Закон україни
| Вид материала | Закон |
- Що є усуненням корупційних можливостей як крок на шляху до наближення України до світових, 24.42kb.
- Верховною Радою України прийнято закон, 107.81kb.
- Кабінету Міністрів України проекту закон, 130.37kb.
- Закон України «Про бюджетну систему України», 13.72kb.
- Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Мінрегіонбуду України. Повний, 3825.57kb.
- Історія Конституції України. Поняття І призначення Конституції. Характеристика Конституції, 249.68kb.
- Методичні рекомендації, 165.4kb.
- Закон України «Про статус народного депутата України», 493.46kb.
- Верховною Радою України 21. 04. 2011 за №3262 прийнято закон, 143.15kb.
- Кабінетом Міністрів України, діє в межах Конституції України, цього закон, 189.69kb.
Стаття 545. Обов’язковість законних розпоряджень та вимог посадових осіб митної служби України.
Законні розпорядження та вимоги посадових осіб митної служби України є обов’язковими для виконання фізичними та юридичними особами.
Стаття 546. Гарантування захисту життя, здоров’я і майна посадових осіб митної служби України
Посадові особи митної служби України перебувають під захистом закону. Захист життя, здоров’я, честі, гідності, майна цих посадових осіб та членів їхніх сімей від злочинних посягань, інших протиправних дій здійснюється відповідно до Закону України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” та забезпечується мірами відповідальності, передбаченими Кримінальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.
ГЛАВА 77. Застосування фізичної сили, спеціальних засобів та зброї посадовими особами митної служби України
Стаття 547. Право посадових осіб митної служби України застосовувати фізичну силу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю
У випадках, передбачених цим Кодексом, посадові особи митної служби України під час виконання службових обов’язків можуть застосовувати фізичну силу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю.
Для забезпечення правильного та ефективного застосування фізичної сили, спеціальних засобів, вогнепальної зброї з посадовими особами митної служби України проводяться заняття із спеціальної підготовки та періодичні перевірки придатності до зазначених дій. Порядок проведення таких занять та перевірок затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.
За неправомірне застосування фізичної сили, спеціальних засобів, вогнепальної зброї посадові особи митної служби України несуть відповідальність, передбачену законодавством.
Стаття 548. Застосування фізичної сили
Посадові особи митної служби України під час виконання службових обов’язків мають право застосовувати фізичну силу для:
1) припинення порушень митних правил, затримання осіб, які їх вчинили, подолання опору законним розпорядженням або вимогам посадових осіб митної служби України;
2) забезпечення доступу до приміщень або на території, де знаходяться товари, що перебувають під митним контролем;
3) припинення інших дій, що перешкоджають виконанню обов’язків, покладених на посадових осіб митної служби України, якщо ненасильницькі засоби впливу не забезпечують виконання цих обов’язків.
Стаття 549. Застосування спеціальних засобів
Посадові особи митної служби України під час виконання службових обов’язків мають право застосовувати наручники, гумові кийки, сльозоточиві речовини, обладнання для відкриття приміщень, засоби для примусової зупинки транспортних засобів та інші спеціальні засоби для:
1) відбиття нападу безпосередньо на них або на інших осіб;
2) відбиття нападу на будинки, будівлі, споруди та транспортні засоби, що належать митним органам, організаціям, спеціалізованим навчальним закладам митної служби України або використовуються ними, на підприємства, установи та організації в приміщеннях та/або на території яких здійснюється митний контроль, на товари, що перебувають під митним контролем, а також для звільнення зазначених об’єктів у разі їх захоплення;
3) затримання правопорушників, їх доставки до службового приміщення митного органу, організації, якщо ці особи чинять опір та іншу протидію або можуть завдати шкоди оточуючим чи собі;
4) припинення фізичного опору, що чиниться посадовій особі митної служби України;
5) проникнення до приміщень або на території, де можуть знаходитися предмети контрабанди або безпосередні предмети порушення митних правил;
6) зупинення транспортного засобу, водій якого не виконав вимогу посадової особи митної служби України про зупинення.
Забороняється застосовувати спеціальні засоби до жінок з явними ознаками вагітності, осіб з явними ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними збройного опору, вчинення групового нападу, який загрожує життю та здоров’ю людей, збереженню товарів, що перебувають під митним контролем.
