Закон україни
| Вид материала | Закон |
- Що є усуненням корупційних можливостей як крок на шляху до наближення України до світових, 24.42kb.
- Верховною Радою України прийнято закон, 107.81kb.
- Кабінету Міністрів України проекту закон, 130.37kb.
- Закон України «Про бюджетну систему України», 13.72kb.
- Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Мінрегіонбуду України. Повний, 3825.57kb.
- Історія Конституції України. Поняття І призначення Конституції. Характеристика Конституції, 249.68kb.
- Методичні рекомендації, 165.4kb.
- Закон України «Про статус народного депутата України», 493.46kb.
- Верховною Радою України 21. 04. 2011 за №3262 прийнято закон, 143.15kb.
- Кабінетом Міністрів України, діє в межах Конституції України, цього закон, 189.69kb.
Стаття 180. Права та обов’язки перевізника
Перевізники мають право не приймати для перевезення між митними органами товари у разі:
1) оформлення митних і транспортних документів з порушенням порядку, встановленого законодавством України з питань митної справи;
2) якщо митне забезпечення, накладене на транспортний засіб і упаковку товарів, не виключає можливості доступу до товарів без порушень такого забезпечення;
3) якщо товар протягом 3 діб не буде заявлено до жодного митного режиму, перевізник має право з дозволу митного органу вивантажити товар на склад цього органу.
Перевізники зобов’язані:
1) у термін, встановлений митним органом відправлення відповідно до законодавства України, доставити товари у митний орган призначення, а також подати передбачені законодавством документи на них;
2) у разі прибуття до митного органу призначення у неробочий час забезпечити схоронність товарів і вжити визначених митним органом заходів до недопущення їх несанкціонованого вилучення з-під митного контролю.
Витрати на такі перевезення та зберігання товарів на складі митного органу відшкодовуються у порядку, передбаченому законодавством.
Стаття 181. Види транзитних перевезень
Транзитні перевезення здійснюються як прохідний та внутрішній митний транзит.
Прохідний митний транзит - це переміщення товарів під митним контролем від одного пункту пропуску через державний кордон України – пункту ввезення на митну територію України - до іншого пункту пропуску через державний кордон України – пункту вивезення за межі митної території України.
Внутрішнім митним транзитом вважається переміщення товарів під митним контролем:
1) від пункту пропуску, розташованого на державному кордоні України, - пункту ввезення на митну територію України - до митного органу, розташованого на митній території України;
2) від митного органу, розташованого на митній території України, до пункту пропуску, розташованого на державному кордоні України, - пункту вивезення за межі митної території України;
3) від одного митного органу, розташованого на митній території України, до іншого митного органу, розташованого на митній території України.
4) від підрозділу митного органу, розташованого на штучному острові, установці або споруді, створеній у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, до митного органу, розташованого на території України, зайнятій сушею, та у зворотному напрямі.
Стаття 182. Умови здійснення транзиту товарів
Товари, що переміщуються транзитом, повинні:
1) залишатися у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, і не використовуватися з іншою метою, крім транзиту;
2) бути доставленими до митного органу призначення у строк, визначений митним органом відправлення.
Під час транзиту товарів на митній території України з дозволу та під контролем митного органу можуть здійснюватися окремі операції (перевантаження, вивантаження, навантаження, перепакування) з такими товарами без зміни їхніх властивостей та товарного вигляду.
У разі необхідності відповідні митні органи перевіряють митні забезпечення та кріпильні пристосування або здійснюють перевірку товарів, що переміщуються транзитом. Результати таких перевірок фіксуються у транзитному документі.
Митні органи не вимагають попереднього допущення транспортних засобів до транзитного перевезення товарів під митним забезпеченням, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
Стаття 183. Маршрути транзитних перевезень
Митний транзит товарів через територію України здійснюється за маршрутами, які визначаються перевізниками на власний розсуд, виходячи з міркувань економічної доцільності за умови додержання вимог, що визначаються відповідно до цього Кодексу.
Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися обмеження щодо використання окремих шляхів та напрямків транзиту на території України, визначатися шляхи чи напрямки руху для певних видів транспорту чи товарів, що переміщуються транзитом через територію України, пункти пропуску через державний кордон України для ввезення та вивезення окремих видів товарів.
Стаття 184. Тривалість митного транзиту
Граничні строки прохідного митного транзиту, залежно від виду транспорту, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Строк доставки товарів до митного органу призначення визначається митним органом відправлення відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів виходячи з виду транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та інших умов перевезення.
До цього строку не включається:
- час дії обставин, передбачених статтею 185 цього Кодексу;
- час зберігання товарів на складах у разі перевантаження з одного виду транспорту на інший;
- час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, дозволених митними органами.
Стаття 185. Заходи, що вживаються у разі аварії чи дії непереборної сили при здійсненні транзитного перевезення
Якщо транспортний засіб, при здійсненні транзитного перевезення, внаслідок аварії або дії непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов’язаний:
1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання;
2) терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів та транспортних засобів;
3) забезпечити перевезення товарів до найближчого митного органу або доставку посадових осіб митного органу до місцезнаходження зазначених товарів.
Митні органи не відшкодовують перевізнику витрати, понесені у зв’язку із вжиттям заходів, передбачених цією статтею.
Стаття 186. Відповідальність за порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом
За порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом перевізник притягується до відповідальності в порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі недоставляння товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, до митного органу призначення перевізник зобов’язаний сплатити мита та податки, встановлені законом на імпорт зазначених товарів.
Перевізник звільняється від обов’язку по сплаті мит та податків лише у разі, якщо товари, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, було знищено або безповоротно пошкоджено внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов транспортування, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
У разі передання перевізником зазначених товарів без дозволу митного органу іншій особі обов’язок по сплаті мит та податків несе ця особа, якщо буде встановлено, що при одержанні товарів вона знала або повинна була знати про порушення передбаченого законом порядку їх передання.
Порушення перевізником встановленого маршруту або строків доставки товарів, якщо виконано всі інші вимоги, не створює для нього обов’язку по сплаті мит та податків.
ГЛАВА 28. Гарантування доставки товарів, які перебувають під митним контролем, до митного органу призначення
Стаття 187. Загальні положення
Норми цієї глави застосовуються при транзитних перевезеннях товарів, крім митного режиму експорт, засобами авіаційного, водного, залізничного та автомобільного транспорту.
Стаття 188. Заходи гарантування доставки
Виконання зобов’язання щодо доставки товарів, які перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, забезпечується заходами гарантування, передбаченими розділом Х цього Кодексу.
Стаття 189. Умови застосування заходів гарантування доставки товарів, які перебувають під митним контролем, до митного органу призначення
Ввезення всіх товарів, на митну територію України, здійснюється за умови застосування одного із заходів гарантування доставки товарів до митного органу призначення, визначених розділом Х цього Кодексу.
Заходи гарантування доставки у повному обсязі застосовуються в обов’язковому порядку до підакцизних товарів при ввезенні їх на митну територію України.
Вид заходу гарантування доставки товарів, які перебувають під митним контролем, до митного органу призначення обирається власником товарів чи уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Заходи гарантування доставки товарів, які перебувають під митним контролем, до митного органу призначення застосовуються за рахунок власника цих товарів або уповноваженої ним особи. Витрати на їх застосування митними та іншими органами державної влади України не відшкодовуються.
Заходи гарантування доставки до митного органу призначення можуть не застосовуватися у повному обсязі або частково у випадках, визначених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.
ГЛАВА 29. Каботажне перевезення
Стаття 190. Процедура каботажного перевезення
За процедурою каботажного перевезення товари які знаходяться у вільному обігу, та товари митне оформлення яких не завершено завантажуються на морське (річкове) судно в одному пункті на митний території України і транспортуються в інший пункт території України де здійснюється їх вивантаження. При цьому товари й транспортні засоби увезені на митну територію України морським (річковим) судном допускаються до переміщення між митними органами або в межах одного митного органу за процедурою каботажного перевезення після перевантаження їх на інше морське(річкове) судно що плаває під прапором України або іноземне судно за умови отримання на це дозволу Міністерства транспорту України
Товари митне оформлення яких не завершено, що переміщуються за процедурою каботажного перевезення, перебувають під митним контролем протягом усього часу каботажу.
