завершується вивезенням товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем митного органу призначення.

При вивезенні за межі митної території України товарів, поміщених у режим міжнародного митного транзиту, окремими партіями, режим міжнародного митного транзиту вважається завершеним після фактичного вивезення за межі митної території України останньої з таких окремих партій цих товарів.

Режим міжнародного митного транзиту також може бути завершений поміщенням товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення у інший митний режим при дотриманні вимог, установлених цим Кодексом.

Для завершення режиму міжнародного митного транзиту митному органу призначення у встановленi термiни відповідними особами повинні бути представлені товари, що переміщувались митною територією України у цьому режимі та вiдповiдна митна декларація або інший документ, визначений статтею 271 цього Кодексу.

Зазначені товари при цьому не повиннi пiддаватися будь-яким змiнам, крім тих, що допускаються у відповідності до положень пункту 1 статті 269 цього Кодексу та не повиннi використовуватися; митнi пломби, крiпильнi пристосування та засоби iдентифiкацiї не повиннi бути ушкодженими.

Пiсля надходження товарiв пiд контроль митного органу призначення, цей орган без затримки проводить завершення операцiй митного транзиту пiсля того, як переконається, що всi необхiднi умови виконанi.

ГЛАВА 44. Тимчасове ввезення

Стаття 276. Поняття митного режиму тимчасового ввезення

Тимчасове ввезення – митний режим, відповідно до якого іноземні товари можуть ввозитися на митну територію України з умовним (повним або частковим) звільненням від сплати ввізних мита та податків та без застосування до цих товарів заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності економічного характеру, за умови що такі товари ввозяться для конкретних цілей та призначені для зворотного вивозу (реекспорту) до завершення строку, встановленого митним органом, без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їхнього використання.

Стаття 277. Умови поміщення товарів у режим тимчасового ввезення

Поміщення товарів у режим тимчасового ввезення передбачає:

1) подання митному органу документів на такі товари з обґрунтуванням підстав поміщення їх у режим тимчасового ввезення;

2) у випадках, передбачених цим Кодексом, надання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів які тимчасово ввозяться, зобов’язання про їх зворотне вивезення у строки, встановлені митним органом відповідно до мети тимчасового ввезення та у межах строків, встановлених цим Кодексом;

3) подання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів які тимчасово ввозяться, дозволу відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення, якщо отримання такого дозволу передбачено законом.

Законодавством можуть бути визначені документи, які подаються митному органу при тимчасовому ввезенні певних товарів замість митної декларації на такі товари та/або зобов’язання про їх зворотне вивезення.

Режим тимчасового ввезення може застосовуватися не тільки до товарів, що безпосередньо ввозяться на митну територію України, а й до товарів, що вже поміщені в інший митний режим.

Стаття 278. Товари і транспортні засоби, щодо яких може надаватися дозвіл на поміщення у режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від сплати ввізних мита та податків

Дозвіл на поміщення у режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від сплати ввізних мита та податків надається щодо:

1) товарів, призначених для показу чи використання на виставках, ярмарках, зустрічах та подібних заходах, таких як:

- виставка, ярмарок, та подібний показ або демонстрацію в галузях торгівлі, промисловості, сільського господарства або ремісництва;

- виставка або зустріч, організована головним чином у благодійних цілях;

- виставка або зустріч, організована головним чином для сприяння дослідженням, мистецтву, ремісництву, спорту або науковій, освітній чи культурній діяльності, сприяння релігійним знанням або культу, для розвитку туризму або для сприяння дружбі між народами;

- зустріч представників будь-якої міжнародної організації або міжнародної групи організацій, або

- представницька зустріч офіційного чи меморіального характеру;

за винятком виставок, організованих для приватних цілей в магазинах чи торгових приміщеннях з метою продажу іноземних товарів.