За наявності обставин, що не дають можливості уникнути застосування спеціальних засобів, вжиті заходи не повинні перевищувати меж, необхідних для забезпечення виконання завдань, покладених на митну службу України, і повинні зводити до мінімуму можливість заподіяння шкоди здоров’ю правопорушників.
Перелік спеціальних засобів, що використовуються посадовими особами митної служби України, та порядок їх застосування визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 550. Зберігання, носіння та застосування вогнепальної зброї
Окремим категоріям посадових осіб митної служби України, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, надається право під час виконання службових обов’язків зберігати, носити та застосовувати вогнепальну зброю.
Посадові особи митної служби України під час виконання службових обов’язків мають право застосовувати вогнепальну зброю для:
1) відбиття групового чи збройного нападу безпосередньо на них або інших осіб, якщо їх життю та здоров’ю загрожує небезпека і запобігти їй іншими засобами немає можливості;
2) відбиття групового чи збройного нападу на будівлі, склади, інші приміщення митних органів та організацій, навчальних закладів митної служби України;
3) відбиття групового чи збройного нападу на будинки, будівлі, споруди та транспортні засоби, що належать митним органам, організаціям, навчальним закладам митної служби України або використовуються ними, на підприємства установи, організації, в приміщеннях та/або на території яких здійснюється митний контроль, на товари, що перебувають під митним контролем, а також для звільнення зазначених об’єктів у разі їх захоплення;
4) зупинення транспортного засобу шляхом пошкодження, якщо його водій у зоні митного контролю своїми діями створює загрозу життю та здоров’ю людей;
5) подання сигналу тривоги, виклику допомоги, знешкодження тварини, що загрожує життю та здоров’ю людини.
Забороняється застосовувати вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб з явними ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними збройного опору, вчинення групового нападу, який загрожує життю та здоров’ю людей, збереженню товарів, що перебувають під митним контролем.
Забороняється також застосовувати вогнепальну зброю проти громадян з малолітніми дітьми та у разі значного скупчення людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.
За наявності обставин, що не дають можливості уникнути застосування вогнепальної зброї, вжиті заходи не повинні перевищувати меж, необхідних для забезпечення виконання завдань, покладених на митну службу України, і повинні зводити до мінімуму можливість заподіяння шкоди здоров’ю правопорушників.
Забороняється зберігання, носіння та застосування посадовими особами митної служби України вогнепальної зброї та набоїв до неї не під час виконання службових обов’язків.
ГЛАВА 78. Соціальний захист працівників митних органів та організацій
Стаття 551. Гарантія оплати праці посадових осіб митної служби України
Держава забезпечує достатній рівень оплати праці посадових осіб митної служби України з метою створення матеріальних умов для не залежного і сумлінного виконання ними службових обов’язків.
Умови оплати праці посадових осіб митної служби України визначаються Кабінетом Міністрів України.
Мінімальний гарантований державою посадовий оклад посадової особи митної служби України становить не менш як 200 відсотків прожиткового мінімуму.
Стаття 552. Житлове забезпечення посадових осіб митної служби України
Посадові особи митної служби України, які потребують поліпшення житлових умов, забезпечуються житлом у встановленому законодавством порядку із державного фонду.
Посадовим особам митної служби України надається службове житло в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Посадовим особам митної служби України, які переводяться на роботу в іншу місцевість, а також випускникам спеціалізованих вищих навчальних закладів, які одержали направлення на роботу до митних органів, організацій, спеціалізованих навчальних закладів митної служби України, розташованих в іншій місцевості, службове житло надається невідкладно.
У разі неможливості забезпечення посадової особи митної служби України житлом з державного фонду або надання їй службового житла митний орган, організація, навчальний заклад митної служби України орендує житло для забезпечення ним посадової особи або, за бажанням цієї особи, виплачує їй грошову компенсацію за найом (піднайом) жилого приміщення. Порядок виплати посадовим особам митної служби України грошової компенсації за найом (піднайом) жилих приміщень визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі загибелі посадової особи митної служби України у зв’язку з виконанням нею службових обов’язків за сім’єю загиблого зберігається право на одержання житлової площі на тих самих умовах і підставах, які мали місце на момент загибелі цієї посадової особи.