Стаття 191. Розміщення товарів на борту морських (річкових) суден для каботажного перевезення
Товари митне оформлення яких не завершено, що переміщуються за процедурою каботажного перевезення, за умови їх надійної ідентифікації можуть перевозитися на борту морського (річкового) судна разом з іншими товарами.
Якщо це необхідно для цілей митного контролю, митні органи можуть вимагати, щоб товари, які перебувають у вільному обігу на митній території України, переміщувалися за процедурою каботажного перевезення окремо від інших товарів, що знаходяться на борту судна, що здійснює таке перевезення.
Стаття 192. Навантаження та вивантаження
Навантаження на судна товарів, що переміщуються за процедурою каботажного перевезення, та їх вивантаження з цих суден здійснюються, як правило, в морських (річкових) портах за місцем розташування митних органів.
В разі одночасного каботажного перевезення товарів митне оформлення яких не завершено та товарів, які перебувають у вільному обігу на митній території України, митна служба дозволяє навантаження або розвантаження товарів які перебувають у вільному обігу у найкоротший термін після прибуття судна в місце навантаження або розвантаження.
На прохання власника товарів, що переміщуються за процедурою каботажного перевезення, чи уповноваженої ним особи митний орган може дозволити здійснити під контролем посадових осіб цього органу та на умовах, визначених цим Кодексом, навантаження та/або вивантаження зазначених товарів в іншому пункті, ніж це було спочатку заплановано, у тому числі поза місцем розташування митних органів, а також поза робочим часом, встановленим для митних органів. За здійснення контролю поза місцем розташування митних органів із заінтересованих осіб справляється плата, в порядку та у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України. Розмір такої плати обмежується приблизною сумою витрат, необхідних для забезпечення присутності посадових осіб митного органу під час навантаження та/або вивантаження зазначених товарів.
Якщо судно, що здійснює переміщення товарів за процедурою каботажного перевезення, внаслідок аварії, стихійного лиха або інших обставин, що мають характер непереборної сили, не в змозі досягти одного з місць здійснення митного контролю на митній території України, вивантаження з нього товарів допускається в місцях, де немає митних органів. У таких випадках капітан судна повинен вжити всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання цих товарів та пред’явлення їх найближчому митному органу.
Стаття 193. Документи, необхідні для допуску товарів до переміщення за процедурою каботажного перевезення
Для переміщення товарів за процедурою каботажного перевезення митному органу подається документ, який містить перелік товарів, призначених для переміщення за процедурою каботажного перевезення, дані про судно, що здійснює таке перевезення, а також назву українського порту або портів, де повинно здійснюватися вивантаження зазначених товарів. Цей документ після погодження митним органом є підставою для здійснення одного переміщення зазначених у ньому товарів за процедурою каботажного перевезення (разовий дозвіл).
Якщо судно регулярно здійснює каботажні перевезення ідентичних товарів між одними й тими самими пунктами, документ, зазначений у частині першій цієї статті, може бути підставою для здійснення таких перевезень протягом визначеного строку (генеральний дозвіл).
Перед навантаженням товарів на судно, що має генеральний дозвіл, митному органу подається тільки перелік товарів, призначених для переміщення за процедурою каботажного перевезення.
При вивантаженні в пункті призначення товарів, що переміщуються за процедурою каботажного перевезення судном, що має разовий дозвіл, митному органу подається копія такого дозволу з переліком товарів, що підлягають вивантаженню в цьому пункті. За наявності у судна генерального дозволу митному органу копія дозволу подається одноразово в подальшому подається тільки перелік товарів, що вивантажуються.