2) професіонального устаткування, такого як:

- устаткування для преси, радіо- і телепередач, необхідного представникам преси, радіо і телебачення, які прибувають на територію України з метою репортажів, запису чи передачі в рамках визначених програм;

- кінематографічне устаткування, необхідне для особи, яка прибуває на територію України з метою зняти один чи кілька визначених фільмів;

- будь-яке інше устаткування, необхідне для виконання роботи чи професійних обов'язків особою, яка прибуває на територію України з метою виконати визначену роботу;

- допоміжних пристроїв для вищезазначеного устаткування та допоміжних пристроїв, пов’язані з ним.

3) контейнерів, піддонів, упаковки, зразків товарів, а також інших товарів, ввезення яких не є торговою операцією само по собі, але які ввозяться в рамках торгової операції для нижченаведених цілей:

- товари, що ввозяться для випробувань, перевірок, експериментів чи демонстрацій;

- товари, що використовуються для здійснення випробувань, перевірок, експериментів чи демонстрацій;

- кіноплівки, віддруковані і проявлені, позитиви та інші носії зображення із записом на них, призначені для перегляду перед їхнім комерційним використанням;

- плівки, магнітні стрічки, намагнічені плівки та інші носії звуку та зображення, призначені для трекінгу, дублювання чи відтворення звуку;

- носії інформації із записами, надіслані безкоштовно і призначені для використання при автоматизованій обробці даних;

- предмети (у тому числі транспортні засоби), які, за їхнім характером, не можуть використовуватися інакше ніж реклама певного товару або для цілей реклами з певною метою.

4) товарів, які ввозяться в рамках виробничої операції, які ввозяться з метою використання у процесі виготовлення товарів, таких як:

- матриці, друковані форми, кліше, трафарети, креслення, плани, моделі та інші подібні предмети;

- інструменти для вимірювання, контролю і перевірки та інші подібні предмети;

- спеціальні інструменти та приладдя;

- замінні засоби виробництва, а саме інструменти, апарати і машини, які, в очікуванні поставки чи ремонту подібних товарів, надаються у розпорядження клієнта постачальником чи ремонтником.

5) товарів, які ввозяться з навчальною, науковою чи культурною метою, а саме наукового і педагогічного устаткування, матеріалів для забезпечення добробуту мореплавців, а також будь-які інші товарів, які ввозяться в рамках освітньої, наукової чи культурної діяльності;

6) особистих речей осіб, які подорожують, тобто усіх виробів, нових і таких, що були у вжитку, в яких особа, що тимчасово в'їжджає на митну територію України, де вона не має свого постійного місця проживання, може обґрунтовано мати потребу для свого особистого користування під час своєї подорожі, з урахуванням усіх обставин цієї подорожі, за винятком товарів, що ввозяться у комерційних цілях.

7) спортивного реквізиту та іншого устаткування, призначеного для використання особами, які подорожують, на спортивних змаганнях чи показових виступах, чи для цілей тренування на території тимчасового ввезення.

8) матеріалів для пропаганди туризму, тобто товарів, які ввозяться з метою заохочення громадськості відвідати іншу країну, зокрема, з метою відвідання заходів культурного, релігійного, туристського, спортивного чи професійного характеру, які у ній проводяться.

9) товарів, що ввозяться в рамках прикордонного обігу, а саме:

- товарів, які ввозять із собою мешканці прикордонної зони при здійсненні ними своєї професіональної діяльності (ремісники, медичні працівники тощо);

- особистих або домашніх речей мешканців прикордонної зони, які вони ввозять із собою, якщо мета ввезення не носить комерційного характеру;

- устаткування, призначеного для виконання робіт на землі, розташованій в межах прикордонної зони митної території України, що прилягає до наземного кордону, межі якої визначено національним законодавством і відмежування якої слугує для того, щоб відрізняти прикордонний обіг від інших видів обігу;

- устаткування, що належить офіційній організації і ввозиться в межах акції надання допомоги України (у зв’язку з ліквідацією наслідків катастрофи і т. п.);

10) товарів, які ввозяться з гуманітарною метою, а саме медичного, хірургічного і лабораторного устаткування та вантажів, призначених для надання допомоги, тобто будь-яких товарів, таких як автомобілі чи інші транспортні засоби, ковдри, намети, збірні будинки, чи інші товари першої необхідності, відправлені як допомога потерпілим від стихійного лиха чи подібних катастроф.