Посадові особи митної служби України, які відповідно до чинного законодавства потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання безпроцентного кредиту на індивідуальне чи кооперативне житлове будівництво або для придбання квартир чи індивідуальних жилих будинків на строк до 20 років. Умови надання кредиту визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 553. Медичне забезпечення та охорона здоров’я посадових осіб митної служби України та членів їх сімей
Посадові особи митної служби України та члени їх сімей, які проживають разом з ними, користуються правом на безоплатне медичне обслуговування у державних та комунальних закладах охорони здоров’я. Таке право зберігається за посадовими особами митної служби України після звільнення з митних органів, організацій у зв’язку з виходом на пенсію або у відставку.
Посадові особи митної служби України щорічно проходять профілактичний медичний огляд.
Для надання лікувально-профілактичної допомоги працівникам митних органів та організацій створюються заклади охорони здоров’я митної служби України. Створення, реорганізація та ліквідація закладів охорони здоров’я митної служби України здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Стаття 554. Пенсійне забезпечення працівників митної служби України
Пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України “Про державну службу”.
Пенсійне забезпечення працівників митних органів, організацій, яким не присвоєно спеціальні звання митної служби, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.
Стаття 555. Гарантії охорони праці посадових осіб та інших працівників митної служби України
Держава гарантує забезпечення прав посадових осіб, інших працівників митної служби України на охорону праці під час виконання ними своїх посадових обов’язків, проходження медичних оглядів, права на пільги та компенсації за роботу у важких та шкідливих умовах праці відповідно до чинного законодавства.
Стаття 556. Гарантії у разі загибелі, каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я
Посадові особи та інші працівники митної служби України підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, в порядку, встановленому законом.
У разі загибелі, каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я внаслідок нещасного випадку, який стався з посадовою особою чи іншим працівником митної служби України під час виконання ним службових обов’язків або у зв’язку з їх виконанням, йому або його спадкоємцям спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи здійснюється компенсаційна виплата в таких розмірах:
1) у разі загибелі – як різниця між 10-річною сумою середньомісячної заробітної плати постраждалого за останньою посадою на день нещасного випадку та сумою, виплаченою органами соціального страхування за цим нещасним випадком;
2) у разі інвалідності - залежно від ступеня втрати працездатності при встановленні інвалідності як різниця між 5-річною для I групи, 4-річною – для II групи, 3-річною – для III групи середньомісячною заробітною платою постраждалого за останньою посадою на день нещасного випадку та сумою, виплаченою органами соціального страхування за цим нещасним випадком;
3) у разі іншого ушкодження здоров’я внаслідок нещасного випадку – як різниця між середньомісячною заробітною платою постраждалого на останній робочий день перед установленням втрати ним професійної працездатності за кожний відсоток втрати професійної працездатності та сумою, виплаченою органами соціального страхування за цим нещасним випадком”.
ІІ. Внести зміни до законів України:
1. Частину першу статті 62 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30; 2003 р., № 1, ст. 2, № 35, ст. 270; 2004 р., № 13, ст. 181; 2005 р., № 52, ст. 3245; 2006 р., № 12, ст. 100) доповнити пунктом 7 такого змісту:
“7) органам Державної митної служби України на їх письмову вимогу з питань повноти оподаткування зовнішньоекономічних операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу”.
2. У Законі України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 10, ст. 44; 2003 р., № 14, ст. 94, № 24, ст. 154; 2004 р., № 11, ст. 140; 2005 р., № 4, ст. 84, № 17, ст. 267, № 18-19, ст. 267):
а) у статті 4:
у підпункті “а” пункту 4.2.2 слова „податкову декларацію” замінити словами “податкову (митну) декларацію”;
у підпункті “б” пункту 4.2.2 слова “податкових деклараціях” замінити словами “податкових (митних) деклараціях”;
доповнити пункт 4.2.2 підпунктом “д” такого змісту:
“д) результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів (крім результатів документальних перевірок), свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником у митних деклараціях”.