Стаття 194. Гарантування доставки товарів, що переміщуються за процедурою каботажного перевезення, до митного органу призначення
Гарантії доставки до митного органу призначення при переміщенні за процедурою каботажного перевезення надаються тільки щодо товарів, які при вивезенні за межі митної території України підлягають обкладенню митами та податками, та товарів, до операцій з вивезення яких за межі митної території України застосовуються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
ГЛАВА 30. Зберігання товарів на складах митних органів
Стаття 195. Товари, що зберігаються виключно митним органом
Обов’язковій передачі митному органу для зберігання підлягають:
1) товари, не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законодавством заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України в день їх ввезення;
2) товари, що ввозяться громадянами на митну територію України і підлягають обкладенню митами та податками, якщо вони не сплачені;
3) товари, які до закінчення строків тимчасового зберігання підприємствами, встановлених статтею 239 цього Кодексу, не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму;
4) товари, заявлені у режим відмови на користь держави відповідно до статті 334 цього Кодексу;
5) товари, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник яких невідомий (крім товарів, що зберігаються понад установлені строки на територіях торговельних морських портів та на припортових залізничних станціях);
6) зразки товарів та техніко-технологічна документація, взяті митними органами для проведення класифікації товарів відповідно до статті 433 цього Кодексу;
7) зразки товарів та документація, одержані митними органами під час здійснення верифікації сертифікатів відповідно до статті 404 цього Кодексу;
8) проби та зразки товарів, необхідні для проведення експертизи у справах про порушення митних правил, взяті відповідно до статті 508 цього Кодексу;
9) товари, митне оформлення яких призупинено відповідно до положень статей 375, 376 цього Кодексу;
10) товари, доставлені перевізником до митного органу призначення і поміщені на склад митного органу відповідно до пункту 3 частини першої статті 180 цього Кодексу.
Товари, які підлягають обов’язковій передачі для зберігання митному органу (крім валютних цінностей, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння), зберігаються на складах митних органів.
Валютні цінності, передані митному органу на зберігання, депонуються в уповноважених банках України. Дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння зберігаються в порядку, визначеному законодавством.
Стаття 196. Склади митних органів
Під складами митних органів розуміються приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів.
Стаття 197. Товари, що зберігаються на складах митних органів
Крім товарів, зазначених у статті 195 цього Кодексу, на складах митних органів можуть зберігатися:
1) товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним контролем відповідно до глави 36 цього Кодексу;
2) товари, що переміщуються через митний кордон України громадянами, у разі, якщо митне оформлення цих товарів не може бути завершено у день пред’явлення митному органу, а також в інших випадках на прохання зазначених громадян;
3) товари, що вивозяться за межі митної території України та після закінчення митного оформлення зберігаються під митним контролем до фактичного їх вивезення;
4) товари, які перебувають у режимі міжнародного митного транзиту відповідно до статті 268 цього Кодексу;
5) товари, які перебувають у режимі митного складу відповідно до статті 296 цього Кодексу;
6) товари і транспортні засоби комерційного призначення, вилучені відповідно до статті 501 цього Кодексу.
Товари, заявлені у різні митні режими, повинні зберігатися на складах митних органів окремо з дотриманням порядку, встановленого законодавством для відповідних митних режимів.
Товари, що потребують спеціальних умов зберігання чи спеціального обладнання, не можуть зберігатися на складах митних органів, на яких не можуть бути створені відповідні умови чи відсутнє відповідне обладнання.
Валютні цінності, а також дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння зберігаються в порядку, визначеному частиною третьою статті 195 цього Кодексу.
Порядок роботи складу митного органу визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Митні органи, на складах яких зберігаються товари, несуть відповідальність за їх втрату або пошкодження в порядку, встановленому законом.
Витрати митних органів на зберігання товарів, зазначених у частині першій цієї статті та у пунктах 1 – 3, 10 частини першої статті 195 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів або уповноваженими ними особами. При цьому відшкодування витрат на зберігання товарів, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, здійснюється з урахуванням положень частини другої статті 201 та частини третьої статті 530 цього Кодексу. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.
Стаття 198. Строк зберігання товарів на складах митних органів
Товари, зазначені у пунктах 1 – 2, 10 частини першої статті 195 та у пунктах 1 – 4 частини першої статті 197 цього Кодексу, можуть зберігатися на складах митних органів протягом трьох місяців, за винятком випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Товари, зазначені у пункті 3 частини першої статті 195 цього Кодексу, можуть зберігатися на складах митних органів протягом одного місяця.