11) транспортних засобів комерційного призначення чи приватного використання та запасних частин і устаткування, що ввозяться для використання при ремонті раніше тимчасово ввезеного транспортного засобу.

При цьому транспортні засоби комерційного призначення повинні бути зареєстровані за межами митної території України на ім’я особи – нерезидента України і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з території іноземних країн, а транспортні засоби приватного використання повинні бути зареєстровані за межами митної території України на ім’я фізичної особи – нерезидента України і ввозитись та використовуватись фізичними особами, які постійно проживають за межами митної території України.

12) живих тварин будь-якого виду, власником яких є особа, яка зареєстрована або постійно проживає за межами митної території України. При цьому робоча (тяглова) худоба, яка ввозиться для виконання робіт на землі, розташованій в межах прикордонної зони України, повинна ввозитися мешканцем прикордонної зони, суміжної з прикордонною зоною митної території України, що прилягає до наземного кордону, межі якої визначено національним законодавством і відмежування якої слугує для того, щоб відрізняти прикордонний обіг від інших видів обігу.

Дозвіл на поміщення у режим тимчасового ввезення товарів та/або транспортних засобів, зазначених у цій статті, з умовним повним звільненням від сплати ввізних мита та податків надається на умовах, встановлених Додатками В.1 — В.9, С і D до Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рік).

Стаття 279. Товари і транспортні засоби, щодо яких може надаватися дозвіл на поміщення у режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від сплати ввізних мита та податків

Дозвіл поміщення у режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від сплати ввізних мита та податків може надаватися щодо товарів і транспортних засобів, власником яких є нерезидент та які не включено до переліків, визначених у статтях 136, 137, 278 цього Кодексу, а також у Додатках В.1 - В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рік), або тих, що не відповідають вимогам зазначених Додатків.

Перелік товарів і транспортних засобів та випадки, в яких не може надаватися дозвіл на тимчасове ввезення з умовним частковим звільненням від сплати ввізних мита та податків визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі тимчасового ввезення товарів та/або транспортних засобів з умовним частковим звільненням від сплати ввізних мита та податків за кожний повний або неповний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки сум ввізних мита та податків, які підлягали б сплаті у разі випуску цих товарів та/або транспортних засобів у вільний обіг, станом на дату поміщення їх в режим тимчасового ввезення.

У такому ж порядку сплачуються ввізне мито та податки у разі продовження строку тимчасового ввезення зазначених товарів та/або транспортних засобів відповідно до частини другої статті 282 цього Кодексу.

Загальні суми ввізного мита та податків, які підлягають сплаті за час перебування товарів та/або транспортних засобів у режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від сплати ввізних мита та податків, не повинні перевищувати суми, які підлягали б сплаті у разі випуску цих товарів та/або транспортних засобів у вільний обіг, станом на дату поміщення їх в режим тимчасового ввезення.

У разі зміни режиму тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від сплати ввізних мита та податків на режим імпорту (випуску для вільного обігу) ввізне мито та податки сплачуються в обсязі, передбаченому законодавством при імпорті товарів та/або транспортних засобів на митну територію України, станом на дату поміщення зазначених товарів та/або транспортних засобів у режим тимчасового ввезення, за відрахуванням сум ввізного мита та податків, вже сплачених на підставі умовного часткового звільнення від сплати ввізних мита та податків.

При цьому за період, коли застосовувалося таке умовне часткове звільнення, підлягають сплаті компенсаційні проценти. Компенсаційні проценти нараховуються на суми ввізного мита та податків, які підлягали б сплаті у разі випуску товарів та/або транспортних засобів у вільний обіг, розраховані на дату поміщення товарів у режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від сплати ввізного мита та податків, із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на таку дату, за кожний календарний день зазначеного періоду.

Суми ввізного мита та податків, сплачені на підставі умовного часткового звільнення за час перебування товарів та/або транспортних засобів у режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від сплати ввізних мита та податків при поміщенні цих товарів в інші митні режими поверненню не підлягають.

Blog

Закон україни

Содержание

Стаття 219. Магазин безмитної торгівлі