б) у статті 5:
абзац другий пункту 5.1 після слів “податкової декларації” доповнити словами “а також оформленої митної декларації”;
в абзацах третьому та четвертому пункту 5.1 слова “податкова декларація” замінити словами “податкова (митна) декларація” у відповідних відмінках;
абзац третій підпункту 5.3.1 пункту 5.3 після літер “а” – “в”” доповнити словами “та “д””;
доповнити підпункт 5.3.1 пункту 5.3 абзацом четвертим такого змісту:
“Строки погашення податкових зобов’язань, визначених платниками у митних деклараціях, визначаються відповідно до положень Митного кодексу України”;
в) у статті 15:
слова “податковий орган” замінити словами “контролюючий орган” у відповідних відмінках;
слова “податкова декларація” замінити словами “податкова (митна) декларація” у відповідних відмінках;
г) статтю 16 доповнити пунктом 16.6 такого змісту:
“16.6. Нарахування пені при порушені термінів сплати податкових зобов’язань, що підлягають сплаті при переміщенні товарів через митний кордон України, здійснюється з урахуванням положень Митного кодексу України”;
д) у статті 17:
слова “податкова декларація” замінити словами “податкова (митна) декларація”;
у підпункті 17.1.3 пункту 17.1 слова “у підпункті “б” замінити словами “у підпунктах “б” та “д”.
3. У Законі України “Про Єдиний митний тариф” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 19, ст. 259; 1993 р., № 12, ст. 107; 1996 р., № 41, ст. 192; 1999 р., № 31, ст. 253; 2000 р., № 3, ст. 20, № 13, ст. 109, № 21, ст. 163, № 35, ст. 283, № 38, ст. 318, № 48, ст. 406; 2001 р., № 11, ст. 46, № 30, ст. 143, № 50, ст. 261; 2002 р., № 11, ст. 81, № 33, ст. 236, ст. 238, № 35, ст. 259, № 36, ст. 266; 2003 р., № 10-11, ст. 86; 2004 р., № 14, ст. 195, № 17-18, ст. 250, № 25, ст. 346, № 29, ст. 368; 2005 р., № 3, ст. 77, № 18-19, ст. 267, № 46-47, ст. 468; 2006 р., № 14, ст. 116, № 19-20, ст. 163, № 22, ст. 182; 2007 р., № 23, ст. 301, № 44, ст. 1774; 2008 р., № 25, ст. 239; 2009 р., № 16, ст. 219; Голос України, 01.07.2009):
а) у статті 6 слово “митницею” замінити словами “митними органами”;
б) статтю 17 викласти в такій редакції:
“Мито нараховується відповідно до положень цього Закону і ставок Митного тарифу України. Інші питання нарахування та сплати мита, а також коло осіб, відповідальних за його сплату визначаються положеннями Митного кодексу України”;
в) статтю 19 доповнити підпунктом “я” такого змісту:
“я) у випадках, визначених Митним кодексом України”;
г) статтю 25 викласти у такій редакції:
“Питання повернення надміру сплаченого мита, донарахування мита у випадку виявленої недоплати, нарахування пені у разі порушення термінів його сплати, а також стягнення регулюються положеннями Митного кодексу України та інших актів митного та податкового законодавства”.
4. Додаток до Закону України “Про Митний тариф України” (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., №№ 36-43, ст. 508, Голос України, 14.01.2009 № 3, 15.01.2009 № 4-5) після глави “Основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД” доповнити новою главою такого змісту:
“Особливості оподаткування ввізним митом товарів при ввезенні громадянами на митну територію України
Товари, сумарна митна вартість яких не перевищує суму 200 євро, не підлягають обкладенню ввізним митом при ввезенні громадянами на митну територію України.
Товари, сумарна митна вартість яких перевищує суму 200 євро, але не перевищує 1000 євро, при ввезенні громадянами на митну територію України підлягають обкладенню ввізним митом за ставкою 20% від митної вартості таких товарів.
Товари, сумарна митна вартість перевищує 1000 євро, при ввезенні громадянами на митну територію України підлягають обкладенню ввізним митом за повними ставками”.
5. У статті 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 36, ст. 299; 2000 р., № 45, ст. 377; 2001 р., № 11, ст. 45, № 16, ст. 76, № 22, ст. 105, № 31, ст. 214, № 49, ст. 259; 2002 р., № 6, ст. 39, № 7, ст. 50, № 17, ст. 121, № 20, ст. 134, № 30, ст. 207; 2003 р., № 13, ст. 92, № 23, ст. 145, № 36, ст. 276; 2004 р., № 12, ст. 155, № 13, ст. 180, № 15, ст. 228, № 38, ст. 468, № 50, ст. 537; 2005 р., № 4, ст. 106, № 5, ст. 114, № 6, ст. 138, № 9, ст. 183, № 17, ст. 267, № 18-19, ст. 267, № 26, ст. 357, № 28, ст. 373, № 32, ст. 421, № 33, ст. 432, № 42, ст. 465; 2006 р., № 22, ст. ст. 184, 194, № 27, ст. 230, № 33, ст. 279; 2007 р., № 10, ст. 89, № 12, ст. 101, № 31, № 34, ст. 444; Офіційний вісник України, 2006 р., № 34, ст. 2419) пункт 61 виключити.