Товари, зазначені у пункті 5 частини першої статті 197, можуть зберігатися на складах митних органів протягом строків, установлених статтею 297 цього Кодексу.
Товари, зазначені у пункті 5 частини першої статті 195 цього Кодексу, можуть зберігатися на складах митних органів протягом шести місяців.
Товари та документація, зазначені у пунктах 4, 6 – 9 частини першої статті 195, а також у пункті 6 частини першої статті 197 цього Кодексу, зберігаються на складах митних органів протягом строків, що визначаються законодавством.
Валюта України та іноземна валюта, депоновані в уповноважених банках, можуть зберігатися в них протягом трьох років.
Стаття 199. Операції з товарами, що зберігаються на складах митних органів підприємствами
Підприємства, які зберігають товари на складах митних органів під митним контролем, можуть з дозволу та під контролем цих органів здійснювати із зазначеними товарами операції, передбачені статтею 90 цього Кодексу, а також:
1) підготовку товарів до продажу та транспортування (роздрібнення партії, формування відправлень, сортування, упакування та перепакування);
2) змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик і властивостей, що істотно відрізняють її від вихідних складових;
3) прості складські операції.
Стаття 200. Видача товарів із складів митних органів
Товари, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам лише після митного оформлення цих товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.
У такому ж порядку товари, зазначені у частині першій цієї статті, можуть бути видані також особі, до якої протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними.
ГЛАВА 31. Розпорядження товарами та коштами
Стаття 201. Розпорядження товарами
Товари, що зберігаються під митним контролем (крім зазначених у пункті 1 частини першої статті 195 цього Кодексу), за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій та другій статті 198 цього Кодексу, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, – безоплатній передачі у володіння і користування або знищенню, про що відповідний митний орган повідомляє власника зазначених товарів або уповноважену ним особу не пізніш як за два тижні до закінчення строків зберігання.
Товари – безпосередні предмети порушення митних правил, товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, конфісковані за рішенням суду, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, – безоплатній передачі у володіння і користування або знищенню у строки, встановлені законодавством для виконання судових рішень. Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації зазначених вище товарів, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, ці товари можуть бути видані власникові або уповноваженій ним особі лише після здійснення їх митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів, якщо таке оформлення не було попередньо здійснено, а митні платежі не сплачувалися. При цьому у разі припинення провадження у справі про порушення митних правил за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення витрати митного органу на зберігання зазначених вище товарів власником цих товарів або уповноваженою ним особою не відшкодовуються.
Товари, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник яких невідомий, після закінчення строку зберігання, встановленого частиною четвертою статті 198 цього Кодексу, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, – безоплатній передачі у володіння і користування або знищенню. Інформація про знайдені (виявлені) товари протягом трьох днів розміщується для загального ознайомлення в місцях розташування митних органів на весь строк зберігання таких товарів, а інформація про знайдені (виявлені) транспортні засоби, крім того, надсилається до органів внутрішніх справ.
Товари, від яких власник відмовився на користь держави, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, – безоплатній передачі у володіння і користування або знищенню.
Товари, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, у тому числі товари – безпосередні предмети порушення митних правил, вилучені відповідно до цього Кодексу, підлягають реалізації з урахуванням терміну їх придатності, а у випадках, передбачених законодавством, – знищенню.
Товари, зазначені у пункті 1 частини першої статті 195 цього Кодексу (крім валютних цінностей), не вивезені власником або уповноваженою ним особою за межі митної території України до закінчення строку зберігання, зазначеного у частині першій статті 198 цього Кодексу, підлягають знищенню в порядку, встановленому законодавством.
Товари, конфісковані за рішенням суду відповідно до статті 464 цього Кодексу, підлягають знищенню у строки, встановлені законодавством для виконання судових рішень.