6. Статтю 2 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 48, ст. 483) після слів “захисту економічної конкуренції” доповнити словами “встановлення режиму державного кордону, прикордонного режиму, режиму пунктів пропуску та режиму зон митного контролю”, а після слів “сильнодіючими отруйними речовинами” – словами “товарами, що перебувають під митним контролем”.
7. У Законі України “Про боротьбу з корупцією” (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 34, ст.266; 1998 р., № 26, ст.149; 2002 р. №43, ст.315; 2003 р., № 29, ст.233; 2005 р., № 16, ст.263):
а) статтю 4 доповнити пунктом “д” такого змісту:
“д) митних органів України”;
б) у частині першій статті 10 слова і цифру “у пунктах “а” “а1” і “б” замінити словами і цифрою “у пунктах “а” “а1”, “б” і “д”;
в) у частинах другій та четвертій статті 12 слова і цифру "у пунктах “а” “а1” і “б” замінити словами і цифрою "у пунктах “а” “а1”, “б” і “д”.
8. У Законі України “Про судову експертизу” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 28, ст.232; 2003 р., № 27, ст.209; 2005 р., № 1, ст.14):
а) в абзаці четвертому частини другої статті 7 слова “Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України” замінити словами “Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної митної служби України”;
б) частину другу статті 19 після слів “Служби безпеки України” доповнити словами “Державної митної служби України”.
9. У пункті 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 4, ст.. 16; 2002 р., № 9, ст. 68, № 38-39, ст. 288; 2005р., № 34, ст. 435):
а) абзац перший після слів “або визнаних безгосподарними” доповнити словами “(крім автомобілів, конфіскованих за рішеннями судів у справах про порушення митних правил)”;
б) доповнити пункт абзацом четвертим такого змісту:
“Реалізація автомобілів, конфіскованих за рішеннями судів у справах про порушення митних правил, здійснюється згідно з Митним кодексом України”.
10. Частину другу статті 2 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 29, ст. 389) викласти у такій редакції:
“Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, використанням державного та комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання на ринку фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, під час проведення процедур, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя”.
11. Четверте речення частини першої статті 6 Закону України “Про транзит вантажів” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 51, ст. 44; 2004 р., № 14, ст. 193, № 36, ст. 428; 2007 р., № 31) після слів “книжка МДП (Carnet TIR)” доповнити словами "книжка (карнет) А.Т.А.”.
12. У Законі України “Про зовнішньоекономічну діяльність” (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 29, ст. 377; 1992 р., № 20, ст. 276; 1993 р., № 7, ст. 62, № 12, ст. 109, № 17, ст. 184, № 19, ст. 209; 1995 р., № 14, ст. ст. 90, 93; 1999 р., № 7, ст. 49; 2004 р., № 13, ст. 181; 2005 р., № 3, ст. 78; 2006 р., № 43, ст. 419; 2007 р., № 3, ст. 29:
а) у статті 1 визначення терміну “транзит товарів” викласти у такій редакції:
“Транзит товарів – переміщення товарів, через територію України без будь-якого використання цих товарів на зазначеній території”;
б) абзац третій частини п’ятої статті 7 викласти в такій редакції:
“режим найбільшого сприяння, який стосується мит, методів стягнення таких мита, правил і формальностей у зв'язку з імпортом і означає, що будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються стосовно будь-якого товару, що походить з будь-якої держави, повинні негайно і безумовно надаватися аналогічному товару, який походить з території держав - членів СОТ або держав, з якими укладено двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння”;
в) у другому реченні частини четвертої статті 13 слова “або переміщуються транзитом по її території” виключити.
13. Частину першу статті 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 41, ст. 546; 1996 р., № 15, ст. 70; 2000 р., № 5, ст. 34, № 38, ст. 318; 2001 р., № 48, ст. 252; 2002 р., № 50, ст. 366; 2003 р., № 4, ст. 31) доповнити пунктом “м” такого змісту:
“м) здійснення екологічного та радіологічного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. Екологічний контроль окремих товарів, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту), здійснюється у пунктах пропуску через державний кордон України у формі попереднього документального контролю. Перелік цих товарів, а також порядок здійснення попереднього документального контролю затверджує Кабінет Міністрів України”.