Товари, зазначені у частинах першій – п’ятій цієї статті, реалізуються в порядку, встановленому законодавством. Іноземні товари передаються в реалізацію за цінами, що визначаються за довідковою базою митної вартості подібних товарів у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.
Іноземні товари після їх реалізації можуть бути видані покупцеві або уповноваженій ним особі лише після здійснення їх митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів, якщо таке оформлення не було попередньо здійснено, а митні платежі не сплачувалися. Базою для нарахування мит та податків при цьому є ціна реалізації таких товарів.
Дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, що переходять у власність держави, передаються органами, які здійснили їх вилучення або зберігають їх, до Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України в порядку, визначеному законодавством.
Порядок розпорядження окремими видами товарів, які не підлягають реалізації, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 202. Розпорядження коштами, одержаними від реалізації товарів
Кошти, одержані від реалізації товарів, за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій та другій статті 198 цього Кодексу, після відшкодування витрат на зберігання цих товарів, їх оцінку, сертифікацію, транспортування, проведення, у разі необхідності, аналізів та експертиз, надсилання їх власникам відповідних повідомлень зберігаються на рахунку відповідного митного органу.
У разі, якщо товари – безпосередні предмети порушення митних правил, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, реалізуються до винесення судом рішення по справі про порушення митних правил, усі кошти, одержані від їх реалізації, вилучаються для забезпечення відповідно до цього Кодексу стягнення вартості цих товарів у разі їх конфіскації.
Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, зазначених у частині другій цієї статті, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, кошти, одержані від реалізації зазначених товарів, зберігаються на рахунку відповідного митного органу. Витрати, зазначені у частині першій цієї статті, при цьому не відшкодовуються.
Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, буде застосовано тільки стягнення у вигляді штрафу, частина коштів, одержаних від реалізації товарів, зазначених у частині другій цієї статті, може вилучатися для забезпечення цього стягнення.
Кошти, одержані від реалізації товарів, конфіскованих за рішенням суду, а також товарів, від яких власник відмовився на користь держави, та товарів, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник яких невідомий, після відшкодування витрат, зазначених у частині першій цієї статті, та відрахування коштів до спеціального фонду спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи перераховуються до Державного бюджету України.
Власник товарів, зазначених у частині першій, а у відповідних випадках – і у частині другій цієї статті, або уповноважена ним особа може отримати з рахунку митного органу залишок коштів, одержаних від їх реалізації, протягом трьох років з дня реалізації товарів, а у випадках, зазначених у частинах третій та четвертій цієї статті, - з дня набрання законної сили рішенням суду по справі. Кошти, не отримані протягом цього строку, після відрахування коштів до спеціального фонду спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи перераховуються до Державного бюджету України. Відсотки на суми коштів, одержаних від реалізації товарів, не нараховуються.
Обсяги відрахування коштів до спеціального фонду спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 203. Розпорядження валютою, дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням
Валюта України, іноземна валюта, конфісковані за рішеннями судів, перераховуються до Державного бюджету України у строки, встановлені законодавством для виконання судових рішень.
Валюта України, іноземна валюта у випадках, передбачених пунктом 1 частини першої статті 195 та пунктом 2 частини першої статті 197 цього Кодексу, перераховуються до Державного бюджету України після закінчення строку зберігання, встановленого частиною шостою статті 198 цього Кодексу.
Порядок розпорядження дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням, конфіскованими за рішеннями судів, визначається законодавством.
РОЗДІЛ VII. ПОВНОВАЖЕННЯ МИТНИХ ОРГАНІВ ЩОДО ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ, ЩО НАДАЮТЬ МИТНІ ПОСЛУГИ
ГЛАВА 32. Загальні положення
Стаття 204. Дозволи, що видаються митними органами
Митні органи видають підприємствам дозволи:
на здійснення митної брокерської діяльності;
на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі;
на відкриття та експлуатацію митного складу;
на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання;
на відкриття та експлуатацію вантажного митного комплексу.
Набуття права на вчинення дій та здійснення видів діяльності, зазначених у частині першій цієї статті, без отримання документа дозвільного характеру, в тому числі за декларативним принципом, не допускається.