14. Статтю 21 Закону України “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 48, ст. 405; 2003 р., № 24, ст. 159) доповнити частиною другою такого змісту:
“У пунктах пропуску через державний кордон України контроль за ввезенням на митну територію України культурних цінностей (у тому числі з метою транзиту) здійснюється митними органами у формі попереднього документального контролю. Порядок здійснення попереднього документального контролю таких товарів затверджує Кабінет Міністрів України”.
15. У Законі України “Про безпечність та якість харчових продуктів” (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 19, ст. 98; 2005 р., № 50, ст. 533):
а) статтю 44 після частини 2 доповнити новою частиною 3 такого змісту:
“3. У пунктах пропуску через державний кордон України ветеринарний або санітарний прикордонний контроль окремих харчових продуктів, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту), здійснюється митними органами у формі попереднього документального контролю. Перелік об’єктів санітарних заходів, що підлягають попередньому документальному контролю, а також порядок його здійснення затверджує Кабінет Міністрів України”.
У зв’язку з цим частини 3 – 6 вважати відповідно частинами 4 – 7;
б) частину 1 статті 45 доповнити абзацом такого змісту:
“У пунктах пропуску через державний кордон України прикордонний санітарний контроль окремих видів об’єктів санітарних заходів, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту), здійснюється митними органами у формі попереднього документального контролю. Перелік об’єктів санітарних заходів, що підлягають попередньому документальному контролю, а також порядок його здійснення затверджує Кабінет Міністрів України”.
16. У статті 38 Закону України “Про карантин рослин” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 34, ст. 352; 2003 р., № 28, ст. 212; 2006 р., № 19-20, ст. 167):
а) частину першу викласти у такій редакції:
“Фітосанітарний контроль вантажів з об’єктами регулювання, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту), здійснюється державними інспекторами з карантину рослин у визначених пунктах пропуску через державний кордон України (далі – прикордонні пункти карантину рослин)”;
б) після частини першої доповнити статтю новою частиною другою такого змісту:
“У пунктах пропуску через державний кордон України фітосанітарний контроль окремих об’єктів регулювання, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту), здійснюється митними органами у формі попереднього документального контролю. Перелік товарів, що підлягають попередньому документальному контролю, а також порядок його здійснення затверджує Кабінет Міністрів України”.
У зв’язку з цим частини другу – четверту вважати відповідно частинами третьою – п’ятою.
17. У статті 18 Закону України “Про ветеринарну медицину” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 36, ст. 531; 1997 р., № 7, ст. 56; 2002 р., № 8, ст. 62; 2007 р., № 5-6, ст. 53):
а) частину 2 викласти у такій редакції:
“2. державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні та транспорті є обов’язковим у разі ввезення на територію України (у тому числі з метою транзиту), вивезення за межі території України об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду всіма видами транспорту”;
б) доповнити статтю частиною 6 такого змісту:
“6. “У пунктах пропуску через державний кордон України державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні та транспорті окремих об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту), здійснюється митними органами у формі попереднього документального контролю. Перелік об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що підлягають попередньому документальному контролю, а також порядок його здійснення затверджує Кабінет Міністрів України”.
18. Частину першу статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 “Про державне мито” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 113, № 26, ст. 281, № 49, ст. 459; 1994 р., № 28, ст. 241, № 33, ст. 300, № 29, ст. 257; 1995 р., № 13, ст. 85, № 14, ст. 90; 1996 р., № 9, ст. 43, № 41, ст. 192, № 52, ст. 306; 1997 р., № 6, ст. 46, № 9, ст. 70, № 18, ст. 131; 2000 р., № 19, ст. 143, № 29, ст. 232, № 46, ст. 398, № 50, ст. 436; 2001 р., № 24, ст. 124; 2002 р., № 6, ст. 43, № 32, ст. 223; 2003 р., № 10-11, ст. 87, № 14, ст. 102, № 26, ст. 194, № 38, ст. 314; 2004 р., № 8, ст. 62, № 33-34, ст. 403; 2005 р., № 16, ст. 259, № 17, ст. 267, № 18-19, ст. 267; 2006 р., № 51, ст. 519; 2007 р., № 34, ст. 444) доповнити пунктом 48 такого змісту:
“48) митні органи – за заявами та скаргами, з якими вони звертаються до суду, господарського суду”.