Стаття 205. Митні органи, уповноважені видавати дозволи
Дозвіл на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання видається митницею, в зоні діяльності якої розташований цей склад.
Дозвіл на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі видається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи спільно зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони державного кордону.
Інші дозволи, передбачені статтею 204 цього Кодексу, видаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.
Стаття 206. Форми, порядок подання та розгляду заяв, видачі дозволів і контролю за діяльністю підприємств, які їх отримали
Форма, порядок подання та розгляду заяви про видачу дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі, умови та порядок видачі, зупинення дії, анулювання цього дозволу, а також положення про діяльність магазинів безмитної торгівлі та порядок контролю за їх діяльністю затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи спільно зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони державного кордону.
Форми, порядок подання та розгляду заяв про видачу інших дозволів, передбачених статтею 204 цього Кодексу, умови та порядок видачі, зупинення дії, анулювання цих дозволів, а також положення про діяльність митних брокерів та їх представників, митних складів, складів тимчасового зберігання, вантажних митних комплексів та порядок контролю за їх діяльністю затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.
Стаття 207. Особливі умови отримання дозволів
Необхідною умовою для отримання дозволу на відкриття та експлуатацію вантажного митного комплексу є наявність у підприємства дозволу на здійснення митної брокерської діяльності, на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання відкритого типу та на відкриття та експлуатацію митного складу відкритого типу.
Підприємству, посадові особи якого вчинили порушення митних правил, дозвіл, що видається відповідно до цього Кодексу, може бути виданий не раніше, ніж через один рік після притягнення зазначених осіб до відповідальності за це порушення.
У разі застосування до підприємства спеціальної санкції у вигляді анулювання дозволу відповідно до статті 210 цього Кодексу повторно такий самий або інший дозвіл, що видається відповідно до цього Кодексу, може бути виданий цьому підприємству не раніше, ніж через один рік з дати застосування зазначеної санкції.
Стаття 208. Строк розгляду заяв про видачу дозволів
Заява про видачу дозволу повинна бути розглянута протягом 30 днів з дня її подання до митного органу.
Стаття 209. Відмова у видачі дозволу
У видачі дозволу може бути відмовлено у разі:
відсутності у підприємства умов, необхідних для діяльності, на здійснення якої видається дозвіл, зокрема, кваліфікованого персоналу та відповідного матеріально-технічного оснащення;
наявності обставин, передбачених частинами другою та третьою статті 207 цього Кодексу;
повідомлення підприємством у заяві про видачу дозволу або у доданих до неї документах недостовірної інформації.
Про відмову у видачі дозволу заявник повідомляється в письмовій формі протягом п’яти робочих днів з дати прийняття рішення.
Стаття 210. Зупинення дії та анулювання дозволу
Зупинення дії дозволу на строк до 1 місяця або анулювання дозволу може застосовуватися спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи або митницею, яка видала цей дозвіл, як спеціальна санкція.
Дія дозволу зупиняється на строк до 1 місяця у разі:
виникнення або виявлення обставин, зазначених у статті 209 цього Кодексу;
невиконання підприємством вимог митного органу та обов’язків, передбачених цим Кодексом;
повторне протягом року вчинення посадовими особами підприємства правопорушень, несумісних зі здійсненням діяльності, передбаченої дозволом.
Дозвіл анулюється:
якщо підприємство не отримало дозвіл протягом 1 місяця з дня його оформлення;
якщо протягом 6 місяців підприємство, якому видано дозвіл, не здійснює діяльність або не вчиняє дії, зазначені у дозволі;
у разі повторного протягом року виникнення або виявлення обставин, які є підставою для зупинення дії дозволу;
за заявою підприємства, якому видано дозвіл;
у разі припинення підприємства, якому видано дозвіл;
у разі, якщо у випадках та у строк, зазначені у статті 211 цього Кодексу, підприємство, якому видано дозвіл, не звернеться до митного органу з заявою про його переоформлення;
у зв’язку з закінченням строку дії цього дозволу.
Про зупинення дії або анулювання дозволу заявник повідомляється в письмовій формі протягом п’яти робочих днів з дати прийняття рішення.
Оскарження рішення митного органу про відмову у видачі дозволу або про анулювання такого дозволу здійснюється у встановленому законодавством порядку.
Стаття 211. Переоформлення дозволу
Підставами для переоформлення дозволу є:
зміна найменування юридичної особи або прізвища, ім’я, по батькові громадянина – підприємця, зазначених у дозволі;
зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання громадянина – підприємця, яким видано дозвіл;
перехід підприємства, якому видано дозвіл, або об’єкту, зазначеного у дозволі, до зони діяльності іншого митного органу внаслідок організаційних змін.
Протягом місяця з дня виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, підприємство, якому видано дозвіл, зобов’язане звернутися до митного органу з заявою про його переоформлення.
Заява про переоформлення дозволу подається у тому ж порядку і розглядається у той же строк, що й заява про видачу відповідного дозволу. При цьому дозвіл, що підлягає переоформленню, зберігає чинність протягом всього строку розгляду заяви.
Стаття 212. Безоплатність видачі та переоформлення дозволів
Дозволи, зазначені у статті 204 цього Кодексу, видаються та переоформлюються безоплатно.
Стаття 213. Реєстри підприємств, яким видаються дозволи на здійснення господарської діяльності, та об’єктів, на відкриття та експлуатацію яких видаються дозволи
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи веде реєстри складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі, вантажних митних комплексів, митних брокерів та забезпечує їх періодичне оприлюднення.
ГЛАВА 33. Митна брокерська діяльність
Стаття 214. Митний брокер
Митний брокер – це підприємство, що здійснює декларування товарів і транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, має дозвіл на здійснення митної брокерської діяльності, виданий спеціально вповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митним брокером може бути тільки підприємство-резидент.
Митний брокер має право здійснювати свої функції з декларування товарів у будь-якому митному органі України.
Вчиняючи дії, передбачені частиною другою цієї статті, митний брокер несе відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншими актами законодавства України та/або нормативно-правовими актами України.
Стаття 215. Правове регулювання взаємовідносин митного брокера з особою, інтереси якої він представляє
Взаємовідносини митного брокера з особою, інтереси якої він представляє, визначаються відповідним договором.
Стаття 216. Представник митного брокера
Представник митного брокера – фізична особа, що перебуває в трудових відносинах з митним брокером і безпосередньо виконує в інтересах особи, яку представляє митний брокер, дії, пов’язані з пред’явленням митному органу товарів і транспортних засобів комерційного призначення, а також документів, потрібних для їх митного контролю та оформлення, і має кваліфікаційне посвідчення представника митного брокера, видане навчальним закладом митної служби України.
Порядок подання та розгляду заяви про видачу кваліфікаційного посвідчення представника митного брокера, порядок діяльності, відповідальність, права й обов’язки представника митного брокера, кваліфікаційні вимоги до отримання, строк прийняття рішення про видачу або відмову у видачі, вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, вичерпний перелік підстав для анулювання, строк дії, умови для переоформлення, видачі дубліката посвідчення представника митного брокера, а також порядок контролю з боку митних органів за діяльністю представників митних брокерів затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань митної справи.
Представник митного брокера має право здійснювати свої функції з пред’явлення митному органу товарів і транспортних засобів комерційного призначення, а також документів, потрібних для їх митного контролю та оформлення у будь-якому митному органі України.
Здійснюючи функції, передбачені частиною третьою цієї статті, представник митного брокера несе відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншими актами законодавства України та/або нормативно-правовими актами України.
Стаття 217. Реєстр представників митних брокерів
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи веде реєстр представників митних брокерів та забезпечує його періодичну публікацію.
Стаття 218. Інформація, отримана митним брокером та його представниками від особи, яку вони представляють
Інформація, отримана митним брокером та його представниками від особи, яку вони представляють у процесі здійснення митних формальностей, може використовуватися виключно для цілей цих формальностей.
За розголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною, митний брокер та його представники несуть відповідальність відповідно до закону.
ГЛАВА 34. Відкриття та експлуатація магазину безмитної торгівлі