19. У Законі України “Про податок на додану вартість” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 21, ст.156, № 51, ст. 305; 1998 р., № 25, ст. 147, № 52, ст. 328; 2000 р., № 13, ст. 103; № 43, ст.371; 2003 р., № 14, ст. 103; 2005 р., № 17, ст. 267, № 18-19, ст. 267; № 34, ст. 441; 2007 р., № 9, ст. 75; № 12, ст. 101; № 23, ст. 301; 2009 р., № 6, ст. 20; № 16, ст. 219):
а) пункт 1.3 статті 1 після слів “на митну територію України” доповнити словами “чи зобов’язана сплатити податок до бюджету у випадках, визначених статтею 337 Митного кодексу України”;
б) пункт 2.4 статті 2 викласти у такій редакції:
“2.4. Будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб - ввозить (пересилає)) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством.
Оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених розділом ХІ Митного кодексу України”;
в) підпункт 3.1.2. статті 3 викласти у такій редакції:
“3.1.2. ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту (випуску для вільного обігу).
З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється:
ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об’єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів;
поставка товарів з території магазинів безмитної торгівлі та митних складів на митну територію України для їх вільного обігу (крім території інших магазинів безмитної торгівлі чи інших митних складів);
поставка продуктів переробки (готової продукції) з митного режиму переробки на митній території України на митну територію України для їх вільного обігу;
в інших випадках, передбачених Митним кодексом України”;
г) у статті 5:
в абзаці другому пункту 5.5 слова “поставки товарів у митному режимі імпорту або реімпорту” замінити словами “ввезення товарів у митному режимі імпорту (випуску для вільного обігу)”;
пункт 5.17 викласти у такій редакції:
“5.17. Звільняються від оподаткування операції з тимчасового ввезення на митну територію України та подальшого вивезення з митної території України (а також з ввезення на митну територію України раніше вивезеного з митної території України) товарів і транспортних засобів за переліком, визначеним статтею 278 Митного кодексу України. Частково звільняються від оподаткування операції з тимчасового ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів, власником яких є нерезидент та які не включено до переліків, визначених у статтях 136, 137, 278 Митного кодексу України, а також у Додатках B.1 – B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рік), або тих, що не відповідають вимогам зазначених додатків”;
ґ) пункт 5.18 доповнити підпунктами 5.18.4 та 5.18.5 такого змісту:
“5.18.4. припасів, умови звільнення яких визначаються статтею 163 Митного кодексу України;
5.18.5. товарів за переліком, визначеним статтею 336 Митного кодексу України”;
д) статтю 7 доповнити новим пунктом 7.9 такого змісту:
“7.9. Порядок нарахування та строки сплати податку при ввезенні товарів на митну територію України визначаються статтями 339 – 343 Митного кодексу України”.
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей закон набирає чинності з дня опублікування і вводиться в дію з 1 січня 2011 року.
2. З уведенням в дію цього Закону втрачають чинність:
Закон України від 13.09.2001 № 2681-ІІІ “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 1, ст. 2);
пункт 2 розділу І Закону України від 01.07.2004 № 1970-IV “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 9);
пункт 2 розділу І Закону України від 30.11.2005 № 3151-IV “Про внесення змін до Закону України “Про деякі питання ввезення на митну територію України транспортних засобів” (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 8, ст. 93);
пункт 3 розділу І Закону України від 06.12.2006 № 427-V “Про внесення змін до деяких законів України щодо реєстрації транспортних засобів” (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 9, ст. 68);
Закон України від 15.04.2008 № 272-VI “Про внесення змін до Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України” (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 25, ст. 238);
пункт 11 розділу І Закону України від 24.09.2008 № 586-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 79, ст. 2652);
Закон України від 20.02.2009 № 1041-VI “Про внесення зміни до статті 11 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України” (Голос України, 2009 р., № 44);
частина друга статті 31 Закону України від 30.06.93 № 3353-ХІІ “Про дорожній рух” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 31, ст. 338).
3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:
привести свої акти у відповідність із цим Законом та видати акти, що випливають з цього Закону;
забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом та видання ними нормативно-правових актів, що випливають з цього Закону.